CC BY
30
4. Палентреер С.Н. Ландшафты лесопарков и парков / С.Н. Палентреер. - М. : Изд-во "Лесн. пром-сть", 1968. - 236 с.
5. Руденко И.Н. Руководство по проектированию парков / И.Н. Руденко и др., Белоруский гос. Н. и. и проектный ин-т градостроительства. - Мн. : Изд-во "Полымя", 1980. - 140 с.
Бикетов С.А. Особенности формирования открытых пространств в пейзажных парках центральной части Украины
Приведены основные принципы при формировании полян на примере пейзажных парков центральной части Украины. Проанализирована объемно-пространственная и дендрологическая структура с целью выявления определенных закономерностей организации открытых пространств пейзажных парков на примере полян.
Ключевые слова: поляны, луга, опушки, силуэт, открытое пространство.
Biketov SA. Peculiarities of formation of open spaces in the landscape parks in Central part of Ukraine
The basic principles in the formation of glades on the example of landscape parks in Central part of Ukraine. Analyzed volumetric-spatial and dendrology structure to identify certain laws of the organization of open spaces, landscape parks on the example of glades.
Keywords: glades, meadows, clearings, silhouette, open space.
УДК 738.3 Асист. С.О. Вольська, канд. мистецтвознав. -
Терноптьський НПУ т. Володимира Гнатюка
ОКРЕМ1 АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ДИМЛЕНО1 КЕРАМ1КИ ЗАХ1ДНОГО ПОД1ЛЛЯ К1НЦЯ Х1Х-ХХ СТОЛ1ТЬ
Розглянуто основш тенденцц розвитку димлено! керамши Захщного Подшля кшця Х1Х-ХХ ст. як самобутнього явища украшського мистецтва, в якому втшилися практич-шсть застосування та висок художш якосй. Визначено, що чорнолощеш вироби харак-теризувалися гармоншними та конструктивними пропорщями i були найпоширешшою гончарною продукцieю субрегюну.
Ключовi слова: димлена керамша, традицп, гончарi, декорування.
Постановка проблеми. Димлет гончарнi вироби Захвдного Подлля ма-ють глибокi архаíчнi коренi, 1х форми та пропорцл вiдпрацьованi впродовж сто-лiть, а оздоблення мае багату систему орнаментальних схем i мотивiв. Обраний напрям дослiдження обумовлений тим, що мистецтво димлено1 керамши субреп-ону, як i загалом украшське, невпинно занепадае, попри спроби окремих народних майстрш вiдроджувати це самобутне явище. На украшському ринку суветрно1 продукцл переважаюче мiсце посщае мальована керамiка з Косова, Отшш, Ва-силькова. Але i ця керамiка не витримуе конкуренцл з напливом iноземних това-рiв, а сучасш технологií виготовлення керамiчного посуду виткняють ужиткову гончарну продукцда.
Аналiз останнiх дослщжень i публiкацiй. Дослщжували вiтчизняну кера-мiку науковцi, кожен з яких звертався до питания керамши Захiдного Подлля (зок-рема димлених виробш) у руслi загальноукрашського чи разом з iншими видами декоративно-прикладного мистецтва. Поршняльний аналiз гончарних осередкiв Терношльщини одним iз перших зробив Р. Гарасимчук у 1957 р., вданачаючи, що прiоритетним для керамжи регiоиу е виготовлення димлених виробiв, якi мають форми подальсько1 керамiки [1]. Важливим етапом вивчення народно1 керамiки стало iсторико-етнографiчне дослщження К. Матейко, у якiй автор провела аналiз
та дала пор1вняльну характеристику гончарних вироб1в захщних областей Украши [2]. Спорадично порушене питання висв1тлювали науковщ: О. Клименко, С. Коза-ча, В. Гирман, О. Дяюв 1 Г. 1вашюв [3-6]. До комплексного вивчення укртнсько! димлено! керамши звернулася Р. Мотиль, яка вказала на передумови формування цього виду керашки, а також висвилила технологда, традицшний характер фор-мотворення, провела мистещвознавчий анал1з декору димлених вироб1в [7].
Мета роботи полягае в тому, щоб на основ1 кнуючих друкованих видань, му-зейних матер1ал1в та проведених польових дослщжень простежувати розвиток 1 ви-явити локальн художн особливосп димлених керашчних вироб1в Захщного Подлля.
