Олена Валентишвна Ночовкша,
здобувач кафедри цивльного права № 1 Нац1ональний юридичний ун1верситет ¡меш Ярослава Мудрого, м. Харк1в
ОКРЕМ1 ПИТАННЯ ПРАВ ТА ОБОВ'ЯЗК1В СТОР1Н ДОГОВОРУ ПОЗИЧКИ
Аналщються права та обов'язки сторт договору позички. Розглядаються особливост1 повно-важень позичкодавця та користувача з урахуванням безоплатност1 в1дносин м1ж ними. Обгрун-товуеться необхгдшсть внесення змт до цившьно-правових норм, як1 регулюють зобов'язання сторт 1з страхування предмета позички та проведення заход1в щодо в1дновлення речь
Ключовi слова: позичка, позичкодавець, позичкоотримувач, користувач, безоплаттсть.
Зафжсоваш певним способом права та обов'язки сторш будь-якого цившьно-правового договору складають його змкт. В1дпов1дно до ч. 1 ст. 628 Цивильного кодексу (дал1 - ЦК) УкраТни це умови (пункти), визначеш на розсуд сторш 1 погоджеш ними, та умови, як1 е обов'язковими в1дпов1дно до акт1в цивильного законодавства [1]. Проблеми сшвввдношення повноважень контрагент цившьно-правових угод щкавили 1 ниш викликають неабиякий штерес фах1вщв. Зокрема, питання сшввщношення прав та обов'языв сторш за договором безоплатного користування майном (позички) розглядали так1 цивШсти, як М. I. Брагшський, С. В. Занковська, О. С. 1оффе, С. Н. Ланд-коф, Д. I. Мейер, Г. М. Полянська, В. О. Рясенцев, Г. Ф. Шершеневич. Учеш в1дм1чали недостатшсть нормативного регулювання зазначених ввдносин, адже у певш часи цив1льно-правов1 норми або були м1зерними, або (у 1922 -1963 рр.) взагал1 не знаходили ввдображення у цивильному законодавствь Так, гл. 27 ЦК УРСР 1963 р. [2] мктила лише кшька статей, присвячених договору безоплатного користування майном, до того ж особливу увагу було придшено регулюванню догов1рних ввдносин за участю сощал1стичних оргашзацш. За радянських час1в роботи науковщв у перюд дИ" названого кодифшованого
УДК 347.735
акта вирiзнялися позитивним викладенням матерiалу та вщсутшстю критики або пропозицш щодо вдосконалення законодавства шляхом внесення змш. Це пояснюеться тим, що безоплатне користування майном бшьшою мiрою було розповсюджене в побут або при користуваннi бiблiотечними фондами. Розвиток ринкових ввдносин та прийняття ЦК УкраТни 2003 р. сприяли акти-вiзацií дослiджень у сферi безоплатного користування та актуалiзували необ-хiднiсть подальшого вивчення особливостей договору позички. На даний час сфера використання цього правочину розширюеться: вш застосовуеться не тшьки у ввдносинах мiж громадянами, а й у правоввдносинах мiж органами влади, мюцевого самоврядування тощо. Питання правового регулювання договору позички дослiджувалися в роботах таких сучасних науковщв, як Н. М. Бойко, I. В. Венедштова, В. О. Гончаренко, Н. А. Д'ячкова, 6. М. Клюева, В. М. Коссак, О. М. Соловйов, Д. Ю. Шпенов. Розгляд точок зору вчених, а також аналiз цившьно-правових норм допоможе з'ясувати обсяг i змкт прав та обов'языв сторш договору позички, що е метою даноТ статтi. Разом iз тим зробленi висновки слугуватимуть базою для подальшого вдосконалення вггчизняного цивильного законодавства.
Передусiм треба зауважити, що зобов'язання сторш договору позички мають певш особливостi. Це пов'язано з бшьш детальним регулюванням у ЦК УкраТни правовщносин, якi виникають у сферi безоплатного користування майном, порiвняно з ЦК УРСР 1963 р. Вщповщно до ст. 827 ЦК УкраТни за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передае або зобов'язуеться передати другш сторош (користувачев^ рiч для користування протягом встановленого строку [1].
