CC BY
52
4. Кон И. С. Подростковая сексуальность на пороге XXI века / И. С. Кон. - Дубна: Феникс, 2001. -208 с.
5. Паничок Т. Я. Статеве виховання учшвсько! молодi у Шмеччиш: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 14.00.07 / Тетяна Ярославшна Паничок. - Тернопшь, 2010. - 20 с.
УДК 373.5.016:821.161.2:316.346.2
Т. I. БУТУРЛИМ
ПОНЯТШНО-СУТН1СН1 АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ГЕНДЕРНО1 КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТ1
Доведено, що досягнення ГендерноI гармони з оточуючим свтом визначаеться такими етапами формування ГендерноI культури: когттивним, критичним, аксiологiчним, формуючим, емотивним, рефлексивним, моделюючим, ттерактивним, деонтологiчним. Розкрито змiст ГендерноI термтологп щодо становлення Гендерного «Я». Запропонован власн авторсьт визначення ключових Гендерних понять на основi теоретичного аналiзу праць з Гендерологи.
Ключовi слова: Гендерна культура, Гендерна самосвiдомiсть, Гендерн стереотипи, Гендерна картина свту, Гендерне пози^онування, Гендерю взаемовiдносини, андрогтна особистiсть, Гендерна рефлекЫя, Гендерна гармотя/дисгармотя.
Т. И. БУТУРЛЫМ
ПОНЯТИЙНО- СУЩНОСТНЫЕ АСПЕКТЫ ФОРМИРОВАНИЯ ГЕНДЕРНОЙ КУЛЬТУРЫ ЛИЧНОСТИ
Доказано, что достижение гендерной гармонии с окружающей средой определяется такими этапами формирования гендерной культуры: когнитивным, критическим, аксиологическим, формирующим, эмотивным, рефлексивным, моделирующим, интерактивным, деонтологическим. Раскрыто содержание гендерной терминологии относительно становления гендерного «Я». Предлагаются собственные авторские определения главных понятий на основании теоретического анализа работ по гендерологии.
Ключевые слова: гендерная культура, гендерное самосознание, гендерные стереотипы, гендерная картина мира, гендерное позицирование, Гендерные взаимоотношения, андрогинная личность, гендерная рефлексия, гендерная гармония/дисгармония.
T. I. BUTURLYM
FORMATION OF PERSONALITY'S GENDER CULTURE: CONCEPTUAL AND
ESSENTIAL ASPECTS
It is proved that reaching gender harmony with the environment is determined by such stages of forming gender culture: cognitive, critical, axiological, emotive, reflective, modelling, interactive, deontological. Learning one's own «I», forming and improving gender knowledge, ability and skills, creating effective gender experience help to create egalitarian relationship. The contents of gender terminology, concerning formation gender «I» are exposed. The author suggests her own definitions of key gender notions on the basis of theoretical analysis of works in gender science.
Keywords: gender culture, gender self-awareness, gender stereotype, gender picture of the word, gender position, gender interaction, androgynous individual, gender reflection, gender harmony/discord.
Одшею з базових потреб людства е прагнення до внутршньо! та зовшшньо! гармони. Проте в умовах трансформацп украшського суспшьства в 6iK егоцентризму, ншелювання морально-етичних цшностей домiнуючим принципом е дисгармоншшсть, що породжуе нерiвнiсть, дискримшацш, конфлшти, насильство, внутршнш дискомфорт. Тому вдея гармоншного виховання мае стати центральною домшантою педагопчного процесу. Одним з аспекпв гармоншно! особистосп е гендерний, тобто узгоджешсть зi сво!м гендерним «Я», побудова конструктивних взаемоввдносин з особами протилежно! стат!
Теоретико-прикладнi аспекти формування гендерно! культури (ГК) особистосл дослiджували П. Терз^ Т. Говорун, О. Кжшежда, В. Кравець, С. Яшник та iншi вченi. Проте е потреба в структуруванш етапiв розвитку ГК, уточненш ключово! гендерно! термшологи.
