CC BY
25
Матерiали конференцй'
Proceedings of the Conference
_Г—А'1'1' 'fsiJI-L'-rlsl
1нфектологш
УДК 616.9-085
Трихлiб В.1.
Укра/нська вйськово-медична академя, м. Кив, Украна
DOI: 10.22141/2312-413Х.6.2.2018.133128
Фармакотерашя при iнфекцiйних захворюваннях
(огляд ключових питань науково-практичноТ конференцií)
For cite: Aktual'naä Infektologia. 2018;6(2):106-118. doi: 10.22141/2312-413x.6.2.2018.133128
12—13 квiтня в примщенш актово! зали клубу Нацюнального вiйськово-медичного клiнiчного центру «ГВКГ» була проведена науково-практична конферен-цiя «Фармакотерашя при iнфекцiйних захворюваннях», яку оргашзували та провели фахiвцi Укра!нсько! вшськово-медично! академи, ДУ «1нститут ешдемюло-г11 та iнфекцiйних хвороб iменi Л.В. Громашевського НАМН Укра!ни», Нацюнального вiйськово-медичного клiнiчного центру «ГВКГ» МО Укра!ни, кафедри дитя-чих шфекцшних хвороб Нацюнального медичного унiверситету iменi О.О. Богомольця, кафедри шфекцшних хвороб Нацюнально! медично! академи тсля-дипломно! освiти iменi П.Л. Шупика МОЗ Укра!ни.
Було зареестровано 427 учасниюв конференцй, iз них: члешв-кореспондентав НАМН було 3, д.м.н. — 15, д.б.н. — 1, к.м.н. — 35, к.бюл.н. — 1, професорiв — 11, доцентав — 8, наукових сшвробггниыв — 11, вшськових лiкарiв — 131, шфекцюшстав — 103, епiдемiологiв — 33, терапевпв — 61, сiмейних лiкарiв — 87, педiатрiв — 12, фахiвцiв iнших спецiальностей — 11, мшробюлопв — 2, бактерiологiв — 10, гшешспв — 1, бюлопв — 2, сту-дентiв — 14, слухачiв Укра!нсько! вшськово-медично! академи — 91.
Конференцiю вiдкрив В.1. Трихлiб, д.м.н., профе-сор кафедри вшськово! терапи Укра!нсько! вшськово-медично! академи, полковник медично! служби запасу. В.1. Трихлiб привiтав усiх з участю в черговiй щорiчнiй конференцй, яю в Киевi проводить Укра!нська вш-ськово-медична академiя сумiсно з шшими провщни-ми закладами Укра!ни з 1998 р. Подякував доповщачам за участь у цiй конференцй. Зупинився на актуальних проблемах, що зустрiчаються в практицi лiкарiв рiзних спещальностей, щодо iнфекцiйних захворювань та по-бажав успiхiв у отриманш нових знань.
З вгтальними словами перед учасниками конференцй виступили: В.Л. Савицький, д.м.н., професор, полковник медично! служби, начальник Украшсько!
вшськово-медично! академи; В.1. Задорожна, д.м.н., професор, член-кореспондент НАМН Украши, директор ДУ «1нститут епiдемiологii та шфекцшних хвороб ím. Л.В. Громашевського НАМН Украши»; А.П. Каз-мiрчук А.П., д.м.н., генерал-майор медичноi служби, начальник Нацюнального вшськово-медичного кль нiчного центру «ГВКГ» МО Украши; Г.В. Осьодло, д.м.н., професор, полковник медичноi служби, начальник кафедри вiйськовоi терапи Украiнськоi вшськово-медичноi академй'.
У donoeidi «Оптим1защя системи сучасног високоспе-цгалгзованог медичног допомоги вшськовослужбовцям ЗС Украгни з урахуванням дoсeiду проведення АТО» А.П. Каз-MipHyK надав шформацш щодо структури саштарних втрат та оргашзаци надання медично'! допомоги тд час рiзних вшськових конфлшпв.
Про ЫфекцШт захворювання тд час повеней, мшро-флору зран, отриманих тд час повеней, тривалого знахо-дження у водi, доповыи В.1. Трихлiб та Л.П. Антоненко, к.м.н., з Украгнськог вШськово-медичног академи. До-повiдачi навели даш про повеш в рiзних крашах свпу, в тому чи^ в крашах бвропи, вщмгтили, що зпдно з прогнозами фахiвцiв Í3 центру з контролю за повеня-ми юнуе висока вiрогiднiсть зростання штенсивнос-тi сильних опадiв, особливо в крашах Центральноi та Пiвнiчноi бвропи, в тому чи^ протягом зимових MÍ-сяцiв. У Пiвденноевропейському регюш кiлькiсть опа-дiв може стати бтьш нерегулярною i бiльш штенсив-ною. Iнфекцiйнi захворювання зростали з друго! доби повеней i в рядi випадкiв iз 6-го тижня пiсля повеней, цунамi. Пiд час повеней та тсля них рееструвалось шд-вищення захворюваностi: на дiарейнi iнфекцii (в тому числi i на холеру), шфекци шири, очей, лептосшроз, малярш, лейшманiоз, гострi ресшраторш вiруснi захворювання (ГРВ1), вiрусний гепатит, коросту. Пiд час штенсивних опадiв вiдбуваеться збiльшення збудниюв у поверхневих водах, найбiльш поширеними з них е:
© «Актуальна ¡нфектолопя» / «Актуальная инфектологая» / «Actual Infectology» (Äual'naä Infektologiä»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденци: Трихлiб Володимир 1ванович, доктор медичних наук, професор, Украшська вмськово-медична академiя, вул. Мельникова, 24, м. КиТв, 04050, УкраТна; e-mail: [email protected]
For correspondence: Volodymyr Trykhlib, MD, PhD, Professor, Ukrainian Military Medical Academy, Melnikova st., 24, Kyiv, 04050, Ukraine; e-mail: [email protected]
Vibrio spp., кампiлобактер, криптоспоридй', ротавiруси, збудники черевного тифу, паратифiв, полiомieлiту. До-повiдачi зупинились на CTpyKTypi iнфекцiйних захво-рювань тд час природних катастроф у рГзних крашах свпу, в т.ч. i в Укрш'ш. Надана iнформацiя стосовно збуднитв, що були причиною спалахiв, пов'язаних i3 питною водою. Доповiдачi навели рекомендацй' щодо лiкування хворих. Так, для л^вання черевного тифу пропонуються такi антибактерiальнi препарати: ципрофлоксацин — 0,5—0,75 г 2 р/д; офлоксацин — 0,2—0,4 г 2 р/д, внутршньо, в/в; пефлоксацин — 0,4 г 2 р/д, внутршньо, в/в; цефтрiаксон — 1,0—2,0 г/д в/м. Для лшування шигельозу: фуразолщон — 0,1 4 р/д; ципрофлоксацин — 0,5—0,75 г 2 р/д; офлоксацин — 0,2—0,4 г 2 р/д, внутршньо, в/в; фторхшолони + ЦС II (цефурокшм — 1 г 3 р/д); фторхшолони + цефалоспо-рин III (цефтазщим або цефоперазон — 1 г 3 р/д), при шигельозi Григорьева — Шига — ампщилш + налщик-сова кислота; при лiстерiозi — меропенем, лшезолщ (лшелщ), ампiцилiн (амоксицилш), котримоксазол —
2 табл. 2 р/д; доксициклш — 0,1—0,2 г/д; тетрациклш — 0,3 г 4 р/д; ванкомщин + бiсептол; ванкомщин + ри-фампiцин; цефалоспорин (цефоперазон, цефтазидим, цефтрiаксон) — 3,0—4,0 г 2 р/д. У комплекснш терапи застосовують iнфузiйно-дезiнтоксикацiйну терапiю, ентеросорбенти (дюксид кремнiю). У перiод повеней рееструються також спалахи отруень завдяки хiмiчним речовинам: в бiльшостi випадкiв вони були викликаш речовинами, що мютять мiдь, фторид, гiдроксид на-трш, етиленглiколь, нiтрати, поеднаний вмiст хлор-дану, гептахлору, токсафену, гасу; фторидом та мщдю.
3 посиланням на лггературш джерела повiдомлялося, що тд час повеней вiдбуваються поранення рiзних час-тин тiла, переважно нижшх кiнцiвок, рiзних розмiрiв, при цьому також значна ктьысть постражждалих мали комбiнованi травми грудно! клiтини (пневмо-/гемоп-невмоторакс), внутрiшньолегеневi контузй', переломи кшщвок (вiдкритi, закритi), ят часто були шфшоваш високорезистентними бактерiями. У поранених гад час цунамi iнфiкувалося вщ половини до двох третин ран. Як правило, шф^вання вiдбувалось протягом перших 72 годин тсля поди, хоча багато ран було шфшовано протягом перших 24 годин. Ризик шф^вання ран збiльшувався з розмiром рани i наявнiстю вiдкритого перелому. Шфекци частiше зустрiчалися на нижнш, нiж верхнiй, частинi тiла. У ранах, отриманих гад час повеней, може виникати полiмiкробна iнфекцiя, часто видтялись: Pseudomonas — 54 %, Enterobacteriae —36 %, Aeromonas spp. — 27 %. Також часто видтялись муль-тирезистентш — Acinetobacter, Escherichia coli, яы про-дукують бета-лактамази з поширеним спектром, по 18 % кожен. При обстеженш постраждалих у Швецй' пiсля цунамi в 2004 р. грамнегативна флора була най-бiльш поширена i включала: Escherichia coli, р1зновиди Proteus, Klebsiella spp., Pseudomonas aeruginosa, Myroides odoratus, Sphingomonas paucimobilis i Bergeyella zoohel-cum. З ран, отриманих у морськш вод^ видтялись: Vibrio spp., Aeromonas spp., Shewanella spp., Erysipelothrix rhusiopathiae, Mycobacterium marinum, Streptococcus iniae
та iншi мшроби. З шфшованих «морських» ран i при швазивних iнфекцiях частiше видiлялись: Aeromonas hydrophila, Edwardsiella tarda, Erysipelothrix rhusiopath-iae, Mycobacterium marinum, Vibrio vulnificus, а також бруцели, Chromobacterium violaceum, види Comamonas, Shewanella i Streptococcus iniae. В ранах, отриманих у прюних водоймищах, найбтьш поширеними патогенами були: стафтококи, стрептококи, Pseudomonas, Aeromonas, Plesiomonas, Burkholderia, Leptospira, зу-с^чались атиповi мшобактери й анаеробш бактерй'. Aeromonas i Pseudomonas часто видтялись iз ран шкiри i м'яких тканин, при ураженнi легешв, сепсису. У трав-мованих iз некротизуючим процесом дiагностували мукор мшоз (iз ран видiлялись Apophysomyces elegans). Описаш випадки iнфiкування глибоких ран мульти-резистентними збудниками: А. baumannii, Stenotroph-omonas maltophilia, Achromobacter xylosoxidans, Enterococ-cus faecium i Pseudomonas aeruginosa. З посиланням на Christian Garzoni et al. (2005 р.) в одше! пащентки на початку тсля отримання травми були видтеш цi збудники, в подальшому в постраждало! з абсцесу в м'яких тканинах був видiлений збудник Nocardia africanum, а ще шзшше з внутрiшньомозкового абсцесу видiлений Scedosporium apiospermum. Нетуберкульозш, мшобак-терiальнi збудники можливi при пiзнiх iнфекцiях. Щ збудники стiйкi до антибiотикiв. Про них слщ думати, коли не встановлено бактер1альних збуднитв. У дея-ких резистентних до лiкування випадках були виявлеш Mycobacterium chelonae. «Водш» травми часто шфшу-ються грамнегативними полiмiкробними асоцiацiями, бiльшiсть з яких були стшы до пенiцилiнiв 1-го i 2-го поколiння та цефалоспоришв. Усi грамнегативнi i мь кобактерiальнi морськi шфекци вимагають застосуван-ня комбшовано! антибактерiальноl терапй'.
