CC BY
68
Оригинальные исследования
Original Researches
МЕДИЦИНА
НЕОТЛОЖНЫХ состояний
®
УДК 616.831 -001.34:355/359-05 ОС1: 10.22141/2224-0586.6.77.2016.82167
САЙКО О.В.
Вйськово-медичний клнчний центр Зах'дного регюну, м. Льв'ю, Укра'/на
ОСОБЛИВОСЛ ПЕРЕБ^У ГОСТРОГО ПЕРЮДУ СТРУСУ ГОЛОВНОГО МОЗКУ, ОТРИМАНОГО ВМСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ В ЗОН ПРОВЕДЕННЯ АНТИТЕРОРИСТИЧНО1 ОПЕРАЦП
Резюме. У до^дженн брали участь 43 хворi вшськовослужбовщ у гострому перiодi струсу головного мозку вибухового характеру. Уам хворим проведено комплексне клiнiко-неврологiчне, нейропсихологiч-не, лабораторно-нструментальне до^дження. У результатi встановлено, що провiдними неврологiч-ними симптомами в гострому перiодi струсу головного мозку, отриманого вна^док вибуховоХ хвилi, е вегетативно-стовбурова дисфункция, субкортикальн патологiчнi рефлекси, анiзорефлексiя, патоло-гiчнi кистьовi та ступневi феномени. Також у даноХ категорп хворих виявляються нейропсихологiчнi порушення: депресивна (49 %) та тривожна симптоматика (93 %); когштивн порушення мали мкце у 79 % постраждалих. Утретини хворих вшськовослужбовщв у гострому перiодi струсу головного мозку спостергалися змни на електроенцефалограмах: збльшення iритацii, змн бюелектрично'Х активностi головного мозку, згасання а-ритму; змни в електрокардшграмах, що свiдчило про масивн фiзичнi i пси-хоемоцiйнi мехашзми поеднаних травмуючих факторiв. У третини постраждалих вшськовослужбовщв встановлено кореляцшний зв'язок мiж змнами в електрокардшграмах, електроенцефалограмах iрезультатами нейропсихологiчних дослгджень.
Ключовi слова: легка закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, посттравматичний стресовийрозлад, когштивнрозлади, тривожнсть, депреая.
Моя вгра — це вгра в те, що щастя людству
дае прогрес науки.
1.П. Павлов,
професор Вшськово-медичноЯ академи
Вступ
Бойова обстановка збройного конфлжту е причиною основних психопатолопчних сташв, що ви-никають внаслщок невщповщносп мж бюлопчною та сощальною сутшстю особистосп й висуненими вимогами до бойово! дiяльностi, суперечшстю мж жорстокою реальшстю бою i суб'ективними умова-ми особистосп, боротьбою м1ж обов'язком i бажан-ням вижити, моральними принципами та необхщ-шстю воювати з ворогом [2].
Постшне емоцшне напруження зумовлюе неми-нучi вюцеровегетативш розлади, що е компонентом астенодепресивних i субдепресивних сташв [4]. Серед факторiв, що зумовлюють адаптивну або пато-логiчну спрямованiсть емоцiйно-стресорних реак-щй, доцiльно розглядати не тшьки параметри самих стресорних подразникiв (iнтенсивнiсть, тривалють, частота, кратнiсть тощо), !х бюлопчну i соцiальну
значущiсть, але й конститущю, стать i вiк постраждалих [19]. До найбшьш частих стресових реакцiй, що трапляються, зараховують психiчнi, кардюваскуляр-нi, дихальнi, ендокринш В екстремальних умовах зустрiчаються вс форми страху: бiологiчний (страх калщтва, смертi, болю, поранення), дезштеграцш-ний (вщповщае незвичайним, непрогнозованим враженням), сощальний (страх показати боягузтво та втратити повагу спiвслужбовцiв, товаришiв) i мо-ральний (страх втратити боездатнiсть i готовнiсть до самозахисту) [6]. Поняття «стрес» отримало зна-чне поширення i багатозначне тлумачення, що по-требувало введення визначення «травматичний», яке, з одного боку, пщкреслюе штенсивнють стрес-факторiв, а з шшого — потенцiйну можливiсть трав-мування психiки пщ гх впливом. Посттравматичний
Адреса для листування з автором: Сайко О.В. E-mail: redact@i.ua
© Сайко О.В., 2016
© «Медицина невщкладних статв», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
стресовий синдром розвиваеться внаслiдок реакцп на страх при вiдтвореннi обставин i механiзмiв травматичного ушкодження, багаторазового переживан-ня ситуацп, що пов'язана з травмою [22].
Вчеш рiзних краш тiею чи шшою мiрою сходиться у думщ щодо впливу негативних факторiв на психжу вiйськовослужбовцiв, поранених чи хворих пщ час проходження вшськово! служби в збройних конфлiктах [15].
