CC BY
15
ТЕОР1Я ТА Ф1ЛОСОФ1Я ПРАВА
УДК 347.965
Назарш Бочуляк
адвокатське об'еднання "Бочуляк i партнери"
НЕЗАЛЕЖН1СТЬ ЯК ДОМ1НАНТА АДВОКАТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ
© Бочуляк Н., 2019
Грунтовно дослiджено незалежнiсть як домшанту адвокатського самоврядування. Актуалiзуeться питання про мкце та роль адвокатури у держав! та суспiльствi, ви-свiтлено сутнiсну характеристику цього правозахисного шституту. Виокремлено струк-турнi елементи, за допомогою яких забезпечуеться незалежшсть адвокатськоТ дiяльностi. Проаналiзовано проблеми реашзацн принципу незалежностi адвоката пiд час виконання його професшних обов'язкiв. Доведено, що адвокатура е одним i3 головних iнститутiв громадянського суспiльства, позаяк забезпечуе захист прав, свобод й законних штереыв фiзичних чи юридичних оаб наданням професшноТ правничоТ допомоги.
Ключовi слова: адвокатське самоврядування; шститут адвокатури; адвокатська дiяльнiсть; незалежнiсть; держава; правова допомога; Закон УкраТни "Про адвокатуру та адвокатську дiяльнiсть".
Назарий Бочуляк
НЕЗАВИСИМОСТЬ КАК ДОМИНАНТА АДВОКАТСКОГО САМОУПРАВЛЕНИЯ
Основательно исследовано независимость как домшанта адвокатского самоуправления. Актуализируется вопрос о месте и роли адвокатуры в государстве и обществе, изложена сущностная характеристика этого правозащитного института. Выделены структурные элементы, с помощью которых обеспечивается независимость адвокатской деятельности. Проанализированы проблемы реализации принципа независимости адвоката в процессе выполнения его профессиональных обязанностей. Доказано, что адвокатура является одним из главных институтов гражданского общества, поскольку обеспечивает защиту прав, свобод и законных интересов физических или юридических лиц путем предоставления профессиональной юридической помощи.
Ключевые слова: адвокатское самоуправление; институт адвокатуры; адвокатская деятельность; независимость, государство; правовая помощь; Закон Украины "Об адвокатуре и адвокатской деятельности".
Nazari Bochlylyak
lawyers' union "Bochuliak and partners"
INDEPENDENCE AS A DOMINANT FOR LAW SELF-GOVERNMENT
The issue of the place and role of the bar in the state and society is updated, and the essential characteristic of this human rights institute is highlighted. The structural elements by which the independence of the legal profession are distinguished. The problems of realization
of the principle of independence in the process of the lawyer's performance of his/her professional duties are analyzed. It is proven that the bar is one of the main institutions of civil society, as it protects the rights, freedoms and legitimate interests of individuals or legal entities through the provision of professional legal assistance.
Key words: lawyer's self-government; Institute of Advocacy; lawyer's activity; independence; state; legal assistance; Law of Ukraine "On Advocacy and Advocacy".
Постановка проблеми. Ниш розв'язання глобальних питань акомодаци правових норм до змш у полггичному, економiчному та сощальному бутп сощуму супроводжусться системним реформуванням правових шститупв, що гарантусться реалiзацiею певних новацш у нацюнальному законодавсга. Особливо актуальним у цьому контекст е коригування дiяльностi шституту адво-катури як одного i3 визначальних елементв ефективного функцюнування механiзму правосуддя та розвитку правово! держави загалом, позаяк адвокатська дiяльнiсть за природою, зазвичай, передбачае зггкнення iз iнтересами протилежно! сторони, не завжди згiдно iз правовими нормами. Тому потрiбнi додатковi гарантп безпеки й незалежностi адвокатсько! дiяльностi та основних ll складових.
Судова конституцшна реформа 2016 р. торкнулася статусу шституту адвокатури, зокрема, Роздш VIII "Правосуддя" Основного Закону доповнено ст. 131-2, у якш задекларовано, що для надання професшно! правничо! допомоги дiе адвокатура. Важливим поступом для Конституци Украши стало введення шституту адвокатури до системи правосуддя. Разом з тим, законодавець гарантував адвокатурi незалежнють, що дае тдстави стверджувати про принцип незалежност адвокатури як один iз конститутивних принцишв li оргашзацп та дiяльностi.
