CC BY
7Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 24 (63). № 2. 2011 г. С. 136-143.
КОНСТИТУЦИОННОЕ ПРАВО. АДМИНИСТРАТИВНОЕ ПРАВО. ФИНАНСОВОЕ И НАЛОГОВОЕ ПРАВО
УДК 342.4
ОСНОВНИЙ ЗАКОН ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛ1ЗАЦ11 ПОЛ1ТИКИ ДЕРЖАВИ
Белов Д. М.
Ужгородський нацюнальний утверситет, м. Ужгород, Украта
Розкриваються основш поняття державно! полпики та и складових частин. Придшено увагу стввдаошенню змюту державно! полижи й змгсту конституци. Аналiзуються можливi шляхи ро-звитку принципiв державно! полпики, виходячи з основних положень конституцi!.
Ключовi слова: полпико-правовий аналiз, змiст конституци, структура конституцi!.
Конститущя в сучасних умовах демократичного розвитку (тобто, коли ми маемо справу не з декларативними конститущями авторитарних держав, а з реаль-ними правовими актами) перетворюеться на один з виршальних чинниюв суспшь-ного та державного-правового розвитку. В цьому сенс не може викликати запере-чення тлумачення Конституци як джерела державно! пол1тики. Причому Конститущя постае не лише як один з можливих чинниюв впливу на державну пол1тику, а саме як !! фундаментальна основа та виршальний фактор, без якого зникають демо-кратичш основи. А без спрямованосп на демокрапю вона вже починае слугувати не штересам суспшьства в цшому, а виключно штересам тих чи шших клашв, пол1тич-них угрупувань або окремих полгшюв [1].
Окрем1 аспекти дослщжуваного питання були предметом дослщжень ряду укра!нських та заруб1жних науковщв. Так, зокрема, власне поняття державно! пол> тики розглядалося в працях: Тертички В., Кучеренко О., Фрюа П., Арютово! I. та ш. Питанням природи та змюту конституци та конституцшного процесу в цшому в свш час займалися: Погоршко В., Федоренко В., Тодика Ю., Гладуняк I., Медушевсь-кий А. та ш.
На сьогодшшнш день одшею з причин постшного напруження у вщносинах м1ж вищими органами державно! влади в Укра!ш е недосконалють Основного Закону, р1зне тлумачення його норм, а також принципова змша пол1тики держави тсля президентських вибор1в 2004-2005 рр. Саме тому, автори даного дослщження нама-гаються знайти ту межу сшввщношення конституцшних положень та державно! по-лгшки, яка на сьогодш можлива для стабшзаци м1жвладних вщносин. Новизна ро-боти полягае в тому, що автори вперше намагаються обгрунтувати наявшсть постшного двохстороннього зв'язку Конституци та пол1тики держави.
Конститущя мае змшану пол^ико-правову природу, як ^ в значнш мiрi, все конституцшне право. Виникаючi на основi И норм, конституцшш вiдносини також можуть бути охарактеризовав як такi, що мають подвiйний характер: полiтичний i правовий одночасно.
Пiдданi конституцiйному регулюванню владнi вiдносини створюють передумо-ви для появи полгтичних питань в конституцшному правi, певною мiрою пол^изу-ють його. Полiтичне та правове в конституци дуже тiсно переплетено, так само як i реатзащя конституцiйних норм може мати правове i полiтичне вимiрювання.
Як слушно зазначае Хейвуд Е., для переважно! кiлькостi демократичних кра!н конституци традицшно сприймались як «точнi описи ддачо! системи правлшня» [2, с. 359]. Будь-яка конститущя завжди несе в собi певний прогностично-аксiологiчний елемент, який дозволяе передбачити подальший напрям державного розвитку, i вщ-повiдно - державно! пол^ики. Цiкаво зазначити, що про прогностичну функцiю Конституци прямо пише такий вiдомий вiтчизняний дослщник, як Тодика Ю. [3, с. 87]. Ут!м, зараз ми маемо на увазi навiть не стшьки одну з можливих функцiй Конституций скiльки те, що на И рiвнi закладаються цiнностi, як покликана забезпечу-вати держава.
