CC BY
25
Чорна Ольга Олепвна,
здобувач кафедри цивльного права № 2, Нацональний юридичний унверситет iMeHi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш e-mail: [email protected] ORCID 0000-0002-9220-606X
doi: 10.21564/2414-990x.133.66807 УДК 347.441:336.74
ПРАВОВА ПРИРОДА ДОГОВОРУ ВАЛЮТНОГО БАНК1ВСЬКОГО РАХУНКА
Розглянуто основт науков1 погляди щодо визначення правовог природи договору валютного банкюського рахунку.
Ключовi слова: договiр банювського рахунка; 6e3CTp0K0Bi вклади; кредит; p03paxyHK0Bi операцп; iррегyлярна поклажа.
Чорная О. О., соискатель кафедры гражданского права № 2, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-9220-606X
Правовая природа договора валютного банковского счета
Рассмотрены основные научные взгляды на определение правовой природы договора валютного банковского счета.
Ключевые слова: договор банковского счета; бессрочные вклады; кредит; расчетные операции; иррегулярная кладь.
Постановка проблеми. Цившьний кодекс УкраТни не мктить специальных норм, як1 регулюють догов1рш ввдносини валютного банювського рахунка, а юнуюч1 у вггчизняному законодавств1 норми не ввдображають специф1чност1, комплексной банывських валютних вщносин. Нормативно-правов1 акти, що врегульовують банывсью операцп з шоземною валютою, почасти непослщовш, неузгоджен i навггь суперечливь Це все негативно впливае на розвиток валютних банывських цивiльно-правових вщносин.
Аналiз остантх до^джень i публтацт. Проблеми, що виникають з приводу визначення правовоТ природи договору валютного банывського рахунка, вивчають видатш вчеш-цивтсти, серед яких слiд видшити I. Б. Новицького, М. М. Агаркова, Н. С. Кузнецову, I. А. Безклубого та ш.
Метою статтi е визначення правово! природи договору валютного бан-ювського рахунка шляхом аналiзу наукових пiдходiв до ще! проблематики.
Виклад основного матерiалу. Важко уявити сучасну економiчну систему без обслуговуючого !! банкiвського сектора. Розвиток ще! сфери е необхiдною умовою реального створення ринкового механiзму. Докоршш змiни в усiх галузях життя сусшльства, а зокрема в економщ, призвели до збiльшення чисельностi клiентсько! бази комерцiйних банкiв за рахунок залучення в шдприемницьку дiяльнiсть значно! частини населення Укра!ни. Пiдприемництво пов'язано зi здiйсненням безготiвкових розрахункiв, а отже, з укладенням договору валютного банывського рахунка.
Сьогоденний рiвень доктринально! розробки проблем iнституту банюв-ського рахунка не ввдповщае практицi, що розвиваеться, чимало питань мають дискусшний характер; як i ранiше, збертаеться неоднозначнiсть у визначеннi правово! природи безгопвкових грошових коштiв, що здшснюе безпосереднiй вплив на банкiвську практику.
Професор Н. С. Кузнецова вказуе, що договiр у всiх правових системах е одним з основних елеменпв правопорядку, що юридично забезпечуе дшсшсть обмiнних процесiв з метою задоволення потреб сусшльства в щлому, окремих його громадян або !х об'еднань [1, с. 41].
Насамперед для розумшня правово! природи вщносин мiж банком та клiентом з приводу валютного банювського рахунка необхщно визначитись з самим поняттям «банювський рахунок» [2, с. 166]. У доввдниковш лiтературi башавський рахунок розглядаеться як облжова одиниця, що застосовуеться у банювськш справi з метою облжу прав грошових вимог клiента до банка, що виникають з договору банювського рахунка, а також для облжу процесу вико-нання цього договору шляхом банывських операцш, передбачених для вщпо-вiдно! категорп банкiвських рахункiв [3, с. 287].
Ввдповвдно до положень чинного законодавства Укра!ни банкiвськi рахунки визначаються як рахунки, на яких облжовуються власш кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клiентiв i контрагентiв та яы дають можливiсть здiйснювати переказ кош^в за допомогою банкiвських плаиж-них iнструментiв [4, ст. 51].
