CC BY
82
1рина Б1ЛЕЦЬКА
ОСОБЛИВОСТ1 НАВЧАННЯ СТУДЕНТ1В МОВЛЕНН6ВО1 ВЗА6МОДИ НА ЗАНЯТТЯХ АНГЛ1ЙСЬКО1 МОВИ
Зростаючi потреби у спшкуванш та спiвпрацi мiж крашами i людьми, як1 е носiями рiзних мов та культурних традицiй, нова освиня система в Укрш'ш вимагають суттевих змш у пiдходi до викладання, оновлення змiсту та методiв навчання iноземних мов.
Специфiка навчально! дисциплiни "шоземна мова" полягае в тому, що в процесi навчання ввдбуваеться не накопичення знань, а оволодшня дiяльнiстю iншомовного розмовного мовлення. З огляду на це можна стверджувати, що основним видом дiяльностi, яким оволодшае студент на заняттях шоземно1 мови, е комунiкативна, яка забезпечуе розвиток i вдосконалення таких аспекпв, як мовомислення та операцшний бiк мислення, словесно-логiчний аспект, довшьна та мимовiльна пам'ять, зорово-слуховий апарат сприйняття та iн. Студенти вищого навчального закладу повиннi демонструвати вмшня ефективно використовувати iноземну мову як тд час спiлкування в реальних життевих ситуацiях, так i з метою одержання та вдосконалення сво!х знань.
Таким чином, завдання викладача шоземно1 мови на сучасному етат передбачае навчання студентiв комплексу вмшь спiлкування iноземною мовою шляхом правильно оргашзовано!, координовано! мовленнево! взаемодп тд час занять. З метою його устшно! реашзаци педагог повинен постшно вдосконалювати свою теоретичну та методичну пiдготовку, орiентуватись у питаннях сучасно1 методики навчання основним видам мовленнево1 дiяльностi.
Вирiшення означено1 вище проблеми е предметом дослiдження багатьох науковщв (Л. Бiркун, С. Пасов, В. Редько, Т. Тучкова) та практичних дiячiв (С. Гапонова, В. Кiрiченко, Н. Колодяжна). Особливостям навчання шшомовному спiлкуванню в контекстi комунiкативно орiентованого пiдходу присвяченi працi О. Воловик, З. Шубша. Аналогiчнi проблеми вивчаються i в зарубiжнiй методицi, зокрема в до^дженнях Д. Берна, В. Вест, В. Лмвуд. Основна увага вичизняних i зарубiжних авторiв, проте, придiляеться специфiцi навчання iншомовному мовленню у середнiх закладах освiти.
Метою статтi е аналiз особливостей, принцитв, методiв та форм навчання студенпв немовних спецiальностей вищих педагогiчних закладiв мовленневiй взаемодiе на заняттях шоземно1 мови, зокрема англшсько1.
Мiнiмальною одиницею мовленневого спшкування е акт комушкацп, що мiстить так1 компоненти, як учасники спiлкування та !х мотиви, комунiкативний намiр або мета взаемодп; тема (думка, пропозицiя); мовнi засоби в уснiй та письмовiй формц обставини (мiсце, час). Продуктом акту комушкацп е висловлювання просто1 або складно1 форми. Комунiкативна задача спрямована на те, щоб викликати у студенпв потребу в iншомовнiй мовленневш дiяльностi, створити вiдповiдну мотивацiю, стимулювати мовомислення, спонукати до засвоення нових загальнонавчальних знань, актуалiзацil лiнгвiстичних знань та мовленневих засобiв [2, 5].
Процес навчання шоземно1 мови у вищш школi в цшому здатний забезпечити рiвень володiння мовою та мовленням, який можна назвати елементарним i охарактеризувати як такий, що надае студентам можливостi здшснювати спiлкування на такому рiвнi, щоб порозумиися зi спiврозмовником i отримати вiд нього або передати йому необхвдну iнформацiю. Звичайно, у студента, перш за все, необхвдно сформувати мовнi навички та мовленневi вмшня. Саме вони забезпечують певний рiвень вербально1 комунiкацil, механiзми спiлкування, що, власне, забезпечують спшкування як дiяльнiсть. тому, мабуть, ш в кого не викликае заперечень твердження про те, що спшкуванню треба вчити.
Як засвiдчуе практика, наявнiсть мовних навичок не е гарантiею бездоганно1 комунiкативноl дiяльностi. Невiд'емною частиною мовленнево1 взаемодil виступае !х адекватне використання, а також психологiчна готовнiсть або неготовшсть до усно-мовленнево1 комунiкацil, яка, на нашу думку, також е важливим чинником цього процесу.
