CC BY
20
УДК 616. 512: 616.5 - 056.3 - 057 - 03. 865 - 07
Патогенез екземи: особливост та можливi напрямки подальших дослщжень
Свирид С.Г., Гречуха М.В.
Нацюнальний медичнийуниверситет гм. О. О. Богомольця
ПАТОГЕНЕЗ ЭКЗЕМЫ: ОСОБЕННОСТИ И ВОЗМОЖНЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ ДАЛЬНЕЙШИХ ИССЛЕДОВАНИЙ Свирид С.Г., Гречуха М.В
Рассмотрены патогенетические аспекты экземы, подчеркивается многогранностью механизмов развития. Указаны доминирующие патогенетические факторы. Очерчены возможные направления генетических исследований.
PATHOGENESIS OF ECZEMA: ITS FEATURES AND THE POSSIBLE LINES OF FURTHER INVESTIGATION Svyryd S.G., Grechukha M.V.
The pathogenesis factors of eczema have been examined taking into consideration its pathogenesis stages, phases of activity, clinical pattern and outcomes. Variants of the pathogenesis mechanisms have been presented. The suggested pathogenesis criteria of eczema has been recommended for practice.
Екзема щентиф^еться як рецидивуючий дер матоз нез'ясовано! етюлоги, з мультифактор-ним розвитком, характерними ознаками якого ви-ступають [1-4]:
- полюенсибшзащя;
- полiморфiзм кшшчного переб^у;
- ексудащя;
- свербiж.
Чшьне мюце в патогенезi екземи посщають розлади iмунноl системи, котрi можуть протша-ти по кшьком напрямкам:
- порушення iмунних механiзмiв розпiзнаван-ня антигену;
- змiни iмунноl вщповщ на контакт з алерге-ном;
- дискоординащя реакцп антиген - антитшо;
- дефектнiсть клiтин-супресорiв, регулюючих продукщю IgE.
Як iмунний орган, шюра перша взаемодiе з шкiдливими факторами навколишнього середо-вища та реатзуе притаманну 1й бар'ерну функ-цш. Гаптени трансформуються в повноцiннi ан-тигени лише пiсля з'еднання з ешдермодермаль-ними лшопротешами. У фазi сенсибшзацп гап-тен / антиген проникае в шюру, зв'язуеться з клггинними та позацелюлярними бiлками та за-хоплюеться антигенпредставляючими клiтинами (АПК) - кттинами Лангханса (КЛ) чи шшими дендроцитами, котрi трансформують його для
наступно! презентацп лiмфоцитам. Пюля знайом-ства з антигеном, КЛ переходять у активований етап; останнш досягаеться як пiд впливом самого антигену, так i штерлейюшв (/Ь), серед яких домiнуючу роль грають /Ь-1 i фактор некрозу пухлин - а (ТОТа). Активоваш дендроцити екс-пресують молекули адгези та костимуляцп, син-тезують /Ь-1$, /Ь-6, /¿-12, хемокiни. Потiм вони залишають шкiру та прямують у регюнарш лiмфатичнi вузли; в останшх КЛ представляють антиген нативним Т^мфоцитам. Але, яка конкретно субпопулящя цих клiтин реалiзуе подаль-ший розвиток екзематозних реакцiй, залишаеть-ся нез'ясованим. Слщ зазначити, що в якосп АПК у ефекторнiй фазi можуть виступати не лише КЛ та iншi дендроцити, а й кератиноцити, кл^и-ни ендотелiю, опасист целюлярнi структури. В якостi допомiжних можуть фiгурувати С028+ - С040+ - та iншi елементи [5, 6].
Але слщ зазначити, що глибина та напрямок виникаючих iмунних розладiв залежить вiд клiнiчного переб^у екземи. Зокрема, у хворих на ютинну форму дерматозу спостерiгаеться iндук-цiя iмуностимулюючих механiзмiв, а при мшробнш, - у генезi паталопчного процесу пе-реважають цитотоксичнi реакци [7]. Хронiчному перебiгу екземи притаманне шдвищення рiвня /¿-4, асоцiйоване зi стадiею та тривалiстю за-хворювання [8]. Пiдкреслюеться, що цей цитокш
1-2 (9)' 2006
Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
Свирид С. Г., Гречуха М.В. ПАТОГЕНЕЗ ЕКЗЕМИ: ОСОБЛИВОСТ1 ТА МОЖЛИВ1НАПРЯМКИ ПОДАЛЬШИХ..
