CC BY
15
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полгтехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 1 (29), 2021
ТЕОР1Я ТА Ф1ЛОСОФ1Я ПРАВА
УДК 340:160.1 1рина Андрусяк
Нащональний унiверситет "Львiвська полгтехшка", 1нститут права, психологи та шновацшно! освiти, кандидат юридичних наук, доцент кафедри теори, фшософи, конституцiйного та мiжнародного права iryna.p.andrusiak@lpnu.ua https://orcid.org/0000-0001-6887-0510
ЛОГ1КА В СИСТЕМ1 ВИЩО1 ЮРИДИЧНО1 ОСВ1ТИ ТА НАУКОВИХ ДОСЛ1ДЖЕННЯХ
http://doi.org/10.23939/law2021.29.042 © Андрусяк I., 2021
Правила логжи, якi регулюють досягнення ктини та взаeморозумiння мiж людьми, тiсно пов'язанi з нормами права. Наука логжа вщ початкiв створення завжди намагалась упорядкувати сшлкування задля уникнення хаотичностi та безладу у висловлюваннях, що е основою загальнолюдськоТ культури. Норми права регулятивною складовою забезпечують порядок у сусшльствц слугують мiрою свободи та справедливость
З огляду на ткний зв'язок розвитку логжи та юриспруденцн протягом вскТ кторн европейськоТ науки видаеться вкрай актуальним пщнесення ролi та значення логiки як основи методологи юридичноТ науки. Це дасть можливкть не тiльки позбутися вплив1в тоталiтарного минулого, але й значно пiдвищити р1вень юридичних дослщжень та iнтегрувати украТнську юридичну науку в европейський науковий прослр.
У статт дослiджуеться застосування теоретичних i практичних методiв логiки у навчальному процесi та наукових дослiдженнях. Наголошено, що опора на закони логжи мае першочергове значення при виршенш задач, якi виникають пiд час ви-вчення наук про становлення розвиток i функцiонування суспiльства, а також фор-мування правових систем.
Зазначаеться, що основою формування правових систем е вчення Аристотеля, зокрема основш закони логжи виведеш вченим. За законом тотожност стоТть абсолютна дискретнiсть думки: уа мiркування зводяться до одного неподшьного, тотожному самому собi руху мiркувань. За законом достатньоТ пiдстави мiркування характеризуються абсолютною безперервнiстю думок та необхщнктю постiйного обгрунтування.
Проаналiзовано пращ сучасних дослщни^в науки логiки та надбання вчених-класикiв рiзного перюду, починаючи вiд Аристотеля.
Ключовi слова: логжа, дидактично-логiчнi дослiдження, формальна логжа, аргу-ментацiя, правове мислення, шдуктивна логiка, логiчнi прийоми, юридична техшка, логiчна концентрацiя, стислiсть, логiка шзнання.
Постановка проблеми. Одним iз завдань системи освгги е пiдвищення рiвня та покращення якостi освiтнього процесу. Серед нових напрямiв педагогiчного пошуку необхiдне мiсце займае застосування понять i засобiв сучасно! логiки, нацшене на вирiшення теоретичних та практичних
Логша в системi вищог юридичног освти та наукових до^дженнях
проблем навчання. Варто акцентувати на тому, що в розвитку знань друго1 половини XX ст. лопка виокремилась як найбшьш прогресивна наука. Досягнувши серйозних усmхiв, вона представляе собою розвинуту наукову дисциплшу, яка мае низку роздшв та напрямiв дослщження.
Особливо привабливим в лопщ видаються рiзноманiтнi та ефективнi методи И застосування з розвинутою i гнучкою системою понять, розробленим формальним апаратом, що дозволить пришвидшити прогрес в комплексних дидактично-лопчних дослщженнях. Як зазначае В. С. Бiблер, в Новий час мислення стало вищою формою осягання дшсносп - пiзнанням, а лопка - ютиною гносеологи, як теори пiзнання документах. На думку вченого, нове перевтшення мислення, що розпочалось в XX ст., може бути найбшьш адекватно визначено як зрушення, трансформащя лопки мислення в форму науковчення [1, с. 5-8].