Дм.н., професор, saeiöyean кафедри етдемюло-гй' Львiвського национального медичного утверситету м. Д. Галицького Н.О. Виноград у свогй доповiдi «Комплексы тдходи захисту в осередках ураження мульти-резистентними збудниками тфекцшних захворювань» зупинилась на мехашзмах дц антимшробних засобiв, видах резистентност мшрооргашзму до антибiотикiв, мехашзмах антибютикорезистентноста, альтернативах антибiотикiв, бактерiоцинах, етютропних противгрус-них препаратах, протиепiдемiчних заходах у вогнищi бiологiчного зараження.
З приводу вакцинопрофыактики кору в Украгт допо-выи д.м.н. В.1. Задорожна, 1.Л. Маричев, к.м.н., с.н.с.; Н.П. Винник iз ДУ «1нститут етдемюлогй та тфекцШних хвороб м. Л.В. Громашевського НАМН Украгни». Доповтач втмгтила, що за першi 15 роыв XX сторiччя вт кору та кашлюку в Укра'1ш померло близько 500 тис. дггей (летальнiсть — 20 %). За перюд 1951—1967 рр. рiвень захворюваност був на рiвнi 487,9—884,4 на 100 тис. населення (200 тис. — 360 тис. дггей). У свь тi до 1963 р. при епiдемiчних пiдйомах кору кожш 2—3 роки помирали 2,6 млн дггей. Ще у 2010 р. Всесвггая асамблея охорони здоров'я встановила 3 етапи в елiмi-наци кору, яку передбачали досягти до 2015 р. У 2012 р. Всесвггая асамблея охорони здоров'я схвалила Гло-
бальний план дай i3 вакцинацй' з метою елiмiнацii кору в 4 репонах ВсесвГгаьо' оргашзаци охорони здоров'я (ВООЗ) до 2015 р. i в 5 репонах до 2020 р. Надана ш-формашя стосовно кiлькостi хворих у рiзних регiонах та кiлькостi померлих у 2000 та 2016 рр., а також даш з етдеми кору в крашах бвропи у 2017 р. Подаш данi щодо вiдсотка щеплених проти кору, паротиту, краснухи за перюд i3 2008 по 2017 р. за даними «Укрвакцини». Коливання вiдсотка при щепленш КПК-1 були вiд 48,6 до 93,3 %, при КПК-2 — вГд 30,2 до 95,4 %. За даними Центру громадського здоров'я Украши, станом на початок 2018 р. найнижчi показники охоплення щеп-леннями вакциною КПК серед дггей до одного року були в Закарпатсьый (71,2 %), РГвненсьый (81,3 %) та ЛьвГвсьый (85,9 %) областях. НайвищГ — у Донецьый (99,8 %), Дншропетровсьый (99,6 %) та Кшвськш (98,7 %) областях. НаслГдком цього в УкраМ у 2017 р. захворГло на ыр 4782 особи, у 2018 р. — вже 8434. Частка захворГлих на ыр в Укра'ш вГд ылькосл хворих у бвро-пейському регiонi у 2017 р. становила 22,4 %. У 2017 р. переважно хворГли дни: до 1 року — 73,07 на 100 тис., 1—4 роив — 63,96 на 100 тис., 5—9 роыв — 50,67 на 100 тис. ПорГвняно з попередшми шдвищеннями за-хворюваност у 2017—2018 рр. значно зросла ыльысть летальних випадыв. Така ситуащя в Укра'ш сталася на-самперед внаслГдок невиконання ряду Закошв Укра'-ни. Доповгдачами надаш так! пропозицй': визнати, що в Укра'ш вГдбуваеться великий епГдемГчний пГдйом кору як наслГдок вкрай незадовГльного стану вакцинопрофь лактики; забезпечити розробку, прийняття Державно'' програми з ГмунопрофГлактики та ii належне виконан-ня; забезпечити довгострокове планування закутвель вакцин та ''х вчасне i в повному обсязГ виконання; при-пинити оптимГзацш процедури реестраци i контролю якост вакцин i повернутися до rief, що була гармошзо-вана з належними практиками бвропейського союзу i дГяла до 2016 р.; розробити та прийняти закон про Гму-нопрофГлактику; впровадити паспорти Гмушзацщ при впровадженнГ принципГв доказово'' медицини в систему вакцинопрофГлактики враховувати нацГональний досвГд i власш досягнення в цГй галузГ; активГзувати науковГ дослГдження в напрямках вивчення характеристик епгдемГчного процесу шфекцш, як! керуються засобами специфГчно'' профГлактики, та розробки на-уково обГрунтованих рекомендацГй щодо ''х профГлак-тики; забезпечити пГдвищення професГйного рГвня медичних пращвниыв Гз проблеми ГмунопрофГлактики та дГагностики вакцинокерованих ГнфекцГй; сприяти пГдвищенню рГвня ГнформованостГ населення щодо реальних ризикГв захворюваностГ на вакцинокерованГ шфекци та заходГв ''х профГлактики.
О.В. Виговська, д.м.н., професор кафедри дитячих тфекцшних хвороб, декан медичного факультету № 3 НМУ ¡м. О.О. Богомольця виступила з доповгддю «Еп-штейн — Барр вгрусна тфекцш у дтей». ДоповГдач вГд-мггала, що щороку у свт Епштейн — Барр-вГрусом (ЕБВ) шфшуеться вГд 16 до 800 осГб на 100 тис. населення. Понад 50 % дггей перших 10 роив життя i 80— 90 % дорослих мають специфГчш до вГрусу антитГла.
Вiдмiчаються потенцiйна онкогеншсть та висока мута-бельнiсть ЕБВ. Bipyc мае можливiсть уникати iMyHHOï вiдповiдi господаря. 1з BipycoM асоцшеться широкий спектр патoлoгiчних пpoявiв, можливють атипового nepe6iry, формування затяжних, рецидивуючих, пер-систуючих форм, що вгдмГчаються у 1/3 хворих. Виговська вказала, що на cьoгoднi е poзpiзненi, а подекуди пpoтилежнi погляди на лшування piзних форм шфекци'. Вiдcyтнi засоби cпецифiчнoï профилактики захво-рювання. Привела результати власних дослгджень при oбcтеженнi 447 дггей iз ЕБВ-iнфекцiею. Професор показала розподгл хворих на ЕБВ-iнфекцiю за вшом та статтю, клшГчними формами. Дiагнoзи, з якими дти з ЕБВ-шфекщею направлялися до iнфекцiйнoгo ста-цioнаpy: iнфекцiйний мононуклеоз — 45,9 %, гострий тонзилп" — 40,4 %, ГРВ1 — 6,5 %, а також лГмфадено-патiя, скарлатина, краснуха, дифтеpiя, вГрусний гепатит, нейрошфекшя. Надала шформацш стосовно кль шчних проявГв шфекцшного мононуклеозу в дггей, в тому числГ на нечаст прояви. Зупинилась на ктшчних симптомах персистуючо!' форми ЕБВ-шфекцй', на ла-бораторних показниках. Привела перелш ускладнень при шфекцшному мононуклеозк синусит, лГмфадешт, пневмошя, отит, нефропатая, гломерулонефрит, тело-нефрит, серозний меншпт, енцефалп; полшейропатая, геморапчний васкулп", тромбоцитопешя, гемолггачна анемГя, артропапя. Подала шформацш щодо лабора-торних маркерГв клшГчних форм ЕБВ-шфекцй'. Факторами — предикторами ризику розвитку затяжно!', хро-шчно1 форми ЕБВ-шфекцй' е: низький рГвень експресй' маркерГв диференцшвання 1КК: CD8, CD16, CD20, CD95; низький рГвень у сироватщ кровГ IFN-a, IL-2; високий вмют у сироватщ кровГ Bcl-2.
Л.О. Палатна, к.м.н., доцент, eid групи ствавто-pie (Крамарьов С.О., д.м.н., професор, заeiдуeач; Вороное О.О., к.м.н., асистент; Селieеpстоeа К.) i-з кафедри дитячих тфекцшних хeоpоб Нащонального медичного унieеpситету iM. О.О. Богомольця, з уpахуeанням emw-чення експеpтie ВООЗ, зeеpнула уeагу на те, що eипадком кору може eeажатися будь-яке захeоpюeання, що супро-eоджуeться температурою, макулопапульозним eиси-пом, а також кашлем, риттом або кон'юнктиeiтом. Одшею з основних характеристик кору е циктчшсть етдемГчного процесу зГ спалахами кожш 5—6 роив. Спалахи кору в Укршш спостериали i у 2001 р. (близько 17 тис. випадыв), 2006 р. (близько 45 тис. випадыв), що становило 83 % вГд загально!' ылькосл хворих на ыр у бвропейському репош. Протягом 2012 року (за даними офщшного веб-сайту МОЗ) в Укршш зареестро-вано близько 12 тис. випадтв захворювання на ыр. У 2005—2006 рр. серед хворих на ыр, зпдно з даними МОЗ Украши, 71,1 % дггей не були щепленими проти кору, 13,7 % були щеплеш одноразово та лише 15,2 % були щеплеш за календарем. У 2012 р. серед дггей, хворих на ыр, у захгдному репош Укра'1Ш 70,9 % хворих не мали щеплень проти кору, 12,7 % були щеплеш одноразово, а 16,4 % були щеплеш зпдно з календарем щеплень. За даними ВООЗ, Украша входить до вшмки держав (разом Гз деякими крашами Африки), у яких рь
вень вакцинаци населення < 50 %. Тому на сьогодш ми маемо прогнозований i досить потужний спалах кору, ознаки якого втзначалися вже наприкiнцi 2017 року. PicT захворюваностi на кiр втбуваеться в основному за рахунок дитячого населення, питома вага захвортих дгтей у 2017 роцi становила 75,6 %. У 41,9 раза зросли показники захворюваност на кiр серед дитячого населення порiвняно з аналопчним перiодом 2016 року. За даними Центру громадського здоров'я, за 2017 р1к в Укра!ш зареестровано 4782 випадки захворювання на юр (iнтенcивний показник — 7,94 на 100 тис. населення); за аналопчний перюд 2016 року було зареестровано 78 випадк1в кору (штенсивний показник — 0,18), тобто спостер1гаеться зростання захворюваноcтi в 43,3 раза. Упродовж 13 тижшв 2018 року на ыр захворiла 9091 особа — 3270 дорослих i 5821 дитина. Найбтьша к1льк1сть захвортих ос1б була в 1вано-Франк1вськ1й (1807), Одеськш (1207), Закарпатcькiй (1607), Черш-вецьк1й (855) та льв1вськ1й (870) областях. Найменша к1льк1сть випадк1в захворювання зареестрована в Чер-н1г1вськ1й (12), Харювськш (12), сумськ1й i Луганськ1й (по 5 випадкiв), Черкаськ1й (12), Херсонськ1й (18) областях. Госттал1зовано 4848 ос16. З початку року в1д ускладнень кору померли п'ятеро дгтей i двое дорослих: 4 дгтей i 1 дорослий в Одеськш облаcтi, 1 дорослий в 1вано-Франк1вськ1й i 1 дитина в Закарпатськ1й облас-т1. Л.О. Палатна надала iнформацiю стосовно р1знома-штних ускладнень при кору. б1льш детально доповтач зупинилась на п1дгострому склерозуючому коровому паненцефалiтi (ПСПЕ). Вiдмiтила, що ПСПЕ розви-ваеться з частотою 1 : 1 000 000 з летальнютю 100 % i смерть настае протягом 1—2 роив. При ПСПЕ вража-еться як бта, так i с1ра речовина головного мозку — це ознака паненцефалту. Хвороба найчастше виникае в дгтей i п1дл1тк1в (5—15 роюв) чолов1чо! cтатi, як1 пере-хворти на к1р у ранньому дитинств!, у першi 15 м1сяц1в життя. Початков1 симптоми ПСПЕ з'являються зазви-чай через юлька рок1в тсля захворювання на к1р, по-т1м вони розвиваються протягом багатьох мюящв або нав1ть рок1в i призводять до коматозного стану i смерть Анамнез ПСПЕ здеб1льшого типовий: перенесений к1р у ранньому дитинств1 (до 2 рок1в); латентний пер1-од протягом 6—8 рок1в, пот1м наростаюч1 невролог1чн1 розлади; у 85 % випадюв д1агноз встановлюють у вщ1 5—15 рок1в; розвиваеться через илька рок1в п1сля кору i зазвичай за к1лька м1сяц1в призводить до деменци. Л.О. Палатна привела клшчш прояви р1зних стад1й пе-реб1гу ПСПЕ. Також в1дм1тила, що тривалють захворювання — зазвичай в1д 6 Mic. до 2—3 рок1в. Зустр1чаються форми, що переб1гають хрошчно з перюдичними ре-мю1ями. Д1агноз ПСПЕ шдтверджуеться виявленням високого титру антитл до в1русу кору в сироватщ i спинномозковш ртиш, результатами МРТ головного мозку, електроенцефалографи (ЕЕГ), дослтженнями кров1 i церебросшнально! рьдини. Втмьтила характер-ну картину спинномозково! рьдини — цитоз у норм1, нормальна або трохи тдвищена концентращя бтка, шдвищений р1вень у-глобулшу в кровь При проведенш комп'ютерно! томографи (КТ) i МРТ спостер1гаються
множиннi вогнища в субкортикальнш i перивентри-кулярнiй бiлiй речовинi, а також у проекци базальних ганглив; вiдмiчаеться атрофiя кори. При ЕЕГ реестру-ються характернi змiни: перюдичш (кожнi 3—8 с) роз-ряди високоамплпудних гостроюнцевих повiльних хвиль, що чергуються з перiодами пригнiчення активность Привела клМчний приклад спостереження.