Мета статп — виокремити етапи формування ГК на основi теоретичного аналiзу психолого-педагопчно! гендерно! теори та психолого-педагопчного досвiду.
Процес формування ГК розумiемо як ланцюг прогресивного хендерного розвитку особистостi, що забезпечус конструктивш взаcмовiдносини з особами протилежног статi. Схематично його можна представити так (рис. 1):
Рис. 1. Формування хендерног культури особистостi
1з рис. 1 видно, що досягнення гендерно! гармони з оточуючим свиом визначаеться такими етапами формування ГК:
• когнтивний - тзнання Тендерного «Я», усввдомленням власно! стап (гендерна iдентичнiсть);
• критичний - здатшсть абстрагуватись ввд деструктивних зовнiшнiх впливiв та сформулювати власне уявлення про Ч i Ж - гендерну картину свггу;
• аксiологiчний - окреслення власних думок щодо тсця статей у свт (гендерне самовизначення);
• формуючий - розвиток андрогiнного начала як здатносп проявляти гендерну гнучк1сть у ситуаци гендерно! iнтеракцi!;
• емотивний - первинне оприявлення гендерно! чутливостi;
• рефлексивний - переосмислення гендерних знань, умшь i навичок (рефлексiя власно! ГК);
• моделюючий - конкретизащя власно! гендерно! позици;
• ттерактивний - ефективне застосування гендерних знань у взаемоввдносинах iз протилежною статтю з метою побудови зршо! им'! (гендерна гармонiя);
• деонтологiчний - транслювання зразкового гендерного досвiду майбутшм поколiнням.
Розкриемо змiст вищезазначено! гендерно! термшологи. Оск1льки основною метою
гендерологи е не замiна «чоловiчого» суспшьства «жшочим», а подолання гендерно! iерархi!, в Укра!нi мае бути сформоване паритетне суспшьство, котре презентувало б приклад для формування адекватно!, позитивно! гендерно! сввдомосп.
Гендерна сввдомють, на думку Л. Кобелянсько! та Т. Мельник, - це «активне ставлення статей до !х реально юнуючого становища i соцiального статусу, що дютае вiдображення у формi почуттш, волевиявлень та iнших феноменах психiки чоловiкiв i ж1нок, !! особливостях» [10, с. 200]. I! складовою е самосвiдомiсть («переживания едностi та специфiчностi «Я» як
автономно! (окремо!) iстоти, надшено! думками, почуттями, бажаннями, здатнiстю до дш» [1]), що включае, на думку А. Чекалшо!, наступнi психолопчш утворення: усвiдомлення власного тша людини певно! статi; усвiдомлення себе, власно! особистостi, власного життевого шляху як представника певно! статi; знания гендерних стереотипiв i ролей власно! стал; уявлення про власнi гендернi статуси, ролi i стереотипи, чоловiчi i жiночi iдеали [17, с. 33]. Ввдповвдно, якщо самосвiдомiсть уключае в себе самотзнання, самоiдентифiкацiю та самовизначення, то Гендерна самосвiдомiсть матиме там структурш елементи: пiзнання гендерного «Я», гендерна вдентичшсть, визначення гендерно! позици (гендерне самовизначення).
