CC BY
166
2.Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Образец социального прогнозирования / Белл Д. - М.: "Академия", 2004. - 578 с.
3.Гальчинський А. С. Екожмчна методолопя. Лопка оновлення : Курс лекцiй. - К. : "АДЕФ-Украша", 2010. - 572 с.
4.Глобальний конкурентний проспр : Монографiя / О. Г. Бшорус та iн. - К. : КНЕУ, 2007. -680 с.
5.Глобальное общество: новая система координат (подходы к проблеме) / А. И. Неклесса и др. - СПб: Алетейя, 2000. - 320 с.
6.Друкер П. Посткапиталистическое общество / Друкер П. //Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология. - М., "Академия", 1999. - С.79-84.
7.1нформацшне сусп1льство у сощально-фiлософськiй ретроспективi та перспективi / В. В. Лях, В. С. Пазенок, Я. В. Любивий, К. Ю. Райда, В. К. Федорченко, О. М. Йосипенко, О. М. Соболь, Н. А. Фоменко, О. П. Будя, Ю. О. Безукладтков. - К. : ТОВ «ХХ1 столгття: дiалог культур», 2009. - 404 с.
8.Кастельс М. 1нтернет-галактика. М1ркування щодо 1нтернету, бiзнесу i суспiльства. / М. Кастельс - К. : «Видавництво «Ваклер» у формi ТОВ, 2007. - 304 с.
9.Кастельс М. Iнформацiйнi технологи, глобалiзацiя i соцiальний розвиток / М. Кастельс //
Економша: виклики глобалiзацil та Укра!на [Щд заг. Ред.. А. П. Гальчинського, С. В. Льовочюна, В. П. Семиноженка]. - К. : [б. в.], 2004. - С.81-104.
10. Макаров В. Л. Экономика знаний: уроки для России [Электронный ресурс]. / В. Л. Макаров -Режим доступа: http://Vvovoco.rsl.ш/WЛOURNAL/VRAN/SESSЮN/ VRAN5.HTM.
11. Маслова А. В. Виртуальная экономика как проявление виртуализации экономических отношений [Электронный ресурс]. / А. В. Маслова-Режим доступа: http://www.agequal.ru/Research/6_2011ZMaslova.pdf.
12. Меськов В. С. Мир информации как тринитарная модель Универсума. Постнеклассическая методология когнитивной деятельности. / В. С.Меськов, А. А. Мамченко-Вопросы философии. - 2010. - № 5. - С. 57-68.
13. Почепцов Г. Глобальт проекти: конструювання майбутнього. Навч. поабник. / Г. Почепцов - К. : Укра1нський центр полтичного менеджменту, 2009. - 212 с.
14. Тоффлер Е. Нова парадигма влади. Знання, багатство й сила. / Е.Тоффлер - К. : Акиа, 2003. - 686 с.
15. Эриксен Т. Х. Тирания момента. Время в эпоху информации./ Т. Х. Эриксен- М. : Инд-во «Весь мир», 2003. - 208 с.
Аннотация. В статье раскрыты и обобщены существующие подходы, принципы к определению креативного аспекта информационной экономики в контексте новых пространственно-временных характеристик «надсимволичних» смыслов. Обобщенно виртуальное и реальное, что, позволило создать новый смысловое пространство в области виртуального хронотопа.
Ключевые слова информационная экономика, смысловое пространство, пространственно-временное измерение, социум.
Summary.The article disclosed and summarized existing approaches, principles to determine creative aspect of the information economy in the context of new spatio-temporal characteristics "nadsymvolichnyh" meanings. Generalized virtual and the real, which allowed us to create a new semantic space in virtual time-space.
Keywords: information economics, semantic space, the space-time dimension, society.
Рецензент д.е.н., професор УкрДАЗТ Шрдта О.Г. Експертредакцiйноïколеги к.е.н., доцент УкрДАЗТСлаг1нЮ.В.
УДК 330.146
МОЖЛИВОСТ1 I ОБМЕЖЕННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕОР1Й КОНКУРЕНЦП У ВИЗНАЧЕНН1 КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТ1 РЕГ1ОНУ
Дорошенко Г.О., д.е.н., доцент (Х1Ф УДУФМТ)
У робоmi зроблено перенос основних положень теорт конкуренцп на рiвень регютв крати, що дае змогу виявити закономiрностi розвитку, наявш i можливi проблеми, шляхи Их подолання.
Ключовi слова.: теори конкуренцИ, тноваци, конкурентоспроможшсть, твестори, нацшнальна i релональна економша
Постановка проблеми. У сучасних умовах з головних ролей выводиться зростанню загально! штеграци i глобалiзацil кожна кра!на будуе конкурентоспроможносп на вах рiвнях. Екожмчна свою систему фшансово! безпеки, у рамках яко! одна стабшьтсть держави залежить ввд того наскшьки
© Дорошенко Г.О.