Медико-психолопчний аналiз вiйн, стихiйних лих i екологiчних катастроф свщчить про специфiч-нiсть емоцiйно-стресових реакцiй, до яких вiдносять стани панiки, страху, тривоги, депресГi, рухового збудження або гальмування, афективного звуження свiдомостi iз втечею. При цьому пiд бойовою пси-хiчною травмою розумiють сукупнiсть симптомiв, зумовлених психоемоцiйним стресом, i включають в дане поняття психогеннi стресовi реакцп, що часто супроводжуються реактивними станами [2].
Бойовi стресовi розлади спостерiгаються у 40 % поранених i 25—30 % хворих [8]. Вщдалеш наслiдки 6ойово! психiчноi травми розвивалися в бшьшос-тi вшськовослужбовщв пiсля бойового стресового розладу. У випадках бойових зггкнень спостерпа-еться вщдалений розвиток класичноi картини го-строго перiоду закрито! черепно-мозково! травми (ЗЧМТ), i тiльки пiсля завершення гостроти бойово1 ситуацп вiдбуваеться встановлення та формування клiнiки гострого перюду ЗЧМТ, що визначаеться спецiалiстами як синдром бойово1 психотравми [8]. Зпдно з прийнятою класифiкацiею, струс головного мозку (СГМ) вiдносять до легаш ЗЧМТ [16]. СГМ у 73 % випадюв супроводжуеться психiчними вщ-хиленнями «передхворобливого» рiвня (астенiчною симптоматикою, вестибулярною та вегетативною дисфункщею, тривожно-депресивними включен-нями), в 27 % спостерпаться бiльш виражена пси-хопатологiчна симптоматика [8]. Пiсля СГМ часто формуються непрямi (опосередкованi) наслщки: вегетативна нестiйкiсть, артерiальна гiпертензiя, ран-нiй церебральний атеросклероз, нейроендокринш синдроми, нормотензивна гiдроцефалiя, вщдалена тслятравматична епiлепсiя, психоорганiчний синдром [12]. За даними професора А.Ю. Макарова, навиъ незначна ЗЧМТ може призвести до розвитку хвороби Альцгеймера та прискорити розвиток нормального когштивного старшня [11]. Сшвробггни-
ками кафедри нервових хвороб Вшськово-медично1 академп (ВМедА) iм. С.М. К1рова в пром1жному пе-рiодi СГМ повне клшчне одужання зафiксоване в 30—40 % спостережень, а в шших випадках виникав новий функщональний стан центрально1 нервово1 системи — травматична енцефалопат1я [14].
Абсолютне твердження про повне одужання уах постраждалих iз СГМ потребуе перегляду [13, 14]. Актуальним залишаеться судження: СГМ не загро-жуе життю постраждалих, але нерщко викликае на-слiдки, що знижуе яюсть життя [7].
Сьогоднi вважаеться, що тсля СГМ у 35—40 % випадюв зустрiчаеться пiслятравматичний синдром. Зпдно з даними магштно-резонансного дослщжен-ня в 57 % спостережень Р. ЫоГшап й а1. [24] фжсу-вали у пацiентiв зi СГМ патолопчш змiни речовини головного мозку, а когштивш функцп повнiстю не вщновлювалися навiть через 6 мюящв пiсля травми.
Дослщження психiатрiв ВМедА iм. С.М. К1рова у вщдаленому перiодi легко1 ЗЧМТ виявили широкий спектр псишчних (непсихотичних) розладiв як насль док нейротравми поряд iз клiнiчними проявами пiс-лятравматичного стресового розладу. Принципово важливим було те, що у 50 % випадюв психчш розлади тсля нейротравми були шдуковаш СГМ [6, 10, 23].
