CC BY
41
ТЕОР1Я ТА Ф1ЛОСОФ1Я ПРАВА
УДК 34:316.624 Т. З. Tapa^MiB
Нацiонального ушверситету "Львiвська полггехшка" Навчально-науковий iнститут права та психологи
д-р юрид. наук, проф., проф. кафедри теорп та фшософп права
РОЗБУДОВА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСП1ЛЬСТВА В УКРА1Н1: ДЕРЖАВНО-ВЛАДНИЙ П1ДХ1Д
© Гарасим1в Т. З., 2015
Розглянуто одну i3 основних проблем теорн та фшософп права. Мета статт полягае в тому, щоб акцентувати на виршенш одшеТ i3 фундаментальноТ проблем сусшльноТ науки: антропологiя розбудови громадянського суспiльства вiдповiдно до державно-владного пiдходу. Виявлено кореляцiю мiж шдивщуальними та соцiальними чинниками становлення громадянського сусшльства в УкраТнь
Ключовi слова: громадянське суспiльство, фiлософсько-правова проблема, сощальш чинники, 1ндив1д, iндивiдуальнi чинники, фундаментальна проблема, держава, право, влада, сусшльство, державно-владний пiдхiд.
Т. З. Гарасымив
РАЗВИТИЕ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА В УКРАИНЕ: ГОСУДАРСТВЕННО-ВЛАСТНЫЙ ПОДХОД
Рассмотрена одна из основных проблем теории и философии права. Цель статьи состоит в том, чтобы акцентировать на решении одной из фундаментальной проблем общественной науки: антропология развития гражданского общества с точки зрения государственно-властного подхода. Прослежено корреляцию между индивидуальными и социальными факторами становления гражданского общества в Украине.
Ключевые слова: гражданское общество, философско-правовая проблема, социальные факторы, индивид, индивидуальные факторы, фундаментальная проблема, государство, право, власть, общество, государственно-властный подход.
T. Z. Harasymiv
DEVELOPMENT OF CIVIL SOCIETY IN UKRAINE: STATE-GOVERNMENT APPROACH
The article is dedicated to one of the main problems of the theory and philosophy of law. The purpose of this article is to focus on solving one of the fundamental problems of social sciences: anthropology of civil society in terms of state-powerful approach. The authors conducted a correlation between individual and social factors of civil society in Ukraine.
Key words: civil society, philosophical and legal issue, social factors, individual, individual factors, the fundamental problem, state, law, government, society, state-government approach.
Постановка проблеми. Розгляд найважливших передумов, що визначають особливосп становлення демократично! полпично! системи в Укра!т, потребуе одночасного звернення до вивчення принцитв формування та функцiонування не тшьки головного елемента полпично! системи - шституту держави та полпично! влади в сустльста (з якими iнодi навiть ототожнюють саме поняття "полпична система сустльства" [18, с. 254]), але й li шшо!, не менш важливо! складово! - громадянського сустльства. Такий пiдхiд зумовлений тезою, що визначае сучасну правову державтсть як iнститут вторинний, похiдний вщ громадянського суспiльства, як вiдповiдну форму його самореалiзацil та буття [4, с. 52]. У виглядi форми сустльства держава виступае одночасно структурою i механiзмом суспiльного самоуправлiння. 1накше кажучи, держава - це публiчно i легально (нормативно виражена) оргашзована владна сила суспiльства [1, с. 42-43].
Формування громадянського сустльства в захщноевропейських кра!нах вiдбувалося еволюцiйно, протягом кшькох столiть. Це був складний процес не тшьки економiчноi, сощально! та полпично!, але й сощокультурно!, духовно! та морально-етично! трансформацiй [18, с. 46]. Однак с^мюш^ "форсоват" темпи становлення громадянського суспiльства в Укра!т потребують швидкого змiцнення державносп. Адже суспiльство не може бути "громадянським" доти, доки воно не керуеться полггично пiд наглядом держави. Лише верховна публiчна влада - конституцшна держава може ефективно справлятися з можливими аномалiями його розвитку та забезпечувати рiвний захист ушх суспiльних iнтересiв [3, с. 87].
I навпъ бiльше, в умовах правово! держави державна влада стае найважлившим iнструментом, за допомогою якого громадянське суспшьство забезпечуе оптимальнi умови для свого саморозвитку [6, с. 44]. Саме у такому контекст держава виступае як публiчно-владний шститут, що керуе громадянським суспшьством загалом i покликаний дiяти у всезагальних штересах.
З вищевказано! позицi! розгляд двох основних моделей стввщношення громадянського сустльства i держави - класично! лiберально! та неолiберально! дае змогу сформулювати деякi загальнi висновки. Класична лiберальна концепцiя мiнiмально! держави - "тчного сторожа" передбачае вiдсторонення держави вщ здiйснення активних координувальних сощальних функцiй, вбачаючи в механiзмах саморегулювання громадянського суспiльства найефективнiший засiб задоволення суспшьних потреб [37, с. 56, 59, 99]. Однак полггичний розвиток захщноевропейських суспшьств XX ст. переконливо засвщчив, що утвердження монопольних структур у виробничш сферi виявилося силою, що руйнуе громадянське суспшьство та твелюе притамант йому механiзми саморегуляцп. Обмеження державного начала в суспшьному життi автоматично призводить до намагання окремих домшантних суспiльних сил придушити механiзми саморегуляцi! громадянського суспiльства, використовуючи з щею метою державнi шституцп. Ця закономiрнiсть пiдтверджуеться i особливостями розвитку державносп в сучаснiй Укра!т. Неконтрольована матерiальна диференцiацiя суспiльства зумовила вихщ на полiтичну арену окремих груп, яю, скориставшись полiтичною ситуащею, незаконно сформували свiй капiтал i з метою закрiплення свого сощального становища вдаються до спроб поеднати властсть i владу, а значно часпше -кримiнальну злочиннiсть i владу [14, с. 648].
