CC BY
330
УДК 316(477)
О. А. Гриценко, доктор економiчних наук, професор;
Ю. I. Золотарьова, кандидат фшософських наук, доцент
НЕФОРМАЛЬН1 1НСТИТУТИ В КОНТЕКСТ РЕАЛ1ЗАЦП ЕКОНОМ1ЧНИХ ТА СОЦ1АЛЬНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ
Досл1джуються основы виникнення неформальных шститут^в впливу на владу в контекст7 реал^зацИ економ1чних та сощальних прав людини. Виявляються типи альтернативних неформальних ¡нститут1в. Розкриваються ¡ерарх1я причин, проти-р1ч та чинники протестних форм повед1нки в Украгм.
Ключовi слова: ¡нститути, неформальна ¡нститути, протестна повед1нка, аномш, дов1ра, социальна поляризация, соцшльний каттал, конвертация капталов, реалпащя прав людини.
Постановка проблеми. Актуальшсть теоретично! постановки проблеми завжди визначаеться необхщшстю осмислення тих явищ та подш, що вщ-буваються в суспшьствь В сучасних умовах протестна поведшка значно поширена як у розвинутих, так i трансформацшних кранах. Украшський Свромайдан став ушкальним соцiальним феноменом сучасносп, перетво-рюючись в особливий неформальний шститут впливу на владу. Протесты дп оформлюються в iнституцiйнi структури, як народжуються поза офщш-но встановлених норм поведшки, але суттево впливають на змiни суспiльних вщносин.
Аналiз останнгх до^джень i публЫацш. Протестна поведшка е предметом дослщження багатьох сощальних наук, кожна з яких виявляе умови, фактори та причини п юнування iз сво1х методологiчних парадигм. Пол^о-логи розглядають протест як форму виявлення поличного конфлiкту, який реалiзуеться в нетривалих та нерадикальних формах демонстрацш, страйкiв, вуличних зiткненнях i т. ш. На вiдмiну вiд протесту сощальне незадоволен-ня може реалiзуватися у формi повстання, що виршуе бiльш фундаменталь-нi питання щодо влади та передбачае насильницькi дп мiж представниками полiтичного режиму та опонентами. Серед причин протесту виокремлюють порушення соцiального самопочуття та сощальних сподiвань населення, що виникають на основi депривацп, тобто такого суб'ективного стану, що ви-никае внаслщок позбавлення людини тих благ i того способу життя, до якого вона звикла [1]. У низщ рiзноманiтних причин протестно! поведiнки
224
© Гриценко О. А., Золотарьова Ю. I., 2015
економiчнi процеси не розглядаються на суттевому рiвнi, а виокремлюють-ся в комплекс економiчних факторiв, що стають пiдrрунтям дотикових (точкових) видiв протесту. Тим самим економiчнi вщносини не вивчають на глибинному рiвнi полiтичних протестiв [2]. Соцiологи розглядають протест як один iз рiзновидiв сприйняття людьми цiлей, щнностей, орiентирiв, що висуваються суспiльством, та шституцшно дозволених засобiв 1х до-сягнення. У демократичних крашах, де найвпливовшим е середнiй клас, поширеною е конформгстська (члени суспiльства пщтримують цiлi та за-соби на основi внутрiшнiх переконань) i нонконформгстська (де сприйняття цшей i засобiв вiдбуваеться на основi примусових дiй) поведiнка. Однак завжди юнують такi типи поведiнки, як ритуалгзм (коли цш не сприйма-ються, хоча виправдовуються засоби 1х досягнення), ретритизм (маргшаль-не ставлення до цшей та засобiв), гнновацгя (коли суб'екти для досягнення юнуючих цшей використовують новi засоби) та бунт, заколот, що здшсню-еться тод^ коли суб'екти вiдмовляються вiд цшей i засобiв 1х досягнення та змшюють 1х новими [3]. Психологи вважають причинами будь-якого протесту наявшсть фрустрацп, тобто такого особливого стану людини, що ви-никае внаслщок неможливостi подолати перепони щодо досягнення сво1х цiлей та неможливосп задовольняти сво1 бажання або потреби. У сташ фрустрацп людина вщчувае гнiв, вiдчай, тривогу, роздратування, розчару-вання, що може призвести до повно'1 дезоргашзацп його дiяльностi. вторична наука не тiльки узагальнюе хронолопю процесiв, що вiдбуваються в кра'1ш, але виявляе iсторичнi аналоги подiбних подiй, щоб надати можли-вi сценарп 1х розвитку. Власний ракурс дослщження надае правова спшь-нота, оскiльки 11 мета — виявити можливi та дозволенi рамки правово'1 по-ведiнки. Правова наука мае вщповюти на питання: що вщбуваеться в разi зiткнення прав рiзних осiб та який правовий шлях виршення виникаючих протирiч? Це стае особливо важливим, оскшьки неформальш iнститути можуть виникати поза правовим середовищем та суперечити йому.
Економiчна теорiя безпосередньо не вивчае протесты дп як особливий вид економiчноi поведiнки. Однак реальнi подп сучасного св^у свiдчать про необхiднiсть використання методолопчного потенцiалу економiчноi теорп для визначення найбшьш глибоких та суттевих причин формування нових iнституцiйних форм оргашзацп протестних рухiв. Метою статт1 е дослщження суттевих ознак протестно! поведшки, iерархiю 11 причин та 11 iнституцiйне оформлення в новi способи впливу на владу в Укрш'ш в умовах сощально'1 нерiвностi та рiзних можливостей реалiзацп права внаслщок неоднакових обсяпв соцiального катталу.