Аналiз дослщження проблеми. Дослiдженню форм i законiв мислення, розкриття !х гносеолопчно! функци в процесi здобуття знань присвятили сво! працi такi украшсью та зарубiжнi вченi: В. С. Бiблер, А. С. Конверський, М. Коен та Е. Нагель, К. К. Жоль, I. В. Хоменко, Дж. Холтон та ш.
Основними джерелами дослщження стали пращ вчених-класиюв науково! думки, серед них I. Кант, Дж. С. Мшль, Р. Сринг, Г. Кельзен, К. Поппер.
Мета статт - дослщити застосування теоретичних i практичних методiв лопки у нав-чальному процесi та наукових дослщженнях. Вивчення лопки дае змогу зрозум^и сутнють поняття i судження, природу i пiзнавальне значення дедукцп, шдукци, наукового передбачення, а також озброюе правникiв знанням правил доведення i спростування тих чи шших положень.
Виклад основного матерiалу. Логiка була створена Аристотелем як наука, що дозволяе розрiзняти правильш визначення i висновки вiд неправильних i тим самим розкривати помилки в мiркуваннях i публiчних промовах ораторiв. Однак в подальшому лопка стала втрачати сво! зв'язки з ораторським мистецтвом i риторикою, все бшьше замикаючись в рамках власних проблем. Це навiть дало привщ вiдомому нiмецькому фiлософу I. Канту заявити, що з чашв Аристотеля лопка не зробила жодного значного кроку вперед. У передмовi до пращ "Критика чистого розуму" Кант називав метафiзику (Аристотелева логгка - авт.) покинутою матроною, яка постшно скиглить i жалiеться. Вчений зазначав, що були часи, коли метафiзика називалась царицею усiх наук, i якщо приймати бажане за дшснють, то вона, безперечно заслужила цього почесного звання з огляду на значимютю свого предмету. Кант вважав, що метафiзика заплутуе i робить непридатними науки [2, с. 7-8].
Тенденщя до символiзацil i формалiзацil логiки призвела згодом до нового потужного И пщйому, який призвiв до виникненням символiчноl (або математично1) логiки.
Оволодiння майстернiстю аргументацп i переконання набувають особливо важливого значення для тих, хто готуеться до професшно1 дiяльностi в областi сощально-гумаштарних та нормативних наук. А. С. Конверський вважае, що засвоення курсу лопки, зокрема конкретизацп лопчного матерiалу в дiяльностi законотворця, слiдчого судд^ адвоката, прокурорського працiв-ника, пращвника розшукових органiв тощо сприятиме формуванню правового мислення у студенпв-правниюв [3, с. 5].
Постановка питання про розвиток мислення, як завдання освггнього процесу, передбачае з'ясування основних лопчних форм мислення. Не наше завдання виправдати той факт, що процес асимшяцп змюту науки в основному приходить через п ж форми мислення, що й И розвиток. Вщмггимо лише те, що це положення знаходить все бшьше визнання в юридичнш наущ. Так, наприклад, М. Коен та Е. Нагель у пращ присвяченш дослщженню проблем прикладно1 лопки "Вступ в лопку i науковий метод" зазначають, що прогрес в знаннях дуже часто е наслщком наших сумнiвiв в ютинносп суджень, яю до цього вважались очевидними. Вченi вважають, що критичне
дослщження людських вiрувань i переконань демонструють, як багато штерпретаци наявно в тому, що на перший погляд здавалось "безпосередшм знанням". М. Коен та Е. Нагель акцентують на тому, що чим би ми не займались: науковим чи юторичним дослщженням, судовим розглядом чи прийняттям рiшення в будь якш практичнiй ситуацп, нам завжди доводиться наводити аргументи в шдтримку тих чи iнших суджень. Якщо особи виступають присяжними в судi i визнають шдсуд-ного винним у вчиненш злочину, то необхщно щоб не залишилось жодних сумнiвiв у його вину-ватосп. 1ншими словами, не повинно залишитись сумнiвiв, що iнша людина в аналопчнш ситуацп прийняла б таке саме ршення [4, с. 31-32].