Обсяг i змiст прав та обов'язкiв сторш залежить вщ правовоТ конструкцп правочину (реальноТ або консенсуальноТ). Це пояснюеться тим, що певш пов-новаження учасниыв правовiдносин виникають у момент укладення договору позички, можуть мати мюце шд час виконання договору або шсля його припи-нення чи розiрвання. Крiм того, характеризуючи зобов'язання сторш договору позички, слщ звертатися як до норм гл. 60 ЦК УкраТни, так i до правил, яы регулюють вщносини найму (оренди). Зауважимо, що статт гл. 58 ЦК УкраТни необхщно застосовувати, якщо iнше не встановлено главою «Позичка» та не суперечить безоплатност зобов'язання.
Головним обов'язком позичкодавця за договором е передання речi корис-тувачевi. У реальному правочиш ця функцiя виконуеться вже в момент укладення договору, а при консенсуальному перш за все виникае обов'я-зок це зробити. Позичкодавець повинен фактично передати рiч, а також, за необхвдносл, оформити всi ввдповвдш документи, якi засвiдчують надання речi у користування: пiдписати акт приймання-передач^ у певних випадках посввдчити договiр нотарiально тощо.
Правовi наслщки невиконання позичкодавцем обов'язку передати рiч у користування передбаченi ст. 830 ЦК УкраТни та матимуть мюце лише в кон-сенсуальному договора Так, друга сторона мае право вимагати розiрвання
договору позички та вщшкодування завданих збитюв. Зазначеш вимоги пред'являються користувачем позичкодавцев^ а в pa3i виникнення спору - до суду. Як з цього приводу зазначав М. I. Брагшський, для одних договорiв пере-дання речi являе собою виконання обов'язку, що виник, а для шших - тшьки стадш при укладеннi договору [3, с. 785]. Тобто, якщо при укладенш реального договору позички рiч не буде передана користувачев^ вiдносини мiж сторонами не виникнуть, а отже, договiр не буде вважатися укладеним.
Зпдно зi ст. 767 ЦК УкраТни на позичкодавця покладаються наступш обов'язки: передати наймачевi рiч у комплектi i у сташ, що вiдповiдають умо-вам договору найму та ïï призначенню; попередити користувача про особливi властивостi та недолжи речi, якi йому вiдомi i якi можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна користувача або шших осiб чи призвести до пошко-дження само'Т речi пiд час користування нею. Недолжами у цьому контек-стi слвд вважати такi властивостi, що попршують якiсть речi, вiдхилення вiд такого ïï стану, який визначаеться умовами договору позички чи призначенням речi [4, с. 296]. У свою чергу користувач зобов'язаний у присутност позичкодавця перевiрити справшсть речь Якщо користувач у момент передання предмета договору в його користування не переконаеться у справност реч^ вона вважаеться такою, що надана йому в належному стань
Передання речi в позичку не припиняе та не змшюе прав на не'Т трепх осiб, зокрема права застави. Законодавець не оминув це увагою. Так, ввдповщно до ст. 769 ЦК УкраТни при укладенш договору позички позичкодавець зобов'язаний повщомити користувача про всi права трепх осiб на рiч, що передаеться у позичку. Якщо позичкодавець не зробив цього, користувач мае право вима-гати розiрвання договору та вщшкодування збиткiв. Наведеш юридичнi якостi речi мають значення як при консенсуальному, так i при реальному договора
Статтею 778 ЦК УкраТни передбачеш правовi наслвдки полiпшення наймачем речi, передано!" у найм. Спробуемо розiбратися, якi ж обов'язки покладаються на позичкодавця ввдповвдно до ще'Т норми? Позичкодавець зобов'язаний ввдшкодувати вартiсть необхiдних витрат на полшшення речi, якi були зроблеш користувачем за його згодою. Шдлягають вiдшкодуванню й надзвичайнi витрати, понесеш з метою пiдтримання належного стану реч^ передано!" у користування.
За ст. 776 ЦК УкраТни позичкодавець мае проводити каштальний ремонт реч^ передано!" у позичку, за його рахунок, якщо шше не встановлено договором або законом. Детально це питання буде розглянуто нижче, при окресленш обов'языв користувача.