Виклад основного матерiалу. Реальна практика сучасного св^у наочно демонструе виникнення нових неформальних шститупв впливу на владу,
що реалiзуеться через протесты дп (в украшському варiантi у виглядi «Майдану»). У першому наближеннi протестнi рухи як неформальш шститути впливу на владу спрямоваш на коригування суспiльного розвитку, надаючи владi можливiсть проаналiзувати, оцшити сво1 практичнi дп та здшснити 1х корекцiю. Безумовно, влада сприймае як цившзоваш протести тiльки т^ що здiйснюються мирним шляхом, не допускаючи дш, що руйнують сус-пiльний порядок. У загальному розумшш iнститути — це створенi певною спшьнотою обмежувальнi рамки поведiнки, що структурують взаемодп мiж людьми, що повторюються, упорядковують взаемовщносини та створюють мехашзми примусу щодо 1х виконання [4, с. 12]. 1нститути формують структуру стимулiв, що спонукають людей до певних дш, розширюючи 1х воле-виявлення та спрямовуючи 1х у певному русi. Якщо формальш iнститути санкцiонуються державою, яка виступае 1х гарантом, то виконання нефор-мальних правил гарантуеться самими шдивщами, якi домовляються про 1х виконання. Якщо iнституцiйна система розцшюеться суб'ектами як перешкода для задоволення узаконених цшьових прагнень, розчищаеться май-данчик для заколоту як пристосувально'1 реакцп. У класичному виглядi неформальнi iнститути складаються на довготривалш iсторичнiй основi та втiлюються в традищях, звичаях, стереотипах поведiнки. Як правильно зауважуе Р. Мертон, «дослщники, що не беруть до уваги неформальш правила гри, ризикують прогавити багато важливих спонукальних мотивiв та стримувань, що визначають пол^ичну поведшку» [3, с. 32]. Якщо неформальш шститути вщповщають регулярнш практиш спiльного iснування, вони в юторичнш перспективi можуть перетворюватися на формальш.
Теоретичний аналiз неформальних шститу^в е необхiдним для розумiн-ня тих спонукальних мотивiв, якi створюють проспр та ставлять перепони для поведшки певного кола суб'екпв. На основi дослiдження неформальних iнститутiв стае можливим пояснення майбутшх сценарiiв шституцшного розвитку. Неформальнi iнститути в шституцшному просторi трансформа-цiйних перетворень набувають альтернативного характеру та можуть бути допомiжними, акомодацшними, конкуруючими та замщувальними [5]. Допом1жт неформальнi iнститути заповнюють прогалини, що виникають у формальних шститутах. Акомодац1йн1 неформальш шститути створюють мотиви таких видiв поведшки, яю суттево змшюють наслщки дотримання формальних правил без 1х прямого порушення. Такi iнститути можуть ство-рюватися суб'ектами, яю не схвалюють наслщки, що надаються формаль-ними правилами, але яю неможливо змiнити в реальнш практицi. Такi неформальнi шститути можуть допомогти поеднати iнтереси суб'екпв iз дiючими формальними iнститутами, що може, з одного боку, призводити до зменшення 1х ефективностi, а з другого — привести до 1х посилення в разi
зменшення стимулiв до !х змши. Конкуруючг неформальнi iнститути вини-кають тодi, коли iснуючi формальнi правила стають менш результативними та потребують свого перезавантаження. Вони потрапляють до системи дь ючих формальних норм та можуть суперечити !м. Замщувальш неформаль-ш iнститути виникають унаслщок функцiонування неефективних та слабких формальних норм та беруть на себе !х функцп з метою подолання шститу-цiйних пасток, замiщення вщсутшх владних авторитетiв та виправлення дисфункцш правових норм, що стае найбшьш актуальним у перiод станов-лення нових демократичних форм впровадження владних повноважень.
Неформальш iнститути можуть доповнювати формальнi, а можуть всту-пати з ними в протирiччя, в основi якого перебувають мехашзми !х впрова-дження. Формальш iнститути вводяться директивним чином на основi уза-гальнення попередньо! практики взаемовiдносин мiж людьми. У той час як неформальш шститути мають еволюцiйний довготривалий характер дп, проходять iсторичну експертизу на свою доцшьшсть i не можуть впрова-джуватися примусовим чином. Особливо напруженим стае протирiччя мiж формальними та неформальними шститутами альтернативного типу, ям характеризуються локальною ефективнiстю та збшьшеним ризиком виконан-ня !х функцш для певного кола осiб. Особливють неформальних iнститутiв альтернативного типу полягае в тому, що вони можуть не мати довгостроко-во! ефективностi в раз^ якщо вони мають ексклюзивний характер та не ви-конують сво! функцii рацiоналiзацii трансакцiйних витрат на !х дотримання (примiром, витрати на прийняття ршення «майданом» можуть досягти таких розмiрiв, що альтернативний шститут стае просто неефективним).
Альтернативы неформальш шститути активно виникають на основi ано-мiчного розвитку шституцшного простору, що е характерним для економш перехiдного типу. Аномiю слщ розглядати як розпад соцiальноi структури, що вщбуваеться тодi, коли юнуе гостра розбiжнiсть мiж нормами, цшями та соцiально структурованими можливостями члешв груп дiяти у вiдповiднос-^ до даних норм. З ще! точки зору аномiя фiльтруе суспшьш цiнностi, якi можуть легко виконуватися людьми, що мають певний статус у суспшьста, i важкi або неможливi для iнших. Гостра аномiя призводить до девальвацii та дезштеграцп системи цiнностей, якi перестають бути загальносприйняти-ми. Об'ективний характер аномп виявляеться у вiдсутностi необхiдних формальних чи неформальних шститу^в або у вщставанш !х виникнення вiд потреб розвитку суспшьства. Суб'ективний характер аномп виявляеться, по-перше, у неприйняттi юнуючих правил суспiльноi поведiнки; по-друге, вщсутносп необхiдного знання, навичок виконання функцш шститу^в, уна-слiдок чого шститути не можуть функцюнувати нормально. У результат
поведшка суб'екпв стае нерацюнальною в данш шститушйнш OTcreMi координат. Сьогоднi ми стаемо свщками переформатування iнституцiйного простору украшського суспiльства, що не може залишитися поза увагою економiчноï та сощолопчно!' теорп.