Шслятравматичш стресовi розлади е ушверсаль-ною вщповщдю на оточуючi травматичнi обставини. Легка ЗЧМТ не е винятком. Вiйськовими неврологами давно вщзначено, що патолопчш становлення i фiксацiя iстеротравматичних порушень, прояви военно-травматично1 гстерц частiше виникали при легкш ЧМТ [17]. Професор Б.О. Самотокш [17] стверджував, що ютеротравматичш ускладнення викликаються емоцiйними переживаннями, стра-хiтливими обставинами бою, а травма провокуе дiю психогенной iнодi визначае форму невротичного синдрому. У лiтературi неодноразово вказувалося, що у таких пащенпв психогенно викликанi симпто-ми можуть комбiнуватися з оргашчними симптомами внаслiдок ЗЧМТ [17]. Серцево-судинна система е найбшьш чутливою i основною мiшенню для рiз-них психотравм, а смерть людини завжди аршадч-на, незалежно вщ причин и виникнення. Для розвитку широкого кола регуляторних аритмш е чiтка анатомiчна i функщональна основа, що складаеться з вщмшностей у топографи вегетативно1 шнервацп серця (щiльнiсть адренергiчних волокон симпатич-
Таблиця 1. Основн1 фактори, що впливають на псих1ку постраждалих iхворих
Фактори Дil та реакцп на вплив шкщливих факторiв на органiзм
Небезпека Усвiдомлення вiйськовослужбовцем обставин як загрозливих його здоров'ю та життю
Раптовють Несподiвана для вшськовослужбовця змiна умов унаслщок виконання бойових завдань
Невизначенють Вщсутнють, нестача i суперечливiсть iнформацií в умовах виконання, змют бойового за-вдання щодо ворога та характеру його дш
Новизна Наявнiсть невiдомоí вшськовослужбовцю iнформацií в умовах виконання або в елемен-тах самого бойового завдання
Збiльшення темпу дш Зменшення часу при виконанн дiй
Брак часу Умови, при яких устшне виконання завдань неможливе через просте збiльшення темпу дiй, необхiдна змша змiсту в структурi дiяльностi
но1 нервово1 системи наростае в1д синусового вузла у напрямку до мюкарда шлуночк1в, а хол1нерг1чн1 волокна блукаючого нерва мають зворотний градь ент щшьносп) 1 в1дм1нностей у невральних впливах на мембранний потенщал (адренерпчш впливи ве-дуть до гшополяр1заци м1окарда, п1двищуючи його збудлив1сть, а холшерпчш впливи, навпаки, — до гшерполяризацп м1окарда 1 зниження його збудли-вост1) [22]. Можлив1сть розвитку тяжких психоген-них аритм1й ютотно полегшуеться шкщливою д1ею гострого або хрошчного емоц1йного стресу на сер-цево-судинну систему, яка проявляеться, кр1м тахь кардп та артер1ально'1 гшертензп, у вазоконстрикци коронарних артер1й, шеми м1окарда, ушкодженн1 ендотел1ю, електричн1й нестаб1льност1 м1окарда, пщвищенш в'язкост1 кров1 та прогресуванш атеросклерозу.
Джерелами шнервацп серця е плки симпатич-них стовбур1в 1 блукаючих нерв1в (рис. 1). До складу цих г1лок входять чутлив1 (аферентн1) й (еферентн1) симпатичш та парасимпатичн1 волокна.
Отже, при СГМ можуть поеднуватися розла-ди, шдуковаш як нейротравмою, так 1 клш1чними проявами посттравматичного стресового розладу.
Рисунок 1. Схема шнервацп серця: А — довгастий мозок; Б — сегмент спинного мозку (штриховою лМею позначен аферентн1, суцльною — еферентн шляхи; 1 — спинномозковий вузол; 2 — нижнй вузол блукаючого нерва; 3 — серцев'1 нерви; 4 — симпатичний стовбур; 5 — бла з'еднуюча глка; 6 — спинномозковий нерв; 7 — заднй коршець спинномозкового нерва; 8 — заднй рг спинного мозку; 9 — боковийргспинного мозку; 10 — блукаючий нерв; 11 — серцева глка; 12 — задне ядро блукаючого нерва; 13 — переднй рг спинного мозку; 14 — переднй корнець спинномозкового нерва; 15 — вузол серцевого сплетення
Доведено, що тсля СГМ у багатьох пащенпв ви-никае стшкий (мюяць — роки) посткомоцшний синдром [1, 9].
Головним неврологом Мшстерства оборони Украши А.В. Ткачовим у дисертацшному досль дженш отримаш даш про високу поширешсть i зна-чну виражешсть когштивних порушень у гострому перiодi СГМ [20, 21]. Щ даш, а також вщсутшсть по-вного вщновлення когштивних розладiв при контрольному обстеженш пщтверджують i заруб1жш неврологи [5]. Якщо рашше основну увагу звертало на себе локальне (вогнищеве) в дшянщ безпосеред-нього прикладання мехашчно! сили ушкодження головного мозку внаслщок переважно ударно-протиударно! травми, то тепер все бшьшу защкав-ленiсть викликае дифузне ушкодження, головним чином обумовлене травмою прискорення-сповшь-нення зi змiщенням i деформацiею великих швкуль вiдносно фiксованого стовбура мозку з розтягнен-ням i розривом аксошв у семiовальному центрi, тд-кiркових структурах, мозолистому тiлi, з дифузним аксональним ушкодженням [7]. Важливе значення мають змiни в структурах нейрошв на молекулярному рiвнi внаслiдок iмпульсного впливу мехашчно! енергп [12]. Професор O.A. Скоромець [18] стверджуе, що аксональне ушкодження спостертаеться при ЧМТ будь-якого ступеня тяжкостi. Результати дослiдження А. Maas [25] пщтверджують таку теорго.
