CC BY
91
УДК 347.735
БЕЗОПЛАТНИЙ ХАРАКТЕР ДОГОВОРУ ПОЗИЧКИ
1 1
Проаналгзовано договгр позички з точки зору його безоплатного характеру. Розглянуто цив1льно-правов1 норми, як регулюють в1дносини безоплатного користування майном, та зроблено висновок про неможливгсть укладання оплатного правочину.
Ключов1 слова: безоплатнють, взаемшсть, позичка, позичкодавець, позичкоотримувач.
Безоплатш вщносини настшьки щшьно увшшли у побут, що ми, коли позичаемо у друз1в, знайомих, родич1в будь-як реч1 для тимчасового використання, навпъ не замислюемося над тим, що вступаемо у догов1рш вщносини, як стали сьогодш частиною людського життя. У цьому контекст слщ наголосити, що в сучасних умовах сфера договору безоплатного користування майном суб'ектами цившьних вщносин розширюеться шляхом застосування його не лише у вщносинах м1ж ф1зичними, а й юридичними особами, а правова форма цих вщносин стае важливим елементом правово! культури.
З цього приводу зауважимо, що римськ юристи першими запропонували роздшити вс договори на дв1 групи за ознакою наявност зустр1чного надання. Протягом стол1ть у р1зних кра!нах накопичувався досвщ регулювання безоплатних вщносин, розроблялися юридичш форми !х опосередкування, формулювалися теоретичш висновки щодо ефективност тих або шших правових норм. Проте особливий штерес до безоплатних договор1в правники почали виявляти у ХУШ - на початку XX ст. Це передушм пояснюеться
значним розвитком рiзних форм благочинно!' дiяльностi та меценатства. Ц явища ставали невщ'емною складовою духовного життя суспiльства та у бшьшост випадкiв були пов'язанi з тими ланками господарства, як не приносили прибутку й не мали шякого вiдношення до комерцп. Як уже наголошувалося, науковцi ретельно вивчали цей аспект дiяльностi. Так, у дореволюцшний перiод елемент безоплатностi був предметом дослщження
0. О. Сiмолiна [9]. У радянськ часи аналiзу феномену безоплатност та природи безоплатних правочишв присвятили сво! працi такi представники цившстики, як М. М. Агарков, М. Й. Бару, О. С. 1оффе, О. Ю. Кабалкiн,
1. Б. Новицький, I. С. Перетерський, Б. Б. Черепахш та ш. Разом iз тим порядок регулювання безоплатних правовiдносин залишався, на жаль, лише предметом наукових дискусш. Наприклад, у сво!й роботi «Поняття та змют оплатностi та безоплатностi у радянському цивiльному правЬ> М. Й. Бару зауважував, що поняття «оплатшсть» та «безоплатшсть» слугують iнодi единим показником для проведення «демаркацшно! лши» мiж сумiжними юридичними категорiями [4, с. 20].
Незважаючи на давш традицп благодiйництва та глибокий анаиз окремих видiв договорiв з елементами безоплатност у працях цивiлiстiв, легальне визначення поняття «безоплатнiсть» не знайшло закрiплення нi в дореволюцiйному, ш в радянському цивiльному законодавствi.
1з набуттям Укра!ною незалежностi та початком формування ново! цившьно-правово! доктрини в 90-х рр. ХХ ст. вчеш здебшьшого зосередилися на дослiдженнi оплатних правочишв як основи економiчного обороту, хоча з'явилася невелика кшьюсть публшацш, в яких обговорювалися проблеми безоплатних договiрних вiдношень. Отже, вiдсутнiсть нормативного визначення зазначено! категорп посилюе теоретичну та практичну складшсть вирiшення низки проблем, пов'язаних iз вiдносинами позички. Ниш у правозастосовнш практицi склалася низка суспiльних явищ з елементом безоплатносп, якi потребують ч^ко! законодавчо! регламентации йдеться, зокрема, про благодшництво, спонсорство, меценатство, надання безоплатних © Ночовкна О. В., 2015 2
послуг, укладення безоплатних правочишв тощо. Визначення поняття «безоплатшсть» мае не лише теоретичне, а й велике практичне значення для дiяльностi юридичних та фiзичних ошб, сприяе недопущенню помилок при розглядi справ у судах. Смислове наповнення цього термша також допоможе з'ясувати змют не тшьки договору позички, а й дарування, доручення та шших безоплатних правочишв, що слугуватиме глибшому розумшню цившьного права в цшому.