Соцiально-економiчний аналiз перш за все повинен вщволштися вiд по-лiтичних оцiнок; по-друге, мае бути побудований на виявленн об'ективно1 iерарxiчноï природи причин подiй, що вщбуваються в реальнiй практицi. Протестнi дп (об'еднання людей, лозунги, провокацп, радикальт та екс-тремiстськi рухи) е лише зовшшшм явищем, що спостер^аеться, причини якого мають значно глибший та складнiший характер, що передбачае ви-явлення передумов, акцедентiв (факторiв минулих зв'язкiв), обставин, чинникiв та внутршшх причин. Для кожно'1 краши протестнi рухи мають свою специфшу. Сьогоднi Украша потребуе визначити сукупшсть усiх факторiв та умов, яю призвели до протесту та виникнення нових неформальних шститутсв впливу на владу.
Найважлившим у цьому сена е стан реалiзацiï економiчних та соталь-них прав громадян. В украшському суспшьсга права людини е важливим цiннiсним еталоном, який, на жаль, мае декларативне наповнення. ïх поки що важко втшити в життя, оскiльки держава i суспiльство не в змозi напра-цювати ефективнi правовi механiзми ïx визнання, реалiзацiï, гарантування, охорони та захисту. I причина тут не тшьки в iсторичниx традицiяx украшського сустльства, де права людини не займали пдного мiсця m в суспшь-нiй свiдомостi, m в практицi дiяльностi держави, в нестабшьнш ситуацп переxiдного перiоду, неналежнш правосвiдомостi громадян, 1'хньому правовому нiгiлiзмi та iнфантилiзмi, вiдсутностi можливост полiпшити добробут людей. Головною причиною можна вважати рiзку соцiальну поляризащю суспiльства.
Соцiальна поляризацiя е характеристикою сучасного украшського сустльства. Зниження реальних доxодiв рiзниx груп населення, що в першу чергу стосуеться працюючих у бюджетному сектора тривале падшня ïx життевого рiвня, iнфляцiя, що прогресуе, призводять до посилення сощаль-ноï диферентацп та загострення поляризацп соцiальниx верств украшсько-го сустльства.
Сотальна поляризацiя детермiнуе сошальну напругу, що може викли-кати сощальш конфлiкти та перешкоджати розвитку краши. Практично неможливим стае подальший рух до ефективно1 успiшноï економши без вирiшення накопичених проблем у сошальнш сферi. Розрив мiж багатими та бщними, що з'явився в результат соцiальноï поляризацп, викликае агре-сивнi настро! в соцiумi, девальватю багатьох традицiйниx моральних цш-
ностей, дестабшзуе суспшьний лад, дезштегруе та дезорiентуе суспiльство. До того ж сощальна поляризацiя заважае сощальнш мобiльностi, знижуе мотивацiю участi в економiчних перетвореннях, у науцi, освт, сприяе орь ентацп на виключно корисливi цiнностi та призводить до кримшалiзацп суспiльства.
Слiд зазначити, що розшарування на надбагатих та дуже бщних почало-ся ще в 90-х рр. минулого стол^тя з початком процесу приватизацп державно! власносп та вiдбувалося надзвичайно швидко. Соцiальна поляриза-цiя за рiвнем доходiв у нашiй кра!ш може порiвнюватися з деякими крашами Латинсько! Америки, якi традицiйно лiдирують за цим показником. Зараз простежуються суперечливi тенденцп: з одного боку, зростае кшькють доларових мiльярдерiв, а з шшого боку, нiяк не вдаеться подолати бщшсть. Характерним е те, що середнш клас, наявнiсть якого е основою стабшьнос-тi в суспшьсга, складае незначну кiлькiсть.
Однак проблема сощально! поляризацп не обмежуеться розривом у доходах. Вона виявляеться у вщношенш до власносп, статусних прившеях, доступi до рiзних благ, а також у поляризацп полiтичних поглядiв та куль-турних перевагах, а зараз, о^м традицшних критерпв сощально! страти-фшацп, з'являеться новий критерш, що призводить до зростання сощально! поляризацii суспiльства — це розповсюдження шформацп та знань.
Необхщно враховувати, що проблема формування поляризованого сус-пiльства детермiнована не тшьки негативними тенденцiями в економщ^ полiтицi, соцiальнiй сферi, а ще й трансформащею цiннiсно-нормативноi сфери сустльно! свiдомостi та стереотипами поведiнки.
Слщ зазначити, що визначальними в сощальнш поляризацп е здiбностi, можливостi та умови перетворення сощального ресурсу в сощальний капi-тал i наступна його конвертащя перш за все в економiчний та полiтичний каттали з подальшим !х зростанням.
Вшьна конвертацiя форм капiталiв зумовлюе вщкрипсть стратифiкацii, е основою для висхщно! вертикально! мобiльностi. За вiдсутностi вшьно! конвертацií форм капiталiв, обмежено! частково! конвертацií переважае низхiдна вертикальна мобшьшсть, що пiдсилюе процес маргiналiзацií сус-пiльства, збiльшуе кiлькiсть «соцiально виключених» i зовсiм не сприяе розвитку сощального катталу як такого, яким бшьш-менш рiвною мiрою володiе кожний член сустльства. Це, у свою чергу, впливае на подальше структурування сощально! реальносп, на можливостi реалiзацп права.
