CC BY
16
Теорiя i практика правознавства. — 2019. - Вип. 2 (16) ISSN 2225-6555
УДК 343.241 doi: 10.21564/2225-6555.2019.16.186106
НЕВЩВОРОТШСТЬ ПОКАРАННЯ В МЕХАН1ЗМ1 ПРОТИДП КОРУПЦП
Габуда Андрш Степанович,
канд. юрид. наук, доц., доцент кафедри кримтально-правових дисциплт та оперативно-розшуковог д1яльност1, Прикарпатський факультет Нацюнальног академп внутр1шн1х справ, Украгна, м. 1вано-Франшвськ
e-mail: [email protected] ORCID 0000-0001-9546-2790
На шляху розбудови правовог держави в Укра'гш продовжуеться робота щодо докортного реформування eeix сфер життед\яльност1 сустльства. Проте корупщя заважае нормальному функцюнуванню та подальшому розвитку крагни, тдривае основи державности Тому важливо, щоб дiяльнiсть у напрямку соцiально-орiентованих перетворень супроводжувалась науково-обхрунтованим вивченням причин поширеностi та видозмiнення корупцтних проявiв, а також пропозищями щодо вдосконалення дiевостi мехашзму протидп цьому явищу.
Украгнська влада, не без тиску громадянського сустльства та м1жнародних партнерiв, все ж таки провела антикорупцтну реформу. Було прийнято нове антикорупцтне законодавство. З метою реалiзацlг затверджених нормативних припиЫв створено нов1 спецiалiзованi антикорупцтт органи. Однак, незважаючи на вагомi змти в державi, Украгна отримала негативну ощнку у справi боротьби з корупщею i перебувае на 120 м1сц1 свтового рейтингу, та займае останне м^це в Сврот.
Оскыьки робота з протидп корупцгг безумовно ведеться, але вiдчутних позитивних зм1н не вiдбуваетъся, то все це змушуе замислитись над тим, як1 причини таког малоефективног боротьби з корупщею та чому корупцюнери залишаються не покараними.
Серед дiевих iнструментiв протидп та запобкання корупцп особливе м^це займае принцип невiдворотностi покарання за корупцшт правопорушення. Однак не завершешсть в Украгш судовог реформи призвела до розбалансованостi системи правосуддя. Неспроможтсть судовог ziлки влади в розумт строки розглядати кримтальш провадження про корупцтт кримтальт правопорушення та призначати справедливi покарання особам, визнаним винними заршенням суду, свiдчить про те, що дiевiсть принципу невiдворотностi покарання тд загрозою.
Ключов1 слова: корупщя; правопорушення; причини; правоохоронш органи; втрата дieвосri принципу.
Вступ. Сьогодш в УкраА'ш мабуть не знайти людини, яка б безпосередньо чи опосередковано не стикалася з корупщею. Це вкрай негативне явище проявляеться в ус1х сферах життя нашого сустльства. Тому боротьба з корупщею стала предметом пильно! уваги шститулв держави, громадських оргашзацш, засоб1в масово! шформацп та перешчних громадян. З огляду на це актуальшсть дослщження корупцп, незалежно вщ форм И прояв1в, е
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2019. - Issue 2 (16) ISSN 2225-6555
беззаперечною.
Корупщя як особливе сощальне явище юнуе у будь-якому суспшьств^ яке потребуе управлшня, i викорiнити li повнiстю вкрай важко. Проте рiвень корупцп в рiзних кра!нах у рiзнi епохи рiзний. В одних державах, де ступшь поширеностi зловживань сво!ми повноваженнями серед посадових осiб незначний, корупщя не тдривае основи державностi, не заважае нормальному функщонуванню та розвитку суспшьства i, отже, не становить серйозно! небезпеки. В iнших, де корупщя поширюеться на всi сфери суспшьства, перетворюеться на норму i традищю, вона знижуе загальну ефективнють державного управлiння i стае гострою нащональною проблемою [1, с. 113]. Саме до друго! групи держав iз значним поширенням рiзних корупцшних проявiв вiдноситься й Укра!на. I оскшьки уповноваженi органи нашо! держави активно протидшть цьому явищу, але вiдчутних позитивних змiн не
7 ^ду пг т \у\ \
вiдбуваеться, все це змушуе замислитись над тим, якi причини тако!
/ t1V\\ IErdi^i /Л \
малоефективно! боротьби з корупщею та чому корупцiонери залишаються не
покараними.