Незважаючи на окресленi вище понятшш проблеми визначення безоплатностi, спробуемо сформулювати, який правочин можна вважати безоплатним. Отже, за безоплатним договором одна особа зобов'язуеться надати майно або виконати роботу, надати послугу на користь шшо! особи без отримання вщ не! зустрiчного задоволення у будь-якш формi (включаючи вiдсутнiсть будь-яких обтяжень майнового та шшого характеру).
Оплатшсть договору позички суперечить суп правовщносин, врегульованих гл. 60 Цившьного кодексу Укра!ни (далi - ЦК). На безоплатност договору позички наголошуеться в його дефшщи. Так, вщповщно до ст. 827 гл. 60 ЦК за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передае або зобов'язуеться передати другш сторош (користувачев^ рiч для користування протягом встановленого строку [2].
Виходячи з наведеного, даний договiр е безоплатним, причому це може бути передбачено в угодi мiж сторонами або випливати iз сутi вiдносин мiж ними (ч. 2 ст. 827 ЦК). Однак чи можливо, спираючись на процитовану норму, зробити припущення про вiрогiднiсть юнування оплатного договору позички? Слщ у цьому контекстi погодитися з тими правниками, якi категорично заперечували й заперечують таку можливють.
Цi правовiдносини сформувалися як безоплатш, а з розвитком науки цившьного права залишалися такими навiть з урахуванням нових рис, яких набував правочин. Так, Г. Ф. Шершеневич шдкреслював, що саме безоплатшсть вiдрiзняе договiр позички вiд договору майнового найму [11, с. 512-513], а О. Ю. Кабалкш, пiдтримуючи такий шдхщ, вважав безоплатнiсть
визнaчaльнoю oзнaкoю сaме цього дoгoвopy [б, с. 214]. Ha сьогодш тaкoï точки зopy дoтpимyеться й О. М. Соловйов, який дaе негaтивнy вiдпoвiдь нa оцшку мoжливoстi кoнстpyювaння дoгoвopy позички зa моделлю oплaтнoгo дoгoвopy [1G, с. 345].
Анaлiзyючи пpaвoвy пpиpoдy дoгoвopy позички, О. М. Соловйов пояснюе, що фyндaментaльнi вщмшносл мiж дoгoвopoм позички й oплaтним дoгoвopoм нaймy (opенди) пoлягaють у безoплaтнoстi пеpшoгo, a тaкoж у ^едметь Caмoстiйнiсть позички, кpiм того, фopмaльнo пiдкpесленa зaкoнoдaвцем poзмiщенням положень ^о не!' у гл. 60 ЦК, a не в одному з пapaгpaфiв гл. 58. Paзoм iз тим зaкoнoдaвець був не цшком пoслiдoвним, зaкpiпивши в ч. 3 ст. 827 ЦК raip^ нopмy, згiднo з якою до дoгoвopy позички зaстoсoвyються положення гл. 58 ЦК «Нйм (opендa)». Зiстaвивши нopми гл. 60 ЦК, можга зpoбити висновок, що зaкoнoдaвець уч. 3. ст. 827 викopистaв техшчний пpийoм нopмaтивнoï екoнoмiï, oскiльки позичта тa opендa пoв'язaнi спiльнoю пpaвoвoю метою тa нaпpaвленiстю пpaвoвoгo pезyльтaтy: пеpедaння мaйнa в кopистyвaння. Вoднoчaс деякi нopми не можуть зaстoсoвyвaтися з огляду нa суть дoгoвopy позички (нaпpиклaд, ст. 762 ЦК «Плaтa зa кopистyвaння мaйнoм»). Вчений ^опонуе кoнкpетизyвaти, якi сaме CTarri гл. 58 ЦК можуть викopистoвyвaтися пpи pегyлювaннi вiднoсин позички [10, с. 345-347], i з цим слщ погодитися. Шведено!' точки зopy дoтpимyються й iншi вiтчизнянi тауковщ, зoкpемa В. О. Гoнчapенкo [5, с. 10]. Слщ зayвaжити, що пoпеpеднiй Цивiльний кодекс Укpaïнськoï PCP 1963 p. [1] у ч. 2 ст. 324 мютив вичеpпний пеpелiк стaтей щодо мaйнoвoгo тайму, якi зaстoсoвyвaлися до дoгoвopy безoплaтнoгo кopистyвaння мaйнoм. Це yнемoжливлювaлo poзшиpене тлyмaчення цивiльнo-пpaвoвих нopм. Тому ввaжaемo зa дoцiльне pеципyвaти тaкий тдхщ до pегyлювaння вiднoсин зa aнaлoгiею зaкoнy в чинному ЦК.
