Научная статья на тему 'Особливості антибіотикотерапії у сучасній ветеринарній медицині'

Особливості антибіотикотерапії у сучасній ветеринарній медицині Текст научной статьи по специальности «Ветеринарные науки»

CC BY
125
135
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
АНТИБіОТИКИ / ANTIBIOTICS / ФАРМАКОЛОГіЯ / PHARMACOLOGY / ФАРМАКОКіНЕТИКА / АНТИБіОТИКОТЕРАПіЯ / THERAPY ANTIBACTERIALIS / PHARMACOKINETICS

Аннотация научной статьи по ветеринарным наукам, автор научной работы — Гунчак В. М., Стецько Т. І.

На основі аналізу фахових повідомлень у вітчизняній і зарубіжній літературі представлено загальну характеристику антибіотиків.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

On the basis of professional posts in the domestic and foreign literature presents general characteristics of antibiotics.

Текст научной работы на тему «Особливості антибіотикотерапії у сучасній ветеринарній медицині»

Гунчак В.М., д.вет.н., проф., чл.-кор. НААНУ

Лъв\всъкый нацюналъныйутеерсытет ветерынарногмедыцыны та бютехнологт

Iмет С.З. Гжицъкого Стецько Т.1. ©

Державный науково-дослгдный контрольный тстытут ветеринарных препарат1в та кормовых добавок, м. Лъвгв

ОСОБЛИВОСТ1АНТИБЮТИКОТЕРАП11У СУЧАСН1Й ВЕТЕРИНАРН1Й МЕДИЦИН1

На основ! анал1зу фаховых повгдомленъ у втчизнянт / заруб1жшй лтератур1 представлено загалъну характерыстыку антыб1отыюв.

Ключое1 слова: антыбютыкы, фармаколог1я, фармакоктетыка, антыбютыкотератя.

3 вщкриттям у XX стоштп перших антибютимв здавалося, що проблема ефективно! боротьби з шфекцшними захворюваннями виршена. Тривалий час саме з антибютиками ветеринарш л1кар1 пов'язували сво! спод1вання на швидке й ефективне одужання тварин вщ бшьшосп шфекцш, спричинених бактер1ями. Однак, вже через десять роюв теля початку застосування антибютиюв у ктшчнш практищ стала з'являтися шформащя про зниження чутливост1 м1крооргатзм1в до 1х дп. На жаль, у бшьшост1 випадюв розповсюдження антибютикорезистентносп спричинене д1ями самих ветеринарних л1кар1в. Неправильне й нерацюнальне використання антибютиюв у ветеринарнш медицин! стало основною причиною появи та поширення у межах мжробно! популяци антибютикорезистентних штам1в. Формування резистентност1 до антибютиюв — це перш за все блискуче пщтвердження теори Дарвша: найбшьш пристосоваш штами м1крооргатзм1в виживають у процеЫ природного вщбору пщ захистом антибютимв [1].

1снують р1зш погляди щодо подолання проблеми антибютикорезистентностг Деяю вчет вважають, що антибютикотерашя у сучасному вигляд1 через прогресуюче розповсюдження резистентних штам1в м1крооргатзм1в немае майбутнього. Проте бшьшкть науковщв стверджують, що на сьогодтшнш день немае альтернативи антибютикам у лжуванш шфекцшних хвороб, щоб ефективно протцщяти антибютикорезистентност1, потр1бно встановити принципи використання антибютиюв у ветеринарнш медицин!, враховуючи сучасш реали. Щоб устшно виршувати проблему резистентност1 м1крооргашзм1в до антибютиюв, потр1бно створити умови, що пщтримують природну чутливу мжрофлору I сприяють вщновленню чутливост1 штам1в м1крооргатзм1в теля антибютикотерапи для встановлення попередньо кнуючо! р1вноваги м1ж чутливими I резистентними бактер1ями. Перш за все, потр1бно припинити практику необгрунтованого використання

© Гунчак В.М., Стецько Т.1., 2012

73

антибютиюв. 1х часто застосовують для профшактики шфекцшних захворювань у надп на ефективне лшування хоча б частини хворих тварин або з метою уникнення небажаного клмчного результату захворювання. Теоретично, широке застосування антибютиюв мало б попередити розвиток ускладнень шшими нед1агностованими бактер1альними шфекщями, однак, будь-яю системш пщтвердження гшотези позитивного ефекту нерацюнального використання антибютиюв вщсутш, тод1 як, шюдливють нерозсудливого !х призначення як для окремо! тварини, так { для популяцп у цшому е очевидною. У тварини можуть виникати алерпчш реакци (висипка, анафшактичний шок), поб1чш ефекти (диспепая, дисбактерюз), токсикоз, небажаш лжарсьм взаемодп тощо [2], а на р1вш популяци — зростае швидккть формування антибютикорезистентних штам1в бактерш, що веде до зниження терапевтичного ефекту та збшьшення затрат на л1кування тварин [3]. Зниження частоти застосування антибютиюв у популяцп - важливий фактор обмеження росту числа шфекцш, викликаних чутливими до антибютимв збудниками [4].