1 ^^^ I и I I 4\ \ \
Аналiз останшх дослiджень i публiкацiй. Дослiдженню рiзних аспектiв
Чй \ Ii /,'"■ \ \\ \ \ / йй ; / f LY^S
проблем корупцп та вдосконаленню вiтчизняного антикорупцiйного
законодавства присвячено багато праць вщомих учених, зокрема Ю. В. Баулiна
(Y. V. Baulin), В. В. Голши (V. V. Holina), А. П. Закалюка (A. P. Zakaliuk),
О. М. Костенка (O. M. Kostenko), М. I. Мельника (M. I. Melnyk),
В.О. Навроцького (V. O. Navrotskyi), С. В. Невмержицького (Y. V.
■¿7 til ГУ (7 П С11 \ \»
Nevmerzhytskyi), С. С. Рогульського (S. S. Rohulskyi), А. В. Савченка (A. V. Savchenko), В. I. Тютюгша (V. I. Tiutiuhin), В. I. Шакуна (V. I. Shakun) та iн. 1х дослiдження не лише вплинули на подальший розвиток науково! думки, а й широко використовуються у правозастосовнш практищ. Разом iз тим, незважаючи на шдвищену увагу та ступшь розробленост проблеми боротьби з корупщею, вважати li вичерпаною не можна. Зокрема, недостатньо вивченим залишаеться питання дiевостi в Укра!ш принципу невщворотност покарання за корупцiйнi правопорушення.
Теорiя i практика правознавства. — 2019. - Вип. 2 (16) ISSN 2225-6555
Мета i завдання дослщження - розглянути основш причини появи, поширення та видозмшення корупцп, видшити з них в самостiйну й одну з найголовшших таких причин - втрату дiевостi принципу невщворотност покарання за корупцiйнi правопорушення. Особливо актуальним з науково! точки зору видаеться дослiдження цього принципу через призму функщонування механiзму протидп корупцп з урахуванням емшричних даних про результати дiяльностi в цiй сферi правоохоронних органiв.
Виклад основного матерiалу. Небезпечнiсть i поширенiсть корупцп е результатом не тшьки суб'ективного сприйняття, а й об'ективно! реальностi. Так, Уряд та Верховна Рада Укра!ни в Концепцп боротьби з корупщею на 1998-2005 рр. офщшно подтвердили, що корупцiя е одним з основних чинниюв, якi створюють реальну загрозу нацiональнiй безпецi й демократичному розвитку держави, вона негативно впливае на вс сторони суспшьного життя -економiку, полiтику, управлiння, сощальну i правову сфери, громадську свщомють, мiжнароднi вiдносини. В Антикорупцiйнiй стратеги на 20182020 рр. уже бшьш лаконiчно наголошуеться, що корупщя залишаеться одним
7 (i I I, Д \\
iз негативних соцiальних явищ, що турбуе укра!нське суспiльство i державу.
1\ \ 1 г : \\\ \ ' /// f' I
Слiд вiдзначити, що Укра!нська влада, не без тиску громадянського
суспiльства та мiжнародних партнерiв, все ж таки провела антикорупцшну
реформу, яка е найбшьшою за все юнування Укра!ни. Було прийнято нове
антикорупцшне законодавство у сферi державно! служби, вщкритих закупiвель,
надання адмшютративних послуг. Для осiб, уповноважених на виконання
^/7/П{7ПГ1
функцш держави або мюцевого самоврядування, законодавець створив систему антикорупцшних обмежень, зокрема щодо: використання службових повноважень чи свого становища; обмеження щодо одержання подарунюв; сумюництва та сумiщення з iншими видами дiяльностi; фiнансового контролю та декларування доходiв. Внесено низку iстотних змш до КУпАП та КК Украши, якi встановили вiдповiдальнiсть за правопорушення, пов'язаш з корупцiею та корупцшш правопорушення. З метою реаизацп затверджених нормативних припишв створено новi антикорупцшш органи: Нацiональне
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2019. — Issue 2 (16) ISSN 2225-6555
антикорупцшне бюро Украши, Нащональне агентство з питань запобпання корупцп, Антикорупцшну прокуратуру, Агентство з розшуку та менеджменту активiв, Вищий антикорупцiйний суд.
Проте, незважаючи на щ без сумнiву вагомi змши в державi, Украша отримала негативну ощнку у справi боротьби з корупщею, перебувае на 120 мющ свiтового рейтингу та займае останне мюце в Gвропi. I тут справа не стшьки в рейтингу, як у тому, що суспшьство вкотре розчаровуеться у бажаннi полмчних елiт проводити необхiднi змiни у системi функцiонування органiв державно!' влади, мюцевого самоврядування, приватно-публiчнiй сферi. Це твердження не потребуе будь-яких доводiв, оскшьки корупщею уражеш (бiльше чи менше) всi сфери життедiяльностi украшського суспiльства. Бiльше того, в Укрш'ш корупцiя мае унiкальну здатнiсть легко й швидко пристосовуватися до змш у державi та суспiльствi.