Виклад основного матерiалу. Гончарство на Зах1дному Подалл1 вщдавна було одним з найпоширешших ремесел завдяки багатим покладам глини. Народт майстри субрепону виготовляли переважно чорний неполив'яний посуд. Вщомо, що чорного забарвлення у димлених виробах добиваються завдяки вщновлюваль-ному випалу (без доступу повиря), незалежно вщ того, якого кольору була сира глина. При випал1 такий посуд давав мщшшу та менш пористу структуру черепка, шж червоний неполив'яний. Окр1м цього, одноразовий випал димленого посуду потребував меншо! кшькосп дров, що для безлкно! територц (пор1вняно з Волин-ню чи Карпатським репоном) для незаможних гончар1в було вагомим чинником. Такий посуд мав значно ширше розгалуження у типологл 1 його краще розкупову-вали споживач! Високомистецький шдполив'яний розпис був добре розвинений в с. Товстому (Гусятинського р-ну), м. Бережанах, м. Копичинцях та м. Пщгайщх. Орипнальними шдходами до оздоблення вщзначалися пол1хромт вироби 1з с. Зо-лотий Потш, с. Устечка. Але мальована керамжа мала швидше святковий, вистав-ковий (для мисника) характер.
Високого тднесення розвиток цього виду керамши набув у другш половит Х1Х ст., що було пов'язано з утвердженням катталктичних в1дносин та скасу-ванням кршацтва в Австршськш 1мперц в 1848 р., до складу яко! належало 1 Захвд-не Подалля. Наприкшщ Х1Х ст. активно розвивалися нашвкустарт майстерш, у селах утворювалися гончарсью кути. Але гончарством займалися переважно мало-земельн селяни.
Гончарство краю кшцд Х1Х - початку ХХ ст. розвивалося у двох основних напрямах: традицшне виробництво в домашшх умовах та на засадах керам1чних шкш. Тод1 ж национально свщома штелкенщя проводила певт заходи для тд-тримки гончарного промислу: на територц Захщного Подшля дяли Товстенська гончарна школа та Бережанська торговельно-промислова школа, були проведен виставки у Тернопол1 (1887), Краков1 (1887), Львов1 (1894), на яких було представлено та вщзначено народну керамку.
Пкля 1939 р. на захщних землях Украши радянська влада поширила впро-вадження арттлей, жорстка податкова пол1тика руйнувала приватну власшсть [8]. Гончарний промисел побутував у гончарнях при колгоспах, промкомбшатах, це-гельнях, черепичних заводах. У военний 1 шслявоенний перюди та в часи еконо-м1чно1 скрути гончарш промисли розвивалися довол1 активно внаслвдок занепаду бшьш великих промислових структур. Гончарство продовжувало розвиватися, од-нак кшьккть гончар1в та гончарних осередшв все одно скорочувалася.
Наприкшщ ХХ ст. розвиток гончарного ремесла занепадае, що було зумов-лено сощально-економ1чними причинами. Тривалий перюд (два покол1ння) дер-
жавного контролю i регулювання та вiдсутнiсть вДльного ринку унеможливив роз-виток гончарства. Разом iз тим, фаянсовий, фарфоровий i металевий посуд швидко витДснили з ринку гончарнi вироби. ВДдродженню нашвзабутих ремесел та про-довженню народних традиций сприяло навчання керамiчноí справи при школах, дитячих студiях, у гуртках керамiки в другДй половинi ХХ ст. [9, с. 48].
Димлеш керамiчнi вироби майстри виготовляли майже у кожному гончарному осередку, а íх типологДя була досить рiзноманiтна: горщики, сло&и, глечики, дзбанки, баньки, макiтри, миски, ринки, цддильники, горнятка, каганцi, пДдвазон-ники, рiдше - барильця, калачД, скарбнички, вази, свищики. Широкий асортимент димлених гончарних виробiв ЗахДдного ПодДлля характерний простими, конструк-тивними формами, проте вiдзначаeться гармонiйнiстю та доцшьшстю. Переважно така керамiка була призначена для кухонного вжитку.
Розвиваючись у руслД нацiонально-мистецьких традицiй, декорування народно! керамДки Захiдного Подiлля здебДльшого залежало вiд локально усталених традицшних стильових рис у народнiй творчостД регiону. Але традицшно-побуто-ва культура краю не обмежуеться чiткими кордонами. ОсобливостД мiсцевоí сиро-вини, традицп, успадкованi гончарями, впливи мiських цехДв, керамiчних шкiл i переселенцiв, що вносили сво! стилiстичнi особливостi в асортимент i декор виро-бiв, позначилися на стилiстицi виробдв кожного регДону [10, с. 73].