стимулюе експресда лiмфоцитарних рецепторiв i синтез ^Е [9].
При розвитку полюенсибшзаци, поруч iз змша-ми, котрi вiдбуваються переважно в лейкоци-тарнiй популяцп клiтин, рееструються також роз-лади еритроцитарного компоненту периферично1 кровi, якi проявляються, насамперед, дестабш-зацiею мембран та морфологiчною варiабель-нiстю цих структур за рахунок шдвищення кiлькостi макроформ. Порушуються електричш показники та iонотранспортна функцiя целюляр-них оболонок, мiкроелементний гомеостаз. Вщбу-ваеться розвиток гемолiзу та диспротешемп, по-в'язано!, вiрогiдно, з розладами проникливостi ка-пiлярiв для низькодисперсних альбумшв. Змiни з боку мембранних структур i функцiональна лабiльнiсть еритроципв, скорочення часу !х цир-куляцп в судинах у результатi гемолiзу призво-дять до зменшення кшькост функцiонально ак-тивних клiтин, розвитку анемп та гiпоксичного стану, а в тдсумку - до зриву адаптацшно-компенсаторних можливостей макроорганiзму. Це свщчить про чутливiсть еритроцитарного пулу та його залученють у процес розвитку сен-сибшзацп. Показники морфолопчного стану означених клiтин i функцюнальш можливостi !х мембран рекомендуеться розглядати в якост суттевих дiагностичних критерпв, котрi дозволя-ють отримати додаткову шформащю про гостроту екзематозного процесу та, вщповщно, щенти-фшувати прогноз стосовно ефективностi призна-чаемого лшування [10].
Первиннi пошкодження целюлярних структур, пов'язанi з дестабiлiзацiею !х мембран, i виника-ючi змши !х електростатичного заряду та рецеп-торiв, у свою чергу, супроводжуються на почат-кових етапах порушеннями гомеостазу, накопи-ченням i видшенням у мiжклiтинний простiр про-дукпв розбалансованого метаболiзму. Розлади процесiв фшьтрацп та абсорбцп в ланцi транска-пiлярного обмiну спричиняють дисбаланс фiзи-ко-хiмiчного стану мiжклiтинноl речовини, зокре-ма, пiдвищення вмiсту в нш бiлкiв i води з на-ступним розвитком трофiчноl недостатностi. У подальшому, iнтоксикацiйнi явища нервовим, гуморальним, ендокринним i мембрано-рецептор-ним шляхами з мюцевих трансформуються в загальш. Якщо концентрацiя продуктiв поруше-ного обмiну речовин перевищуе адаптацiйнi мож-ливостi макроорганiзму, то виникають структур-но-метаболiчнi змiни у вiсцеральних органах.
У хворих на iстинну та мшробну форми екзе-ми внаслщок розладу процесiв переносу глюкози з екстрацелюлярно1 рiдини в клiтини розвиваеть-ся недостатнiсть вагоiнсулярного апарату, котра супроводжуеться як зниженням утилiзацil вугле-воду тканинами, так i зменшенням рiвня його фосфорилювання кiназами. Крiм того, у таких пацiентiв порушуеться симпатико-адреналовий регуляторний механiзм. Сукупнiсть цих явищ i
означае розвиток синдрому ендогенно1 iнтокси-кацil [11-13]. Одним з проявiв останнього у хворих на екзему визнаеться зростання вмюту молекул середньо1 маси (МСМ) у сироватщ кровi, котре залежить вщ тривалостi захворювання та розповсюдженосп елементiв висипки. Ц^ продукта деградацп бiлкiв легко проникають з тканини у кров ^ навпаки, з'еднуються з певними рецепторами на поверхш вщповщних клггин, впливаю-чи на !х функцюнальний стан. Пiдвищення рiвня МСМ зменшуе здатнiсть сироваткового альбу-мiну зв'язувати та транспортувати низькомоле-кулярнi сполуки та лiкувальнi засоби [14, 15].