Розглянемо ще один обов'язок. Частиною 1 ст. 802 ЦК УкраТни страху-вання транспортного засобу здшснюеться наймодавцем. По-шшому повинно виршуватися питання страхування транспортного засобу, який виступае предметом договору позички. На наше переконання, щ витрати належать до звичайних та пов'язаш iз утриманням транспортного засобу, який передаеться у користування. Тому варткть страхування предмета позички (за перюд дп
договору з моменту його укладення до припинення або роз1рвання) мае в1д-шкодовуватися користувачем. Наголосимо, що ч. 1 ст. 802 ЦК УкраТни не слщ застосовувати до вщносин позички.
Шсля закшчення строку дп правочину позичкодавець зобов'язаний при-йняти р1ч в1д користувача. Якщо позичкодавець ухиляеться в1д прийняття предмета позички та в зв'язку з цим завдае користувачев1 збитки (наприклад, це можуть бути витрати останнього на збер1гання реч1), таю збитки повинш бути вщшкодоваш позичкодавцем.
Розглянувши обов'язки, перейдемо до прав. Позичкодавець мае право на вщчуження реч1, яка передана ним у користування (ч. 1 ст. 832 ЦК УкраТни). Користувач не мае переважного права перед шшими особами на кушвлю реч1, передано"" йому у користування. Таким чином, позичкодавець не зобов'язаний пропонувати користувачев1 укласти вщповвдний догов1р. В1дчуження реч1 може бути оформлене шляхом укладення оплатного (кушвля-продаж, мша) чи безоплатного правочину (догов1р дов1чного утримання, дарування). До набувача реч1 переходять вс права за договором позички, а його права щодо реч1 обтяжуються правами користувача. Кр1м того, новий власник не вправ1 вимагати дострокового припинення угоди до встановленого строку. Винятком е укладення правочину на невизначений строк. У цьому раз1 зпдно з1 ч. 3 ст. 834 ЦК УкраТни особа, яка стала власником реч1, передано"" у користування, мае право вимагати роз1рвання договору, який укладено без визна-чення строку. Про роз1рвання договору користувач мае бути поввдомлений заздалепдь, у строк, що в1дпов1дае мет позички [1]. Сл1д додати, що з урахуванням принципу свободи договору сторони договору позички можуть домо-витися про його припинення в раз1 продажу реч1 шшш особ1 [5, с. 173].
Позичкодавець може контролювати використання реч1 користувачем зг1дно з ТТ призначенням та умовами договору. Хоча це право прямо не закр1-плене в ЦК УкраТни, але воно безпосередньо пов'язане з правом позичко-давця шщшвати роз1рвання угоди при порушенш користувачем зазначених вище умов. Якщо шсля припинення договору користувач не повертае р1ч, позичкодавець мае право вимагати ТТ примусового повернення, а також вщ-шкодування завданих збитыв (ст. 836 ЦК УкраТни) [1].
Обов'язки користувача передбачаються у глав1 58 щодо найму (оренди), а також закршлеш в ст. 833 ЦК УкраТни. На ввдмшу вщ зобов'язань позичко-давця вони не залежать в1д того, чи е правочин одностороншм або двосторон-шм (взаемним), реальним або консенсуальним. Так, користувач несе звичайш витрати щодо шдтримання належного стану реч1, переданоТ йому в користування. Вш зобов'язаний: а) користуватися р1ччю за ТТ призначенням або вщпо-вщно до мети, визначеноТ у договора б) користуватися р1ччю особисто, якщо шше не встановлено договором; в) повернути р1ч п1сля зак1нчення строку договору в такому самому сташ, в якому вона була на момент ТТ передання [1].
Основним обов'язком користувача е користування р1ччю за ТТ призначенням або вщповщно до визначеноТ мети (наприклад, побутовоТ, благодшно'Т, комерцшно'Т). У раз1 в1дсутност1 такоТ домовленост1 належним буде викори-
стання речi вщповщно до ïï звичайного призначення, яке випливае з ïï суть Вш мае забезпечити належне збержання предмета позички.
