CC BY
166
й прагнемо тзнати самих себе, вщкриваемо джерела високих моральних якостей людини пращ. Вивчення пам'яток культури минулих епох, зокрема укра!нсько! хати, школи не може завершитися чи завмерти, адже воно несшнченне 1 дае змогу безмрно заглиблюватись у його багатства. Нин нам украй потр1бен накопичений вшами «запас краси», який заповши творщ укра!нсько! хати.
ВИКОРИСТАНА Л1ТЕРАТУРА
1. Бабенко В. А. Этнографический очерк народного быта Екатеринославского края. Днепропетровский национальный исторический музей им. Д. И. Яворницкого. - Харшв, 2013. - 152 с.
2. Вовк Х. В. Студи украшсько! етнографп та антропологи. - К. : Мистецтво, 1995. - 324 с.
3. Данилюк А. Г. Укра!нська хата [Текст] / А. Г. Данилюк. - К. : Наук. думка, 1991. - 110 с.
4. Данилюк А. Г. Давня архгтектура укра!нського села. Етнограф1чний нарис. - К. : Техшка, 2008. - 256 с.
5. Свсеева Г. П. Украшська хата як об'ект матер1ально-духовно! культури у вивченн юторп украшського етносу // Укра!на в етнокультурному вим1р1 столгть. До 175-р1ччя з дня народження видатного украшського етнографа Павла Чубинського : зб. наук. праць. - К. : 1нститут етнологп та краезнавства, 2014. - Вип. 3. - С. 272 - 280.
6. Етнограф1я Укра!ни [Текст] : навч. поаб. для студ. вищ. навч. закл. / за ред. С. А. Макарчука. - 2-е вид., переробл. 1 допов. - Льв1в : Свгт, 2004. - 518 с.
7. Прибега Л. В. Народное зодчество Украины.- К. : Буд1вельник,1987. - 104 с.
8. Петришвський розпис включено ЮНЕСКО до Списку нематер1ально! культурно! спадщини людства [Текст з екрану] // Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id= 246896748
9. Самойлович В. П. Народное архитектурное творчество Украины. - К. : Буд1вельник,1989. -344 с.
10. Таранушенко С. А. [Текст] // Енциклопед1я укра!нознавства. У 10 т. / Головний редактор Володимир Кубшович. - Париж; Нью-Йорк : Молоде життя, 1954 - 1989.
УДК 75.058
НАСТ1ННИЙ РОЗПИС ЯК Р1ЗНОВИД ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО
МИСТЕЦТВА
В. Сгорова, асист., А. Черепанова, студ., С. Бедрик, студ.
Ключов'1 слова: народно-прикладне мистецтво, живопис, Петришвський розпис, насттний розпис, орнамент, сттопис, народы майстри
Постановка проблеми. Народне декоративно-прикладне мистецтво, як 1 музика, фольклор, театр та шш1 види народно! творчосп, е важливою галуззю художньо! культури. Воно розкривае безмежний свгт краси 1 мудрост народу, втшюе його талант, розум1ння добра 1 краси. Народне декоративно-прикладне мистецтво тюно пов'язане з життям 1 побутом людей. Археолопчш досл1дження тдтвердили високий мистецький р1вень вироб1в ужиткового мистецтва, наскальних зображень, орнаментального оздоблення, створюваних нашими пращурами.
Саме тому основною метою нашоТ статт е досл1дження настенного розпису ввд час1в далеких пращур1в. Також ми пор1вняемо орнаментальний розпис таких регюшв Укра!ни: Хмельниччина, Вшниччина, Херсонська та Юровоградська области, Швдень Укра!ни та бшьш детально розглянемо особливосп Петришвського розпису. Звернемо увагу на традицп, шструменти, звича!, елементи розпису. Проанал1зуемо творчють народних умшьщв Петришвського розпису, як красою, естетичним смаком 1 техшкою виконання й сьогодш зачаровують нас.
Народний декоративний розпис ув1йшов яскравою стор1нкою в юторто культури укра!нського народу. Д1яльнють Д. I. Яворницького як етнографа е неввд'емною частиною розвитку ус1е! етнограф1чно! науки в Укра!ш. До Яворницького шхто не звертав уваги н на декоративний, н на настшний розписи, шхто !х не колекщонував. Не знав про цей вид народного мистецтва навгть такий ввдомий укра!нський етнограф як Фед1р Вовк. В1дв1давши Катеринославський музей незадовго перед Першою свгтовою вшною, вш, за св1дченням Д. I. Яворницького, був здивований 1 вражений тим, що побачив у музе!, 1 вив1з у Петербург, де працював, декшька зразшв для тодшнього музею Олександра III.
