CC BY
21
УДК 32:001.891.3 (075.8)
О. В. Воронянський, кандидат юторичних наук, доцент
НАЦЮНАЛЬНИЙ СУВЕРЕН1ТЕТ I КОНЦЕПЦ1Я ДЕЛЕПТИМАЦП
ДЕРЖАВНО1 ВЛАДИ
Здтснено спробу показати, що принцип нацюнального суверентету не може бути реалiзований без рiвноправного доступу вах члетв нацп до контролю над розподыом ресурЫв i цтностей у даному суспiльствi. Монополiзацiя ресурав транснацюнальними бiзнес-елiтами, яю виводять Их з-тд контролю нацюнальних держав, суттево знижуе можливостi остантх щодо забезпечення нацюнального суверентету.
Ключовi слова: легтимтсть, ресурсы, нацюнальний суверентет.
Актуальтсть проблеми. У полггичнш наущ домшуе положення, згвдно з яким сучасна держава е державою нацюнальною, тобто такою, де джерелом державно! влади виступае нащя як асощащя громадян. Найбшьш чтсо це положення сформулював К. Дойч: «Нащя — це народ, який володае державою» [1, с. 330]. Саме суверенитет наци вважаеться основою легiтимностi нацю-нально! держави. Наприклад: «Легiтимним вважаеться лише такий устрш держави i суспiльства i тiльки така форма правлшня, якi вiдповiдають волi народу, тобто уах громадян» [2, с. 114].
Разом iз тим у «захщнш» политологи вже понад сорок рошв посилено обговорюеться проблема кризи лептимносп политично! i, зокрема, державно! влади, що набула в сучасному суспiльствi глобального характеру. Провiднi захщноевропейсьш та американськi науковцi З. Бжезшський, Ю. Габермас, М. Доган, Д. 1стон, С. Лiпсет, С. Хантшгтон, Ф. Фукуяма, у працях яких шс-тяться концептуальнi вде! «кризи лептимносп», вiддаючи собi звiт у тому, що ця проблема торкаеться сучасно! держави — держави нацюнального типу, не придшяють спецiально! уваги розгляду цього питання.
Укра!нськi ж политологи — С. Бистрицький, О. Висоцький, С. Слисеев, В. Полохало, I. Попова С. Рябов та ш., розглядаючи проблему «ерозi! лепти-мацi!», взагалi нiяк не сшввщносять !! з нацiональною державою. Певною мiрою це зумовлено тим фактом, що у вичизнянш науцi при дослщженш проблем категорi! «нацiя» дом^ють етнiцистськi подходи, в той час як у «за-хiднiй» политологи — етатистськ1.
У чому ж полягають основнi пiдходи до проблеми делептимацп державно! влади? Фундатор теорi! кризи легiтимностi С. Лшсет визначае легiтимнiсть влади як и здатнiсть створювати i пiдтримувати у людей переконання в тому, що юнукт полiтичнi iнститути е найкращими для даного суспiльства [3, с. 207]. Коршня кризи легiтимностi С. Лшсет вбачае у неспроможносп политично! системи повнiстю враховувати штереси рiзних соцiальних груп, що прагнуть одержати доступ до участi в политичному процесi.
© Воронянський О. В., 2010 167
Подiбнi причини делептимацп влади подано i в шших роботах захщних науковцiв — Ю. Габермаса, М. Догана, Ч. Мiллса, Д. Оршга, С. Хантiнгтона та iн. Так, С. Хантшггон стверджуе, що ключовим аспектом делептимацп влади е неспроможшсть останньо! виконати вимогу збiльшення политично! участi, яка в сучасний перюд модершзацп висуваеться всiми суспiльними групами. М. Доган у роботi «Лептимшсть режимiв та криза довiри» вказуе на двi фундаментальнi закономiрностi: по-перше, пряму залежнiсть м1ж еко-номiчним успiхом та легiтимнiстю режиму; по-друге, пряму залежшсть мiж вiдсутнiстю вертикально! мобшьносп, зростанням сощально! нерiвностi та лептимшстю режиму. Характеризуючи сучаснi поттичт системи, М. Доган акцентуе увагу i на тому фактi, що симптомом делептимацп переважно! бшь-шосп сучасних режимiв е загальна корумповашсть влади [4, с. 152-153]. Г. Юсанджер виводить системну кризу лептимносп держави нацiонального типу з необхщносп втручання демократичних кра!н (у першу чергу США) у внутршш справи нацiональних держав заради «концепту загально! гумаш-тарно! штервенцп» [5].
Росшський полiтолог О. Ск1перських, дослiджуючи питания лептимацп политично! влади у перехщний перiод у Роси, пов'язуе кризу лептимносп, кризу участi та кризу розподiлу [6, с. 27]. 1нший росiйський полiтолог О. Фетiсов зазначае, що одшею з основних причин делептимацп державно! влади е суперечшсть м1ж унiверсальними цiнностями, що панують у суспшь-ствi, та партикулярними i его!стичними iнтересами владно! елгга i пов'язаних з нею сощальних груп [7].