На раншх етапах розвитку науки, за мало! кшькосп фактичного матерiалу, визначальна роль належала дедукци, яка дозволяла отримувати максимум висновюв за мшмуму даних. В по-дальшому, у мiру накопичення фактiв, на переднш план виступили завдання узагальнення цих факпв, якi вирiшувалась шдуктивними методами дослiдження. Дедукцiя зберiгае свое значення в юриспруденции адже тут, в штересах строгостi висновкiв i доказiв, свiдомо обмежуються мшму-мом вихщних даних. К. К. Жоль у "Встуш до сучасно! лопки" акцентуе на тому, що лопка вислов-лювань, яка опираеться на дедуктивш та iндуктивнi умовиводи, е ефективним iнструментарiем ораторiв та юриспв [5, с. 57].
Нормативнiсть науки лопки зближуе И з правознавством. Науковиця I. В. Хоменко зазначае, що подiбно до того, як у правi визначаються закони, норми, за якими повинна жити та дiяти будь-яка людина у суспшьсга, лопка вивчае закони, норми, за якими повинне будуватися мiркування людини [6, с. 9]. Опора на закони лопки мае першочергове значення тд час вивчення основ юриспруденции
Британський фiлософ, полiтичний дiяч Джон Стюарт Мiлль (1806-1873) у сво!й працi "Система лопки" здшснив логiко-семiотичний аналiз природних мов, розвиток шдуктивних мiркувань, застосування лопки для аргументованого виршення завдань гумаштарних i соцiальних наук. Для Мшля логiка була не теорiею ютини загалом, а теорiею встановлення факпв i доказовостi. 1стина, за мiркуваннями вченого, подiляеться на двi складов^ iстина, яка формуеться безпосередньо або штуггивно, та iстина, яку отримуемо в процес умовиводу. Хоча Мшль не давав точного визначення штуггивному мисленню, однак вiн окреслив чуттевий характер штугшвнох iстини загалом, зазначаючи, що ютини одиничних i часткових факпв не вивчаються логiкою. Лопка Мшля е наукою практичною, яка опираеться не на конструювання тзнання, а на доказовють [7, с. 4]. Г. I. Рузавш у пращ "Лопка та аргументащя" стверджуе, що традицшна лопка, яка сформувалася на основi лопчного вчення Аристотеля, доповнилася надат методами шдуктивно1 лопки, сформульо-ваними й систематизованими Дж. С. Мiллем. Саме ця лопка впродовж тривалого часу викладалася в школах i ушверситетах пiд назвою формальное' логiки [8, с. 8].
Вчеш-правники зацiкавленi в тому, щоб виявляти ще1 та припущення, пов'язащ з дослiджу-ваними подiями та перекласти !х на емпiричну й аналпичну мови. Джеральд Холтон, заслужений професор Гарвардського ушверситету, в пращ "Лопка i методологiя науки" пропонуе лопчш прийоми, за допомогою яких науковщ могли б пiдступитися до глибоко схованого вщ стороннього погляду процесу формування вченого i нового знання. Один iз цих прийомiв - тематичний аналiз. За мiркуваннями Холтона, тематичний аналiз дае змогу знаходити в розвитку науки певш риси сталосп або безперервностi, деяю вiдносно стiйкi структури, якi вщтворюються навiть у змiнах, що вважалися революцiйними, i якi часом об'еднують зовш несумiрнi й конфлiктнi одна з одною теори [9, с. 9].