Щоб обмежити нерацюнальне застосування антибютиюв у ветеринарнш медицин!, перш за все, необхщно переглянути тактику антибютикотерапи. Виб1р антибактер1ального засобу потр1бно здшснювати за умови встановленого д1агнозу, достов1рност1 бактер1ально! природи захворювання та показань до застосування антибютика. На ефектившсть антибютикотерапи часто впливае той факт, що в оргашзм1 хворо! тварини вже циркулюють резистентш штами м1крооргашзм1в до багатьох антибактер1альних препарата (пол1резистентшсть) [5]. Вщтак, виб1р антибютика повинен базуватися на дослщженш чутливост1 збудника чи збудниюв захворювання до антимжробних препарата. Такий пщхщ е оптимальним у св1тл1 сучасних уявлень про ешдемюлогш шфекцшних захворювань. Особливо важливим е визначення антимкробно! чутливост1 при видшенш кишково1 палички, стафшокока, сальмонели, протею, синьогншно! палички та шших збудниюв шфекцш, резистентш штами яких зустр1чаються найчастше.

Визначення чутливост1 м1крооргашзм1в суттево зменшить варткть л1кування I значно шдвищить його ефектившсть. Методами визначення чутливост1 м1крооргашзм1в до антибютиюв е метод дифузи в агар ¿з використанням стандартних дисюв з антибютиками, метод сершних розведень антибютика у рщкому та щшьному поживних середовищах, Е- тест та шшг

Проте, незважаючи на значш усшхи клмчно! мжробюлогп, на початковш стади антибютикотерапи етютропне лжування у бшьшост1 випадюв е емтричним I залишатиметься таким I у недалекому майбутньому. За емтричного вибору лжування здшснюеться ветеринарним лжарем, спираючись на його власний попереднш досвщ застосування тих чи шших антибактер1альних препарата при терапп певного шфекцшного захворювання та на оч1куванш позитивного кшцевого результату. Емтричний виб1р одного або декшькох антибютиюв являе собою результат комплексно! оцшки вщповщних фактор1в. До фактор1в, що стосуються хворо! тварини, слщ вщнести стан ¿мунно! системи, функцп нирок та печшки, можливють

74

виникнення алерпчних явищ, здатшсть приймати препарат внутршньо, важккть захворювання \ вж. При лшуванш самок важливо враховувати можливу валтшсть та перюд лактаци. Щодо фактор1в, яю стосуються збудника захворювання, за емтричного вибору антибактер1ального препарату необхщно визначити найбшьш ймов1рний для дано! патологи м1крооргашзм, врахувати даш про його чутливють до антимжробних засоб1в та р1вень його локально! резистентност! до антибактер1альних засоб1в. Необхщно також взяти до уваги те, що при застосуванш антимжробних препарата, особливо широкого спектру ди, можлив1 селекщя стшких м1кроорган1зм1в та розвиток супер шфекци. Кшцевий виб1р лшувального засобу повинен визначатися його мжробюлопчними, фармакокшетичними та токсиколопчними властивостями. Режими дозування, споаб введения препарату та тривалкть л1кування залежать вщ локал1заци, типу \ важкост! шфекцшного процесу та терапевтично! ефективностг В щеал1 емтричне л1кування антибютиками потр1бно застосовувати у випадках, коли передбачають, що шфекщя може швидко прогресувати, {у тварини може наступити р1зке попршення клмчного стану. У такому випадку антибютики повинш пщтримати стан хворо! тварини до вияснення справжньо! причини захворювання та результата тесту на антимжробну чутливкть збудника шфекци [6].

При правильному призначенш антибютика вже на третю добу помпш позитивш тенденци юнцевого одужання тварини, а юнець шфекцшно-запального процесу наступав на 7-10 добу. Якщо на третю добу позитивна динамжа не спостер1гаеться, необхщно вносити у лжування корективи, враховуючи результати вивчення чутливост1 до антибютиюв видшеного збудника чи збудниюв захворювання. Якщо тест на чутливють показав отршсть мжрооргашзму до застосовуваного антибютика, то його замшюють на шший, до якого вш найбшьш чутливий. Це дасть можливкть оптим1зувати подальше лшування [7].

Тварин, яким спочатку призначали парентеральне лкування антибютиками, за певних умов бажано переводити на пероральну антибютикотерапш цими ж антибактер1альними засобами. Передумовою для такого переходу е встановлення етюлопчного агента бактер1ально! шфекци та вщома його чутливють до застосовуваних препарата. Перехщ на пероральну терашю можливий лише за умови, якщо доступний оральний препарат досягае адекватно! терапевтично! концентраци у кровг Оскшьки у бшьшост! випадюв визначити р1вень препарату в кров! е надто проблематично, на сьогодш едино правильним критер1ем переходу вщ парентерально! до перорально! антибютикотерапи залишаеться оцшка клмчного стану тварини, тобто його покращення.

Зупинимось на характеристик окремих, найбшьш уживаних та перспективних у ветеринарнш медицин! на сьогодн!шн!й день груп антиб!отик!в.