Вiтчизнянi науковцi О. Дергачов, С. Макеев, В. Полохало та ш. першо-причиною радикальних кризових явищ делегiтимацi! влади в сучаснш Укра-!нськ1й державi визнають кризу полiтично! елiти, вiдмiчаючи разом з тим ввдчужешсть суспiльства ввд процесу ухвалення полiтичних рiшень [8; 9].
У цшому досить презентативний напрям дослiджень процесiв делептимацп влади засввдчуе, що у полггачнш свiдомостi сучасного суспiльства до-м^е визнання того, що державна влада е прерогативою бюрократi! i ввдсут-нi реальнi пiдстави для здшснення реального суверенiтету нацi!. Це означае кризу само! концепцп держави нацюнального типу. Зввдси постае питання про роль нацюнального суверенитету як основного доктринального компонента цього типу державносп. Однак у науковш лiтературi це питання практично не вщображено.
Мета публiкацi! — заповнити цю прогалину, виходячи з теори полiтичних систем. При цьому формат статп не дозволяе розглянути питання глобалiзацi!, етнiчно! iдентифiкацi! та ствввдношення державних i наддержавних сощаль-них i полiтичних iнституцiй, як1 хоча й взаемопов'язаш з поставленою темою, але становлять окремi проблеми. 168
Перш за все вважаемо хибним сам шдхвд до спроб вивести нацюнальний суверенитет у площину абстрактно -полггачного або тим бiльш культурно -мовного «нацюнального штересу». Як показуе свгговий доcвiд, будь-яке cycпiльcтво будуе сво! полiтичнi структури (у тому чи^ й полiтичнy щеоло-пю) саме навколо проблеми cycпiльного розпод^. Основним мeханiзмом такого pозподiлy е держава, яка акумулюе значну частину pecypciв та здiйcнюе контроль i владне забезпечення порядку доступу до них. Таким чином, реальна участь суб'екта полтики у peалiзацiï державно! влади означае пepeдyciм його доступ до контролю над розподшом ресурав. Лeгiтимацiя ж державно! влади — це визнання cycпiльcтвом peалiзованого через мeханiзм держави порядку розподшу.
Нагадаемо, що проголошення у перюд буржуазно! модершзацп сувереш-тету наци на противагу cyвepeнiтeтy монарха мало на меп перш за все подо-лання узаконеного феодальною державою принципу нepiвнопpавноcтi piзних верств суспшьства у доcтyпi до матepiальних ресурав i духовних цiнноcтeй. Нацiональна держава Нового часу, яка скасувала монопольне право монаpхiв на здшснення владних повноважень на пeвнiй тepитоpiï та eкономiчнi привь ле! дворянства, базуеться на вде! cyвepeнiтeтy нацiï як верховно! влади народу. Така держава повинна забезпечувати piвнопpавний доступ до ресурав i щн-ностей для вах сво!х громадян, що складають нацш. Це i е тим штегральним iнтepecом, на оcновi якого формувалася iдeя нацiонального cyвepeнiтeтy пе-piодy початку буржуазно! модершзацп.
Саме завдяки тому, що така шея базуеться на реальних iнтepecах бшьшо-cтi члeнiв cycпiльcтва i включае прагнення до оптимально! оргашзацп госпо-дарського, полiтичного, духовного, культурного життя народу, вона стае чинником нацюнально! консолшаци на дepжавотвоpчiй оcновi, сприяе фор-муванню нацюнально! едноcтi в процеа досягнення закладених у нш цiлeй i цiнноcтeй. Фактично лептимацш держави нацiонального типу забезпечуе штерес piвнопpавного для вciх cycпiльних груп доступу до pecypciв i цшнос-тей. Без такого доступу неможлива й повна культурна конcолiдацiя, оскшьки тип розвитку культури cоцiальноï групи значною мipою дeтepмiновано !! статусом в eкономiчнiй cиcтeмi cycпiльcтва.
Отже, принцип суверенитету нацп мае передбачати для вах громадян не тшьки пол1тичну piвнопpавнicть, а й piвнопpавнicть у доcтyпi до контролю над розподшом через мехашзм держави ресурав i цшностей. Вiдповiдно на-цюнальною може вважатися лише така держава, яка не просто мае назву так звано! «титульно!» наци, а повшстю забезпечуе здшснення суверенитету наци в даному pозyмiннi.