Чшьне мiсце серед спектру чинниюв, беру-чих безпосередню участь у розвитку екземи, надаеться перекисному окисленню лшщв (ПОЛ) [16-19]. Зокрема, зростання рiвня малонового дiальдегiду у таких пащеш!в визначаеться як свiдчення активацil вшьнорадикального окислен-ня лiпiдiв i, вщповщно, накопичення явищ ендо-генно1 штоксикацл [20].
Наявнi данi [21] про тюний взаемозв'язок мiж продуктами ПОЛ у плазмi та еритроцитах i станом периферично1 гемодинамiки та мшроцирку-ляцil у хворих на екзему. Термографiчнi дослi-дження дозволили встановити виразш порушен-ня калоригенних i циркуляторних процесiв у д> лянцi кистей, обумовлюючи пригнiчення в цш то-пографiчнiй зонi шфрачервоного випромiнюван-ня. Оск1льки його штенсившсть, в основному, опо-середкована об'емом дермального кровооб^у та насиченiстю гемодинамши, то означенi змiни вiддзеркалюють спастичний стан капiлярiв. Пiдкреслюеться, що щ розлади бiльш глибокi у хворих на дисемшоваш форми екземи [22].
Дослщження методом лазерно1 доплерiвськоl флоуметрп дозволили встановити у осiб, яю хво-рiють на екзему, вiрогiдне пiдвищення показника мiкроциркуляцil та його середньоквадратичного вiдхилення у вогнищах ураження (у порiвняннi з вiзуально неушкодженою шюрою), очевидно, за рахунок локально1 гiперемil та пiдвищення кiлькостi внутршньосудинних еритроцитiв, що свiдчить про наявшсть у таких пацiентiв гiпере-мiчного типу гемодинамiки. Порушення венозного кровооб^у у хворих на варикозну екзему та неадекватш реакцil мшроциркуляторного русла можуть призводити до зниження оксигенацп шкiри з наступним попршенням трофiки та про-гресуванням захворювання [23, 24].
Таким чином, патогенез екземи носить бага-товекторну спрямованють. Але, наявш резуль-тати дослiджень мають неструктурований, дещо хаотичний характер. Нерщко отриманi данi роз-глядаються без урахування клiнiчного перебiгу захворювання та досить широко екстраполюють-ся. Вiрогiдно, подальшi дослiдження треба спря-мувати на пошук i визначення шдикаторних по-казникiв, вiдображаючих окремi мехашзми розвитку дерматозу та пов'язаних з особливостями
1-2 (9)' 2006 Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
клшчних проявiв. Крiм того, слiд присюпливше вiдноситись до отриманих результатiв, вщокрем-люючи порушення, виникаючi з боку тих чи шших систем i органiв, вiд адаптацiйних реакцiй. Вста-новленi кiлькiснi змiни окремих сполук чи еле-
Л1ТЕРАТУРА
1. Каданер Е.И., Федотов В.П. Особенности клинических проявлений и патогенеза экземы у лиц, страдающих табакокурением // Наук-практ. конф. «Вш та шюра»: Тези доповщ. -К., 2004. - С. 56-57.
2. Стасюк Т.М. Хофггол i клшофарм у л^ванш жiнок, хворих на екзему, з урахуванням пери-менопаузального в^ // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. - 2004. -№ 1-2 (7). - С. 84-86.
3. Buxton P.K. ABC of Dermatology. Eczema // Brit. Med. J. - 1998. - Vol. 295, No 6. - P. 10481051.
4. Рахматов А.Б., Абдурашитов А.А., Хаки-мов З.З. Коррекция эндогенной интоксикации у больных экземой // Украшський журнал дерматологи, венерологи, косметологи. - 2001. -№ 2-3. - С. 25-27.
5. Хаитов Р.М., Гущин И.С., Ильина Н.И. и др. Клиническая иммунология: Руковод. для практич. врачей. - М.: МЕД пресс-информ, 2002. - 624 с.
6. Караулов А.В., Земсков А.М., Земсков В.М. Клиническая иммунология и аллергология: Учебн. пособ. - М.: Медицинское информационное агентство, 2002. - 651 с.
