CC BY
20
1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ
Любомира 1Л1ЙЧУК
ПЕДАГОГ1ЧН1 ЗАСАДИ ОРГАШЗАЦИ ПОЗАКЛАСНО1 ПРИРОДООХОРОННО! Д1ЯЛЬНОСТ1 МОЛОДШИХ ШКОЛЯР1В У ГАЛИЧИН1 (1919-1939 рр.)
Загострення еколопчно! ситуацп як у свт, так i в Укра!ш, що е результатом порушення закошв природи, висувае новi вимоги до суспшьства i кожно! особистостi зокрема, 11 фiзичних i духовних якостей. Навколишне середовище, в якому ввдбуваються навчання, праця та вiдпочинок особистосп, а також цiлiсна система взаемопов'язаних факторiв виховного впливу суспiльства, що юнують у реальнiй дiйсностi е единою системою суспшьного розвитку i виховання. Важливим компонентом дано! системи виступае загальноосвиня школа. Так, зпдно Концепцп нацiонального виховання, серед основних завдань сучасно! школи е озброення учнш знаниями закономiрностей розвитку природи i суспiльства; ознайомлення з проблемами, як набувають життевого значення для долi цившзацп — збереження природи, охорона оточуючого середовища; формування еколопчно! культури, оволодiния знаннями про природу свого краю, залучення молодi до активно! еколопчно! дiяльностi [6, 22].
У системi екологiчно! освiти i виховання, пiдготовки молодого поколiння до ращонального природокористування, вiдповiдального та бережливого ставлення до навколишнього середовища, природоохоронно! дiяльностi учнiв важливе мiсце належить початковш школi як початковiй ланщ збагачення особистостi знаннями про природне i соцiальне оточення, формування наукового, морального i естетичного ставлення до нього.
Значна частина сучасних психолого-педагопчних до^джень присвячена питанням методологiчного трактування ряду теоретичних положень екологiчно! освии школярiв (А. Галеева, А. Захлебний, I. Зверев, I. Суравегiна), виховання гуманного ставлення до природи (А. Волкова, П. 1гнатенко, Н. Лисенко, А. Плешаков, З. Плохш, Л. Салеева, Г. Тарасенко, Т. Тарасова), стимулювання бережливого ставлення до навколишнього середовища (Б. 1оганзен, Н. Риков), оволодання учнями навичками його охорони (I. Габев, В. Грецова, А. Момотова, Л. Родова), активiзащ! дослщницько! та тзнавально! дiяльностi, творчого мислення дiтей у процесi проведення практичних i дослiдницьких робiт на заняттях i в природi (Н. Буринська, В. Онищук, Л. Романова, Д. Серпенко), взаемозв'язку пiзнавально! i практично! дальноси з проблемами охорони природи (М. Вересов, М. Дуденко, I. Лебедь, М. Стельмахович, С. Сявавко), тдготовки школярiв до природоохоронно! даяльносп (П. Iванов, М. Матрусов). Як бачимо, проблема еколопчно! освии i виховання, зокрема проблема охорони природи знайшла висвiтления у значнiй частит психолого-педагогiчних дослiджень. Однак у них недостатньо розкрито питання залучення до природоохоронно! дiяльностi молодших школярш у позакласнш робот! Тому метою статт1 с висвилення проблеми органiзацi! позакласно! природоохоронно! роботи у Галичинi мiжвоенно! доби, !! вплив на природоохоронне виховання дiтей, розширення !х знань про природу, формування потреби в участ у природоохороннiй дiяльностi, формування екологiчно! культури молодших школярiв.
Як ведомо, зi вступом дiтей до школи !х провiдною дiяльнiстю стае навчання, яке спрямоване на оволодшня учнями цiлеспрямованими знаннями та практичними умiниями i навичками, всестороннiй розвиток особистосп, формування !х iнтелектуальних, емоцшних i дiево-вольових якостей, що е важливою передумовою для виховання у молодших школярiв любовi до рвдно! природи, бережливого i вiдповiдального ставлення до навколишнього середовища, становлення та формування еколопчно! культури. Разом з тим позакласна природоохоронна робота значно розширюе можливосл навчально-виховного впливу на
молодших школярiв у становленш i розвитку ix поглядав на необхвдшсть охорони природи та учасп в цьому процесi. Даний напрям виховно' роботи дозволяе розширити i поглибити знания учнiв про навколишне середовище, закрiпити отриманi на уроках умшня i навички його збереження, формувати в учнiв молодшого шильного вшу самостiйнiсть, включати ix у практичну суспiльно-корисну дiяльнiсть з охорони природи.