Державна полiтика не постае, так би мовити, виключно на власнш волi та влас-ному бажанш тих, хто в даний момент надшений державно-владними повноважен-нями. Навпаки, для того, щоб цей напрям дiяльностi держави мав системний та цш-сний характер, необхщно вiд самого початку мати певний набiр правил i принцитв, якi вказували б на: а) тип пол^ичного режиму; б) спошб оргашзаци державно! влади; в) основш полiтичнi iнститути, наявнiсть яких забезпечуе нормальний розвиток державного мехашзму; г) базовi цiнностi та завдання, що повиннi реалiзовуватися пiд час державного й суспшьного розвитку.
Ц правила мають бути зафiксованi на законодавчому рiвнi, для того, щоб не виникало жодних двозначних пол^ичних iнтерпретацiй того, в який саме спошб слiд реалiзовувати полiтику та на яких тдставах. Унiверсальним способом фшсаци вказаних норм i правил е метод конституцшного визначення. Надаючи цим правилам i принципам iмперативного значення, держава виступае гарантом того, що вс учасники суспшьно-пол^ичних вiдносин дотримуватимуться !х.
Отже, взаемозв'язок конституци i полiтики проявляеться в двох основних сферах. По-перше, в широкому значеннi полiтичнi вщносини е однiею з найважливiших складових частин конституцiйного регулювання. Конституцiйнi норми задають юридичнi меж полiтичному процесу. Вони закршлюють основи полiтично! системи суспшьства, але не тiльки. В сучасних конститущях все частiше знаходять вщдзер-калення основи соцiально! i духовно! систем суспiльства, що позначаеться на роз-ширеннi об'екту конституцшного регулювання на рубеж XX-XXI ст. Як справедливо вщзначае Чiркiн В., «конституцiйне право вийшло за межi значною мiрою фо-рмалiзованого пiдходу XVШ-XIX ст. i поширилося на врегулювання питань суст-льного ладу, положення тих або шших прошаркiв, груп населення (соцiальних, на-цiональних, вiкових й iн.), соцiально-економiчних прав» [4, с. 34].
По-друге, в самш конституцi! втiлюеться певна полгтика держави, прагнення розробникiв проекту закршити тi або iншi принципи та пол^ичш цiнностi. Ще
Маркс К. стверджував, що «все юридичне в основ! сво!й мае пол1тичну природу» [5, с. 121]. Ця теза вщносно основного закону, на думку Лучша В., набувае особливе значення. Пол1тична спрямованють конституци - одна з найважливших властивос-тей, що обумовлюють !! особливу роль в правовш систем!, особливу соц!альну роль в сустльствь Проте, думка, що конститущя створюеться державою для досягнення певно! пол!тично! мети, вимагае певного коректування [6, с. 111-112].
В понятп пол!тично! конституц!! закладено особливе бачення пол!тичного ст-втовариства, в рамках якого забезпечуеться злагоджена взаемод!я громадян ! влади та д!е полгшчна угода про правила повед!нки в пол!тичнш сфер!. 1стор!я дае немало приклад!в насильницького нав'язування конституц!! правлячою парт!ею, авторитар-ним главою держави, ол!гаричним або в!йськовим режимом. Проте у душ демократично! полгшки конституц!я як пол!тичний документ не може не бути пол!тичним пактом, що вщображае пошук сусп!льно! згоди ! компром!су при вир!шенн! р!зних пол!тичних ! соц!альних конфл!кт!в.
В пол!тичнш сфер! функц!! конституц!! нерозривно пов'язаш з !! природою. Ба-гато в чому в!д того, яку природу набувае конститущя, залежить ефектившсть !! д!! у сфер! пол!тики. Адже природа конституц!! - це !! соц!ально-пол!тичний зм!ст. У в!тчизняному державознавств! ще в радянський пер!од розмежовували класову природу конституц!! та !! зм!ст. Щд класовою природою розум!ли основну сощально-пол!тичну характеристику конституц!!. Вона знаходить свш прояв в !! змют!, принципах, властивостях ! функщях, зд!йснюе вир!шальний вплив на !! форму, визнача-ючи !! принципов! риси. Змют конституц!! - це конкретизащя !! класово! природи. Причому зм!ст може зм!нюватися в рамках конкретно! природи тд впливом ряду об'ективних ! суб'ективних чинник!в. Конститущя мала подвшний зм!ст - сощаль-ний та правовий [7, с. 38-42]. Р!ч у тому, що такий тдхщ грунтувався на формацш-н!й теор!!, в!дпов!дно до яко! специф!ка природи конституц!! в р!зних кра!нах прив'язувалася до певно! суспшьно-економ!чно! формац!!.