Психолопчна неготовнiсть або психологiчний бар'ер створюе у навчальних умовах значнi труднощi у навчаннi спiлкуванню. Серед основних причин цього явища можна видшити
невмшня iнiцiювати спшкувания, невпевненiсть у можливосп зрозумiти мовлення iншого i формулювати власнi висловлювання, побоювання допустити помилку, вiдсутнiсть або недостатнiсть мовленнево! практики.
З огляду на сказане вище, формування у студентiв психолопчно! готовностi до спiлкування займае чшьне мiсце при успiшному розв'язаннi проблеми навчання iншомовнiй мовленневiй взаемодп.
1ноземна мова як загальноосвiтня дисциплiна не мае на мел пiдготовку студеипв-фiлологiв або перекладачiв з досконалим володшиям iноземною мовою. Це е прерогативою спещальних факультетiв чи навчальних закладiв. Студенти ж немовних спещальностей здобувають так1 знания, умiння i навички, як1 дають !м змогу здшснювати усно-мовленневе спiлкування на достатньому рiвнi, забезпечують взаеморозумiния спшрозмовниюв у певних сферах спшкувания. А це можливе навiть тодi, коли у мовленш iснують окремi помилки, що не перешкоджають успiшнiй реалiзацп процесу спiлкування, оск1льки його основною метою е отримання або передача певно! шформацп, а не досягнения абсолютно! мовно! правильностi висловлювання [3, 3].
Безперечно, процес навчання студентiв стлкуванню iноземною мовою повинен включати вщповвдт вправи й завдания, як1 повинт рацiонально використовуватись на заияттях. Основними ефективними видами роботи виступають парна та групова, як забезпечують максимальну можливiсть для взаемно! мовленнево! взаемодп англiйською мовою.
У парах студенти повторюють матерiал попередиього заияття, виконують рiзнi респонсивнi вправи (питально-вiдповiдальнi вправи, вправи-реплiки), складають дiалоги, виконують разом завдання за прочитаним текстом. Переваги такого виду роботи у тому, що кожен студент мае можливють висловитись та в кожного промовця е слухач i помiчник.
Найпоширешшими у практицi навчання iншомовному мовленню вважаються вправи типу "запитания-ввдповвд". Як ввдомо, запитания-вiдповiдь — досить частотна дiалогiчна еднiсть у реальних актах стлкування, комуткативна мета запитальних речень — запит шформацп, вони спрямоваш на спiврозмовника, вимагають вiд нього мовленнево! реакцп. За допомогою запитань викладач може тренувати студентiв у виробленш висловлювань певно! синтаксично! структури [4, 5].
На заияттях англшсько! мови викладач може застосовувати досить широкий спектр вправ i завдань, що передбачають групову роботу: ситуативш вправи (ситуацi! доповнения, проблемнi, уявш, рольовi ситуацi!), дискусiйнi вправи (навчальна дискуия, коментувания), iнiцiативнi вправи (запитання студеипв, прес-конференцiя, iнтерв'ю) тощо [4, 6-9].
З метою оргашзацп стлкування застосовуються перш за все рiзноманiтнi ситуативнi вправи, що полягають у вшьнш, конкретно спрямованiй з мовно! точки зору мовленнево! реакцп студеипв на комплекс уявних або умовно-реальних обставин, яш мiстять певнi труднощ^ проблему чи конфлiкт та залучають до необхiдностi !х вирiшения.
Найпростшим рiзновидом ситуативних вправ е ситуацп доповнення, що передбачають завершения студентом опису ситуаци, яка подаеться досить лакошчно, стисло. У зарубiжнiй методищ поширенi проблемнi ситуацi! з суворо програмованим лексико-граматичним рiвнем висловлювания, що продукуеться студентом. Такi вправи корисш для формувания навичок оперувания конкретним мовним матерiалом.
Значну роль у навчанш студентiв мовленневiй взаемодi! вщграють рольовi ситуацi!, в основу яких покладене посилания на соцiально-комунiкативнi ролi учасник1в розмови. Основною умовою тут виступае "втiления в образ", моделювання мовленневого стимулу особи, що виконуе певну роль.
Навчально-мовленневi ситуацп, зазвичай, застосовуються на завершальному етат вивчения розмовно! теми, коли студенти володшть лексико-граматичними навичками. Досить ютотним при цьому е iлюструвания на прикладах того, як слад реагувати на л чи iншi види ситуацш. Ситуативнi вправи можуть виконуватись як спонтанно, без пiдготовки, так i в ситуацi! певно! тдготовленосп до !х розiгрувания; вони можуть бути також домашшм завданиям.