До того ж державш бюрократичнi структури поки що не защкавлеш у задоволеннi прав людини. Занепокоення власними штересами вiдсувають вщ них конституцiйнi вимоги, згiдно з якими дотримання i захист прав
людини виступають головним обов'язком держави. Дослщження, резуль-тати яких узагальнив Р. Роуз, дозволяють зробити висновок про те, що в Укра1ш в досягненш мети превалюють неформальш сощальш мережi (дослщження проводилися в Росп, однак Р. Роуз вважае можливим розповсю-дити ïx результати i на Украшу) [6].
У тому випадку, якщо суб'ект при зверненш до державноï оргашзацп не одержуе необхщного результату, вш зад^е неформальш мережа Чим бшь-ше соцiальний капiтал, чим бшьше доступ до соцiальниx мереж, тим бшьше ймовiрнiсть одержати бажане, найчаспше удаючись при цьому до нецивь лiзованиx вiдносин, використовуючи не тшьки зв'язки, але й пщкуп. У такш ситуацп складно говорити про реалiзацiю права. Утворюеться хибне коло, коли деформашя на рiвнi об'ективного структурування породжуе деформа-цiю вторинного рiвня структурування, а та, у свою чергу, збшьшуе дефор-машю реальностi першого порядку [7]. Право при цьому здобувае якусь подвшшсть i суперечливють у процесi своеï реалiзацiï або, що теж можли-во, нереалiзацiï. Вiзьмемо, наприклад, права людини, передбачеш Консти-туцiею Украши. Взагалi пiд правами людини прийнято розум^и певнi можливостi людини, необхщш для ïï нормального (гiдного) юнування й розвитку, якi обумовленi досягнутим рiвнем розвитку людства й повинш бути загальними й рiвними для вах людей.
У Конституцп Украши закршлеш: фiзичнi права (право на життя утворюе першооснову всix шших прав); права, що належать людиш як особистостi (право на захист чесп й доброго iменi, свободи совють..); культурнi (гума-нiтарнi) права (право на осв^у, на доступ до культурних цшностей...); економiчнi права (право на працю, на захист вщ безроб^я, на приватну власшсть...); соцiальнi права (право на сошальне забезпечення, на достатнiй рiвень життя, на житло, на охорону здоров'я...); пол^ичш права (рiвна участь у керуванш справами держави, рiвне виборче право тощо).
В умовах невизначеносп сустльства, що трансформуеться, iснуе дивер-генцiя декларованих прав i можливостей ïxньоï реалiзацiï, причому неважко пом^ити, що, по-перше, права людини не е реально загальними й рiвними для вах людей. Нерiвнiсть залежить вщ соцiального капiталу, вiд рiвня рiзно-манiття соцiальниx мереж, яю може задiяти суб'ект. У сучасному суспшьсга велика уразливiсть суб'екта, якщо в нього на ва випадки життя тшьки одна мережа. Коли оргашзацп не функцюнують належним чином, сощально слаб-кi категорiï громадян виявляються на сощальному днi. По-друге, порушу-ються соцiальнi функцiï права i це призводить до того, що зменшуеться роль права в структуруванш соцiальноï реальность По-трете, залежшсть рiвня реалiзацiï права вiд сошального капiталу, рiзноманiття соцiальниx мереж
обумовлюе можливють досягнення соцiальних цшей не правовими, а часто й просто злочинними (явище корупцп), засобами, що сприяють перетворенню права в неправо, шби специфiчнiй пiдмiнi права сощальним капiталом i ме-режними зв'язками.
Об'ективною передумовою протестних дш також стали шоковi змiни зовнiшньополiтичного курсу влади, яка тривалий час (на основi потужного використання шформацшних ресурсiв) орiентувала суспiльство на европей-ський вектор розвитку. Прорахунки, непродумашсть, невмiння (або неба-жання) враховувати в практичнш дiяльностi ризики прийнятих рiшень у мiжнародних угодах (особливо коли мова йде про протирiччя мiж страте-гiчними та тактичними завданнями зовнiшньоекономiчного курсу) призве-ли до необхщносп бiльш обгрунтованого визначення майбутнього розвитку Укра!ни, що стало несприйнятливим для певних пол^ичних сил та сощаль-них прошаркiв. Об'ективнi передумови тдсилювалися суб'ективним фактором, що виявився перш за все в ступеш розумшня та можливостi оцшю-вати ситуащю широким колом населення, а по-друге, в наявносп лiдерiв, яю спроможнi використовувати ступiнь незадоволення людей. На сучасно-му рiвнi розвитку суспшьно! свiдомостi значно поширеним е мiфологiчний образ мислення, який був юторично виправданим етапом фiлогенезу розвитку способiв пiзнання (найвищий рiвень якого досягаеться науковим тзнан-ням), що вщтворюеться на рiвнi онтогенезу в казкових образах розумшня дитиною оточуючого св^у. Мiф виконуе подвшну функцiю: вiн виявляе джерело широкомасштабно! фрустрацп в соцiальнiй структурi i вiдображае альтернативну структуру, яка, ймовiрно, не приноситиме розчарування дiйснiстю. Це хар^я дп [3, с. 154]. У цьому контекст стають ще бшьш зро-зумiлими функцп мiфологiчного мислення — монополiзувати уяву, нама-гаючись так визначити ситуацiю, щоб або тдштовхнути незадоволених до протесту, або, навпаки, вщвадити вiд нього [3, с. 276]. Значне поширення мiфологiчних образiв е результатом вщсутносп належного рiвня освiти в кра!ш та широкого використання в тзнанш соцiальних та економiчних вiдносин методологи неокласично! теорi!. Остання е надшним методоло-гiчним iнструментом пiзнання закономiрностей функцiонування рiвноваж-них ринкiв та умов досягнення !х цiново! збалансованосп.