На наш погляд, природа конституц!! випливае з !! сощально-пол!тичного зм!сту, так би мовити, в концентрованому вигляд!. Правовий зм!ст конституц!! визначаеть-ся об'ектами конституц!йного регулювання, шакше кажучи, - тим, як! правов! ш-ститути, принципи ! норми знаходять в!ддзеркалення в текст! конституц!! ! у зв'язку з цим набувають статус конституцшних. З урахуванням в!дм!нност! правового ! со-ц!ально-пол!тичного зм!сту конституц!!, необх!дно видшити ключов! елементи !! природи, як! здшснюють пол!тичний вплив на функщонування конституц!йних норм.
Ц! елементи можна сформулювати у вигляд! теоретичних постулат!в або пи-тань, в!дпов!д! на як! ! дають загальне уявлення про природу конкретно! конститу-ц!!. До них вщносяться: 1) воля яких пол!тичних сил знайшла закр!плення в конституцшних нормах; 2) штереси яких сощальних прошарк!в в!дображаються в конституцшних положеннях ! тдтримуються ними; 3) який ступ!нь лептимносп конституц!!, яка багато в чому визначаеться умовами розробки !! проекту ! порядком !! ух-валення.
В сучасному конституц!йному прав! видшяють три основн! п!дходи до розу-м!ння природи конституц!!: л!берально-демократичний, марксистсько-лен!нський,
теолопчний. Ц три напрями в конституцшному правi по-рiзному вказують на осно-вне призначення конституци в полiтичнiй сфер^
Лiберально-демократичний пiдхiд сформувався в кшщ XVIII в., хоча вiн спира-вся на iде! i цшност англiйських i французьких просвiтителiв, яю розроблялися в працях Локка Дж., Монтеськье Ш., Руссо Ж. i iнших в рамках школи природного права. В його основi лежить доктрина суспшьного договору. Вiдповiдно до не! кон-ституцiя розглядаеться як результат суспшьно! згоди, компромiсу мiж рiзними сощ-альними прошарками та пол^ичними силами з приводу фундаментальних принци-пiв органiзацi! суспiльства i держави, взаемовiдносин особи та держави. Конститу-цiя як суспiльний договiр - важливий показник полiтичного консенсусу, юнуючого в суспiльствi [8].
Марксистсько-леншський пiдхiд отримав розвиток в другш половинi XIX - початку XX в. Як теоретична концепщя вш формувався з iдей i поглядiв, висловлених класиками марксизму (Марксом К. i Енгельсом Ф.) й ютотно доповнених лiдером бiльшовикiв Леншим В. Маркс К. i Енгельс Ф. вщзначали, що конституцiя, будучи результатом класово! боротьби, встановлюеться класом пануючим, класом який пе-ремт На !х думку, пiсля захоплення влади пануючi класи повиннi конституювати свою силу не тшьки у виглядi держави, але i «надати сво!й волi... загальний вираз у вигщщ державно! волi, у виглядi закону». I таким законом, перш за все, е конститу-щя [9, с. 211].
Практичне втшення даний пiдхiд отримав вперше при створенш першо! радян-сько! Конституци РРФСР 1918 р., а по^м став широко використовуватися в сощал> стичних державах, де утверджувався особливий тип конституцш i той або шший рiзновид радянсько! форми правлшня.
Теологiчний пiдхiд е певним поеднанням iдей свiтського i божественного права. Вш з'явився значно шзшше за iншi пiдходи як результат розповсюдження в XX в. конституцшних щей i принципiв в кра!нах арабського Сходу, де домiнуюче по-ложення займають джерела мусульманського права. Уявлення про конституцiю в цих кра!нах асоцiюеться iз наданням божественних правил поведшки для «релшй-но! общини». Якщо конституцiя iснуе як писаний акт, вона не повинна суперечити найважлившому джерелу мусульманського права Корану. Пол^ична боротьба не заохочуеться, якщо не забороняеться, а згода досягаеться через вiрнiсть сповщанню едино! релш! iсламу [10, с. 87].