BiciiiiK економжи транспорту i промисловост1 № 40, 2012
обгрунтованим е державне втручання у даяльтсть суб'екпв господарювання 1 наскшьки сталою е конкурентоспроможтсть И регютв. Розробка захода стосовно щдвищення р1вня конкурентоспроможност1 держави та и регютв потребуе дослвдження юторичних особливостей розвитку теорш конкуренцЦ, як1 пройшли р!зт етапи становления та сприяють з'ясуванню наск1льки сформована теоретична база е вщповщною напрямам п1двищення регионально! конкурентоспроможност1 на сучасному етап1 розвитку.
Аналiз попереднЫ публкацш. Питання сутносп конкурентоспроможносп 1 заходи щодо И зростання у сучаснш економчшй литератур! висвилет достатньо широко. Варто зауважити, що на р!вт окремих щдприемств 1 !х об'еднань юнують вщпрацьоват мехатзми щодо формування та зростання конкурентоспроможносп, навиъ на р!вт держави вони вже сформован 1 поступово реатзуються. У наукових публшащях з дано! проблематики юнують суперечлив1 думки щодо визначення змюту даного термшу. Найчаспше вони зводяться до сукупносп д1й та взаемодо окремих господарських суб'екпв вщповвдно до основний цшей функц1онування суб'екта та конкурентного середовища. Достатньо повним е визначення В. Петрова про те, що незалежно ввд р1вня анашу, конкурентоспроможиiсть можна визначити як притаманну економiчному суб'екту (фiзичнiй, юридичнiй особi або на агрегованому рiвнi - галузi, сектору, економщ кра!ни, а на синтетичному - кра!'т в ц1лому) властивють iснувати в ринковiй економiцi за умов конкуренцЦ, забезпечуючи зростання дохода, розширення виробництва, щдвищення рiвия i якосп життя учасник1в економiчного процесу [1, с. 15]. Цжавим е визначення конкурентоспроможносп, що запропонував П. Зав'ялов. Вiн вважае, що конкурентоспроможтсть - це концентрований вираз екожмчних, науково-техиiчних, виробничих, оргаиiзацiйно-управлiнських, маркетингових та шших можливостей кра!ни (як i будь-якого конкретного товаровиробника), як1 реатзуються в товарах i послугах, що устшно протистоять конкуруючим аналогам як на внутршньому, так i на зовтшньому ринках [2, с.23].
Над щею проблематикою також працюють так! вчет як Семиноженко В., Дребот Н., Аньшин В., Дагаев А., Манцуров I., Швиданенко О., Черептна О., Барановський О., та шш! Проте у лiтературi в основному зосереджено увагу на розгляд1 конкурентоспроможносп на мшро-або макрор!внях. З поля зору науковщв часто зникае такий об'ект, як регион тобто мезор!вень.
Метою ще! статп е ощнка р!вня теоретичного забезпечення розвитку
конкурентоспроможиостi региону у свгш юторично! трансформащ! теорш конкуренцЦ.
Викладення основних результатiв досл^ження. Одночасно з трансформащею
ринкового середовища вщбуваеться поява нових напрямюв та теорш, що надають змогу характеризувати повед1нку р!зних господарських суб'екпв, визначати р!вень державного втручання до р!зних екожмчних процеав ! явищ, надати оц1нку р!вня розвитку конкурентного середовища тощо.
Результата дослщжень науково-екожмчно! лиератури стосовно питань конкуренцЦ дозволяють визначити наступт щдходи стосовно розвитку теорш конкуренцЦ. Основою теорш конкуренцЦ е т або шш! виробнич ресурси, визначет прюритетт напрями екожмчного розвитку держави, принципи функцiонуваиня господарських суб'екпв та роль держави у регулювант процеав розвитку конкуренцЦ.
Основою першого щдходу е щнова конкуренц1я, яку розкрито у теор!ях меркаш'итзму, абсолютних та пор!вняльних переваг, взаемного попиту, факторнш теорЦ, теорЦ вирiвиюваиня ц1н на виробнич ресурси та теорЦ м1жгалузевого анашу.
Виникнення теорЦ меркантишму датуеться юнцем XVI ст.-поч.ХУЛ ст., суттсть и полягае в тому, що основу багатства кра!ни складае наявтсть у не! золота. Основним внеском дано! екожмчно! концепцЦ вважають: 1) надання особливо! рол! м1жгародтй торпвщ у забезпечент екожмчного зростання та розробки конкретно! модел !! розвитку; 2) вперше було висвилено суттсть поняття „плалжний баланс" [3, с.10].
Представниками дано! теорЦ конкуренцЦ Т.Меном, А.Монкретьеном, Е.Мюсельденом та ш., ввдшчалося, що суттсть та значення меркантишму найповтше розкриваються через його принципи: ототожнення багатства з грошима; досягнення активного торгового балансу через стимулювання вивозу готових вироб!в та дешево! сировини, напiвфабрикатiв; стимулювання розвитку нац1онально! промисловост! [4 с.696].