У цьому контекст ввaжaемo зa доцшьне нaвести, що спpиялo тaкoмy ташому пеpекoнaнню. Уклaдaючи дoгoвip, пoзичкoдaвець не oтpимyе зyстpiчнoгo нaдaння вiд кopистyвaчa. Не виключено, що пoзичкoдaвець може мaти oпoсеpедкoвaний iнтеpес у пpaвoчинi (нaпpиклaд, звiльняе себе як
власника вщ тягаря утримання свое!' речц передае pi4 для безоплатного експонування на виставш з метою просування свого товару). Незважаючи на це, договiр залишаеться безоплатним, оскшьки у наведених прикладах дп сторiн не мають взаемного характеру: економiя витрат позичкодавцем або рекламування товару не е метою дiяльностi користувача. Щодо безоплатностi подiбних вщносин М. Й. Бару зазначав таке: «Якщо перехiд цiнностей е одностороншм, тобто не на началах обмшу, та коли про якi-небудь пропорцп не доводиться говорити, - вщносини е безоплатними... Оплатнiсть залишаеться характерною рисою вiдносин i тодi, коли li ледве можна вiдрiзнити i коли зустрiчнi дп контрагентiв у цившьних правовiдносинах цiлком невимiрюваш» [4, с. 40-41]. Однак не слщ ототожнювати з оплатою за договором позички вщшкодування користувачем витрат на утримання майна (оплату комунальних послуг, плату за охорону примщення тощо). Вiд оплатностi вчений вiдмежовував е^валентшсть, яка передбачае майнову рiвновагу, майнову спiвмiрнiсть дiй контрагентiв. Проте, навпъ коли порушена еквiвалентнiсть, вiдносини не стають безоплатними. Тiльки якщо вщ зустрiчностi обмiнюваних благ нiчого не лишаеться, якщо перехiд матерiальних благ е одностороншм, вщносини стають безоплатними [Там само]. Подiбних поглядiв дотримувався й О. О. Омолш, який вказував на те, що для виршення питання про безоплатнiсть певно! дп необхiдно покладатися на природу юридичних вiдносин, з яких дана дiя випливае. Найпростiшим видом оплатних юридичних вщносин будуть такi, з яких випливають взаемш дп обох контрагенлв, а найпростiшiм видом безоплатних вщносин - такi, з яких виходять дп тiльки одного контрагента. Зауважимо, як односторонш, так i двостороннi зобов'язання можуть бути безоплатними. Для виршення питання про оплатнють або безоплатнiсть певно! дп необхщно враховувати й дiю, яка слугувала пiдставою для даного юридичного вщношення. Для визнання останнього оплатним необхщно, щоб дп одше! особи, знаходилися в синалагматичнш, умовнiй або каузальнш залежностi вiд дiй iншого контрагента [9, с. 27-29]. Також науковець наголошував, що, оскшьки позичка е
безоплатним договором, то повернення назад отримано1 pe4i вщ контрагента не е еквiвалентом [9, с. 39]. Разом i3 тим у дореволюцшний перiод окремi юристи надавали поняттю оплатностi досить широке визначення та вважали, що для визнання зобов'язань оплатними зовшм не потрiбно, щоб мiж взаемними дiями двох ошб був будь-який юридичний зв'язок, достатньо, щоб дп цих ошб вважалися ними самими винагородою одного за шше [Там само, с. 29].