Мета роботи
1. Дослiдити особливосп клiнiчного пе-ребiгу СГМ у гострому перiодi у вшськовос-лужбовщв пiсля вибухово! травми.
2. Дослщити психоемоцiйнi порушен-ня в гострому перiодi СГМ у дано! категорп хворих.
3. Дослщити змiни серцево-судинно! системи внаслщок впливу поеднано! трав-ми, отримано! в бойових умовах.
4. Дослщити змiни в електроенцефало-грамах у травмованих вiйськовослужбовцiв.
5. Проаналiзувати доцiльнiсть евакуацп хворих iз легкою ЗЧМТ з мюця проведення антитерористично! операцп (АТО) у Захщ-ний репон кра!ни за принципом мюця про-живання пораненного.
Матер1али та методи
Дослщну групу становили 43 постраж-далi вiйськовослужбовцi Í3 СГМ, отрима-ним пщ час бойових дiй на Сходi Украши в зонi АТО. yci постраждалi перебували на стащонарному обстеженнi й лiкуваннi в умовах невролопчного стацiонару клiнiки нейрохiрургГi та неврологи Вшськово-ме-дичного клiнiчного центру Захщного реп-ону (ВМКЦ Зр) (м. Львiв). За механiзмом ушкодження (нанесення) ЗЧМТ мала по-виряно-вибуховий характер i належала до легаш травми. Усiм хворим було проведено
стандартне комплексне обстеження: клшжо-не-вролопчне, нейропсихологiчне (госпiтальна шкала тривоги та депреси (Hospital Anxiety and Depression Scale — HADS), шкала Mini-Mental State Examination — MMSE)), лабораторне (загальний аналiз кро-Bi та сечi, бiохiмiчне дослiдження, коагулограма), елекгроенцефалографiчне (ЕЕГ) на 16-канальному енцефалографi EEG16S Medicor, нейровiзуалiза-цiйне — комп'ютерна томографiя (КТ) головного мозку (апарат Asteion-4, модель TSX-021B, Япо-нiя), електрокардiографiчне (ЕКГ), рентгеноло-пчне (рентгенографiя легень). Також усiм хворим проводилося обстеження, що включало огляд терапевта, отоларинголога та офтальмолога, за потреби — шших спешалюпв. Усi пацieнти отримували комплексне л^вання (анальгетики, транквшзато-ри, вггамши групи В, ноотропнi препарати, анксю-лiтики, фiзiотерапевтичнi процедури, рацiональну психотерапго).
Результати та обговорення
У перюд 20.01—20.03.2015 р. обстежено та про-лiковано 43 постраждалих вiйськовослужбовцiв чоловiчоi статi в гострому перiодi СГМ внаслвдок вибуховох травми. Середнiй вж хворих становив 33 роки. Середнш лiжко-день перебування в не-вролопчному стацiонарi ВМКЦ Зр — 8 дiб. Еваку-ацiя i3 зони бойових дш вiдбувалася авiацiйним i залiзничним транспортом. 80 % евакуйованих вш-ськовослужбовцiв проживали у захвдних областях Украхни.
У 34 постраждалих СГМ дiагностований у цен-тральних районних лжарнях на першому етат евакуацп (середнiй лiжко-день перебування — 2,7), у 6 постраждалих — у вшськових мобшьних госпiталях (ВМГ), (середнш лiжко-день перебування — 5), у 3 постраждалих — у Вшськово-ме-дичному центрi Швшчного регiону м. Харкова (ВМКЦ Пнр), (середнш лiжко-день — 3 доби). Наступними (повторними) етапами евакуацп були ВМКЦ Пнр, Дншропетровський вiйськовий гос-пiталь, 66 ВМГ, через яю пройшли 39 постраждалих (середнш лiжко-день — 2,8). У 4 постраждалих другий етап евакуацп став завершальним у ВМКЦ Зр м. Львова. У 37 постраждалих лише третш етап евакуацп став завершальним у ВМКЦ Зр. Третш етап евакуацп пройшли 2 хворi (середнш лiжко-день — 4 доби) iз завершенням у ВМКЦ Зр на 7-му добу вщ моменту отримання ЗЧМТ. Взагалi середнш лiжко-день на вах етапах евакуацп з моменту отримання травми становив 5 дiб. Отже, повнощн-не квалiфiковане обстеження та л^вання у бшь-шостi вiйськовослужбовцiв було на 6-ту добу вiд отримання СГМ.
