CC BY
1The scientific heritage No 13 (13),2017
Как в фанфикшене, так и в форумно-ролевых играх присутствует ограничение по возрастному рейтингу.
Пример форумной ролевой игры: SecretsxForever-Hiatus (a roleplayer, as Rina): "You're bleeding very badly, and we don't have much time. I'm going to have to seal the wound and bandage you up, at least till we get to the hideout" She explained, inspecting the wound. "Forgive me for this" She said before conjuring up a spark in her hand and pressing it deep against the wound to stop the bleeding. The flames would stop the bleeding for a while, but he wouldn't be able to fight for a while in his broken condition. Once she sealed the wound, she grabbed the bandages from her satchel, and wrapped them around the gory wound.
TheCheekiBreeker (a roleplayer, as Peregrinus):
Before the assassin could react the left side of his stomach was burning. He could not hold himself from screaming, as if they did not attract enough attention as it is. As the flames faded away he began breathing heavily and groaning from the pain. "You have a weird way of treating a cut, lady." He said through his teeth,
УДК: 161.1
_63
for once not embedded in thoughts of anger and revenge, trying not to move too much to make the bandaging process easier on both of them. He did not know what hideout the sorceress was talking about but he could not care at the moment, all he wanted is a place that he could gather himself in and get some quiet. Once his wound was bandaged he slowly got himself up and picked his saddle from the ground before putting it on his horse, he was ready to get the hell out of the city.
Список литературы
1. Рогачевская, Е. РУЛИНЕТ: ЛИТЕРАТУРА В СЕТЯХ / Е. Рогачевская // Сетевая Словесность 2002. [Электронный ресурс]. - 2002. - Режим доступа:
http://www. netslova.ru/rogachevskaya/rulinet.html. -Дата доступа: 22.02.2017.
2. Федорова, Н. Вдоль и поперек: формы диа-логизации слова в комбинаторной литературе / Н. Федорова // Транслит [Электронный ресурс]. -2012. - Режим доступа: http://litbook.ru/article/256. -Дата доступа: 25.02.2017.
Мойсей А.А.
доктор iсторичних наук, професор, завгдувач кафедри сустльних наук та укратознавства ВДНЗ
Украши «Буковинський державний медичний утверситет».
Скрицька Н.В.
викладач кафедри сустльних наук та укратознавства, ВДНЗ Украти "Буковинський державний
медичний унiверситет ", Украна, Чернiвцi
ПОНЯТТЯ У ЛОГ1ЧНИХ ТРАКТАТАХ АР1СТОТЕЛЯ ТА ЙОГО РОЗРОБКА В СУЧАСН1Й
ЛОГЩ1ЯК НАУЦ1
THE CONCEPT IN ARISTOTLE'S LOGICAL TREATISES AND IT DEVELOPMENT IN MODERN
LOGIC AS A SCIENCE
Moysey A.
Doctor of Historical Sciences, Chief of the of the department of Social Sciences and Ukrainian
of Bukovinian State Medical University.
Skrytska N.
Assistant of the Department of Social Sciences and Ukrainian Studies of Bukovinian State
Medical University.
АНОТАЦ1Я
Поняття e одним i3 роздшв формально! лопки. Проблема утворення понять на основi ознак, власти-востей, ввдношень м1ж собою була основою дослщження в працях з лопки у Арютотеля та мае потенщал дослвдження в сучаснш логщг Так, тд поняттям Арютотель розумiв категорш, рщ рiч, думку про предмет, лопчну суть буття, логос. Якщо мова йде про засновки силопзму, то поняття у мислителя виступае чимось мислимим або ноемою. Окремi аспекти лопчного вчення Арютотеля вщнаходять свое втшення у класичних та некласичних напрямках розвитку лопчно! науки. А тому обрана проблематика е актуальною у контексп сучасних дослщжень особливостей лопчного вчення Арютотеля, яке стало основою станов-лення i формування сучасно! лопки.
Об'ект дослвдження - поняття Арютотеля.
Предмет дослвдження полягае у дослщженш поняття Арютотеля та його зв'язок зi сучасними напря-мками лопки.
