CC BY
122
ност суспшьства у !х шдивщуальних виявах та взаемодп як мiж собою, так i з iншими соцiокультурними процесами при використаннi сучасних методо-лопчних пiдходiв, розроблених сумiжними з кримшолопею науками, можуть суттево доповнити багаж знань ще'1 науки i розширити науковi обрп iнших. 1нтегративний кримшолопчний пiдхiд розширюе можливостi пiзнання до-слiджуваних явищ та сприяе науковому прогресу. А результатом наукового прогресу е тдвищення ефективностi протидп суспшьно небезпечним явищам та процесам у правовому сустльствГ
Л1ТЕРАТУРА
1. Концепщя розвитку кримiнологiчноi науки в Украш на початку ХХ1 столГгтя // 1нформ. бюл. / Акад. прав. наук Украши, Координац. бюро з пробл. кримшоло-гн. - К., 2002. - № 5. - С. 5-29.
2. Валуйська М. Ю. Деяк1 аспекти усунення сощальних та морально-психологiчних причин, що призводять до кримшатзаци окремих iндивiдiв / М. Ю. Валуйська // Проблеми законносп : республiк. мiжвiд. наук. зб. - Х., 2005. - Вип. 72. -С.140-145.
Ф. В. Ветславський, кандидат юридичних наук, доцент
СТАБ1ЛЬН1СТЬ КОНСТИТУЦ1ЙНОГО ЛАДУ УКРА1НИ В АСПЕКТ ПОЛ1ТИКО-ПРАВОВО1 КУЛЬТУРИ
У зв'язку з перманентним конституцшним реформуванням, що тривае в нашш держав1 вже понад 10 останшх рок1в, особливо'1' актуальност набувае проблема визначення дшсного зм1сту категорп «конституцшний лад», ви-ключне право визначати 1 змшювати який, вщповщно до ст. 5 Основного Закону, належить народу Украши. Необхщшсть визначення дшсного змюту конституцшного ладу обумовлена передуам тим, що i в 2004 р., коли парламент вперше змшив Конститущю Украши, Г в 2010 р., коли Конституцшний Суд Украши визнав щ змши неконституцiйними, i в 2014 р., коли парламент Законом вщновив д1ю Конституцп Украши в редакци 2004 р., значна частина як пол1тик1в, так г експертiв-конституцiоналiстiв пiддавали таю дп та р1шен-ня жорсткш критиц1 з огляду саме на привласнення Г парламентом, Г единим органом конституцшно'1' юрисдикцп виключного права народу визначати Г змшювати конституцшний лад Украши. I хоча дати однозначну вщповщь на питання, чи дшсно в 2004, 2010 Г в 2014 рр. змшювався конституцшний лад
держави неможливо саме через вщсутшсть його i легального, i доктриналь-ного визначення, подiбнi дискусп демонструють рiвень i пол^ично'1', i право-во'1 культури як безпосередшх учасникiв цих процесiв, так i фахiвщв-право-знавцiв, якi !'х оцшюють та iнтерпретують.
Адже полiтична i правова культура, як соцiальнi феномени, перебувають у системному взаемозв'язку та суттево впливають одна на одну. Так, тд правовою культурою розум^ть рiвень свiдомого сприйняття права та вах право-вих явищ, усiеi правовоi дiйсностi людиною, певними сощальними групами та суспiльством у цшому, а пiд полiтичною культурою - рiвень свiдомого ставлення тих чи шших суб'ектiв не лише до права як до сощально'1' цшносп, але й до пол^ики в цiлому, до форм та методiв пол^ично'! дiяльностi, до по-лiтичних опонентiв, до полiтичних угод, пол^ичну послiдовнiсть, умiння почути пол^ичних опонентiв, здатнiсть до полiтичних компромiсiв тощо. З огляду на це вимальовуеться досить щкава ситуацiя: починаючи з 2010 р. низка представниюв i полiтичного, i експертного середовищ доводили i про-довжують доводити, що Конституцiйний Суд Украши, визнавши сво'!м Ршен-ням вiд 30 вересня 2010 р. неконституцшним Закон Украши «Про внесення змiн до Конституцп Украши» вiд 8 грудня 2004 р., узурпував право народу визначати i змiнювати конституцiйний лад Украши. На поличному рiвнi така позищя найбiльш чiтко виявилася у ачш - лютому 2014 р., завершившись ухваленням 21 лютого 2014 р. Закону Украши «Про вщновлення окремих положень Конституцп Украши» (в редакцп 2004 р.), головним аргументом прийняття якого була саме узурпащя права народу з боку Конституцшного Суду Украши. При цьому рiвень пол^ико-правово'1' культури не дозволяе апологетам ще'1' точки зору прийняти протилежну позищю, яка, виходячи з наведено'!' аргументацп, е абсолютно очевидною: якщо конституцiйний лад Украши було змшено Конституцiйним Судом Украши у 2010 р., то поза всяким сумшвом його було змшено i в 2004 р., i в 2014 р. парламентом Украши. Але парламент так само пов'язаний волею народу, як i Конституцшний Суд. I тому можна зробити лопчний висновок, що Верховна Рада Украши не мала права вносити змши до Конституцп Украши у 2004 р. та вщновлювати !'х дда у 2014 р.