Аналiз дослiдження проблеми. Теоретичнi засади оргашзацп та дiяльностi iнституту адвокатури на концептуальному рiвнi дослiджувало чимало науковщв, а саме: О. М. Бандурка, М. О. Баймуратов, Ю. М. Бисага, Д. М. Белов, Ю. Г. Барабаш, Т. В. Варфоломеева, А. М. Колодш, А. Т. Комзюк, В. В. Кравченко, В. П. Колюник, М. В. Лошицький, Н. А. Мяловицька, С. I. Мш-ченко, О. В. Марцеляк, О. В. Негодченко, М. П. Орзiх, А. Ю. Олiйник, В. Ф. Погоршко, О. В. Синеокий, В. О. Серьогш, О. В. Скрипнюк, О. В. Тимощук, Л. В. Тацiй, О. Д. Тихомиров, Ю. М. То-дика, В. М. Шаповал, Ю. С. Шемшученко та iн. Доктринальним шдгрунтям нашого дослiдження стали науковi розвщки вчених Т. Вiльчик, К. Коваль, С. Калинюк, В. Святоцько!, I. Назаров, О. Михайленко, О. Фазекоша та шших.
Мета статт - окреслити теоретико-правовi проблеми, пов'язанi iз реалiзацiею принципу незалежностi адвокатури як основно! гарантп ii дiяльностi.
Виклад основного мaтерiaлу. Сьогоднi держава перебувае на стадп нового правового обгрунтування дiяльностi iнституту адвокатури, який за перюд свого iснування набув велико! значущосп. Гарантувавши у Конституци Украши ст. 59 кожному право на професшну правничу допомогу [1], ухваливши Закон Украши "Про адвокатуру та адвокатську дiяльнiсть" [2], держава зумовила вихщ адвокатури за межi судово! системи та iстотно розширила офщшне визнання сфери ll дil, тдвищивши соцiальний статус у соцiумi, визнавши адвокатуру iнститутом. Втiм, чимало питань дiяльностi цього правозахисного iнституту залишаються невирiшеними. Так, в Украlнi тривають жвавi дискусil стосовно визначення мюця та ролi адвокатури у суспшьств^ дискусiйним е питання щодо мiри допустимостi втручання держави у дiяльнiсть iнституту адвокатури, посилення гарантiй ll незалежностi [3, с. 63].
Ефективний розвиток справедливого права в бутп сучасного соцiуму задля гарантування високого правового порядку (зокрема щодо питань державного примусу) визначае строге збе-реження та утвердження правничих цшностей, ушх досягнень людства у сферi гарантiй прав i свобод людини, а також юридичних модусiв, яю гарантують максимальну реалiзацiю правових iдеалiв й цiнностей. Тому, вiдповiдно до науково! позицil П. Матвеева, доконечним е постшне,
стшке сповщування у практичнiй площинi ддачих юридичних принципiв й механiзмiв, що вира-жають такi правовi щеали та цiнностi [4, с. 115].
Незаперечним е той факт, що визначальне мюце серед низки таких правових цшностей посiдаe саме домшанта незалежностi, адекватно до яко! права i свободи людини нинi виступають вершиною правово! матери та за природою е невщ'емною складовою позитивного права -загальними основами, конститутивними орiентирами для чинного законодавства [5, с. 139]. Вщтак, вони зобов 'язаш бути базисом правово! полггики держави, скеровувати правотворчу дiяльнiсть, виступати прюритетом у системi юридичних норм, правових процедур й порядюв; вони е основним критерiем пiд час тлумачення права, еталоном у розвитку правосвщомосп, формуванш загального ставлення до права з боку вшх суб'екпв:громадян, посадових осiб й держави загалом [6, с. 77].
Упродовж вше! людсько! цившзацп проблема обмеження прав i свобод людини зi сторони владних шститупв у полiтико-правовому план е однiею з найактуальнiших. Сьогодш в контекстi ще! та практики правово! державносп означена проблема набула особливого звучання, позаяк права i свободи людини i надалi порушують як самi iндивiди, так i держава [7, с. 251].