Зрозумшо, що в умовах iигеграцЦ економши кра!ни та Г! регютв у м1жнародний екожмчний проспр, штеграцЦ у Свропейський Союз вагоме значення мають питання, що пов'язат !з розвитком мiжиародно! торпвщ та вщкрипстю на зовтшньоекожмчному р!вт. Варто обрати обгрунтований шлях штеграцЦ у сватову економшу через розробку вщповщно! стратег!!, що мае враховувати можливосп держави, досягнутий р!вень залучення до м1жнародного спiвробiтницгва, вщкрипсть сощально-екожмчних систем держави. Проте, варто пам'ятати про те, що досвщ захвдноевропейсько! iитеграцЦ е свщченням того, що база цих процеав закладаеться на р!вт регюнальних сощально-екожмчних систем держави. Через це, вибору стратег!! штеграцЦ Укра!ни мае передувати розробка стратег!! та политики пiдвищения конкурентоспроможиостi регюнальних екожмчних систем держави.
Представниками класично! школи А.Смггом, Д.Ршардо була розроблена теор!я абсолютних та
вщносних переваг, яка була продовженням розвитку теорЦ меркантнтзму. А.Смгт у робот „Дослвдження про природу та причини багатства народа" обгрунтував политику вшьно! конкуренцЦ та вперше вв1в поняття „подш пращ". Сутшстю теори абсолютних переваг е те, що добробут нац1й зумовлюеться не так кшькютю накопиченого нею золота, як спроможтстю зд1йснювати виробництво юнцевих товар1в 1 послуг. Тому основним завданням будь-якого уряду е стимулювання розвитку виробництва на основ1 подшу прац1 та кооперацЦ
На думку А.Смгта, якщо одна нац1я мае абсолютт переваги у виробницга певного товару, а шша - шшого, то кожна мае спец1ал1зуватися на виробницга та торпвт тим товаром, витрати виробництва якого найменш1 [4 с. 116].
Варто вщмгтити, що використання дано! теорЦ конкуренцЦ е обмеженим, так як вона зосереджувала увагу на розгляд1 прац1 як единого фактора виробництва 1 торпвл1, де учасниками е виключно дв1 кра!ни, а торговля здшснюеться лише двома товарами 1 при цьому вщсутне державне регулювання конкуренцЦ.
Продовженням щей А.Смгта, стала робота Д.Ршардо „Начало полтично! економЦ та оподаткування" (1817р.), у як1й було побудовано теоретичну модель досконало! конкуренции Вщповщно до дано! теорЦ, юнуе три види сиввщношення виробничих витрат для однотипних товар1в у р1зних кранах: р1ви, пор1вняльи та абсолютт [5]. Отже, можна виокремити 1 три типи переваг стосовно забезпечення
конкурентоспроможносп нацюнально! економши.
Д.Ршардо зазначав, що для будь-яких двох кра!н 1 для будь-яких двох товар1в пор1вняльна перевага зумовлюеться лише сиввщношенням продуктивносп прац1 в кожнш держат. Отже, вш акцентував увагу на дослщжени одного фактора виробництва, а саме - прац1, з одночасним ивелюванням шших. Адже у виробництво товар1в необхщно залучати 1 шш виробнич ресурси: каптал, основн засоби та ш.. Одночасно 1з цим, варто зважати на потенцшт можливосп держав, як1 беруть участь у товарообмЫ, так як вони можуть зазнавати змш залежно вщ виду товару, який буде вироблятися та експортуватися, тобто яю витрати буде мати держава на його виробництво проти шших.
При цьому, розвиток теорш абсолютних та пор1вняльних переваг зробив вагомий внесок у питання дослщження п1двищення р1вня конкурентоспроможносп регюнальних економ1чних систем держави. Зокрема, регюни кра!ни мають спещал1зуватися на тих видах економ1чно! даяльносп в ц1лому та видах виробництва, для здшснення яких вони мають абсолютт або пор1вняльт переваги вщносно один одного. При цьому, вони можуть одержати переваги на основ1 зменшення виробничих витрат на т або шш товари, витрат на вивезення !х за меж1 регюну.
Розвитком теорЦ пор1вняльних переваг стала теор1я взаемного попиту ДжМшля, яка вводить поняття штернацюнально! вартосп. У сво!й робот „Принципи полгтично! економЦ" вш обгрунтував конкурента переваги кра!н у експорт певного товару зростанням попиту на певний товар на заруб1жних ринках навгть за умов вщсутносп пор1вняльних переваг на цей товар [6, с.9]. На його думку, якщо кра!на зд1йснюе виробництво т1е! або шшо! продукцЦ, що користуеться високим попитом за кордоном, то, вщповщно, вона може зд1йснювати його експорт за штернацюнальною цшою. Серед фактор1в виробництва прюритетного значення вш надавав капталу, який через заощадження та швестицп зд1йснюе необмежений вплив на зростання виробництва та посилення можливостей його конкурентних переваг [4, с.9].