Декоративний розпис, як 1 настшний, Яворницький вважав справжшм мистецтвом. На 1923 рш у його музе! було з1брано близько тисяч1 р1зноманггних узор1в цих розпиав. За шщативою Яворницького в Катеринославському музе! незабаром побувала петербурзька художниця
С. К. Евенбах [5]. 1913 року художниця за дорученням Дмитра 1вановича робила копи (на кальцi) наспнних розпиав, деякi з них зберiгаються в Дшпропетровському iсторичному музе!.
Також цей вид мистецтва не залишив байдужих таких письменнишв i драматургiв як Т. Г. Шевченко, М. В. Гоголь, I. Ю. Репш Ведомости про розписанi житла знаходимо в повют М. В. Гоголя «Нч перед Рiздвом». Так, вiкна хати коваля Вакули були обведет червоною фарбою, а на дверях зображеш «козаки на конях iз люльками в зубах». Т. Г. Шевченко в поемi «Марина» (1848) дае опис хатнього настенного розпису орнаментального характеру. I. Ю. Репiн у книзi «Далеке близьке» описуе iнтер'ер укра!нсько! хати, бачений ним у 1861 рощ в с. Пристань Куп'янського повгту: бша стша розписана яскравими фарбами.
Настiннi розписи — це живописи зображення, виконанi безпосередньо на стiнi й пов'язанi з архитектурою. Настiннi розписи мають форми власне розпиив, моза!ки, панно. Розписи бувають тематичнi й орнаментальнi, виконуються технiкою фрески, темпери, клееного, силшатного та воскового живопису iз застосуванням синтетичних матерiалiв.
Ще на раншх стадiях розвитку людина прикрашала розписами свое житло. Настiннi розписи вiдомi ще в Стародавньому Сгиптi (III — I тис. до н. е.), Урарту (I тис. до н. е.), 1нди (VI — VII ст. н. е.), Середнш Азп (VII — VIII ст. н. е.) та шших кра!нах свiту [1].
Нашi далек! пращури займалися окрiм господарсько! дiяльностi ще й мистецтвом, зокрема декоративним розписом. Сво! виробленi традицп вони передавали з поколшня в поколiння, i багато чого дiйшло до нас в узорах рушнишв, писанок, керамши, розпису жител. Варто ознайомитись зi зразками трипшьсько! (V — II тис. р. до н. е.) культури, яку близько 100 роив тому ввдкрили вчеш. Вiдома достатня кiлькiсть публiкацiй про мистецтво тте! доби, головним чином про розпис керамiки та жител. За словами археолопв, модельки трипiльських хат, знайдеш пiд час розкопок, вказують, що хати розмальовувалися i зовнi, i зсередини, цей звичай зберiгся в укра!нських селах i досi. Всередин хати вражала око трипiльська тч iз лежанкою, милувала зiр розмальованим комином i розписаною керамiкою. Шсля трипшьсько! доби декоративний розпис продовжував iснувати.
На територп Укра!ни цей вид монументального мистецтва як рiзновид народного декоративного мистецтва ввдомий iз часiв Ки!всько! Русi. Iз XVI ст. в настенному розписi вже виразно проявляються риси нацюнально! самобутност (Онуфрпвська церква в с. Лаврове та церква Святого Духа в с. Потеличi на Львiвщинi). У XVII ст. наспнним розписом було оздоблено церкви Воздвиження та Святого Юра в Дрогобич^ Тро!цький собор Густинського монастиря на Слобожанщинi. У XVIII — на початку XIX ст. наспнш розписи збагачувалися мюцевою тематикою, укра!нським типажем.
Слiд зазначити, що орнаментальний настiнний розпис у кожнш мiсцевостi мав сво! особливосп: вiдрiзнялися колорит, сам орнамент та розмщення декору.
Розписи Хмельниччини бшьш геометризованi: крупний орнамент у бшо-червонш гамi на темному тлi [1]. На Вшниччиш бiльш складний рослинний орнамент зображувався на свiтло-сiрому от з використанням бто! фарби [1].