AHani3 ocTaHHix дослiджень. Закрiплення у конституцшних нормах положення про основи громадянського сустльства юридично забезпечуе його незалежтсть вщ держави, установлюе гарантi! вщ незаконного втручання у справи сустльства, визначае форми i межi державного впливу на сощальт процеси. У цьому полягае значна полггична щнтсть норм Конституцi!, адже в умовах становлення демократично! державносп гстотно зростае роль саме обмежувально! функцп Конституци [34, с. 292]. Тому, на нашу думку, дискусшним е питання про доцшьтсть вгдмови вгд нормативно! регламентацп взаемодп громадянського суспiльства та держави на ргвнг Основного
Закону, що було передбачено, зокрема, першим конституцшним Проектом у редакци вщ 1 липня 1992 р. [10, с. 136]. Але необхщно визнати, що хоча конституцiйно-правовi норми прямо або опосередковано здшснюють регулятивний вплив на шш^ "недержавш" вiдносини владарювання, а також регламентують деякi питання оргашзаци та дiяльностi iнших (шж держава) елементiв полггично! системи, загалом явище конституцiоналiзму кореспондоване державi та и iнститутам [39, с. 19] i е режимом, в якому функцюнують останнi [40, с. 25]. Тому конституцшну регламентацiю принципiв функцюнування громадянського суспiльства можна здiйснити лише в негативний спошб: через покладання вщповщних обмежень та зобов'язань на державу в контекст И взаемоди з громадянським суспiльством. Водночас наголосимо, що визначення Конституци Укра!ни i формування И змiсту як Основного Закону держави зовшм не означае одержавлення суспшьного життя або прагнення до цього. Навпаки, зорiентованiсть нормативно-регулювально! ролi Конституци у суспiльствi насамперед на державу засвщчуе намiр розвиватися у напрямi до формування реального громадянського суспшьства. Вiдповiдно до такого тдходу громадянське суспiльство функцiонуе зпдно iз загальноправовим дозвiльним принципом, що мае стимулювальний характер: "дозволено все, що не заборонено законом" [2, с. 27]. Стосовно ж держави, оргашв державно! влади та оргашв мюцевого самоврядування, то !х посадовi особи повиннi дiяти лише на шдстав^ в межах повноважень та у спошб, передбачений Конституцiею та чинними законами Укра!ни (зокрема, ч. 2 ст. 19 Конституци Укра!ни). Такий характер компетенци органiв державно! влади зумовлений самою суттю правово! держави та притаманним !й принципом верховенства права: право повинно домшувати над владою, не допускати можливого свавшля з боку останньо!, забезпечувати можливють контролю з боку громадянського суспшьства за державною дiяльнiстю. В такому випадку повинен дiяти шший принцип (обмежувального характеру): "дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Саме на тдсташ цього основоположного принципу мае визначатися публiчно-правове регулювання, зокрема, сфера публiчно-владних вiдносин. Вщповщно до вказаного принципу органам законодавчо!, виконавчо! та судово! влади дозволяються лише такi дi!, якi безпосередньо передбачеш законом, що визначае !хш статус i компетенцiю. Навiть запроваджуючи законодавчi заборони, держава може здшснювати лише такi обмеження суб'ективних прав громадян, метою яких е сприяння забезпеченню штереив суспiльства загалом ^ що особливо важливо, якi визначеш лише законом [25, с. 16].
Якщо визначити два "крайш" варiанти спiввiдношення iнститутiв державно! влади та громадянського суспшьства, то один iз них полягае в тому, що держава не просто вщокремлюеться, "вщриваеться" вщ громадянського суспiльства, але й активно протидiе йому, цiлком тдпорядковуючи його собi, перетворюе на зашб задоволення власних бюрократично-корпоративних штереив. Одержавлення не тiльки власностi, але й всього громадянського суспшьства, яке поглинаеться державою, неминуче призводить до згортання сфери свободи, вщчуження особистосп не тшьки вiд власностi, але й вщ влади [11, с. 4]. Можливють таких вщносин зумовлюють принаймш двi властивостi будь-яко! держави. По-перше, держава, формально виступаючи офщшним представником усього суспiльства, насправдi виражае та захищае передусiм iнтереси домшуючо! (найвпливовiшо! у полiтичнiй, економiчнiй чи щеолопчнш сферах) частини населення [22, с. 35].
Власне за допомогою держави вщповщна сощальна група знаходить можливосп якiсно посилити свiй вплив на iншi суспiльнi прошарки й усе суспшьство. По-друге, будь-яка держава е оргашзащею порiвняно самостiйною - навггь щодо тiе! частини суспшьства, штереси яко! вона представляе та намагаеться забезпечити насамперед. Саме з ще! причини внутршш, власнi штереси держави (а точшше - корпоративш iнтереси державних службовцiв, особливо !х вищого прошарку) здатнi провокувати зазiхання держави на громадянське суспiльство.