Однак, пор1вняно 1з теор1ями абсолютних та пор1вняльних переваг, на його думку, для забезпечення конкурентоспроможносп галузей нацюнально! економши, важливого значення мае вщповщний р1вень державного регулювання. Активна роль держави в ринкових умовах полягае у формувани, п1дтримц1 1 захисп необхщних економ1чно-соц1альних, полттико-правових умов розвитку конкуренцЦ' м1ж регюнальними сощально-економ1чними системами кра!'ни.
З огляду на це, закони м1жнародно! конкуренцЦ за Дж. Мшлем можна звести, в основному до таких положень: 1) природне прагнення до м1жнародно! виробничо! спец1ал1зацЦ зумовлюе встановлення р1вноваги у вигодах, як1 забезпечуе така спец1ал1зац1я; 2) умови повно! або частково! спец1ал1зацЦ зумовлюються
диференц1ац1ею у доходах, що одержуються вщ виробництва.
Отже, пор1вняно 1з вищерозглянутими теор1ями конкуренцЦ, теор1я Мшля передбачае врахування бшьш широкого спектру фактор1в виробництва, а саме: природних ресурав, капталу та пращ, а також потребу у державному регулювани процеав конкуренцЦ м1ж державами. Дана теор1я конкуренцЦ передбачала захист регюнальних соц1ально-економ1чних систем держави вщ шоземно! конкуренцЦ на основ1 використання таких шструменпв регулювання як 1мпорти тарифи. Використання теорЦ взаемного попиту дае змогу регионам держави отримати конкурента переваги у вигляда додаткового кап1талу за рахунок експорту товар1в за бшьш високими цшами, що обумовлено зростанням попиту на такий товар на шоземних ринках.
У 20-х роках ХХ ст., прорив у теорЦ м1жнародно! торпвт був зд1йснений економютами-неокласиками Е.Хекшером та його учнем Б.Ол1ном. Е.Хекшером, у статт „Вплив зовпшньо! торпвт на розпод1л доход1в", було закладено основу теорЦ конкуренцЦ на основ1 сп1вв1дношення фактор1в виробництва [7]. Вш визначив, що кожна держава
мае тенденщю спещал1зуватися на тому виробницга, для якого стввщношення фактор1в виробництва, яке !й притаманне, е найсприятлившим. У прац1 „Мтжрегюнальна та м1жнародна торпвля" (1933р.) Б.Ол1ном було уточнено цей анал1з. Кра!ни здшснюють експорт продукпв 1нтенсивного використання надлишкових фактор1в та здшснюють 1мпорт продукпв 1нтенсивного використання дефщитних для них фактор1в. Отже, за теор1ею Хекшера-Олша модель торпвт являе пор1вняння забезпеченосп держави виробничими факторами. Дана теор1я конкуренцЦ може бути використана на м1жрегюнальному р1вт, де кожна региональна сощально-економ1чна система держави через надлишок тих або шших фактор1в виробництва або ресурав зможе забезпечити соб1 формування конкурентних переваг пор1вняно з шшими.
Але за умови забезпеченосп регюнальних сощально-економ1чних систем держави однаковими факторами виробництва зазначена теор1я втрачае свою актуальтсть та щнтсть. В цьому випадку региональна економ1чна система спроможна досягти конкурентних переваг, або через щдвищення р1вня ефективносп використання фактор1в виробництва або через швидку адаптащю до сучасних умов щяльносп, зокрема, переходом на модель шноващйного розвитку 11 економшн. При цьому, ця теор1я обмежуе врахування р1вня економ1чного розвитку регюнальних сощально-економ1чних систем держави та можливосп перемщення фактор1в виробництва м1ж регионами.
Американськими економютами
П.Самуельсоном та В.Столпером, в середит ХХ ст., було удосконалено факторну теорш та запропоновано власну теорш „теорш вир1внювання ц1н на виробнич ресурси": за умов однорвдносп фактор1в виробництва, щентичносп техтчного забезпечення, досконало! конкуренцЦ та повно! мобшьносп товар1в м1жнародний товарообмш вир1внюе щну фактор1в виробництва м1ж державами [6].
Вщповщно до теорЦ П.Самуельсона та В.Столпера, зовтшня торговля розглядалася не лише як взаемовипдний обмш, але 1 як зааб, який сприяе скороченню розриву в р1вт розвитку мгж державами.
Проте, здшснюючи експорт товару до шшо! держави, диференщащя ц1н на продукцию буде зумовлюватися реал1защею кра!ною т1е! або шшо! полггики стосовно регулювання конкурентних вщносин м1ж кранами. Зокрема, держава може застосовувати 1мпортт або експортт тарифи, субсиди з одщею кра!ною, в той же час звшьняючи ввд оподаткування товари з шших кра!н.