Новин науковi розвiдки з проблематики адвокатури дефiнiцiю "незалежний" тлумачать як основний принцип шституту адвокатури, а також, окреслюючи статус адвоката, законодавець декретуе гарантп його незалежносп, себто незалежнють адвокатсько! дiяльностi. Сам термiн "незалежний" тлумачиться як такий, який не залежить кого-, чого-небудь, не шдкоряеться комусь, чомусь; можливють приймати самостшш ршення, якi виходять з власно! волi, вiдповiдають особистим запитам та штересам й не вимагають зовшшшх наказiв чи вказiвок [9, с. 228]. Категорiя незалежностi може по^зному тлумачитися, проте завжди потрiбно конкретизувати, щодо яких зовнiшнiх об'ектiв !! розглядають. Безумовно, незалежнiсть може бути повною, упм, визначають певнi меж^ до яких можна бути незалежним, або ж окреслюють коло суб'екпв, яю мають право (чи не мають) здшснювати зовнiшнiй вплив [10, с. 170].
Слушно зауважуе О. Михайленко, що незалежнють слщ вщокремлювати вiд самостiйностi, бо якщо перша передбачае здшснення сво!х повноважень, процесуально! дiяльностi без жодного незаконного впливу, а теж не шдзвггносп, то самостшнють означае вiльну участь в ощнюванш доказiв, розглядi й прийнятп рiшення вiдповiдно до законодавства та власного переконання [11, с. 51-52].
Задля оптимально! реалiзацi! власно! професшно! дiяльностi адвокату вкрай необхiдна незалежнють, передуем, вiд осiб та оргашв, у провадженнi яких перебувае довiрена йому справа, а також вщ iнших посадових осiб i владних структур. Саме право на незалежнють е одшею iз визначальних атестацш професi! адвоката. Основними !! засадами повинш бути моральна свобода, значний професшний досвiд, високий рiвень загально! та правово! культури. Оскiльки стороною, яка намагаеться упродовж всього юторичного розвитку державно! самобутносп контролювати дiяльнiсть iнституту адвокатури, е сама держава, виникае нагальнють актуалiзацi! проблеми взаемин адвокатури та держави в представницга певних оргашв: адмшютративних, право-охоронних, судових тощо.
У демократичному суспшьсга адвокатура дiе як незалежна шститущя, себто не шдвщомча державi, убезпечена вiд будь-якого побiчного втручання. В Укра!нi адвокатура е особливим правозахисним шститутом, що визначаеться його публiчно-правовим статусом. Про !! особливiсть також свiдчить iмператив професшного захисту прав та законних штерешв осiб у судi, надання державою права на професшну правничу допомогу вшм юридичним й фiзичним особам. Саме незалежнють шституту адвокатури е одним iз визначальних принцитв адвокатсько! дiяльностi. Вiдтак, необхiднi не лише надшш механiзми забезпечення означеного принципу, але й безумовне його дотримання [8, с. 117].
Адвокатура е одним iз головних шститупв громадянського суспшьства, котрий не входить до системи ш державно! влади, ш оргашв мюцевого самоврядування. Тому органи державно! влади та мюцевого самоврядування не мають права втручатися в адвокатську дiяльнiсть, лише винятково тод^ коли ця дiяльнiсть суперечить чинному законодавству. Оскшьки Укра!на перебувае на еташ становлення !! як правово! держави, то це вщповщае завданням й принципам адвокатури як
шституци, що забезпечуе захист прав, свобод й законних штереив фiзичних чи юридичних осiб, надаючи професiйну правничу допомогу. Отже, зосередимо увагу на виокремлент шституту адвокатури як незалежно! оргашзацп.
Разом з тим, незалежнють iнституту адвокатури можна тлумачити по^зному, зважаючи на те, вiд кого або ж для чого повинна бути незалежною адвокатура. Вщ кого - вщ держави в особi 11 владних органiв (адмiнiстративних, правоохоронних, судових тощо) i посадових ошб. Для чого -для реалiзацil власно! конституцшно! мюи стосовно захисту прав ювобод мати фактичну можливють захищати права та законнi штереси осiб, запобiгати !х порушенню, зокрема i з боку держави [12, с. 430].
Адвокатура мае гарантп незалежносп в кожнiй правовiй демократичнш державi. Iнституцiйно такi гарантп реалiзуються через принципи самоврядування й саморегулювання.