Бета-лактами. За к!льк!стю зареестрованих препарат!в це одна з найбшьш численних груп серед ус!х антибактер!альних засоб!в. М!шенню д!!

75

бета-лактамних антибютиюв у мжробнш кл1тиш е ферменти транспептидаза i карбоксипептидаза, як1 беруть участь у синтез! основного компонента зовшшньо! мембрани як грампозитивних, так i грамнегативних бактерш — пептидоглжана. Фактором, що обмежуе доступ бета- лактам1в до мшеш !х дп, е ферменти бета-лактамази, яю пщдають антибютики гщрол1зу. У результат! багатор1чного м1жвидового генного переносу бета-лактамази широко розповсюдилися серед мшрооргашзм1в, i в тому числ1, патогенних.

Антим1кробний спектр ди природних пенщилмв (бензилпенщилшу, феноксиметилпенщилшу) е до грампозитивних м1крооргашзм1в, таких як стафшококи, стрептококи, диплококи, пневмококи, пастерели, строхети та iHmi. До них не чутлив1 бактери кишечко-тифозно! групи, мжобактери, бруцели, синьогншна паличка, найпростш1, гриби та рикетси. Природш пенщилши швидко виводяться з оргашзму, у зв'язку з чим потребують частого введения (у середньому 4 рази на добу). Бензилпенщилш швидко руйнуеться в шлунково-кишковому тракт!, тому його вводять, як правило, парентерально. Феноксиметилпенщилш не руйнуеться соляною кислотою шлунка, тому його призначають внутр1шньо. Застосовують i пролонговаш препарати пенщилшу (бензатинпенщилш або бщилш), яю вводять внутршньом'язово один раз у Ым (бщилш-3) або у 10-15 (бщилш-1 i бщилш-5) д1б.

Одшею з найбшьш поширених груп пенщилЫв залишаються нашвсинтетичш амшопенщилши (ампщилш i амоксицилш). Вони характеризуются однаковим спектром антимшробно! активное^ та кнують у формах для парентерального i перорального введения. Ампщилш погано всмоктуеться у шлунково-кишковому тракт! при призначенш per os (бюдоступшсть становить 30-40 %), тод1 як бюдоступшсть амоксицилшу — 7080 %, вш краще всмоктуеться незалежно вщ прийому корму, створюючи у кров! i тканинах вищ1 концентраций Амшопенщилши е препаратами першого ряду в кшшчнш практищ при лкуванш шфекцш дихальних шлях1в, сечовивщних шлях1в, сальмонельозу, кол1бактерюзу телят i поросят, а також при л1куванш тварин з акушерсько- гшеколопчними захворюваннями i бешихи свиней.

Амоксицилш повшьшше виводиться з оргашзму i рщше викликае дисбактерюз та д1арею, шж ампщилш, тому при призначенш внутршньо для л1кування шфекцш перевагу вщдають амоксицилшу. Часто амоксицилш входить в склад комбшованих препарата разом i3 ¿нг1б1тором бета-лактамаз — клавулановою кислотою. Це речовина бета-лактамно! природи, яка волод1е мммальною антибактер1альною актившстю, але здатна з'еднуватися з бета-лактамами, шлбуючи, таким чином, !х актившсть. Застосування такого комбшованого препарату попереджуе пдрол1з антибютика бета-лактамазами.

Спектр протимжробно! пенщилшазостабшьних пенщилмв

(метицилшу, оскацил1ну, клоксацил1ну, диклоксацилшу) под1бний природним пенщилшам, однак вони 1м поступаються у антимжробнш активность Перевагою е стшюсть по вщношенню до стафшококових бета-лактамаз, через що щ нашвсинтетичш пенщилши вважаються препаратами вибору при

76

л1куванш встановлено! або передбачувано! стафшококово! шфекци. Ц1 антибютики, кр!м метицилшу, всмоктуються як при пероральному, так i внутршньом'язовому введенш. Проте, при внутршньому застосуванш оксацилшу вщзначаеться невисока його концентращя в кров1, через що препарат бажаио призиачати парентерально. Оксацилш ще й краще переноситься, шж метицилш, не поступаючись при цьому в антим1кробнш активности Для перорального застосування краще використовувати клоксацилш або диклоксацилш.

Як антисиньогншний препарат у ветеринарнш медицин! застосовуеться нашвсинтетичний пенщилш карбенщилш. Карбенщилш призначають парентерально при л1куванш шфекцш, викликаних Pseudomonas aeruginosa, або при пщозр1 на синьогншну шфекцш, а також при наявност1 змшано! аеробно-анаеробно! шфекци. Препарат чутливий до пенщилшази, тому його не рекомендуеться застосовувати як монотерапш через можливють швидкого розвитку резистентност1 м1крооргашзм1в у процеа л1кування.

Останшм часом широко стали застосовуватися бета-лактамш антибютики цефалоспоринового ряду. !хня популяршсть пояснюеться широким спектром антимжробно! д!1, який охоплюе майже Bci мжрооргашзми, за винятком ентерокоюв, мжоплазм i хламвдш, бактерицидним мехашзмом ди, стшюстю по вщношенню до бета- лактамаз стафшокоюв у цефалоспоришв I i II поколшня та бета-лактамаз грамнегативних бактерш у цефалоспоришв III i IV поколшня, добрим перенесениям та невеликою частотою поб1чних прояв1в.