Оскшьки робота в напрямку протидп корупцп безумовно ведеться, але
/ /-л хДРлЛ \\ V )/ JJ / I Lréi^i /Л \
масштаби ïï не зменшуються, виникае логiчне запитання: чому за умов
прийняття необхiдних нормативно-правових аклв та створення спецiалiзованих
1 I и I I AW
правоохоронних органiв в УкраА'ш не вiдбуваеться перелому у знищенш чи
^^ и \ 1\ н" \ \\ \ j / ££ / / /
бодай iстотному обмеженнi розмаïтоï корупцiï?
Насправдi таких причин багато. Насамперед i головним чином це тотальне зловживання владою з метою власно!' вигоди, вiдсутнiсть полпично!' волi на найвищих щаблях державно1' влади й водночас регуляторно-управлшська недосконалiсть у протидiï корупцiйним схемам та дiянням, i, нарешт - деформована судова система, яка мiнiмiзуе ризики невщворотност покарання.
Окрiм вiдсутностi твердо1' полiтичноï волi на протидiю передусiм елiтарнiй високодохщнш корупцiï представникiв вищих ешелонiв державно1' влади, на думку А. Савченка, в Укра1ш бракуе: науково обгрунтовано1' нацiональноï системи визначення рiвня корупцп; чггких критерiïв оцiнки ефективностi роботи оргашв кримiнальноï юстицiï; зрозумiлих кшьюсних i якiсних iндикаторiв результативностi виконання низки прийнятих програмних
Теорiя i практика правознавства. — 2019. — Вип. 2 (16) ISSN 2225-6555
докуменлв у сферi запоб^ання корупцп тощо. Зазначеш обставини свщчать загалом про низьку ефективнiсть реаизацп стратеги протидп корупцп в Укра!ш i, як наслiдок, - ii активне засилля, високий рiвень i поширенiсть [2, с. 58].
Проблемним питанням для Украши з цього приводу е обраний шлях часткових реформ, про якi застерiгав Джоел Геллман у свош статтi «Переможщ отримують все» [3, с. 211-216]. Частковi реформи згубнi для краши та ii жителiв, вони приносять ще гiршi результати, нiж повна !х вiдсутнiсть.
На пiдтвердження вказаного бачення можна навести цiкавий, але гiркий для Украши приклад екс-мшютра фiнансiв Словаччини, спiвголови Стратегiчноi групи радникiв з пiдтримки реформ (SAGSUR) 1вана Мiклош. Вiн порiвнюе реформи, як проводилися в Польщi, Украт та Бiлорусi та зазначае, що в 1990 р. щ три краши перебували приблизно на одному рiвнi економiчного розвитку, якщо судити за рiвнем ВВП на душу населення. Нишшнш рiвень
/ пСУ II / \ \
економiчного розвитку Польщi, де проводилися всеосяжш реформи, в три рази вищий, нiж в Украiнi з ii полiтикою проведення часткових реформ. Рiвень економiчного розвитку Бiлорусi, де реформ практично не було, - у два рази
7 г. I I, Д \\ /ШЯ \ \л\\
вищий, шж в Украiнi. Також, як зазначае I. М^ош, у крашах з частковими
\ \\ \ I ft" ' \\\ ^И /// Л I ( / ft^s /
реформами бiльш виражений перерозподiл доходiв на користь окремого
вузького кола людей. Основна причина криеться в тому, що стратепя часткових
реформ створюе багато можливостей для легкого збагачення [4].
С. Скулиш звертае увагу на бюрократичний шдхщ держави як основного
суб'екта i носiя влади у здшсненш антикорупцiйноi полiтики. Автор зазначае,
^/7/П{7ПГ1
що замють системного застосування регуляторних iмперативiв протидп корупцп держава дiе за звичною бюрократичною логiкою - на кожну проблему створюе орган (а нерщко - цшу низку державних шституцш), щоб таким чином запоб^ати й протидiяти системнiй корупцп. Однак при цьому корупцшш процеси вщчутно й масштабно не гальмуються [5, с. 32]. Таким чином, корупщя iз спорадичного неформального явища перетворюеться на масштабний соцiально-економiчний шститут, що несе реальну загрозу нащональнш безпецi краши. Тому теоретичнi пошуки шляхiв i механiзмiв
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2019. — Issue 2 (16) ISSN 2225-6555
деiнституалiзацiï системно!' корупцп концептуального характеру вкрай важливi й необхщш.
До названих причин вщносять також побутову корупцш. I хоча у доктриш ïï визнання е одностайним, пiдходи щодо протидiï' цьому виду корупцп рiзняться. Так, О. Костенко у свош працi «робить висновок про те, що виршальним фактором для протидiï' корупцiï' кризового типу е «^яльшсть, спрямована на зменшення корупцiйноï' активностi громадян» [6, с. 20].