Такими самими е мiжнароднi стандарти, визначеш Рекомендацiями Ради Свропи (25 жовтня 2000 р.), Основними принципами ООН щодо ролi адвокатiв (14 грудня 1990 р.), резолющями Парламентсько! асамбле! Ради Свропи та шшими мiжнародними документами. Хартiя основних принцитв европейсько! юридично! професи та Кодекс поведшки европейських адвокатiв проголошують незалежнють професи адвоката та И самовряднють визначальними цiнностями.
У висновку Мiжнародноl асощацп адвокатiв незалежнiсть адвокатури визначаеться, по-перше, як незалежнiсть вщ впливу держави - втручання у вщносини адвоката та клiента, що заважае першому належно виконувати сво! професiйнi обов'язки; по-друге, незалежнiсть - це адвокатське самоврядування, себто шститут адвокатури та його члени зобов 'язаш самостшно управляти власними справами. Проте державш органи (уряд, парламент, суд) та посадовi особи можуть виявляти певний штерес до дiяльностi iнституту адвокатури; по-трете, незалежнiсть, в основу яко! покладено поряднiсть адвоката [8, с. 120].
У Загальному кодекс правил для адвокатв кра!н Свропейського Спiвтовариства незалежнiсть визначаеться як конститутивний принцип адвокатсько! дiяльностi. А саме: "завдання, якi виконуе адвокат у процес професшно! дiяльностi, вимагають його повно! незалежностi та вщсутносп щодо нього будь-якого впливу, пов'язаного, передуем, з його особистим штересом або зовнiшнiм тиском", позаяк "Незалежне становище адвоката сприяе змiцненню в суспшьсга довiри до процедур правосуддя i неупередженостi суддiв" [13]. Вiрогiдно, що саме вiдсутнiсть адвокатського самоврядування упродовж довгого перюду в Украш е одним iз визначальних чинниюв низького рiвня довiри соцiуму до судщвсько! системи.
Преамбула професiйних правил адвокатв Свропейського Союзу в п. 1.1. визначае адвокатуру як незалежний, вшьний, цшсний професiйний стан [8, с. 122].У Хартп основоположних принцитв дiяльностi европейських адвокатiв, принцип незалежносп та свободи адвоката щодо ведення справи ктента передбачае, що вш повинен бути вiльним у полггичнш, економiчнiй та iнтелек-туальнiй площинах задля ефективно! реалiзацil власно! дiяльностi, себто бути незалежним вiд держави, владних штерешв, а також не дозволяти того, щоб його незалежнють була скомпро-метована незаконним впливом дшових партнерiв [14].
Правила адвокатсько! етики Мiжнародного Союзу (Спiвдружностi) адвокатв декретують, що адвокат у власнш професiйнiй дiяльностi незалежний. Це, зокрема, визначено й Правилами адвокатсько! етики в Укра!ш, яю зобов'язують адвоката до максимально! незалежносп пiд час реалiзацi! професiйних прав й обов'язюв, вимагають протистояти будь-якiй спробi посягання на його незалежнють, займати принципову позищю щодо цього [8, с. 122].
Стандарти незалежносп юридично! професи Мiжнародно! асощацп юриспв незалежнiсть адвокатури визначають як конститутивну гарантда захисту прав людини та доконечну умову для оперативного доступу до юридичних послуг [16]. Для забезпечення правопорядку адвокатура повинна бути незалежною тд час здшснення професшних обов'язюв, адвоката в жодному випадку не можна ототожнювати з владою. А юристи, яю, надаючи професшну правничу допомогу особам, фшансуються частково або повнютю за рахунок державних коштв, за слушним переконанням вчено! К. Коваль, зобов'язаш користуватись гарантiями професiйно! незалежносп так: 1) аналопчш органiзацi! чи програми довiряють незалежному правлiнню, яке здшснюе контроль над полiтикою,
персоналом та бюджетом; 2) визнання того, що первинним для адвоката е зобов'язання перед ктентом, представляючи якого, вш зобов'язаний поводитися адекватно до професшного судження та власно! совiстi [17, с. 4].