Пiзнання гендерних особливостей, тобто соцiально-психологiчних характеристик Ч/Ж, здшснюеться особистiстю в процесi гендерно! соцiалiзацi!. Результатом цього е формування гендерно! вдентичносп. Узагальнивши дослiджения Ш. Берн, Н. Гулшо!, Т. Данильченко,
A. Денисово!, Д. Жилк1на, С. 1ль!на,1. Кльоцино!, Л. Кобелянсько!, I. Кона, П. Корольково!,
B. Кротенко, Т. Мельник, С. Олшник, О. Цокур, А. Чекалiно!, можна визначити другий компонент гендерно! самосвiдомостi як вид самоiдентифiкацil, усвiдомлення власног приналежностi до жiночо'i/чоловiчо'i статi. Остаточне формування ще! властивосл вiдбуваеться в юнацькому вiцi: особистiсть приймае себе як представника певно! стап, формуе ставлення до себе та моделюе власну поведшку. На специфiку гендерно! вдентичносл суттево впливае, на думку О. Камшсько!, гендерно-рольова соцiалiзацiя, що сприяе формуванню «уявлень про гендернi рол^ як1 вона повинна виконувати, щоб вiдповiдати соцiальним взiрцям маскулiнностi та фемшшносп» [6, с. 9]. У результата «неввдповвдностей мiж сформованими у особистосп формами вираження гендерних ролей та гендерно-рольовою iдентичнiстю» [10, с. 31] виникае криза гендерно! вдентичносп, нерозв'язання яко!, як зазначають Е. Ершсон,
H. Гулiна, Т. Зелшська, П. Королькова, О. Левчишина, призводить до дезадаптацi!, вiдчудженостi, тривожиостi, девiантностi, нереалiзованостi здiбностей, життевих планiв, виникнення неврозiв, пасивност1, зниження працездатностi, прагнення втекти вiд реального свiту, у крайньому разi - до гендерно! дисфори («неприйняття особою свого гендерного статусу чоловша чи жiнки» [10, с. 84]). Тому андрогшна гендерна вдентичшсть можлива лише в суспшьств^ де «немае статево типiзованих обмежень, де кожен може ощнювати себе категорiями «людина», «особиспсть», а не «стать» [5, с. 83].
1з дитинства в кожно! iндивiдуальностi в процес засвоення зразк1в реально!/уявно!' поведшки iнших формуеться гендерна схема, що диктуе стандарт поведiнки. Поняття «гендерш стереотипи» в гендернiй педагогiцi та психологи найчастше позицiонуеться через так концепти: «статево типiзована поведiнка», «стандартизован уявлення про моделi повед1нки, рис характеру чоловша/жшки» (Н. Лаврiненко), «суспшьш очiкувания» (М. Сологуб), «нав'язування виконання тих чи iнших функцiй, ролей» (Т. Доронша), «сталий нормативний еталон у суспшьнш свiдомостi», «несиметричнi взаемоввдносини» (Л. Харченко), «набiр конкретних якостей i моделей поведiнки^> (Ш. Берн), «поляризащя статей, що мае патрiархальний, антисоцiальний вплив» (Л.Таран), «носiй вторичного досвiду суспiльства», «виконуе функцiю збереження», «дотримуеться основних «законiв» традицiйно! гендерно!-рольово! iдеологi!» (М. Церетелi), «набiр загальноприйнятих норм i суджень», «стереотипне сприйняття людей i мiжособистiсних взаемоввдносин» (Т. Власова), «закрiплюють iснуючi гендерш розбiжностi i стають завадою до змш у сферi гендерних ввдносин» (О. Цокур,
I. 1ванова), «стримують розвиток особистостi й реалiзацiю юнуючого потенцiалу» (Л. Степанова) тощо. На основi праць Ю. Альошино!, Ш. Берн, В. Васютинського, В. Гайденко, Т. Говорун, I. Кльоцино!, О. КЫнежд^ I. Кона, Н. Лавршенко, Н. Малишево!, Т. Надвинично!,
C. Оксамитно!, Т. Орлово!, Н. Смелзера, В. Суковато!, А. Фурмана, Л. Харченко, М. Церетел^ А. Чекалшо! та шших науковщв гендернi стереотипи можна означити як нав 'язам сустльством схеми мислення, поведтки щодо протилежног статi, вiдхiд вiд яких викликае осуд оточуючих. Вони визначають нерiвноцiннi сощальш позици статей, акцентують увагу на гендерних ввдмшностях, що породжуе Гендерну асиметрю («непропорцшна представлешсть соцiальних i культурних ролей обох статей (а також уявлень про них) у рiзних сферах життя» [5, с. 302]). Гендерна нерiвнiсть виражаеться у формi Гендерног iерархil («дом^вання однiе! статi над шшою» [10, с. 99]): матрiархату чи патрiархату.