Не погоджуючись з наведеною думкою, А. Волошенко вважае одним iз ключових чинникiв побутовоï' корупцiï' в УкраА'ш вимушений контакт громадянина з чиновником. Загроза побутовоï' (низово1) корупцiï' в тому, що при мтмальному рiвнi ризику для обох сторш угоди вона володiе специфiчною цiннiстю не тiльки для отримувача хабара, а й для хабародавця. Водночас хабар допомагае виршити постшно виникаючi проблеми на
/ 1 1 7 \ \ III ^Д \
побутовому рiвнi, коли за невелику плату громадянин отримуе дозвш на
г <>*• Ы у \\ JJ Ê // /(jpfo' \
можливiсть невеликих порушень вщомчих iнструкцiй. Масштабна низова корупцiя несе в ^6î значну загрозу, оскшьки створюе сприятливе психологiчне
1 I i I I 4\ \ \
пiдгрунтя для виникнення й юнування iнших форм корупцiï' та побудови
Ъ \ Il /,'"■ \ \\ \ \ //£ \ / / ' S LY^S
вертикально1 корупцп, яка вiдповiдно е базисом для формування оргашзованих корупцiйних структур i сшвтовариств [7]. Тому слiд пiдтримати позицш, що корупцiя як очевидна реальнють пронизуе передусiм владнi ешелони, олiгархiчнi й корпоративнi монополп, офшорнi лагуни з украшським капiталом, а затим i окремих громадян. Вiдповiдно, запобпання корупцiï' необхiдно розпочинати не iз пересiчних громадян, а iз спецiальних суб'ектiв, уповноважених на виконання функцш держави та оргашв мiсцевого самоврядування, а також тих, що надають публiчнi послуги.
Цим причини значного поширення корупцiï' не вичерпуються. У роботi робиться акцент ще на тому, що одшею з головних проблем неефективно1 боротьби з корупщею в Укра1ш е втрата дiевостi принципу невiдворотностi покарання.
У доктриш ця проблема хоч i фрагментарно обговорюеться, все ж © Gubuda A. S., 2019 6
Теорiя i практика правознавства. — 2019. — Вип. 2 (16) ISSN 2225-6555
цшковито! уваги вчених не позбавлена. Так, дослщжуючи сучасний стан i проблеми запоб^ання корупцп в Укра!ш, Л. А. Зубкова одним з основних антикорупцшних заходiв визнае прагнення зробити корупщю ризикованою й невипдною. На думку автора, яку слщ пiдтримати, доки державному службовцю буде вигiдно брати хабарi й зловживати владою, а ризик понести покарання буде мтмальним, жоднi репресивш заходи не матимуть позитивного результату [8, с. 39].
В. В. Василевич, розкриваючи тенденцп корупцшно! злочинност в Укра!ш, теж переконуе, що для продовження процесiв антикорупцiйних змш в Укра!ш, серед iншого, необхщно забезпечити принцип невiдворотного покарання для посадовщв, що вчинили корупцiйнi злочини, зокрема за подання неправдиво! шформацп в декларацп [9, с. 28].
Одним iз критерпв ефективностi дiяльностi спецiально уповноважених суб'ектiв у сферi протидп корупцп мае бути реальна кшьюсть i якiсть кримiнальних проваджень, протоколiв про адмiнiстративнi правопорушення,
пов'язаних iз корупцiею, позовiв (заяв), внесених до суду, внесення припишв
7 г / ' X \\ у. ¿Я^И У // п \ \ м
про порушення вимог антикорупцшного законодавства, вiдшкодування шкоди
\ ^i* \\ \ 1 li~~ \ Х\ vt Г /// ' /1 / у/ D^S /
та витребування майна, активiв, коштiв, якi набутi в результат вчинення
корупцiйних правопорушень, тощо [10, с. 54].
Серед таких суб'еклв чшьне мiсце займае Нацiональне антикорупцшне бюро Укра!ни - державний правоохоронний орган, на який покладаеться попередження, виявлення, припинення, розслщування та розкриття корупцшних правопорушень, вiднесених до його шдслщносл, а також запобiгання вчиненню нових.
Якщо проаналiзувати звiтнiсть про дiяльнiсть НАБУ [11], то можна зробити категоричний висновок про те, що продуктивнють цього органу з кожним роком нарощуеться, все бшьше проваджень про злочини, вчиненi вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцш держави або мiсцевого самоврядування, як становлять загрозу нацiональнiй безпещ, скеровуеться до суду. Серед фйуранлв розслiдувань е: народнi депутати,
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2019. — Issue 2 (16) ISSN 2225-6555
колишш урядовщ, прокурори, ствробггники Служби безпеки Украши, судд^ Однак бшьшють правопорушникiв залишаються не покараними.