Полярно протилежний наведеному варiант спiввiдношення держави i громадянського суспiльства полягае в тому, що останне немовби "поглинае" державу, вщсторонюючи !! вiд виршення владно-управлiнських завдань, якi зумовлюють !! соцiальне призначення. У такому випадку держава стае сощально та полггично безсилою, втрачае здатнiсть виконувати деяю сво! основнi функцi! [20, с. 29]. "Розчиняючись" у соцiальному середовищ^ держава iснуе номiнально,
фактично суспшьством керуе, здiйснюe полiтичну владу певна наддержавна, позадержавна група. Хоча за формою описаний варiант протилежний до попереднього, за сощальною суттю вони дуже близью як рiзновиди тоталггаризованого полiтичного режиму. Вiдмiннiсть полягае лише в тому, що в останньому випадку вже не держава виступае безпосередшм ношем i реалiзатором диктатури, яка е, проте, закономiрним наслiдком неспроможностi держави виконувати свою сощальну функцiю.
Наведенi "крайш" варiанти спiввiдношення громадянського суспiльства i держави тотожш у тому, що вони е рiвною мiрою несумiсними з вимогами дотримання прав людини. З погляду потреб формування правово! державносп оптимальним може вважатися лише певне поеднання, баланс цих двох начал. Ця вимога формально забезпечуеться тим, що вс члени громадянського суспшьства беруть, згщно з Конституцiею, участь у формуванш державних органiв, збертають i використовують пiсля цього конституцшш засоби впливу на !хню дiяльнiсть.
Однак, попри визнання пщпорядковано!, обслуговно! ролi держави стосовно громадянського суспшьства в посттоталггарному укра!нському суспiльствi, де вщсутня вiдповiдна соцiальна сила, "середнш клас", який би забезпечив достатню пiдтримку визначеному Основним Законом напрямовi демократичних перетворень, зробив би !х процесом неполiтичного саморозвитку, кардинальнi змiни у всiх сферах життедiяльностi суспшьства можливi лише "зверху", за активно! тдтримки держави. Без полiтичних i юридичних засобiв державно-владного впливу швидке формування розвиненого громадянського суспiльства в Укра!ш по сутi, неможливе [21, с. 18].
Разом iз тим, на наше переконання, лише в розвиненому громадянському суспшьсга виникае необхщшсть у правовш державi, яка не тшьки формально визнае, але й реально забезпечуе права i свободи людини та громадянина, створюе вщповщн iнститути, зорiентованi на демократичний розвиток державносп [32, с. 10]. Одним iз найважливiших завдань тако! держави е забезпечення громадянам реально! можливосп самостшно! полiтично! творчостi, можливостi вшьного вибору тако! моделi суспiльних вщносин, яку вибирае бiльшiсть. Саме така держава стае реальною формою буття громадянського суспшьства.
За таких умов лептимацп державно! влади вс учасники громадянського суспiльства вважають державну владу результатом свого спшьного волевиявлення, а отже - своерщною владою власного об'еднання. Вони цшком свiдомо та добровшьно пiдпорядковуються державi, дотримуються встановлених нею загальнообов'язкових правил поведшки (юридичних норм), зокрема якщо останнi спрямоваш на утвердження та захист прав людини. Необхщно зазначити, що надмiрний етатизм можна подолати лише за наявносп сильного життездатного громадянського суспшьства, в якому домшують не полггичш лiдери, групи осiб, полiтичнi партп, а Закон. Сказане передбачае, що органи державно! влади, спираючись на конституцшш норми, не тшьки можуть, але й зобов 'язаш стримувати антисощальну спрямованють окремих структур громадянського суспшьства. Звщси також випливае, що сучасна демократична державнють, яку належить побудувати в Укра!ш, повинна являти собою розумне поеднання начал влади та свобод [7, с. 56]. Обмеження державного начала в суспшьному житп в жодному випадку не повинно унеможливлювати виконання державою притаманних !й завдань i функцш. Реалп в Укра!ш, навпаки, зумовлюють об'ективну необхщшсть посилення ролi органiв державно! влади в наведенш порядку, в забезпеченш прав та свобод особистосп, визначають провiдну роль саме держави у створенш необхiдних передумов для формування розвиненого громадянського суспшьства.
Виклад основного матерiалу. Сучасна держава не ослаблюе, а, навпаки, посилюе свою економiчну функщю, яка полягае у створенш оргашзацшно-правових передумов, необхiдних для упорядковано! та ефективно! економiчно! дiяльностi суспiльства [24, с. 50].
Вимоги сучасного демократичного державотворення в Укра!ш об'ективно потребують вiдповiдного демократичного варiанта державного втручання у сферу громадянського суспшьства з метою коригування його розвитку в правовому напрямку [30, с. 17]. Така форма обмеженого державного штервенщошзму частково знаходила втшення в теори та практищ "держави загального добробуту". У цьому випадку йдеться про такий варiант етатизму, за якого параметри i межi державного втручання визначаються потребами самого громадянського суспшьства, точшше,
бшьшосп його суб'екпв. Водночас таке державне втручання повинно бути спрямоване на прискорене формування тих механiзмiв саморегулювання громадянського суспшьства, якi ще недостатньо розвинеш чи зруйнованi радянською тоталггарною системою.