Аналiз психолого-педагогiчно! лiтератури з гендерологп показав, що несвiдоме прийняття нер1вносп статей призводить до негативних явищ у мiжособистiсних взаемовiдносинах: хендерно-рольовог дисгармонИ, зовншшх хендерних конфлiктiв, хендерно-рольового дефщиту, атрофИ хендерних ролей, хендерног дискримтаци, хендерног диспропорции хендерног сегрегацИ, хендерного насильства.
Проте постмодерна культура не вимагае обов'язкового дотримання гендерних стереотитв, пропагуе свободу вибору, розвитку особистосп. Серед запропонованих А. Фурманом i Т. Надвиничною титв тдкорення гендерним нормам (поступливiсть, схвалення, iдентифiкацiя, непiдкорення, андрогенiя) [14, с. 41-42] останнш вважаемо найбiльш конструктивним, оск1льки передбачае формування рольових моделей чоловша/жшки.
Критичне переосмислення та усввдомлення iснуючих у суспiльствi гендерних стереотитв сприяе ефективному розвитку особистостi. Результатом цього процесу е сформована гендерна картина св^. Це поняття не е достатньо розробленим у гендерологп, однак змют його можна означити через визначення картини свту: «узагальнений образ соцiального середовища, що становить вихвдну умову людського буття, створюеться в процес практично! дiяльностi людей» [13, с. 271]. Ю. Шдгорна на основi двох пiдходiв до розумшня картини свiту - як уявлення про навколишнiй свiт у вигляд знань (А. Шюц, К. Боулдшг, Дж. Келлi, У. Касевич,
A. Лазурський) i як сукупшсть переживань суб'екта про навколишнiй сви (Ф. Василюк,
B. Дiльтей, Л. Виготський, С. Максименко, Т. Титаренко) - розглядае !! як «внутршню модель реальности в основi яко! лежить специфiчна для людини як бюлопчного виду система знаков, що мають соцiальну природу й сформувалася в ходi його культурно-iсторичного розвитку», що «е продуктом суб'ективного конструювання, зумовленого iндивiдуальними особливостями сприймання, тзнання, мислення, дiяльностi, що робить !! унiкальною й вiдмiнною вiд картини св^ iнших суб'екпв» [12]. Вщповвдно, хендерну картину свту можна означити як iндивiдуальну модель хендерног реальностi/iрреальностi, що конструюсться у свiдомостi людини в процес хендерного розвитку («процес змши у становищi та статуа жiнки i чоловiка, результатом чого е виникнення його нового яшсного рiвня» [10, с. 198]). На думку I. Буличева, основними !! атрибутами е маскулiннiсть i фемiннiсть, що взаемодоповнюють одне одного [3].
Акумулящя знань про св^ гендерних взаемовiдносин мае звузитися до певно! гендерно! позицi! особистосл («стшка сукупнiсть принципiв, взаемодiй i взаемозв'язюв ж1нок i чоловiкiв, що формуе спосiб !хньо! спiльно! паритетно! демократи» [10, с. 165]). Це i е гендерне самовизначення, котре ми визначаемо як категоризацю власних поглядiв щодо мкця Ч i Ж в системi хендерног ттеракци минулого, тепершнього, майбутнього.
Окреслення концептуальних засад гендерних поглядiв особистосп зумовлюе необхвдшсть формування практичних умiнь i навичок щодо хендерних взасмовiдносин («соцiальнi ввдносини, опосередкованi статевою належнiстю» [10, с. 57]). Для цього необхвдним е розвиток фемтних («сукупшсть особиспсних характеристик, що ввдповвдають стереотипу жiночностi» [2, с. 345]) i маскултних («набiр особистiсних i поведiнкових рис, якостей, що ввдповвдають стереотипу «справжнього чоловша» [2, с. 341]) властивостей. Однак гтерхендертсть перешкоджае створенню родини на паритетних началах, оцшщ особи протилежно! статi як друга, однодумця: гтермаскулттсть продукуе контроль, домiнування над шшими, iгнорування, агресiю, насильство, а гтерфемттсть - залежшсть, пiдпорядкування, пасивнiсть, прийняття ролi об'екта насильства. Тому чоловiчi й жiночi якост1 мають бути розвинеш помiрно, взаемодоповнюючi. Дуже чико визначили цi поняття А. Фурман i Т. Надвинична [14, с. 34-37], з урахуванням постмодерних цшностей: фемiннiсть/маскулiннiсть - не риса характеру Ж/Ч, а споиб осмислення, сприйняття реальност1.