Про це наголошували i галицьк педагоги та вчителi-практики мiжвоенноi доби, яю на природу звертали велику увагу i бачили у нш, "у тих вражiнияx, як мають вiд не' дiти, великий фактор i виховання й навчання" [14, 189]. Тому великого значення у школах Галичини мiжвоенноi доби вводилось поглибленню знань молодших школярiв про природу та ii охорону на уроках, пiд час проведення "прогульок", влаштування "шшльних музейчишв", упорядкування шшльних часописiв та шшльних альбомiв, закладання i ведення "природничих збiрок", читання "доповияючоi' лектури" з обсягу природи та дитячих часопис1в, посильно].' пращ на пришшльнш дiлянцi. При оргашзацп даноi роботи вчитель звертав увагу i на розвиток морально-етичних почуттiв дiтей до навколишнього природного середовища, осшльки "нiщо так не розяснюе ума людини й не ублагороднюе ii серця, як тзнання природи й еднання з нею" [3, 281], виховував у них ввдповвдальне i бережливе ставлення до природи, формував цiннiснi орiентацii, налаштовував на виникнення потреби у природоохороннш дiяльностi.
Галицьк педагоги i вчительпрактики наголошували на необxiдностi проведення урошв природознавства на природi, де д^и мали змогу спостерiгати за явищами природи, отримувати новi знання про навколишне середовище та про взаемозв'язок людини i природи, оволодiвати практичними вмiниями i навичками з охорони природи. Як вказував учитель школи iм. М.Шашкевича у Львовi Денис Пе^в, "кожне з'явище природи треба тзнавати зо свiта ростин чи звiрiв, треба знати його зо зовшшнього вигляду — пiзнати його складовi частини, а також зрозумгги його вiдношения до життя людини. ...Bd тi з'явища природи треба д^ям показати та 1х з диьми обговорити й вияснити. ...Безпосередна зустрiч та обсервацiя з'явищ середовища — це основа i на нш опираеться навчання" [11, 40]. Крiм того, як зазначала видатний педагог Софiя Русова, на таких уроках "треба звертати увагу на прекраст зявища природи, хмари, ранок, веселку колiрiв у рiзниx краевидах, треба змщняти вражiния природи мистецькими вiршами, описами" [14, 189], що сприяло вихованню у молодших школярiв любовi до природи, бережливого i вiдповiдального ставлення до не', прагненню охороняти навколишне середовище, здiйснювати природоохоронну дiяльнiсть.
У системi навчально-виховного процесу Галичини мiжвоенного перiоду одне з важливих мiсць посiдали "прогульки" (екскурсп — Л.1.), на яких, як зазначав видатний теоретик i практик педагогики, активний громадський дяч 1ван Ющишин, "зустрiчаеться молодь безпосередньо з природою, ii з явищами, людським довиллям, суспiльними уладженнями, процесами людсько' пращ i громадським життям. Оглядаючи все, слухаючи та майже доторкаючись до всього власними руками, тзнае дитина природне та людське довюлля з безпосереднього досвiду" [16, 71].
Оргашзащя та проведення "прогульок" у народних школах Галичини були передбачеш шшльним планом виховання, який складався школою на три роки та планом навчання — складався на рш. Кожна школа обговорювала та опрацьовувала план "прогульок" для кожного класу. Кiлькiсть природничих "прогульок" на протязi року залежала вiд розташування школи, вiд "околицi" та умов шшльно! працi. Однак, не зважаючи на це, кожна школа повинна була провести щонайменше 7 природничих "прогульок" на навчальний рш: 2 — восени, 2 — зимою, 2 — весною, а л™м — 1.