О.В. Усачова, д.м.н., професор, завiдувач кафедри дитячих шфекцшних хвороб ЗапорЬького державного медичного ушверситету, вiд групи авторiв (Фiрюлi-на О.М., Смiрнова Д., О1КЛ, м. Запорiжжя) доповыа про сучасш тенденцП', особливостi перебщ кору в дтей у 2017—2018 роках. Привела типовi клМчш прояви кору в дггей. Подала даш юлькосп випадюв кору й охоплення вакцинащею у бвропейських кра!нах за перюд 1980—2014 рр., а також в шших крашах свпу. Найбiльшi спалахи кору в бвропейському регюш у 2016—2017 рр. спостериались в 1тали i Румуни. У Румуни зареестровано понад 3400 випадюв кору i 17 смертей вщ не!. При цьому 88 % були вакциноваш, у третини вшх хворих розвинулись ускладнення. Минулого року через етдемш кору у бврот загинули 35 людей (в пе-реважнiй бiльшостi випадкiв — дьга). Зупинилась на вiдсотку охоплення щепленням проти дитячих шфек-цш в Укра!ш у 2006—2015 роках, вказала на недостатнiй вiдсоток. Внаслток цього в Укра!ш за останш 15 роюв було зареестровано 3 птйоми захворюваностi на юр — у 2001, 2006, 2012 роках. У 2017 рощ в Укра!ш в 70 разiв зросла юльюсть хворих на юр: хвороба зареестрована в 15 регюнах Укра!ни. До вересня 2017 р. зареестровано 1627 випадюв кору, трое дьтей в Одеськш област померли. Найбьльше випадюв зареестрували в 1вано-Франювськш (понад 800 випадюв), Одеськiй (бьльше 600 випадюв) i Тернопiльськiй (70 випадюв) областях. У минулому рощ тьльки 45 % дьтей в Укра!ш зробили щеплення вiд кору. За шм мiсяцiв 2017 року в Запорiзь-кiй областi втсотки виконання плану профiлактичних щеплень проти кору, паротиту та краснухи серед дьтей становили: дiти одного року — 59,9 %; дiти старше двох роюв — 31,2 %; дни шести роюв — 46,1 %; дни старше шести роюв — 19,2 %. Серед захвортих 42 % становлять особи цигансько! нацюнальность Бiльшiсть хворих i контактних ошб не мають жодного щеплення проти кору через втмову вт планово! вакцинаци. До квiтня 2018 року — понад 500 хворих. У ептщдйом залучено бтьше 10 райошв область 183 ошб госпiталiзованi в шфекцшш стацiонари область Приведений аналiз 89 iсторiй хвороби хворих на юр. Серед пролшованих дiти вiком вiд 0 до 3 роюв становили 20 %, 4—10 роюв — 36 %, старше 29 роюв — 25 %. За даними вакцинального анамнезу, бьльшють хворих не були щеплень 61,8 % втачали контакт iз хворими на юр. Середня температура тьла була 38,4 ± 0,5 оС, тривалють температури — 5,8 ± 1,3 доби, плями Бельського — Фьлатова — Копли-ка — у 94,4 %, тривалють висипання — 5,3 ± 0,5 доби. О.В. Усачова привела даш щодо рiзновиду ускладнень при кору. Серед хворих, яких спостериали доповтач^ ускладнення розвинулись у 86,5 % (гострий бронхи" — у 61, пневмошя — у 63, гепатит — у 42). Привела часто-
ту пГдвищення рГвня аланшамшотрансферази (АЛаТ) у хворих на юр та ГнфекцГйний мононуклеоз (51,8 та 40,7 % вГдповГдно). ГепатомегалГя частше рееструва-лась у хворих на ГнфекцГйний мононуклеоз (у 100 %), при кору — у 68 %, але середш показники АЛаТ були дещо вище при кору. Позитивна динамГка АЛаТ була швидше при кору. У сво'х висновках Усачова вГдмГтила, що пГд час цього пГдвищення захворюваностГ спосте-рГгаеться поява нового симптому кору у виглядГ гепатиту, який, ймовГрно, мае безпосередню вГрусну природу. НеобхГдне проведення вакцинаци проти кору та краснухи з досягненням охоплення вакцинащею 95 %.
В.1. Трихлгб, д.м.н., професор кафедри вШськовог тера-тг Украгнськог вШськово-медичног академгг, полковник м/с запасу, вiд групи спiвдоповiдачiв (Грушкевич В.В., полковник м/с; Даниленко Ю.1., подполковник м/с; Лисько В.1., полковник м/с у вгдставщ; Гришин О.С., ст. лейтенант м/с; Боклан Ю.О., лжар-тфекщотст; Рихальська К.С., лжар-тфекщотст i3 клшки тфекцтних захворювань Нащонального вшськово-медичного клШчного центру «ГВКГ»; Ралець Н.В., к.м.н., завiдуюча тфекцшним вiд-дыенням; Дударь Д.М., лжар-тфекщотст i3 КМЛ № 4 м. Киева; Павловська М.О., полковник м/с; Муйенко Т.1., полковник м/с; Музика Г.А., каттан м/с i3 клшки тфек-цШних хвороб Центрального вШськово-медичного клгтч-ного центру Швденного регюну, м. Одеса; Козаченко Л.В., каттан м/с iз Вшськового госпталю, м. Дтпро) надав тформащю щодо рiвня захворюваностХ в крагнах свту. За даними ECDC у звт про загрози шфекцшних захворювань (CDTR), найбтьша кшьтсть випадив кору з 1 шчня 2017 року в крагнах бвропи була зареестрована: в Румуни — 8274 хворц 1тали — 4885; Шмеччиш — 919. Дещо менше — у Франци (Лотаринпя), Болгари, Чехи, Австри та деяких районах Укра'ни, Бельги. Також велик! спалахи зареестроваш в Татанд^ Шгери, Гвшег-Кона-крГ, СомалГ, Ефюпи та Демократичнш Республщ Конго. На вГдмшу вГд багатьох европейських крагн в Порту-гали (крат з високим рГвнем охоплення вакцинацГею вакциною MMR i наявнГстю ГмунГтету) зареестрована епГдемГя кору. Рееструвалися також захворювання i в щеплених. За даними дослГдниив зроблеш висновки, що вакцина MMR неефективна на 100 %, близько в 7,5 та 5,0 % Гмуштет тсля першо'' i друго'' вакцинаци вГдпо-вГдно не вироблявся. У 2005—2006 рр. у бвропейському репош ВООЗ виявлено 9 генотипГв вГрусу кору (MV). ВсГ основнГ епщеми були пов'язанГ з генотипами D4, D6, B3. Численш ГмпортнГ випадки з Африки та Ази сприяли масовому поширенню штамГв D4 i B3 на всГй територи бвропейського регГону. З березня по червень 2017 року у перюд епГдеми кору в МГлаш та його ближ-нГй мГсцевостГ були поширеш генотипи D8 i B3. В перюд епГдемГ' в 1тали у 2017 р. серед молодих ошб, як! захворГли, була велика ктльтсть медичних пращвниив (за рахунок нозокомГально'' передачГ). Реальна ктльтсть випадив ГнфГкування пГд час перебування у лГкарнях була бГльше, нГж було зареестровано. У Бельги, як в 1тали, незважаючи на велику кГльтсть гостталГзова-них, велика кГльтсть ошб Гз легкими формами не гос-пГталГзована, тому що за медичною допомогою хворГ не
зверталися. Далi В.1. Трихлiб надав iнформацiю стосов-но типово! клИчно! картини кору, груп пщвищеного ризику захворювання. З посиланням на данi лiтератури щодо особливостей перебиу кору в крашах бвропи у 2016—2017 рр. привiв такi данi: у дiтей 0—4 року розви-нулись наступнi ускладнення — зневоднення, гарячковi судоми, пневмония; вiком 5—14 ротв — зневоднення, ураження печшки, шлунково-кишковi розлади; серед-нiй отит; у 15 роив i старше — зневоднення, ураження печшки (гепатит), пневмошя, гострий енцефали; панкреатит, увей". У ваптних жшок — гепатит, пневмония, передчасш пологи. Також спостерiгався стоматит, що ускладнював вживання iжi, води. Класичш симптоми не завжди були наявш. У вакцинованих лихоманка або висип iнодi були вiдсутнi або симптоми виявлялися в незвичайному порядку (лихоманка i висип з'являлися в той же день без будь-яких шших симптомiв). Зареестровано випадки кору в щеплених (пщтверджеш картою вакцинаци) i що були поданi тшьки ринiтом, але без ви-сипу ^рус, виявлений полiмеразною ланцюговою ре-акцiею (ПЛР)). У деяких випадках ктшчш прояви були переважно у виглядi ускладнень (гепатит, панкреатит, пневмошя, стоматит), i ттьки пiзнiше було верифшо-вано тр. Професор привiв клiнiчнi прояви кору в ошб молодого вГку Звернув увагу на те, що в рядi випадтв висипка була у виглядi розеолопапул, нерясною, не завжди спостериалась типова етапнiсть висипань, у пере-важнiй бiльшостi хворих кашель був незначно вираже-ний. У ошб, ят перебували пщ наглядом у доповiдачiв, кератокон'юнктивiт розвинувся в 10 % хворих, полюег-ментарна пневмошя (на 5-ту — 7-му добу захворювання) — у 20 %, у бГльшосп хворих були вщсутш волоп, крепитуючi хрипи, пневмошя була заподозрена лише за послабленим диханням, встановлена за допомогою КТ (рентген-негативна); у 1 хворого на 14-ту добу розвинувся середнш отит, у 16,6 % хворих пальпувався ниж-нiй край печiнки нижче реберно! дуги на 0,5 см. Селе-зiнка не збтьшувалася. У вшх хворих рiвень бiлiрубiну, лужно! фосфатази був у нормi. Збтьшет показники АлАТ були встановленi у 60 % хворих; АсАТ — у 73,3 %; лактатдепдрогенази — у 92,9 %, гаммаглутамттранс-пептидази — у 23,1 %. За даними лггератури, частота ураження печшки коливалась вщ 41 до 89 %. Звернув увагу на великий зсув влiво в перiод розпалу кору, на-вiть в осiб без ускладнень. Також звернув увагу на рiзнi ускладнення: незвичайнк гепатит, косоотсть (ураження нервiв i м'язiв очей); рiдкiснi: поразку зорового нерва (неврит зорового нерва може призвести до втрати зору), мюкардит, пщгострий склерозуючий паненцефалiт (SSPE), що може розвинутись через кiлька рокiв тсля кору (1 на 25 000 випадтв); пневмоторакс; пневмомедь астинум; тдширну емфiзему; апендицит; ускладнення при ваптностк викидень; мертвонародження; малу вагу при народженш (якщо народжуеться до 37-го тижня). Звернув увагу на можливють розвитку гiпокальцiемiч-но! тетани (за даними лггератури) у 1 % (при додатко-вому обстеженнi хворих гiпокальцiемiя була виявлена в 70 % хворих). При л^ванш використовували симп-томатичну терапiю, iнфузiйно-дезiнтоксикацiйну, при
6aKTepiaibHra ускладненнях — affra6aKTepiaibHy (цеф-TpiaKCOH, левофлоксацин), при реактивних гепатитах для частини хворих був використаний трициклол — по 2 табл. 3 р. на добу протягом тижня-двох, що сприяло прискоренню нормалiзацiï цитолiтичного синдрому, та-кож препарат сприяв меншому зростанню рiвня транс-амiназ на 5-ту — 7-му добу тсля надходження для лшу-вання порiвняно з контрольною групою.