Так, станом на червень 2019 р. iз 143 кримшальних проваджень, направлених до суду, лише 33 мають ршення судiв. З них: 21 - вироки, якими затверджеш угоди про визнання винуватостц 9 - вироки, за якими обвинувачених звшьнено вщ кримiнальноi вщповщальностц одна ухвала про закриття провадження, i лише два вироки, за якими засуджено трьох ошб до позбавлення вол^ Наведенi статистичнi даш вказують, що навiть така низька результатившсть судових розглядiв не вщзначаеться ефективнiстю [11].
На недолiки у дiяльностi судово!' гiлки влади звертае увагу i директор НАБУ Артем Ситник. На його переконання, як i рашше, актуальною залишаеться тенденщя, за яко! суди першо1' шстанцп не квапляться розглядати провадження про кримшальш корупцiйнi правопорушення. Зокрема, понад рш
7/7 Vnv \
знадобилося для того, щоб призначити розгляд кримшального провадження
/ fv V аГлА \\ V )) / I Lrdi^i /Л \
стосовно директора ТОВ «Запорiзький титано-магнiевий комбшат», якому Нащональне бюро та Спецiалiзована антикорупцiйна прокуратура
1 ^^^ I и I I 4\ \ \
iнкримiнують зловживання службовим становищем, що спричинило майже шв
Ъ \ II /,'"■ \ \\ \ \ / йй / / '/ LY^S
мiльярда гривень збиткiв iнтересам держави. Вiдповiдний обвинувальний акт скеровано до суду у листопадi 2016 р., однак перший розгляд по суп призначили лише через 13 мюящв - у грудш 2017 р. За цей час справу передали з Печерського районного суду м. Киева до Заводського райсуду м. Запорiжжя, а пiдготовчi засщання кшька разiв переносилися. Загалом щ бюрократичнi перипетп тривали вдвiчi довше нiж, власне, саме розслщування. До «рекордсмешв» за темпами розгляду в судi можна вщнести i провадження за фактами завдання збитюв ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпоращя Украши», в якiй впродовж 16 мюящв не може вщбутися тдготовче засiдання. Протягом 16 мiсяцiв суд не починае розгляд провадження за фактом незаконного впливу на Мшютра економiчного розвитку та торгiвлi [11]. I це лише на етат тдготовчого провадження. А коли буде встановлена ютина i виннi особи понесуть справедливе покарання - питання риторичне.
Теорiя i практика правознавства. — 2019. — Вип. 2 (16) ISSN 2225-6555
Часто судовий розгляд затягуеться з об'ективних причин, зокрема, через неможливють сформувати колегш судiв. Вщповщно до Кримшального процесуального кодексу Укра!ни, провадження НАБУ та САП повинш розглядати трое суддiв, якi мають професшний стаж роботи не менше п'яти рокiв. Системою автоматичного розподшу судових справ до складу колегп часто призначаеться служитель Фемiди без необхщного стажу, який змушений брати самовщвщ на першому ж засщанш. Проте навiть пiсля того, як колепя суддiв сформована, засiдання можуть вщбуватися з iнтервалами у кшька мiсяцiв через запланованi вiдпустки, вщрядження чи iншi поважнi причини пращвниюв суду. Також, через кадровий дефщит, який утворився пiд час реалiзацil судово! реформи, мiсцевi судовi шстанци перевантаженi, тому часто затягування розгляду вщбуваеться з цiлком зрозумiлих причин - у суддiв немае можливост проводити засiдання частiше нiж раз на мюяць. З iншого боку, очевидним е i небажання деяких суддiв розглядати резонанснi справи вщ НАБУ, особливо коли у залi судових засiдань пiд час розгляду ^м адвокатiв,
прокурорiв i обвинувачених подекуди присутш високопосадовi особи та
Iii г / i < А \\ //Д I \л\\
народнi обранцi. Потрiбно враховувати й той факт, що в кожному сьомому
\ * \ Л 11 /! ■ \ \\ \ / г f1' - \ I } Д^ /
провадженi фiгурують самi служителi Фемiди [11].
I хоча вщсутшсть судово! практики (за винятком кшькох вирокiв) у данiй
категорп кримiнальних проваджень сьогоднi не дозволяе зробити однозначних
висновюв щодо якосп розслiдування у спрямованих НАБУ до суду
провадженнях, неспроможшсть судово! системи забезпечити об'ективний i
^/7/П{7ПГ1 lul* швидкий !х розгляд стае очевидною.