У дореволюцшнш юридичнiй лiтературi договiр банкiвського рахунка розглядався як рiзновид безстрокового вкладу. Г. Ф. Шершеневич вважав, що безстроковi вклади, за якими вкладник мае право вимагати свш каш-тал в будь-який час, подыяються на: а) вклади на вимогу i б) вклади на поточний рахунок. З огляду на цившьно-правову природу таких вкладiв, ввдмшностей мiж ними немае, але щодо банкiвсько! юридично! технiки вiд-мшшсть iснуе: а) вклад на вимогу засвщчуеться документарним свiдоцтвом, а вклад на поточний рахунок - розрахунковою книжкою; б) вклад на вимогу повертаеться вщразу i повшстю; вклад на поточний рахунок повертаеться частинами, по мiрi i в мiру вимоги, i з можливiстю поповнення; в) вклади на вимогу припускають попередження за 3, 5, нав^ь 8 дшв; вклади на поточний рахунок видаються в момент затребування; г) ввдсотки при вкладах на
вимогу обчислюються звичайно по мкяцях; ввдсотки за вкладами на поточний рахунок обчислюються по днях [5, с. 211].
Такий же шдхвд можна зустр^и i в сучаснш науковш лiтературi. Таким чином, договiр банкiвського рахунка, як би вш не називався (договiр поточного або розрахункового рахунка), розглядаеться як рiзновид договору бан-кiвського вкладу, що передбачае прийом i видачу вкладу частинами, у тому числГ на користь треих осiб.
Такий пiдхiд до визначення правово!' природи договору банювського валютного рахунка не е випадковим, оскшьки вторично договiр банкiвського рахунка дшсно виник iз вкладу на вимогу. Однак поступово банки стали касирами сво!х клiентiв, якi здшснюють платежi на користь третiх осiб i якi отримують вiд них суми, що належать !х клiентам. За допомогою дебетових i кредитових записiв на рахунках став здшснюватися грошовий обiг. Виникли спецiальнi шститути, що здiйснюють цi операцй, - жиробанки («giro» в перекладi з грецького озна-чае «коло»). У результат з'явилася особлива категорiя вкладiв на вимогу, що стали вщкриватися спецiально для здiйснення розрахункiв. 1х стали називати по-рiзному: розрахунковi, поточш або банкiвськi рахунки.
Так, Дашель Гюггеньем зазначае, що коли клкнт вiдкривае рахунок, вiн припускае, що банк буде проводити платежа Отже, юридична природа цього рахунка може бути визначена як договiр доручення загального характеру, укла-дений на тривалий термш [6, с. 78].
Зазначеш змiни юридично! природи вкладiв на вимогу стали наслвд-ком переосмислення конструкцп договору банкiвського (розрахункового, поточного) рахунка i у втизнянш правовш науцi. Як i рашше, визнаючи залишок рахунку як рiзновид вкладу (позики) клiента, К. А. Флейшиц вже не розглядала розрахунковi операцй' тiльки як спосiб повернення (прийому) цього вкладу. Вона побачила в них самостшний вид розрахункових ввдно-син: «Правоввдносини, що виникають з договору розрахункового рахунка, розпадаються на двi ткно пов'язанi мiж собою групи: перша - ввдносини, що утворюють «зберiгання» в Нащональному банку експлуатацiйних засо-бiв сощалктичних органiзацiй, другi - розрахунковi ввдносини» [7, с. 84]. У результат нею був запропонований погляд на правову природу договору баншвського рахунка як сукупност умов окремих договорiв, що об'едну-ються розрахунковим рахунком. Рiзновидом цiеï ж позицп е характеристика договору банывського рахунка як змшаного договору, що поеднуе елементи договору позики, доручення та комки.