Продовженням дослщжень теорш конкуренцЦ Хекшера-Олша, та Самуельсона стала розроблена В.Леонтьевим теор1я м1жгалузевого анал1зу. Дослщжуючи структуру зовтшньо! торпвт вш скористався методом „витрати-випуск". Одержат результати використат у теори зовшшньо! торпвл1,
як „парадокс Леонтьева"[8]. Для кожно! галуз1 промисловосп В. Леонтьевим розраховано витрати капталу 1 пращ на одиницю товару, причому вщбувалося дослщження не лише за готовою продукщею, а 1 було здшснено вщповщт розрахунки для пром1жних галузей. Зазначена ощнка повинна передбачати р1вень конкурентних переваг, дощльтсть здшснення зовтшньоеконом1чно! даяльност!
Отже, за основу вищерозглянутих теорш конкуренцЦ було обрано ц1нову конкуренцию, яка ввдображала р1зний р1вень щн на ресурси виробництва та продукцию, а також !х пор1вняльтсть м1ж кранами.
Новим напрямом дослщжень стали теорЦ на основ1 конкурентного ринку вщображет у працях Е.Чемберлша, ДжРобшсон, Й.Шумпетера, М.Портера, М.Познера та ш
ДжРобшсон було узагальнено дискусЦ з приводу характеру щноутворення в умовах монополЦ та виникнення нових форм конкуренцЦ [9]. Новаторство Робшсон полягало у тому, що цей процес розглядався нею за ситуацЦ, що кожний товаровиробник виступае як монопольний власник свого власного продукту [9, с.13]. Е.Чемберлш у сво!й прац1 "Теор1я монополютично! конкуренцЦ" (1933р.) виходив з того, що у практичному житп рщко можна зустргга ситуацЦ абсолютно! монополЦ 1 досконало! конкуренцЦ. В умовах реально! економ1чно! дшсносп присутня далектична едтсть цих двох вих1дних умов [6, с. 116 ].
За умов досконало! або монопол1стично! конкуренцЦ, змагання е головним ринковим елементом. В таких умовах регюнальт економ1чт системи та кра!ни можуть вшьно конкурувати м1ж собою, мати вшьний вх1д на ринок та вихвд з нього. Державне регулювання мае реал1зовуватися в напряму пошуку ор1ентир1в, скориставшись якими регюни можуть максимально використовувати властив1 !м переваги, не загрожуючи безпец1 економшн шших регюнальних сощально-економ1чних систем та цшсносп держави в целому.
Вагомим внеском у дослщження теорЦ конкуренцЦ стали пращ Й.Шумпетера. На його думку, "ефективною конкуренщею" варто вважати динам1чну конкуренцию, що стимулюеться намаганням отримати надприбутки за рахунок переваг у витратах 1 якосп продукту [10]. Шумпетером увагу було зосереджено на спроможносп реал1зовувати довгостроков1 швестицшт проекти, використовувати переваги, що зумовлет нововведеннями. Отже, ним було розроблено мехатзм, який мае суттев1 вщмшносп пор1вняно з механ1змом ц1ново! конкуренцЦ.
Достатню в1дом1сть мае теор1я технологичного прориву, яка була розроблена англшським економ1стом М.Познером [11]. В1дпов1дно до його концепцЦ торг1вля м1ж державами може бути зумовлена технолог1чними
перетвореннями, як1 виникають у певнш галуз1 одте! з держав [11, с.127]. Ця держава одержуе вщност переваги, так як нова технололя створюе умови для виробництва товар1в з меншим р1внем витрат.
Отже, на основ1 дослвджень теори конкурентного ринку, як1 здшснет Е.Чемберлшом, Дж.Робшсон, Й.Шумпетером, М.Познером, було визначено р1зт типи ринк1в: монополш, олиополш, монопол1стичну та чисту конкуренцию.
З огляду на вищерозглянуп теори конкуренци, як1 мають за основу конкурентний ринок, на нашу думку, конкурентт вщносини регюнальних сощально-економ1чних систем держави характеризуються станом олтэполи. Це шдтверджуе той факт, що в Укра!т домшуюче положення притаманне сх1дним адмЫстративним одиницям (Донецьк1й, Дншропетровськш, Луганськ1й, Харювськш областям), як1 мають найбшьший шновацшний, людський та фшансовий потенц1али. Вони формують зв'язки не лише в межах держави але й за и межами, при цьому ввдбуваеться прискорення сощально-економ1чного розвитку на основ1 конкурентного змагання мгж ними. Вони випсняють шш регюни держави у ринковому простора що стимулюе !х до зд1йснення пошуку потенц1йних можливостей для розвитку та функц1онування вщповщно до вимог ринково! економши. На нашу думку, кожнш регюнальнш сощально-економ1чнш систем1 Укра!'ни притамант специф1чт особливосп розвитку, як1 спроможт забезпечити потенцшт можливосп для конкурентного змагання 1 досягти р1вня добросов1сно! конкуренци, позитивт сторони яко! полягають у постшному пошуку конкурентних переваг, конкуренцЦ з метою досягнення високого р1вня сощального розвитку, продуктивному використант ресурав, результатом чого е формування ефективного конкурентного середовища регюнальних сощально-економ1чних систем держави.