Ниш не тшьки науковий, а й практичний штерес представляе обов'язок користувача з несення звичайних витрат щодо шдтримання належного стану реч^ передано"! йому в користування. Вщмггимо, що ЦК УкраТни не мютить визначення, яю витрати вiдносяться до звичайних. Аналiз чинного законодавства та юридично'Т лiтератури дозволяе зробити висновок, що такими слщ вважати витрати щодо утримання предмета позички (а) та пов'язаш з викорис-танням реч^ у тому числi зi сплатою податкiв та iнших платежiв (б). У свою чергу, шд «звичайними» витратами О. О. ^молш розумiв такi, що «виникають при нормальному ходi подш» [6, с. 225]. Учений зазначав, що в силу свое'Т безо-платностi позичка зовсiм не вiдрiзняеться такою мщшстю, як найм, та може бути вельми легко розiрвана позичкодавцем навггь за такою ознакою, що рiч, вiддана в позичку, йому самому знадобилася. За таких умов, вказував цивЬ лют, позичкоотримувач не буде робити шяких затрат на рiч, оскiльки може завжди очiкувати, що вона буде у нього вщбрана достроково [6, с. 267]. Як iз цього приводу зауважуе В. М. Коссак, на користувача покладено обов'язок нести витрати, необхщш для нормального функцюнування речь Розмiр витрат залежить вщ характеру речi та способу ïï використання, проте вони не повинш перевищувати розмiру звичайних витрат власника (позичкодавця) [7, с. 526].
Необхвдшсть шдтримання речi у належному сташ може вимагати прове-дення ремонту. Звернувшись до ч. 1 та 2 ст. 776 ЦК УкраТни, можна зробити висновок: якщо шше не встановлено договором або законом, на користувача покладаються витрати з проведення поточного ремонту речц кашталь-ний ремонт речi провадиться позичкодавцем. Кодекс не мктить визначення понять «каштальний ремонт» та «поточний ремонт». Однак закршлення цих дефшщш необхвдно для виршення питання, чи'Тм обов'язком за договором позички е ix проведення. Тому можна сказати, що каштальний ремонт речi передбачае вiдновлювання ïï елеменив (частин) у зв'язку з Тх фiзичною зношенiстю та руйнуванням, полiпшення експлуатацiйниx показникiв для быьш ефективного використання, а поточний ремонт - систематичне та своечасне шдтримання експлуатацшних якостей та попередження перед-часного зносу предмета договору. Необхщшсть такого ремонту виникае зi звичайного користування рiччю та не пов'язана з ктотним псуванням або зношенням останньо'1. Як зазначае О. М. Соловйов, «покладання на користувача обов'язку по проведенню каштального ремонту, який пов'язаний iз значними матерiальними витратами, повнiстю нiвелюе позитивний ефект, отримуваний останшм у результатi безоплатного користування рiччю, i суперечитиме безоплатнш природi договору позички» [8, с. 352].
Дослвджуючи поняття та змют безоплатностi, М. Й. Бару вказував, що обов'язок позичкодавця може полягати у вщшкодуванш понесених витрат зважаючи на обставини, що склалися [9, с. 53]. Звернувшись до ч. 3 ст. 776 ЦК УкраТни, можна припустити наступне. Якщо позичкодавець не провiв каштального ремонту реч^ що перешкоджае TT використанню вщповвдно до призна-
чення та умов договору, користувач мае право вщремонтувати р1ч та вимагати з позичкодавця вщшкодування вартост ремонту.
З1ставлення викладених точок зору науковщв-правниыв та змкту проа-нал1зованих статей ЦК УкраТни дае змогу зробити наступш висновки. Прове-дення користувачем каштального ремонту об'екта позичкового зобов'язання е можливим у винятковому випадку. Наприклад, при довгостроковому роз-мщенш у буд1вл1 структурного шдроздшу органу державноТ влади, що надае вщповщш послуги населенню, для збереження та розвитку шфраструктури населеного пункту тощо. Питання щодо обов'язку проведення ремонту предмета договору позички слщ вир1шувати виходячи з1 сфери застосування дослщжуваного правочину, строку використання, мети та щлей, як1 ставлять перед собою сторони договору, стану та умов користування р1ччю. До уваги повинш братися строк зношування реч1 та передбачуваний процент амортизации як1 можуть бути визначеш в нормативному порядку, договором або витжати з призначення предмета користування. При цьому попередня згода позичкодавця обов'язкова, оскшьки мае значення при вщшкодуванш корис-тувачу понесених ним витрат у раз1 дострокового роз1рвання договору.