Погляд на правову природу договору банювського рахунка як на сукуп-шсть умов окремих договорiв або елеменив цих договорiв мае низку ктотних недолiкiв. Майже вщразу стало очевидно, що всi елементи договору банюв-ського рахунка, по-перше, не цiлком вписуються в родовi конструкцГ! договору позики, зберiгання i доручення, i по-друге, ткно взаемопов'язаш i взаемозу-мовленi: залишок на рахунку служить вщшкодуванням витрат банку по вчи-ненню ним розрахункових операцш; у результат здiйснення розрахункових операцш змшюеться залишок рахунку. Перше з зазначених обставин було вщ-
значено вже самою К. А. Флейшиц: «У договорi розрахункового рахунка або зовсiм немае переходу права власносп, або цей перехщ не мае визначального значення... Але на вщмшу ввд позики цей договiр не реальний, а консенсуаль-ний... Таким чином, договiр вкладу, що становить частину договору розрахункового рахунка, збериае двi риси договору позики: 1) сума «позики» надходить у розпорядження «позичальника» i 2) «позичальник» зобов'язаний повернути суму «позики» за законною вимогою «позикодавця» [7, с. 86].
На думку 6. С. Компашець i Е. Г. Полонсько!, погляд на договiр розрахункового рахунка як на поеднання договорiв позики, збертання i доручення невiрний тому, що жоден з цих договорiв не може бути ототожнений з договором розрахункового рахунка; не можна також вважати, що договiр розрахункового рахунка - це комплекс зазначених договорiв [8].
Власну думку стосовно правово! природи договору банювського рахунка висловлюе М. М. Агарков: «Безстроковi вклади, в тому числ вклади на поточш рахунки, слвд розглядати як iррегулярну поклажу» [9, с. 48]. ^регулярна поклажа мае риси подiбностi з позикою: об'ект договору - реч^ що визначаються родовими ознаками. Але мета укладення цих договорiв рiзна: при iррегулярнiй поклажi зберiгач родово! речi не бере у депонента в борг, а сам надае йому послугу. При оплатному зберианш поклажодавець речi платить винагороду збериачев^ а за договором розрахункового рахунка банк у деяких випадках платить вщсотки власнику рахунка. Позика i безоплатне збериання - договори односторонне договiр розрахункового рахунка - двосто-роннiй. Не можна також зводити договiр розрахункового рахунка до договору доручення, осюльки доручення лежить в основi не розрахункового рахунка, а тих операцш, якi здшснюються на базi останнього. Я. А. Кушк пiддав сумнiву можливiсть застосування конструкцп договору позики при регулюванш вщно-син за договором банювського вкладу (аналопчно - до вщносин щодо «зберЬ гання» коштiв на банювському рахунку). Вiн вважае, що навряд чи правомiрно визначати природу грошового внеску державного органу у банку як вщносини позики. За договором позики речi переходять у власшсть позичальника, чого немае при внесенш вкладу, тобто характерною особливютю договору позики е перехщ речей у власшсть позичальника. Позаяк вклади в банк вносяться в безгоивковому порядку, то при цьому немае в наявност матерiальних речей, в даному разi - грошей, яю могли б перейти у власшсть банку [10, с. 71].
Зазначеш та iншi аналопчш мiркування спричинили появу погляду на правову природу договору банювського рахунка як на самостшний цившь-но-правовий договiр. Таку позищю вiдстоюе О. М. Олшник, яка вважае договiр банкiвського рахунка самостшним договором, оскiльки вiн поеднуе в нероз-ривнiй едностi приватноправовi та публiчно-правовi риси [11, с. 135].
Розглянемо, чи можна вважати договiр банювського рахунка як договiр, що поеднуе елементи рiзних договiрних конструкцiй, або вiн е самостшним договором. Для цього проаналiзуемо ввдносини, пов'язанi iз залишком коштiв на рахунку, i вiдносини щодо здшснення банком безготiвкових розрахункiв, якi входять до складу договору банювського рахунка.
Банк займаеться дГяльшстю по залученню коштГв на рахунки не для того, щоб ix зберГгати. Вш мае намiр використовувати отримаш кошти як кредитнi ресурси. На перший погляд, конструкщя договору зберГгання тут незастосовна так само, як i щодо банывського вкладу. Проте мета, яку пере-слiдуе банк, залучаючи чужГ кошти, суперечить метГ яку ставить клiент, вщ-криваючи банывський рахунок: кошти, помiщенi на рахунок, повинш бути завжди в розпорядженш клiента, бо ix основне завдання - служити грошовим покриттям за розрахунковими операщями. Спочатку практика, а поим зако-нодавство поступово знайшли вихвд Гз зазначеного вище конфлжту iнтересiв. ВГдповГдно до п. 2 ст. 1066 ЦивГльного кодексу Украши банк мае право використовувати грошовГ кошти на рахунку клГента, гарантуючи його право без-перешкодно розпоряджатися цими коштами. Тому видача кредиту за рахунок коштГв на рахунках здГйснюеться в особливому порядку [12].