Однак peалiзацiю полтично! piвнопpавноcтi обмежено реальною здатшс-тю вciх громадян — потенцшних cyб'екгiв пол1тики мати piвний доступ до
ресурав влади ^ вщтак, до впливу на ухвалення державних ршень. Для управлшня мехашзмом держави суб'екту полiтики необхiдно забезпечити у себе таку концентрацiю владних ресурсiв, яка буде достатньою для справ-ляння вирiшального впливу на ухвалення державних ршень. З ще! точки зору политична функцiя нацiонального суверенiтету полягае в об'еднанш владних ресурсiв уах громадян. Останш делегують цей об'еднаний владний ресурс правлячiй елiтi, яка й реалiзуе ввд iменi наци авторитарний перерозподiл ре-сурсiв у суспшьствг Однак, оскiльки основна маса громадян фактично не в змозi здшснювати контроль над д1ями правлячо! елiти, на цьому етапi ви-никае ввдчуження державно! влади вщ !! формального джерела — наци. По-лiтичний iнтерес владно! елии (меншини), який полягае в пануванш над суспiльством, вступае у суперечшсть iз полiтичним iнтересом бiльшостi до политично! рiвностi та полiтично! свободи. Ця дихотом1я (панування/рiвнiсть) характерна для будь-якого суспшьства i в суспшьствах iз вiдкритим типом ел1ти не мае антагошстичного характеру. Проте будь-яка владна ел1та прагне концентрацi! ^ навiть монополiзацi!) у сво!х руках ресурав влади, що створюе постшно дшчу тенденцiю до переростання демократично! системи правлшня в олiгархiчну.
У сучасних умовах реальними суб'ектами формування полiтично! (владно!) елии, в тому числi правлячо!, як правило, е потужш бiзнес-групи, що мають достатню концентрацiю ресурсiв влади для довгострокового виршаль-ного впливу на процес ухвалення державних ршень, а у деяких випадках — i контроль над цим процесом.
Отже, фактичним джерелом державно! влади е не нащя i не державна бюрокрапя, а потужнi бiзнес-групи. Тому консолiдацiя суспiльства в рамках юнуючо! нацiонально! держави фактично е консолщащею саме навколо iнте-реав даних бiзнес-груп, тобто гасло нацюнального суверенитету покликане закрiпити у суспшьнш свiдомостi реалiзований правлячою елiтою порядок розпод^ ресурсiв як едино можливий i справедливий. Оск1льки концентра-ц1я владних ресурсiв вiдбуваеться на основi не суспiльно! iнтеграцi!, а кон -центрацп великого капiталу та шдкоренш ним механiзму нацiонально! держави, змiнюеться полiтична сутнiсть принципу нацюнального суверенитету. Вiн зводиться до мобшзащ! нацi! на виконання розпоряджень держави, якою керують угруповання, що мають достатню для цього концентращю ресурав. Таким чином, гасло нацюнального суверенитету в юнуючш нацiональнiй державi е одним iз найважливiших чиннишв легiтимацi! правлячою елiтою свое! влади над суспшьством та контролю над суспшьними ресурсами i цiн-ностями.
Нерiвномiрнiсть доступу до ресурсiв закрiплено у правовш системi сучасних держав (наприклад, деяк1 положення законiв про лщензування окремих видiв господарсько! д1яльносп перекривають для переважно! бiльшостi гро-
мадян доступ до найбшьш пpибyтковиx сфеp бiзнесy). Резyльтaтом цieï не-piвномipностi стало поглиблення pозpивy в можливостяx доступу piзниx со-цiaльниx веpств до дyxовниx цiнностей (освгги, кyльтypи, iнфоpмaцiï), що викликae yсеpединi сyчaсниx нaцiй не тiльки антагошстичш сyпеpечностi, а й iснyвaння piзниx типiв досить вiдокpемлениx сyбкyльтyp iз власною позана-цiонaльною сaмоiдентифiкaцieю.
Висновки. Вщповвдь на питання пpо ^ичини пошиpення кpизи лептим-ностi нацюнально1' деpжaви в сyчaснiй Укpaïнi, на нашу думку, полягae y мо-нополiзaцiï влaдниx pесypсiв бiзнес-елiтaми, яш за визначенням мають тpaнс-нацюнальш iнтеpеси як економiчного, так i политичного xapaктеpy. Зазначимо, що фiнaнсовi iнтеpеси потyжниx бiзнес-гpyп остaннiми десятиpiччями ви-кликають посиленi пpоцеси тpaнснaцiонaльного пеpемiщення кaпiтaлiв, як1 значною мipою виводять з-шд контpолю окpемиx деpжaв так1 тpaдицiйнi за-соби впливу на pозподiл pесypсiв, як системи тpyдовиx тapифiв, цiноyтвоpен-ня, оподаткування. Унаслвдок цього сyттeво звужуються можливосп деpжaв-ниx iнститyцiй щодо п^д^иман^ внyтpiшньоï соцiaльноï стaбiльностi, що також e однieю з пpичин делептимацп деpжaвноï влади. Звiдси випливae, що необxiдною базою легiтимaцiï нaцiонaльноï деpжaви e не пpосто «политична участь та економiчний уст»>, [S, с. б0], а piвнопpaвний для всix гpомaдян — членiв нaцiï доступ до кошролю над pозподiлом сyспiльниx pесypсiв (що фоpмaльно визначаються як власшсть нaцiï або ж як нацюнальне багатство). Концепцiя нaцiонaльноï деpжaви пеpедбaчae це чеpез pеaлiзaцiю нацюнально1' iдеï як пpинципy сyвеpенiтетy наци.