Позаяк, на думку дослщнищ, незалежшсть - це не тiльки вщсутнють того чи iншого впливу, а й свобода дiяти у певних випадках на власний розсуд, незалежшсть вона зараховуе до тих категорш, яю не можна аналiзувати як частков^ як i свобода, незалежшсть е винятково абсолютною. Тобто адвокат у процес професшно! дiяльностi не повинен залежати ш вiд певних обставин, ошб (когось, чогось), ш бути пiдлеглим [17, с. 4].
Науковець Л. Трунова, вивчаючи питання незалежносп адвоката, апелюе до дефшщи "адвокатського iмунiтету" як особливих прав, пшьг, привiле!в, переваг тощо. Дослщниця зауважуе, що завершальною метою процесуального iмунiтету адвоката е гарантування його посиленого захисту вщ необгрунтованих посягань та створення оптимальних умов для безперешкодного й оперативного виконання покладених на нього державних та громадських функцш [18, с. 18].
Практична реалiзацiя принципу незалежносп адвоката безпосередньо зумовлена дуалютич-ною природою шституту адвокатури в правовiй державi. З одного боку, адвокат - необхщний елемент у системi правосуддя, а з шшого - професiйний консультант громадян та !х iнституцiй (об'еднань). Цю бшарну функцiю адвокат може реалiзовувати лише в тому випадку, якщо йому за-безпечена необхщна незалежнiсть. Саме ця незалежнiсть створюе адвокату можливють сшввщ-носити й врiвноважувати двостороннi iнтереси та займати певну правову позищю мiж двома полюсами [8, с. 134].
Незалежнють iнституту адвокатури, згщно з науковою позицiею Т. Вшьчик, зумовлена його можливостями самостiйно виршувати проблеми внутрiшнього життя, а також змютом (характером) вiдносин iз державними шститутами [3, с. 67]. Разом з тим ознаками незалежносп адвокатури, вважае О. Бойко, е масштаб повноважень оргашв адвокатського самоврядування у виршенш внут-рiшнiх корпоративних проблем i потенцi! обмеження !х методами зовшшнього контролю -органами державно! влади [8, с. 35]. Великою мiрою незалежшсть адвоката визначаеться його статусом тд час взаемоди iз державними iнститутами у рiзних видах й стащях судочинства. За слушним твердженням Н. Муратова, лише законодавча рiвнiсть iнститутiв захисту й обвинувачення та незалежшсть адвокатури вщ адмшстративного державного контролю е надiйним гарантом захисту прав i свобод людини [19, с. 41]. Ця незалежшсть може обмежуватися тшьки в штересах ефективного здшснення професiйних обов'язкiв адвокатом й в штересах правосуддя у межах, визначених процесуальним законодавством та професшною етикою [3, с. 67].
У ювшейному виданш "П'ять роюв устху" Нацiонально! асоцiацi! адвокатiв Укра!ни окреслено три шляхи, якими забезпечуеться саморегулювання та незалежшсть шституту, а саме:
- надання кожному адвокату права обирати та бути обраним до оргашв адвокатського самоврядування свого регюну або нацюнального рiвня. До складу оргашв адвокатського самоврядування можуть бути обраш лише адвокати, як мають не менше шж п'ять роюв стажу та внесет до СРАУ;
- створення регюнальних оргашв адвокатського самоврядування як окремих юридичних ошб iз власним бюджетом та повним спектром повноважень. Нацюнальна асощащя адвоката Укра!ни не втручаеться у дiяльнiсть регiональних органiв адвокатського самоврядування та в професшну дiяльнiсть адвокатiв;
- надання адвокатурi виключного права на встановлення квалiфiкацiйних вимог для вхо-дження у професда, визначення порядку пiдвищення квалiфiкацi! та застосування дисциплшарних процедур стосовно адвоката, яю працюють. Практичну реалiзацiю цих повноважень доручено Квалiфiкацiйно-дисциплiнарнiй комiсi! адвокатури (КДКА) та Вищш квалiфiкацiйно-дисцип-лшарнш комiсi! адвокатури (ВКДКА) [20].
Отже, адвокатура як ефективний конституцшний правозахисний шститут зможе повноцiнно реалiзуватися лише тодi, коли стане справдi незалежною та самоврядною. Тому необхщно на законодавчому рiвнi чiтко окреслити гарантп незалежностi адвокатсько! дiяльностi, мехашзми !! реалiзацi!, демократичну та прозору процедуру формування адвокатського самоврядування. Саме
втшення базових принцитв незалежностi та самоврядносп iнституту адвокатури дасть змогу вибудувати iншi визначальнi засади його дiяльностi, позаяк, без гарантування домiнуючих й конститутивних принцитв, решта вивiдних позбавлет фундаменту.