Цефалоспорини I поколшня (цефалоридин, цефалотин, цефалексин, цефазолш) ефективш по вщношенню до грампозитивних коюв (стафшокоюв, стрептокоюв, пневмокоюв), деяких грамнегативних бактерш. Вони володшть особливо високою протистафшококовою актившстю, у тому числ1 проти пенщилшазоутворюючих, стшких до бензилпенщилшу штам1в. Застосування цефалоспоришв I поколшня у кшшчнш практищ виправдане при доведенш або ймов1рнш стафшококовш шфекци, i вони е альтернативою пенщилшазостшким пенщилшам. Бета-лактами ще! групи вважаються ефективними засобами профшактики nocTxipypri4HHx ускладнень. При л1куванш шфекцш сечовивщних шлях1в, при cencnci та пневмони цефалоспорини I поколшня доцшьно застосовувати лише у комбшаци з шшими антибактер1альними препаратами, активними щодо грамнегативних м1крооргашзм1в (амшоглжозидами, фторхшолонами). Цефалоспорини I поколшня практично не дшть на синьогншну паличку.

Цефалоспорини II поколшня (цефамандол, цефуроксим, цефаклор) також володшть високою актившстю по вщношенню до стафшокоюв, у тому числ1 до iix пенщилшазорезистентних штам1в, а також по вщношенню до кишково! палички i протея. Bci цефалоспорини ще! групи менш активно, шж цефалоспорини I поколшня, дшть на iHmi грампозитивш коки. Цефуроксим i цефаклор е препаратами вибору при лжуванш шфекцш дихальних шлях1в i альтернативними засобами при лкуванш гострих i хрошчних шфекцш сечовивщних шлях1в, шюри i м'яких тканин. Цефуроксим волод1е властивютю

77

накопичуватися у юстковш тканиш i застосовуеться при лкуванш юсткових шфекцш.

Цефалоспорини III поколшня (цефотаксим, цефоперазон, цефтазидим, цефизоксим, цефтр1аксон, цефтюфур) володшть вищою актившстю in vitro щодо грамнегативних бактерш, шж цефалоспорин II поколшня. Важлива властивкть цефалоспоришв III поколшня — здатшсть проникати через гематоенцефал1чний бар'ер. U,i антибютики використовуються для лжування р1зноман1тних важких шфекцш, викликаних грамнегативними мжрооргашзмами, у тому числ1 — пол1резистентними (пневмошя, шелонефрит, остеом1ел1т, шфекци черевно! порожнини i малого тазу, ранева шфекцш, абсцеси, флегмони, сепсис).

Цефалоспорини IV поколшня з'явились нещодавно, i i'x м1сце в лшуванш бактер1альних шфекцш у тварин ще добре не вивчено.

Тетрациклши. Антибютики ще! групи продовжують широко застосовуватися у ветеринара, хоча i'x значения поступово знижуеться через поширення резистентное^ м1кроорган1зм1в до i'x дп. До природних антибютиюв вщносяться тетрациклш, хлортетрациклш, окситетрациклш, нашвсинтетичними антибютиками е метациклш i доксициклш Ця група препарата волод1е широким спектром антим1кробно! ди, вони високоактивш по вщношенню до бшьшосп грампозитивних i грамнегативних бактерш, дшчи на них бактерюстатично. Чутлив1 до дй тетрациклЫв сальмонели, кишкова паличка, лктерп, пастерели, стафшококи, стрептококи, клостриди, лептосшри, рикетсп, бруцели, сшрохети, мжоплазми. Мехашзм антибактер1ально! дИ тетрациклмв полягае у блокуванш функцш рибосом, як наслщок, пригшчуеться бшковий синтез у бактер1альнш кштиш. Характерною особливктю тетрациклтв е те, що мжрооргашзм, стшкий до одного з тетрациклмв волод1е перехресною резистентшстю до шших антибютиюв ще! групи.

Тетрацикл1нов1 препарати призначаються, в основному, перорально i внутршньом'язово. Мтсцево тетрациклши застосовують у вигляд1 мазей та аерозол1в.

Нашвсинтетичш тетрациклши, пор1вняно з природними тетрациклшовими антибютиками, мають певш переваги: вони у бшьшш Mipi всмоктуються у шлунково-кишковому тракт! i бшьш широко розповсюджуються в орган1зм1 тварин, володшть бшьш тривалим перюдом виведення. Це дозволяе використовувати i'x у менших дозах i з бiльшими штервалами.

Teтpaциклiни застосовують при л1куванш сальмонельозу, кoлiбaктepioзy, стафшококозу, стрептококозу, диплококово! септицеми, лicтepioзy, кокцидюзу, pecnipaTopHHx iнфeкцiй, iнфeкцiй сечовивщних шляxiв, racTpoeHTepnTiB, MeTpHTiß, MacTHTiB, iнфeкцiй шюри, а також раневих iнфeкцiй, бешихи свиней, pecnipaTopHoro мiкoплaзмoзy птищ та шших захворювань, викликаних чутливими до тетрациклмв MiKpoopraHi3MaMH.