Безоплатшсть е неодмшною конструктивною ознакою договору позички, яка разом iз предметом договору виступае характерними рисами, як е пiдставою для розмежування до^джуваного договору i сумiжних договiрних конструкцiй, зокрема найму (оренди). Iнодi безоплатнiсть включають до ютотних умов правочину. Тако! точки зору дотримуються науковцi G. М. Клюева [7, с. 100], А. Ю. Бабаскш [3, с. 87]. Припускае таку можливють i О. О. Отраднова [8, с. 533]. Вважаемо, що така думка е не зовшм вiрною з наступних причин. Зпдно зi ст. 638 ЦК ютотними умовами договору е умови про предмет договору, умови, що визначеш законом як ютотш або е необхщними для договорiв даного виду, а також ус т умови, щодо яких за заявою хоча б однiеï зi сторш мае бути досягнуто згоди [2]. Оскшьки закон не передбачае особливих ютотних умов для договору позички, единою умовою, без я^' правочин не буде укладений, е його предмет.
Таким чином, тдсумовуючи наведене, можемо констатувати, що дослщжуваний договiр е виключно безоплатним, незважаючи на субсидiарне регулювання вiдносин за допомогою статей ЦК щодо найму (оренди). Безоплатшсть позначаеться на розподш зобов'язань мiж сторонами, порядку розподшу плодiв та доходiв вiд речi, необхщност нести звичайнi витрати по утриманню предмета позички та проведення капитального ремонту. Ця ознака правочину, який вивчаеться, знайшла безпосередне вiдбиття в порядку укладення, припинення та дострокового розiрвання договору, саме тому ïï слщ вважати конструктивною ознакою. Враховуючи викладене, укладення оплатного договору позички е таким, що не вщповщае чинному законодавству. Також слщ звертати увагу на мотиви, якими керуються сторони договору: iнодi
договiр позички е удаваним правочином, який вчиняеться сторонами для приховання шшо! угоди, або укладаеться для того, щоб застосувати до звичайних оплатних вщносин пшьгове правове регулювання (наприклад, податкове).
Список лггератури:
1. Цившьний кодекс Украшсько'1 РСР вщ 18.07.1963 р. № 1540-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1540-06/print1334313534405674.
2. Цившьний кодекс Украши вщ 16.01.2003 р. № 435-IV [Електронний ресурс]. -Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print1334313534405674.
3. Бабастн А. Ю. Догов1р позички / А. Ю. Бабаскш // Цившьне право Украши. Академ1чний курс : тдруч. : [у 2 т.] / за заг. ред. Я. М. Шевченко. - Т. 2. Особлива частина. -К. : 1н Юре, 2003 р. - С. 84-91.
4. Бару М. И. Понятие и содержание возмездности и безвозмездности в советском гражданском праве / М. И. Бару // Ученые записки / Харьк. юрид. ин-т. - 1959. - Вып. 13. -С. 20.
5. Гончаренко В. О. Догов1р позички за римським приватним правом та його рецепщя у сучасному цившьному законодавста Украши : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / В. О. Гончаренко ; Одес. нац. юрид. акад. - Одеса, 2005. - 21 с.
6. Гражданское право : учеб. : [в 2 ч.] / под ред. В. В. Залесского. - М., 1998. - Ч. 2. -
724 с.
7. Клюева €. М. Деяю аспекти договору позички за цившьним правом / С. М. Клюева // Вюник прокуратури. - 2007. - № 7. - С. 98-102.
8. Отраднова О. О. Догов1р позички / О. О. Отраднова // Цившьне право Украши : тдруч. / за ред. О. В. Дзери, Н.С. Кузнецово'1, Р. А. Майданика. - 3-те вид., перероб. i доп. -К. : Юршком 1нтер, 2010. - С. 530-535.