За мехашзмом ушкодження травма була вибухо-вою. Супутню акубаротравму отримали 6 вшсько-вослужбовцiв. На втрату свiдомостi пщ час отримання ЗЧМТ вказували 25 (58 %) хворих, на нудоту — 19 (44 %), на блювоту — 4 (9 %). На шум у вухах скар-жилися 12 (28 %) пащентш, на загальну слабкiсть — 18 (42 %), на зниження слуху — 7 (16 %), зору — 3
(7 %) вшськовослужбовшв (рис. 2). Бшь у груднш клггщ турбував 9 хворих (21 %) внаслщок падiння та забою м'яких тканин.
Оцiнка невролопчного статусу проводилась у динамiцi, починаючи з моменту надходження до стацюнару. У 38 (88 %) хворих головний бшь був дифузним, 21 (49 %) пашент вщзначав локальний бшь голови, що частше за все збпалося з мiсцем протиудару. Бшь мав постшний дифузний характер. Запаморочення, що часто мало несистемний характер, тривало, як правило, 3—4 доби i спостерiгалося у 19 (44 %) хворих.
Серед невролопчних порушень у гострому пе-рiодi СГМ найчастiшим i найбiльш стшким симптомом був симптом Гуревича — Манна (38 спосте-режень — 88,4 %), який утримувався протягом 5—7 дiб пщ час стацiонарного лiкування (через 10—12 дiб пiсля отримання ЗЧМТ). Окоруховi порушен-ня проявлялись у виглядi порушення конвергенцii (28 спостережень — 65,1 %). У 12 (30 %) хворих вщ-мiчалися розлади чутливосп на обличчi, асиметрiя носогубних складок, вiдхилення язика. Шрамщна недостатнiсть вiдзначена у виглядi ашзорефлек-с11 з патологiчними ознаками Россолiмо — Вен-деровича, Штрюмпеля, Оппенгейма (14 спостережень — 33 %). У 37 хворих (86 %) був виявлений субкортикальний рефлекс Маршеско — Радовичь Назолабiальний рефлекс Аствацатурова мав мюце у 13 (30,2 %) хворих, ротовий феномен Бехтерева — у 7 (16,3 %) хворих. Субкортикальш рефлекси утри-мувалися практично протягом усього термшу лжу-вання, що вказувало на слабюсть кори i домiнуван-ня шдюркових функцiй.
У кожного третього хворого (14 спостережень — 33 %) виявлеш вегетативш порушення, що проявлялись одшею ознакою або комбшашею декiлькох: змiна частоти пульсу та коливання артерiального
Рисунок 2. Вдношення скарг при надходженш до клькост хворих
тиску, порушення серцевого ритму, тдвищена тт-лив1сть, особливо виражена в дистальних вщдшах к1нц1вок, вегетативн1 стигми на обличч1, ши!, тулуб1.
Депресивна симптоматика в гострому пер1од1 СГМ була виявлена у 21 (49 %) хворого, пщвищений р1вень тривожност1 — у 40 (93 %) ос1б серед 43 об-стежених.
Також у 34 (79 %) хворих вшськовослужбовщв у гострому перюд1 СГМ виявлеш гостр1 когн1тивн1 порушення. У груп1 пац1ент1в з1 зм1нами серцевого ритму (14 хворих — 33 %) середнш бал коливався в межах 18—19. Легю когштивш розлади мали 20 (46 %) хворих (рис. 3).
ЕЕГ-дослщження проводилося ус1м 43 хворим у гострому перюд1 СГМ. Дослщження проводилось зранку, наступно! доби вщ госп1тал1зацп (на 5-ту — 7-му добу вщ отримання травми.) ЕЕГ оц1нювали в1зуально, методи розп1знавання образ1в проводили на пщстав1 ощнки спектрально! потужност1 актив-ност1 а-ритм1в, !х поширеност1 по областях. Врахо-вувались також наявн1сть та виражешсть р-, 8- та 9-активност1; виражешсть регюнарних розб1жнос-тей; наявн1сть та виражешсть пароксизмально! ак-тивност1, судомно! готовност1 тощо.
При вивченн1 бюелектрично! активност1 мозку у хворих з1 зм1нами на ЕКГ (14 пашенпв) були отри-ман1 так1 даш: 4 (9 %) хвор1 мали в1ропдно патоло-г1чну ЕЕГ, на якш рееструвалася поява ознак 1рита-цц та пароксизмально! активност1 у вигляд1 окремих п1к1в та гострих хвиль. У 10 (23 %) хворих у гостро-
□ ЛегК когнiтивнi порушення (20 хворих) ■ Помiрнi когнiтивнi порушення (14 хворих)
□ Без когштивних порушень (9 хворих)
Рисунок 3. Показники когнтивноi дисфункцИ
в гострому перiодi струсу головного мозку внаслдок вибуховоi травми за шкалою MMSE
му nep^i СГМ дiагностовано зниження амплиу-ди a-ритму, який досить часто був нерегулярним, з вираженою стepтiстю peгiональних pозбiжностeй (рис. 4). В решти обстежених хворих при ЕЕГ-до-слiджeннi вiдзначeно збереження a-ритму з нepiв-номipною його амплиудою та зниженою частотою, посилення р-активность
У 14 (33 %) хворих дiагностованi змiни серцевого ритму, що поданi у табл. 2 i на рис. 5—7.