78

Амшоглжозиди. Це бактерициды! антибютики, мехашзм ди яких оснований на пригшченш синтезу бшка рибосомами бактерш. В основному це природш антибютики (стрептомщин, дипдростептомщин, неомщин, канамщин, гентамщин, терамщин, сизомщин, апрамщин), окр1м амжацину, який е нашвсинтетичним похщним. Амшоглжозиди володшть широким спектром антимжробно! ди, включаючи бшьшють грампозитивних i грамнегативних бактерш. Як правило, найбшьш активш амшоглжозиди по вщношенню до аеробно! грамнегативно! мжрофлори амейства Enterobacteriaceae, причому до амжацину можуть бути чутливими штами стафшокоюв, стшю до шших амшоглжозцщв. Анаеробш бактери, в основному, резистентш до ам1ногл1козид1в. Стретомщин i канамщин активш по вщношенню до мжобактерш туберкульозу, а гентамщин, тобрамщин i амкацин - по вщношенню до Pseudomonas aeruginosa.

Основним мехашзмом виникнення резистентное^ до амшоглжозидних антибютиюв е i'x ферментативна шактиващя шляхом модифжаци: модифжоваш молекули амшоглжозцщв втрачають здатшсть з'еднуватися з рибосомами та шпбувати бюсинтез мкробного бшка. Отршсть м1кроорган1зм1в до стрептомщину розвиваеться значно швидше, шж до шших амшоглкозцщв. Резистентшсть м1кроорган1зм1в до амшоглжозцщв частково перехресна. Так, штами м1кроорган1зм1в, резистентш до стрептомщину, часто е чутливими до Bcix шших амшоглкозцщв, тод1 як, гентамщинорезистентш штами onipHi i до неомщину, i до канамщину.

Антибютики ще! групи практично не всмоктуються у шлунково-кишковому тракт!, однак за умови запальних процеав у травному тракт! ймов!рн!сть абсорбци зб!льшуеться. При пероральному введенн! дшть лише на м!крофлору кишечника. За внутршньом'язового введения ам!ногл!козиди швидко поступають у кров, а через не! до бшьшосп орган!в i тканин, збер!гаючи терапевтичн! концентрац!! упродовж 8-12 годин. Призначаючи ам!ногл!козиди, сл!д пам'ятати, що вони погано проникають у бронхо-легеневий секрет, л!квор, жовч та виводяться нирками, не метабол!зуючись. Тому при нирков!й недостатност! можлива кумуляц!я препарат!в, що потребуе корекци доз. Спостер!гаються тяжк! no6i4Hi ефекти застосування ам!ног!козид!в — нефро- i ото токсичн!сть, тому при i'x призначенш повинш бути ч1тко обгрунтоваш показания.

Макролщи. Не втрачають cboi популярное^ антибютики макролщного ряду (еритромщин, олеандомщин, тилозин, сшрамщин, тилмкозин, тулатромщин). Це, певним чином, пов язано 3i збшьшенням в останш роки етюлопчно! рол1 внутршньокл^инних патогешв, зростання i'x резистентное^ до пенщилмв та цефалоспоришв, що посприяло в1дродженню ще! групи у лшуванш шфекцшно-запальних захворювань. Спектр ди макролвдв под1бний до спектру ди бензилпенщилшу: вони активш по вщношенню до бшьшосп грампозитивних i деяких грамнегативних м1кроорган1зм1в. Оскшьки щ сполуки е переважно високомолекулярними, i'x дифузАя через пори лшополюахаридного шару кл^инно! стшки грамнегативних бактерш ускладнена. До макролвдв

79

чутлив1 рикетсп, мжоплазми, хламщи i клостриди. Часто макролщи застосовують в якост1 резервних антибютиюв при лжуванш захворювань, викликаних збудниками, резистентними до шших антибютиюв (наприклад, стрептокоюв i пневмокоюв, стшких до бензилпенщилшу). Макролщи ново! генерацп (тилмжозин, тулатромщин) в останш роки стали ефективною альтернативою пенщилшам i цефалоспоринам у л1куванш типово! пневмонп, викликано! Pasterella multocida, Actinobacillus pleuropneumoniae, Streptococcus pneumonia. До тогож, тулатромщин вщ шших макролвдв в1др1зняеться пролонгованою д1ею (перюд нашввиведення для ВРХ становить 90 годин, а для свиней - 91 годину). Цей антибютик проявляв актившсть проти Moraxella bovis, бактери, яка найчастше пов'язана з шфекцшним кератокон'юктив1том ВРХ.

Основним мехашзмом бактерюстатично! ди антибютиюв макролщного ряду е шпбування синтезу бшка у мшробнш кл^иш шляхом сполучення з 508-рибомомальною субодиницею. Резистентшсть бактерш до макроладв розвиваеться досить швидко. Найбшьш розповсюдженим мехашзмом виникнення резистентное^ мшрооргашзм1в до макролщних антибютиюв е модифжащя чутливо! MimeHi — дшянки i'x сполучення з рибосомою. Нерщко, мжрооргашзми, pe3HCTeHTHi до одного з макролвдв, стшю й до шших представниюв n;iei' групи, а також до лшкомщину.