Економiчний неокласичний iнструментарiй виникае на межi XIX-XX ст., коли в розвинутих кра!нах панiвними стали ринковi системi госпо-дарства i застосування функцiонального замiсть причинно-наслiдкового аналiзу. Неокласичнi принципи пiзнання не в змозi враховувати особливос-тi вторичного та нацiонального розвитку Укра!ни, в якш вiдбуваються трансформацiйнi процеси, що не привели до формування рiвноважно! еко-
номiчноï системи. В сучаснш освт, особливо в галузi сустльних наук, панують функцiональнi методи тзнання, що ускладнюе можливостi розу-мiння причинно-наслiдковиx зв'язкiв сучасного розвитку краши.
Мiфологiчнi образи в будь-якому суспшьсга заповнюються щеолопч-ними штампами, яю повиннi спрямувати населення в певному сустльно-полiтичному русi. 1деолопя виступае як спосiб конструювання вдавано1 реальностi, яка видаеться за саму дшсшсть. Так формувалися лiберальна концепщя в США, комунiстична iдеологiя в СРСР, фашистська риторика в Имеччиш тощо. В щеолопчних поглядах дшсшсть уявляеться у викрив-леному, спотвореному i перевернутому виглядь Iдеологiя стае шюзорною свiдомiстю, якою можна маншулювати в необxiдному контекстi.
На бгльш глибокому pieni знаходяться суттевi причини, що пов'язаш iз недолiками та протирiччями соцiально-економiчниx реформ упродовж не-тривало1 юторп незалежно1 Украши та ïx загостренням за останнш час. Найбшьш загрозливими для економiчного розвитку стали: непродумашсть та помилки економiчниx реформ, розповсюдження рейдерського захоплен-ня бiзнесу, створення несприятливого iнвестицiйного середовища, руйну-вання кадровоï полiтики, що призвело до катастрофiчного зниження про-фесiоналiзму та вiдповiдальностi полiтикiв та державних чиновнимв на кожному рiвнi прийняття рiшення, безпрецедентний рiвень корумпованос-тi, невмiння влади реалiстично оцшювати ситуацiю в крашь Усе це призвело до порушення економiчниx та сошальних прав громадян, до обмежен-ня можливостi, а iнодi взагалi до неможливостi ïx реалiзацiï. Безумовно, цi загрозливi обставини створювалися протягом усiеï iсторiï незалежного розвитку Украши. Однак накопичення невиршених проблем призвело до катастрофiчного зниження рiвня довiри до влади, концентрацiï почуття не-задоволеностi та збiльшення кола громадян, що орiентованi на змши та покращення соцiально-економiчноï ситуацiï в крашь Виxiдним iнститутом соцiальноï побудови сустльства е довiра, яка визначае певний рiвень упев-неностi в позитивних наслщках дiï iншиx людей, шституцшних утворень та влади в цшому. Довiра дозволяе очiкувати, що владш органи поводити-муться передбачено, чесно та вщповщно до встановлених у суспшьсга норм. Довiра заснована на реципрокносп — вiрi у взаемшсть i дiевiсть зв'язкiв. Стутнь довiри визначаеться, з одного боку, кшьюстю суб'ектiв, що мають впевнешсть у подальших дiяx влади (зпдно iз законом золотого перетину, ïx мае бути не менше 60% [8, с. 65 ]), а з другого — часовим лагом, що дозволяе очшувати певних змш Соцiально-економiчна пол^ика в Ук-раïнi останнього часу призвела до глибокоï кризи довiри в суспiльствi [9, с. 90-97], що сприяло катастрофiчному посиленню аномп у владнiй система
Г. Зiммель вважав, що довiра — це продукт досвщу окремого шдивща. За рахунок частого повторення цього досвщу та його шституцiалiзацп вщ-буваеться закрiплення сустльно! довiри як норми i традицп. Дефщит же суспшьно! довiри створюе ситуащю, в якiй розвиток багатьох демократич-них та ринкових iнститутiв вбачаеться неможливим.
У процес укра!нських пол^ичних та економiчних трансформацiй був змшений характер лептимацп державно! влади, введет ринковi вiдносини, задекларованi гаранта прав та свобод громадян, але змши не торкнулися само! системи управлшня, в тому чист i через збереження кадрового складу бюрократа. Ринкова економша в Укра!ш виникла за вщсутносп приватного капiталу та приватно! власносп. Фактично бюрократа був запропонований обмш влади на власнiсть, були створеш передумови для подальшого юну-вання неформально-тiньових вiдносин, для небаченого за масштабами роз-витку корупцп. Приватизацiя для бiльшостi громадян Укра!ни виявилася великим обманом. У результат скороспших i необмiркованих за цшями, стратегiями та соцiальними наслiдками реформаторських ршень розпочав-ся процес розпаду порядку, що склався, розрив з колишшми щеалами, роз-мивання, руйнування символiчних структур, значень та сенав.
В укра!нському суспiльствi склався стшкий фон недовiри по вiдношен-ню до формальних шститутв та носпв влади. Причому потреба в довiрi iснуе, але реалiзуеться вона не у формальнш iнституцiональнiй сферi, а в неформальнш, на рiвнi локальних груп або значною мiрою на мiжосо-бистiсному рiвнi.