Шмецькому правознавцевi Рудольфу фон Срингу (1818-1892) належить авторство термшу "юридична технiка". В його змюи маемо певну сукупнiсть методiв i прийомiв, якi застосовуються при творенш та систематизац^ нормативно-правових актiв. В пращ, яка носить одноiменну назву, в роздш "Рiзниця мiж звичайним i юридичним розумiнням" вчений зазначае, що юриста створюе юридичний метод. Однак, можна без перебшьшення стверджувати, що дшсного усвщомлення цього методу зовшм немае у бiльшостi юриспв. З практики i у своему застосуванш юридичний
Логша в системi вищог юридичног освти та наукових до^дженнях
метод дуже добре знайомий юристам, однак працюе вш на рiвнi вщчуття i звички, а не як усвь домлений факт. Сринг зазначае, що навггь римсью юристи, щ вiртуози в практичному застосуваннi юридичного методу, не створили й зародка теори цього методу, аш натяку на його цш i задачi, ш роз'яснення, нi навiть згадки про його основш положення [10, с. 16-17].
Вчений виокремлюе три основш прийоми юридично1 техшки: юридичний аналiз, логiчну концентрацiю та юридичну конструкщю. Пiд логiчною концентрацiею науковець розумiе стиснення зовнiшнього об'ему то! маси правового матерiалу, який створило позитивне право для якого-небудь вщомого юридичного вщношення. Однiею з неоцiненних якостей законодавця Сринг вважае стислiсть. Цшавими е мiркування вченого стосовно пошуку принципу законодавцем. Принцип - це точка, яку шукае законодавець, але поки йому ще не вдалось оволодгги нею, вш змушений лише кружляти навколо не!, описувати И за допомогою окремих казу!стичних постанов [10, с. 63]. Практика укра!нського законодавчого процесу засвщчуе спритнють в аргументах тд час доказiв сумшвних чи неправдивих iдей окремих полггиюв. Варто згадати конституцiйне подання 51 народних депутата Укра!ни щодо вщповщносп Конституци Укра!ни (конституцiйностi) Закону Укра!ни "Про забезпечення функцiонування укра1нсько1 мови як державно!" вщ 25.04.2019 № 2704-VIII, в якому депутати маншулювали поняттями "дискримiнацiя", "нацiональнi меншини", "ро-сiйськомовнi громадяни" нахабно здшснюючи пiдмiну понять та закладаючи дшснють вiдповiдно до намiчених цiлей [11].
Юрист i фiлософ Ганс Кельзен у пращ "Чисте правознавство" мiркуючи про державне i мiжнародне право та про !хне спiввiдношення, використав лопчний прийом порiвняння понять. Зазначеш поняття вiн називав юридичними побудовами i у висновку стверджував, що вони перебувають у вщношенш протирiччя i окреслюються як категори. Кельзен зазначав, що его-центричне свгготлумачення призводить до солiпсизму, тобто до такого погляду, шби iснуе тшьки власне "Я" i вищiсть правопорядку власно! держави призводить до того, що тшьки власна держава може розумггись, як суверенна, при цьому виключаючи суверештет ушх iнших держав. Вчений акцентував на тому, що мiжнародний правопорядок виходить iз зовшшнього свiту права, з мiжнародного права як чинного правопорядку, щоб осягнути правове юнування окремих держав -але при цьому дозволяючи !м мати чиннють не як суверенних авторитета, а тшьки як часткових правопорядюв - складових загального мiжнародного правопорядку [12, с. 367-368].
Британсько-австршський фшософ, логк i соцiолог Карл Поппер займався розробкою проблем лопки наукового тзнання. Його книга "Лопка наукового пiзнання", яка вийшла друком у 1959 р. в англшському переклад^ мiстить аналiз логiчноl структури критично! установки - критичного методу наукового тзнання. Поппер мiркував, що вчений, як теоретик, так i експериментатор, формулюе висловлювання або системи висловлювань i перевiряе !х крок за кроком. В обласп емтричних наук, зокрема, вчений висувае гшотези або системи теорiй i перевiряе !х на досвiдi за допомогою спостереження i експерименту. Карл Поппер вважав, що завданням лопки наукового дослщження, або, шакше кажучи, лопки тзнання, е лопчний аналiз ще! процедури, тобто аналiз методу емтричних наук [13, с. 46].