Проведення "прогульок" передбачалось починаючи з першого року навчання школярiв. Так, галицька вчителька, громадський д!яч 1ванна Пе^в вказувала, що "вже на першому й другому рощ навчання влаштовуемо прогульки хоча би тшьки тому, щоби навчити дитину дивитися на свщ завважувати з'явища природи, любити й щнити ii твори" [12, 47].
Кожна шкшьна природнича "прогулька" повинна була мати чико окреслену навчальну мету та виховне значення. Так, М.Кривий у статп "Органiзацiя природничих прогульок у народнш школi" вiдповiдно до навчально' мети "прогульок" подiляв 1х на: "прогульки, що мають на меп обсервацiю краевиду в поодиноких порах року; прогульки, на яких дии пiзнають типовi звiрята i розтини в данiй околицi; прогульки, на яких збираеться матерiял, по^бний для працi i вправ у клясГ' [7, 235]. Пiд час 1х проведення учитель обов'язково наголошував на
необхiдностi охорони природи, ïï вплив на життя людини. Стосовно виховного значення "прогульок" природничого характеру, то вони ввдгравали важливу роль у формуванш екологiчноï культури молодших школярiв Галичини мiжвоeнноï доби. Адже спостереження за явищами природи, споглядання краси навколишнього середовища пробуджувало "у серщ дитини зацiкавлення тим, про що повчае книжка" [7, 235], любов до рiдноï природи, бажання ïï охорони, працi у природа задля збереження та покращення стану довшлля.
Поряд з екскурсiями важливими видами оволодiння молодшими школярами знаннями про природу та ïï охорону, виховання бережливого та ввдповвдального ставлення до не! стимулювання природоохоронноï дiяльностi учнiв у позакласнiй робот були таш, як влаштування "шк1льних музейчишв", упорядкування шк1льних часописiв та шшльних альбомiв, закладання i ведення "природничих збiрок".
Ефективний вплив на залучення молодших школярiв Галичини до природоохоронноï дiяльностi була ix участь у влаштуванш "Iпкiльних музейчишв", як мали "велику вартiсть". Про це наголошував G. Пеленський у статтi "Шшльний музей", вказуючи, що "дiтям замало показати час вiд часу збiрки. Згiдно з принципами творчоï школи, треба дпей заставити за музейну роботу. Збирання вiдповiдного матерiалу... можуть зробити в великий мiрi дпи. Якщо при лм учитель кине одне чи друге пояснения, та й загалом провадить доцiльно роботою, буде це рiвночасно найкращим способом навчання" [10, 52]. До "шшльних музейчишв" входили збiрки, що безпосередньо були пов'язаш з шшльним навчанням учнiв. Сюди входили збiрки мiнералiв та грунтiв, "зiльник", фотографп й картини краевидiв мiсцевостi, "свiтлини" або малюнки дерев, лiсовиx та садових рослин, а також тварин. Влаштування "шшльних музейчишв" диьми обов'язково ввдбувалося тд керiвництвом учителя, який налаштовував ïx на те, який саме природничий матерiал потрiбно пiдбирати до музею, як його збер^ати, яку роль вш вiдiграе у шшльному навчаннi. Так, учитель спрямовував школярiв на обережне збирання "цiкавiшиx" рослин даноï мiсцевостi, таких, яких не було у "шшльному музейчику", вчив засушувати i зберiгати ïx, сприяв оволодiнню учнями знаннями про будову рослин, розумшню ïx цiнностi. Щкавим е те, що вчитель наголошував на збиранш дiтьми частин рослин, пошкоджених шшими рослинами, недугами, тваринами або людиною. При цьому звертав ïx увагу на необxiднiсть збереження навколишнього середовища, практичноï дiяльностi з його охорони.