В укра!нському суспiльствi, що знаходиться на стади модернiзацi! свое! пол> тично!, правово! й економiчно! систем, ставлення до конституцi! е приватним аспектом суспшьного св^огляду, розколеного диференщащею соцiальних прошаркiв. В такому ставленш вiдображаеться процес ново! стратифшаци суспiльства, що змiню-еться. Конституцшний розвиток Укра!ни в XX в. супроводжувавався декiлькома кардинальними змiнами цившзацшних основ iснування суспiльства та держави. Дiючi конституцi! по-рiзному вiдображали баланс пол^ичних сил i мали неоднако-вий соцiально-полiтичний змiст.
Конституцiя 1919 року вщобразила й утiлила пол^ичний розвиток революцiй-ного авторитаризму. Суть його полягае в тому, що в цшому вш спираеться на широ-ку демократичну основу, на вщмшу вiд цензових монархiчних конституцш XIX -
начала XX в. Лопка революцшного авторитаризму виходила з принципу «благо народу - вищий закон».
Лопка революцшного авторитаризму, як справедливо вщзначають Галкш А. { Красш Ю., мала глибоке внутршне протир1ччя [11, с. 29]. Р1ч у тому, що народ складаеться з 1ндивщ1в { сощальних груп, що мають р1зш штереси, спод1вання, пе-реконання. Конститущя може штегрувати та дозволити сшвюнувати вс1м цим сощ-альним прошаркам тшьки при вщносно вшьному регулюванш правового 1 пол1тич-ного простору. В шшому випадку авторитарна влада революцюнер1в, претендуючи на роль виразника вол1 народу I загального блага, неминуче еволющонуе до пану-вання полгшчно! меншини, що нав'язуе вс1м громадянам свою волю.
Пол1тичне значення диктатури пролетар1ату збереглося { в подальших консти-тущях, прийнятих шсля утворення СРСР. Положення про диктатуру пролетар1ату юнували в Конститущях СРСР 1929 1 1937 рр. В процес полгшчно! еволюци соща-льна основа диктатури пролетар1ату поступово розширялася. По-перше, були л1кв1-доваш сощальш прошарки, що виникають внаслщок свободи економ1чно! д1яльнос-т1, яка була заборонена в Радянськш держава По-друге, через систему мюцевих рад прост верстви населення були залучеш до участ в управлшш державою шд поль тичним контролем правлячо! парти бшьшовиюв. По-трете, сощальна пол1тика Ра-дянсько! держави сприяла зростанню добробуту радянських громадян, хоча компар-т1я залишалася головним штерпретатором того, що вважалося «загальним благом».
Пюля смерт Сталша Й. { засудження культу особи в перюд правлшня Хрущо-ва М. стала формуватися доктрина загальнонародно! держави, яка знайшла втшення в нормах Конституци 1978 р. Дана доктрина включала декшька елеменпв, що вщо-бражали як спадкоемнють з колишньою доктриною диктатури пролетар1ату, так { новизну розумшня сощально! д1яльносп держави { завдань полгшчного розвитку. Ця доктрина була покликана показати знищення класових суперечностей всередиш радянського суспшьства, яке грунтувалося, як стверджувала офщшна щеолопя, на союз1 робггаиюв, селян { штел1генци. Пол1тичний союз двох клас1в { прошарку ште-л1генци свщчив про те, що радянська конститущя досягла свого щонайвищого розвитку { мала максимально широку сощальну базу.
Конститущя загальнонародно! держави зберегла традицшно радянський тдхщ до стввщношення колективного та ¡ндивщуального. Вона носила переважно колек-тивютський характер 1 ставила штереси держави та суспшьства вище за штереси особистосп [12]. Конституцшш громадянсью та полгшчш права 1 свободи, широко закршлеш в конституцшному тексп, не мали розгорненого мехашзму гарантш як на законодавчому р1вш, так { на р1вш судового захисту.