Про phni питания mepaniï сепсису, септичного шоку доповгв В.1. Чернш, д.м.н., професор, член-кореспондент НАМН Украти, головний науковий ствробтник науково-го eiddrny малотвазивно'г'хiрургiï. З посиланням на мiж-народш рекомендаций щодо ведення сепсису та септичного шоку вт 2016 р. початкова штенсивна тератя повинна включати: iнфузiю розчинiв кристалощв 30 мл/кг протягом перших 3 годин; гемодинамiчну ощнку, щоб визначити тип шоку; у пащентав i3 вазо-пресорною пiдтримкою середнiй артерiальний тиск повинен бути не нижче 65 мм рт.ст., прогнозування вщ-гуку пащента на iнфузiï. Iнфузiйну терапiю слт прово-дити до тих шр, поки буде потреба в полшшенш гемо-динамiки (BPS). Пропонуються кристало'ти як iнфузiйнi розчини вибору на стартовому етат шфузш-но1 штенсивно!' терапи' для замiщення об'ему. Можна використовувати або збалансованi кристало'ти, або фiзiологiчний розчин на початковому етат шфузшно!' iнтенсивноï терапи' в пащенпв iз сепсисом i септичним шоком. Також пропонуеться використовувати альбу-мш на додаток до розчинiв кристалощв на початковому етапi шфузшно!' iнтенсивноï терапи' та для замщен-ня об'ему внутрiшньосудинноï рiдини в пащентав iз сепсисом i септичним шоком. Не рекомендуеться використовувати пдрокшетилкрохмаль для замiщення об'ему внутршньосудинно1 рiдини в пацiентiв iз сепсисом i септичним шоком. Слт використовувати пере-важно розчини кристалощв порiвняно з желатином в штенсивнш терапи' сепсису або септичного шоку. В.1. Чернiй звернув увагу на орипнальний протокол Pi-верса (2001) при проведенш iнфузiйноï терапи': вста-новлення центрального венозного катетера, вимiр са-тураци' кисню в центральнш венi, iнфузiя кристалоïдiв (500 мл болюсом кожш 30 хвилин до досягнення центрального венозного тиску (ЦВТ) 8—12 мм рт.ст.), ш-фузiя вазопресорiв до досягнення систолiчного артерь ального тиску (САТ) бтьше 65 мм рт.ст., трансфузiя червоно!' кровi (якщо сатурацiя в центральнш веш мен-ше 70 %), iнфузiя добутамiну (якщо сатурацiя в центральнш веш менше 70 %), подовжений мониторинг температури тта, частоти серцевих скорочень, дiурезу, АТ, ЦВТ (у першi 6 годин), мониторинг газiв артерiаль-но1 i венозно!' кровi, концентраций лактату i коагулогра-ми. У наступнi роки дослтники частiше стали почина-ти ранню терапiю сепсису, що показало асощацш з кращим виживанням. За даними дослтжень Моунсi (2015), 60-денна смертнiсть була нижчою в груш, де за-стосовувалася рання щлеспрямована терапiя. Тому до-слiдники поставили шд сумнiв актуальнють деяких по-ложень протоколу. Доповiдач iз посиланням на Vincent et al. (2013) втмгтив, що була запропонована концеп-
щя 4-фазно'1 шфузшно'' терапй': фаза порятунку (24 го-дини) — забезпечення перфузи оргашв; фаза onraMÍ3a-цй' (24—72 години) — забезпечення циркуляцп; фаза стaбiлiзaцií (72—96 годин) — запобиання opгaннiй дис-функци; фаза деескалаци (перший тиждень) — змен-шення iнфузiйнoгo навантаження. Усшх гемoдинaмiч-но'1 ресусцитаци залежить вт нaявнoстi стратеги лiкувaння, визначення головно'' причини шоку, свое-часного перегляду терапй та мiнiмiзaщí ятрогени. Протокол Рiвеpсa, випущений 15 роив тому, вплинув на терапш сепсису i септичного шоку, став основою для юнуючих рекомендацш i допоми знизити смеpтнiсть. Дoпoвiдaч дoвiв, що було проведено дослтження (n = 651), метою якого було визначити оптимальне терапев-тичне вiкнo для початку шфузшно! терапи септичного шоку. Терапш септичного шоку починали негайно, якщо: САТ < 90 мм рт.ст., лактат > 4, була пoтpiбнa ш-фузiя вaзoпpесopiв. У пащенпв використовували: розчин Рингера лактат, 0,9% NaCl, aльбумiн. Шдрахову-вався обсяг шфузи за 0—3 i 3—6 годин. Установлено, що ртинна ресусцитащя в пеpшi 3 години асоцшеться з бiльш низькою смеpтнiстю. Мiж групами не було ста-тистично значущо'1 piзницi за ЦВТ (пеpшi 6 годин). Од-нак у померлих пaцiентiв у середньому були гipшi по-казники серцевого викиду, САТ, олиури, SOFA. Установлено, що т пaцiенти, яи вижили, у середньому отримали на 500 мл бтьше шфузшно! терапи в пеpшi 3 години i на 200 мл менше з 3-1 по 6-ту годину. Проведено мультивapiaнтний лопстичний pегpесiйний aнaлiз, що дозволив визначити пеpшi 3 години як терапевтич-не вiкнo для терапи септичного шоку. Пропорщя за-гального об'ему введено'' в пеpшi 6 годин piдини повинна превалювати в пеpшi 3 години. Передбачають вiдмoву вiд застосування коло'дних плaзмoзaмiнникiв у хворих iз тяжким сепсисом та септичним шоком. Причиною цього кроку стала низка результат багато-центрових дoслiджень, що були спрямоваш на визначення ризику гострого ниркового пошкодження, визначення потреби в гемoдiaлiзi, вивчення втсотка випaдкiв кpoвoтoчивoстi й ощнку виживання пaцiентiв iз тяжким сепсисом та септичним шоком за умови про-ведення ресусцитаци за допомогою переважно коло'д-них плaзмoзaмiнникiв або виключно кристало'дних poзчинiв. При проведенш внутршньовенно! шфузи при септичному шощ слiд враховувати, що лiкувaння гшоволеми в умовах збтьшено'' каптярно'' проник-нoстi при сепсисi часто супроводжуеться несприятли-вим формуванням набряку тканин. Необхтно досягти i пiдтpимувaти нормоволемш, використовуючи на-скiльки можливо невеликий об'ем ртини для зaмiни об'ему плазми, щоб мiнiмiзувaти внутршньотканин-ний набряк. При проведенш терапи доповтач втмь тив, що агресивна шфузшна теpaпiя може призводити до гшерпдратаци з розвитком полшомпартмент-син-дрому. Доповтач iз посиланням на метaaнaлiз 14 ран-дoмiзoвaних дoслiджень, метою яких було встановлен-ня ефективнoстi piзних типiв ртинно'1 ресусцитаци при септичному шощ i сепсиш, вiдмiтив, що були отри-мaнi статистично знaчущi докази меншо'1 смеpтнoстi
при iнфузii кристалощв або альбумiну пор!вняно з ш-шими iнфузiйними розчинами. Доведена «неф!зюло-пчшсть» 0,9% NaCl. Пор!вняно 3i збалансованими кристало!дами 0,9% NaCl частiше викликае гшерхло-ремiчний метаболiчний ацидоз, зниження ниркового кровотоку. Установлено, що iнфузiя розчинiв, що не мiстять носив резервно! лужносп, викликае зменшен-ня буферно! емностi кровi i призводить до розвитку ге-модилюцiйного ацидозу. Iнфузiя розчину Рингера лак-тату усувае розвиток гемодилюцшного ацидозу. Препарат сода-буфер бтьш фiзiологiчний для оргашз-му i бiльш патогенетичний для корекци метаболiчного ацидозу порiвняно з препаратом сода. Встановлено, що альбумш — найкращий варiант для терапи септич-ного шоку. Дослiдження з клшчного застосування сорбiлакту i реосорбтакту, як! були проведенi в пров!д-них украшських клiнiках х^рурпчного, травматолопч-ного, терапевтичного, онколопчного, акушерського, педiатричного, iнфекцiйного й шших профшв, показали безпеку й ефектившсть цих препарапв, довели !х широк! можливост в лiкуваннi р!зних захворювань. Допов!дач вщмггав, що клМчш досл!дження не довели покращання результату л!кування при проведенш ш-фузшно! терапи досягнення ЦВТ > 8 мм рт.ст. Установлено, що хвор! !з сепсисом погано в!дгукуються на ш-фузшну терашю, що може стати причиною лшарсько! помилки i тяжкого шфузшного перевантаження, розвитку набряив, полюрганно! дисфункци. Гемодина-м!чна вщповщь на шфузшну терашю великими болю-ними навантаженнями (20—30 мл/кг) може призвести до перевантаження об'емом. Досл!дникам бачиться рацюнальним попередне тестування вщповщ на шфузшну терашю шляхом болюного введення 200—500 мл + проведення тесту з шдйомом ноги (The passive leg raising manoeuvre (PLR)). Болюний тест + п!дйом ноги + мониторинг серцевого викиду = оптимальний метод ви-значення меж шфузшного навантаження. Трансфуз!я RBC показана, коли концентращя гемоглобшу знижу-еться до < 7,0 г/дл у дорослих за вщсутносп обтяжую-чих обставин, таких як шем!я мюкарда, тяжка гшоксе-м!я або гостра крововтрата. Не рекомендуеться використання еритропоетину для л!кування анеми, пов'язано! !з сепсисом. Не сл!д використовувати ССП для корекци порушень згортання за вщсутносл крово-теч! або планованих швазивних процедур. Профтак-тична трансфуз!я тромбоцилв: < 10 • 109/л за в!дсут-ност явних ознак кровотеч!, < 20 • 109/л при значному ризику кровотеч!, > 50 • 109/л при активнш кровотеч!, операци або запланованш швазивнш процедур!. Чер-нш зупинився на нутритивнш щдтримщ. Вш вщмггав, що сьогодш розроблена i пдтверджена клМчними до-сл!дженнями концепщя гемодинам!чно! керовано! ре-стриктивно! стратеги шфузшно! терапи в пащентав !з тяжким сепсисом i септичним шоком. Первинна шфу-зшна терашя повинна бути обмежена, i при и прове-денш сл!д керуватися оцшкою реагування оргашзму на введення р!дини. Застосування норадреналшу в пащ-ентав !з персистуючою гшотенз!ею рекомендуеться на раншх стад!ях септичного шоку. Рекомендуеться ран-
не, бтя л!жка пащента, ехокардюграф!чне досл!джен-ня серцево! функци для розробки подальшо! тактики гемодинам!чно! пщтримки.