Висновки. Отже, структурними елементами принципу незалежносп адвокатсько! дiяльностi е незалежнiсть як вiд правоохоронних оргатв, так i вiд держави загалом. По-друге, процесуальнi гарантп, змiст процесуальних норм конституцшного, кримiнального, цивiльного, господарського галузей права зобов'язат забезпечувати рiвнiсть прав адвоката з iншими суб'ектами процесу. Потрете, адвокатська таемниця, забезпечення яко! становить одну iз визначальних гарантш незалежностi адвоката, а саме забезпечуе iмунiтет довiрителя, !! дотримання е важливою умовою оптимально! сшвпращ адвокат-клiент. По-четверте, незалежнiсть вщ власних iнтересiв, себто незалежнiсть не лише вщ зовнiшнiх чинникiв, але i вiд внутрiшнiх. По-п'яте, адвокат повинен бути незалежним вщ ктента, позаяк адвокат зобов'язаний зберегти довiру третiх осiб й суду та убезпечити власну яюсну дiяльнiсть. По-шосте, незалежнiсть адвоката вiд дiлових партнерiв, якi в жодному випадку не повинш вчиняти тиск стосовно правово! позицi! адвоката, факту укладання адвокатсько! угоди. По-сьоме, функцюнування адвокатського самоврядування, яке покликане захищати права адвокатв та !х незалежнiсть. По-восьме, гарантп безпеки адвоката, що е запорукою ефективно! адвокатсько! дiяльностi. Отже, незалежшсть як домiнанта адвокатсько! дiяльностi е оргашчним й невiд'емним елементом яюсного функцiонування iнституту адвокатури, без гарантування якого неможливо забезпечити устшний захист прав та свобод людини i громадянина.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конститущя Укра!ни. Вiдомостi Верховно! Ради Укра!ни. 1996, № 30, ст. 141. База даних "Законодавство Украгни"/ВР Украгни. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80. 2. Закон Укра!ни "Про адвокатуру та адвокатську дiяльнiсть". Вiдомостi Верховно! Ради, 2013, № 27, ст. 282. База даних "Законодавство Украгни"/ВР Украгни. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17. 3. Вшьчик Т. Б. Реалiзацiя принципу незалежносп професшно! дiяльностi адвокатiв у взаеминах з державною владою. В1сник АкадемИ адвокатури Украгни. Том 11. Число 2(30). 2014. С. 63-74. 4. Матвеев П. Iсторiя адвокатури. Правовий статус адвокатури, адвокатська дiяльнiсть. Юридичний журнал. 2013. № 1. С. 114-132. 5.Панкратова М. Е., Соловьев С. А. Возникновение института адвокатуры из патроната Древнего Рима. Современное право. 2012. № 10. С. 139-142. 6. Воронов А. А. Роль адвокатуры в реализации конституционного права на квалифицированную юридическую помощь: дисс. д-ра юрид. наук по спец. 12.00.11 -судебная власть, прокурорский надзор, организация правоохранительной деятельности, адвокатура. Москва, 2008. 490 с. 7. Святоцька В. О. Всесвггш мiжнародно-правовi стандарти оргатзацп та дiяльностi адвокатури: укра!нський вимiр. Право Украгни. 2012. № 7. С. 250-256. 8. Калинюк С. С. 1нститут адвокатури в механiзмi реалiзацi! права людини i громадянина на правову допомогу: конституцшно-правовий аспект : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02. Ужгород, 2015. 203 с. 9. Шульгач Н. М. Поняття та сутшсть принципу незалежносп сувдв. Науковий вгсник Хмельницького нащонального утверситету. Сер1я "Юридичт науки". 2011 № 5. С. 227-230. 10. Назаров I. B. Принципи незалежносп та самостшносп суду: сшввщношення понять. Незалежний суд - гарант1я захисту прав, свобод та законних ттереав людини i громадянина: Мат. Всеукр. наук.-практ. конференций 30 травня 2009 року. Чершвщ: Чертвецький нац. ун-т, 2009. С. 170-173.