9. Симолин А. А. Влияние момента безвозмездности в гражданском праве /
A. А. Симолин. - Казань : Тип. Император. ун-та, 1916. - 365 с.
10. Соловйов О. М. Договiр позички / О. М. Соловйов // Цившьне право : тдруч. : [у 2 т.] / В. I. Борисова (кер. авт. кол.), Л. М. Баранова, Т. I. Бегова та ш. ; за ред. В. I. Борисово'1, I.
B. Спасибо-Фатеево'1, В. Л. Яроцького - Х.: Право, 2011. - Т. 2. - С. 344-355.
11. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права / Г. Ф. Шершеневич. -изд. 6-е. - СПб.: Изд. Бр. Башмаковых, 1907. - 815 с.
Ночевкина Е. В. Безвозмездный характер договора ссуды.
Проанализирован договор ссуды с точки зрения его безвозмездного характера. Рассмотрены гражданско-правовые нормы, регулирующие отношения безвозмездного пользования имуществом, и сделан вывод о невозможности заключения возмездной сделки.
Ключевые слова: безвозмездность, взаимность, ссуда, ссудодатель, ссудополучатель.
Nochovkina O. V. Gratuitous nature of loan agreement.
Loan agreement is analyzed from the point of view of its gratuitous nature. We review civil legal regulations that govern matters of gratuitous use of property and finally we come to the conclusion that onerous transaction is impossible.
Key words: gratuitousness, reciprocity, loan, loaner, borrower.
Розширена анотащя статп Ночовкшо'1 Олени Валентишвни на тему: «Безоплатний характер договору позички»
Nochovkina O. V., PhD degree-seeking student of the civil law department No.1, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv
An extended abstract of a paper on the subject of: «Gratuitous nature of loan agreement»
Problem setting. Today the field of application of loan agreement by the civil law subjects is extended by application of the abovementioned agreement not only at relations between private entities but between legal entities also. For this reason the research of this field is challenging and contemporary.
Currently there exist civil relations with an element of gratuitousness requiring clear legal regulations. Definition of the term also allows to determine the subject-matter of not only loan agreement but also of gift agreement, agency engagement agreement and other gratuitous deeds that will finally serve to keen understanding of civil law in general.
Recent research and publications analysis. At the Soviet Union time such representatives of the civil law science as M.M. Agarkov, M.I. Baru, O.S. Ioffe, A.Y. Kabalkin, I.B. Novitskiy, I.S. Pereterskiy, B.B. Cherepahin, etc. dedicated their scientific researches to analysis of gratuitous deeds. Separate matters of gratuitousness are covered in researches of modern scientist: V.A. Goncharenko, E.M. Klyueva, V.V. Novikova, O.M. Solovyov.
Paper objective. The objective of this paper is to analyze loan agreement from the point of view of its gratuitous nature. To consider the civil law governing the relations of gratuitous property use in order to make a conclusion: whether it is possible or not to conclude reimbursable type of agreement?
Paper main body. According to the terms of gratuitous agreement one person
takes responsibility to provide property or to do the work, render a service to another person without any kind of consideration (including any liabilities of property and other nature). Any payments according to loan agreement contradict to the nature of this type of deed governed by Clause 60 of Ukrainian Civil Law (hereinafter - CL). Gratuitousness is the inherent feature of loan agreement which along with the subject of agreement establishes the characteristic treated as the criterion to differentiate the researched type of agreement from related contractual forms, in particular lease. As far as the law does not create any specific essential terms of loan agreement, the only term without which a deal will not be concluded, is the subject of the agreement.
Conclusions of the research. The researched type of agreement is exclusively of gratuitous nature despite the possibility to govern relations between parties by the Clauses of the Civil Law covering lease. Gratuitousness affects the assignment of responsibilities between parties, the order of distribution of revenues and profits from an item; it also causes the necessity to bear ordinary maintenance costs and capital repairs costs. This feature of the deed reflects in the procedure of concluding, termination and early cancellation of agreement; and that is why this feature shall be considered as the structural one. Taking into consideration mentioned above the conclusion of loan agreement on a paying basis shall be treated as contradicting to current legislation.
Key words: gratuitousness, reciprocity, loan, loaner, borrower.