Наступним обов'язком користувача е користування р1ччю особисто, якщо шше не встановлено договором (п. 2 ч. 2 ст. 833 ЦК УкраТни). Проанал1зувавши юридичну л1тературу [3; 5; 8; 10] та з1ставивши цю норму з правилами ст. 774 ЦК УкраТни, можна сказати, що користувач мае право надати предмет позички в користування трет1м особам лише за наявност згоди позичкодавця. Слщ вщмггити, що користувач лишаеться вщповщальним перед останшм. Якщо користувач самовольно надав р1ч третш особ1, то на нього покладаеться ризик випадковоТ загибел1 речь Разом з тим серед учених-цив1л1ст1в немае одностай-ност1 у питанш щодо надання отриманих у безоплатне користування речей в найм (оренду). Так, О. М. Соловйов вважае, що за наявност1 згоди позичкодавця користувач може передавати предмет позички в користування трет1м особам за договором найму (оренди) [8, с. 353]. Говорить про таку угоду й Д. Ю. Шпенов [5, с. 174]. Можна зустр1ти й протилежну точку зору: можлив1сть надання реч1 в оплатне користування заперечуе М. I. Брагшський [11, с. 789790]; його думку шдтримуе 1 I. В. Венеджтова [10, с. 39]. Так, ще з час1в рим-ського права ввдомо, що не можна шшш особ1 передати бшьше прав, шж маеш сам. Дшсно, коло прав користувача за договором позички вужче шж права, як1 мае отримати наймач (орендар) за договором найму (оренди). Наприклад, м1ж зазначеними сторонами можуть виникнути сшрш питання щодо права влас-ност1 на плоди й доходи, яю отриман1 вщ реч1, або п1д час дострокового роз1-рвання договору. Тому, на нашу думку, цю проблему слщ вир1шувати наступним чином. Враховуючи принцип свободи договору, така угода можлива, але тшьки за наявност1 згоди позичкодавця. Повноваження користувача на укладення договору найму (оренду) мають бути обумовлеш у договора Це право необ-хщно передбачити безпосередньо шд час укладення договору позички або вже шд час дп правочину з безоплатного користування отримати згоду в уснш або письмовш формь Порушення користувачем обов'язк1в щодо порядку користу-
вання рiччю та нездшснення ним звичайних витрат з шдтримання належного стану речi дають позичкодавцю право зпдно з ч. 2 ст. 834 та ст. 623 ЦК УкраТни вимагати розiрвання договору та вщшкодування завданих збитыв.
Стосовно обов'язку з повернення об'екта позичкового зобов'язання нау-ковщ О. В. Гончаренко [11, с. 5] та О. М. Соловйов [8, с. 353] пропонують зазначити, що рiч шдлягае поверненню у сташ, у якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у сташ, обумовленому в договора Слщ погодитись i визнати це обгрунтованим, оскшьки такий висновок можна зробити шляхом аналiзу ч. 1 ст. 785 та ч. 3 ст. 833 ЦК УкраТни. До того ж, у такий спосiб буде усунуто неоднозначшсть тлумачення обов'язку користувача. Навггь за умови шдтримання належного стану або вжиття заxодiв iз вщнов-лення, повернення речi за договором позички «у такому самому сташ, в якому вона була на момент ïï передання» [1] не вбачаеться за можливе з урахуванням предмета договору (шдивщуально визначена рiч). На переконання I. В. Вене-джтово'1, це питання виконання договору позички е проблемним: науковець шдкреслюе, що користувач не вщповвдае за попршення реч^ яке сталося внас-лщок нормального ÏÏ зносу або упущень позичкодавця [11, с. 45].
Ще В. О. Рясенцев зазначав, що вщ псування речi слщ вiдрiзняти природ-ний знос, який е невщворотним у процесi користування рiччю [12, с. 11]. Тому при оцшщ виконання даного обов'язку природне зношення речi не повинно братися до уваги за умов нормального ïï використання.
Користувач вщповщае за загибель або пошкодження предмета позички, якщо це сталося з його вини. Ризик випадково'1 загибелi речi також поклада-еться на користувача, якщо: 1) рiч використовувалася ним не за призначенням або всупереч договору; 2) рiч без згоди позичкодавця надана у користування третш особц 3) з урахуванням фактичних обставин користувач м^ перешко-дити загибелi або псуванню реч^ але надав перевагу порятунку свое'1 власно'1 речь З цього приводу О. С. 1оффе вказував, що за загальним правилом ризик випадково'1 загибелi речi покладаеться на позичкодавця як власника речi з тим однак, що вина позичкоотримувача презюмуеться [13, с. 410].