Третш щдхвд щодо досл1джень генезису теорш конкуренцЦ передбачае конкурентну боротьбу на основ1 шновацш На думку представниюв даного подходу (Д.Белл, К.Акамацу, П.Бакл1, М.Кассон, Дж.Дантнг, Р.Нарул, Й.Бехер, Ф.Гортг, 1.Юзвишин, В.Горбатов, А.Тихомиров, Б.1вченко, Г.Хемел, К.Прахалд), щоб щдвищити р1вень конкурентоспроможносп потр1бно нарощувати шновацшт конкурентт переваги.
У ХХ1 ст. мюце держави в геополтгачнш конкуренцЦ визначае освгга 1 здоров'я населення, науковий розвиток, можливосп шформацшного середовища, розвиток ключових виробничо-технололчних систем новггаього технологичного укладу, спроможтсть механизму господарювання генерувати високу шновацшну активтсть [12, с. 11].
Отже, основу ще! теори становлять знання та шформащя, як конкурентт переваги держави у мгжнародному под1л1 прац1. Щдвищення р1вня
зазначених конкурентних переваг сприятиме покращенню як1сних та к1льк1сних параметр1в економ1чного розвитку держави, що забезпечуе !'х шновацштсть. Однак, варто пам'ятати про те, що р1зним видам економ1чно! даяльносп держави притамант р1зт темпи запровадження шновацш Тобто розвиток одних вида д1яльносп на шновацшнш основ1 може супроводжувати повшьний науково-технчний прогрес у 1нших. З огляду на це, важливим е нарощування конкурентних переваг у шноващях таким чином, щоб не шкодити шшим видам економ1чно! даяльност!
Забезпечити шноващйний розвиток можна через 1нвестицшне забезпечення розвитку тих або шших вид1в економ1чно! даяльност! Обгрунтування вигтдносп швестицшно! тдтримки шновацшного економ1чного розвитку держави знайшло ввдображення у теори штернал1заци П.Бакл1, М.Кассона, Дж.Дантнга, Р.Нарула. Зазначена теор1я ввдбиваеться у поеднанн технологш, ноу-хау в межах компани та !'х внутршньою оргатзащею, яка ввдображае 1ерарх1чну структуризацiю б1знес-функц1й. При цьому, вони обгрунтували мюце прямих шоземних швестицш в шновацшному розвитку держави. Ними доведено, що ефективний технололчний обмш, а також насл1дки використання новгттх форм управл1ння формують переваги володшня властстю через вплив притоку прямих 1ноземних швестицш.
Продовженням дано! теори була розробка теори швестищйного розвитку Дж.Дантнга 1 Р.Нарула [13]. Цдею теор1ею розглядаеться залежтсть мгж експортом 1 1мпортом прямих 1ноземних швестицш ввд р1вня економ1чного розвитку кра!'ни щодо держав шшого свпу. Науковцями визначено п'ять фаз швестищйного розвитку: 1-2 фази характеризують низьк1 припливи 1 вщтоки швестицш, низьку частку ВВП у розрахунку на душу населення; на 3 фаз1 ввдбуваеться розвиток каппаломютких галузей; на 4-5 фазах держава перетворюеться в експортера швестицш. Отже, дана теор1я дозволяе розглянути р1зт цикли економ1чного розвитку кра!'ни, ввдповщно для яких характерт р1зт фази швестищйного зростання.
Новаторською стала запропонована Г.Хемелем та К.Прахаладом концепщя розвитку б1знесу з ор1ентащею на майбутне. Ними зазначено, що галузевих пганпв, яю здавалися непорушними, можуть перемагати компани, як1 ввдстають ввд них за фшансовими можливостями, проте мають незначн переваги за як1стю продукци або р1внем ефективност1 виробництва, де перспективтсть ф1рми зумовлюеться перш1стю не на теперштх, а на майбутн1х ринках. Вони назвали це штелектуальним лвдерством. Цд ринки поки ще не юнують, але !х варто уявляти соб1 вже зараз 1 прагнути до !х формування, на що може пти к1лька рок1в. Отже, вдея !х теорЦ полягала в ор1ентаци на майбутне, передбаченн1 майбутнього ринку. Це дозволить
розробити прогноз розвитку - на збшьшент яких конкурентних переваг варто зосередити увагу для набуття лддерства на ринку.
Досить вагомим внеском у нове розумiння регионально! конкуренцп стали роботи вДдомих англшських фах1вц1в з економДчно! теорД! М.Ттнга та Дж.Логл1на, як1 розробили концепцДю конкурентного регiоналiзму [14]. При цьому, результатом реалДзацп регДональних конкурентних переваг мае бути досягнення високого рiвня соцiального розвитку, штеграцп регiональних соцДально-економДчних систем в межах держави i мДжнародному просторi та безпечний розвиток Днших регiонiв держави.