Крiм даного виду роботи молодшi школярi з задоволенням упорядковували шкiльнi часописи, як були "одним з найновших методичних засобiв у школьному вихованш й навчаннi, що т1шиться великою популяршстю серед самоï молодi, та звертае на себе бачну увагу найвидатшших педагогiв" [17, 2]. У школах Галичини до^джуваного перiоду шшльш часописи подiлялися на: журнали для молод! редаговаш i виданi спещалютами-педагогами; шкiльнi стiннi часописи, складенi стльно дiтьми i вчителями; дитячi шшльш часописи, редаговаш самими дпъми однiеï школи. Шкiльнi часописи стосувалися рiзниx галузей знання, наприклад, рiдноï мови й лператури, ютори, а також природи i упорядковувалися з рiзниx вирiзок щоденник1в, тижневишв i мюячнишв, а також з лiтературниx журналш, iлюстрованиx видань. Виконуючи дану роботу, учш отримували новi знання про живу природу, "про руxливi сили природи", як землетруси, вибухи вулкашв, повенi, про суспiльне життя в "незбагненних" людських вчинках, про природу в ïï "живлових проявах". Шд керiвництвом вчителя, на основi отриманих знань про взаемозв'язок людини i природи, учш молодшого шшльного вшу усвiдомлювали важливiсть природи для життя суспшьства, обов'язковють та необxiднiсть ïï збереження та охорони, здшснення природооxоронноï дiяльностi.
У школах Галичини мiжвоенноï доби молодшi школярi допомагали вчителю i у створенш шкiльниx альбомiв, збираючи лислвки, рiзнi малюнки та картинки природничого спрямування. Учитель у свою чергу вмiщував потрiбнi з них у великому класному альбом! Таш лиспвки зацiкавлювали учнiв бшьше, нiж iлюстрацiï в книжках, бо вони були "гарн! барвнi й естетично виконанi" [8, 15]. Вчитель також заохочував дiтей до закладання власних альбомiв. Виконання даного виду позакласноï роботи сприяло розвитку творчоï уяви дiтей, вихованню естетичного ставлення до природи, а "наука, таким родом ведена, оживляе виклад" [8, 15], сприяла виникненню iнтересу школярiв до вивчення природи, закономiрностей ïï розвитку та юнування, взаемод^ людини i навколишнього середовища.
Цiкавим е також досввд закладання i ведення учнями молодшого шкiльного вшу "природничих збiрок", як мали навчальне навантаження та виховне значения i за вимогами керiвництва шил Галичини мiжвоенного перiодy повинш були знаходитись у кожному клас та вiдповiдати рiвню розвитку, знань i досв^ дiтей. "Природничу збiркy" складали i поcтiйно доповнювали cамi дiти пiд кер1вництвом вчителя. Вона мютилася у шкiльнiй шафi i подшялася на 3 роздiли: жива природа, мертва природа, прилади для навчання i шзнання природи. До збiрки з облаcтi живо1 природи могли входити "повш примiрники", в яких були розвинуп вci частини рослини — коршь, било, листя, цви i овоч; типове листя чи насшня залежно вiд способу запилення, розciвания, рiзного роду коршня, цвiт, плоди i т.д. Дану збiркy становили i "зоологiчнi об'екти", а саме: рiзнi комахи, пера птахiв, рiзного роду "пазyрi тварин i птиць" i т.п., яш дiти зycтрiчали в природi i залюбки приносили до школи. Закладаючи так1 збiрки, молодшi школярi училися "тзнавати, розyмiти, описувати й ввдкривати природу очима доcлiдника" [9, 153]. Збiркy мертво' природи складали "мшералопчш об'екти", серед яких були вс можливi роди землi та мшерали, як1 збирали дiти у свош мicцевоcтi. Для навчання молодших школярiв природи потрiбне було приладдя, яке складалося з найпроcтiших предметiв, виконаних самими диьми: течки, коробочки, покази на корках i на паперг У статп "Закладання й ведення природничих збiрок у школах" позитивно ощнив участь школярiв у такому видi роботи Михайло Макух: "безперечно, що збiрка не заступить живо' природи; але вона все ж таки доповнить, утривалить добуте знання серед природи" [9, 151].