Держава не повинна заважати реалiзацi! приватних iнтересiв, що конкурують у сферi громадянського суспiльства. В сучаснш демократичнiй правовiй державi окрему людину, !! права i свободи визнано найвищою цшнютю i за загальновизнаним правилом вони прюритетш стосовно загальних або державних iнтересiв. Зазначеному принципу вщповщае формулювання ст. 3 Основного Закону Укра!ни: "Людина, життя i здоров'я, честь i гщшсть, недоторканнiсть i безпека визнаються в Укра!ш найвищою соцiальною цiннiстю. Права i свободи людини та !х гарантi! визначають змiст i спрямованють дiяльностi держави. Держава вiдповiдае перед людиною за свою дiяльнiсть. Утвердження i забезпечення прав i свобод людини е головним обов'язком держави" [9]. Однак у конкретних випадках колiзi! штереив особи i загальних штереив можуть розв'язуватися i на користь останшх. Приватний iнтерес (як шдивщуальний, так i колективний) потребуе не лише захисту з боку держави та суспшьства, але й забезпечення його суспшьно! спрямованосп та сощально! вщповщальносп [28, с. 33]. Прикладом такого тдходу можуть слугувати зокрема, положення абз. 3 ст. 13 Основного Закону про те, що "Власнють зобов'язуе. Власнють не повинна використовуватися на шкоду людиш чи суспшьству", абз. 5 ст. 41 "Примусове вщчуження об'ектiв права приватно! власносп може бути застосоване лише як виняток з мотивiв суспшьно! необхщносп...", абз. 7 ст. 41 "Використання власностi не може завдавати шкоди ... штересам суспшьства...". Загалом норми Конституцi! покликанi забезпечувати оптимальне сшввщношення держави i громадянського суспшьства [33, с. 12].
Державу як публiчно-владний шститут можна розглядати як керуючу систему стосовно громадянського суспшьства як системи керовано!. Разом iз тим громадянське суспшьство - це саморегулювальна сощальна система, що детермшуе державу [5, с. 214]. Саме вщ громадянського суспiльства залежать сутшсш та системоутворювальнi характеристики полггично! пiдсистеми. Отже, можемо стверджувати, що громадянське суспшьство - це система, яка саморозвиваеться та саморегулюеться. Цшеспрямований розвиток суспшьства досягаеться без втручання держави як полггично! владно! сили. В цьому плаш воно мае власш внутршш джерела саморозвитку, незалежш вiд держави. Громадянське суспiльство саморегулюеться, зокрема, так, що само формуе для себе керуючу систему, задае параметри i межi державного втручання та визначае функци держави [17, с. 629]. Останш завжди об'ективно зумовлеш суспiльними потребами, волею народу, яку виражають певш структури громадянського суспшьства й опосередковуе та юридично оформляе держава [17, с. 9].
Вщокремлення держави вщ суспшьства та !х розмежування вщображаеться у розрiзненнi структур, принципiв органiзацi! та побудови цих шстшупв. 1нститут держави оргашзований як керована единим центром вертикальна система, iерархiя державних органiв та посадових ошб, пов'язаних вiдносинами пщпорядкування та державно! дисциплiни. Iмперативнi норми публiчного права, що регламентують порядок оргашзацп та дiяльностi механiзму державно! влади, визначають чпта завдання, цш та функцi! його складових. Завдання визначати цш належить виконувати лише оргашзацп. Тому таю норми цшком зайвi в межах спонтанного порядку, притаманного громадянському суспшьству, де кожен реалiзуе власш штереси та знаходить шдивщуальш форми взаемозв'язку та взаемоди з iншими суб'ектами [37, с. 83]. На вщмшу вiд держави громадянське суспшьство являе собою горизонтальну систему рiзноманiтних зв'язюв i вщносин громадян, !х об'еднань, союзiв, колективiв, якi грунтуються на рiвностi та особистш iнiцiативi. Постiйне завдання i головне призначення держави - охорона суспшьства та координащя його розвитку [16, с. 344], щоб запобэти виникненню тенденцiй i спрямувань сощально! практики громадян у вщповщних сферах суспшьного життя, зорiентованих на порушення усталеного балансу !хнього функцiонування та створення об'ективних передумов щодо виникнення диктаторського режиму [24, с. 30]. Тому конституцшне регулювання питань взаемоди громадянського суспшьства та держави в умовах становлення укра!нсько! державносп вщповщно до вимог европейського шституцюнального розвитку набувае особливо! значущосп [34, с. 273].
Один iз найвщомших прибiчникiв державного мiнiмалiзму у сферi виробництва i розподшу матерiальних благ А. Хайек указував, що досягнення соцiально! справедливостi неможливе без вщповщно! системи законодавства, що повинно бути спещально сконструйованим для охорони та розвитку конкуренци [36, с. 132-133] з тим, щоб нормативно визначати та гарантувати дотримання "ушверсальних правил належно! поведiнки", за якими функщонуватиме громадянське суспiльство. Таке законодавство повинно намагатися "так обмежити шдивщуальш ди, щоб вони в результат слугували загальним iнтересам" [38, с. 105], забезпечити вшм рiвнi та максимальнi шанси. Твердження А. Хайека про те, що ефективне ринкове регулювання потребуе свщомого розроблення системи дiевого законодавства, е найважлившим внеском представника континентально! Свропи в теорда економiчного лiбералiзму. Саме це положення, що справило визначальний вплив на становлення Свропейського ствтовариства, покладено в основу неолiберально! iде! "сощально-ринково! економiки" [29, с. 107]. Для юридично! теорi! та практики важливо визначитися з поняттям "громадянське суспшьство" саме у тiсному взаемозв'язку з шститутом державно! влади та завданням забезпечення прав особистосп.
Полггичний аспект громадянського суспiльства, на нашу думку, полягае в тому, що громадсьюсть кра!ни, самоототожнюючи себе з домшантним фактором полiтичного розвитку держави та усвщомлюючи свою установчу зверхшсть над останньою, примушуе державну владу в головних аспектах внутршньо! та зовшшньо! полiтики орiентуватися на суспшьний iнтерес. Забезпечити таку сутнiсну передумову демократично! державносп громадськiсть може за допомогою певних засобiв, найголовнiшими серед яких е засоби юридичш - нормативно визначеш громадянськi права [23, с. 78].