ABSTRACT
The concept is one of the sections of formal logic. The problem of formation of concept on the basis of signs was a base of research in Aristotle's writings. Under the concept Aristotle understood a category, kind, thing about subject, logos.Certain aspects of the logical teaching of Aristotle have own expression in the classical and non-
64 The scientific heritage No 13 (13),2017
classical directions of the development of logic. That is why our chosen problem is relevant the concept of modern researches of peculiarities of Aristotle's logical studying that became a base of formation of modern logic. The aim of research is to study the logical nature of concept and it reflections in logic as a science. An object of research is the concept of Aristotle.
A subject of research is to study the Aristotle's concept and it connection with modern directions of logic.
Ключовi слова: лопка, поняття, лопка Арютотеля, мислення, термш, предмет, рщ вид, категорп. Keywords: logic, concept, Aristotle's logic, thought, term, subject, kind, category.
Вступ. Хоча окремого учення про поняття Арютотель не створив, проте поняття виступае у нього закшченою думкою у формi ствердження чи заперечення чого-небудь та е достатшм для визна-чення предмета, тобто визначеним.
Поняття у Арютотеля е завжди предметом думки та визначаеться через лопчне та онтолопчне значення. Онтолопчне значення поняття слад розу-мгга як дослвдження речi про суть буття та про пе-ршi та друп сутностг До лопчно! ж природи понять вiдноситься мислиме визначення предмепв.
Поняття - це висловлювання про предмет думки, що об'ективно йому належить, тобто те, що робить предмет таким, а не шшим. Завдяки мис-линевому абстрагуванню ми видiляемо предмети певного виду, класу чи роду iз визначенням !х зага-льних ознак. Це ввдбуваеться завдяки пiзнанню, оскiльки будь-який предмет е об'ектом нашо! думки.
Мета роботи полягае у дослвдженш логiчноi природи поняття у творах Арютотеля та його вщо-браження в сучаснiй логiцi як науцг
Джерельна база дослiдження включае в себе логiчнi працi Аристотеля, котрi ввiйшли до його "Органону", а саме - "КатегорiF, "Про тлума-чення", "Перша та Друга Аналггики", " Тотка", "Про софютичнюпростування".
Також слiд взяти до розгляду"Метафiзику" Арiстотеля, в якiй вiн намагався логiчно пiдiйти до розробки онтолопчних аспектiв сущого, явища, дiйсностi тощо.
В цiлому всi твори Арютотеля грунтуються на певних логiчних розробках рiзноманiтних проблем - етичних, полггачних, онтологiчних, гносеолопч-них тощо; насичеш логiчними законами.
Дослiдженням творчостi Арютотеля займалися такi дослiдники, як В.А. Бочаров, К.К. Луканш, А.Л. Субботш, О.С. Ахманова, £.К. Войшвiлло, А.1вш та iн.
К.К. Луканiн у своему "ОрганонГАрютотеля" намагався показати взаемозв'язок лопчного вчення Арiстотеля з онтолопею та метафiзикою.
А. Iвiн у свош "Логiцi" розкривае рiзноманiтнi напрями виникнення та розвитку некласичноi ло-гiки, перспективи ii' розбудови; вказуе на особливо-стi застосування дослвджень ще1" логiки в рiзних сферах дiяльностi.
Природу понять, особливостi 1'х становлення, логiчне структуру, види ввдношень мiж поняттями дослiджував £.К. Войшвшло. Розгляду проблеми понять вiн присвятив такi працi, як "Поняття" та "Поняття як форма мислення".
Виклад основного матерiалу.Поняття е одшею з основних форм мислення. Адже ж перехiд вiд чут-тевого ступеня пiзнання до абстрактного мислення характеризуеться перш за все як перехш вш вштво-рення свпу в формах вщчутпв, сприймань та уяв-лень до вiдтворення його в поняттях i на iх основi -в судженнях i теорiях. Вiдповiдно, процес мислення може розглядатися як процес оперування поняттями. Саме завдяки поняттям мислення набувае характеру узагальненого вштворення дiйсностi.
Поняття, як вiдомо, е одним з роздшв формально!' логiки. У сучаснiй лiтературi юнуе декiлька найбiльш вживаних визначень поняття як форми мислення. Так, А. 1вш, наприклад, визначае поняття як думку, "в якш узагальненi видшеш предмети за сукупнiстю ознак, яка е спшьною для даних пред-метiв i яка вiдрiзняе 1'х вiд iнших предметiв" [11, 42].