Умiння гармонiйно поеднати вищезазначеш риси е характерною особливiстю андрогшно! особистостi. На основi теоретичного аналiзу категорi! андрогiнностi у педагогiцi, психологи, фшософи можна змоделювати портрет особистосп тако! гендерно iдеально! особистостi. Уи запропонованi науковцями визначення вищезазначеного поняття мютять лексеми, що забезпечують конструктивний розвиток iндивiдуальностi: гармоншне поеднання фемшносп й маскулiнностi (Ю. Альошина, Т. Бендас, Т. Говорун, Н. Городнова, О. Юкшежд^ Л. Кобелянська, Т. Мельник, С. Олшник, А. Чекалша); готовтсть до сприйняття поляризованих категорш (С. Лшшщ-Бем); гнучтсть використання статеворольово! поведiнки
(Ю. Альошина, Т. Говорун, О. Ктнежда, А. Чекалiна); «один i3 cnoco6iB подолання npomupiu i мiфiв, пов'язаних i3 гендерною асиметрАею», «досягнення психологiчноï цшсностп» (Е. ТАмербулатова, А. Катiонова), вiльне варювання чоловiчих/жiночих ролей (I. Кон); ттегращя експресивних та iнструментальних стилiв дiяльностi (£. Iльïн); синтез iндивiдуалiзацiï, властивоï чоловшам, та децентрацiï, властивоï женкам (О. Завгородня, £. 1лын); ефективне функцюнування в оточуючому свiтi, гармонiя (Т. Бендас, Ш. Берн, О. Гук,
A. Чекалша); злиття з шшою людиною за принципом «бути», ствтвортсть, споаб конструктивного вuрiшення npomupiu екзистенцшно1' чоловiчостi та жiночостi (Н. Хамиов); результат процесу, спрямованого на швелювання чи усунення гендерних eidM^ocmeü (М. Дмитрieва).
Синтез чоловiчих i жшочих якостей, на нашу думку, виражаеться не на фiзiологiчному рiвнi, а сощально-психолопчному, тобто iнтеграцiя iнь i янь не призводить до формування гермафродита, а творить гармоншну особисткть, яка здатна до ефективно'Х хендерноХ ттеракци з особами протилежно'1 сmаmi. Таким чином, одне з ключових понять гендерологи -андропншсть - розглядаемо з позици не бюлопчного, соцюбюлопчного чи когштивно-поведiнкового пiдходiв, котрi нiвелюють чоловiчу й жшочу суб'ективнiсть, протиставляють осiб рiзних статей як бшарш опозици, а з точки зору суб 'сктно-вчинковоХ позици, що виходить за меж1 гендерних стереотитзованих уявлень. Як зазначае Т. Говорун, в рамках суб'ектно-вчинкового тдходу особиспсть розглядаеться суб'ектом власно1' життедiяльностi, життетворчостi, активностi, саморозвитку, ввдповвдальносп за рiшення, рефлекси, самовдосконалення, трансформаци традицiйних гендерних ролей [5, с. 104-105]. Андрогшш Ч i Ж, на думку дослвднищ, - асертивш, iнтернально контрольованi, бiльш орiентованi на партнерство в стосунках, на имейну i профеийну самореалiзацiю, досягнення високого сощального статусу; ефективне функцiонування ïï можливе лише у суспiльствi, позбавленому статево типiзованих обмежень [5, с. 109-110]. На думку О. Кiкiнеждi та О. Юзь, андрогiнна особиспсть «мае багатий набiр статево рольово1' поведiнки i гнучко використовуе його залежно вiд обставин» [7, с. 107]. Т. Мельник i Л. Кобелянська вважають, що андрогши е «найусшшшшими, найдосконалшими особистостями в уих сферах життя» [11, с. 15], а Л. Харченко - що вони наполеглив^ усшшш, реально осмислюють ситуацш, самостiйно долають життевi труднощi [15, с. 149].