Отже, у 14 (33 %) хворих, що становить третину вщ уах, яю надшшли до стацiонаpу на лжування в нeвpологiчнe вщдшення в гострому пepiодi СГМ, отриманого пiд час бойових дш у зонi АТО, вище-навeдeнi змiни свiдчать про масивний негативний вплив поеднаних чинниюв, двох полюсiв бойово-го ушкодження — посттравматичного стресового розладу та мехашзму ударно-протиударно! травми. Вepифiкованi змши на ЕЕГ та ЕКГ у дано! катего-pii хворих чггко корелюють одна з одною та вщпо-вiдають стiйким нeйpопсихологiчним вщхиленням внаслiдок раптово! дезштеграцп кори головного мозку. Синдром дезштеграцп мозку призво-дить до ушкодження нейро-ендокринно4мунно! осi через масивний вплив комбшованих бойових психотравмуючих чинникiв. Тому обидва полюси ушкоджено! осi повиннi стати програмами лжу-вально-peабiлiтацiйних заходiв. З одного боку, це дiагностика та медикаментозна коpeкцiя тривож-
Рисунок 5. Фрагмент ЕКГ хворого 3i шлуночковими екстрасистолами, синдром прискореного iнтервалу PQ
Рисунок 4. Фрагмент ЕЕГ у хворого в гострому перiодi струсу головного мозку (пiдкiрковi в'1дд'1ли)
Рисунок 6. Фрагмент ЕКГ хворого з порушенням процеав реполяризацн у мiокардi по задньобоковй стнц л'вого шлуночка
Таблиця 2. Змни серцевого ритму у в1Йськовослужбовц1в 3i струсом головного мозку
Дiaгностовaнi змши серцевого ритму Кшьшсть, n = 14 (100 %) Середнш BiK хворих (33 роки)
Синусова брадикардiя 3 (21,4) 26,5
Синусова арт^я з тенден^ею до брадикарди 1 (7,1) 21,5
Синусова тахiкардiя 6 (43) 43
Монотонн шлуночковi екстрасистоли 1 (7,1) 31
Порушення процеав реполяризаци в мiокардi по задньобоковш дтянц лiвого шлуночка 1 (7,1) 28
Шлуночковi екстрасистоли. Синдром прискореного штервалу PQ 2 (14,3) 22
Рисунок 7. Фрагмент ЕКГхворого з монотонними шлуночковими екстрасистолами
них i депресивних розладiв з особливим акцентом на депресивну симптоматику, застосування веге-тотропно!, протитривожно! та антидепресивно! терапп, а також використання широкого арсеналу методiв психотерапп (сугестивна, когштивна, по-ведiнкова, реконструктивна тощо), спрямованих на корекцiю психiчних розладiв i психологiчну адаптацiю постраждалих вшськовослужбовщв. З iншого боку, застосування комплексно! ефектив-но! нейротропно!, антиоксидантно!, метаболiчно!, iмунно! терапп, фiзiотерапевтичного лiкування, спрямованих на активащю життевих сил оргашз-му, що позитивно вплине на психiчний стан i стан центрально! нервово! системи, пiдвищить загальну резистентшсть усього органiзму i в подальшому за-побiгатиме виникненню раптових соматоневроло-гiчних захворювань.
Висновки
1. Встановлено, що основними невролопчними симптомами в гострому перiодi СГМ, отриманого внаслщок повггряновибухово! травми, е вегетатив-но-стовбурова дисфункц1я, субкортикальнi патоло-гiчнi рефлекси, ашзорефлек^, патологiчнi кистьо-вi та ступневi феномени.
2. У постраждалих у гострому перiодi СГМ, отри-маного в бойових умовах, виявляються нейропси-холопчш порушення: депресивна (49 %) i тривожна симптоматика (93 %).
3. У дослщжуваних хворих у гострому перiодi СГМ когнiтивнi порушення мали мюце в 79 % постраждалих.
4. У третини травмованих вiйськовослужбовцiв спостерiгалися патологiчнi змши на ЕЕГ, що вира-жалися в збшьшенш ознак iритацГ!, змшах бюелек-трично! активностi головного мозку, стертост реп-онарних розб1жностей та згасанш а-ритму.
70
5. Змши на ЕКГ у хворих в гострому nep^i СГМ вибухово! етюлоп! свiдчать про масивний психо-емоцшний i фiзичний мeханiзм поеднаних травму-ючих чинникiв, що, ймовipно, в подальшому мають несприятливий пepeбiг i наслщок.