11. Михайленко О. Р. Про забезпечення незалежност суддiв у змагальному кримшальному процесс Етичт та правовi проблеми забезпечення незалежностi суддiв: Матерiали мiжнар. наук.-практ. семшару, 30-31 березня 2005 р.; м. Харюв. Харюв; Ки!в: ЦНТ "Гопак", 2006. С. 51-56.
12. Подоляка А. М. Захист прав i свобод громадян засобами адвокатури. Форум права. 2009. № 1. С. 429-433. 13. Загальний кодекс правил для адвокатв кра!н Свропейського Ствтовариства. База даних "Законодавство Украгни"/ВР Украгни. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_343. 14. Хартя основоположних принцитв дiяльностi европейських адвокатв. Адвокат майбутнього. URL: http://qala.org.ua/wp-content/uploads/2017/03/Hartiya_brenduvannya.pdf. 15. Правила
адвокатсько! етики (вщ 09 червня 2017 року). Ки1в, 2017. 34 с. URL: https://unba. org.ua/assets/uploads/legislation/pravila/2017-06-09-pravila-2017_596fD0dda53cd.pdf. 16. Стандарти незалежносп юридично! професи Мiжнародноl асощацп юристiв. URL: https://studopedia. net/5_13161_mizhnarodni-standarti-profesiynoi-diyalnosti-yuristiv.html. 17. Коваль К. Внутршш стандарти адвокатури. Украгнський адвокат. № 7(83). Липень 2013 року. С. 3-4. 18. Трунова Л. К. Привилегии и иммунитеты в отношении адвоката в уголовном судопроизводстве. Дела судебные. Адвокаты делятся опытом. Вып. 4. URL: https://www.lawmix.ru/comm/1712. 19. Муратова Н. Г. Система судебного контроля в уголовном судопроизводстве: вопросы теории, законодательного регулирования и практики: автореф. дис.... д-ра юр. наук. Екатеринбург, 2004. 43 с. 20.5 роюв устху украшсько! адвокатури. URL:https://unba.org.ua/assets/uploads/43f83bd682afc309ca20_file.pdf.
REFERENCES
1. Konstytutsiia Ukrainy [The Constitution of Ukraine]. Information of the Verkhovna Rada of Ukraine. 1996, No. 30, Art. 141. The Legislation of Ukraine. Verkhovna Rada of Ukraine. Available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80. 2. Zakon Ukrayinyл "Pro advokaturu ta advokats^ku diyaVnisf" [The Law of Ukraine "On Advocacy and Advocacy"]. Verkhovna Rada News, 2013, No. 27, Article 282. The Legislation of Ukraine.Verkhovna Rada of Ukraine. Available at:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17. 3. Vil chy k T. B. Realizaciya pry^ncy^pu nezalezhnosti profesijnoyi diyaVnosti advokativ u vzayemy^nax z derzhavnoyu vladoyu [Implementation of the principle of independence of the professional activity of lawyers in relations with the state authorities]. Bulletin of the Academy of Advocates of Ukraine. Vol. 11. No 2 (30). 2014, pp. 63-74. 4. Matveyev P. Istoriya advokatury\ Pravovy^j status advokatury^, advokats^ka diyaVnisf [Lawyer's history. Legal status of a lawyer, advocacy]. Law Journal. 2013. No 1. pp. 114-132. 5. Pankratova M. E., Solov'ev S. A. Vozniknovenie instituta advokatury iz patronata Drevnego Rima [The emergence of the institute of advocacy from the patronage of Ancient Rome]. Modern law. 2012. No. 10. pp. 139-142. 6. Voronov A. Rol advokatury v realizatsii konstitutsionnogo prava na kvalifitsirovannuyu yuridicheskuyu pomoshch'[The role of the bar in the implementation of the constitutional right to qualified legal assistance]: Diss. doct. legal sciences for special. 12.00.11 - the judiciary, prosecutorial supervision, the organization of law enforcement, the bar. Moscow, 2008. 490 р. 7. Svyatocz'ka V. O. Vsesvitni mizhnarodno-pravovi standartyл organizaciyi ta diyaVnosti advokaturyV ukrayins^ky^j vy^mir [Worldwide international legal standards for the organization and operation of the bar: Ukrainian dimension]. Law of Ukraine. 