Наспнш розписи Херсонсько! та Юровоградсько! областей близью до подiльських, але орнаментально менш навантаженi, що характерно для всього Швдня Укра!ни. На ЧернЫвщиш та у пiвнiчних областях Укра!ни стiнопис майже не використовувався. Для Полтавщини наспнний розпис не характерний, а якщо i використовувався, то не мав основного декоративного навантаження: керамша, гобелени та вишип рушники займали чiльне мiсце в оздобленш iнтер'еру [1].
Розпис Дшпропетровщини невеликий за розмiром, але мав значно бшьшу кiлькiсть дрiбних деталей. Саме стшопис Днiпропетровщини на бшому тлi став мiцною основою для розвитку цто! орнаментально! школи петришвського розпису. Село Петрик1вка Днiпропетровськоl обласп з початку ХХ ст. стае центром декоративного розпису в Укра1ш.
Саме майстриш села Петрикiвка почали малювати традицiйнi орнаментальнi композицИ не на стшах, а на паперг За допомогою яскравих анiлiнових фарбнишв на рiзноманiтних за розмiром та форматом аркушах вони створювали декоративш малюнки - «мальовки», що мали великий попит, адже господинi залишалося лише прикрасити нею хату.
Стшопис використовувався паралельно з прикрашанням стш вишитими рушниками, мисниками, на яких розмiщувалися миски та глечики, килимами, що не поступалися в яскравосп декору. Покуття кожно! хати прикрашали iкони, а на долiвцi стояли строкато декорованi скринi, тому слад зауважити, що наспнний розпис був лише частиною декору iнтер'еру. Але стшопис ввдгравав важливу роль у створенш гармонiйного та затишного внутршнього простору. Орнаментальний наст^нний розпис, будучи стилютично близьким до iнших видiв народного мистецтва, допомагав поеднати ва елементи iнтер'еру в едину цшсну композиц1ю. На сьогоднi нацiональних традицш оздоблення житла не дотримуються, настшний розпис ми можемо побачити лише в незначних збережених об'ектах народно! архггектури, i найбiльшим центром укра!нського декоративного живопису е село Петришвка, що на Днiпропетровщинi. Петрикiвський розпис
широко ввдомий не тшьки в нашш кра!ш, а 1 далеко за !! межами.
Хай там зима чи лгто, -Живуть в Петришвщ квгти. Ти !м хоч голову одкрути, А вони полишають хати Та й летять у свгти. Ти !м хоч що роби, А вони через долини та горби Летять - з1 стши чи комина, Вшонниць, скринь та з нашого спомину, Летять без жодно! в1зи, Всюдисущ! I свавшьш, На машинне зал1зо, А дал! - на патр, На дерев'яш дошки, На пластмасовг
А ютор!я виникнення цього села сягае далеко до нашого народження, ще за час1в Запорозько! С1ч1. Петришвський орнамент мае багатовшову традищю I тюно пов'язаний з мистецькою культурою Запорозько! С1ч1. Виник вш та дютав свою назву в селищ! Петришвка на Дшпропетровщиш. У свою чергу, Петришвка була заснована в 1772 рощ останшм кошовим отаманом Петром Калнишевським та названа на його честь.
Село Петришвка було центром Протовчансько! округи. Тут розташовувалась мюцева влада I стояв невеликий гаршзон. Пюля л1кшдацд Запорозько! С1ч1 Петришвка стала «казенною, державною» слободою. Звичайно, саме те, що петришвчани не зазнавали поспйного кршацького гнтту, [ сприяло розвитков! народного мистецтва.
Петришвський розпис починався у вигляд1 стшопису та декору речей хатнього вжитку. У настшних народних розписах господин! передавали свое свгтосприйняття, сво! мри, настро!. Оздоблен розписами селянсьш буд1вл1 мали вигляд чар1вних казкових картин. Прикрашаючи святковими в1зерунками свое житло дв1ч1 на рш - п1сля нового мащення, перед весняними й ос1нн1ми святами, працелюбш талановит1 ж1нки вт1лювали в них сво! заповгтш мрИ, спод1вання. Вони надавали елементам розпису певного символ1чного значення, наповнювали !х виразним зм1стом. Розмальована гарна хата завжди була гордютю господин!. Народн! майстриш розписували буд!вл! кольоровими глинами, крейдою, сажею та саморобними рослинними фарбами, яш виготовляли з листя, кори, квтв, яг!д. Рослинний с!к зм!шували часто з б!лою перетертою глиною, товченими вуглинами чи сажею, з червоною глиною або й просто поеднували р!зш глини. Це давало можливють майстриням одержати ц!лу палгтру р!зноман!тних кольор!в та !х ввдттнюв при розписуванн!, тому розпис двома-трьома фарбами майже не зустр!чався. Як в'яжучу речовину до саморобних барвнишв додавали яечний жовток чи молоко, фарба з таким додатком була тривкшою ! не линяла.