Пюля серпня 1991 р. розпад СРСР виявився неминучим, що привело до припи-нення ди Конституци СРСР 1977 р. 1з змшами { доповненнями. Надання Укра!ш статусу суверенно! держави перетворило Конститущю УРСР 1978 р. ¡з змшами { доповненнями з конституци одше! з союзних республш в Основний Закон самостш-но! держави. Ця Конститущя продовжувала д1яти в перехщний перюд з 1990 по 1996 р. ¡з змшами в умовах полгшчно! боротьби реформаторських сил I сил, що прагнули реашмувати радянську полгшчну систему. Прийнята для монол1тного суспшьства в умовах пол1тично! гегемони правлячо! парти, ця конститущя не була
явно пристосована для заспокоення пол^ичних конфлш^в правовими засобами. Змши вiдображали рiзновекторнi прагнення рiзних полiтичних сил.
Конституцiя Укра!ни 1996 р. мае принципово шшу природу, пов'язану з нови-ми сощально-пол^ичними реалiями. Природа Конституцi! 1996 р. спочатку багато в чому визначалася пол^ичними подiями, що вщбулися в ходi !! розробки i напередо-днi !! ухвалення. Проте перетворення, яю вiдбулися пiсля 1996 р. в рiзних галузях суспшьного та державного життя, певний термш дi! конституцiйних норм свiдчать про поступову змшу i соцiально-полiтичного змюту Конституцi! Укра!ни.
Саме тому сьогодш конституцiйний процес в Укра!нi набирае обер^в i з такою самою швидюстю ростуть занепокоення в колах правознавщв щодо наслiдкiв прийняття Основного Закону. З одного боку, ус розумiють, що Конституцiя 1996 року спочатку мютила у своему текст досить багато неточностей, протирiч, недомовле-ностей i посилань на закони, що дос не прийняи, i доля !хня покрита темрявою невщомосп. До цього додалися змши, прийнят пiд впливом полiтичного моменту наприкшщ 2004 р. З шшого боку, спостерiгаеться надто небезпечна тенденщя полiтизацi! процесу розроблення та прийняття Конституцi!. Цiею справою намага-ються займатися полгтики й полiттехнологи замють юристiв i правознавцiв. Як наслщок - виникла ситуацiя дещо тупикова. Нишшня Конституцiя не цiлком задо-вольняе суспiльство, й це погано, але шший варiант може бути ще прший.
Отже, головною i до сьогоднi невирiшеною проблемою е неясшсть того, що пропонуеться приймати: нову Конституцiю, нову редакцiю нишшньо! Конституцi!, змiни й доповнення до ддачо! Конституцi!. Хоч як це не парадоксально, але у ви-ступах Президента, щ термiни використовуються неодноразово як синошми. Хоч з юридичного погляду за ними стоять абсолютно рiзнi поняття.
Таким чином вважаемо, що конституцшний процес сьогодш надто полгтизова-ний. На нашу думку, тривае найгострша полiтична боротьба за прийняття зручно! для одше! з сторiн форми конституцi!. А фактично - за владу. Однак, Основний Закон повинен прийматися не з кон'юнктурних мiркувань пол^ично! доцiльностi, а бути повноцiнним юридично вивiреним документом з урахуванням досягнень свь тового правознавства, з найсуворшим дотриманням усiх передбачених юридичних процедур. Адже Конститущя повинна бути головним документом держави, принайми, на десятирiччя.
Таким чином, по-перше, можна стверджувати, що iснуе прямий зв'язок мiж фундаментальними конституцiйними принципами, цшностями i нормами та державною пол^икою, який проявляеться в двох основних сферах: в широкому зна-ченнi полiтичнi вiдносини е одшею з найважливiших складових частин конститу-цiйного регулювання (конституцiйнi норми задають юридичш межi полiтичному процесу); в самш конституцi! втiлюеться певна пол^ика держави, прагнення ро-зробникiв проекту закршити тi або iншi принципи та полiтичнi цiнностi. По-друге, науково обгрунтований пiдхiд до аналiзу процесiв формування й реалiзацi! державно! пол^ики передбачае висвiтлення !! зв'язку з базовими принципами оргашзаци, функцюнування та цiлевизначення державно! влади, закршленими в кожнiй кон-кретнiй кра!ш на рiвнi !! Основного Закону. Таким чином наявний дiалектичний зв'язок мiж Конституцiею та державною пол^икою. Адже, з одного боку, державна
полынка, як доводить Селiванов В., «покликана визначити роль i завдання державно!' влади у життево важливих сферах суспшьства, стратегiчнi цiлi законодавчих, управлiнських, адмшютративних тощо заходiв щодо збереження цшсносп суспшь-ства i його спрямування шляхом соцiального прогресу» [13]. А з шшого боку, сам процес цiлевизначення вiдбуваеться вiдповiдно до закршлених на рiвнi Основного Закону принцишв органiзацiï суспiльного ладу. По-трете, нормальний розвиток державноï полiтики неможливий без звернення до ïï конституцiйних основ. Без цьо-го вона залишатиметься лише сукупнiстю хаотичних дiй, шщшованих суб'ективними мотивами окремих полiтикiв чи пол^ичних сил.