У контексп актуальних проблем укра!нського суспiльства особливий штерес викликае механiзм переходу вщ iндивiдуально! довiри до соцiально!, вщ мiжособистiсно! довiри до довiри до шститутв та носi!в влади. Втиз-няна специфiка полягае в тому, що шституцюнальне середовище ще пере-бувае на стадi! формування, а ч^ю, загальнi для всiх акторiв правила гри е майже вщсутшми. Проблема суспiльно! довiри iнститутам актуалiзуеться лише тодi, коли вона виршена на рiвнi спiльностей. До того як стати шсти-туцiйною, довiра повинна пройти стадiю, на якш формуеться колективна iнтенцiя двох або бшьше суб'ектiв у горизонтальнiй площиш суспiльних зв'язкiв, створюючи таким чином локальну сощальну мережу, в основi яко! перебувае рацiонально делегована довiра, всi суб'екти цих вiдносин не лише отримують сощальний капiтал, але й беруть на себе обов'язки щодо тд-тримування та шституцюналiзацп даного зв'язку. В укра!нському суспшь-ствi довiра поки що найчаспше не переборюе iндивiдуальний рiвень. Для укра!нського суспiльства характерною е сощальна роз'еднанiсть. Виходячи iз всього вищезазначеного вбачаеться доцшьним проаналiзувати феномен мiжособистiсно! довiри.
У мiжособистiснiй довiрi вщображаються настанови, засвоеш людиною в перюд ранньо1 соцiалiзацп (довiра до людей як базисна життева орiентацiя набуваеться iндивiдом у ранньому дитинсга), життевий досвiд iндивiда, нацiональний характер, колективний юторичний досвiд народу, фундамен-тальнi загальнолюдськi моральнi цiнностi.
Багато хто з дослщниюв вважае, що визначальну роль у формуванш до-вiри вiдiграе особистий досвiд. Довiра ув'язуеться з розрахунком ризику бути обманутим, в очшуваннях зi свщомою або несвiдомою екстраполяцiею минулого (у першу чергу, негативного) досвщу шдивща на майбутне.
Однак деякi дослщники не подiляють цього погляду. 1хня думка полягае в тому, що спшкування i взаемодiя людей споконвiчно передбачае певний ступiнь довiри, у тому чист i до рашше незнайомих людей. Мiжособистiс-на довiра — це загальнолюдська моральна цшшсть, вона не залежить вiд особистого досвщу шдивща та вщ практики його взаемодп з iншими людьми, учасп або неучастi в асощащях громадян. Хоча рiзноманiтнi спшьнос-тi та соцiокультурнi середовища об'ективно рiзняться, без взаемодопомоги i ствроб^ництва, заснованих на довiрi, що iншi люди дотримуються свого слова та виконують взят на себе зобов'язання, без ще'1 моральное' цiнностi людство в цшому не могло б юнувати i розвиватися, як i без визнання об-грунтованостi застосування санкцш за порушення традицiй i солiдарностi, що заснованi на мораль
Довiрливе ставлення до людей, про яких шдивщ не мае жодно1 апрюрно1 шформацп, яка б дозволяла йому передбачати наслщки контакту, довiра людям узагалi одержала назву «генералiзованоi довiри». Довiра стосовно «iнших» заснована на найважлившому морально-етичному припущеннi, що «шшЬ> також подiляють вашi фундаментальш цiнностi, зокрема, прин-ципи морал^ навiть якщо вони не згодш з вами з питань пол^ики, релiгii або iдеологii, iнакше кажучи, на вiрi в те, що велика частина людей, яю вам незнайом^ — це такi ж люди, як i ви, бшьш того, це рiвнi вам люди, тобто тут ми маемо справу з моральними принципами рiвностi та почуттям щен-тичносп як презумпцп довiри «iншим». Необхiдно зазначити, що даний пщхщ е достатньо плщним для розумiння такого явища, як ксенофобiя. Саме вiдсутнiсть генералiзованоi довiри призводить до появи ксенофобii та ксе-нофобiв у суспiльствi.
Довiра до людей узагалi зазвичай розглядаеться у взаемозв'язку з довь рою населення до шститу^в i пол^ичних лiдерiв i у зв'язку з довiрливим ставленням iндивiдiв до рашше незнайомих людей у конкретних обставинах мюця i часу.
Мiжособистiсна довiра е фундаментом взаемовiдносин людей у найрiз-номанiтнiших сферах дiяльностi, проте форма прояву, ступшь довiри за-
лежать вщ обставин. Р. 1нглхарт встановив, що iснyють дyже переконливi докази тiсного зв'язку мiж рiвнем мiжособистiсноï довiри, з одного 6оку, i добробутом громадян, рiвнем економiчного розвитку, прихильнiстю на-селення демократичним шститутам i цiнностям, ступенем шституцюналь зацп демократичних принципiв — з шшого. Украша, на перший погляд, цей зв'язок не пiдтверджye, тому що в кризових 90-х рр. ХХ ст. тут був зафш-сований порiвняно високий рiвень мiжособистiсноï довiри при вкрай низь-кому рiвнi пол^ично"1 довiри, рiвнi життя та спадi економiки. Oднак це свщчить лише про те, що взаeмовiдносини мiжособистiсноï довiри, демократа та економiки не такi й просп. Вiдносно короткочаснi драматичнi поди в економщ та полiтицi ютотно не впливають на загальнонацiональний рiвень мiжособистiсноï довiри, але поки що залишаeться незрозyмiлим, як змiнюватиметься рiвень мiжособистiсноï довiри в майбутньому, враховую-чи економiчнy та полiтичнy кризу украшського сyспiльства.
Рiвень довiри в суспшьсга залежить також вiд рiвня корупцп та рiвня оптимiзмy. Oстаннiй знижyeться, якщо в сyспiльствi зростаe нерiвнiсть, пiдсилюeться соцiальна поляризацiя, показником чого e невелика кiлькiсть середнього класу.
Сощальний капiтал, необхiдним атрибутом якого e довiра, втiлений у формах громадсько1 активностi, e попередньою умовою економiчного та соцiального процв^ання.