Пензл! робили ¿з кошачо! шерст!, а щгтки використовували будь-як!, залежно ввд необх!дност!, зрештою малювали ! просто ганч!ркою. Для правильного зображення геометричних ф!гур та л!н!й використовували посуд, шнурки або ж виготовляли певш ф!гури з картопл!.
Розпис починався ! зосереджувався на печ!, на комиш, пот!м малюнок переходив на спну, продовжувався по кутках.
На печ! зображували схематичних птах!в (павич!в, грифон!в, фазан!в), дерево життя з птахами, сп!рал!, диски, що обертаються, хрести в кол!, зигзаги, розетки, рослинш орнаменти, натвовали, р!зного роду суз!р'я - символ!ку ще в!д перв!сних час!в. На стшах в основному малювали «древо життя» з птахами ! глечиком, з якого росте кущ, що мае назву «вазон», часто малювались шлюбш символи - виноград ! райсьш птахи. Смислов! ознаки народного розпису е частиною фольклорно-образного розумшня д!йсност!, природи, космолог!чних уявлень народу. Тобто розпис виконував роль своервдного оживления, пов'язувався з життетворчими силами природи, тому основн! елементи символ!ки в!дтворювали народн! знання ! уявлення [2].
Оск^льки розпис виник як похвдний в!д ¿нших вид!в народного мистецтва, запозичення з них помгтш. Так, ламана зигзагопод!бна лш!я, обрамлена двома прямими ! перекреслена м!ж сво!ми зламами штрихами, походить, очевидно, ¿з ткацтва; орнаментальний в!зерунок «косиц!» знаходимо на давн!х виробах ¿з глини; стил!зований листок лотоса - «куряч! лапки» - зустр!чаеться у старовинних рукописах; сп!ралепод!бний «вертун» поширений у писанкарств!. Елементи та мотиви настенного розпису надзвичайно под!бш до загального характеру м!сцевих орнаменпв вишивки, р!зьбярства, килимарства тощо. Але з часом розпис стае самостшним видом творчосп й набувае самосттност!, системност!, ¿снуе та розвиваеться за сво!ми законами.
Шд час оздоблення штер'еру господинi, насамперед, розписували пiч, адже пiч i простер бiля не! були повнiстю шдвладш жiнцi. Особливо пишно декорували комин печi, на якому, як правило, створювали самостiйну орнаментальну композищю. В«м вiдомо, що пiч — це дуже важлива складова укра!нсько! хати. Саме вона була мiрилом багатства !! власника. Чим бiлiша та пишшша шч, тим поважнiший та багатший пан. У центр розмiщувалася велика квiтка або зображувалася пара пташок, iнколи !! розписували сюжетними сценками. Пiд час оздоблення хати часто використовували «б!гунщ», що фризом обрамовували сволок, створювали орнаментальне обрамления вшон та дверей. Якщо господина не мала змоги виткати килима, тодi вона замiсть справжнього малювала орнамент на традицiйному мiсцi спни - над лiжком. На Дшпропетровщиш декорувалася навiть уся площина стел! Виутрiшне оздоблення хат зазвичай багатше за зовшшне.
Можна сказати, основним мотивом розпису стiн е зображення «древа життя», «вазона», який може подаватись у виглядi самостийно! композищ! або ж бути елементом несшнченного орнаменту — «стрiчки». Цей орнамент — один iз найрозповсюдженiших у народному мистецтв! Його можна знайти на вишивках, витинанках, килимах, керамщ, розписах на скринях, вiконницях тощо. «Вазон» поширений в орнаментах народного мистецтва багатьох народiв.
В Укра!ш образ «древа життя» мае чгтко виражене фольклорне походження. Дерево з птахами виступае символом свiтобудови. Трияруснють свiту передавалась також iдеограмами, якими найчастше розписували скринi, спинки саней тощо. У таких вдеограмах великий солярний знак означае свiтило, яке дае всьому життя, малi солярш знаки, вазони, птахи — життя земне, а риби чи змп — свгт потойбiчний. Вазон iз елементами виноградного листя та кетяпв мае назву «чудесного дерева» i символiзуе добробут сiм'!, iнколи дiвчину-наречену. З часом, пiд впливом сощально-iсторичних умов настiнний розпис як вид мистецтва почав утрачати свое значення i замiиюватись на iншi види вияву творчо! фантазi!.