Висновки. Опора на закони лопки мае першочергове значення при виршент задач, яю виникають тд час вивчення наук про становлення розвиток i функцiонування суспiльства, а також формування правових систем як едносп зв'язюв, цiлiсностi, зв'язкiв елементiв iз цшим. Логiка тiльки виходить на вихщт рубежi подальших дослiджень. Великi надп тут можна покладати на !! спiвдружнiсть з правовою наукою, адже знання принцитв правильного мислення, аргументування, формулювання думок необхiднi як в робой юриста так i в наукових дослщженнях. Застосування сучасно! лопки, з !! розвиненою i гнучкою системою понять, розробленим формальним апаратом слугуватиме поступу в комплексних дидактично-лопчних дослщженнях, що сприятиме орiентацi! в складному процеш наукового дослiдження та освггньому процесi.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Библер В. С. (1990). От наукоучения - к логике культуры: Два философских введения в двадцать первый век. М.: Политиздат. 413 с.
2. Кант И. (1994). Критка чистого разума / пер. с нем. Н. Лосского М.: Мысль. 591 с.
3. Конверський А. £. (2008). Лопка : тдруч. для студ. юрид. ф-пв. К.: Центр учбово! лггератури. 304 с.
4. Коен М., Нагель Е. (2010). Введение в логику и научний метод / Моррис Коен; Ернест Нагель ; пер. с англ. П. С. Куслия. Челябинск: Социум. 655 с.
5. Жоль К. К. (1992). Вступ до сучасно! лопки : навч. поаб. К.: Вища шк. 128 с.
6. Хоменко I. В. (1997). Лопка - юристам : тдруч. К.: Четверта хвиля. 392 с.
7. Дж. Ст. Милль. (1914). Система логики силлогистической и индуктивной. Издание Г. А. Лемана. М.
880 с.
8. Рузавин Г. И. (1997). Логика и аргументащя : учеб. пособ. для вузов. М.: Культура и спорт, ЮНИТИ.
351 с.
9. Холотон Дж. (1981). Тематический анализ науки. Перевод с английского. Общая редакция и послесловие С. Р. Никулинского. Издательство "ПРОГРЕСС". Москва. 384 с.
10. Рудольф фон Иеринг (2008). Юридическая техника / сост. А. В. Поляков. М.: Статут. 231 с.
11. Марковський В. Я., Андрусяк I. П. (2019). Про необгрунтовашсть правових позицш суб'екта права на конституцшне подання у справi щодо конституцшносп Закону Укра!ни "Про забезпечення функцю-нування украшсько! мови як державно!" ввд 25.04.2019 / Державотворення та правотворення в контексп евроштеграцп: Матерiали доповiдей, виступiв i повщомлень учасник1в V-го Всеукра!нського круглого столу (м. Львiв, 6 грудня 2019 р.) / Львiвський державний ушверситет внутрiшнiх справ. Львiв : IIII "Видавництво "БОНА". С. 148-153.
12. Кельзен Г. (2004). Чисте Правознавство : з дод. : Пробл. Справедливосп / пер. з шм. О. Мок-ровольського. К.: Юшверс. 496 с.
13. Поппер К. (1983). Логика и рост научного знания ; пер. с англ. / под ред. В. Н. Садовского. М.: "Прогресс". 604 с.
REFERENCES
1. Bibler V. S. (1990). Ot naukoucheniya - k logike kuVtury: Dva filos. vvedeniya v dvadtsat pervyy vek [From science teaching - to the logic of culture: Two philosophies. introduction to the twenty-first century]. M.: Politizdat. 413 p. [in Russian].
2. Kant I. (1994). Kritika chistogo razuma [Critique of pure reason]. M.: Mysl'. 591 p. [in Russian].
3. Konvers'kyy A. Уе. (2008). Lohika. Pidruchnyk dlya studentiv yurydychnykh fakultetiv [Logic. A textbook for law students] K.: Tsentr uchbovoyi literatury. 304 p. [in Ukrainian].
4. Koyen M., Nagel' Ye. (2010). Vvedeniye v logiku i nauchniy metod [Introduction to logic and scientific method] Chelyabinsk: Sotsium. 655 p. [in Russian].
5. Zhol' K. K. (1992). Vstup do suchasnoyi lohiky: Navch. Posibnyk [Introduction to modern logic: a textbook]. K.: Vyshcha shk. 128 p. [in Ukrainian].