С^ипнятся соцiyмом нaцiонaльного сyвеpенiтетy як pеaльностi чи як pитyaльно-деклapaтивного елементу влaдниx ввдносин сввдчить пpо стушнь piвномipностi доступу до сyспiльниx pесypсiв та цiнностей (як за наявносп власно1' нaцiонaльноï деpжaви, так i ^и боpотьбi за ïï ствоpення — в остан-ньому випадку метою e саме досягнення сyвеpенiтетy своeï наци).
У цiломy, на нашу думку, ^облему делегiтимaцiï необxiдно pозглядaти не пpосто як ^изу легiтимностi полiтичноï влади взaгaлi, а як системну кpизy легiтимностi деpжaви нaцiонaльного типу. В контекстi теоpiï «кpизи» або «еpо-зй>> лептимносп влади пpинцип нaцiонaльного сyвеpенiтетy потpебye пеpе-осмислення i pозвиткy з ypaxyвaнням pеaлiй нинiшньоï економiчноï системи, в якш основними сyб'eктaми виступають тpaнснaцiонaльнi бiзнес-елiти.
Л1ТЕРАТУРА
1. Дойч Кapл. Hapоди, нaцiя та комунжацш / Кapл Дойч // Нацюнатзм: Tеоpiï нaцiï та нaцiонaлiзмy вщ Йогана Фixте до Еpнестa Гелнеpa : антолог1я ; yпоpяд. О. ^о-ценко, В. Лйсовий. — К. : Смолоскип, 200б. — С. 327-334.
2. Ян Э. Госyдapственное и этническое понимание нации: пpотивоpечия и сxодство / Э. Ян // Полис. — 2000. — №1. — С. 114-122.
3. Липсет С. М. Политическая социология / С. М. Липсет // Американская социология: перспективы, проблемы, методы ; сост. и пер. с англ. С. Никольских. — М. : Наука, 1972. — С. 186-219.
4. Доган М. Легитимность режимов и кризис доверия / М. Доган // Социолог ис-след. — 1994. — № 6. — С. 146-161.
5. Kissinger Henry Alfred. Does America Needs a Foreign Policy? [Електронний ресурс] / Henry Alfred Kissinger — 2005. — Режим доступу: http://strateger. net/ =66db3021 604e61c0663d5509ee3c14.
6. Скиперских А. В. Легитимация политической власти в России в условиях становления и развития федеративных отношений: специфика и тенденции : автореф. дис. ... канд. полит. наук / А. В. Скиперских. — Елец, 2003 — 19 с.
7. Фетисов А. С. Политическая власть: проблемы легитимности / А. С. Фетисов // Социал. -полит. журн. — 1995. — № 3. — С. 28-33.
8. Макеев С. Десятирiчна криза лептимносп правлячих ел^т / С. Макеев // Полгг. думка. — 2001. — №3. — С. 56-62.
9. Дергачов О. Метаморфози посткомушстичжи влади / О. Дергачов, В. Полохало // Потт. думка. — 1996. — № 1. — С. 78-84.
НАЦИОНАЛЬНЫЙ СУВЕРЕНИТЕТ И КОНЦЕПЦИИ ДЕЛЕГИТИМАЦИИ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ВЛАСТИ
Воронянский А. В.
Предпринята попытка показать, что принцип национального суверенитета не может быть реализован без равноправного доступа всех членов нации к контролю над распределением ресурсов и ценностей в данном обществе. Монополизация ресурсов транснациональными бизнес-элитами, которые выводят их из-под контроля национальных государств, существенно снижает возможности последних по обеспечению национального суверенитета.
Ключевые слова: легитимность, ресурсы, национальный суверенитет.
NATIONAL SOVEREIGNTY END THE CONCEPT OF DELEGITIMACY OF
PUBLIC AUTHORITY
Woronyansky O. V.
The article attempts to consider shown that the principle of sovereignty of the nation can not be achieved without the equal access of all members of the nation to control the distribution of resources and values in the society. The monopolization of resources by transnational business elites, which remove them from the control of national states, significantly reduces the possibility of the latter to ensure national sovereignty.
Key words: legitimacy, the resources, national sovereignty.