Ocoбливicтю KiHeTHKH n;iei' групи антибютиюв е здатшсть накопичуватися у тканинах (зокрема, napeHxiMi легень, слизовш 6poHxiB тощо), тpaxeoбpoнxiaльнoмy ceKpeTi. При цьому створюються BHCOKi концентрацп цих препарата в альвеолярних макрофагах i нeйтpoфiлax. CTyniHb проникнення антибютиюв макролщно! групи у клiтинy е досить високим: серед вщомих на сьогодшшнш день антибютиюв тiльки мaкpoлiди та фторхшолони створюють у клiтинax терапевтично BHCOKi концентраций Через цю основну фapмaкoкiнeтичнy влacтивicть мaкpoлiди eфeктивнi при лжуванш iнфeкцiй ¿з внyтpiшньoклiтиннoю лoкaлiзaцieю збудника.

Лшкомщин. За aнтибaктepiaльнoю fliero лiнкoмiцин схожий з антибютиками макролщного ряду, хоча вiдpiзняeтьcя вщ них xiMi4Horo будовою. BiH активний по вщношенню до грампозитивних MiKpoopraHi3MiB (стафшокоюв, CTpenTOKOKiß, пневмокоюв) i деяких aHaepoöiß, а також мiкoплaзм; на грамнегативш MiKpoopraHi3MH не flie. У терапевтичних дозах лiнкoмiцин проявляв 6aKTepiocTaTH4Hy дш. MexaHi3M ди пов'язаний з пригшченням синтезу мшробного бiлкa. Pe3ncTeHTHicTb MiKpoopram3MiB до лiнкoмiцинy розвиваеться пoвiльнo.

Застосовуеться препарат при лiкyвaннi важких шфекцш opraHiß дихання, opraHiß малого тазу, черевно! порожнини, шюри, м'яких тканин, отита та ¡нших iнфeкцiйниx захворювань, викликаних чутливими до лiнкoмiцинy мжрооргашзмами, i особливо iнфeкцiй, спричинених стшкими до пeнiцилiнiв та ¿нших антибютиюв збудниками, а також при алерги до пенщилЫв. Ocкiльки лiнкoмiцин накопичуеться у юстковш TKaHHHi, BiH е одним ¿з найбшьш ефективних препарата при лшуванш гострих та хрошчних остеомАелАтАв, а також ¿нших шфекцшних уражень KicTOK i cyraoöiß. Лшкомщин не слщ

80

призначати одночасно з макролщними антибютиками ¿з-за можливого антагошзму.

Спектиномщин. Антибютик за х1м1чною будовою не под1бний на rnmi антибютики. Спектиномщин д1е бактерюстатично на бшьшшть грампозитивних та деяю грамнегативш бактери (коки, emepixii, клостриди, сальмонели та iH.) i бактерицидно — на мкоплазми. Мехашзм дп пов'язаний з пригшченням синтезу бшка мшробними кл1тинами. Резистентшсть до антибютика розвиваеться досить швидко. 3 шшими антибютиками не викликае перехресно! резистентности Ефективну синерпчну дш проявляв комбшащя спектиномщину з лшкомщином (лшко-спектин).

Фторхшолони. Ця група антибютиюв на сьогодш вийшла на провщш позици у ветеринарнш антибютикотерапи. Фторхшолони — це синтетичш х1мютерапевтичш засоби широкого спектра дп. Наявшсть атома фтору (одного або кшькох) визначае особливост1 антибактер1ально! активное^ та фармакокшетичш властивост1 антибютиюв. Спектр антимжробно! дп фторхшолошв включае грамнегативш та грампозитивш аеробш бактери (окрем1 препарати активш також по вщношенню до анаероб1в), мкобактери, хламщи, мшоплазми. Вони проявляють швидку бактерицидну дш на бактери як у стади розмноження, так i на неактивш мжрооргашзми. Проникаючи також у кл1тини (наприклад, у фагоцити), ефективно дшть на окрем1 атипов1 збудники, так1 як мкобактери i бактери Legionella spp., Brucella spp., Chlamidia spp., Coxiella spp., Ehrlichia spp., Ricettsia spp. Бшьшкть фторхшолошв д1е на мкрооргашзми, резистентш до бета- лактамних антибютиюв, тетрациклмв, амшоглкозцщв, антагошст1в фол1ево! кислоти та шших антибактер1альних речовин. Як малотоксичш й ефективш препарати фторхшолони вдаграють важливу роль у л1куванш, у першу чергу, важких, загрожуючих життю тварин, шфекцш. Вони добре зарекомендували себе при лкуванш захворювань сечостатево! системи.