6. Khomenko I. V. (1997). Lohika -yurystam: Pidruchnyk [Logic for Lawyers: A Textbook]. K.: Chetverta khvylya. 392 p. [in Ukrainian].
7. Dzh. St. Mill'. (1914). Sistema logiki sillogisticheskoy i induktivnoy [System of syllogistic and inductive logic] Izdaniye G. A. Lemana. M. 880 p. [in Russian].
8. Ruzavin G. I. (1997). Logika i argumentatsiya: Uchebn. posobiye dlya vuzov [Logic and Argumentation: A Textbook for Universities]. M.: Kul'tura i sport, YUNITI. 351 p. [in Russian].
9. Kholoton Dzh. (1981). Tematicheskiy analiz nauki [Thematic analysis of science] Izdatel'stvo "PROGRESS". Moskva. 384 p. [in Russian].
10. Rudol'f fon Iyering. (2008).: Yuridicheskaya tekhnika [Legal technique]. M.: Statut. 231 p. [in Russian].
11. Markovskyy V. Уа., Andrusyak I. P. (2019). Pro neobgruntovanistpravovykh pozytsiy subOyektaprava na konstytutsiyne podannya u spravi shchodo konstytutsiynosti Zakonu Ukrayiny "Pro zabezpechennya funktsionuvannya ukrayinskoyi movy yak derzhavnoyi' vid 25.04.2019 [On the unfoundedness of the legal positions of the subject of the right to a constitutional petition in the case of the constitutionality of the Law of Ukraine "On Ensuring the Functioning of the Ukrainian Language as the State Language" of April 25, 2019]. Lviv : PP "Vydavnytstvo "BONA". P. 148-153. [in Ukrainian].
12. Kelzen, Hans. (2004). ChystePravoznavstvo [Pure Jurisprudence]. K.:Yunivers. 496 p. [in Ukrainian].
13. Popper K. (1983). Logika i rost nauchnogo znaniya [Logic and the growth of scientific knowledge] M.: "Progress". 604 p. [in Russian].
Дата надходження: 05.01.2021 р.
Пoгiкa e cucmeMi eu^oi mpuduHHoi oceimu ma HayKoeux docrndweHHHx
Iryna Andrusyak
Lviv Polytechnic National University, Institute of Law, Psychology and Innovative Education, Department of Theory, Philosophy, Constitutional and International law
Ph. D.
LOGIC IN THE SYSTEM OF HIGHER LEGAL EDUCATION AND SCIENTIFIC RESEARCH
The rules of logic that govern the achievement of truth and mutual understanding between people are closely linked to the rule of law. The science of logic, from the beginning of creation, has always tried to organize communication in order to avoid chaos and disorder in the statements that are the basis of universal culture. The rules of law as a regulatory component ensure order in society, serve as a measure of freedom and justice.
Given the close connection between the development of logic and jurisprudence throughout the history of European science, it seems extremely important to raise the role and importance of logic as the basis of the methodology of legal science. This will not only get rid of the influences of the totalitarian past, but also significantly increase the level of legal research and integrate Ukrainian legal science into the European scientific space.
The article investigates the application of theoretical and practical methods of logic in the educational process and research. It is emphasized that reliance on the laws of logic is of paramount importance in solving problems that arise during the study of the sciences of formation, development and functioning of society, as well as the formation of legal systems. It is noted that the basis for the formation of legal systems is the teachings of Aristotle, in particular the basic laws of logic derived by scientists. The law of identity is the absolute discreteness of thought: all reasoning is reduced to one indivisible, self-identical movement of reasoning. According to the law of sufficient grounds, reasoning is characterized by absolute continuity of opinion and the need for constant justification.
The works of modern researchers of the science of logic and the achievements of classical scientists of different periods, starting with Aristotle, are analyzed.
Key words: logic, didactic-logical researches, formal logic, argumentation, legal thinking, inductive logic, logical methods, legal technique, logical concentration, brevity, logic of cognition.