Одним з природних способiв вiльного стлкування е дискуия, тобто обговорения певно! проблеми шляхом обмiну думками при ствпаданш чи розходженнi думок. Дискуия як
практика в мовлент передбачае розвиток умшь чико, логiчно формулювати сво! думки, а саме: вмiти робити узагальнення на основi прикладiв, проводити аналоги, оцiнювати прiоритети, виводити причини тощо, та вмiння вести дискусш, тобто вмiти слухати, не перебиваючи, висловлюватися релевантно i зрозумiло [1, 3].
При застосувант такого виду вправ, як дискусiя роль викладача суттево змiнюеться: з iнструктора, контролера та коректора вш за необхвдносп перетворюеться на органiзатора, помiчника або партнера.
Дискусп передуе пiдготовча робота, що полягае у повiдомленнi студентам проблеми для обговорення ("School of Tomorrow", "Problems of Unsuccessful Pupils"), тсля цього доцiльно провести вправу "мозковий штурм", пiд час яко! учасники висловлюють сво! вде!. Попм викладач розподiляе завдання, призначае ведучих, роздае допомiжнi матерiали. Щоб охопити вих студентiв, !х можна подшити на окремi групи з шдив^альним завданням.
Пiсля зак1нчення групово! дискусп робота li учасник1в повинна бути належно оцшена викладачем та вима студентами. Зворотний зв'язок може бути здшснений у рiзнi способи: тдведення пiдсумкiв дискусп представником вiд кожно! групи перед аудиторiею, порiвнянням висновшв рiзних груп, зiставленням пропозицiй та !х об'еднання у загальну версiю.
Дискусiя на занятп англшсько! мови, наприклад, може проводитись на матерiалi прочитаного тексту. При цьому роботу доцшьно органiзувати в три етапи. Перший етап включае iндивiдуальне читання тексту, обговорення в групах його заголовку, передачу кожним по черзi шоземною мовою одте! з подш, описаних у текстi. Пiд час висловлювання одного студента решта взаемодiе з ним, допомагаючи йому пшбрати мовнi засоби, нагадуючи певнi деталi змiсту тексту, щоб комунiкацiя могла тривати. Студенти працюють у групах по 4 особи, одна з яких — лвдер обговорення.
На другому етат роботи студенти працюють з комплектом малюншв, як1 шюструють сюжетнi лшп тексту чи яшсь важливi поди. Кожен студент описуе свш малюнок, не показуючи його шшим, як1 потiм дають йому назву. Опорою висловлювання слугують конкретш допомiжнi запитання, записанi викладачем на дошщ.
Два попереднi етапи тдготували студентiв до вiльного спiлкування з партнерами: до обговорення свого власного досввду, певних подш чи проведення опитування, анкетування, iнтерв'ю, виступаючи в рол^ наприклад, журналiста, оглядача, письменника та iн.
Описана практика робить можливим природний перехiд вiд передкомуткативно! до комуткативно! мовленнево! дiяльностi.
Найщкавшими видами iнiцiативних вправ, що застосовуються на заняттях англшсько! мови з метою навчання студентiв мовленневiй взаемодп, е прес-конференцiя та iнтерв'ю. Так, прес-конференцiя являе собою фронтальну постановку запитань однiй особi, при цьому мають бути чико визначенi сощально-комушкативна роль i позицiя студентiв, що беруть участь у бесвд, охарактеризована ситуащя спiлкування, тематика. Наприклад, один студент грае роль мютера Д. — директора одше! з англшських шк1л. Решта присутнiх — журналюти з перiодичних педагогiчних видань, яш цiкавляться системою освiти у Великобританп. 1нтерв'ю ж можна розглядати як прес-конференщю iндивiдуального спiлкування.
Досить ефективними при навчаннi студентiв спiлкуванню шоземною мовою е штерактивш методи навчання ("Пошук пари", "Моза!ка", "Круглий стш" тощо). Так, пiд час опрацювання розмовно! теми "My Hobby" студенти задають один одному запитання з метою знайти того, у кого смаки i захоплення ствпадають з 1хшми власними. У результатi потрiбно повiдомити про уподобання товариша.
Працюючи над будь-якою лексичною темою, можна застосувати вид роботи тд назвою "Моза!ка", для виконання яко! студенти дшяться на групи, кожна з яких одержуе один фрагмент цшого тексту i вивчае його. Полм члени групи розходяться по шшим групам i дiляться своею шформащею з ними. Пiсля цього вим пропонуеться вiдповiсти на запитання за цшим текстом.
Одним з видав кооперованого навчання, спрямованого на вдосконалення комунiкативних навичок, е групова робота "Круглий стш", коли кожен член групи бере участь у складант загального висловлювання. Наприклад, тд час вивчення освiтньоl системи однiеl з англомовних кра!н студентам пропонуеться висловити одне твердження, що характеризуе певне явище.