2012. No 7. pp. 250-256. 8. Kaly nyuk S. S. Insty^tut advokaturyл v mexanizmi realizaciyi prava lyudy^ny^ i gromadyany^na na pravovu dopomogu: konsty^tucijno-pravovy^j aspekt [Institute of Advocacy in the Mechanism for the Exercise of Human Rights and Citizens for Legal Aid: Constitutional Legal Aspect]. diss. ... cand. lawyer. Sciences: 12.00.02. Uzhgorod, 2015. 203 p. 9. ShuFgach N. M. Ponyattya ta sutnisf pry^ncy^pu nezalezhnosti suddiv [The concept and essence of the principle of independence of judges]. Scientific Bulletin of Khmelnitsky National University. Legal Sciences Series. 2011 No. 5. pp. 227-230. 10. Nazarov I. B. Pry^ncy^py^ nezalezhnosti ta samostijnosti sudu: spivvidnoshennya ponyat [Principles of independence and independence of the court: the relation of concepts]. Independent Court -Guarantee of Protection of Rights, Freedoms and Legal Interests of Man and Citizen: Mat. All-Ukrainian. Research Practice conference, May 30, 2009. Chernivtsi: Chernivtsi Nat. Univ. Publ, 2009, pp. 170-173. 11. My xajlenko O. R. Pro zabezpechennya nezalezhnosti suddiv u zmagaVnomu kry^minaVnomu procesi [On ensuring the independence of judges in competitive criminal proceedings]. Ethical and Legal Issues of Judicial Independence: Proceedings of the Int. Research Practice seminar, March 30-31, 2005; Kharkiv. Kharkiv; Kyiv: Gopak Center Publ, 2006. pp. 51-56. 12. Podolyaka A. M. Zaxy^st prav i svobod gromadyan zasobamyл advokatury^[Advocacy protection of citizens' rights and freedoms]. The forum is right. 2009. № 1. рр. 429-433. 13. ZagaVny^j kodekspravy^l dlya advokativ krayin Yevropejs^kogo Spivtovary^stva [General Code of Practice for European Community Lawyers].The Legislation of Ukraine. Verkhovna Rada of Ukraine. Available at:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_343. 14. Xartiya osnovopolozhny^x pry^ncy^piv diyaVnosti yevropejs^ky^x advokativ [Charter of Fundamental Principles for the Activities of European Lawyers].
Lawyer of the future.Available at: http://qala.org.ua/wp-content/uploads/2017/03/Hartiya brenduvannya.pdf. 15. Pravy^lamy^ advokats^koyi ety^ky^ (vid 09 chervnya 2017 roku) [The Rules of Attorney Ethics (June 09, 2017)]. Kyiv, 2017. 34 p. Available at: https://unba.org. ua/assets/uploads/legislation/pravila/2017-06-09-pravila-2017_596f00dda53cd.pdf. 16. Standartyл nezalezhnostiyury^dy^chnoyiprofesiyi Mizhnarodnoyi asociaciyiyury^stiv [Standards of Independence of the Legal Profession of the International Bar Association]. Available at: https://studopedia.net/5_13161_mizhnarodni-standarti-profesiynoi-diyalnosti-yuristiv.html. 17. KovaF K. Vnutrishni standartyл advokatury^[Internal standards of the lawyer]. Ukrainian lawyer. No. 7 (83). July 2013. pp. 3-4. 18. Trunova L. K. Privilegii i immunitety v otnoshenii advokata v ugolovnom sudoproizvodstve [Privileges and immunities in relation to a lawyer in criminal proceedings]. Litigation. Lawyers share their experiences. Vol. 4. Available at: https://www.lawmix.ru/comm/17. 19. Muratova N. G. Sistema sudebnogo kontrolya v ugolovnom sudoproizvodstve: voprosy teorii, zakonodateFnogo regulirovaniya i praktiki [The system of judicial control in criminal proceedings: theory, legislative regulation and practice] avtoref. dis.... d-ra yur. nauk. Ekaterinburg, 2004. 43 p. 20. 5 rokiv uspixu ukrayins^koyi advokatury\5 years of success of the Ukrainian Bar]. Available at: https://unba.org.ua/assets/uploads/43f83bd682afc309ca20_file.pdf.
Дата надходження: 03.04.2019р.