Чимало прийомiв оздоблення мае архаíчнi кореш. Прадавшсть багатьох технiк на територц краю пiдтверджують знахДдки керамiчного посуду, яга належать до пам'яток залщицько! групи середнього Трипiлля на територц твденно-за-хДдного ПодДлля. Поверхня бiльшостi виробiв сiроí та теракотово! керамiки зберД-гае слiди лощення. Зокрема, трапляеться спосiб оброблення поверхш "смугасте загладжування", загладжування пальцями, ритування, розпис червоними, бДлими, чорними фарбами. Знайдений у с. Романове Село посуд, що належить до черня-хДвсько! культури, засвiдчуе застосовування налшного декору [9, с. 82].
Домшантним для димлено! керамiки е геометричний декор, вiн утво-рюеться з нескладних елементДв: прямих, косих, ламаних смужок, кривульок, кон-центричних кш, овалдв. Орнамент побудовано на зктавленш прямих лiнiй iз кри-вульками чи (або) сгасними рисками. НайпоширенДшими мотивами декору з ге-ометричними елементами в художнiй керамiцi ЗахДдного ПодДлля е вертикальне (скДсне) смугасте лощення, сгасна сiтка, кругове лощення.
У низцД центрдв (смт Микулинщ, с. СтрусДв, с. Буданiв, с. ГончарДвка та Дн.) чорнi глиняш твори характеризувалися високою якiстю. Микулинецька керамiка славилася своíми вишуканими та водночас стДйкими формами та конкурувала зi Стусiвськими та БуданДвськими аналогами.
Для декорування димлено! керамiки переважно застосовували лощенння, штампування, гравiрування (ритування), рДдше - розпис "опискою". В оздобленш сво!х виробдв гончарi намагалися пiдкреслити архггектошку форми та подати декор у найбДльш виграшному для споглядання мiсцi. На посуд закритих форм основна ге-ометрична чи рослинна структура стрДчкового орнаменту базувалася на плiчках посудин та в мкщ найбДльшого сферичного напруження. Часто керамiсти оздоблюва-ли вироби, застосовуючи к1лька технiк декорування одночасно в рДзних поеднаннях.
НайбДльш арха!чною формою посуду на украíнськiй територп е горщик. На ЗахДдному ПодДллД розкопки керамiки, зокрема Д горщитав, залiщицькоí групи в
с. Блищанка демонструють S-подiбний профшь, у якому простежуються вiнця та криси. З часом форма виробiв набувала читаших обрис1в. За останне столiття в ба-гатьох осередках вiдбулася трансформащя традицiйних форм. Наприкiнцi Х1Х -на початку ХХ ст. в Устечку, Гончарiвцi та iнших центрах робили товстостшш, низькi та широт горщики, але в умовах зростаючо! конкуренцií вони набули стрункiшого силуету.
Горщики були кiлькiсно переважаючим видом димлено! керамiки, що зу-мовлено íх побутово-господарським призначенням. Гончарi виготовляли чорнi ви-роби серцеподiбного та бочкоподабного титв з одним (двома) вушком, якi прик-рашали лощенням скiсною сiткою. Пщ валикоподiбними вшцями горщикв бочко-подiбного типу та на плечиках дзбаншв i баньок зустрiчаемо "кривульку" в обрам-ленш гравiрованих смуг, який часто доповнювали вертикальними лощеними сму-гами на тулубi виробу гончарi зi Струсова та Копичинщв.
Вiдомим центром виготовлення чорно! керамiки було с. Гончар1вка, в якому наприкiнцi ХХ ст. працював знаний майстер 1ван Бойко. На його макирах, вазон-ках, глечиках, вазочках, скарбничках е виразне штампування у вигляд поздовжнiх та поперечних смуг, яш гончар наносив за допомогою двох рiзновеликих валикв-штамшв. Майстер поеднував такий декор iз лощенням вертикальними смугами.
Декорування димлених виробiв мiнеральними фарбами, так званий розпис "опискою", здiйснювали по сирому, шдсушеному виробу, добираючи контрастш барви (бшу або червону). Подабне оздоблення на плiчках горщикв i дзбанюв у вигляд паралельних смуг використовували в с. Сухостав. У цьому ж осередку трапляеться розпис червоною глиною на внутртшй поверхш миски у вигляд велико! кривульки та додаткових смуг.