Взаемодiя мiж державою i громадянським суспiльством е важливим фактором для визначення умов економiчно!, професiйно!, полiтично! та соцiально! дiяльностi громадян. Хоча основною функцiею громадянського суспшьства е захист iндивiдiв вщ надмiрного втручання держави в !х справи, але його власний розвиток i сприятливi умови значною мiрою залежать вiд основних характеристик держави.
Звучить парадоксально, але ефективне громадянське суспшьство потребуе сильно! держави як свого партнера. Однак сильна держава ще не означае держави, що поширюе свое виключне право на уш сфери сощального життя та докладае зусиль, спрямованих на здобуття контролю за будь-яким видом дiяльностi, що з'являеться. Навпаки, йдеться про державу, що концентруе свою дiяльнiсть на кшькох напрямах (насамперед тих, що стосуються зовшшньо! та внутршньо! безпеки, забезпечення громадського порядку тощо), але виконуе !х ефективно та у повному обсязг Ус iншi державш справи повиннi бути делегованi або органам мюцевого самоврядування, або так званому "третьому сектору" - недержавним оргашзащям. Отже, процвiтаюче громадянське суспшьство потребуе ращонально! та ефективно! держави як партнера у виршенш багатьох проблем.
Уряди великих держав, iз широким колом повноважень, яю роблять спроби розв'язувати весь спектр сощальних та економiчних питань i розпорошують сво! ресурси мiж великою кшьюстю завдань, створюють певнi проблеми для розвитку громадянського суспшьства. Тому структурш риси держави мають надзвичайно важливе значення для нормального функщонування громадянського суспшьства. Не можна визначити наперед, чи вщграе держава роль прискорювача, чи уповшьнювача сощального розвитку. Це залежить вщ того, в який спошб державний апарат виконуе завдання, що входять до сфери його повноважень.
Система державного управлшня впливае на умови функщонування громадянського суспшьства, насамперед, за допомогою визначення суспшьного порядку. На нашу думку, до характерних рис системи державного управлшня, що спричиняють своерщний дискомфорт для повнощнного розвитку громадянського суспшьства, передуем належать:
- централiзацiя - концентращя повноважень, вщповщальносп та ресуршв на центральному, найвищому рiвнi системи; уш процеси формування полггики та бшьшють ршень перебувають у сферi повноважень центральних оргашв;
- концентрацiя - зосередження бшьшо! частини повноважень у вузького кола оргашв або службовщв; зворотною стороною цього феномена е вщсутшсть делегування повноважень i низька ефективнють нижчих рiвнiв системи державного управлшня;
- верховенство вертикального способу спшкування - потш шформацп всерединi державно! адмшютрацп превалюе над обмiном iнформацi! з сощальним оточенням, i майже все спшкування вщбуваеться iз застосуванням бшолярно! системи "керiвник - пiдлеглий"; таке спшкування можна вважати швидше командним, ашж тим, за якого ведуться переговори та досягаеться взаеморозумшня;
- невщповщнють сфери повноважень i спроможносп - стан справ характеризуеться ютотним дисбалансом мiж повноваженнями, визначеними для певних оргашв, та !х спроможшстю виконувати поставленi завдання. Це випадок, у якому орган, де приймаються ршення, в^^зняеться вiд того, що вщповщае за виконання цього ршення;
- дискретнiсть у процесi формування та прийняття рiшень - ситуащя, за яко! процес прийняття ршень вiдбуваеться непрозоро i на основi завуальованих критерi!в залишаеться загальноприйнятою практикою, узаконеною на пiдставi чинних нормативних акпв або традицiй;
- зловживання адмшстративним втручанням - надмiрне застосування шструменив адмiнiстративного впливу з метою регулювання або спрямування та контролю за ходом рiзних сощальних, економiчних i полiтичних процесiв (вiдоме, наприклад, як "використання адмiнiстративного ресурсу тд час проведення виборчо! кампанi!"). Деяю iз таких практик беруть початок iз законодавства (через уявлення про роль системи державного управлшня як таку, що е спшьною для бшьшосп полiтичного класу) i знаходять вщображення в полiтицi уряду. Але бшьшють iз них створено за власною шщативою посадових осiб на рiзних рiвнях системи;
- надмiрний контроль за процесами - обтяження дiяльностi великими деталiзованими перевiрками щодо вщповщносп виконання заходiв формальним правилам та нормам бюрократп, якi здшснюються багатьма уповноваженими iнспекцiями та внутршшми комiсiями; перевiрки, що не розглядаються з позицп отриманих результатiв i критерi!в ефективностi, призводять до найпршого прояву бюрократi! - навченого невмшня;
- нечiткiсть процедур - довшьний характер процесу формування та прийняття ршень, що створюе простiр для арбпражних i сумнiвних рiшень; вш спричиняе непевнiсть вiдносин iз державною адмшстращею.
Цей перелiк перешкод у системi державного управлiння, що унеможливлюе розвиток громадянського суспшьства, може разом iз тим бути вiдправною точкою для твердження, зпдно з яким ця система може вдагравати позитивну стимулювальну, заохочувальну роль у процес розбудови структур громадянського суспшьства. Вщповщь на запитання, чого насправдi потребуе громадянське суспшьство вiд системи державного управлшня, доволi проста - партнерства. Рiзнi соцiальнi групи та окремi iндивiди, якi представляють разом потреби громадянського суспшьства, хочуть бачити в системi державного управлшня передовым партнера, який е: надшним i передбачуваним; чесним i вiдкритим для дискуси; вiдкритим для спiвпрацi та спшкування; таким, що спрямовуе свою дiяльнiсть на виршення проблем i пошук компромюв; пiдзвiтним i професiйним.