Отже, дослвджет теори конкуренцп дозволяють видiлити наступн основнi !х характеристики:
• наявтсть конкурентних переваг у факторах виробництва;
• формування конкурентного середовища як в межах кра!ни так за и межами;
• iнновацiйна модель економДчного розвитку регДональних соцiально-економiчних систем держави;
• стратепчна орiентацiя.
Варто вщмггити, що з розвитком теорiй конкуренцЦ вДдбувалося удосконалення самого механiзму здшснення конкурентно! боротьби мДж тдприемствами та кранами зокрема. Цднову конкуренцию змшювали iншi бiльш досконал1 форми конкуренци, як1 спиралися на iнвестицi!, шновацп, кластери тощо. Тобто вДдбувалась еволюця форм конкуренцЦ, що зумовила рiзнi етапи конкурентно! боротьби. На нашу думку, iнновацi! е визначною конкурентною перевагою, так як ефективне використання iнновацiйних ресурсiв забезпечуе випуск та реал1зац1ю продукцп з високим рiвнем конкурентоспроможносп та надае доступ до мДжнародного ринку наукомiстких виробництв.
Висновки. Отже, розвиток конкуренцЦ мае так! етапи: 1-й етап - конкуренця на основi багатства, 2-й етап - конкуренця на основ! виробничих ресурсДв; 3-й етап - конкуренця на основ! швестицш; 4-й етап - конкуреншя на основ! шновацш. Цд етапи характеризувалися зростанням конкурентоспроможносп нацДонально! економДки, що як правило передбачае зростання добробуту населення.
ДослДджуючи регюнальт соцДально-економДчнД системи держави, слдд зазначити, що ключовою проблемою е забезпечення факторно! регионально! конкурентоспроможносп, де кожен Дз регютв прагне максимально скористатися наявним ресурсним потенцДалом, в основному сировинним, нехтуючи при цьому Дншими конкурентними перевагами. СлДд зазначити, що наявтсть сировинного потенцДалу може слугувати конкурентною перевагою протягом стислого перДоду, проте вДн не е необхДдним Д достаттм для досягнення
довгострокового екожмчного зростання. Тому варто забезпечити трансформування факторних конкурентних переваг у переваги шновацшно-iнвестицiйного характеру.
Отже, дат етапи розвитку дозволяють побачити як розвиваеться економiка держави, яю е проблеми у регiонiв краши на кожному етап !х розвитку та розробити напрями з шдвищення !х конкуренгоспроможносгi.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
I.Петров В. Конкурентоспособность. Анализ факторов, показателей и критериев, определяющих успех субьектов рынка в конкурентной борьбе на различных уровнях экономической деятельности (микро, мега, макро, глобальном) // Риск. - 2009. -№4. - С.14-25.
2.Завьялов П. Проблемы международной конкурентоспособности товаропроизводителей / П. Завьялов // Маркетинг. - 2006. - №2. - С. 20 - 32.
3.Мiжнародна торпвля / [ Румянцев А.П., Башинська А.1., Корнилова 1.М., Коваленко Ю.В]. -К.: Центр навчально! лiтератури, 2004. - 376 с.
4.Основи екожмчно! теорi!:
полiтекономiчний аспект / [Г.Н.Климко, В.П.Нестеренко, Л.О.Канiщенко та in.]; за ред. Г.Н.Климка, В.П.Нестеренка. - [2-ге вид. ]. - К.: Вища шк. - Знання, 1997. - 743 с.
5. Рикардо Д. Начало политической экономии и налогового обложения / Рикардо Д. - М.: Экономика, 1995. - 680 с.
6. Антонюк Л.Л. Мiжнародна конкурентоспроможтсть кра!н: теорiя та механiзми реалiзацi!: [Монографiя] / Антонюк Л.Л.- К.: КНЕУ, 2004. - 275 с.
7. №ckscher E.F. The Effekt of Foreign Trad on Distribution of Income/ Reading in the Theory of International Trade // Blakiston Series of Republished Articles on Economics. - 1919. - N 4. - P.386.
8. Леонтьев В. Межотраслевая экономика / Леонтьев В. - М.: Экономика, 1997. - 495с.
9. Робинсон Дж. Экономическая теория несовершенной конкуренции / Робинсон Дж. - М.: Прогресс, 1986. - 471с.
10. Шумпетер Й. Капитализм, социализм и демократия / Шумпетер Й. - М.: Экономика, 1995. -540 с.