Дослщжуючи локальнi особливостi димленого посуду Захвдного Подшля, Р. Гарасимчук зазначив, що в твшчних, деяких центральних та твденних районах (с. Струсiв, с. Вертелка, смт Микулинщ, м. Залщики, с. Торське, с. Устечко, с. Бу-данiв) виготовляли димлений посуд iз геометричним та рослинним орнаментами [1, с. 76]. Рослинш мотиви в декоруваннi тако! керамiки використовували нечасто, i !х застосування мало локальний характер. На Подiллi мотиви рослинного типу на мисках застосовували в Меджибожi та Летичевi [11, с. 85]. На Зандному Подiллi такi узори бачимо на виробах вiдомого майстра Теоф1ла Земського з Буданова. Орнаментальш композицií у вигляда стилiзованих листк1в прикрашають тулуби слошв, горщик1в. Важливо вiдзначити, що гончар славився нетрадицiйними пiд-ходами у формотворенш та декоруваннi керамiки. Гончар застосував налшний декор в оздобленш баньки у виглядi оперiзуючоí тулуб г1лки винограду. Випуклi зображення п1дкреслюють лискування та гравiрування [7, с. 127].
Оригшальш прийоми декорування бачимо в гончаря Григорiя Германа зi Струсова. У декоруваннi миски вш застосовував обертово-центричну композицхю з овалiв, що нагадуе пелюстки квтв [6, с. 143]. На димлених мисках майстра та на аналогах iз Гончар1вки е зображення хреста, який виступае основним елементом композицл без додаткового обрамлення [6, с. 203, 206]. Напританщ ХХ ст. Василь Бардачевський з Товстого застосовував зображення лискованого хреста на димле-них мисках, який у його виробах додатково обрамлений графемою "сосонка", рос-линними мотивами з галузок, квiтiв, акантового листя та поеднанням концентрич-них к1л, кривульок на боках i берегах мисок. До зображення хреста в оточенш рос-
линних мотивов звертався Яюв Пригарський наприкшщ Х1Х ст., а традицию осе-редка наприкшщ ХХ ст. продовжив В. Бардачевський.
Чорнолощений рослинний декор спостеркаемо на сло!'ку з Теребовлянщи-ни. В оздобленш використано колоски пшенищ, яш вшьно нанесен! на вир1б. Очевидно, сло!к призначався для зберкання зерна. У димленш керамшд кшця ХХ ст. сучасних майстр1в В. Бардачевського та 6. Рудика також бачимо оздоблення дзбанюв i ваз переважно рослинним декором, з використанням у композищях мотиву "букета" [9, с. 84].
На територц Захщного Подiлля в рiзних осередках гончарства трапляеться декор у вигляд видовжених овалiв, розташованих вертикально. На подiбне прик-рашення у виглядi поздовжнiх овал1в на високш та широкiй шийщ глечика, що вь зуально видовжуе ii, натрапляемо в Копичинцях. Аналогiчний декор бачимо на машт^ з Бережан, що покривае всю площину зовшшньо!' поверхш виробу.
Висновки. Гончарство Захщного Подалля зазнало високого пiднесення у другш половинi Х1Х - початку ХХ ст., що було пов'язано з утвердженням катта-лiстичних вiдносин, вщкриттям шкш керамiки, органiзацiями виставок народних промислiв. Розвитку мистецтва керамiки сприяли загальноукрашсьш та европейсь-кi процеси, якi трансформувалися i входили в середовище народно! культури. Твори димлено!' керамiки були найпоширенiшими на територц субрегюну. У другiй половит ХХ ст. гончарство занепало. Навчання керашчно!' справи при школах, дитячих студях, у гуртках керамiки призупинило повний занепад гончарних про-мисл1в. Майстри Захщного Подлля представили широку типологiчну рiзноманiт-нiсть димлених вироб1в, яка характерна логiчними та гармоншними формами. Ху-дожньо! виразностi творам надавали рiзноманiтнi технiки оздоблення (лощення, штампування, гравiрування) та розпис "опискою". Домшантним став декор iз ге-ометричними елементами та унiкальнi розписи з мотивами рослинного типу.
Подальший напрям дослщження. Плануемо дослiдити взаемовпливи формотворення та прийом1в декорування народно! керамжи Схщно!' та Захщно!' частин Подшля.
Лiтература
1. Гарасимчук Р.П. Народное искусство Тернопольской области УССР / Р.П. Гарасимчук // Советская этнография. - 1957. - № 2. - С. 72-89.
2. Матейко К.1. Народна керамжа захщних областей Украшсько! РСР XIX-XX ст. : ¡сторико-етнограф1чне дослщження / К.1. Матейко. - К. : Вид-во АН УРСР, 1959. - 108 с.
3. Клименко О. Гончарш осередки Черкасько!, Чершпвсько!, Львшсько!, Хмельницько! та Тернопшьсько! областей / О. Клименко // Украшське гончарство: нащональний культуролопчний щор1чник / упоряд. О. Пошивайло. - Опшне, 1996. - Кн. 3: За рж 1995. - С. 159-172.