Цих сподiвань можна досягти, якщо система державного управлшня побудована на цшностях i принципах, протилежних до зазначених, i в яку вбудовано мехашзм самозахисту вiд запровадження неналежно! практики. 1снують певнi засади, якi повинш забезпечувати систему державного управлiння стабшьною основою для ефективних вiдносин зi структурами громадянського суспiльства. На нашу думку, до них повинш належати: субсидiарнiсть як основний принцип структурно! оргашзацп; вщкритий i обгрунтований мехашзм прийняття ршень; чiтке розмежування повноважень i вiдповiдальностi; суспiльний контроль i система пiдзвiтностi; запровадження адмiнiстративно! юстицп; спрямування процесу надання державних послуг на результат i якiсть.
Взаемозв'язок громадянського суспшьства i держави проявляеться ще й у тому, що чим розвинешше громадянське суспшьство, тим менш помггаа роль держави. Тому нерозвинешсть громадянського суспшьства зумовлюе надмiрне посилення держави, котра поглинае це суспшьство. Становлення громадянського суспшьства безпосередньо залежить вщ ступеня розвиненост правових вщносин, дiевостi механiзму суспiльного контролю за державно-владними структурами
[31, с. 90]. Важливо, щоб державш органи постшно перебували у полi зору недержавних структур, а останш, своею чергою, узгоджували сво! ди з вимогами Конституцi! та закошв Укра!ни. Тому в сучасних умовах становлення демократично! державносп в Укра!ш особливо! актуальностi набувае проблема подолання вщчуження держави вiд суспiльства, посилення !х узгоджено! дiяльностi [15, с. 327]. Саме така система взаемовщносин держави зi структурами громадянського суспшьства забезпечуе стабiльнiсть суспiльства i держави, демократичний вектор розвитку останньо!. У цьому аспект ступiнь розвитку структур громадянського суспшьства може слугувати показником звшьнення укра!нсько! державностi вiд ознак авторитаризму. Правова державнють - це водночас i результат розвитку громадянського суспшьства, i умова його подальшого вдосконалення. Саме у формуваннi та становленш громадянського суспiльства в Укра!ш слiд вбачати одну з найважливших передумов побудови правово! демократично! держави. На це повинен бути спрямований змют конституцшно-правово! нормотворчостi, насамперед - Основного Закону Укра!ни. Що рiзноманiтнiшi та розвиненiшi iнститути громадянського суспшьства, що структуровашше воно, то помггшший його вплив на формування полггично! влади, вагомiшi можливостi щодо контролю за !! дiяльнiстю. Громадянське суспшьство i правова держава взаемозумовлюють одне одного. Тому побудова в Укра!ш правово! державносп можлива лише за умови формування повноцшного громадянського суспшьства.
Особливють двостороннього взаемозв'язку держави i громадянського суспiльства полягае в тому, що визначальним е зворотний зв'язок вщ суспшьства. Саме воно формуе державу, !! шститути, спрямовуе та контролюе !! дiяльнiсть [13, с. 29]. Дiяльнiсть суспiльних формувань Укра!ни, насамперед полiтичних партiй, безпосередньо пов'язана i перетинаеться з функцiонуванням владних структур. Показовим е саме нормативне визначення полггично! партi! як "об'еднання громадян - прихильникiв певно! загальнонацюнально! програми суспiльного розвитку, головною метою яко! е участь у виробленш державно! полiтики, формуваннi органiв влади, мюцевого та регiонального самоврядування та представництво в !х складi" [19].
Сильна держава в !! демократичному розумшш - це не сучасний "макiавеллiзм" з його опорою полпики i влади на силовi структури, не зв'язанi правом, а влада правова, мета яко! -застосувати силу, ресурси влади для забезпечення прав людини, !! пдносп, проявляючи себе як владу авторитетну, лептимну та передбачувану. Держава повинна знайти свою силу в правк функцп вшх гiлок влади, iнститутiв держави мають визначатися головною змiстовою цшнютю -правами i свободами людини. Реальне ж забезпечення останшх повинно стати головним завданням державних структур, зокрема оргашв внутршшх справ [12, с. 27].
Укра!нська державнiсть i полiтична практика в сучасних умовах значною мiрою не вiдповiдають моральним критерiям тому, що не забезпечують захист прав людини. Конституцшна модель взаемостосунюв людини i держави, окреслена в ст. 3 Основного Закону, не знаходить належного втшення в реальнш сощально-полпичнш практицi. I це значною мiрою зумовлено саме послабленням державносп. До характеристики укра!нсько! державносп в цьому аспектi варто додати, що коли влада виявляеться неспроможною забезпечити дотримання суспшьством певно! норми поведшки, вона перестае вщповщати своему основному призначенню, тому право завжди передбачае можливють примусу. Об'ективнi характеристики права визначають його як головний чинник, що покликаний забезпечити порядок у суспшьсга як протидда суспшьному безладу та хаосу, в чому право i знаходить практичне застосування та реалiзацiю внутршньо притаманних йому властивостей. У такому сми^ право е вираженням об'ективно! потреби суспшьства в певному порядку самооргашзацп, що й зумовлюе примусовий характер останнього [8, с. 59]. За ще! умови держава, що мае монополда на здшснення примусу, являе собою необхщний зовшшнш фактор iснування та функцюнування права. Саме держава надае праву найцшшших властивостей: розширюе межi його стабiльностi, визначеностi, забезпечуваностi, а вщповщно, i межi свободи у сферi соцiального життя [31, с. 229]. Це вказуе на необхщнють не вщсторонення держави вiд загальнозначущих суспiльних справ, а змiстово! переорiентацi! дiяльностi держави, насамперед на утвердження та забезпечення належних умов свободи для реального здшснення прав людини i громадянина та виконання ними юридичних обов'язюв перед суспшьством [26, с. 17]. На нашу
думку, сказане вище якраз i тдкреслюе значущють iнституту держави як шструмента, за допомогою якого повинна забезпечуватися належна реалiзацiя норм Основного Закону та вщповщне конституцiйно-правове регулювання процешв суспiльного саморозвитку.