Дм.н. Г.В. Осьодло у свогй donoeidi вгдмтила там антибютикоасоцШоват гастроттестинальт розлади: шлункову диспепсю, антибютикоасоцШовану diapem (ААД) без пошкодження слизовог оболонки кишечника, антибютикоасоцШований ентероколт, псевдомембра-нозний ентероколт (ПЕК). Поширешсть антибюти-коасоцшованих гастроштестинальних розлад!в така: у 10—25 % при призначенш амоксицилшу/клавулана-ту, у 15—20 % — цефшсиму, у 5—10 % — амшцилшу чи клшдамщину, у 2—5 % — цефалоспоришв (кр!м цефш-симу) або макролтв (еритромщину, кларитромщину), тетрациклМв, у 1—2 % — фторхшолошв, менше шж у 1 % при призначенш триметоприму/сульфаметокса-золу, ПЕК, асоцшований !з C. difficile, становить серед госттальних хворих 2,7—10 %. Професор зупинилась на вплив! окремих антибютиив на нормальну мшро-флору кишечника. Вщмггала, що ААД д!агностуеть-ся при появ! неоформлених випорожнень (6-7-й тип форми калу за Бристольською шкалою) у поеднанш з почаст!шанням дефекац!! (за оцшкою пащента) протя-гом 2 чи бтьше посл!довних дн!в на фон! антибакгерь альних засоб!в чи упродовж 8 тижшв п!сля зак!нчення !х прийому. Надала !нформац!ю стосовно осмотично!, г!пермоторно!, секреторно! ААД. Вказала на основш бактерй, що застосовуються при гастроентеролопчних розладах. Надала !нформац!ю стосовно профшактич-но! рол! проб!отик1в щодо виникнення ААД у дгтей !з посиланням на Cochrane Database of Systematic Reviews (2015 р.). В огляд! було проанал!зовано 23 досл!джен-ня. В досл!дження було включено 3938 дгтей в!ком в!д 2 до 17 тижшв, як! отримували пробютики разом з антиб!отиками для профилактики ААД. Анал!зи п!д-твердили, що пробютики можуть бути ефективними для профилактики ААД. Захворюван!сть на ААД у груш прийому пробютиив становила 8 % пор!вняно з 19 % у контрольнш груш. Зупинилась на характеристик кл!н!чних досл!джень, ефективност! Bacillus clausii в ль куванн! д!аре!, проф!лактиц! антиб!отикоасоц!йовано! д!аре! в дорослих. Надала !нформац!ю стосовно впливу окремих антиб!отик!в на нормальну мшрофлору кишечника, допом!жно! терапи при ерадикаци H. pylori в дорослих. Показала ефектившсть ерадикаци H. pylori при застосуванш пробютичних препаратав. Окремо зупинилась на антибютикоасоцшованому ентерокол!т!. Вказала, що порушення яисного i к!льк!сного складу м!крофлори кишечника супроводжуеться зниженням захисних функц!й слизово! оболонки i сприяе росту патогенних i умовно-патогенних м!кроорган!зм!в (Clostridium spp., Candida spp., Salmonella, Staphyloccus aureus). САД розвиваеться при зниженш колон!зац!й-но! резистентност! нормофлори кишечника, що сприяе адгези збудника до кл!тин СОК. Cl. difficile продукуе два токсини (А i В), з якими пов'язують основш прояви шфекци. Токсин А зв'язуеться з! специф!чними рецепторами на ашкальнш поверхн! еп!тел!альних кл!тин, викликаючи зм!ни цитоскелета i пошкодження щть-
них м1жкл1тинних контакпв. Це сприяе проникненню токсину в клгтину, приеднанню до базально! мембрани, шдвищенню проникност судин, викиду нейропепти-д1в (нейротензину, субстанци Р) i прозапальних ци-тоышв (лейкотр1ешв, простагландину Е2, 1Л-1, 1Л-6, TNF-a), апоптозу, утворенню псевдомембран, гшерсе-крецп води й електролтв. Дал1 допов1дач зупинилась на ПЕК, що е тяжким проявом антибютикоасоцшо-ваного ураження кишечника з розвитком д1арейного, штоксикацшного, запального та колгтичного синдро-м1в, етюлопчно пов'язаного з токсином C. difficile, що проявляеться водянистою д1ареею до 15—30 раз1в на добу, яка виникла на тл1 прийому антибютиыв не-залежно в1д термшу !х прийому (в1д 1—7 дшв до 3—4 тижшв). Для д1агностики ПЕК використовують 1муно-ферментний анал1з (1ФА) для виявлення токсишв А + В C. difficile. Це найбтьш значно поширений д1агнос-тичний тест, чутливють якого — 75—95 %, специф1ч-нють — 83—98 %. Також застосовують тест амптфша-ц!1 нуклешових кислот (ПЛР) для токсигенного штаму C. difficile, чутливють — 96 %, специф1чшсть — 100 %. Використовують досл1дження глутаматдепдрогенази (GDH) C. difficile. Допов1дач надала характеристику л1кувальних заход1в при ПЕК, що включають: повно-цшне лшувальне харчування (д1ета за 4-м столом), у тяжких випадках — парентеральне харчування; вщмшу причинного антибютика; пероральний прийом антибютиыв, спрямованих проти C. difficile: метрошдазол 500 мг 3 р/д або 250 мг 4 р/д 7—14 дшв, або ванкомь цин 125 мг 4 р/д 7—14 дшв, або бацитрацин 25 000 од 4 р/д 7—14 дшв. Характеристика л1кувальних заход1в при ПЕК: фщаксомщин, отриманий з актиномщепв Dactylosporangium aurantiacum, чинить вузькоспря-мовану дш щодо С. dificile. Фщаксомщин признача-ють по 200 мг кожш 12 год протягом 10 дшв. Можливе парентеральне застосування метрондазолу 500 мг в/в кожш 4 години. У метаанал1з1 Cochrane collaboration (2007) доведена ефективнють тейкопланшу пор1вняно
3 ванкомщином i метрондазолом. Пробютичн препа-рати: Sacharomyces boulardii 500 мг 2 рази/добу 4 тижш, Lactobacillus gg або Lactobacillus acidophilus/bulgaricus 1 г
4 р/д 4—6 тижшв. Дюктаедричний смектит нейтрал1зуе активнють токсишв C. difficile i може застосовуватись по 1—2 пакетики 3 р/д 7 дшв не рашше, шж через годину шсля а/б. Зупинилась i на характеристик лшу-вальних заход1в при рецидивуючих формах ПЕК, як1 включають: до ванкомщину чи метрондазолу додають холестирамш 4 г 3 р/д 4—6 тижшв (з перервою у 1,5— 2 год щодо прийому шших медикаменпв); шсля попе-реднього застосування ванкомщину чи метрондазолу протягом 10—14 дшв переходять на «пульсуючий» прийом ванкомщину 125 мг 1 р/д протягом 4—6 тижшв; перспективне проведення трансплантаци фекально! мшрофлори шляхом ректального введення донорських екскрементав; безлотоксумаб — моноклональне антить ло, призначене для нейтрал1заци токсину B C. difficile. Надала шформацш стосовно профтактики д1аре1, ви-кликано! C. difficile, вибору пробютика для л1кування ААД.
О.К. Дуда, д.м.н., професор, завй)увач кафедри Ы-фекцшних хвороб Нащональног медичног академй' тсля-дипломног освти iM. П.Л. Шупика, доповiв про дiарейний синдром та сучаст уявлення i принципи терапП Зупи-нився на ктькосп шфекцшних хворих по кранам свпу Вщмггав, що racrpi кишковi iнфекцii з поширення по-ступаються лише гострим респiраторним захворюван-ням, а в структур! дитячо'' смертност вiд iнфекцiйних причин у багатьох крашах гх частка перевищуе 30—50 %. За даними ВООЗ, у свт щорiчно рееструеться вiд 68 до 275 млн дiарейних захворювань. Iнфекцiйна дiарея за-ймае друге мюце i3 захворюваностi та смертност в усьо-му свiтi. У розвинених крашах на людину припадае в середньому не менше 3 ешзодав дiареl на рiк. Близько 2,5—3,2 млн випадыв гострих гастроентеритав заынчу-ються летально. Професор показав структуру дiарейних iнфекцiй по роках. Привiв данi стосовно середнього вщсотка летального результату вщ iнфекцiйних захворювань у свт. Причинами гострих дiарейних шфек-цiй е велика кшькють бактерiй, вiрyсiв, найпростiших. Спектр збудниыв серед розшифрованих дiарей у рiзних регiонах такий: ентеротоксигеннi E. coli — 40—60 %, ентеропатогенш E. coli — 15 %, ентерошвазивш E. coli, шигели, сальмонели, камптобактери, вiбрiони, лямб-лй', аеромонади, ротавiрyси, амеби, криптоспоридй' — по 5 %. Одшею з причин ix поширення е розширення спектра збудниыв, що викликають дiарею, за рахунок умовно-патогенно'' мiкрофлори (ентеробактери, ци-тробактери, клебсiели, проте'' та im). Нерозшифрова-ними залишаються до 40 % випадыв дiареl мандрiв-ниыв. Сприяють цьому збiльшення кiлькостi ошб з iмyнодефiцитними станами, на rai яких часто виникае дiарея, значне збщнення населення в багатьох регю-нах свiтy, а також незадовтьний стан водопостачання. Доповiдач вiдмiтив, що дiарея часто виникае в ошб, як! подорожують як по територи свое'' кра'ни, так i за ii межами, — це так звана дiарея мандрiвникiв, частота виникнення яко'' значною м!рою залежить вщ регiонy: в крашах Захщно! бвропи i США ii' частка становить 6—8 %, у крашах Латинсько'' Америки, Африки, Шв-денно-Схщно! Ази, 1ндй' сягае 30 %. На сьогодш шд дiарейним синдромом прийнято розушти комплекс р!зних симптом!в, пов'язаних порушенням процесу спорожнення кишечника, що характеризуеться збть-шенням частоти випорожнень (бiльше 3 разiв на добу) видiленням р!дких калових мас та в 6!льш!й ылькос-т!. Розр!зняють гостру i хрошчну дiарею. Тривалiсть гостро'' дiареi' становить 2—3 тижш Дiагноз синдрому хрошчно'' дiареi ставлять при тривалому Н перебiгy (бiльше 30 дшв) або за наявноста епiзодiв рецидивуючо'' дiареl в анамнезi. Прив!в причини дiареl, класифiка-ц!ю залежно вщ етiологiчного фактора, патогенетичнi осо6ливост! дiарейного синдрому, основн! напрямки патогенетично'' терапи при р!зних типах дiареl. Окре-мо зупинився на ААД: про не'' може йтися, якщо на rai прийому антибактерiальних препаратiв спостерь гаеться не менше трьох епiзодiв неоформлених випорожнень протягом двох послщовних дн!в або бiльше. Симптоми ААД у бтьшосп пацiентiв виникають п!д
час лiкування антибiотиками, а в 30 % хворих — через 1—10 дшв тсля його припинення. Шлях введення препарат не мае принципового значення, оскГльки при парентеральному введенш антибютики впливають на мiкрофлору i слизову оболонку кишечника, видтяю-чись i3 слиною, жовчю i кишковими секретами. ААД частiше рееструеться в герiатричних, хiрургiчних i не-фрологiчних стацiонарах. Частота виникнення ААД при використаннi АБТ: у 20—30 % хворих, як! прийма-ли клiндамiцин, у 10—25 % пащенпв, якi отримували комбшоване лiкування амоксицилiном i клавулановою кислотою, у 5—10 % пащентав, як! приймали ампiцилiн, у 2—5 % хворих, як! лiкувалися макролiдами (еритромь цин, кларитромiцин) та тетрациклiнами. ААД е поль етiологiчним захворюванням, що може бути викликане рядом шфекцшних i неiнфекцiйних причин. Серед еть ологiчних чинникГв ААД одне з провГдних мiсць посiдае грампозитивна спороутворююча облiгатно-анаеробна бактерiя Clostridium difficile. Описано три фактори патогенной! даного мшрооргашзму: токсин А (ентероток-син) стимулюе секрецiю рiдини в просвгг кишечника; токсин В (цитотоксин); бглок, що пригнiчуе перистальтику кишечника. 1х вплив на слизову оболонку веде до розвитку запальних змш i пiдвищеного апоптозу еште-люцитш. При обстеженнi цих хворих в аналiзах кровi звертають на себе увагу нормохромна залiзодефiцитна анемiя, лейкоцитоз зi зрушенням лейкоцитарно! фор-мули влiво аж до мiелоцитiв, тромбоцитоз i збiльшення швидкостi осГдання еритроципв; гiпонатрiемiя, гшо-альбумiнемiя, зниження рiвня залГза, рiзке пiдвищення рiвня С-реактивного бглка, позитивна реакцiя калу на приховану кров iз бензидином; при дослщженш калу методом 1ФА визначаються токсини А i ВС. difficile. Для виключення дилатацй' товсто! кишки необхгдним е оглядовий знiмок черевно! порожнини в положеннi лежачи — ширина петель у межах норми. При ультразвуковому дослщженш черевно! порожнини — потовщен-ня стшок товсто! кишки до 10 мм. При комп'ютернш томограф!! оргашв черевно! порожнини — потовщення стiнок товсто! кишки, звуження просвпу кишки. Зу-пинився на порГвняльнш характеристицi щопатично! антибiотикоасоцiйовано! дiаре! та дiаре!, пов'язано! з iнфекцiею С. difficile. Надав шформацш стосовно лГку-вання антибютикоасоцшовано! дiаре!.