Отже, андропнною можна назвати цтсну, гармоншну oсoбuсmiсmь, яка ефективно проявляс чоловЫий та жточий тип поведтки вiдnoвiднo до ситуащХ, характеру постмодерного сустльства з метою досягнення внутршньоХ та зовншньоХгармони.
Важливою умовою формування високого рiвня ГК е переосмислення власних гендерних знань, умшь, навичок, емоцшних сташв, поведiнкових актiв. Як вщзначають Б. Мещеряков i
B. ЗАнченко, рефлексiя - це «розумовий (рацюнальний) процес, направлений на аналiз, розумшня, усвiдомлення себе: власних дай, поведшки, мови, досвiду, ввдчутпв, станiв, здiбностей, характеру, ввдносин, сво1'х завдань, призначення i т. д.» [11, с. 452]. Ввдповвдно поняття «гендерна рефлекая» можна визначити як здаттсть до самoаналiзу хендерного «Я», що сприяс уточненню й корекщХ хендерноХ позици.
Важлива умова конструктивного формування ГК - це вмшня застосовувати гендерш знання на практищ. Оскшьки одним Аз значень поняття «гендер» е «полиика рАвних прав i можливостей Ч i Ж, а також дАяльшсть по створенню механiзмiв щодо ïï реалАзаци» [10, с. 44], практичний аспект ГК буде стосуватися штеракци статей. У «Словнику шоземних слАв» М. Комлева це поняття розглядаеться як «взаемодАя, взаемовплив людей чи взаемодАя груп одна з одною»; «безпосередня мАжособистюна комушкащя» [9]. Тому термш «гендерна штеракщя» ми визначаемо як процес взасмоди оаб протилежно'1 сmаmi в кoнmексmi розв 'язання питань хендерного характеру.
Однак досягти хендерних iдеалiв («найвища мета гендерних устремлшь по втшенню у життя гендерних принцитв i гендерних знань, здшснення заради них гендерноï даяльносп» [10, с. 98]) дуже важко: найчастше особиспсть не здатна ефективно застосувати гендерш знання, умшня й навички на практищ. Несформовашсть навичок конструктивноï комунiкацiï з протилежною статтю, як зазначають Т. Алексеенко, О. Анщенко, В. Васютинський, I. 1льченко, В. Кравець, К. Леман, В. Пултавська, Г. Самохвалова, В. Сухомлинський, С. Х'юз
та iншi вчеш, породжуе протирiччя у взаeмовiдносинах Ч i Ж, означене Л. Кобелянською i Т. Мельник як «гендерно-рольова дисгармошя» («сукупшсть психологiчних проблем, пов'язаних i3 труднощами тендерного розвитку жiнки i чоловiка, що призводить до порушення гармонiйностi стосунк1в особистостi з особами протилежно! статi й сприйняття сошального свiтy в цiломy» [10, с. 67]), а С. Хрюановою - як «гендерний дисбаланс» («ввдображення сошально! нерiвностi мiж чоловiками та жшками у сyспiльствi» [16, с. 138]).
Кшцевим результатом досягнення гендерних iдеалiв е гендерна гармонiя. Оск1льки гармошя як фiлософська категорiя - це «ввдповвдшсть, безконфлiктне спiвiснyвання всiх елеменпв сошально! спiльноти» [4], то гендерна гармошя передбачае idernbHi безконфлжтт e3acMoeidnocuHU мiж Ч i Ж. На це вказують до^дження Н. Байдюк, Т. Бендас, С. Красово!, I. Гудович, Н. Коростильово!, С. Олшник, С. Хрюаново! та iнших науковшв.