Важливiшим для оцiнки ситуацп в Укра1ш e розyмiння дiй та орieнтирiв фшансово"1 олшархп в Укра1ш, яка, власне кажучи, yправляe сучасними процесами в крашь У складi активiв бiльшостi фiнансових холдингiв в Ук-ршш зростають eвропейськi каттали, досить великi грошовi кошти зберь гаються в закордонних банкiвських установах (що e економiчно доцiльним). Oдночасно украшська олiгархiя не спроможна конкурувати з росшським капiталом, який e бшьш потужним за розмiром та агресивним за характером. Зрощування держави iз фiнансовим капiталом надало останньому важливi важелi впливу на шформацшний простiр та формування сyспiльноï свщо-мостi. Фiнансова укра1нська олiгархiя виконye як позитивну, так i негатив-ну роль. У сучасних умовах фшансова олiгархiя, всупереч малому бiзнесy, бiльшою мiрою зацiкавлена у встановленш порядку в краïнi: припиненнi злочинних форм захоплення бiзнесy, забезпеченнi правопорядку та цившь зовано"1 конкуренц^, формуванш правового судочинства. Негативна роль фiнансовоï олiгархiï полягаe в бажаннi перш за все захистити свш бiзнес, навiть усупереч загальнонацiональним iнтересам. Для цього в олшархп e значш фiнансовi ресурси для пiдтримки протестних дш та широкi iнформа-цшш можливостi щодо формування сyспiльноï думки.
Важливим фактором спонукання протестних дш стають акциденти, тоб-то випадковi обставини, що виникають в юторичному розвитку та глибоко вкор^ються в ментальш пщвалини. У протестнш поведшщ суб'екти неусвь домлено реалiзують iсторичнi, економiчнi, соцiальнi, св^оглядш протирiччя, що склалися мiж рiзними регiонами украшського суспiльства протягом певного юторичного часу. У багатьох розвинутих крашах свiту iснують по-дiбнi протирiччя, якi загострюються в умовах нестабшьносп та спещаль-ного збурення. Сьогодш Украша зiштовxнулася з пол^ичним маншулю-ванням саме цими акцидентами. В основi виявлення впливу юторичних факторiв на поведiнку людей та дш вiдповiдниx владних структур мае бути аналiз iсторичного руху краши. 1сторичний розвиток як будь-який процес повинен бути вимiрюваний на основi органiчного поеднання якостi та кшь-костi. У межах певно1 мiри кiлькiснi (часовi) змiни iсторичного процесу призводять до змши порядку зв'язюв, характеристики елементiв, ступеня розвитку конкретних подш. В аналiзi iсторичного розвитку слщ враховува-ти три мiри пiзнання сутностi юторп — просту, системну та реальну (повну) [10, с. 54]. Кожна мiра визначае межу, за якою вщбуваються змши та моди-фшацп iсторичного процесу, що перетворюють його в якюно нову форму, але при цьому збершаються вс його суттевi ознаки. Проста Mipa визначае юторичний розвиток як хронолопчний ряд емпiричниx фактв, що взагалi простягаеться на всю ютор^ людства. Дослiдження юторп на основi просто! мiри мае здшснюватися вченими-iсториками та повнiстю перебувати в ïx компетенцп. Будь-якi практичш дiï або програмнi установки на основi виявлення простоï мiри юторичного розвитку стають безперспективними та недоцшьними, оскiльки в iсторичнiй пам'ятi суб'ектв вони знаходяться на рiвнi тдсвщомосп та соцiальноï генетики. Системна Mipa юторп буду-еться на узагальненш того перiоду розвитку кра1ни, який виходить за межу юнуючих поколшь, але зберiгаеться на ментальному рiвнi та формуе певнi свiтогляднi форми, яю можуть вступати в суперечшсть залежно вiд умов ïx виникнення. Зняття протирiччя на основi системноï мiри iсторiï здiйсню-еться практичними дiями iдеологiчного характеру. Реальна (повпа) Mipa вторичного розвитку формуе актуальну структуру кожноï кра1ни на основi поколiнь, що нинi в нш проживають. Саме реальна мiра юторичного розвитку мае стати основою прийняття будь-яких практичних дш влади щодо конструювання оптимальних умов життедiяльностi в кршш.
Причини протестних руxiв завжди мають внутрiшнiй характер. Але завж-ди iснують фактори зовшшнього впливу, що можуть пiдштовxувати або стимулювати сощально-пол^ичш протирiччя кра1ни. Зовшшш чинники полягають у глобальному протирiччi мiж США, iнтереси якоï тдтримують-
ся в Сврот, та Роаею за св^ове панування та боротьбу за обмежеш ресур-си. Глобальш ризики та проблеми сучасного глобального св^у (енергетич-на, продовольча та ш.) загострюють боротьбу мiж юнуючими лiдерами та тими, що народжуються. Украша в цiй боротьбi стала геопол^ичною ареною, де США i Росiя реалiзyють сво! власш iнтереси, не враховуючи на-лежним чином штереси украшського народу.
Висновки. Протестна поведшка мае дво1сту суперечливу природу. З одного боку, протесты дп стають закономiрними способами виникнення не-формальних iнститyтiв впливу на владу. 1х позитивна роль полягае в поль тичному коригуванш, констрyктивнiй критицi влади та спостереженш за ii дiями. З шшого боку, немирний спосiб оргашзацп протестних рyхiв може призвести до таких негативних наслщюв, як вiдток катталу, дестабiлiзацiя економiки, руйнування банкiвського сектору, попршення iнвестицiйного клiматy, ще бшьша нереалiзацiя прав тощо. Протестнi рухи та неформальш iнститyти повиннi стати об'ектом постшно! уваги дослiдникiв, оскшьки вони потребують постiйного аналiзy та ощнки з точки зору !х сощально-економiчноi доцiльностi та ефективносп.
л1тература
1. Протестное политическое поведение [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sbiblio.eom/biblio/archive/politsoc/8.aspx.