Бшьше того, враховуючи, що стан протидп кримiнальнiй та адмiнiстративнiй корупцп залишаеться на низькому рiвнi [12], фактична кшьюсть осiб, засуджених за вчинення корупцшних злочинiв, невпинно i суттево зменшуеться з року в рж [13], 83 % осiб, стосовно яких винесеш обвинувальнi вироки, - це дрiбнi чиновники та приватш особи (посередники або ж учасники держзакутвель), п'ята частина засуджених - правоохоронщ (у тому числi самi суддi), 52 % усiх покарань - це найменш суворi - штрафи, 14 %
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2019. — Issue 2 (16) ISSN 2225-6555
- звшьнено вщ вщбування покарання (з випробуванням, на шдстав1 Закону про амшслю, у зв'язку 1з закшченням строюв давност1), 8 % - виправдат й стшьки ж (всього 8 %) - засуджет до позбавлення вол1 [14], проблема безкарност набула системного характеру i все бшьше поглиблюеться.
Вщсуттсть обвинувальних вирокiв дозволяе уникати кримшально! вiдповiдальностi топ-корупцiонерам, на покарання яких очжуе суспiльство. Також це унеможливлюе повернення до бюджету державних кошпв, арештованих пiд час розслщувань, та вiдшкодування завданих збиткiв. А справедливе покарання ошб, визнаних винними судом, як вщомо, е одним iз дiевих iнструментiв попередження вчинення корупцшних правопорушень iншими суб'ектами вщповщальносп. Оскiльки з вересня цього року запрацював ще один спецiалiзований орган з боротьби проти корупцп - Вищий антикорупцiйний суд, то надiя на те, що дiевiсть принципу невщворотност покарання за корупцiйнi злочини все ж буде вщновлена, набувае ознак
/ / У \ \ \ й) \ ж) / / l^aTlb/^- -V ^^^ \
реалiстичностi.
Висновки. Наведенi причини корупцп не е виключним перелiком ушх
1 I I I I 4\ \ \
детермiнант, якi зумовлюють наявну й розгалужену корупцiйну практику.
^^ u \ 1\ н" \ \\ \ j / ££ / / /
Проте висвiтленi у статтi положення дають пiдстави дiйти висновку, що для усунення чинниюв, як породжують корупцiйнi прояви, необхiдно запровадити дiевий комплексний пiдхiд, який би враховував юнуючий мiж рiзними !х видами взаемозв'язок. Корупцiю неможливо побороти в цшому, якщо таку боротьбу вести лише в окремих сферах суспшьного життя. Тiльки боротьба з
А/«if i»/7f"lft 11\I'»
усiма li проявами на вшх фундаментальних дiлянках шдикацп людини i свiту може змiнити ситуацiю на краще.
Серед дiевих механiзмiв та шструменлв протидii й запобiгання корупцп особливе мiсце займае принцип невщворотност покарання за корупцiйнi правопорушення. Однак наведет вище фактичнi данi дають тдстави стверджувати, що незавершенiсть в Укра!т судово! реформи призвела до розбалансованост системи правосуддя. Неспроможнiсть судово! гiлки влади в розумнi строки розглядати кримшальт провадження про корупцшт
Теорiя i практика правознавства. — 2019. — Вип. 2 (16) ISSN 2225-6555
кримшальш правопорушення та виносити справедливi покарання особам,
визнаним винними за ргшенням суду, свгдчить про те, що дгевгсть принципу невгдворотностГ покарання пгд загрозою. А як вгдомо, коли правопорушення вчинене, а вГдповгдальшсть за нього не настала, це завдае велико! шкоди авторитету закону i влади.
Список лггератури
1. Суббот А., Дем'янчук Ю. Засоби протидг! та запобiгання корупцп в умовах реформування законодавства. Шдприемництво, господарство i право. 2017. № 6. С. 113-117.
2. Савченко А. Актуальнг питання кримгнально! вгдповгдальностГ за корупцшнг злочини. Право Украгни. 2015. № 12. С. 58-68.
3. Hellman S. Winners take all: the politics of partial reform in postcommunist transitions. World Politics. 1998. Vol. 50, № 2. Р. 203-234.
4. Миклош И. Победители, которые получат все. Новое время. URL: https://nv.ua/opinion/miklos/pobediteli-kotorye-poluchat-vse26330.html (дата звернення: 25.06.2019).
5. Скулиш С. Державне бюро розслгдувань як спецгально уповноважений суб'ект у сферi протидг! корупцп. Право Украгни. 2015. № 12. С. 30-36.
6. Костенко О. Щодо антикорупцгйного потенцгалу «людського фактору» або про «камгнь, яким зневажили будiвничi. Право Украгни. 2015. № 12. С. 14-21.
7. Волошенко А. В. Системна корупщя: державнг регуляторнг iмперативи протидг!. Ефективна економгка : електрон. наук. вид. 2018. № 6. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=6395 (дата звернення: 21.08.2019).
8. Зубкова Л. А. Сучасний стан i проблеми запобггання корупцг! в Укра!нг. Науковий вгсник Нацюнальног академгг внутрШшх справ. 2017. № 3 (104). С. 34-44.