На основi теоретичного аналiзy праць iз гендерологп' можна визначити так структуры компоненти гендерно! гармони:
• oco6ucmicHuü (адекватшсть гендерно! iдентичностi, абстрагування вiд деструктивних гендерних стереотипiв, iмплiцитних та експлiцитних форм агреси, прийняття шшо! статi такою, якою вона е, толерантнють, yмiння варiювати маскулшш та фемiннi ролi, здатнiсть любити за принципом «бути», усввдомлювати та вдосконалювати власну ГК);
• мiжособистiсний (сошальна активнiсть, здатнiсть до конструктивного стлкування, неприйняття стратеги гендерного насилля як форми самоствердження, емпатiйнiсть, виконання певно! дiяльностi спiльними зусиллями, здатшсть протистояти психологiчномy впливу, урахування потреб, бажань шшо! особистосп);
• тзнавалъний (уважшсть до свого партнера, здатшсть пам'ятати найважливiшi моменти стосунк1в, рацюнально мислити в критичних ситyацiях, ефективне сприйняття недолiкiв iншого, yмiння вiдчyвати дискомфортний стан коханого, творчо шдходити до органiзацi! буденного спiвiснyвання);
• регулятивний (здатшсть стримувати дестрyктивнi емоци, аналiзyвати !х, досягати внyтрiшньо! рiвноваги, наявнiсть справжнiх почyттiв кохання, умшня !х виражати, удосконалюватися заради амейного благополуччя, розвинена сила волi щодо подолання життевих трyднощiв);
• мотивацшно-потребовий (прагнення досягти психологiчно! зрiлостi, цшсносп, самоактyалiзацi!, прагнення задовольнити потреби коханого (-о!), формування спшьних цiлей, плашв);
• фiзичний (ведення здорового способу життя, пiдтримка задовiльного стану здоров'я, прийняття фiзичних вад Ч/Ж, догляд за зовшшшстю з метою подобатися своему партнеров^.
Основними ознаками гендерно! гармони, на нашу думку, е рiвнiсть Ч i Ж в уах сферах життя, взаеморозyмiння, щире, двосторонне кохання, добровiльний вибiр подружнього партнера, рiвноцiнний розподiл прав та обов'язюв мiж статями, вiдсyтнiсть гендерно! нерiвностi, дискримiнацi!, домiнyвання гендерного свиогляду, наявнiсть спiльно! мети, андрогiнiзм, повна самореалiзацiя статей.
Результатом досягнення гармони Ч i Ж е партнерсъка («модель ам'!, де гендернi вдаосини побyдованi на принципах взаемоповаги, взаемодопомоги i взаеморозyмiння» [10, с. 155]), гармоншна ciM 'я («амейний союз, при якому родина е ввдкритою системою i забезпечуе широк! можливосп для творчого зростання i особистюного розвитку кожного !! члена» [8, с. 126]).
Сформована ефективна ГК може бути зразком для на^дування шшими, стимулом до самовдосконалення гендерного «Я».
Отже, конструктивне формування ГК особистосп на когштивному, критичному, аксюлопчному, формуючому, емотивному, рефлексивному, моделюючому, штерактивному та деонтологiчномy етапах сприяе по6удов! гармонiйних взаемовiдносин !з протилежною статтю. Теоретичний аналiз та уточнения гендерно! термшологи дозволить бшьш ефективно оргашзувати процес гендерного виховання.
Л1ТЕРАТУРА:
1. Абушенко В. Л. Сознание / В. Л. Абушенко // Новейший философский словарь / сост.
А. А. Грицанов. - Мн.: Изд. В. М. Скакун, 1998. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http ://Ihtik@ufacom. ru.
2. Бендас Т. В. Гендерная психология: учеб. пособие для студ. вузов / Т. В. Бендас. - СПб.; М.; Х., Мн: Питер, 2006. - 431 с.
3. Булычёв И. И. Образы маскулинности и феминности в формате гендерной картины мира / И. И. Булычёв // Теоретический журнал «CREDO NEW». - 2004. - № 1. [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://gzvon.pyramid.volia.ua/biblioteka/kafedra_filosofii/libph/sb/credo/credonew/ 01_04/2.htm.