Для фторхшолошв характерний ушкальний серед антимжробних препарата мехашзм дп — шпбування фермента бактер1ально! кл1тини ДНК-г1рази i топо1зомерази IV, що приводить до порушення подшу бактер1альних кл1тин. Дуже важливим е той факт, що резистентшсть м1крооргашзм1в до фторхшолошв розвиваеться повшьно. Основним мехашзмом розвитку onipHOCTi м1крооргашзм1в до фторхшолошв е модифкащя MimeHi (ДНК-прази i топо1зомерази IV), а основою формування OnipHOCTi до фторхшолошв е мутаци (амшокислотш замши) у цих ферментах. 3 шших мехашзм1в резистентност1 до фторхшолошв мае значения зниження проникност1 цитоплазматично! мембрани кл1тинно! стшки м1крооргашзму та активне виведення антибютика (ефлюекс), проте, про ix частоту мало даних, а вщповщно, i про !х клЫчне значения судити важко.

Фторхшолонов1 антибютики слщ з обережшстю застосовувати молодим тваринам через ix негативний вплив на picT i розвиток хрящово! та юстково! тканин. Виявлеш у процеЫ терапи фторхшолонами небажаш реакци у вигляд1

81

пщвищення активное^ печшкових ферментов, фототоксичносп з'являються не часто, е зворотними та, як правило, зникають теля вщмши препарата.

Найпопуляршшим серед фторхшолошв на сьогодшшнш день залишаеться енрофлоксацин. 1ншими фторхшолоновими антибютиками для ветеринарно! медицини е норфлоксацин, марбофлоксацин, офлоксацин, левофлоксацин, ципрофлоксацин, гат1флоксацин, данофлоксацин. Флюмеквш е нефторованим хшолоновим антибютиком.

Пол1м1ксини. Антибютики ще! групи активш в основному по вщношенню до грамнегативним бактерш (кишково! та синьогншно! паличок, пастерели, сальмонели, шигели), при чому дшть на мжрооргашзми, розташоваш поза кл1тиною, як у стади розмноження, так i в стади спокою. До пол1мшсишв резистентш грампозитивш коки, мжобактери, протей. Мехашзм ди полягае у порушенш цшсност1 цитоплазматично! мембрани мшробно! кл1тини, у блокуванш И фосфолшщних компонента, що приводить до виходу в навколишне середовище водорозчинних сполук цитоплазми. У звичайних терапевтичних дозах пол1мшсини дшть бактерюстатично.

У шлунково-кишковому тракт! пол1м1ксини практично не всмоктуються, вщтак вони особливо ефективш за перорального застосування при лжуванш важких шфекцш шлунково-кишкового тракту молодняка сшьськогосподарських тварин та птищ. Довготримале застосування пол1мшсишв може привести до розвитку дисбактерюзу. Найбшьш широко використовуваним пол1мшсином у ветеринарнш медицин! е колктин.

Фешколи. До класу фешкол1в вщносяться так1 антибютики: хлорамфешкол, синтомщин (рацемат (1:1) хлорамфешколу), т1амфешкол, флорфешкол. Хлорамфешкол, як i його ¿зомер синтомщин, через серйозний токсичний вплив на тварин, а через продукцш тваринного походження - на здоров'я людей, заборонеш в Укра1ш для застосування у ветеринарнш медицин!. Ттмфешкол вивчений у недостатнш Mipi i обмежено застосовуеться у клмчнш практицг Останшм часом широкого застосування набув дериват тамфенколу флорфешкол.

Флорфешкол е антибютиком широкого спектру ди. BiH ефективний вщносно багатьох грампозитивних i грамнегативних бактерш: Pasteurella spp., Actinobacillus pleuropneumoniae, Streptococcus spp., Staphylococcus spp., Bordetella bronchiseptica, Salmonella spp., Esherichia coli, Haemophilus spp., Proteus spp., Shigella spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Aeeromonas spp., Flexibacter spp., Vibrio spp.), деяких вид1в мкоплазм, рикетсш, cnipoxeT, а також штам1в бактерш, стшких до пенщил1ну, стрептомщину, сульфаншамщам. У звичайних дозах д1е бактерюстатично. Слабо активний по вщношенню до кислотостшких бактерш, синьогншно! палички, клостридш i найпростших.

Флорфешкол гальмуе синтез бшюв у кл1тинах бактерш. У протоплазм! вш зв'язуеться з 708-рибосомальними субодиницями, в яких вш пригшчуе ферментну актившсть пептидилтрансферази, зменшуючи, таким чином, синтез бшюв у рибосомах вщповщних бактерш.

82

Шсля перорального введения дуже добре всмоктуеться у шлунково-кишковому тракт! i розподшяеться в оргашзмг Великих концентрацш досягае в легенях, нирках i жовч1, а також у м'язах, кишечнику, серщ, печшщ, селезшщ i сироватщ кров!. Флорфешкол - препарат вибору для профшактики i л1кування захворювань оргашв дихання у свиней. Показаний також для лкування шший захворювань, викликаних чутливими до флорфешколу мкрооргашзмами.