6. Зважаючи на значну тривалють евакуацИ до кiнцeвого мюця дислокацИ, надання квалiфiкованоï нeвpолоriчноï допомоги та реабштацшш заходи у даноï категорИ хворих нeобхiдно проводити вщразу при надходжeннi до нeвpологiчного стацюнару.
7. Необхщно поставити пiд сумшв доцiльнiсть тривалих eтапiв евакуацИ до мюця кiнцeвого лжу-вання за принципом мюця проживання пораненого через вщсутнють своечасноï квалiфiкованоï медич-roï допомоги та з метою запобпання виникненню раннк i вщдалених ускладнень. Тому доцшьно i необх1дно забезпечити лжування дано! категорГ! хворих у найближчих нeвpологiчних стацiонаpах вiйськово-мeдичних госпiталiв.
Список л1тератури
1. Акимов Г.А., Лобзин В.С., Деменко В.Д. Организация диспансерного наблюдения за военнослужащими, перенесшими закрытую черепно-мозговую травму//Военно-медицинский журнал. — 1979. — № 5. — С. 18-21.
2. Белинский А.В., Лямин М.В. Медико-психологическая реабилитация участников боевых действий в многопрофильном госпитале // Военно-медицинский журнал. — 2000. — № 2. — С. 29-34.
3. Воскресенская О.Н., Терещенко С.В., Шоломов И.И. Объективные характеристики острого периода сотрясения головного мозга//Нейрохирургия. — 2003. — № 4. — С. 22-27.
4. Вейн А.М., Вознесенская Т.Г., Голубев В.Л., Дюкова Г.М. Депрессия в неврологической практике (клиника, диагностика, лечение) — М.: Медицинское информационное агенство, 2007. — С. 128-129.
5. Дроздова Е.В., Захаров В.В. Когнитивные функции в остром периоде сотрясения головного мозга // Неврологический журнал. — 2102. — № 6. — С. 12-18.
6. Краснушкин Е.К. Психогении военного времени//Нервные и психические заболевания военного времени. Сборник научных работ. — М.: Медгиз, 1948. — С. 245-252.
7. Одинак М.М. Невропатология сочетанной черепно-мозговой травмы: Автореф. дис... д-ра мед. наук. — СПб., 1995. — С. 18-44.
8. Литвинцев С.В., Снетков Е.В.. Резник А.М. Боевая психическая травма: Руководство для врачей — М.: Медицина, 2005. — 432 с.
9. Лихтерман Л.Б., Кравчук А.Д., Филатова М.М. Сотрясение головного мозга: тактика лечения и исходы // Анналы клинической и экспериментальной неврологии — 2008. — Т. 2, № 1. — С. 12-22.
Оригинальные исследования / Original Researches ^w
10. Лыткин В.М., Шамрей В.К., Койстрик К.Н. Посттравматические стрессовые расстройства: Учебное пособие. — СПб.: ВМедА, 1999. — С. 29-41.
11. Макаров А.Ю. Клиническая неврология с основами медико-социальной экспертизы. Руководство для врачей. — СПб.: Золотой век, 2002. — С. 211-232.
12. Маркин С.П. Черепно-мозговая травма в практике врача //Cons. Medicum. — 2013. — Т. 15, №2. — С. 5-40.
13. Михайленко А.А. Некоторые аспекты оказания неврологической помощи военнослужащим в Афганистане//Военно-ме-дицинский журнал. — 1992. — № 4—5. — С. 28-31.
14. Михайленко А.А. Актуальные вопросы организации медицинской помощи пораженным с легкой закрытой черепно-мозко-вой травмой//Военно-медицинский журнал. — 1993. — № 7. — С. 17-18.
15. Сайко О.В., Лучкевич М.П. Основт принципи органаацй медичног реабытацй вйськовослужбовщв, яю брали участь у миро-творчих операц^х (надзвичайних ситуац^х, збройних конфлжтах) на базi л^вальних закладiв Мжстерства оборони Украгни // Практична медицина. — 2012. — Т. XVIII, № 4. — С. 82-90.
16. Самотокин Б.А., Акимов Г.А., Баронов В.А. Закрытые травмы центральной нервной системы // Нервные болезни: Учебник — Л.:ВМА, 1982. — С. 54-80.
17. Скоромец А.А., Скромец А.П., Скоромец Т.А. Нервные болезни: учебное пособие. — М.: МЕДпресс информ, 2007. — 552 с.
18. Снедков Е.В. Боевая психическая травма (клинико-па-тогенетическая динамика, диагностика, лечебно-реабилитационные принципы): Автореф. дис... д-ра мед. наук. — СПб.: ВМедА, 1997. — С. 13-29.