У чому ж полягають основнi прийоми виконання малюнка i засоби, завдяки яким досягаеться емощйна виразнiсть цих творiв? Визначний композицiйний принцип будь-якого твору — оргашзащя простору. Щодо петрикiвського розпису, то варто наголосити, що саме оргашзащя простору ввдграе тут головну роль, але в жодному випадку не його мехашчне заповнення. У творах кращих майстрiв петрикiвського розпису бiле тло набувае змютовносп й активности. Воно трактуеться як один iз засобiв художньо! виразносп, значення якого далеко не обмежуеться функщею пiдсвiчування фарби та тдсилення !! форми i звучность То, власне кажучи, бiлий колiр, у якому стебла i листки, квита i пуп'янки саме «прозрiвають», а не просто нанизуються на умовну лiнiю схеми. Звiдси й та дивовижна технiчна пружнiсть «вазошв», «бiгунцiв», «букетов», що аж випромiнюють життеву силу, без будь-якого натуралiзму виражаючи своею красою глибош вде! постойного руху природи, суть вiчних процесiв вiдтворения. Композищям класичного петришвського розпису притаманна рiвновага, масштабнiсть мотивiв стосовно сусiднiх елементiв i цшого аркуша, чiткий ладовий iнтервал (а не поступова, ледь помiтна розтяжка) у наростанш розмiрiв окремих елеменпв, що нагадуе акордовi спiвзвуччя у народнш дiатонiчнiй музицi. Важлива роль належить гармонiйному контрастовi. Гостре чергуеться з округлим, пряма лiнiя — iз хвилястою, велик! елементи — iз дрiбними тощо, основнi барви спектра зютавляються з додатковими [3].
Так, головна кол!рна гама класичного петришвського розпису — червоно-зелена, а побiчна — жовто-синя. Шдб!р кольорово! гами в петрикiвському розпис! мае одне з провщних значень. Кольори шдбирають у теплш, холоднш або змшанш гам!. Центр обов'язково видшяють основним кольором, головш елементи роблять бшьшими за !нш! та пишшшими. Щоб шдкреслити основу композищ!, акценти можна видщити контрастним кольором. Так, наприклад, в композищ! холодного синього кольору акценти можна шдкреслити червоним та жовтим кольором, ! навпаки — в композищ! тепло! гами загальну канву шдкреслюють голубим або сишм.
Так за багато роив славетний петришвський розпис сформував власний стиль з лише йому притаманними формами орнаменту, ажурною плавнютю лшш та соковитютю кольор!в. Тож природно з'явилася група майстр!в, як! оздоблювали сини хат, народш музичш шструменти, посуд, скриш.
До старшого покол!ння петришвських майстр!в належать Тетяна Пата, Арина Пилипеншв, !! ровесниця Над!я Бшошнь, В!ра та Галина Павленко, Фед!р Панко, Марфа Тимченко, Полша Глущенко, Iван Завгороднш, Василь Соколенко. Ус! вони сформувалися як творч! особистост протягом першо! третини ХХ столитя, тд час розвитку мюцевого малювання як образотворчого фольклору, коли малювали пишш барвист «квпи» на грунт! сини (мальоваш печ!) та на папер! (кальовки — фрагмента розпису печей, рушников, наличников), були неввд'емною частиною загального декору традищйного житла. Цшсне фольклорне свпов!дчуття, представлене кр!зь призму власно! !ндив!дуальносп майстра, — характерна фундаментальна художня риса цього покол!ння.
Спшьною рисою творчост майстринь цього покол!ння е безпосереднють, щирють, загострене
в1дчуття декоративности Вони будують сво! композицп на одночасному контраст! основних та додаткових квтв, цшком володтоть традищйною техшкою розпису яечною темперою. Для композищйних схем !х твор1в характерна деяка статичшсть, ур1вноваженють вс1х елеменпв, ритмчне повторення квтв. Проте !х сюжети не однаков! [ несуть у соб1 риси неповторно! шдив!дуальност1 Одн!ею з найстарших петришвських майстринь декоративного розписи е Тетяна Пата [4].
