CC BY
36
Оригшальж дослiдження
Original Researches
УДК 616.34-022-053.4-085.384
ОЛЬХОВСЬКА О.М., СТОЛЯРОВ К.е. Харювський нашональний медичний унверситет Обласна дитяча нфекц^йна l<лiнiчна лкарня, м. Харюв
ОПТИМiЗАЦiЯ МФУйЙНОТ ТЕРАПП ХВОРИХ
НА КИШКОВi 1НФЕКЦ1Т а1ТЕЙ РАННЬОГО В1КУ
Резюме. У 53 дтей раннього вку, хворих на тяжк форми шигельозу, сальмонельозу та ешерих'юзу, ви-вчена ефективнють використання в комплексуй терапи розчину стерофундин. Виявлено його позитив-ний вплив на регреаю клiнiчних симптомiв, покращення показниюв гемодинамiки. Ключовi слова: кишковi iнфекцií, д^и, лiкування.
ГострГ кишковi шфекци (К1) у дггей продовжують займати провщне мюце в структурi захворювань, що супроводжуються дiареeю [1—3]. Серед кдшчних про-явiв для бактерiальних К1 провiдними е розвиток за-гальноштоксикацшного i дегiдратацiйного синдромiв, а в дггей раннього вшу — ацетонемiчного стану [4—6]. Одночасно з розвитком штоксикаци внаслщок зна-чних патолопчних втрат порушуеться водно-електро-лiтний баланс оргашзму, на вiдновлення якого спря-мована патогенетична терапiя хворих — репдратацшна терапiя, шляхи проведення яко! визначаються станом хворого [7, 8]. Всесвггая органiзацiя охорони здоров'я максимальну увагу придiляe першочерговостi проведення орально! репдратаци як першого кроку в терапи хворих на дiарею, що суттево знижуе ризик летального кшця [9, 10]. Але за умов тяжкого перебиу хвороби ви-рiшальну роль вiдiграe парентеральна репдратацшна терашя. До сьогоднi тривае пошук шляхiв оптимiзацií патогенетичного лiкування хворих на К1 iз залученням засобiв, що б не тiльки адекватно вщновлювали дефь цит рiдини та електролтв, а також мали детоксикацш-нi та антикетонемiчнi властивостi одночасно. Врахову-ючи це, доцiльним е використання розчишв, що мають носи резервно! лужини як iз метою л^вання ацидозу, так i для запобиання розвитку делюцiйного ацидозу, який можливий внаслiдок розведення бiкарбонатiв в усьому позаклгганному просторi при проведенш шфу-зiйноí терапи загальноприйнятими розчинами.
Мета роботи — удосконалення патогенетично! терапи дiтей раннього вшу, хворих на тяжкi форми бакте-рiальних К1, шляхом вивчення ефективност застосу-вання розчину стерофундин.
Методи досл^дження
Поряд iз загальноприйнятими клшшо-лаборатор-ними дослiдженнями визначали основнi показники центрально! та периферично! гемодинамiки дггей методом ехокардюскопи [11]. Дослщження проводили в першi часи надходження хворих до стацюнару, пiсля проведення шфузи та в наступнi дш до стабiлiзацií ге-модинамiчних показниюв. Пд спостереженням зна-ходилися 53 дитини вшом вiд одного мюяця до трьох роив, хворi на тяжи форми шигельозу (17—32,07 %), сальмонельозу (20—37,74 %), ешерихюзу (16—30,19 %). Нозолопчний дiагноз встановлювали вщповщно до МКХ-10 за сукупнiстю результапв клшшо-лаборатор-них, епiдемiологiчних, бактерiологiчних, серолопчних та вiрусологiчних методiв обстеження хворих. Дни були розподiленi на двi групи. Першу групу (основну) становили 28 дiтей, до комплексно! патогенетично! терапи яких поряд iз фiзiологiчним та розчином 5% глю-кози долучали стерофундин iзотонiчний як стартовий розчин. Передумовою щодо такого вибору було те, що стерофундин повнютю збалансований за електролп"-ним складом та осмоляльнютю до плазми. Наявнють у ньому ацетату й малату замiсть лактату забезпечуе за-трати меншо! кiлькостi кисню при !х метаболiзмi, що дуже важливо за умов гiпоксií [12]. Стерофундин вводили внутршньовенно в дозi 20 мл/кг маси тiла на добу одноразово зi швидюстю 5 мл/кг/годину. Курс застосу-вання — 2—3 доби. Групу контролю становили 25 дггей,
© Ольховська О.М., Столяров К.6., 2014 © «Актуальна шфектологш», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
аналопчних за вшэм, фоном та етюлопею дiарeí, яким iнфузiйна терапiя проводилася традицiйними розчина-ми — фiзiологiчним розчином, Рiнгера лактатом та 5% розчином глюкози.