Крiм зазначених вид1в позакласно' роботи важливого значення для навчання молодших школярш "науки про природу" та формування у них потреби в участ у природоохороннiй дiяльноcтi галицьк1 педагоги надавали позакласному читанню учшв. У даному напрямi важлива роль вводилась використанню у навчально-виховному процеci дитячо' книжечки, яка сприяла не тальки оволодшню молодшими школярами новими знаннями, але й мала чималий вплив на виховання дiтей. Так, Михайло Таранько вказував, що "новiтня педагогика признае маленький дитячш книжечщ велике завдання, бiльше, чим сухому й одноматтному школьному пiдрyчниковi, бо ся маленька, на перший погляд, книжечка — се не лиш справа самого читання; се головна тдойма в навчант, се основа доброго виховання молодого поколiння" [15, 19]. Поряд з цим важливою проблемою до^джуваного перiодy було забезпечення шшльних бiблiотек дитячими книжками природничого спрямування. Так, на 1935р. Мiнicтерcтво Освии i Вiроcповiдань для вжитку у початкових школах затвердило тшьки 30 таких книжок, як1 мicтили "описи i оповщання з життя природи" [2, 219]. Серед них: "Пригоди горобчика" Осипа Маковея, "Дик1 звiрi" Антона Лотоцького, "Пригоди лiнивого котика" Микити Магира, "Любi звiрятка" Юрiя Шкрумеляка, "Мурашка, лебщь i пчола" Павла Лисецького, "Вовченя" Олександра Олеся та ш.
У зв'язку з незначною шльшстю книг природничого спрямування у шшльних бiблiотеках галицьк1 вчителi важливу роль у навчаннi та вихованш молодших школярiв надавали дитячому часопису. Адже перш за все, читаючи його, дитина отримувала новий та рiзноманiтний матерiал, що допомагало "не тшьки розбуджувати й виховувати замилування дитини до лектури, але й звертати ïï увагу на ва актyальнi явища ближчого й дальшого оточення дитини..." [13, 52]. Художш твори природничого характеру були надруковаш на cторiнках дитячих часопис1в Галичини мiжвоенного перiодy ("Свiт дитини", "Наш приятель", "Дзвшочок"), наприклад, "Старець i дiти", "Хлопчина i воробець", "Що я люблю?", "Струмок i дии", "Як пташенята обiдають", "Калина", "Недобрий 1вась", "Мiй садочок", "Шд cнiгом", "Голоднi птички", "З весняним вiтром", "Жайворонок", "Ранiшнi пташки" та ш. Вони були cпрямованi на оволодшня учнями молодшого шкiльного вшу знаннями про рвдну природу, виховання гуманного ставлення до неï, стимулювання 1х до природоохоронно1 дiяльноcтi.
Навчальш програми Галичини мiжвоенноï доби передбачали проведення "практичних праць" з молодшими школярами як в урочний, так i в позаурочний час. Вони зводились не тшьки до ручних робщ але й, як зазначав Теодор Когут, передбачали "практичш пращ в обсягу культури щоденного життя, годiвлi домашшх животин i городових ростин" [5, 55]. При 1х оргашзацп потрiбно було практичну роботу псно пов'язувати з життям довшлля, з навчанням та розвагами дтай. Згiдно з програмою науки практичних праць у Галичиш "у зв'язку з наукою живоï природи, повинш д^и втримувати лад у шшльному городi, ...гуртом плекати овочевi й
iншi пожиточнi дерева, дбати про !х охорону, нищити шшднишв, виховувати кущi. ...Великий виховний вплив на дией мае годiвля пташат у зимГ' [5, 80-81].
Кожний вчитель для свого класу повинен був складати план практичних праць. Звернемось до "Пляну виховно! працi в школ!', який був надрукований у журналi "Методика i шкiльна практика" (додаток до "Учительського слова") (1935р.), в якому знаходимо: "Квiтень: мюяць садження дерев у садах i при дорогах, квiтiв коло хати. Мтсяць охорони пташиних гнiзд. Травень: мюяць, присвячений перевiренню любови до батьшв. ...Мiсяць збирання шк1дливих хрущiв та гусениць. Другий мiсяць охорони пташиних гшзд" [1, 128-129]. Як бачимо, вчителi велико! уваги надавали не тшьки оволодiнню молодшими школярами знаннями про охорону природи, але й сприяли застосуванню !хшх знань, практичних умiнь i навичок тд час проведения посильно! працi у природ! Адже "праця дае учневi можливiсть у конкретних образах, формах виявляти свiй свiт думок, уявлень, спостережень, фантазш. ...Виховуючого значiния вона набiрае з того моменту, коли i в iндивiдуальному й у колективному виконаннi вона виявляе якесь штелектуальне зусилля, якусь творчу думку; набiрае вона значiния i тим, що найкраще розвивае та змщнюе волю дитини" [14, 134].