Майже тотожне визначення поняття дае Д. Горський i визначае його, як думку, яка фшсуе ознаки вшображуваних предметiв i явищ, що дозво-ляють цi предмети i явища вiдрiзняти вiд сумiжних з ними.
£. Войшвшло б№ш глибше розглядае цей термш. Для нього поняття е "формою (видом) думки або мисленеве утворення, яке е результатом уза-гальнення предмепв деякого класу i мисленевого видшення самого цього класу за певною сукупш-стю загальних для предмепв цього класу i сукупнi-стю ввдмшних вiд них ознак" [9, 182].
А. Конверський вважае, що "поняття е формою мислення, яка е результатом узагальнення i видi-лення предмепв деякого класу за загальними та специфiчними для них ознаками" [12, 125].
А. Гетьманова стверджуе, що поняття утворю-еться на основi ознак, тобто того, в чому предмети подiбнi однi з iншими або вщмшш однi вiд других. Властивосп i вiдношення являються ознаками. Предмети можуть бути тотожнi за своiми властиво-стями (наприклад, цукор i мед солодкi), але можуть i вiдрiзнятися за своiми ж властивостями (мед соло-дкий, полин пркий).
Якщо повернутися до Арiстотеля, то свое учення про поняття вш не виокремив в окремий роздш, так, як це зробив, наприклад, зi силопзмами, умовиводами тощо. Вш навiть не розробив спецiа-льного термшу для позначення поняття. У рiзних контекстах фiлософ називае його по^зному. А тому сучасне визначення термшу поняття ставить тд сумшв питання про те, чи було взагалi в Арiсто-теля поняття про поняття.
Вся лопка Арютотеля - це вчення про поняття. У нього воно розкидане по вах творах. "Хоча Арютотель, - пише Р. Луканiн, - як i всi мислячi
The scientific heritage No 13 (13),2017 люди, користувався поняттями, проте це ще не е до-казом того, що вш розумiв поняття про поняття" [13, 47].
Термш "поняття" у традицiйнiй логiцi вжива-еться в двох протилежних одне одному значеннях:
1) щд поняттям розумiли зак1нчену думку про предмет або про множину предметiв в !х iстотних ознаках - думка, котра ввдповвдае на питання "що це е?" Таке поняття, будучи зак1нченою думкою у формi ствердження того, що е необхвдне i достатне для визначення предмета, являеться визначеним;
2) з шшо! сторони, тд поняттям розумiли будь-який, ввдмшний вiд сприйняття предмету у визначений момент часу i в певнш частинi простору, змiст думки. Тобто, чи буде предикатом предмет, який мислиться. Таке поняття являеться лише предметом закончено! думки.
Арютотель у сво!й "Метафiзицi" поняття в першому розумiннi називае: 1) рiччю про сутнiсть, яка виражае значення сутностi ( Xoyoqx^qouaiaq); 2) рiччю про форму (вид) (xo5ei5oq5Xoyoq) [7, 122]. (Це визначення перекладено i редаговано А. Куби-цьким наступним чином: "В домi початком руху е (будiвельне) мистецтво i будiвельник (його можна розумiти i в значеннi арiстотелiвського демiурга, тобто творця чогось нового), "тим, для чого" (цшлю) е продукт, матерiею - земля i камiння, формою - поняття [7,123]; 3) лопчною суттю буття, "в якостi чого ця рiч вiдтворюеться сама по собГ' [7, 123]; 4) визначення, яке розумiеться як рiч про суть буття [7, 124]; 5) визначення, тд яким розумiють знання того, що саме е щось ( що-небудь) i сутностi [7, 124]; 6) просто "логос" (Xoyoq). "Загальне, -пише Арiстотель у "Метафiзицi", - ведоме нам за поняттям, одиничне - за чуттевим сприйняттям, так як поняття ввдноситься до загального, чуттеве сприйняття - до часткового, наприклад, велике i мале вiдомi нам за поняттям (як протилежносп загального), густина i рiдина - за вщчуттями (як про-тилежносл часткового, одиничного в цiлому, в за-гальному) [7, 223].
Поняття в другому значенш Арiстотель називае просто "мислимим" - ноемою (vo^^a), або коли йдеться про засновки силогiзму, то тд поняттями розумiються межа, границя, визначенiсть, тер-мiн (opoq) засновку.