Отриманi результати були статистично оброблеш за допомогою програм Microsoft Excel та Statistica 5.0.
Обговорення результат
Проведене ствставлення клшшо-лабораторних показникiв дiтeй виявило, що застосування стеро-фундину в комплeкcнiй терапи хворих сприяло нор-малiзацií температурно! реакцй' (2,44 ± 0,12 доби i 3,08 ± 0,27 доби вщповщно, Р < 0,05), зменшенню симп-томiв загально! штоксикаци (2,67 ± 0,14 доби i 3,48 ± ± 0,35 доби вщповщно, Р < 0,05) та проявiв кетоацидозу (1,81 ± 0,12 доби i 2,27 ± 0,17 доби вщповщно, Р < 0,05), яю вiдбувалиcь швидше порiвняно з контрольною групою. Унаcлiдок скорочення строив збе-реження cимптомiв загально! штоксикаци на фонi проведення шфузшно! терапи iз використанням сте-рофундину спостериалось скорочення тeрмiну парен-хiматозноí реакцй' печшки за даними ультразвукового дослщження (4,91 ± 0,13 доби i 5,90 ± 0,44 доби вщпо-вiдно, Р < 0,05). Використання стерофундину сприяло швидшш нормалiзацií випорожнень (4,95 ± 0,22 доби i 5,60 ± 0,42 доби вщповщно, Р < 0,05), лшвщаци блю-воти (1,48 ± 0,10 доби i 1,83 ± 0,20 доби вщповщно, Р < 0,05), ознак ексикозу (2,02 ± 0,13 доби i 2,09 ± 0,12 доби вщповщно, Р < 0,05) i токсичного ураження мю-карда за даними ЕКГ (4,55 ± 1,06 доби i 5,18 ± 0,86 доби вщповщно, Р < 0,05), хоча рiзниця була нeвiрогiдною. У цшому включення до комплексно! терапи хворих на К1 стерофундину сприяе скороченню cтрокiв проведення шфузшно! терапй' (3,14 ± 0,23 доби i 4,25 ± 0,46
доби вщповщно, Р < 0,05), що запобиае психоемоцш-нiй травмi дитини та розвитку септичних ускладнень. Отже, стартове застосування розчину стерофундин при проведенш патогенетично! терапй' хворим на К1 позитивно впливае на регресш загальноiнтокcикацiйного синдрому та проявiв дисфункци кишечника.
Проведення порiвняльного аналiзу eфeктивноcтi терапй iз застосуванням стандартних iнфузiйних розчинiв i терапй з використанням стерофундину хворим на К1 за показниками ультразвукового дослщження гемоди-намiки виявило позитивний ефект шфузи на ехоско-пiчнi показники перед- та пicлянавантажeння (табл. 1).