9. Василевич В. В. Тенденцг! корупцгйно! злочинностг в Укра!нг. Реалгзащя державног антикорупцтног полтики в мгжнародному вимгрг : матергали Мгжнар. наук.-практ. конф. (Ки!в, 9 груд. 2016 р.). Ки!в, 2016. С. 25-28.
10. Дьомгн Ю. Шляхи пгдвищення ефективностг боротьби з корупцгею. Вгсник Нацюнальног академп прокуратури Украгни. 2016. № 2 (44). С. 51-56.
11. Звгти про роботу Нацгонального антикорупцгйного бюро Укра!ни за 2015-2019 рр. URL: https://nabu.gov.ua/reports (дата звернення: 12.09.2019).
12. Аналгтична довгдка про стан i основнг тенденцг! кримгногенно! та безпеково! ситуацг! в Укра!нг у I пгвргччг 2016 року / Департамент аналгтично! роботи та органгзацг! управлгння МВС Укра!ни. Ки!в, 2016. 52 с.
13. Статистична гнформацгя щодо застосування кримгнального законодавства про протидгю корупцг! станом на 28 березня 2017 року / Центр полгтико-правових реформ. URL: http://pravo.org.ua/ua/news/20872087-3.4.-statistichna-informatsiya-schodo-zastosuvannya-kriminalnogo-zakonodavstva-pro-protidiyu-koruptsiyi (дата звернення: 18.07.2019).
14. Топ-корупцгонери: вироки за 2015-2017 роки. Нашг грошг. URL: http://nashigroshi.org/2017/12/29/top-koruptsionery-vyroky-za-2015-2017-roky/ (дата звернення: 02.08.2019).
References
1. Subbot, A., Dem'ianchuk, Yu. (2017). Zasoby protydii ta zapobihannia koruptsii v umovakh reformuvannia zakonodavstva. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo, 6, 113-117 [in Ukrainian].
2. Savchenko, A. (2015). Aktualni pytannia kryminalnoi vidpovidalnosti za koruptsiini zlochyny. Pravo Ukrainy,12, 58-68 [in Ukrainian].
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2019. — Issue 2 (16)
ISSN 2225-6555
3. Hellman, S. (1998). Winners take all: the politics of partial reform in postcommunist transitions. World Politics, vol. 50, 2, 203-234.
4. Miklosh, I. (2014). Pobediteli, kotorye poluchat vse. Novoe vremja. URL: https://nv.ua/opinion/miklos/pobediteli-kotorye-poluchat-vse26330.html [in Ukrainian].
5. Skulysh, Ye. (2015). Derzhavne biuro rozsliduvan yak spetsialno upovnovazhenyi sub'iekt u sferi protydii koruptsii. Pravo Ukrainy: yurydychnyi zhurnal, 12, 30-36 [in Ukrainian].
6. Kostenko, O. (2015). Shchodo antykoruptsiinoho potentsialu «liudskoho faktoru» abo pro «kamin, yakym znevazhyly budivnychi. Pravo Ukrainy, 12, 14-21 [in Ukrainian].
7. Voloshenko, A.V. (2018). Systemna koruptsiia: derzhavni rehuliatorni imperatyvy protydii. Efektyvna ekonomika: elektronne naukove vydannia, 6. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=6395 [in Ukrainian].
8. Zubkova, L.A. (2017). Suchasnyi stan i problemy zapobihannia koruptsii v Ukraini. Naukovyi visnykNatsionalnoi akademii vnutrishnikh sprav, 3 (104), 34-44 [in Ukrainian].
9. Vasylevych, V.V. (2016). Tendentsii koruptsiinoi zlochynnosti v Ukraini. Realizatsiia derzhavnoi antykoruptsiinoi polityky v mizhnarodnomu vymiri: materialy Mizhnar. nauk.-prakt. konf. - Implementation of State Anti-Corruption Policy in the International Dimension: Materials Intern. Research Practice Conf. (Kyiv, 9 hrud. 2016 r.). Kyiv, 25-28 [in Ukrainian].
10. Domin, Yu. (2016). Shliakhy pidvyshchennia efektyvnosti borotby z koruptsiieiu. Visnyk Natsionalnoi akademiiprokuratury Ukrainy,2 (44), 51-56 [in Ukrainian].
11. Zvity pro robotu Natsionalnoho antykoruptsiinoho biuro Ukrainy za 2015-2019 rr. URL: https://nabu.gov.ua/reports [in Ukrainian].
12. Analitychna dovidka pro stan i osnovni tendentsii kryminohennoi ta bezpekovoi sytuatsii v Ukraini u I pivrichchi 2016 roku. Departament analitychnoi roboty ta orhanizatsii upravlinnia MVS Ukrainy. (2016). Kyiv [in Ukrainian].