4. Гирман В. Гончарш осередки Терношльщини / В. Гирман, В. Козача // Украшське гончарство : нащональний культуролопчний щор1чник / упоряд. О. Пошивайло. - Ошшне, 1996. -Кн. 3 : За рк 1995. - С. 173-186.
5. Дякв О. Захщноподшьсью осередки гончарства Х1Х-ХХ столпъ / О. Дяюв // Народне мистецтво. - 2005. - № 3/4. - С. 15-17.
6. 1вашкш Г. Декор украшсько! народно! керамши XVI - першо! половини XX стешть / Г. 1вашюв. - Львш : Вид-во 1н-ту народознавства НАН Украши, 2007. - 544 с.
7. Мотиль Р.Я. Украшська димлена керамжа XIX -XX ст. (¡сторш, типологш, художш особливосп) : дис. ... канд. мистецтвознав.: спец. 17.00.06 "Техническая эстетика и дизайн" / Мотиль Романа Ярославшна. - Львш, 2000. - 310 с.
8. Клименко О. Розвиток укра1нського гончарства в ХХ ст. / О. Клименко // Народне мистецтво. - 2005. - № 1/2. - С. 38-40.
9. Вольська С.О. Керамжа Захщного Подшля кшця Х1Х - ХХ столггтя (юторш, типологш, художшособливосп) : дис... . канд. мистецтвознав.: спец. 17.00.06 "Техническая эстетика и дизайн" / Вольська Свгглана Олексйвна. - Львш, 2013. - 159 с.
10. Селшачов М.Р. Лексикон украшсько'1 орнаментики (шонограф1я, номшащя, стил1стика, типология) : навч. поабн. [для студ. ВНЗ] мистецтва / М.Р. Селшачов. - Вид. 2-ге, [перероб. та доп.]. - К. : Вид-во "Ант", 2009. - Вип. XVI. - 408 с. - (Пращ наукового товариства ¡м. Миколи Трохименка. - Вип. 18).
11. Фрще М. Форма i орнамент посуду з Подшля / М. Фрще // Науковий зб. Леншградського товариства дослщниюв украшсько'1 iсторiï, письменства та мови / за ред. В. Перетца. - К. : Вид-во "Пролог", 1928. - С. 81-92.
Вольская С.А. Отдельные аспекты развития чёрнолощеной керамики Западного Подолья конца Х1Х-ХХ веков
Рассмотрены основные тенденции развития дымленной керамики Западного Подолья конца Х1Х-ХХ веков как самобытного явления украинского искусства, в котором воплотились практичность использования и высокие художественные качества. Определено, что чёрнолощеные изделия характеризировались гармоничными и конструктивными пропорциями и были наиболее распространенной гончарной продукцией субрегиона.
Ключевые слова: дымленная керамика, традиции, гончары, декорирование.
Volska S.O. Some aspects of pottery Western Podillja black-polished ceramics end of the XIX-XX century
The paper examines the main trends black ceramics Western Podolja end of XIX - XX century as a distinctive phenomenon of Ukrainian art which embodies practicality of use and high artistic quality. Determined that the black polishing products were characterized harmonious proportions and design and were the most common pottery production sub-region.
Keywords: black-polished ceramic tradition, potters, decoration.
УДК 76.01:766 Преп. Т. О. Габриелян -
Крымский университет культуры искусств и туризма
СИСТЕМА ВИЗУАЛЬНОЙ ИДЕНТИФИКАЦИИ БРЕНДА
Описаны принципы и элементы системы, на основе которой в дальнейшем проектируются программы визуальной идентификации. Выделены системообразующие и структурообразующие категории. Определено девять базовых структурных единиц. Описан принцип модульного построения системы и определена наименьшая структурная единица - модуль. Проиллюстрирован принцип детализации модуля на основе типологического сценарного моделирования. Рассмотрена система как база данных, которая содержит информацию о графическом языке бренда.
Ключевые слова: бренд, визуальная идентификация, графический дизайн, структура, система, модуль.
Постановка проблемы и анализ предыдущих исследований. Большое количество методов и форм визуальной коммуникации в коммерческой рекламе порождает хаос как в среде обитания, так и в сознании потенциальных потребителей. В большинстве случаев графическая составляющая разрабатывается на короткий срок рекламной кампании. Для следующего контакта используется иной визуальный язык. Такая бессистемная работа снижает эффективность и долгосроч-ность взаимодействия с адресатом, так как отсеивается его сознанием.
Попытку системно подойти к данному вопросу мы находим в методических материалах ВНИИТЭ по дизайн-программированию [1]. Данная работа разработана в основном для конструирования промышленных изделий, следует отме-