Як бачимо, педагопчними умовами органiзацi! та проведения практично! дiяльностi молодших школярiв Галичини мiжвоенного перiоду у природi в позакласний час були: врахування вiкових та iндивiдуальних особливостей дией, спрямувания на розширения природоохоронних знань учнш, виховання гуманного ставлення до об'екпв природи, сприяння усвiдомленню ними необхвдносп охорони природи, розвитку штересу учнiв до природоохоронно! дiяльностi, формуванню у них екологiчно! культури.
Висновки. Таким чином, у школах Галичини мiжвоенного перюду органiзацi! та безпосереднш участi молодших школярiв у позакласнш природоохороннiй дiяльностi сприяли проведения урошв на лонi природи, органiзацiя "прогульок", влаштування "шк1льних музейчик1в", упорядкування шшльних часопиив та шк1льних альбомiв, закладання i ведения "природничих збiрок", читання "доповняючо! лектури" з обсягу природи та дитячих часопиив, посильна праця учшв на пришкiльнiй дiлянцi. Проблема позакласно! природоохоронно! роботи молодших школярiв е актуальною i в сучаснш школi, адже вона мiстить додатковi у вiдношеннi до процесу навчання можливосл виховного природоохоронного впливу на дией.
Л1ТЕРАТУРА
1. Б.З. Плян виховно! пращ в школi // Методика i шкiльна практика: Додаток до "Учительського слова". — 1935. — С. 119-120; С. 128-131.
2. Вшьшанецький З. Роля дитячо! книжки в вихованш // Шлях виховання й навчання. — 1935. — Кн. 4. — С. 218-230.
3. Жуковецька В. Дитина й природа // Рщна школа. — 1932. — Ч. 19 i 20. — С.281.
4. Захлебный А.Н., Суравегина И.Т. Экологическое образование школьников во внеклассной работе: Пособие для учителя. — М.: Просвещение, 1984. — 159 с.
5. Когут Т. Практичш пращ в свита нових програ]шв // Методика i шкшьна практика: Додаток до "Учительського слова". — 1934. — С. 55-59; С. 78-82.
6. Концепщя нащонального виховання // Рщна школа. — 1995. — №6. — С.18-25.
7. Кривий М. Оргатзащя природничих прогульок у народтй школi // Шлях виховання й навчання. —
1931. — Ч. 5. — С. 234-238.
8. Куцш М. Шкшьний альбом // Шлях виховання й навчання. — 1928. — Ч. 7-9. — С. 15-16.
9. Макух М. Закладання й ведения природничих збiрок у школах // Шлях виховання й навчання. —
1932. — Кн. 3. — С. 151-153.
10. Пеленський С.Ю. Шкшьний музей // Шлях виховання й навчання. — 1935. — Кн. 1. — С. 42-54.
11. Петрiв Д. Загальш завваги до навчання в Ш-ш кляа на пiдставi нових програм у 1934-35 школьному рощ // Методика i шкшьна практика: Додаток до "Учительського слова". — 1934. — С. 37-40.
12. Петрiв I. Прогульки в народнш школi // Шлях виховання й навчання. — 1933. — Кн. 1. — С. 46-52.
13. Приймак М. Укра!нська дiвоча преса // Шлях виховання й навчання. — 1932. — Кн. 1. — С. 52-62.
14. Русова С.Ф. Сучасш течи в новш педагопщ // Шлях виховання й навчання. — 1932. — Кн. 3. — С. 129-139; Кн. 4. — С. 185-202.
15. Таранько М. Шкшьш бiблiотеки // Методика i шкшьна практика: Додаток до "Шляху виховання й навчання". — 1932. — Кн. 1. — С. 19-27.
16. Ющишин I. Виховне й наукове значення прогульок // Методика i шкшьна практика: Додаток до "Учительського слова". — 1938. — С. 71-75.
17. Ющишин I. Про шкшьний часопис // Шлях виховання й навчання. — 1928. — Ч. 6. — С. 1-7.