Якби вщносини з приводу залишку коштГв на рахунку можна було б роз-глядати як договГр позики, то видача кредиту мала б супроводжуватися змен-шенням залишку коштГв на рахунку клГента. МГж тим цього не вщбуваеться. Як вГдомо, банк видае кредити за рахунок загальних пасивГв. ПростГше кажучи, видача кредиту позичальниковГ здГйснюеться за рахунок всГх зГбраних банком грошей знеособлено, без зменшення залишюв коштГв на рахунках конкретних клГентГв. I тГльки правила бухгалтерського облшу i складання балансу не доз-воляють банку видати кредитГв бГльше, нГж вГн зГбрав засобГв: статтГ активу i пасиву бухгалтерського балансу банку повинш збГгатися. В економГчно роз-винених крашах значна частина грошей створюеться за допомогою розши-рення кредиту комерцшних банкГв. У бГльшостГ випадкГв, при видачГ позики кошти перераховуються позичальниковГ на поточний рахунок, розпоряджатися яким можна за допомогою чека. ЧековГ рахунки е частиною обсягу пропоно-ваних грошей, тому в момент надання позики грошова пропозищя в державГ збГльшуеться. Цей процес також називають депозитно-чековою емГсГею. Вихо-дячи з цього, можна стверджувати, що правова природа вщносин мГж банком i клГентом з приводу залишку коштГв на рахунку стае дво'1'стою i суперечливою. З одного боку, банком гарантуеться збереження вкладених грошей, незмшшсть залишку коштГв на рахунку вкладника при видачГ кредиту позичальниковГ, вщ-сутшсть факту переходу права власностГ на внесен на рахунок грошГ вщповГ-дае конструкцй договору зберГгання. З Гншого боку, обов'язок банку платити вщсотки за користування коштами клГента, його право повернути клГенту не тГ ж самГ грошовГ знаки, якГ той вшс в банк, а ГншГ, рГвш внесеним лише за сумою, право банку видати кредит шшш особГ у межах загальноТ суми коштГв на рахунках клГентГв вГдповГдае конструкцй' договору позики.
Таким чином, вщносини мГж банком i клГентом з приводу залишку коштГв на рахунку, якГ ведуть свое походження вщ правовщносин за вкладами на вимогу, зараз настГльки видозмГнилися, що ix вже не можна однозначно вГдне-сти нГ до позики, ш до зберГгання. КрГм того, не можна не помГгити, що розгля-дуванГ вГдносини не можна звести лише до обов'язку банку повернути клГенту
вкладеш ним кошти. Щ вщносини набагато складшш^ оскiльки KpiM вико-нання зазначеного обов'язку банк повинен вести облж постшно змiнюваного залишку коштiв на рахунку клieнта. Звiдси випливае, що вщносини з приводу залишкiв кош™ на рахунку набули самостшного характеру.
Укладаючи договiр банкiвського рахунка, банк не бере на себе зобов'я-зання зробити яю-небудь конкретнi розрахунковi операцй, що вiдповiдали б конструкци комiсiï або доручення. На нього покладаеться загальний обов'я-зок здшснювати в майбутньому тi розрахунковi операцй", в яких виникне необхщшсть. Банк не мае права ввдмовити клiенту у вчиненнi розрахунко-вих операцш, якщо вказiвки клiента вiдповiдають законодавству i е грошове покриття у виглядi залишку рахунку. Отже, той елемент договору банюв-ського рахунка, який пов'язаний зi здiйсненням банком розрахункових операцш, ближчий за все не до комки, доручення або агентського договору, а являе собою попереднш договiр про вчинення в майбутньому розрахункових операцш. Ввдповвдно, розрахунковi операцй, що здшснюються на основi договору банювського рахунка, е виконанням цього договору.