Висновки. Разом iз розпадом Радянського Союзу широко! тдтримки набула iдея роздержавлення суспiльства, звшьнення його вiд надмiрного державного втручання. Така конструктивна за суттю щея не мала належно! програми реалiзацi!, здiйснювалася стихiйно, що, закономiрно, не сприяло створенню сильно! державносп. Прагнення зруйнувати тоталггарну державу в Укра!ш не було пiдкрiплене чiткими уявленнями про принципи, моделi створення ново! демократично! державносп. Неприйняття i негативне ставлення до тоталггарно! держави були поширеш на державу взагалi, що, безумовно, призвело до !! загрозливого ослаблення, розрегульованосп структур i механiзмiв, iстотного зниження можливостей позитивного впливу на сощальш процеси. При цьому вщбулася переоцiнка саморегулювальних можливостей громадянського суспшьства, якому ще була невщома полiтична свобода i яке не було тдготовлене до автономного режиму через вщсутнють правових засад, у межах яких повинш функцiонувати громадянсью структури та iнститути [35, с. 115]. Останш перебували на стадп формування i виявилися нездатними до самокоригування. Це дае тдстави вважати, що без сильно! державно! влади, оргашзовано! вщповщно до основоположних природно-правових принципiв, неможливо забезпечити демократичний напрям суспшьного розвитку. Нинiшня практика державотворення свщчить, що права людини неможливо забезпечити без сильно! державносп. Надмiрно послаблена влада також виявляеться беззахисною перед авторитарними суспшьними тенденцiями [12, с. 10]. Слабка, недiездатна держава неспроможна забезпечити демократичний розвиток деморалiзованого суспшьства, а лiберальним цiнностям безсилля держави створить таку саму загрозу, як i деспотична влада. Обмеження держави не означае, що !! можливосп необхщно обмежувати настiльки, щоб вона не могла виконувати свое сощальне призначення. Сучасний конституцiоналiзм в Укра!ш об'ективно потребуе активного сприяння держави в реформуванш суспiльства, а не сприйняття держави як ворожо! суспiльству сили. Тож поряд iз громадянським суспiльством змiцненню пiдлягае також i держава, всi !! ланки, зокрема законодавча, виконавча i судова влада. Реалiзована в правовiй форм^ державна влада повинна стати основоположним фактором вщповщних соцiальних перетворень, гарантом прав i свобод особистостi. А тому встановлення громадянським суспшьством обмежень державнш владi потребуе вкрай виваженого тдходу, а його нормативному закршленню повинно передувати глибоке наукове опрацювання.
1. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления /Григорий Васильевич Атаманчук. -М.: Юрид. лит., 1997. - С.42-43. 2. Борденюк В. Деяю аспекти ствв1дношення м1сцевого самоврядування, держави 7 громадянського сустльства / В. Борденюк // Право Украгни. - 2001. -№ 12. - С. 27. 3. Гаджиев К. Политическая философия / Камалудин Гаджиев; отд-ние экономики Рос. акад. наук. - М. : Экономика, 1999. - С. 87. 4. Гаджиев К. С. Введение в политическую науку: [учеб. для вузов] /Камалудин Серажудинович Гаджиев. - 2-е изд., перераб. и доп. -М. : Логос, 1999. -С. 52. 5. Геллнер Э. Условия свободы. Гражданское общество и его исторические соперники / Эрнест Геллнер. - М., 1995. - С. 214. 6. Дарендорф Р. Дорога к свободе: демократия и ее проблемы в Восточной Европе / Р. Дарендорф // Вопросы философии. - 1990. - № 9. - С. 44. 7. Еськов Г. Гражданское общество: к истории зарождения и развития идеи / Г. Еськов // Власть. - 2000. -№12. - С. 56. 8. Козловський А. Право як гносеолог1чний мехамзм розв'язання конфлтт1в / А. Козловський //Наук. зап. Нац. ун-ту "Острозька академ1я". - Сер1я "Право". - Острог, 2000. -Вип. 1. - С. 59. 9. Конститущя Украгни: 1з зм1нами, внесеними зг1дно 7з Законом № 2222-1У в1д 08.12.2004 р. - К. : Велес, 2008. - 48 с. 10. Конститущя Украгни: Проект, винесений Верховною Радою Украгни на всенародне обговорення. В редакцп в1д 1 липня 1992 р. // Конститущя незалежног Украгни; [в 3 кн.]. - К.: Право, 1995. - Кн. 1. - С. 136. 11. Кудрявцев В. Новое политическое мышление и права человека / В. Кудрявцев, Е. Лукашева // Вопр. философии. - 1990. -№ 5. - С.4. 12. Куштренко О. Права 7 свободи людини та громадянина / О. Кушшренко, Т. Сл1нько. -