I! техн!ка надзвичайно р!зноман!тна. Ж!нку вважають одним ¿з родоначальник!в петришвського розпису. Вона стала засновницею школи декоративного малювання, а !! учн! - ввдомими художниками та майстрами петрик!вського декоративного розпису. За словами односельчан, Тетяна мала хист до малювання ! заробляла на хл!б тим, що квггчала у багатлв комини печей. Рано почала малювати на папер!, про це св!дчить !! робота, що збер!гаеться в Дн!пропетровському юторичному музе!. У 1925 р. вона отримала замовлення в!д Дн!пропетровського юторичного музею на виготовлення еск!з!в розпису. Згодом художниця стала почесним майстром народного мистецтва. Одержала медаль «За трудову в!дзнаку», нагороджена орденом [5].
!нший видатний заслужений художник Укра!ни, кавалер ордена «За заслуги», засновник фабрики Петришвського розпису, один ¿з засновнишв Народного руху Укра!ни на Петришвщиш -Фед!р Савич Панко. Член Стлки художник!в Укра!ни, вш глибоко ! любовно вивчав традищйш мотиви петришвсько! орнаментики п!д кер!вництвом майстра народного мистецтва Тетяни Пати. Майстер декоративного мистецтва заснував ! очолив першу ! едину в Укра!ш та св!т! фабрику Петришвського розпису «Дружба». З 1958 року викладав композиц!ю Петришвського орнаменту в петришвсьшй ф!л!! Дн!пропетровсько! дитячо! художньо! школи. Його учн! в подальшому працювали художниками на фабриц! «Дружба» [4].
Ще одним учнем Пати, щкавим ! своер!дним, е Василь Iванович Соколенко, випускник Петришвсько! школи декоративного малювання. Майстер створив музей-садибу, единий в Укра!н!. В ньому представлен! як паперов! «мальовки», так ! реч! хатнього вжитку, прикрашен! петришвським розписом. Музей багатий також р!зними фотограф!ями вчител!в та учшв Василя Iвановича, тут збер!гаються майже вс! роботи майстра за його життя. Кр!м того, ми можемо бачити декоративний петрик!вський розпис, виконаний на ст!н!, та укв!тчану ним селянську тч.
Iнше покол!ння художнишв-майстр!в, як зараз живуть та працюють у селищ! Петришвка - це Андрш та Мар!я П!куш!, !х учениц! Олена Зинчук та Наталка Рибак, Людмила Лук'яненко, Н!на Загребельна та ще багато ¿нших [4].
Петришвський розпис у наш! дш набувае все б!льшого розвитку. Сучасш майстри, що працюють у цьому жанр!, збагачують його новою тематикою, новими орнаментальними мотивами. Сучасний петришвський розпис розвиваеться у сфер! традищйно-побутового, самод!яльного мистецтва ! творчост! художнишв-професюнал!в. Цей вид декоративного мистецтва вражае нас ! зараз. Ось 25 вересня 2012 року сучасн! майстри села Петришвка ув!чнили свое мистецтво 120-метровим вуличним розписом, який ув!йшов до Книги рекорд!в Пннеса. Це автентичний кольоровий малюнок ¿з традиц!йною символ!кою ¿з кв!т!в. Ус! жител! села, нав!ть маленьк!, долучилися до цього д!йства: вони старанно малювали три дн!, витративши 30 кшограм!в емалево! фарби.
Лине час, зм!нюються покол!ння, а в народ! завжди були ! будуть народжуватись тт дивовижн! самородки, чи! талановит! руки дивували, дивують й дивуватимуть надзвичайною майстерн!стю. Та незм!нними залишаються «шструменти» майстра: пензлики з котячого хутра ! талановит! руки, що творять дива, заворожують оч!, пробуджуючи захоплення красою укра!нсько! земл!, !! талановитим народом.
ВИКОРИСТАНА Л1ТЕРАТУРА
1. Кириченко М. А. Укра!нський народний декоративний розпис. - Д., 2008. - 348 с.
2. Кара-Васильева Т., Чегусова З. Декоративне мистецтво Укра!ни ХХ столгття. У пошуках «великого стилю». - К. : 2009. - 322 с.
3. Ружицький В. А., Малишна А. О. Основи петришвського розпису. - Д., 2011. - 512 с.
4. Традицл петришвського розпису [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://petdnepr.at.ua/publ/petrikivskij_rozpis/17-1-0-452.
5. Эвенбах Е. Из этнографических наблюдений Екатеринославской губернии // Сборник Харьковского историко-филологического общества // Труды ХП археологического съезда в Харькове. - М., 1905. - 107 с.