13. Statystychna informatsiia shchodo zastosuvannia kryminalnoho zakonodavstva pro protydiiu koruptsii stanom na 28 bereznia 2017 roku. Tsentr polityko-pravovykh reform. (2017). URL: http://pravo.org.ua/ua/news/20872087-3.4.-statistichna-informatsiya-schodo-zastosuvannya-kriminalnogo-zakonodavstva-pro-protidiyu-koruptsiyi [in Ukrainian].
14. Top-koruptsionery: vyroky za 2015-2017 roky. (2017). Nashi hroshi. URL: http://nashigroshi.org/2017/12/29/top-koruptsionery-vyroky-za-2015-2017-roky/ [in Ukrainian].
Габуда А. С., канд. юрид. наук, доц., доцент кафедры уголовно-правовых дисциплин и оперативно-розыскной деятельности, Прикарпатский факультет Национальной академии внутренних дел, Украина, г. Ивано-Франковск.
e-mail : [email protected] ; ORCID 0000-0001-9546-2790
Неотвратимость наказания в механизме противодействия коррупции
На пути построения правового государства, в Украине продолжается работа по коренному реформированию всех сфер жизнедеятельности общества. Однако коррупция мешает нормальному функционированию и дальнейшему развитию страны, подрывает основы государственности. Поэтому, важно, чтобы деятельность в направлении социально ориентированных преобразований сопровождалась научно-обоснованным изучением причин распространенности и видоизменения коррупционных проявлений, а также предложениями по совершенствованию действенности механизма противодействия этому явлению.
Украинская власть, не без давления гражданского общества и международных партнеров, все же провела антикоррупционную реформу. Было принято новое антикоррупционное законодательство. С целью реализации утвержденных нормативных предписаний созданы новые специализированные антикоррупционные органы. Однако, несмотря на существенные изменения в государстве, Украина получила негативную оценку в деле борьбы с коррупцией и находится на 120 месте мирового рейтинга, и занимает последнее место в Европе.
Так как работа в направлении противодействия коррупции безусловно ведется, но
Теорiя i практика правознавства. — 2019. — Вип. 2 (16)
ISSN 2225-6555
ощутимых положительных изменений не происходит, то все это заставляет задуматься над тем, а какие причины такого малоэффективной борьбы с коррупцией и почему коррупционеры остаются наказанными.
Среди действенных инструментов противодействия и предотвращения коррупции особое место занимает - принцип неотвратимости наказания за коррупционные правонарушения. Однако, завершенность в Украине судебной реформы привела к разбалансированности системы правосудия. Несостоятельность судебной ветви власти в разумные сроки рассматривать уголовные производства о коррупционных уголовных правонарушениях и назначать справедливые наказания лицам, признанными виновными по решению суда, свидетельствует о том, что действенность принципа неотвратимости наказания под угрозой.
Ключевые слова: коррупция; правонарушения; причины; правоохранительные органы; потеря действенности принципа.
Gubuda A. S., PhD in Law, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Criminal Law Disciplines and Operational-Investigative Activity, Precarpathian Faculty of National Academy of Internal Affairs, Ukraine, Ivano-Frankivsk/
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0001-9546-2790
Invalidity of punishment in the mechanism for counteracting corruption
On its way of building a law state, Ukraine continues to thoroughly reform all spheres of society. However, corruption impedes the proper functioning and further development of society, undermines the foundations of statehood. Therefore, it is important that activities in the field of socially oriented transformations to be accompanied by a science-based study of the causes of prevalence and modification of corrupt manifestations, as well as proposals for improving the effectiveness of the mechanism of counteracting this phenomenon.
Not without pressure from civil society and international partners, the Ukrainian authorities have carried out anti-corruption reform. New anti-corruption legislation has been adopted. New specialized anti-corruption bodies have been created to implement the approved regulatory requirements. However, despite of the significant changes in the country, Ukraine has received a negative assessment in the fight against corruption and is ranked 120 in the world rankings and the last in Europe.
Though, the work against corruption is certainly conducted, there are no tangible positive changes, and all this makes one think about the reasons for such an ineffective fight against corruption and why corrupt officials remain unpunished.
Among the effective tools for fighting and preventing corruption, the principle of inevitability of punishment for corruption offenses holds a special place. However, the incompleteness of judicial reform in Ukraine has led to the imbalance of the justice system. The inability of the judicial branch to hear criminal proceedings on corruption offenses within a reasonable time and to impose fair sentences on those found guilty by a court decision, demonstrates that the principle of the inevitability of punishment is under threat.
Keywords: corruption; offenses; reasons; law enforcement authorities; loss of principle.
Надтшла доредколеги 11.11.2019р.