В ушх хворих cпоcтeрiгали зменшення частоти сер-цевих скорочень (Р < 0,05). У той же час застосування стерофундину призводило до вiрогiдного покращення показниюв переднавантаження, що проявилось у тд-вищeннi показниюв кiнцeво-дiаcтолiчного розмiру лiвого шлуночка (ЛШ) i кiнцeво-дiаcтолiчного обсягу ЛШ через годину шсля шфузи зi збереженням цих змш наступного дня (Р < 0,05). Покращання загальноште-грацшних показникiв ударного обсягу (УО) й систо-лiчного iндeкcу у хворих групи контролю вiдбувалоcь на другу добу (Р < 0,05), у той час як включення до патогенетично! терапи стерофундину супроводжува-лося шдвищенням цих показниюв через годину шсля призначення (Р < 0,05), а покращення показника УО було бтьш значимим (Р < 0,01). Фракщя викиду (ФВ) ЛШ вiрогiдно зростала через годину шсля завершен-ня шфузи стерофундином, залишаючись високою на другу добу, (Р < 0,05). В ушх хворих спостериали позитивний вплив шфузшно! терапй на показник тсля-навантаження, що проявлялось зниженням загально-периферичного опору судин, а значить i зменшенням мшроциркуляторних розладiв. Але при застосуванш
Таблиця 1. Динам1ка зм1н показниюв гемодинам1ки на фон проведення iнфузiйноl терапй залежно вд типу застосованого розчину (M ± m)
Показник Група контролю (n = 25) Основна група(n = 28)
До шфузи Через годину На другу добу До шфузГГ Через годину На другу добу
ЧСС (уд/хв) 142,19 ± 3,71 130,76 ± 3,61* 127,23 ± 3,20** 144,89 ± 3,04 130,82 ± ± 4,07* 123,65 ± ± 2 72***
КДР ЛШ (мм) 25,07 ± 0,62 26,34 ± 0,46 26,69 ± 0,58 24,88 ± 0,73 27,85 ± 0,43** 27,13 ± 0,33*
КСР ЛШ (мм) 17,48 ± 0,63 17,10 ± 0,5 17,10 ± 0,50 18,32 ± 0,84 17,44 ± 0,35 17,57 ± 0,53
КДО ЛШ (мл) 24,47 ± 1,38 27,31 ± 1,45 27,08 ± 1,39 24,50 ± 1,64 28,84 ± 1,18* 29,20 ± 1,64*
КСО ЛШ (мл) 8,71 ± 0,62 8,30 ± 0,57 7,96 ± 0,56 9,48 ± 0,76 9,22 ± 0,57 9,34 ± 0,66
УО (мл) 14,8 ± 1,2 17,61 ± 0,89 18,85 ± 0,89* 14,86 ± 0,89 20,18 ± 1,14** 20,07 ± 1,13**
ХО (мл/хв) 2,19 ± 0,12 2,41 ± 0,12 2,48 ± 0,11 2,11 ± 0,21 2,59 ± 0,08* 2,68 ± 0,15*
С1 (л/хв/м2) 3,95 ± 0,19 4,39 ± 0,12 4,79 ± 0,15* 3,68 ± 0,30 4,8 ± 0,3* 4,82 ± 0,22*
ФВ (%) 59,68 ± 1,21 64,23 ± 1,25* 65,03 ± 1,54* 58,66 ± 1,17 63,17 ± 1,65* 64,07 ± 1,63*
ЗПСО (дш • с • см-5) 3098,16 ± ± 122,05 2725,92 ± ± 192,92 2667,81 ± ± 132,33* 3478,50 ± ± 170,54 2675,63 ± ± 174,52** 2591,85 ± ± 196,14**
Примтки: в1рогщн1сть змШи показниюв пор1вняно з початком стартовоi ¡нфузИ: * — р < 0,05; ** — р < 0,01; *** — р < 0,001. ЧСС — частота серцевихскорочень; КДР — к1нцево-д1астол1чний розм1р; ЛШ — л'вий шлуночок; КСР — к1нцево-систол1чний розм1р; КДО — к1нцево-д1астол1чний об'ем; КСО — к'шцево-систол'чний об'ем; УО — ударний об'ем; ХО — хвилинний об'ем; С1 — серцевий ндекс; ЗПСО — загальний периферичний судинний оп1р.
40
Актуальна Ыфектолопя, ISSN 2312-413X
№ 2 (3) • 2014
стандартних розчишв це вгдбувалось на другу добу (Р < 0,05), а при використанш стерофундину (Р < 0,01) — протягом години тсля шфузи.
Таким чином, використання стерофундину як стартового розчину при проведенш шфузшно! терапи хворим на тяжкг форми бактерГальних К1 позитивно впливае на процеси клМчного одужання, сприяе швидкому та тривалому покращенню центрально! та периферично! гемодинамГки. Стерофундин швидко вгдновлюе обсяг циркулюючо! кровГ, покращуючи по-казники перед- та шслянавантаження, суттево шдви-щуе ФВ ЛШ. Використання цього розчину е перспек-тивним напрямком удосконалення патогенетично! репдратацшно! терапи дГтей раннього вшу, хворих на тяжи форми бактерГальних К1.
Висновки
1. Стартове використання розчину стерофундин у комплексному лГкуванш хворих на К1 прискорюе регре-сш основних клшчних симптомГв — скорочуе трива-лють загальноштоксикацшного та дГарейного синдрому.
2. Використання стерофундину скорочуе строки проведення шфузшно! терапи, що знижуе ризик ятро-генних ускладнень.