1нформащю щодо повторног терапП' хворих на ei-русний гепатит С надав С.В. Федорченко, д.м.н., с.н.с., завгдуючий науковим вiддiлом вiрусних гепатитiв та СН1Ду ДУ «1нститут етдемюлогп та шфекцшних хвороб iM. Л.В. Громашевського НАМН Украгни». Зупинив-ся на юторИ противГрусних препарапв, ефективност рГзних схем лГкування, резистентност до препаратГв, розподГлу генотипiв вГрусного гепатиту С в Укра'гш, ре-комендацгях Гз лГкування.
О.К. Дуда доповiв про сучасне бачення патогенетич-ног терапп вiрусних гепатитiв. бвропейський регюн ВООЗ охоплений непомГтною епГдемГею вГрусного гепатиту B i C. За останшми оцГнками, 13,3 мгльйона осГб ГнфГкованГ хронГчним гепатитом В та 15 мтьйошв жи-телГв живуть Гз гепатитом С. У всьому свт гепатити В
г С е причиною хрошчних захворювань приблизно у 500 мтьйошв ошб. Вгдповгдно до сучасних глобальних ощнок на вГрусний гепатит щороку доводиться май-же 1 млн випадыв смертГ, що в!дпов!дае рГвню смерт-носп вгд В1Л/СН1Ду та перевищуе смертшсть вгд ту-беркульозу Г малярг!. В бвропейському репою ВООЗ щороку близько 36 000 ошб вмирають в!д гепатиту В г ще 86 000 — в!д гепатиту С. ДвГ третини всгх хворих на гепатит В Г С у бвропейському репош живуть у кра!-нах Схтно! бвропи Г Центрально! Ази. ДоповГдач показав стада розвитку фГброзу печГнки. ЗгГдно з даними ВООЗ, за останш 20 рокГв у всьому свт наметилась чГт-ка тенденцгя до зростання числа захворювань печГнки, що вносять значний вклад у захворювашсть Г смерт-нГсть населення. В УкраНш за останнГ 10 рокгв частота поширеностГ хронГчних гепатипв та цирозГв печГнки збГльшилася не менше нгж у 2,5 рази. На сьогодш тгль-ки на диспансерному облГку в Укрш'т перебувае понад 280 тис. хворих на хрошчний гепатит рГзноманггао! етгологи (652 на 100 тис. населення) Г бгльше 40 тис. хворих на цироз печГнки (128 на 100 тис. населення). РГзкому збтьшенню числа хворих Гз хрошчними за-хворюваннями печГнки сприяли збГльшення рГвня захворюваносп на вГруснГ та токсичнГ (алкогольний та медикаментозний) гепатити, а також ютотне зрос-тання числа хворих з ожирГнням Г цукровим дГабетом, якг е основною причиною розвитку порГвняно ново! нозологГчно! форми — неалкогольно! жирово! хворо-би печГнки. Надав ГнформацГю стосовно етГологГчно! структури хронГчних гепатитГв, факторГв, що сприяють ураженню печГнки. Зупинився на патогенетичних ме-ханГзмах, на питаннях лГкування.
В.1. Трихлiб у свогй доповШ стосовно синдрому ендо-генног ттоксикацй дав формулювання поняття ендоген-ног ттоксикацй, вказав, при яких станах, захворюваннях цей синдром спостериаеться. Акцентував увагу на тому, що вираженГсть синдрому ГнтоксикацГ! е критерГем тяжкостГ процесу та визначае його наслгдки. Залежно вгд джерел надходження токсишв, штоксикаци подг-ляються на екзогеннГ, ендогеннГ, ендотоксикози. Зу-пинився на стадгях розвитку цього синдрому, особли-востях при вГрусних та бактерГальних шфекцгях. Надав ГнформацГю стосовно проявГв синдрому при рГзних ступенях тяжкостГ при рГзних захворюваннях. Представив маркери ендогенно! штоксикаци, пояснив, як проводити розрахунки для визначення його ступеня. Представив шляхи детоксикаци, класифГкацГю Гн-фузГйних препаратГв, типи розладу мГкроциркуляцГ!. ПривГв результати дослГджень щодо шфузшно! терапП у хворих на малярГю та ГншГ ГнфекцГйнГ захворювання. ДоповГв про класифГкацГю ентеросорбентГв, ефектив-нГсть застосування дгоксину кремнГю (максисорбу) при рГзних захворюваннях за лГтературними даними.
Про герпесвiруснi захворювання, у тому чисм нервовог системи, клшчш прояви, варiанти оптим1зацй патоге-нетичног терапп доповыи А.О. Руденко, д.м.н., профе-сор; Л.В. Муравська, к.м.н., с.н.с.; П.А. Дяченко, к.м.н., с.н.с.; Б.А. Пархомець, н.с.; В.Ю. Клюс, Л.В. Березта, д.м.н., с.н.с. вiддiлу ттенсивног терапп та детокси-
кащг; B.I. Матяш, д.м.н., професор, saeidyean Центру ЫфекцШних уражень нервовог системи; О.Ш. Панасюк, к.м.н., с.н.с. eiddrny ттенсивног терапгг та детоксика-щг; Д.В. Говорова, к.м.н., н.с. eidduy ттенсивног тератг та детоксикацгг ДУ «1нститут етдемюлоги та тфекцШних хвороб iM. Л.В. Громашевського НАМН Украгни»; О.В. Виговська, д.м.н., професор кафедри дитячих тфекцШних хвороб Нащонального медичного утверситету м. О.О. Богомольця.
Вгд групи aвторiв is доповгддю «Маски ВШ-тфекцп у дтей» виступила к.м.н. Ш.О. Палатна, доцент (ст-вавтори — Крамарьов С.О., д.м.н., професор, зaвiдyвaч кафедри дитячих тфекцШних хвороб; Воронов О.О., к.м.н., асистент Нащонального медичного утверситету м. О.О. Богомольця).
В.С. Копча, д.м.н., професор кафедри тфекцШних хвороб з епiдемiологiею, шшрними i венеричними хворобами Тернотльського державного медичного утверситету м. 1.Я. Горбачевського, представив Ыформащю щодо сказу. Сказ — це гостра шфекцшна хвороба з групи зоо-ноз1в, спричинена нейротропним рабдов1русом, що характеризуемся смертельним (за втсутноста своечасно! специф1чно! профтактики) ураженням центрально! нервово! системи. Вщмгтив, що в1д сказу щор1чно гине бтьше 100 людей, а число вимушено щеплених досягае мтьйошв. В Укра'1ш за медичною допомогою з приводу укушв тваринами щороку звертаеться близько 110 тис. ошб, 1з них майже 20 тис. отримують раб1чн1 щеплення. Структура шф1кування людини в1русом сказу в Укра-!'ш: 42 % — вовки, лисищ; 22 % — коти; 16 % — собаки; 20 % — стьськогосподарсьи тварини. Зупинився на р1знш тривалост шкубацшного перюду при р1зних укусах. Короткий — при укусах у голову; пальщв; тяжк1 ушкодження; у дтей; у нещеплених. За Наказом МОЗ в1д 15.04.2004 № 205 «Про удосконалення заход1в профтактики захворювань людей на сказ» (з1 змшами, внесеними зпдно з Наказом МОЗ № 757 в1д 29.11.2007) та «1нструкщею щодо застосування вакцини антира-б1чно! культурально! концентровано! очищено! шакти-вовано! сухо! (КоКАВ)» перша медична допомога особ1, яка постраждала, включае ретельне промивання рани, подряпини, садна, заслинених мюць струменем води з милом, обробку кра!в рани 70% етиловим спиртом або 5% розчином йоду, накладання стерильно! пов'язки. Кра! рани протягом 3 д1б не вишкають i не зашивають, за винятком ушкоджень, що потребують спещальних х1рурпчних втручань за життевими показаннями. Нин в Укра!н1 зареестроваш та використовуються: вакцина КоКАВ; вакцина шактивована антираб1чна веро-раб; шактивована очищена антираб1чна вакцина ра-бшур®; вакцина, виготовлена на культур1 клгтин веро шдираб; антираб1чний 1муноглобулш, гомолопчний та гетеролопчний (1з кров1 коня). Допов1дач вщмгтив, що в останшх офщшних нормативних документах не згадуеться про умовний та безумовний курси анти-раб1чних щеплень. Натомють схема лшувально-про-фтактично! 1мушзац!! передбачае початок вакцинаци не негайно, а тльки тсля появи ознак сказу тварини, l! загибел1 чи зникнення упродовж 10-денного перюду
спостереження. Таке спрощення може супроводжува-тися фатальними наслщками для пащента, осктьки не зобов'язуе лшаря до негайного введення вакцини з моменту звернення (як це передбачав умовний курс). Остаточш сумшви розвше й примгтка: «День початку вакцинаци не завжди бувае першим днем укусу або першим днем звернення...» Акцентував увагу на стрному питанш, що потребуе уточнення: «Категория ушкодження 3а — ослинення пошкоджених слизових оболонок, будь-який укус голови або обличчя, ши!, пальщв, кистей рук, промежини, гешталш, широкий або глибокий укус будь-яко! лок^1зац1!, множинн (2 i бтьше) укуси, нанесет домашшми тваринами, — тва-рина в момент укусу i протягом 10 д1б спостереження здорова — вакцинащя не призначаеться». Були випад-ки, коли прояви сказу у тварини розвивались шзшше, тобто час був втрачений. У висновках вщмгтив, що дощльно доповнити «1нструкщю щодо застосування вакцини антираб1чно! культурально! концентровано! очищено! шактивовано! сухо! (КоКАВ)», затверджену МОЗ Укра!ни 16.11.2004, ведомостями про умовний та безумовний курс антираб1чно! вакцинаци, як1 були в попередньому, вже не чинному документ (Наказ МОЗ УРСР в1д 12.08.75 № 415 «Про заходи профтактики сказу серед людей в Укра'!ш»). При цьому сл1д наголо-сити на негайному початку умовного курсу вакцинацй', а не тсля появи клИчних ознак сказу у тварини. Варто додатково вивчити можливють подовження перюду за-разност собак i кот1в понад 10 д1б до появи клИчних ознак сказу з огляду на термшову потребу встановлен-ня в такому раз1 тривалшого перюду спостереження за твариною, яка завдала укусу людиш.
1.Ф. Маковська з Нащонального утверситету бюре-сурав i природокористування Украгни доповыа про сказ, епiдемiчне значення р1зних видiв тварин у поширент сказу в Украгт.