4. Гармония / В Словаре. Ру > Социологический словарь. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // vslovare.ru.
5. Говорун Т. Гендерна психолопя: навч. поибник / Т. Говорун, О. Ктнеждг - К.: Академiя, 2004. -308 с.
6. Камшська О. В. Гендерш особливоси формування самоставлення в юнацькому виц: автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.05 / О. В. Камшська. - К., 2008. - 22 с.
7. Кiкiнеждi О. М. Формування rендерноï культури молодо наук.-метод. матерiали до тренiнговоï програми: навч. поибник / О. М. Ктнежд^ О. Б. Юзь. - 2-е вид., випр. - Тернотль: ТНПУ ш. В. Гнатюка, 2009. - 160 с.
8. Коваленко К. Усвщомлення гендерних стереотипiв в «життевих сценарiях» як можливостi створення гармоншжи сiм'ï / К. Коваленко // Всеукрашський конкурс науково-дослiдницьких робiт з гендержи проблематики серед учнiв 10-11 клаЫв, студентiв, аспiрантiв: зб. кращих робiт. -К., 2007. - С. 126-128.
9. Комлев Н. Г. Интеракция / Н. Г. Комлев // Словарь иностранных слов. - 2006. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/dic_fwords.
10. Мельник Т. 50 / 50: Сучасне Гендерне мислення: словник / Т. Мельник, Л. Кобелянська. - К.: К.1.С., 2005. - 280 с.
11. Мещеряков Б. Г. Большой психологический словарь / Б. Г. Мещеряков, В. П. Зинченко. - М.: Прайм-Еврознак, 2003. - 672 с.
12. Шдгорна Ю. В. Сучасна наукова картина свггу / Ю. В. Шдгорна. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //otherreferats.allbest.ru/ philosophy/00133537_0.html.
13. Фшософський енциклопедичний словник / за ред. В. I. Шинкарука. - К.: Абрис, 2002. - 742 с.
14. Фурман А. В. Основи гендерноï рiвностi (конспекти лекцш) / А. В. Фурман, Т. Л. Надвинична // Гендерний розвиток у суспшьсга (конспекти лекцш): збiрник / ввдп. ред. К. М. Левювський. - 2-е вид. - К.: Фолiант, 2005. - С. 7-46.
15. Харченко Л. Г. Вiковi етапи та чинники гендержи соцiалiзацiï дитини / Л. Г. Харченко // Вкник ЛНУ iменi Тараса Шевченка. - 2011. - № 20 (231). - С. 145-153.
16. Хрисанова С. Ф. Драма Прекрасной дамы: парадоксы современного равенства мужчин и женщин. Гендерный подход к известной проблеме. Кн. 2: IV Пекинская конференция (1995 г.) и гендерная идеология / С. Ф. Хрисанова. - Х., 2001. - 208 с.
17. Чекалина А. Что такое гендер? / А. Чекалина // Детский сад от А до Я. - 2006. - № 1. - С. 31-51.
УДК 037.376
М. А. ТРУХАН
СУТШСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТ1 ПРОФЕС1ЙНИХ КОНФЛ1КТ1В У СОЩАЛЬНО-ПЕДАГОПЧНОМУ СЕРЕДОВИЩ1 ЗАГАЛЬНООСВГГШХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАД1В
np0aHani30eaH0 суттсть профестних конфлiктiв у co^anbHO-nedaaoaiHHOMy середовищi загальноосвттх навчальних 3amadie та розкрито причини ïx виникнення. Особлива увага придыена тдходам конфлiктологiв до типологп професшних конфлiктiв у школах та ïx функ^ям. Висвiтленi погляди науковшв щодо особливостей конфлiктiв у соцiaльно-педaгогiчному середовищi.
Ключовi слова: конфлiкт, мiжособистiсний конфлжт, види конфлiктiв, функцп професшних конфлiктiв, особливостi педaгогiчниx конфлiктiв.