Отже, слiдуючи традицiйнiй системi логiчного розумiння думки про предмет, яка сформувалась в той час, Арютотель визначае поняття наступним чином: а) поняття в першому значенш дослвджу-еться мислителем як реальне визначення предмету думки. Предмет думки - це той предмет або явище, про який мислить людина. В цьому випадку предмет думки (поняття) розглядаеться як вид предика-ци, iнодi - як результат нових знань; б) поняття в другому значенш дослвджуються Арютотелем лише в якостi елементiв судження i посилки.
Ученню про поняття Арютотель не присвятив жодного трактату, i те, що в традицшнш логiцi об'еднуеться в роздiлi щд назвою "Учення про поняття", фшософ частково дослвджуе у "Метафiзицi" та в iншиx працях свого "Органону". Однак, визна-чальною частиною дослвдження логiки Арiстотеля
_65
про поняття е розумiння ним поняття в онтолопч-ному значенш, тобто дослщження поняття як "речi про суть буття i про сутшсть"[7, 124].
Слiд вiдзначити, що мислитель розглядае поняття в значенш термшу судження. Судження та умовиводи теж розкривають структуру поняття. Саме тому для позначення поняття Арютотель користувався термiном "логос". У грецькш фшософи цей термш був багатозначним. "Логосом" древнi фшософи називали як поняття, так i судження та умовиводи.
Однак, для глибшого осмислення природи поняття згвдно учення Арiстотеля, слад звернутися до його учення про категори. Читаючи "Категорil" Арiстотеля, термiни "категорil" можна звести до розумшня значення поняття, осшльки, з одше! сторони, категори виступають вищими родами значень сл1в, а з шшо! - вищими родами визначення буття. Шд поняттями Арютотель розумiв думку про суть буття предмепв. Категори самi по собi не можуть виступати принципами чи родами понять, а можуть бути лише родами значень сл1в i родами буття. Якщо б шд поняттями розумiлись значення слiв, то категори могли б називатись вищими родами понять.
Про категори як про роди значень ^в Арютотель пише в IV главi "Категорш", де розрiзняв 10 таких родiв: "1з слiв, що висловлюються без будь-якого зв'язку, кожне слово означае або сутшсть, або кiлькiсть, або як1сть, або вщношення, або мiсце, або час, або розташування, або володiння, або дш, або страждання. Сутнiстю являеться, наприклад, людина, шнь; шльшсть, - наприклад, в два лжтя, в три лжтя; яшсть, - наприклад, бше; вщношення, -наприклад, подвшне, частинне, бiльше; де, - наприклад, в Нже1, на площц коли, - наприклад, вчора, минулого року; розташування, - наприклад, ле-жить, сидить; володiння, - наприклад, озброення; дiя, - наприклад, р1же, пече; страждання, - наприклад, його рiжуть, обпжають"[1,65].
Категори Арiстотеля самi по собi не можуть вважатися поняттями або родами понять, а можуть бути лише родами значень сл1в i родами буття. Для Арiстотеля не юнуе понять самих по соб^ якi б ми-слились окремо ввд iснуючих предметiв. Кожне поняття е поняттям якогось предмету, i мислиме про предмет стае поняття лише тод^ якщо через нього предмет визначаеться, або ж якщо в ньому розкри-ваеться суть буття предмету. Якщо ж мислиме про предмет не мютить визначення предмету, якщо в ньому не розкриваеться суть буття предмету, то якою б загальшстю це мислиме не було, воно не може вважатися поняттям предмета. Наприклад, е судження: "Людина - бша" поняття "бша" означае пльки яшсть людини. Вадповадно, в цьому су-дженш термiн "бiла" не виражае поняття. В сво!х "Категорiях" Арiстотель зазначае, що термш "бша" означае iм'я (оуоца), а не поняття (оХоуод)[1,71]. I навпаки, у висловлюваннi про конкретну людину, що вона е людина, термш "людина" мютить визначення предмету думки i тим самим його поняття. Тут , як вважае фшософ, "людина" вживаеться в значенш не тшьки як iм'я, але i як поняття.
Таким чином, та чи шша ноема (змют думки) може бути поняттям або частиною поняття в зале-жносп вщ того, як вона спiввiдноситься з предметом думки. Ноема може стати поняттям лише в яко-сп розкриття сутi предмета думкиабо ж в якостi того, що Арютотель називав визначенням.