Список лiтератури
1. Гладуняк I. Конститущя як основа формування та реал1заци державноï полижи / I. Гладуняк // В1че [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://www. viche. info/journal/733.
2. Хейвуд Э. Политология / Э. Хейвуд. - М. : Юнити-Дана, 2005. - 544 с.
3. Тодыка Ю. Конституция Украины: проблемы теории и практики / Ю. Тодыка. - Х. : «Фолио» -2000 - 152 с.
4. Чиркин Б. Е. Об объекте конституционно-правового регулирования / Б. Е. Чиркин // Российский конституционализм: проблемы и решения : материалы международной конф. - М. : «Академия» - 1999 - 76 с.
5. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. / К. Маркс, Ф. Энгельс. - 2-е изд. - М. : „Политиздат". - . -
Т. 1. - 1991 - 270 с.
6. Лучин В. О. Конституционные нормы и правоотношения : [учебное пособие для вузов] / В. О. Лучин. - М. : «Эксмо» - 1997 - 190 с.
7. Юдин Ю. Л. Конституции / Ю. Л. Юдин // Конституционное право развивающихся стран : предмет, наука, источники / [отв. ред. В. Е. Чиркин]. - М. : Юридическая литература, 1987.
8. Reiman J. The Constitution, Rights, the Conditions of Legitimacy // Constitutionalism. The Philosophical Dimension/ [Ed. by Alan S. Rosenbaum] / J. Reiman. - Westport (Conn.), 1988. - P. 132-139.
9. Ленин В. И. Полн. собр. соч. / В. И. Ленин. - М. : Политиздат. - . -
Т. 36. - 1980. - 512 с.
10. Сюкияйнен Л. Р. Мусульманское право : вопросы теории и практики / Л. Р. Сюкияйнен. - М. : Наука, 1986. - 119 с.
11. Галкин А. А. Россия на перепутье : авторитаризм и демократия : вариантыразвития / А. А. Галкин, Ю. А. Красин. - М. : Юридическая литература, 1995. - 76 с.
12. Лукьянова Е. А. Значение Конституции СССР 1977 г. в развитии источников российского государственного права / Е. А. Лукьянова // Государство и право. - 2001. - № 4. - С. 22-27.
13. Сел1ванов В. Право i влада суверенноï Украши : методолопчш аспекти / В. Селгванов. - К. : «Юридична думка» - 2002. - 211 с.
Белов Д. Н. Основной закон как основа формирования и реализации политики государства / Д. Н. Белов // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. - 2011. - Т. 24 (63). № 2. 2011. - С. 136-143.
Раскрываются основные понятия государственной политики и ее составных частей. Уделено внимание соотношению содержания государственной политики и содержания конституции. Анализируются возможные пути развития принципов государственной политики, исходя из основных положений конституции, структура конституции.
Ключевые слова: политико-правовой анализ, содержание конституции, структура конституции.
Belov D. Basic Law as a basis for policy development and implementation of State / D. Belov //
Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2011. - Vol. 24 (63). № 2. 2011. - P. 136-143.
The basic concepts of a state policy and its components are opened. The attention is given to a parity of the maintenance of a state policy and the maintenance of the constitution. Possible ways of development of principles of a state policy are analyzed, proceeding from substantive provisions of the constitution. Keywords: legal analysis, maintenance of constitution, structure of constitution.
nocmynum e pedaKU,uK> 14.11.2011 г.