Якщо по завершенш договору користувач не повертае рiч, позичкодавець мае право вимагати ÏÏ примусового повернення, а також вщшкодування завданих збитюв (ст. 836 ЦК Украши) [1].
Незважаючи на чималий обсяг обов'языв користувача, вш надшений й певними правами, яы кореспондуються ввдповвдним обов'язкам позичкодавця. Крiм можливостi вимагати вiдшкодування збиткiв на пiдставi ст. 830 ЦК Украши, ч. 1 ст. 834 Кодексу передбачае право повернути рiч, передану у користування, у будь-який час до спливу строку договору. Якщо рiч потребуе особливого догляду або збержання, користувач зобов'язаний поввдомити позичкодавця про ввдмову ввд договору позички не шзшше як за ^м дшв до повернення речi [1].
Наведений перелiк прав буде неповним, якщо не згадати ще деяы норми. Зпдно зi ст. 778 ЦК Украши користувач мае право на вилучення полшшень реч^ яю були ним здiйсненi та можуть бути вщокремлеш без ïï пошкодження.
Якщо полшшення pe4i зроблене за згодою позичкодавця, користувач мае право на вщшкодування вартостi необхщних витрат. Якщо користувач без згоди позичкодавця зробив полшшення, яы не можна ввдокремити без шкоди для реч^ вiн не мае права на ввдшкодування ïx вартостi.
Якщо рiч передаеться користувачевi не в тому сташ, який був обумовлений договором, користувач, керуючись ст. 768 ЦК Украши, мае право на замшу реч^ якщо це можливо; на усунення недолМв позичкодавцем; вщшкодування витрат на ïx усунення власними силами або на розiрвання договору i ввдшко-дування збиткiв. У цьому контекст окремо треба зупинитися на вщповщаль-ностi. Сторони в договорi позички мають право встановити й iншi пiдстави ïï настання та обсяг за умови, що це не суперечить дшчому законодавству.
Шдсумовуючи викладене, можна вiдзначити, що для вдосконалення правового регулювання окремих прав та обов'языв сторш договору позички необxiдно законодавчо визначити таы поняття, як «звичайнi витрати», «каш-тальний ремонт», «поточний ремонт». Також потрiбно зазначити, якi саме норми гл. 58 ЦК Украши «Найм (оренда)» можна застосовувати до регламен-тацп договору позички. Наприклад, перелiчити ïx у ч. 3 ст. 827 Кодексу. Це дозволить усунути суперечки щодо розподшу таких прав та обов'языв сторiн, як страхування предмета позички, проведення заxодiв iз вiдновлення речi та вщшкодування здiйснениx на це витрат.
Список л^ератури:
1. Цпвшьнпй кодекс Украши ввд 16.01.2003 р. № 435-IV // Верхов. Рада Украши / офщ. веб-сайт [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ print1334313534405674.
2. Цившьний кодекс Украшсько1 РСР ввд 18.07.1963 р. № 1540-VI // Верховна Рада Украши / офщ. веб-сайт [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/1540-06/print1334313534405674.
3. Брагинский М. И. Договорное право / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский : в 2 кн. -Кн. 2: Договоры о передаче имущества. - М. : Статут, 2000. - 800 с.
4. Иванов А. А. Безвозмездное пользование имуществом / А. А. Иванов // Гражданское право : учеб. : [в 2 ч.] / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. - Ч. II - М. : ПРОСПЕКТ, 1998. - Т. 2. - С. 292-303.
5. Шпенов Д. Ю. Догов1р позички / Д. Ю. Шпенов // Цившьне право Украши : Особлива частина : [пвдруч.] / В. Г. Фазикош, С. Б. Булеца, В. В. Заборовський та ш ; за ред. В. Г. Фази-коша, С. Б. Булеци. - К. : Знання, 2013. - С. 165-181.
6. Симолин А. А. Влияние момента безвозмездности в гражданском праве / А. А. Симо-лин. - Казань : Тип. Император. ун-та, 1916. - 365 с.
7. Коссак В. М. Глава 60. Позичка / В. М. Коссак // Цившьний кодекс Украши : Нау-ково-практичний коментар / за ред. розробниюв проекту Цившьного кодексу Украши. - К. : 1стина, 2004. - С. 525-528.