19. Ткачов А.В. Клiнiко-дiагносmичнi особливостi перебгу гострого перюду струсу головного мозку в динамц комплексного лжування з використанням ноотропних засобiв: Автореф. дис... канд. мед. наук. — К, 2009. — С. 1-18.
20. Ткачов А.В. Значення електроенцефалографи в дiагностицi гострого пероду струсу головного мозку у вшськовослужбовщв// Вшськова медицина. — 2008. — № 3. — С. 58-62.
21. Цыган В.Н., Фесюн А.Д., Васильченко В.В. Адаптация при стрессе и ее значение в развитии посттравматического стресса // Проблемы реабилитации. — 2000. — № 1. — С. 79-85.
22. Шамрей В.К., Лыткин В.М., Дрига Б.В., Колов С.А. Клинико-диагностические аспекты боевых посттравматических стрессовых расстройств // Военно-медицинский журнал. — 2011. — Т. 332, № 8. — С. 28-35.
23. Hofman P.A. MR imaging, single-photon emission CT, and neurocognitiveperformance alter mild traumatic brain injuri/P.A. Hofman [et al.]//AJNR.. — 2001. — Vol. 22, № 3. — P. 441-449.
24. Maas A.I.R. Traumatic brain injury: rethinking ideas and approaches /A.I.R. Maas, D.K. Menon // Lancet. Neurol. — 2012. — Vol. 11, № 1. — P. 12-13.
Отримано 05.10.16 ■
Сайко A.B.
Военно-медицинский клинический центр Западного региона, г. Львов, Украина
ОСОБЕННОСТИ ТЕЧЕНИЯ ОСТРОГО ПЕРИОДА СОТРЯСЕНИЯ ГОЛОВНОГО МОЗГА, ПОЛУЧЕННОГО ВОЕННОСЛУЖАЩИМИ В ЗОНЕ ПРОВЕДЕНИЯ АНТИТЕРРОРИСТИЧЕСКОЙ ОПЕРАЦИИ
Резюме. В исследовании принимали участие 43 больных военнослужащих в остром периоде сотрясения головного мозга взрывного характера. Всем больным проведено комплексное клинико-неврологическое, нейропсихоло-гическое, лабораторно-инструментальное исследование. В результате уставлено, что ведущими неврологическими симптомами в остром периоде сотрясения головного мозга, полученного вследствие взрывной волны, являются вегетативно-стволовая дисфункция, субкортикальные патологические рефлексы, анизорефлексия, патологические кистевые и стопные феномены. Также у данной категории больных определяются нейропсихологические нарушения: депрессивная (49 %) и тревожная симптоматика (93 %); когнитивные изменения имели место у 79 % пострадавших. У трети больных военнослужащих
в остром периоде сотрясения головного мозга наблюдались изменения в электроэнцефалограммах: увеличение ирритации, изменений биоэлектрической активности головного мозга, угасание а-ритма; изменения в электрокардиограммах, что свидетельствовало о массивных физических и психоэмоциональных механизмах соче-танных травмирующих факторов. У трети пострадавших военнослужащих установлена корреляционная связь между изменениями в электрокардиограммах, электроэнцефалограммах и результатами нейропсихологических исследований.
Ключевые слова: легкая закрытая черепно-мозговая травма, сотрясение головного мозга, посттравматическое стрессовое расстройство, когнитивные изменения, тревожность, депрессия.
Sajko O.V.
Military Medical Clinical Center of the Western Region, Lviv, Ukraine
FEATURES OF THE COURSE OF THE ACUTE PERIOD OF A CONCUSSION RECEIVED BY MILITARY SERVICEMEN IN A ZONE
OF ANTI-TERRORIST OPERATION
Summary. The study involved 43 servicemen in the acute period of a concussion caused by an explosion. A comprehensive clinical and neurological, neuropsychological, laboratory-instrumental examination was performed in all patients. As a result of the examination it was found that the main neurological symptoms in the acute period of a concussion resulting from an explosion are: horizontal nystagmus, autonomic dysfunction, abnormal subcortical reflexes, anisoreflexia, hand and foot pathological phenomena. It was also found that given category of patients had neuropsychological disorders: depressive (49 %) and anxiety symptoms (93 %); cognitive impairment occurred in 79 % of victims. One-third of mili-
tary servicemen had changes on the electroencephalogram in the acute period of the brain concussion, which manifested by the increased signs of irritation, changes in brain activity, marked blurring of the regional differences and a-rhythm fading. In this category of patients, the changes on the electrocardiogram showed a massive physical and psychoemotional mechanisms of combined traumatic factors. One-third of the affected soldiers had a correlation between changes in the electrocardiogram, electroencephalogram and the results of neuropsychological studies.
Key words: mild closed head injury, concussion, post-traumatic stress disorder, cognitive disorders, anxiety, depression.