Аналопчна точка зору вже висловлювалася в л^ературь На думку Л. А. Новосьолово1, договiр банювського рахунка, «як правило, об'еднуе двi угоди - попереднш договiр про ввдкриття рахунку та угоду, що визначае умови роботи за таким рахунком. Якщо права i обов'язки за попередшм договором виникають, як правило, в момент укладання угоди, то ввдносини щодо рахунка - лише при ввдкритт та оформленш його у встановленому порядку» [13, с. 76].
Однак кнуе й шший погляд на природу договору банювського рахунка. Так, K. А. Флейшиц зазначае: «Чи не слвд визнати договiр розрахункового рахунка попередшм договором, договiр як основу майбутшм договорам?» [14, с. 119]. На це питання мае бути дана негативна вщповвдь. Те, що нази-вають попередшм договором - це договiр, що ввдтермшовуе в часi вчинення шшого договору з точно встановленим наперед змктом. Неукладання такого договору в строк, зазначений попередшм договором, е порушенням цього договору, що тягне за собою обов'язок ввдшкодувати завдаш збитки. Договiр розрахункового рахунка не зобов'язуе власника останнього робити певш за сумою грошовi вклади у визначений строк.
Точка зору К. А. Флейшиц на природу попереднього договору, викладена в процитованому уривку, збиаеться з правовою конструкщею попереднього договору за ст. 635 Цившьного кодексу Украши. Це договiр про укладення в майбутньому шшого договору з точно визначеним змктом (у виглядi всiх ктотних умов основного договору), який зобов'язуе обидвi сторони до укладення основного договору в заздалепдь обумовлений термш [12]. Таке визначення попереднього договору дшсно унеможливлюе визнання договору банювського рахунка рiзновидом попереднього договору.
Точка зору K. А. Флейшиц шдлягае уточненню з наступних причин. Кон-струкщя попереднього договору, описана K. А. Флейшиц i закршлена в чинному Цивильному кодексi Украши, не е единою формою попереднього договору,
вщомою цивильному праву. На думку I. Б. Новицького, щлком припустимi таю попередш договори, «коли сторони мають на увазi встановити в майбут-ньому постiйнi тривалi вiдносини, яы доведеться оформити низкою догово-рiв, змiст яких у всiх подробицях з'ясуеться тiльки надаль Утiм, основний змiст майбутнiх договорiв мае бути визначений, iнакше попереднш договiр не отримае конкретного змкту» [15, с. 15]. Правда, твердження, висловлене у л^ератур^ що умови майбутнього договору мають бути визначеш абсолютно так само, як це довелося б зробити у самому майбутньому договора щоб вш отримав силу, - е надмiрним. У попередньому договорi достатньо лише встановити суттевi елементи майбутнього договору (essentialia); окремi деталi, другоряднi моменти договору можуть бути визначеш безпосередньо в головному договора Можливо нав^ь, що попередшм договором буде надано в певних межах право одному з контрагент односторонньо встановити при укладанш головного договору ту чи шшу умову». Крiм того, припустимi такi попереднi договори, в яких тшьки одна сторона бере на себе зобов'язання укласти договiр, друга ж - тшьки право вимоги цього.
бвген Годеме iлюструе зазначеш договори на прикладi зобов'язання укласти договiр продажу: «Особа може мати бажання купити щось згодом. Отже, дуже важливо отримати вщ власника зобов'язання погодитися продати рiч за першою вимогою, зовсiм не визначаючи себе безпосередньо як покупця» [16, с. 150]. У сучаснш пiдприемницькiй практицi прикладом описаних цим автором попередшх договорiв можуть служити опщони.
У разi виникнення розбiжностей при ix узгодженнi можливi переддо-говiрнi спори в порядку статей 641, 642, 649 Цивильного кодексу Укра'ни. Допустимо включати у розглянут рiзновиди попереднix договорiв умови про право одше'' зi сторiн вносити в головний договiр тi чи iншi умови в одно-сторонньому порядку i про обов'язок шшо'' сторони не перешкоджати цьому. Так умови можуть бути вiднесенi нав^ь до категорп необxiдниx iстотниx умов, без погодження яких немае договору ввдповвдного типу. Ввдсутшсть зазначено'' умови в попередньому договорi компенсуеться умовою про право одше'' зi сторш договору запропонувати при укладеннi головного договору будь-який варiант ввдсутньо'' ктотно' умови.