Т1амулш. Т1амулша гщрогенфумарат — нашвсинтетичний антибютик з групи плевромутилш1в; активний вщносно переважно грампозитивних (Streptococcus spp., Staphylococcus spp., Clostridium spp., Corynebacterium spp., Erysipelothrix spp., Listeria spp.) i деяких грамнегативних (Pasteurella spp., Klebsiella spp., Haemophilus spp., Fusobacterium spp., Campylobacter spp., Bacteroides spp.) мшрооргашзм1в, а також мкоплазм i cnipoxeT. Ттмулш д1е бактерюстатично, а у великих концентрациях — бактерицидно. Мехашзм антибактер1ально1 ди иамулшу пов'язаний з пригшченням синтезу протемв бактерш шляхом сполучення з 708-субодиницею рибосом i порушенням процесу формування комплексу «мРНК-тРНК». Шсля застосування всередину иамулш добре i швидко всмоктуеться з шлунково-кишкового тракту, проникаючи в yci органи i тканини оргашзму. Препарат застосовують для профшактики i л1кування свиней при дизентери, ентерокол1тах cnipoxeTHoi' етюлоги, ензоотичнш бронхопневмони та пневмони бактер1ального походження, мкоплазмових артритах; для профшактики i лкуванш птищ при мкоплазмових шфекщях.

Триметоприм. Антибактер1альний 3aci6, похщний диамшотрамщину, е антагон1стом фол1ево! кислоти, активний по вщношенню до грамнегативних (кишкова паличка, протей, клебаела) i деяких грампозитивних мжрооргашзм1в, дтючи бактерюстатично. Триметоприм пригшчуе актившсть ферменту дигщрофолатредуктази у процеа синтезу тетрагщрофол1ево! кислоти. Це приводить до зменшенню фолат1в, основного кофактора синтезу нуклешових кислот, у результат! чого порушуеться ix продукщя, а вщтак i продукщя бактер1ального бшка. Ефект проявляеться на етат синтезу фолат1в, безпосередньо наступним за тим етапом, на якому д1ють сульфаншамщи. Тому у ветеринари в л1куванш шфекцшних захворювань незаразно! етюлоги часто застосовують препарати триметоприму в комбшаци з сульфаншамщами у вщношенш 1 : 5. Ця комбшащя антимжробних речовин забезпечуе подвшну блокаду тетрагщрофолату i проявляе синерпчний бактерицидний ефект, хоча кожний препарат окремо д1е бактерюстатично. Така комбшащя е ефективною при лжуванш шфекцш, викликаних сульфаншамщорезистентними грамнегативними i грампозитивними мжрооргашзмами.

Таким чином, можна зробити висновок, що, покращити ситуацш у боротьб1 з шфекцшними захворюваннями тварин незаразно! етюлоги може лише комплексний пщхщ до застосування антибютиюв, що дозволить зменшити р1вень та ризик розвитку набуто! та пщтримати р1вень природно! резистентное^ м1крооргашзм1в. Рацюнальна антибютикотерашя у ветеринари потребуе глибоких знань фармакодинамжи антибютиюв з урахуванням

83

сучасних тенденцш розвитку антибютикорезистентносп м1крооргашзм1в, особливостей фармакокшетики, негативних поб1чних ефект1в та алгоритму вибору антимжробного засобу в кожному конкретному випадку. Ветеринарш л1кар1 повинш постшно ознайомлюватися з новинками на ринку антимжробних препарата в Укра1ш, що дасть можливкть рацюнал1зувати антибютикотерапш та пщвищити И ефектившсть, одночасно зменшуючи негативний вилив антибютиюв на здоров'я та природну резистентшсть тварин.

Л1тература

1. Kunin С. М. Resistance to antimicrobial drugs — a worldwide calamity // Ann. Intern. Med. — 1993, —V. 118. —P. 557-56.

2. Антибиотики, сульфаниламиды и нитрофураны в ветеринарии / В.Ф. Ковалёв, И.Б. Волков, Б.В. Виолин, P.A. Ортман, B.C. Хоменко, Р.Н. Хоменко

— М.: Агроиромиздат, 1988. — 223 с.

3. Witte W. Ecological impact of antibiotic use in animals on dofferent complex microflora: environment // Int. J. Antibiot. Agents. — 2000. — Vol. — P. 321-325.

4. Косенко M.B., Музика В.П., Косенко Ю.М., Стецько T.I. Рацюнальне використання антим1кробних иреиарат1в як фактор стримування розвитку антиб1отикорезистентност1 // Ветеринарна медицина Украши. — 2007. — № 8.

— С. 40- 41.

5. Авдеева Л.В. Проблема резистентност1 м1крооргашзм1в до антиб1отик1в // Лабораторнад1агностика. — 1998. — № 3(5). — С. 36-38.

6. Стецько T.I. Засади ефективно! антиб1отикотераи11 у ветеринарнш медицин! // Ветеринарна бютехнолопя. — 2008. — № 13 (1). — С. 194-203.

7. Сидоренко С.В. Резистентность микроорганизмов и антимикробная терапия // Русский медицинский журнал. — 1998. — Т. 6. — № 11. — С. 717725.

Summary

On the basis of professional posts in the domestic and foreign literature presents general characteristics of antibiotics.

Key words: antibiotics, pharmacology, pharmacokinetics, therapy antibacterialis

Рецензент - д.вет.н., професор Гуфрш Д.Ф.

84

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.