7. Паращук Б.М. Вплив тютриазолшу на суб-популяци Т^мфоципв у хворих на екзему // Журнал дерматовенерологи та косметологи iм. М.О. Торсуева.- 2005.- № 1-2 (10). - С. 67-71.
8. Калашникова В. С. Функциональная активность Т-хелперов у больных хронической экземой // Матер. науч.-практ. школи «Розроб-ки молодих вчених дерматовенеролопв». - К., 2005. - С. 42.
9. Федоров С.М., Самсонов В.А., Селисский Т.Л. и др. Роль цитокинов в патогенезе дерматозов // Вестник дерматологии и венерологии. - 1997. - № 2. - С. 16-18.
10. Солошенко Э.Н. Аспекты аллергических заболеваний кожи в Украине: итоги и перспективы // Дерматолопя та венеролопя. - 2004. - № 2 (24). - С. 39-45.
11.Liao W., Floren C.H. Endotoxin, cytokines and hyperlipidemia // Scand. J. Gastroent. - 1993. -Vol. 28. No 2. - P. 97-103.
12.Barelay Y.R. Endotoxin - core antibodies: time for a reappraisal // Intens. Care Med. - 1999. -Vol. 25, No 5. - P. 427-429.
13.Бондарь С.А. Роль эндогенной интоксикации в патогенезе экземы и коррекция ее энтеро-сорбционной терапией: Автореф. дис. ... канд. мед. наук: (14.01.20) НМУ им. А.А. Богомольца. - К/, 1992. - 16 с.
менпв необхщно розглядати у формат вивчення !х функцюнальних можливостей. Це дозволить визначити коректш та обгрунтоваш шляхи тера-певтично! тактики.
14.Прохоров Д.В., Притуло О.А. Молекулы средней массы - маркер эндогенной интоксикации у больных экземой // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. -
2001. - № 1 (4). - С. 95-97.
15.Денисенко О.1. Патогенична роль стану ен-догенно1 штоксикаци у хворих на алергодер-матози // Дерматолопя та венеролопя. - 2004.
- № 1 (23). - С. 31-35.
16.Аковбян В.А., Аширметов А.Х., Краковский М. Э. и др. Взаимосвязь микросомальной окислительной системы печени и свободно-радикального окисления липидов у больных экземой // Медицинский журнал Узбекистана. - 1996. - № 2. - С.43-45.
17.Паращук Б.М. Роль стану антиоксидантно1 функци оргашзму в патогенезi екземи та псо-рiазу // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология.- 2001.- № 1 (4). - С. 98-100.
18. Турчина И.П. Комплексное лечение больных экземой и нейродермитом с локализацией на нижних конечностях // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. - 2002. -№ 1-2 (5). - С. 98-101.
19. Cooper K.D. Atopic dermatitis: recent trends in pathogenesis and therapy // J. Invest. Dermatol.
- 1994. - Vol. 102, No 1. - P. 128-137.
20. Прохоров Д.В., Притуло О.А. Комплексная терапия больных микробной экземой с учетом синдрома эндогенной интоксикации // Украшський журнал дерматологи, венерологи, косметологи. - 2002. - № 3 (6). - С. 32-34.
21.Su J.C., Kemp A.S., Varigos I.A. et al. Topic eczema: its impact on the family and financial cost // Arch. Dis. Child. - 1997. - Vol. 32, No 2.
- P. 159-162.
22. Иванов С.В. Дистанционная термография как метод оценки терморегуляции при некоторых аллергодерматозах // Украшський журнал дерматологи, венерологи, косметологи. -
2002. - № 3 (6). - С. 45-47.
23. Кошелева И.В., Иванов О.Л., Кушкою О.Т. и др. Озонотерапия как метод коррекции мик-роциркуляторных нарушений кожи у больных экземой // Российский журнал кожных и венерических болезней. - 2003.- № 2. - С. 35-45.
24. Калюжна Л.Д., Родиненко В.М. Варикоз-на екзема як ускладнення хрошчно1 венозно1 недостатност // Наук.-практ. конф. «Дерма-товенеролопя в проблемi шмейного лшаря»: Тези доповщ. - К., 2006. - С. 37-38.
Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
1-2 (9)' 2006