Проте для убезпечення вщ повторення подiбних випадюв у майбутньому, в тому чист - в процес поточного конституцшного реформування, необхщ-но визначитися зi змiстом категорп «конституцшний лад», стабшьшсть якого тiсно пов'язана зi стабiльнiстю та незмiннiстю Основного Закону Украши в цшому. Зокрема, в мотивувальнш частиш рiшення Конституцiйного Суду Украши вщ 11 липня 1997 р. (справа щодо конституцiйностi тлумачення Верховною Радою Украши статп 98 Конституцп Украши) прямо зазначено, що за-
сади конституцшного ладу Украши закршлеш у роздшах I, III, XIII Конституцп Украши. А оскшьки засади конституцшного ладу - це лише один з ба-гатьох його елеменпв, можна зробити висновок про те, що конституцшний лад закршлено й шшими роздшами Конституцп Украши. У тдтвердження цьому слщ навести ще одне ршення Конституцшного Суду Украши - вщ 5 жовтня 2005 р. (справа про здшснення влади народом), у мотивувальнш частиш якого зазначено, що «Ь нормативно-правового змюту положень частин друго'!, третьо'! статп 5 Основного Закону Украши, за якими народ е ноаем суверештету i единим джерелом влади в Укра'ш та народовi належить право визначати i змiнювати конституцiйний лад в Укра'ш, випливае, що народ мае право приймати нову Конститущю Украши. Таким чином, за правовою по-зищею Конституцiйного Суду Украши конституцшний лад нормативно за-кршлений Конституцiею Украши в цiлому. I хоча, на наш погляд, такий дуже широкий пщхщ до визначення категорп «конституцшний лад» Украши е до-статньо дискусшним, все ж необхщно визнати, що форма правлшня, яку власне i було змшено в 2004, 2010 i в 2014 рр. е елементом конституцшного ладу, а отже, п змша - це виключне право народу Украши.
Закршивши за народом Украши виключне право визначати i змшювати конституцшний лад держави, Конститущя Украши зумовила необхщшсть чiт-кого визначення не лише його змюту та конкретних складових, а й дослщжен-ня стввщношення конституцiйного ладу з шшими базовими поняттями та категорiями конституцiйно-правовоi науки та практики. Насамперед важливо дослщити спiввiдношення конституцiйного ладу з щеями сучасного конститу-цiоналiзму загалом, з конституцiйними цiнностями, iз засадами конституцiй-ного ладу, з державним ладом, з формою держави зокрема. Адже саме щ категорп вщбивають юторичний процес пошуку, узагальнення та формулювання своерiдного суспшьного iдеалу - найбiльш справедливо! та ефективно! моделi державного та суспшьного устрою, що здатна створити максимально комфорт-ш умови життя кожнш людинi, гарантувати реалiзацiю та захист п основопо-ложних прав i свобод, забезпечити дотримання iнтересiв громадянського сус-пiльства та оптимальне функцюнування державного механiзму. Важливiсть визначення змюту конституцшного ладу обумовлена й тим, що цю категорп закршлено безпосередньо на рiвнi Конституцп Украши, яка за своею пол^ико-правовою природою е формалiзацiею ушверсальних правових щей. Вщповщно конституцiйний лад апрiорi мае сприйматися вама суб'ектами конституцiйно-правових вiдносин як безумовне соцiальне благо, змша якого можлива виключ-но для досягнення суспiльно-корисного результату.
Стабшьшсть юнуючого конституцiйного ладу забезпечуеться, насамперед, стабшьшстю Конституцii Укра'ни, яка не може розглядатися як зааб досяг-
нення пол1тичних цшей окремих пол1тичних груп. Конституц1я е актом уста-новчо'' влади Укра'нського народу, а отже, зм1ст Г спрямованють конституцш-ного регулювання мають визначатися виключно в штересах народу. Безсум-н1вно, Конституц1я Г в редакцп 1996 р., Г в редакцп' 2004 р. мае чимало недолшв та суперечливих положень, як1 необхщно усунути та узгодити задля забезпечення ефективного функцюнування державно-владного механ1зму. Однак будь-яке конституцшне реформування мае здшснюватися виключно з дотриманням встановлено'' процедури Г з урахуванням штереав народу. Робити це сл1д дуже виважено та вщповщально, Гз залученням фах1вщв у га-луз1 конституц1йного права, з вщкритим та неупередженим обговоренням кожного дискусшного положення. На превеликий жаль, саме такий тдхщ до конституцшного реформування в Укра'ш навряд чи можна вважати нормою, про що яскраво свщчить Г процес внесення змш до Основного Закону Украь ни в 2004 р., Г спроби конституцшного реформування 2014-2015 рр. Насам-перед, цьому заважае р1вень пол1тично' культури учасник1в цього процесу, як1 через процедуру внесення змш до Конституцп Украши намагаються не стшь-ки покращити п як1сть та ефективн1сть, ск1льки прагнуть досягнення сво'х вузькокорпоративних ц1лей - здобути чи зберегти й розширити свою пол1тич-ну владу.
В. Д. Водят, кандидат фшософських наук, доцент
РОЛЬ ПРАВОВО1 ОСВ1ТИ У ФОРМУВАНН1 ПРАВОВО1 КУЛЬТУРИ УКРА1НСЬКОГО СОЦ1УМУ ЗА УМОВ ЙОГО
МОДЕРН1ЗАЦП
Розвиток будь-якого суспшьства, людини проходить тд визначальним впливом культури. Поза досягненнями культури поведшка Г д1яльшсть людини, сощальних сп1льнот утрачають спрямован1сть розвитку, сенс юнування. У культур1 д1стають вщображення спос1б людського буття, набутий досвщ, традиц1'1', ц1нност1 та механ1зм 1'х реал1зац11'.
Правовий прогрес, якого прагне Укра'на, зд1йснюючи запровадження в життя Где'' створення громадянського сусп1льства та демократично'', соць ально'', правово'' держави, може бути реальшстю лише за умови, що пол1тич-на Г правова реформи поеднуватимуться з формуванням правово'' культури укра'нського сусп1льства, ус1х його соц1альних груп. Б1льше того, без устху в галуз1 формування правово'' культури населення ефективн1сть реформ в Укра'ш буде просто неможливою.