Що стосуеться договору банювського рахунка, то мова може йти про попереднш договiр, який покладае на банк обов'язок здшснювати для клiента юридично значимi дп (здшснювати i приймати платежi), а клiенту надаеться право вимагати вiд банку виконання зазначених дш. При цьому змкт майбут-нix договорiв визначений лише приблизно. Термши, кiлькiсть i сума майбутнix платежiв, а також найменування та плапжш реквiзити платниюв i одержувачiв коштiв визначаються за волею клiента.
Таким чином, вщносини, що виникають на пiдставi укладення договору валютного банювського рахунка слвд розглядати як сукупнiсть двох видiв вiдносин:
а) з приводу вчинення в майбутньому розрахункових операцш ^зновид попереднього договору);
б) з приводу залишку рахунку (самостшний вид ввдносин, що не зводиться Hi до позики, Hi до збериання).
Основоположним елементом договору банювського рахунка е зобов'я-зання банку здшснювати розрахунковi операцй. Зазначений елемент визначае юридичну мету договору банювського рахунка - здшснення безгоивкових роз-рахунюв. Другий елемент договору банкiвського рахунка обслуговуе основний: залишок на рахунку служить грошовим покриттям розрахункових операцш, безперервне здшснення яких змшюе суму грошей на рахунку.
Висновки. Враховуючи нерозривний зв'язок обох елеменпв договору банювського рахунка, не пов'язашсть вщносин щодо залишку рахунку ш з пози-кою, нi зi зберiганням, можна стверджувати, що договiр банкiвського рахунка на сьогоднi е самостшним цившьно-правовим договором.
Список лггератури:
1. Кузнецова Н. С. Подрядные договоры в инвестиционной деятельности в строительстве / Н. С. Кузнецова; Киевский госуниверситет им. Т. Г. Шевченко. - Киев : Наукова думка,1993. - 158 с.
2. Безклубий I. А. Банювсью правочини: цившьно-правов1 проблеми: монограф1я / I. А. Безклубий. - Ктв : ВПЦ «Ктвський утверситет», 2005. - 166 с.
3. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад. НАН Украши Ю. С. Шем-шученка. - [2-ге вид., перероб. i доповн.]. - Ктв : Юрид. думка, 2012. - 1020 с.
4. Про банки та банювську д1яльшсть : Закон Украши ввд 07.12.2000 р. № 2121-III // Ввдом. Верхов. Ради Украши. - 2001. - № 5-6. - Ст. 51.
5. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.) / Г. Ф. Шершеневич; авт. предисл. Е. А. Суханов. - Москва : СПАРК, 1995. - 556 с.
6. Guggenhien Daniel. Les contrats de la pratique bancain Suisse / Daniel Guggenhien. - 1981. -347 p.
7. Флейшиц Е. А. Расчетные и кредитные правоотношения / Е. А. Флейшиц. - Москва : Юриздат, 1956. - 141 с.
8. Договiр банювського рахунка [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. mayorovgroup.com.ua/yuridichni-novini/115-disertatsiya-tsivilnogo-pravova-kharakteristika-dogovoriv-v-bankivskij-diyalnosti/129-3-3-dogoir-bankivskogo-rakhhunku.
9. Агарков М. М. Понятие сделки по советскому гражданскому праву / М. М. Агар-ков // Советское государство и право. - 1946. - № 3-4.
10. Исковая давность в новом советском гражданском законодательстве // Актуальные вопросы советского гражданского права / под ред. С. Н. Братуся, О. С. Иоффе, Я. А. Куника. - Москва : Юрид. лит., 1964. - 216 с.
11. Олейник О. М. Основы банковского права: курс лекций / О. М. Олейник. - Москва, 1997. - 203 с.
12. Цившьний кодекс Украши ввд 16.01.2003 р. № 435-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15.
13. Новоселова Л. А. Заключён ли договор? / Л. А. Новоселова // Хозяйство и право. - 2009. - № 9.
14. Флейшиц Е. А. Обязательства и причинение вреда из неосновательного обогащения / Е. А. Флейшиц. - Москва, 2011. - 206 с.
15. Новицкий И. Б. Сделки. Исковая давность / И. Б. Новицкий. - Москва : Госюриздат, 1954. - 247 с.