Отже, розглянута нами система вправ, завдань методв, прийом1в та форм роботи, яю викладач може застосовувати на заняттях шоземно1 мови, безсумнвно актив1зуе розумову даяльтсть учасник1в навчального процесу, тдвищуе мотиващю говор1ння i е ефективною п1д час формування комунiкативних вмiнь студентiв, шо е основою для вшьного iншомовного стлкування.
Л1ТЕРАТУРА
1. Гапонова С.В. Дискус1я як вправа для навчання вшьного стлкування iноземною мовою // 1ноземт мови. — 1999. — № 4. — С. 3-11.
2. Москалець Д.Ф. Диференцшований тдхвд у навчант iноземноl мови. Ситуацп на уроцi англiйськоl мови // Англшська мова та лiтература. — 2003. — № 4 (14). — С. 5-8.
3. Редько В.Г. Особливост навчання шшомовного стлкування в контекста комуткативно орiентованого тдходу // Англiйська мова та л^ература. — 2003. — № 7 (17). — С. 1-4.
4. Цапенко Н.1. Комуткативт вправи на уроках англшсько! мови // Англшська мова та лгтература. — 2003. — № 7 (17). — С. 5-9.
Юлiан СЕМЕНЧУК
ПЕРЕВ1РКА ЕФЕКТИВНОСТ1 КОМПЛЕКСУ ВПРАВ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ 1НШОМОВНО1 КОМУН1КАТИВНО1 КОМПЕТЕНЦИ У СТУДЕНТ1В ЕКОНОМ1ЧНИХ СПЕЦ1АЛЬНОСТЕЙ
Рiвень практичного володшня iноземною мовою безпосередньо залежить ввд глибини сформованостг шшомовно1 комушкативно1 компетенци (1КК), шо дозволяе студентовi брати активну участь як у навчальному, так i в реальному шшомовному спiлкуваннi, швидко та як1сно отримувати iнформацiю з автентичних джерел. Одшею з умов успiшного навчання професшно орiентованоl шоземно1 мови i подальшого li використання як засобу комушкацп iз зарубiжними партнерами та як джерела шформацй зi спецiальностi, як засобу перекладацько! дiяльностi та основи для навчання за фахом в шших крашах у майбутньому [5, 22] е засвоення фахово! термшосистеми. Тому галузевий стандарт вищо! освии та Освiтньо-професiйна програма пiдготовки бакалавра, спещалюта i магiстра напряму 0501 "Економша i пiдприемництво" з навчально1 дисциплiни "Англiйська мова професiйного спрямування" визначають предметом навчання спецiальну лексику, шо використовуеться у практищ мiжнародного бiзнес-спiлкування [7].
Методику формування лексико-граматичних навичок та розвитку мовленневих умшь дослiджували I. Берман, В. Бухбшдер, В. Коростильов, Ю. Жлуктенко, О. Тарнопольський, Ю. Гнаткевич, Е. Мiрошниченко, I. Баценко, О. Долматовська, М. Бурлаков, В. Борщовецька, N. Schmitt, R. Carter, M. McCarthy, R. Ellis, I. Nation та багато шших. Проте поряд з юнуючими теоретичними розввдками актуальною е необхвдшсть дослщження шляхiв i способiв формування мовно1 компетенц^' при професiйно орiентованому навчаннi студентiв економiчних спецiальностей, зокрема тдвищення ефективностi навчання термiнологiчноi лексики тдмови мiжнародноi економiки, що випливае з вимог Програми [10] та сощального замовлення суспiльства на тдготовку висококласних конкурентоспроможних спецiалiстiв, як1 б на фаховому рiвнi володiли шоземною мовою. Потреба у розробцi методики формування 1КК була також зумовлена ввдсутшстю адекватних пiдручникiв та навчальних посiбникiв з англiйськоi мови професшного спрямування для студентiв спецiальностi "Мiжнародна економiка" на завершальному етапi навчання в економiчному ВНЗ. Тому нами був розроблений комплекс вправ [15], який став стрижнем пiдготовленого в електронному варiантi навчального посiбника "Англшська мова для студенпв-економютгв". Проте щ матерiали потребували експериментально1 перевiрки щодо 1хньо1 ефективностi та доцiльностi використання студентами-економютами в навчальному процесi. Отже, метою cmammi е опис проведеного експерименту та штерпретування його результапв.
Дотримуючись теоретичних положень та науково обгрунтованих рекомендацiй науковцiв [3; 4; 8; 19; 20], керуючись цшями нашого дослiдження, ми пiдготували i провели методичний експеримент для тдтвердження ефективностi розробленого нами комплексу вправ як складово1 частини методики формування 1КК у студентiв-економiстiв. Експеримент складався з трьох