II. Pozner M.V. International Trade and Technical Chahge // Oxford Economic Papers. - 1961. -13. - N 3. - Oct. - P.341.
12. Стратепчт виклики ХХ1 столптя сустльству та економщ Укра!ни: в 3 т. / [за ред. акад. НАН Укра!ни В.М.Гейця, акад. НАН Укра!ни В.П.Семиноженка, чл.-кор. НАН Укра!ни Б.е.Кваснюка]. - К.: Фенiкс, 2007. - Т.2. - 564 с.
13. Dunning J.H., Narula R. Foreign direct investment and governments: catalysts for economic
restructuring // Review of World Economics. - 1997. - 14. Keating M., Longhlin J. The Political
Vol.2. - №133. Economy of Regiona Cism. - London. - Portland: Frank
Cass. - 1997
Аннотация. В работе сделан перенос основных положений теорий конкуренции на региональный уровень, что дает возможность выявить закономерности развития, имеющиеся и возможные проблемы, пути их преодоления.
Ключевые слова: теории конкуренции, конкурентоспособность, инновации, инвесторы, национальная и региональная экономика.
Summary. The article contains consideration of the possibilities to transfer of substantive provisions of theories of competition on a regional level and to expose conformities to the law of development, present and possible problems, ways of their overcoming.
Keywords: theories of competition, innovations, competitiveness, investors, national and regional economy.
Експерт редащшног колеги к.е.н., доцент УкрДАЗТ Боровик Ю.Т.
УДК 33.338
ШЛЯХИ СТРАТЕГ1ЧНОГО РОЗВИТКУ 1НТЕГРОВАНИХ СТРУКТУР Б1ЗНЕСУ
Дружинша Ю.О., здобувач (У1ПА)
В данш сmаmmi розглянуто проблему стратегiчного розвитку ттегрованих структур бiзнесу. До^джет основт тдходи до реалiзацil стратеги розвитку ттегрованог структуры бiзнесу. Узагальнет i викладет основт принципи до выбору стратегиуправлтня ттегрованими структурами бiзнесу.
Ключовi слова: стрателя, стратегiчний розвиток, ттегрована структура бизнесу.
Постановка проблеми. Розширення i поглиблення ринкових вщносин в кра!ш i репонах висувае перед кожною структурою 6i3^cy необхщшсть пошуку напрямiв i заходiв збереження сво!х позицш на ринку. В умовах жорстко! конкуренцЦ, коли швидко змiнюються ситуацп на ринку, штегроваш структури бiзнесy (1СБ) можуть покращувати свою конкурентну позицш насамперед за рахунок умшня пристосуватися до зовшшнього середовища. У таких умовах невщ'емною частиною системи управлшня 1СБ е наявтсть чггко! стратеги для швидкого i гнучкого реагування на змши зовнiшнього середовища, що можливо тшьки при наявностi науково обгрунтовано! i ефективно! стратеги розвитку.
Анал1з остантх до^джень та публшацш та видтення невиршених проблем. Проблемам стратепчного розвитку присвячеш роботи як вичизняних, так i зарyбiжних авторiв. Серед них наyковi роботи Виханский О.С. [1,2], Зайцев В.1. [3], Котлер Ф.[4], Кiндрацiка Г.1.[5], Томпсон А.А. [6] та iн. Працi названих вчених значною мiрою визначили базовий пвдхвд до методiв стратегiчного розвитку. Однак накопичений теоретичний i практичний матерiал свiдчить про те, що як у закордоннш, так i у вичизнянш лiтератyрi, питання стратеги розвитку вивчеш ще недостатньо.
Метою даног статтi е висвгглення шляхiв стратепчного розвитку для досягнення цшей.
Виклад основного Mumepiany. Визначення стратеги розвитку принципово залежить вiд конкретно! ситуацп, в якш перебувае 1СБ. Зокрема, це стосуеться того, як керiвництво сприймае рiзнi ринковi можливостi, яш сильнi сторони свого потенцiалу мае нашр задiяти, якi традицй' в галузi стратегiчних рiшень юнують на i т.д. Фактично можна сказати, що сшльки юнуе бiзнес структур стшьки ж юнуе конкретних стратегш. Однак, аналiз практики вибору стратегш показуе, що кнують загальнi тдходи до формулювання стратеги i загальш рамки, в якi вписуються стратеги.
Будь-яка стратепя включае загальнi принципи, на основi яких можна приймати взаемопов'язанi рiшення, покликанi забезпечити координований i впорядковане досягнення цiлей у довгостроковому перiодi. Видiляють чотири рiзнi групи таких принципiв (правил) [3]:
- правила,яш використовуються при ощнщ результатiв дiяльностi 1СБ на сьогодення та в перспективу
- правила, за якими складаються вiдносини фiрми з ïï зовнiшнiм середовищем, що визначають: якi види продукцiï та технологи вона буде розробляти, куди i кому продавати своï вироби, яким чином домагатися переваги над конкурентами. Цей набiр правил називаеться продуктово-ринковою стратегiею або стратегiею бiзнесу;
© Дружинiна Ю.О.
BiciiiiK економжи транспорту i промисловост1 № 40, 2012