Про питання дiaгностики хвороби Лайма в Украгт вiд групи aвторiв доповыа М.1. Шкыьна, к.м.н., доцент (ств-доповiдaчi: М.А. Андрейчин, д.м.н., професор, академж НАМНУ; Н.А. Васильева, д.м.н., професор; О.Ш. 1вах1в, к.м.н., доцент) iз кафедри ЫфекцШних хвороб з етдемю-логiею, штрними та венеричними хворобами. На сьогод-ш вщомо понад 30 вид1в борелш, що передаються кль щами. 1х розподтяють на 2 групи: 1-ша — комплекс Borrelia burgdorferi sensu lato s.l.; 2-га — група ктщових поворотних лихоманок КПГ, TBRF, tick-born relapsing fever) (Paster et al., 1991). Кл1щов1 поворотш лихоманки (tick-born relapsing fever) викликають: B. hermsii, B. parkeri, B. turicatae, B. coriacea, B. miyamotoi. Зупини-лась на втсотку виявлення В. miуаmоtоi (17 (2,3 %) 1з 754 за даними ДНК (ПЛР у реальному чаш)). Привела перел1к метод1в, що спрямован на пряму детекц1ю збуд-ника, його антигешв або ДНК: м1кроскоп1чний; культу-ральний; молекулярно-б1олог1чний (ПЛР-д1агностика). Методи, спрямован1 на виявлення антилл до Borrelia burgdorferi: непряма реакщя 1мунофлуоресценц1!; 1ФА; метод 1мунного блотингу. Зупинилась на 1муноблотин-гу (1муноблоту), що п1дтверджуе д1агноз для пац1ент1в 1з позитивними або невизначеними результатами ан^1з1в,
отриманих у тому числГ за допомогою реакцй' пасивно! гемаглютинаци або 1ФА; на етапах удосконалення Гму-ноблотингу. Навела ГнформацГю щодо вестерн-блоту (англ. Western blot) — лабораторного методу, заснованого на реакцй' антиген — антиттло, що застосовуеться для визначення специфГчних проте!шв в екстрактах клГтин або тканин, попередньо фракцюнованих за допомогою гелевого електрофорезу та перенесених на нироцелю-лозну або PVDF-мембрану, що розташованГ в порядку молекулярно! маси. Окремо зупинилась на антигенах комплексу Borrelia burgdorferi sensu lato (нативних та ре-комбГнантних), на таких методах: бвролайн вестерн-блот (WB), бвролайн RN-AT IgM, IgG. Зупинилась на результатах власних дослгджень. У висновках вгдмГтила: при серологГчному дослщженш в теста ELISA антилла хоча б одного класу IgM i IgG до B. burgdorferi sensu lato (B. burgdorferi sensu stricto, B. afzelii та B. garinii) (позитивш або промГжш результати) виявлено у 40,0 % працюючих люових господарств Хмельницько! областц 43,3 % — За-карпатсько! областГ; 58 % — Житомирсько!. Дослгджен-ня методом Гмуноблоту (EUROLINE Borrelia RN-AT) пГдтвердило наявнють антитГл класу IgM до B. burgdorferi sensu lato (B. burgdorferi sensu stricto, B. afzelii та B. garinii) (позитивш або промГжш результати) лише в 66 (61,1 %) обстежених, IgG (тгльки позитивш) — у 112 (87,5 %) респондент Гз числа попередньо обстежених методом ELISA ошб Гз позитивними i промГжними показниками, що вказуе на необхГднють двоетапного серолопчного методу дГагностики Лайм-борелюзу. Високий вГдсоток ГнфГкування (40,0—58,0 %) B. burgdorferi sensu lato обстежених пращвникГв люових господарств Закарпатсько!, Хмельницько! та Житомирсько! областей дае пГдставу для вГднесення хвороби Лайма до групи професГйних за-хворювань лГсникГв Укра!ни, в тому числГ цих регГонГв.
С.С. Подобiвський, к.б.н., доцент кафедри бюлогй; Л.Я. Федонюк, д.м.н., професор, зав. кафедри бюлогй; В.С. Подобiвський i3 кафедри бюлогй ДВНЗ «Тернотль-ський державний медичний утверситет iм. 1.Я. Горбачевского МОЗ Украгни» доповыи про використання ттерактивних карт при дослгджент жсодових кл^в. У висновках вгдмГтили, що застосування штерактив-них карт п!д час дослгдження морфофГзюлопчних, бю-лопчних та ешдемюлопчних особливостей шсодових клщГв дае можливють отримувати просторов! уявлення про поширення клщГв, автоматично отримувати даш у виглядГ графтв, дГаграм тощо. Подання штерактив-них карт органам мюцевого самоврядування дозволить розробити дГевГ заходи боротьби з клГщами саме в тих мюцях, де вони найчастГше поширенГ й уражують рГзнГ верстви населення. Висвплення на картах шформаци про сезонне i бГотопГчне поширення Гнвазованих збуд-никами ГнфекцГй рГзних стадГй клщГв дозволить розробити дГеву систему попередження населення з метою уникнення його вГд уражень клГщами.
В.Ю. Клюс вiд групи авторiв (А.О. Руденко, д.м.н., професор; Л.В. Муравська, к.м.н., с.н.с.; П.А. Дяченко, к.м.н., с.н.с.; Б.А. Пархомець, н.с.) i3 вiддiлу нейрот-фекцш ДУ «1нститут етдемюлогй та тфекщйних хвороб iм. Л.В. Громашевського НАМН Украгни» довела, що
останнм часом в багатьох регюнах Украгни, що е природными вогнищами та ареалами проживання жсодових кл^в, спостеркаеться зростання захворюваностi на Лайм-борелюз. У лiтературi дуже часто називають хворобу Лайма «великим 1м!гатором», тому що вона пе-pe6irae з багатою симптоматикою ктшчних проявiв. В.Ю. Клюс привела результати власних досл!джень i3 приводу вивчення клМчних особливостей хвороби Лайма, полiморфiзму органних уражень, особливо при ураженнях нервово! системи, комплексу показниив лабораторних та шструментальних методiв. Зупинилась на етютропнш терапи' на рiзних стадиях хвороби. Запропонувала комплексну етiопатогенетичну терапiю в пащентав з ураженням нервово! системи при хворо-6î Лайма: на I етат етiотропна терапiя (21—28 дшв) включае: цефоперазон — 1 г в/в 2 р/д; метрошдазол — 100,0 мл (500 мг) в/в 2 р/д; шфузшна тератя: р-н NaCl 0,9% — 150 мл; рибоксин — 5,0 мл; аспаркам — 5,0 мл; вггамш С 10% — 4 мл; на II еташ патогенетична тератя включае (10 дшв): азоксимер бром!д — 6 мг в/м 1 р/д (10 дшв); цитиколш — 500 мг в/м 1 р/д (10 дшв); на III етат в!дновлювально! терапи' (протягом 1 мюяця): фе-шбут — 250 мг 2 р/д; луцетам — 1200 мг 1 р/д.
В.1. Трихлiб 3i ствавтором С.В. Золтою, ст. лейтенантом м/с i3 вшськового гостталю м. Житомира привели даш стосовно ткубацШного перiоду при хворобi Лайма з рiзних лггературних джерел, лабораторно! дiа-гностики з використанням рiзних методiв, клшчних проявiв хвороби при рiзних стадиях, при рiзних ураженнях оргашв та систем. Зробили огляд лiтератури стосовно антибактерiальноï терапи' та профилактики.
Про лжування лкарсько-резистентного туберкульо-зу — пошук нових ршень доповыа С.Л. Матвеева, к.м.н., доцент кафедри фтизiатрiï та пульмонологи Хармвсько-го нащонального медичного ушверситету Доповщач вщ-мигсла, що швидкють поширення лшарсько-стшкого туберкульозу (ЛСТБ) у свт перевершила найпохмурiшi прогнози. Зупинилась на таких поняттях: монорезис-тентний туберкульоз — резистентнiсть до лише одного з первинних протитуберкульозних препарат, полiре-зистентний туберкульоз — резистентнють до бiльше нiж одного з первинних протитуберкульозних препарат (але не до iзонiазиду та рифампiцину одночасно), муль-тирезистентний туберкульоз (МРТБ) — резистентнють щонайменше до iзонiазиду та рифамтцину одночасно, туберкульоз iз розширеною резистентнiстю (РРТБ) — резистентнiсть до фторхшолону та принаймнi до одного з трьох iн'eкцiйних препаратiв II ряду (капреомщин, ка-намiцин чи амшацин) на додачу до мультирезистентнос-тi, рифампiцинрезистентний туберкульоз (РифТБ) — резистентнють визначають за допомогою фенотипових чи генотипових методiв за наявност чи вiдсутностi ре-зистентностi до шших протитуберкульозних препаратiв. Вона включае будь-яку резистентнiсть до рифампiцину незалежно вiд того, чи це моно-, мульти-, полi- чи роз-ширена резистентнiсть. Доповiдач довела iнформацiю стосовно розрахунково! кiлькостi випадив МРТБ серед ус!х зареестрованих випадив ТБ у бврорегюш ВООЗ у 2014, 2016 рр., про найвищi показники МР та РифТБ се-
ред вперше виявлених хворих на ТБ у светё, питому вагу РР ТБ серед зареестрованих випадкёв МРТБ. Так, у свё-Ti у 2015 р. було зареестровано 480 000 нових випадкёв МРТБ плюс 100 000 нових випадкёв РифТБ, яким по-трiбне лiкування за режимом МРТБ. Бельша келькёсть пацiентiв i3 РифТБ i МРТБ отримують лiкування, але цього все ще недостатньо. Привела основнё стратегй' лiкування хворих на МРТБ. Зупинилась на свiтовому прогресi в розвитку та оцiнцi методов диагностики ТБ. Для прискорення виявлення випадкёв МРТБ ВООЗ ре-комендуе використовувати в лабораторий дiагностицi два технолопчнё молекулярно-генетичнi педходи: ПЛР у режимi реального часу (GeneXpert, Cepheid, США) та лё-нiйний зонд-аналiз (Hain lifescience, Нiмеччина). Моле-кулярно-генетичне тестування — Xpert MTB/Rif. Метод виявляе MTB i оцiнюе стiйкiсть до рифампёцину з ви-користанням ПЛР у реальному чаш. Тривалёсть тесту — 2 години. Xpert MTB/RIF може бути виконаний у лабора-торiях I—III рiвнiв. Прийнятний рiвень помилок < 3 %. Може бути використаний як початковий дёагностичний тест для дорослих i детей для оцiнки наявностё МРТБ або ВIЛ-асоцiйованого туберкульозу. Надаеться перевага як початковому дiагностичному тесту при доследженнё спинномозковоё рiдини хворих на ТБ, менёнгёт i певних зразкёв (лiмфатичних вузлiв i шших тканин) вед пацёен-тiв iз пiдозрою на позалегеневий туберкульоз. С.Л. Матвеева показала ефективнёсть використання GeneXpert для дiагностики позалегеневого ТБ. В керiвництвi ВООЗ вед 2016 року як початковий тест для виявлення стшкостё до ёзонёазиду, фторхёнолонёв та амёноглёкозидев для хворих iз позитивним результатом стiйкостi до рифампщину рекомендуеться використовувати лiнiйний зонд-аналiз. Ключовi змiни з лiкування ЛСТБ: корот-костроковий режим лiкування ЛСТБ рекомендуеться для програмного впровадження. У всех випадках РифТБ хворi повиннё отримувати лiкування МРТБ незалежно вед Н-чутливостi. Розглянуто нове угрупування лшв для ёндиведуальних режимiв лiкування ЛСТБ. Рекомендаций для лёкування ЛСТБ у детей заснованё на даних метаана-лёзу. Зупинилась на режимах лёкування, алгоритме дёа-гностики. Препарати, що рекомендован для лёкування мультирезистентного туберкульозу. Група А. Фторхёно-лони (офлоксацин, левофлоксацин, моксифлоксацин, гатифлоксацин). Група В. Ш'екцшш препарати другого ряду (канамёцин, амёкацин, капреомёцин). Група C. Шшё препарати другого ряду (етюнамед/протюнамед, ци-клосерин/теризидон, лёнезолед, клофазимён). Група D. Додатковё препарати (не для лёкування МРТБ): D1 — тразинамед, етамбутол, велик! дози ёзонёазиду; D2 — бедаквилин, деламанед; D3 — параамшосалщилова кислота, ёмёпенем/целастатин, меропенем, амоксицилён/ клавуланат, тёоацетазан. Надала рекомендацёё стосовно ёндиведуального режиму лёкування МРТБ. Для пацёентёв ёз РифТБ або МРТБ рекомендуеться режим ёз принай-мнё п'ятьма ефективними протитуберкульозними леками пед час ёнтенсивноё фази, включаючи пёразинамед i чотири ключовё протитуберкульознё препарати другого ряду. Шшё рекомендацёё стосовно ёндиведуального режиму МРТБ: якщо мёнёмальну келькёсть ефективних
протитуберкульозних лшв неможливо скласти, як за-значено вище, можна додати агента з групи D2 та шших агентёв ёз групи D3, щоб привести до загальноё кёлькос-тё — п'яти препаратёв. Для пацёентёв ёз РифТБ або МРТБ рекомендуеться, щоб режим посилювався дал! високою дозою ёзонёазиду i/або етамбутолу. Доповедач надала ён-формацёю стосовно вибору режиму лёкування для пацё-ентёв ёз РРТБ. При цьому враховуються: педтверджена чутливёсть або передбачувана ефективнёсть усех лшв у короткостроковому режим! МРТБ (крём ёзонёазиду); хворий не приймав ПДР бельше 1 мёсяця; немае непере-носимостё лшв у короткостроковому режим! ЛСТБ чи вагетностё; е тельки легеневе захворювання; всё лёки для короткострокового режиму ЛСТБ е в программ Надала ёнформацёю стосовно препаратёв бедаквелён, деламанед. Показала ёндикатори монеторингу впровадження стра-тегёё ВООЗ End TB (2025 рёк): охоплення лёкуванням (частка хворих, як! отримували лёкування вед усех зареестрованих протягом року) > 90 %; успех лёкування (частка хворих з ефективним курсом лёкування вед ушх взятих на лёкування протягом року) > 90 %; охоплення превен-тивним лёкуванням (частка осёб, яке почали лёкування ЛТI, вед всех, яке мають показання) > 90 %; впровадження нових деагностичних систем i нових препарат (частка хворих, дёагностованих швидкими тест-системами, вед всех виявлених хворих; частка хворих, яке отримували режими хёмютерашё з включенням нових препаратёв, вед усех, яке мали показання) > 90 %.