8. Соловйов О. М. Догов1р позички / О. М. Соловйов // Цившьне право : пвдруч. : [у 2 т.] /
B. I. Борисова (кер. авт. кол.), Л. М. Баранова, Т. I. Бегова та ш. ; за ред. В. I. Борисовой I. В. Спасибо-Фатеевой В. Л. Яроцького - Х. : Право, 2011. - Т. 2. - С. 344-355.
9. Бару М. И. Понятие и содержание возмездности и безвозмездности в советском гражданском праве / М. И. Бару // Ученые записки / Харьк. юрид. ин-т. - 1959. - Вып. 13. -
C. 19-64.
10. Венеджтова I. Особливост застосування договору позички за сучасним украшським законодавством / I. Венеджтова // Мала енцикл. нотарiуса. - 2005. - № 5. - С. 37-45.
11. Гончаренко В. О. Договiр позички за римським приватним правом та його рецепщя у сучасному цившьному законодавствi Украши : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / В. О. Гончаренко ; Одес. нац. юрид. акад. - О., 2005. - 21 с.
12. Рясенцев В. А. Договор безвозмездного пользования / В. А. Рясенцев // Советская юстиция. - 1938. - № 19. - С. 9-12.
13. Иоффе О. С. Обязательственное право / О. С. Иоффе. - М. : Юрид. лит., 1975. - 880 с.
Ночевкина Е. В. Отдельные вопросы прав и обязанностей сторон договора ссуды.
Анализируются права и обязанности сторон договора ссуды. Рассматриваются особенности полномочий ссудодателя и пользователя с учетом безвозмездности отношений между ними. Обосновывается необходимость внесения изменений в гражданско-правовые нормы, регулирующие обязательства сторон по страхованию и восстановлению предмета ссуды.
Ключевые слова: ссуда, ссудодатель, ссудополучатель, пользователь, безвозмездность.
Nochovkina O. V. Separate issues of rights and obligations of loan agreement parties.
Problem setting. The content of any civil law agreement created by the terms and conditions determined by the parties and agreed between them, as well as the terms that are mandatory according to the regulations of the civil law. Qualifying the agreement from the legal view, the content of the agreement is always characterized as the summary of mutual rights and obligations of counterparties. That is why the problem of correlation of mutual rights and obligations between parties of civil relations interested and still excites scientists' great interest.
Recent research and publications analysis. Such civil law scientists as M.I. Bragynskiy, S.V. Zank-ovskaya, O.S. Ioffe, S.N. Landkof, D.I. Meyer, G.N. Polyanskaya, V. A. Ryasencev, G.F. Shershenevych studied the balance of rights and duties of parties in the gratuitous use of property agreement (loan agreements). Issues of loan agreement legal regulation are studied by such modern scientist as N.M. Boiko, V.O. Goncharenko, N.A. Dyachkova, E.M. Klyueva, V.M. Kossak, O.M. Solovyov.
Paper objective. To analyze the scope and content of rights and duties of loaner and borrower; to disclose any peculiar features of powers of loan agreement parties tacking in account gratuitous nature of such relations; to substantiate the necessity to introduce any amendments to legislation in relation to rights and duties of the studied agreement parties.
Paper main body. Peculiarities of rights and duties of loan agreement parties mainly connected to gratuitous nature of such relations. The scope and content of rights and duties of the counterparts according to the agreement depends upon its legal structure (real or consensus). At characterization of the loan agreement parties' duties we should address as to the regulations of Chapter 60 of Ukrainian Civil Law and to the regulations governing hire (rent) relations. The Clauses of Chapter 58 of Ukrainian Civil Law shall be applied only if the opposite not determined by Chapter "Loan" and does not contradict gratuitous nature of loan relations. The main responsibility of the loaner according to the agreement is the transfer of piece of property to a user for gratuitous usage. At real transaction the loaner performs this function at the moment of agreement conclusion. At consensus model of transaction the duty of the loaner to transfer piece of property arise first of all.
Conclusions. In order to improve legal regulation of certain duties of loan agreement parties we should: 1) in legal regulations to determine such terms as "ordinary costs", "capital repairs" and "minor repairs"; 2) we should clearly indicate which regulations of Clause 58 "Hire(rent)" can be applied to govern the loan agreement. Such improvement will allow to eliminate any disputes at allocation of rights and duties of the parties during insurance of loaned property, at repair of property and reimbursement of repair expenses.
Key words: loan, loaner, borrower, user, gratuitousness.
Надшшла до редколегп 22.04.2015 р.