Говорячи про висловлювання, Арiстотель ви-ходить на предикабш1'. Прикладом визначення може бути судження: "Людина е жива ютота, надь лена розумом"; прикладом власного виступае судження: "Людина володiе здатнютю вивчати риторику"; прикладом роду е, наприклад, так1 судження: "Людина е живою ютотою", "Тварина не надiлена здатнiстю абстрактного мислення" тощо; до випадкового висловлювання може належати предикабiлiя: "Людина сидить", "Птахи лiтають" та iншi. Причому Арiстотель наголошуе на тому, що визначення повинно бути чгтким i повноцiнним, тобто недопустимими вважаються двозначнють, метафоричнiсть, нечiткiсть, невизначенiсть, вжи-вання чогось зайвого.
Ввдношення роду, виду, вщмшностей мiж ними Арiстотель дослвджуе в "Топiцi". Р1д нале-жить виду i тим одиничним предметам, як належать роду, проте види, пiдвиди та одиничнi предмета не належать роду. Саме ж поняття (Хоуод) виду утворюеться з видоутворюючих вiдмiнностей роду.
Поняття як думка, яка ввдповщае на питання, що саме е щось, яка розкривае суть буття, е не що iнше, як вид судження, яке називаеться визначенням.
Для Арютотеля поняття е рiччю про належне, тобто висловлюванням про предмет думки того, що об'ективно йому властиво, тобто як те, що робить предмет саме таким, а не шшим. Ввдповщтстъ чи невiдповiднiсть поняття об'ективно визначаючому началу i визначае поняття предмета ютинним або хибним.
Визначаючою основою предмета, зпдно Арiстотеля, е його форма, тобто те, що юнуе не лише в певному часi i в певному мiсцi, але в будь-якому часi i в будь-якому мiсцi, тобто всюди i набу-вае характеру загальностi або характеру формально!' причини (сашаРотта^). Це загальне в Арюто-теля називаеться або сутнютю предмета, або суттю його буття, котра властива лише певному виду предмета як уже вщзначалось, може бути суттю буття як сутносп, так i iнших категорiальних визна-ченостей, наприклад, суттю "чорного", "бшого" тощо).
Загальнi сутностi предметiв, яш iснують в по-няттях, називаються Арiстотелем другими сутнос-тями, одиничш ж предмети фiлософ називае першими сутностями. Першi сутностi називаються так, мабуть, тому що з одиничних речей починаеться т-знання i тiльки через одиничне тзнаеться загальне.
У сво!х "Категор1ях" Арютотель зазначае, що загальш визначаючi начала (друп сутностi) та одиничш речi (першi сутностi) вiдрiзняються один ввд одного тим, що як друп сутносп про друге, так i друге про другi сутносп можуть виступати в якостi знання, яке б вiдповiдало на питання "що саме е"
The scientific heritage No 13 (13),2017 щось. Наприклад, коли поняття "людина" виступае в якосп виду, то мова йде про окрему людину, в якосп ж роду поняття "людина" виступае як "жива ютота".
Першi сутносп, тобто одиничш реч^ можуть виступати присудками. Однак в "Категорiях" та в "Метафiзицi" Арiстотель наголошуе на тому, що ю-нування других сутностей без перших е неможли-вим. "Якщо б не юнувало перших сутностей, то не могло б юнувати i шчого iншого" [7, 298].
У "Метафiзицi" Арiстотель пише так: "Осш-льки це рiзнi сутностi - складове цiле i поняття (Хоуод)-(я хочу сказати, що в одних випадках сут-нiсть - це поняття, об'еднане з матерiею, а в шших - поняття взагалi), тому сутносп, про яких говориться в першому значенш, пiддаються знищенню (i вiдновленню також), а у ввдношенш поняття, його не бувае - в тому значенш, щоб воно (поняття) могло зруйнуватись (i виникнення тут теж немае - ви-никае не буття домом, але (буття) - визначеним домом); навпаки, так сутносп юнують i не iснують без виникнення i знищення, бо ж доведено, що шщо з них не створюе чогось нового. А для чуттево сприймаючих одиничних сутностей не юнуе нi визначення, ш доведення того, що вони надшеш ма-терiею, природа яко! така, що вона може i бути, i не бути, внаслщок чого всi окремi реч^ як1 належать сюди, пiддаються знищенню [7,287].