3. Застосування стерофундину позитивно впливае на показники перед- та шслянавантаження, сприяе швидкому та стшкому покращанню показниыв гемо-динамГки (за даними ехокардюскопи).
4. Показники ехокардюскошчного дослгдження кардюгемодинамГки можуть бути об'ективним крите-рГем щодо ефективност проведення шфузшно! терапи хворих на К1.
Список лiтерaтури
1. Смiян 1.С. Дiарейнi захворювання/ 1.С. Смiян //Мисте-цтво лкування. — 2005. — № 2(18). — С. 14-22.
2. Крамарев С.О. Проблемы питання тфекцшних хвороб в УкраЫ / С.О. Крамарев // Здоров'я Украши. — 2007. — № 2/1 (додатковий). — С. 7-8.
3. Крамарев С.А. Современные аспекты терапии острых кишечных инфекций у детей / С.А. Крамарев // Доктор. — 2002. — № 3. — С. 80.
4. Учайкин В.Ф. Инфекционные токсикозы у детей / В.Ф. Учайкин, В.П. Молочный. — М.: Медицина, 2002. — 242 с.
5. Георгиянц М.А. Недиабетические кетоацидозы в детском возрасте: клиника, диагностика и инфузионная терапия (методические рекомендации) / М.А. Георгиянц, В.А. Корсу-нов, Е.В. Шилова. — К., 2006. — 23 с.
6. Казак С.С. Ацетонемiчний синдром у дтей/ С.С. Казак, Г.В. Бекетова//Нова медицина. — 2003. — № 2. — С. 58-61.
7. Цимбалова Е.Г. Терапия диареи и дегидратации у детей /Е.Г. Цимбалова, Р.Ф. Тепаев//Педиатрическая фармакология. — 2011. — Т. 8, № 1. — С. 23-29.
8. Селбет С. Секреты неотложной педиатрии / С. Сел-бет, К. Кронэн: Пер. с англ. / Под ред. Н.П. Шабалова. — М.: МЕДпресс-информ, 2006. — 480 с.
9. Munos M.K. The effect of oral rehydration solution and recommended home fluids on diarrhoea mortality / M.K. Munos, Ch.L. Fischer, R.E Black // International Journal of Epidemiology. — 2010. — V. 39(1). — P. 75-87.
10. Goldman R. Validation of the clinical dehydration scale for children with acute gastroenteritis / R. Goldman, J.N. Friedman, P.C. Parkin // Pediatrics. — 2008. — V. 122. — P. 545-549.
11. Митьков В.В. Практическое руководство по ультразвуковой диагностике. Общая ультразвуковая диагностика: Руководство/В.В. Митьков. — М.: Медицина, 2006. — 720 с.
12. Павлова Е.В. Опыт применения раствора «Стерофундин изотонический» в комплексной терапии у тяжелобольных детей с нейрохирургической патологией / Е.В. Павлова, В.Е. Попов, М.И. Лившиц [и др.]//Вестник интенсивной терапии. — 2010. — № 3. — С. 50-54.
Отримано 02.03.14 Ш
Ольховская О.Н., Столяров К.Е.
Харьковский национальный медицинский университет Областная детская инфекционная клиническая больница, г. Харьков
ОПТИМИЗАЦИЯ ИНФУЗИОННОЙ ТЕРАПИИ КИШЕЧНОЙ ИНФЕКЦИИ У ДЕТЕЙ РАННЕГО ВОЗРАСТА
Резюме. У 53 детей раннего возраста, больных тяжелыми формами шигеллеза, сальмонеллеза и эшерихиоза, изучена эффективность использования в комплексной терапии раствора стерофундин. Выявлен положительный эффект стартового применения раствора на регрессию клинических симптомов, улучшение показателей гемодинамики.
Ключевые слова: кишечные инфекции, дети, лечение.
Olkhovska O.M., Stolarov K.Ye.
Kharkiv National Medical University
Regional Children's Clinical Hospital of Infectious Diseases,
Kharkiv, Ukraine
OPTIMIZING FLUID THERAPY OF INTESTINAL INFECTION IN INFANTS
Summary. In 53 infants with severe forms of shigellosis, salmonellosis and colibacillosis we studied efficiency of sterofundin solution administration in complex therapy. The positive effect of the initial use of this solution on the regression of clinical symptoms, improvement in hemodynamics parameters has been revealed.
Key words: intestinal infection, children, treatment.