Х. : Факт, 2001. - С. 27. 13. Мацюк А. Громадянське сустльство - соцгальна основа держави, влади, демократа / А. Мацюк // Укр. право - 1995. - № 1 (2). - С.24-29. 14. Мороз О. На шляху до створення громадянського сустльства / Олександр Мороз // Верховна Рада Украгни дванадцятого скликання. 1990-1994 роки. - К.: Кий, 1998. - С. 648. 15. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства: учеб. для вузов [по специальности "Юриспруденция"] / Владик Сумбатович Нерсесянц; Ин-т государства и права Рос. акад. наук; Акад. правовой ин-т. - М. : НОРМА; ИНФРА -М, 2000. - С. 327. 16. Общая теория государства и права / под ред. М. Н. Марченко [в 2 т.]. - М. : Зерцало, 2000. - Т.1. - С. 344. 17. Пиголкин А. Гражданское общество и государство / А. Пиголкин // Проблемы общей теории права и государства / под общ. ред. В. С. Нерсесянца. - М. : НОРМА; ИНФРА - М, 1999. - С. 629. 18. Полтолог1я: [навч. поаб. для студ. вуз1в] / упор. та ред. М. I. Сазонова; Харюв. держ. ун-т. - Х.: Фол1о, 1998. - С. 46, 254. 19. Про об'еднання громадян: Закон Украгни в1д 16.06. 1992 р. // В1домост1 Верховног Ради Украгни. - 1992. - № 34. - Ст. 504. 20. Раб1нович П. Громадянське сустльство 7 правова держава (загальнотеоретичт м1ркування) / П. Раб1нович // Укр. право. - 1996. - Чис. 3. - С. 29, 30. 21. Раб1нович П. Загальна концепщя правовог реформи: до характеристики вих1дних засад / П. Раб1нович // В1сник Акад. правових наук Украгни. - 1998. - № 1. - С. 18. 22. Раб1нович П. Основи загальног теорИ права 7 держави: навч. поаб. / Петро Раб1нович; [5-е вид. з1 змтами]. - К.: Ат1ка, 2001. - С. 35. 23. Речицький В. Громадянсью права як юридичний зааб противаги державмй влад1 / В. Речицький // Укр. право. -1995. - № 1 (2). - С. 78. 24. Сел1ванов В. Громадянське сустльство та погляди на нього у зах1дтй пол1тологИ / В. Сел1ванов, Г. Щедрова // Право Украгни. - 1995. - № 11. - С. 30, 50. 25. Сел1ванов В. Методолог1чт проблеми запровадження конститущйних принцитв "верховенства права" 7 "верховенства закону" / В. Сел1ванов // Право Украгни. - 1997. - № 6. - С. 16. 26. Сел1ванов В. Право як сфера свободи / В. Сел1ванов // В1сн. АкадемИ правових наук Украгни. - 2001. - № 1 (24). -С. 17. 27. Сел1ванов В. Правова пол1тика Украгни (деям питання сутност1, зм1сту та технологи) /
B. Сел1ванов // Право Украгни. - 2001. - № 12. - С. 9. 28. Сел1ванов В. Розмежування 7 взаемод1я публ1чного 7 приватного права в систем1 права Украгни / В. Сел1ванов // Право Украгни. - 1996. -№ 12. - С. 33. 29. Скидельски Р. Дорога от рабства: Об экон. и полит. последствиях краха коммунизма / Р. Скидельски; [пер. с англ.]. - М. : Аё Мащпвт, 1998. - С. 107. 30. Скрипнюк О. Проблема сощальног держави в контекст7 концепцИ "державного м1тмал1зму" / О. Скрипнюк // Право Украгни. - 2000. - № 11. - С. 17. 31. Теория государства и права / под ред. В. М. Корельского и В. Д. Перевалова. - М. : НОРМА; ИНФРА - М, 1998. - С. 90, 229. 32. Тодика Ю. Роль Конституци Украгни в становленм громадянського сустльства / Ю. Тодика // В1сник Акад. правових наук Украгни. - 1998. - № 2. - С. 10. 33. Тодыка Ю. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная дисциплина / Юрий Тодыка. - Х. : Фолио-Райдер, 1998. - С. 12. 34. Тодыка Ю. Конституция Украины: проблемы теории и практики /Юрий Тодыка. - Х. : Факт. - 2000. - С. 273, 292. 35. Тодыка Ю. Основы конституционного строя Украины /Юрий Тодыка. - Х. : Факт, 2000. -
C. 115. 36. Хайек Ф. Дорога к рабству / Ф. Хайек // Вопр. философии. - 1990. - № 10. - С. 128, 132133. 37. Хайек Ф. Познание, конкуренция и свобода: антология соч. / Фридрих Август фон Хайек. -СПб.: Пневма, 1999. - С. 56, 59, 83, 99. 38. Хайек Ф. Право, законодавство 7 свобода: Нове викладення широких принцитв справедливост1 та пол1т. економп / Фр1др1х Август фон Хайек; [в 3 т.]; пер. з англ. Н. Комарова. - К. : Сфера, 2000. - Т. 3: Пол1тичний устр1й выьного народу. -С. 105. 39. Шаповал В. Основний Закон та актуальш проблеми конституцтног теорИ / В. Шаповал // Укр. право. - 1996. - Чис. 3. - С. 19. 40. Шаповал В. Становлення конституц1онал1зму в Украгм: проблеми теорИ / В. Шаповал // Право Украгни. - 1998. - № 5. - С. 25.