Звщси випливае наступне: поняття, зпдно учення Арiстотеля, маючи форму реч^ логiчно виступае особливим видом визначення, а онтолопчно поняття виступае загальним визначаючим началом одиничних речей, е неввддшьним вiд них.
Друп сутносп Арютотель подме на види i роди. Вид (eiSoq) - це сутнiсть, яка виражаеться про багато одиничних речей. Наприклад, "людина" - ок-ремi люди. Рвд (yevoq) - це сутнють, що виражаеться про багато одиничних речей, яш розрiзня-ються за видами. Наприклад, висловлювання "жива ютота" стосуеться людей, тварин тощо. Причому вид утворюеться з допомогою приеднання до роду ново! визначеносп, яка називаеться видоутворюю-чою вiдмiннiстю (егблоюдбгафора), оск1льки вона створюе вид (eiSoqrooiei). Про це йде мова в VI rami "Тошки". А в "Категорiях" Арютотель пише наступне: "... iз других сутностей вид б№шою мь рою е сутнють, ашж рiд, бо вш ближче до першо! сутносп" [1, 72].
Роди i види, вiдрiзняючись один ввд другого як сутносп, i з яких одна може випливати з шшо!, створюють ряд "недiлимих" сутностей (xravaxo^rou), причому одна i та ж сутнють у ввдно-шеннi до друго! сутностi, буде видом, а у вщно-шеннi до третьо! - родом.
Роди i види мають безпосередне вiдношення до поняття. Адже ж логiчно рiд i видоутворюючi вь дмiнностi являються складовими частинами поняття, причому рвд характеризуемся як перша скла-дова частина в поняттях, що вказуе на визначення сутi речь Причому арiстотелiвськавидоутворююча вiдмiннiсть мае ввдношення до того, що в сучаснш
The scientific heritage No 13 (13),2017 лопщ називаеться визначенням або дефшщею по-няття i трактуеться як лопчна операцiя, яка розкри-вае змют поняття або встановлюе значення терм^.
З допомогою визначення понять ми вказуемо на сутшсть вщтворюючих в поняттi предметiв, роз-криваемо змют понять i тим же розрiзняемо однi предмети ввд шших. Так, наприклад, даючи визначення поняттю "трапецiя", ми вiдрiзняемо ii ввд ш-ших чотирикутник1в (ромб, прямокутник тощо). У математицi визначення трапецп виглядае наступ-ним чином: "Трапещя - це чотирикутник, у якого двi сторони паралельнi, а двi iншi - не паралельш".
Сучасна наука, крiм формально-лопчних ви-мог щодо визначення понять, враховуе i певнi ме-тодолопчш вимоги до !х визначень. При цьому на першому мiсцi ставляться чiткiсть та яснiсть понять, недопускаеться !х невизначенiсть, розмитiсть тощо. Саме методологiчнi вимоги до визначення понять сприяють бiльш чiткому !хньому формулю-ванню.
Чiткiсть понять, вiрне розкриття !хнього змiсту та об'ему вщграють важливу роль не лише в нау-ковiй термiнологii, але й для формулювання су-джень в буденнш мовi.
Висновки. Визначна роль визначень понять в наущ пов'язана з тим, що визначення, котрi вира-жають нашi знання про предмети навколишньо! дiйсностi, являються ютотним моментом у пiзнаннi свiту. В кожнш науцi всiм основним поняттям да-ються визначення, на яких базуються дослвдження тiеl чи шшо! науки.
Логiчне учення Арiстотеля про поняття взае-мопереплетене з онтолопею та позбавлене методо-логiчноl основи, яка в часи античносп була невщо-мою. Однак вироблення того чи шшого поняття завжди е певним кроком вперед у шзнанш довколи-шнього свiту, основою у розвитку науки.
Список використано1 лггератури
1. Аристотель. Категории/ Аристотель. - М.: Мысль, 1978. - Т.2. - 56-91с.
2. Аристотель. Об истолковании / Аристотель. - М.: Мысль, 1978. - Т.2. - 91-117с.
3. Аристотель. Первая Аналитика / Аристотель. - М.: Мысль, 1978. - Т.2. - 117-255с.
4. Аристотель. Вторая Аналитика/ Аристотель. - М.: Мысль, 1978. - Т.2. - 255-347с.
5. Аристотель. Топика/ Аристотель.- М.: Мысль, 1978. - Т.2. - 347-506с.