16. Годэмэ Е. Общая теория обязательств / Е. Годэмэ ; [пер. с фр. И. Б. Новицкого]. - Москва : Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. - 511 c.
References:
1. Kuznecova, N.S. (1993). Podryadnye dogovory v investicionnoj deyatel'nosti v stroi-tel'stve. Kiev: Naukova dumka [in Russian].
2. Bezklubij, I.A. (2005). Bankivs'ki pravochini: civil'no-pravovi problemi. Kiev [in Ukrainian].
3. Shemshuchenko Yu.S. (Ed.). (2012). Velykyy entsyklopedychnyy yurydychnyy slovnyk [in Ukrainian].
4. Pro banki ta bankivs'ku diyal'nist': Zakonu Ukrayini 07.12.2000 № 2121-III . Vidom. Verhov. Rady Ukrai'ny, 5-6, article 51.
5. Shershenevich, G.F. (1995). Uchebnik russkogo grazhdanskogo prava (po izdaniyu 1907 g.) Moskow: SPARK [in Russian].
6. Guggenhien Daniel (1981). Les contrats de la pratique bancain Suisse.
7. Flejshic, E.A. (1956). Raschetnye i kreditnye pravootnosheniya. Moskow: Yurizdat [in Russian].
8. Dogovir bankivs'kogo rahunku. Retrieved from: http://www.mayorovgroup.com.ua/yurid-ichni-novini/115-disertatsiya-tsivilnogo-pravova-kharakteristika-dogovoriv-v-bankivskij-diyalnos-ti/129-3-3-dogoir-bankivskogo-rakhhunku. [in Ukrainian].
9. Agarkov, M.M. (1946). Ponyatie sdelki po sovetskomu grazhdanskomu pravu. Sovetskoe gosu-darstvo i pravo [in Russian].
10. Bratus, O.S., Ioffe, Ya.A. (1964). Iskovaya davnost' v novom sovetskom grazhdanskom zakono-datel'stve. Aktual'nye voprosy sovetskogo grazhdanskogo prava. Moskow: Yurid. Lit. [in Russian].
11. Olejnik, O.M. (1997). Osnovy bankovskogo prava. Kurs lekcij. Moskow [in Russian].
12. Cyvil'nyj kodeks Ukrai'ny vid 16.01.2003 No. 435-IV. Retrieved from: http://zakon0.rada.gov. ua/laws/show/435-15 [in Ukrainian].
13. ovos'olova, L.A. (2009). Zaklyuchyon li dogovor? [in Russian].
14. Flejshic, E.A. (2011). Obyazatel'stva i prechineniya vreda iz neosnovatel'nogo obogashcheniya. Moskow [in Russian].
15. Novickij, I.B. (2009). Sdelki. Iskovaya davnost'. Moskow [in Russian].
16. Godehmeh, E. (1948). Obshchaya teoriya obyazatel'st. Per. s fr. I. B. Novickiy. Moskow [in Russian].
Chorna O. O., applicant of Department of Civil Law № 2, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-9220-606X
The legal nature of the contract currency bank account
The Civil Code of Ukraine there are no specific rules governing contractual relationship currency bank account, and existing norms in the national legislation does not reflect the specificity, complexity bank currency relations; regulations that regulate banking operations in foreign currencies, in some cases inconsistent, uncoordinated and even contradictory; In addition, some based on somewhat outdated today philosophical position, affecting the development bank currency civil relations.
Problems about the determination of the legal nature of the contract currency bank account, studied and continue to study the eminent jurist scholars, among which highlight G.F. Shershenevich, C.A. Fley-shyts, I.B. Nowicki, M.N. Agarkova, A.S. Ioffe, N.S. Kuznetsov, I.A. Bezkluboho etc.
Purpose of the article - the definition of the legal nature of the contract currency bank account, as well as research and analysis of major scientific debate on the subject.
Given the inextricable link between the two elements of a bank account without connectivity relations on the account balance on any loan or of storage, believe that the bank account agreement today is an independent civil - legal contract.
Keywords: bank account agreement; perpetual deposits; credit; payment transactions; irregular baggage.
Hadiuwna do pedKomzii 21.04.2016 p.