2. Стребков Д. О. Экономические детерминанты протестного поведения населения России [Електронний ресурс] / Д. О. Стребков // Экономическая социология. Том 1. - 2000. - № 1. - Режим доступу: www.ecsoc.msses.ru.
3. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура / Р. Мертон. - М. : ACT ; Хранитель, 2006. - 873 c.
4. Норт Д. 1нституци, шституцшна змша та функцюнування економши / Д. Норт. -К. : Основа, 2000. - 198 с.
5. Институциональная структура общества. Формальные и неформальные институты. Сравнение механизмов принуждения [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ornatus.ru/themes/ekonomika/institutsionalnaya-ekonomika/.
6. Роуз Р. Достижение целей в квазисовременном обществе: социальные сети в России / Р. Роуз // Обществ. науки и современность. - 2002. - № 3. - С. 23-39.
7. Бурдье П. Практический смысл : пер. с фр. / П. Бурдье. - СПб. ; М., 2001. - 561 с.
8. Институциональная архитектоника и динамика экономических преобразований / под ред. А. А. Гриценко. - Харьков : Форт, 2008. - 928 с.
9. Дарнопих Г. Ю. 1сторичш передумови кризи сусшльно! дов1ри до держави як гаранта захисту прав громадян / Г. Ю. Дарнопих // Вюн. Нац. ун-ту «Юридична академ1я Украши ¡меш Ярослава Мудрого». Сер1я: Економ1чна теор1я та право. -2013. - № 3. - С. 90-97.
10. Вазюлин В. Л. Логика истории. Вопросы теории и методологии / В. Л. Вазюлин. -
Изд. 2-е, перераб. и дополн. - М. : Изд-во СГУ, 2005. - 432 с.
неформальные институты в контексте
экономических и социальных прав человека
Гриценко Е. А., Золотарева Ю. И.
Исследуются основы возникновения неформальных институтов воздействия на власть в контексте реализации экономических и социальных прав человека. Выявляются типы альтернативных неформальных институтов. Раскрывается иерархия причин, противоречий и факторов протестных форм поведения в Украине.
Ключевые слова: институты, неформальные институты, протестное поведение, аномия, доверие, социальная поляризация, социальный капитал, конвертация капиталов, реализация прав человека.
informal institutions in the context of economic and social rights
Gritsenko O. А., Zolotarova J. I.
We study the basics of the emergence of informal institutions on the impact ofpower in the context of economic and social rights. The practice of the modern world clearly demonstrates the emergence of new informal institutions whose activities are implemented through the protest movements. When the formal institutional system is regarded as an obstacle actors to meet their aspirations institutionalized target appears to form the basis of informal institutions.
Informal institutions in the institutional space of the transformational changes become an alternative and may be optional, accommodative, and competing substitute. Alternative informal institutions arise on the basis of similar institutional space, which is typical for economies in transition and appears as a deformation of the social structure in the case of the existence of sharp differences between the rules, goals and socially structured opportunities for social groups to act in accordance with these objectives.
Anomie leads to devaluation and disintegration of values that are no longer accepted. Objective character of anomie is manifested in the absence of the necessary formal or informal institutions, or lag incurred on the needs of society. The subjective nature of anomie manifested, firstly, in opposition to the existing rules of social behavior, and secondly, in the absence of the necessary knowledge, skills, implementing the functions of institutions.
There are many factors and conditions led to the protest and the emergence of the new informal institutions.
The most important in this sense is the state of implementation of economic and social rights of citizens. In the Ukrainian Society for Human Rights are the value standard, which
unfortunately has a declarative content, because the state and society are not able to earn effective implementation mechanisms, and ensure protection. If there are many factors that determine it, the main reason can be considered as a sharp social polarization, which causes social tension, increases the level of conflict and prevents the development of the country. Successful economic development is impossible without solving the problems in the social sphere. The determining factors are the ability of social polarization, the possibilities and conditions for the transformation of social life in social capital and its subsequent conversion into other forms. Free conversion offorms of capital determines the openness of stratification, is the basis for upward vertical mobility. The more social capital, the more access to social networks, the greater the possibility of realization of rights.
Key words: institutions, informal institutions, protest behavior, anomie, trust, social polarization, social capital, human rights.
УДК 364.46
Т. Г. Прохоренко, кандидат соцюлопчних наук, доцент
СОЦ1АЛЬН1 ТЕХНОЛОГИ В СУЧАСНОМУ СУСП1ЛЬСТВ1
У стaттi простежуетъся еволющя формуваппя уявлепь в icmûpiï соцюлогп па cymnicmb сощалъпих техпологт i nеобхiдnicmъ ïx використаппя в со^алъмй прак-тищ. Сощалът техпологИ'розглядаютъся як чиппик стабтъпого та ефективпого розвитку сощалъпих систем. Аnaлiзyюmъcя папрями й оcобливоcmi упроваджеппя сощалъпих техпологт у piзni сфери сучаспого сустлъства.
Ключовi слова: mеxnологiя, сощалъпа mеxnологiя, ефективтстъ, управлтпя.
Актуальтсть проблема. Шд впливом науково-теxнiчноï революцп i iнформацiйноï зокрема надзвичайно ускладнилися зв'язки сощальних систем, збшьшилася ïx кшькють, суттево прискорився динамiзм сощальних процеав, що об'ективно розширило передумови для виникнення сощальних конфлштв, криз, катастроф. О^м того, необхщно враховувати, що при-скореними темпами продовжуе дiяти загальносощолопчна закономiр-шсть — зростання ролi сощального у розвитку свiтовоï цившзацп. За по-дiбниx умов вироблення й упровадження конструктивних сощальних технологш, яю виступають засобами подолання, вир^ення сощальних
© Прохоренко Т. Г., 2015 239