Ю.О. Сухов, к.м.н., доцент кафедри гнфекцгйних хвороб НМАПО м. П.Л. Шутка, Н.В. Коротчук, завгдуюча клгнгко-дгагностичною лабораторгею ДУ «1нститут серця МОЗ Украгни», доповгли про антибготикорезис-тентнкть Ps. aeruginosa в сучасних умовах.
З аналгзом захворюваностг на грип та ГРВ1 в сезо-нг 2017—2018 рокгв серед населення Украгни доповгла О.О. Артемчук, завгдувач Центру грипу та ГРВ1 ДУ «Центр громадського здоров'я МОЗ Украгни». Основш характеристики епедемёчного сезону 2017—2018 ро-кёв: шзнш початок сезону та його схожесть на сезон 2014—2015, коли вёруси грипу типу В також були до-мёнуючими; середня ёнтенсивнёсть епедемёчного про-цесу (з 5 лютого 2017 року до 5 березня 2018 року за-хворюванёсть перевищувала епедемёчнё пороги в межах 25—75 % ёз вёрусологёчно педтвердженими випадками грипу); регёональне географёчне поширення (захворю-ванёсть перевищувала епедемёчнё пороги на територёё одного та бельше регёонёв, але менше 50 % вед ёх загальноё келькостё). Надала ёнформацёю стосовно захворю-ваностё на грип та ГРВ! в епедсезонё 2017—2018 рокёв (з 40-го тижня 2017 року по 14-й тиждень 2018 року). У сезон захворюваностё на грип та ГРВ! (з 10.10.2017 по 08.04.2018) зареестровано 5 081 328 випадкёв за-хворювань на грип та ГРВI серед населення Украёни, з яких 67,8 % становлять дети вёком до 17 рокёв. За перё-од спостереження 13,1 % населення краёни перехворё-ло на грип та ГРВГ Рёвень захворюваностё в епёдсезон 2017—2018 рокёв на 1,6 % менше рёвня аналогёчного перёоду минулого епёдемёчного сезону. З початку епед-сезону 2017—2018 рр. в Украёнё госпёталёзовано з по-
переднiми дiагнозами «грип» та «гостра pecnipaTopHa BipycHa шфекцш» 169 208 oci6 (3,0 % вгд захворiлих), з яких 77,0 % — дти до 17 роив. За перюд i3 40-го тижня 2017 року по 14-й тиждень 2018 року було зареестро-вано 6 лабораторно шдтверджених летальних випадыв вiд грипу та ГРВ1, у тому числГ 4 — вгд вiрусу грипу типу В (67,0 %), а також по 1 випадку вгд вiрусу грипу типу A(H1N1)pdm09 та риновiрусy Серед померлих най-бiльшу частку становили дти вiком до 7 рокiв (67,0 %), решту (33,0 %) — особи вшом вiд 40 до 50 роыв. О.О. Ар-темчук показала результати лабораторних дослiджень (ПЛР), що проведенi лабораторними центрами МОЗ Украгни. Починаючи з 40-го тижня 2017 року, методом ПЛР дослгджено 2726 зразыв матерiалiв вiд пащенпв iз пiдозрою на грип, iз них у 31,4 % випадыв результат по-зитивний: 789 — вiрус грипу типу В; 29 — вiруси грипу типу A(H1N1)pdm09; 24 — А нетиповий; 14 — A(H3N2) сезонний. Охоплення щепленнями проти грипу осiб груп ризику (Украгна, епiдсезон 2017—2018): iз початку епiдемiчного сезону проти грипу вакциновано 182 777 ошб, що становить 0,5 % вгд загальног ылькосл насе-лення крагни, забезпечуе лише шдивщуальний захист i е недостатшм для створення колективного iмунiтету. 1з 12,5 млн осiб груп медичного (особи з хронiчними захворюваннями, особи втэм понад 60 роив, особи, як перебувають у спецiалiзованих закладах) та етде-мiчного (вагiтнi жшки, персонал медичних закладiв, персонал шдприемств, установ, органiзацiй, персонал освп-шх закладiв) ризикiв вакциновано 166 150 ошб. Надала рекомендаци щодо складу вакцини проти грипу на сезон 2018—2019 рр.: у наступному сезош ВООЗ запропонувала двi змши в складi тривалентног вакцини проти грипу; компонент A(H3N2) замiнений на вiрус, подiбний A/Singapore/INFIMH-16-0019/2016 (H3N2); у тривалентних вакцинах компонент В замь нений на вiрус, подiбний B/Colorado/06/2017, який е новим штамом B/Victoria. Таким чином, доповгдач вiдмiтила, що рекомендацгг' зi складу вакцини проти грипу на сезон 2018—2019 рр. в Швшчнш швкуш таы: A/Michigan/45/2015(H1N1)pdm09n-подiбний вгрус; A/Singapore/INFIMH-16-0019/2016 (H3N2); B/Colo-rado/06/2017.
З приводу стенозуючого ларинготрахегту в dimeü (dia-гностичног та лтувальног тактики) доповыа Л.М. Ста-нклавчук, к.м.н., доцент кафедри дитячих тфекцшних хвороб Втницького нацюнального медичного утверсите-ту м. М.1. Пирогова.
З доповгддю «Вплив втамтного комплексу «Аква-каротин» на показники системи муттету в модельних дослгдженнях на тваринах» виступили О.А. Ракша-Слюсарева, д.б.н., професор кафедри медичног бюлогй, вiрусологiг та мунологй; О.А. Слюсарев, к.м.н., зaвiд-увач кафедри Донецького нацюнального медичного ут-верситету МОЗ Украгни, м. Краматорськ; I.A. Тарасова i3 ДУ «1нститут етдемюлогй та тфекцшних хвороб м. Л.В. Громашевського НАМН Украгни»; С.С. Боева з Донецького нацюнального медичного утверситету МОЗ Украгни, м. Краматорськ; В.М. Остапенко з ТОВ «Б1О-НАФТУСЯ», м. Кигв.
О.О. Воронов, к.м.н., асистент на кафедрi дитячих тфекцШних хвороб Нацюнального медичного утверситету iM. О.О. Богомольця, доповiв про сучаснг пгдходи до лгкування та профыактики ментгококовог тфекцгг' в дгтей. Доповщач зазначив, що з аналiзу стану захво-рюваност на меншгококову шфекцш та бактерiальнi меншпти, результативност ïx лабораторного шдтвер-дження в багаторiчнiй динамщ вiдмiчаeться тенденщя до зниження. Станом на вересень нишшнього року зареестровано 250 випадыв меншгококово'г' шфекщг (за той самий перюд минулого року — 271). За дани-ми офщшног статистики, ыльысть хворих на менш-гококову шфекцш у 2014 рощ зменшилася на 22,44 % порiвняно з 2013 роком (вщповщно 349 випадыв проти 450). Незважаючи на зниження захворюваносп на меншгококову шфекцш, стабшьною залишаеться ыльысть летальних випадыв. Так, у 2014 рощ меншго-кокова шфекщя стала причиною 60 смертей, а у 2013 рощ — 65. Бшьшють летальних випадыв (86,7 %) у 2014 рощ зареестрована серед дггей — 52 випадки. Летальш випадки серед дггей зареестроваш в бшьшосл регю-шв крагни, за виключенням Юровоградськог, Херсон-ськог, Чернтвськог областей. О.О. Воронов зупинився на мiжнародниx рекомендащях стосовно л^вання та профилактики меншгококово'г' шфекщг.
З приводу епгднагляду за особливо небезпечними при-родно-вогнищевими тфекщями в Украш виступила З.М. Нехороших, д.м.н., с.н.с., провгдний науковий ств-робтник вгддглу наукового монгторингу, аналгзу моделю-вання розвитку епгдемгчних процесгв небезпечних, особливо небезпечних та актуальних шфекцШ ДУ «Украгнський науково-дослгдний протичумний гнститут м. I.I. Мечникова МОЗ Украгни».
Про випадки синдрому Стгвенса — Джонсона в прак-тицг тфекцютста доповыи В.1. Трихлгб, Л.В. Козачен-ко, С.В. Золгна.
На секцп' молодих вчених виступили слуxачi Укра-гнськог вшськово-медичног академгк М.М. Поль щук, лейтенант м/с; М.А. Багшський, лейтенант м/с; Ю.П. Шаварин, лейтенант м/с; В.В. Шамхалова, ст. лейтенант м/с, та студенти Нацюнального медичного ушверситету iм. О.О. Богомольця: М.В. Барський, студент 4-го курсу медичного факультету № 3; Д.С. Казакова, студентка 4-го курсу медичного факультету № 3; М.А. Глюза, студентка 4-го курсу медичного факультету № 3; Д.М. Дяченко, студент 5-го курсу медичного факультету № 3; Н.О. Заремблюк, студентка 5-го курсу медичного факультету № 2; Д.О. Петрик, студентка 5-го курсу медичного факультету № 1; 1.Ю. Ко-валюх, студентка 6-го курсу медичного факультету № 3; Ю.1. Колесник, студентка 5-го курсу медичного факультету № 3, В.М. Приходько, студентка 5-го курсу медичного факультету № 2; Я.О. Родь, студентка 5-го курсу медичного факультету № 3; Л.1. Фари-на, студентка 6-го курсу медичного факультету № 3; К.О. Чернишова, студентка 6-го курсу медичного факультету № 3.
Наприынщ була прийнята резолющя конференцп'. ■
