CC BY
17
Я.В. Хоменко
канд. екон. наук, м. Кик
ОЦ1НКА ЕКОНОМ1ЧНОГО ЗРОСТАННЯ: ПРОБЛЕМА ПИТАНИЯ
Все частше критер1ем результативносп функцюиу-вання економиси стае економчне зростання. Найбшьш конкурентоспроможною та ефективною визнаеться еко-номнса Tief кра'ши, у яюй еконошчне зростання вэднзняеться вщносною сталгстю та супроводжуеться вщповщною структурною трансформащею господарсько-го комплексу i пщвшценням якосп його виробничих сил.
Для забезпечення та тдтримки довгострокового зростання в Kpauri та ii репонах необхщно чтсо розумь ти його природу, що можливо досягти ильки завдяки його яюсшй ощнки.
Проблема вибору ефективних методов оцшки еко-ном1чного зростання залишалася i залишаеться цент-ральним питаниям св1тово1 науки. Ще в 1947 р. С. Куз-нець у сво1й пращ «Вимлрювання: розм1ри економ1чно-го зростання» [1] спробував систематизувати основш пщходи до його оцшки, виявити проблеми та суцереч-носп, що юнують. Автор обгрунтував доцшьшсть проведения комплексно!' ощнки, для чого в рамках першо-го пщходу запропонував представити економ1ку держа-ви як виробничу систему i надал1 ощнювати п на Bcix стад1ях циклу виробництва: стадо обману, розподшу, споживання, виробництва та накопичення. Другий пщхщ передбачав побудову модел1 економ1ки, встанов-лення характеру взаемовщносин м1ж ii ключовими еле-ментами i ощнку сталоси i"i функщонування та зростання. ТретШ пцдад базувався на визначенш ключових функщй, цшей i задач в рамках держави та оцшщ еко-ном1чного зростання з позицп готовноста економиси усталено виконувати щ функци та досягати поставлених цшей та задач. В ycix випадках система ¡ндикатор1в, яю використовуються, була настшьки ушверсальиа, хцо дослщник Mir користуватися нею з однаковим ycnixoM для ощнки економ1чного зростання будь-яко! кра'ши.
Сучаст питания методологи дослщження екожшч-ного зростання розгладалися на м1жнародшй конфе-ренци «Стар1 та hobi Teopii зростання: дослщження проблеми» в м. Шза (2001 р.). Ii 0CH0BHi результата узагаль-нив та систематизував у сво'й книз1 «Ощнка старих та нових xeopift зростання» Н. Сальвадор! [2].
РосШсьи науковщ0. Гранберг i Ю. Зайцева проблему економнного зростання розглодають з позищй якоси економ1чного простору, його HepiBHOMipHoro розвитку, збереження цшсносп нацюнально1 економ1ки в умовах винятково1 просторово'1 неоднорщност!. Головним ¡нди-катором економ1чно1 динам1ки на нащональному piBHi вони визнають темп зростання ВВП, а на регюнально-му — темп зростання валового регюнального продукту (ВРП) [3].
Д. Чистюли розглядае проблему динам1ки основних макропоказнигав з позицп нелшШних хвильових про-цес1в. 1нтегруючи елементи нелшйно-1 физики в теорш економ1чного циклу, науковець формулюе меж1 сталого економ1чного зростання [4].
Нараз1 економ1чне зростання все частше розгля-даеться в cBixjii концепцй' сталого розвитку. Остання ж актуал1зуе його сощально-еколопчш аспекта i потребуе
nepeopieHTan.ii погладв на питания вибору критерй'в сталого економ1чного зростання та метод!в його ощнки. В цьому контекст защкавлешсть виюшкае методолопя дослщження, запропонована З.В. 1ерасимчук [5, с. 201207]. Авгорка проводить комплексну ощнку сощального, економ!чного та еколопчного розвитку репон1в Укрш'ни та визначае штегральний щцекс сталого розвитку. Динамку процеав, що вщбуваються в репош, вона анал!зуе за допомогою середньор1чних темтв зростання оцшоч-них показниюв, а и узагальнену ощнку надае шляхом розрахунку п-пегрального темпового шдексу зростання за вщповщний перюд. Такий пщхщ реатзуеться 1з застосу-ванням методу експертних ощнок та статистичних ме-тод1в — шдексного 1 середнк величин.
Як бачимо, штерес завжди викликали \ викликають оцшочт критерп та падекси, яю дозволяють не тшьки охарактеризувати економ1чне зростання за певний перь од часу, але й провести з 1х допомогою його пор1вняння з шшими перюдами або з щшими крашами та регюна-ми. Ключовим питаниям сучасно! економ1чно1 теорц все так же залишаеться визначення характеру економ1чно-го зростання та критерй'в його стал ост!.
Отже, мета статп полягае у обГрушуванш головних критерав сталосп економ1?ного зростання та вибор1 найбшьш адекватного методу визначення його характеру.
Ранше для економ1чно1 науки традицШними понят-тями при описанш динам!чних процес!в були «зростання виробництва», «приркт виробництва», «темпи приросту виробництва», «пщйом», «спад», «стагнащя». Так чи ¡нак-ше, вони пов'язувались з1 зростанням виробництва в умовах цикл1чного розвитку економиси за рахунок онов-лення основного катталу. Однак, нараз! уявлення про оцшочт параметри економ1чного зростання змшились по м1р1 трансформацп змютового складу цього поняття.
Економ1чне зростання первюно трактували якдов-гострокове збшьшення здатност1 господарства забезпе-чи-га все бшып piзнoмaншri потреби населения за допомогою все бшьш ефективних технологШ 1 вщповщних шститущональних та щеолопчних змш [6, с. 13].
Сучасна точка зору свгеово! спшьноти на проблему зростання виразилась появою такоУ категорп як «стале економ1Чне зростання». Пщ ним розум1еться збшьшення обсяпв виробництва суспшьного продукту на основ! розширеного вщтворення та якюного удосконалення фактор1в виробництва при ефективному використант ресурс1в та збережент природного середовища з метою найбшьш повного задоволення економ1чних г соц1аль-них потреб нишшнього та прийдешнього поколшь з урахуванням прогресивних стандарйв життя людей [7].
На наш пощад, нараз! еконошчне зростання все бшьше мае корелювати з сощальними критер1ями. Воно являе серй-озиу проблему розвитку сусхпльства, яка заслуговуе на особ-ливу увагу та оцшку. Його анатз буде результативним лише яйцо буде базуватися на щцхода, який передбачае дослщження взаемозв'язку м1ж економ1чною, соц1альною та еко-лопчною сюхадовими житгево! даяльносп сощуму. Важливо також виягзити 1 ступ1нь його сталосп.
® 2008/№1
125
Традищйно економ1чне зростання розглядають за допомогою показниюв сумарного ВНП 1 ВНП на душу населения [8, с. 596]. Однак тепер уже недостатньо ко-ристуватись ильки цими вдикаторами. В них е обме-ження, про яке говорив С. Фппер, «,.;змши у ВНП мо-жуть недостатньо вщбивати змши на р1вт ¿снування домашшх господарств з трьох важливих причин. По-перше, ВНП е показником економкно! дыльносп, а д ля визначення добробуту людей бшьше пщходить показник особистого споживання товар1в та послуг, а не ВНП. Подруге, величина вшьного часу, який мае бшышсть людей, за останш роки значно зб!яьшилась, 1 це зробило хх. заможншшми, що, однак, не враховуеться звичайними показниками ДОХОД1В. По-трете, заходи з охорони навко-лишнього середовища потребують витрат, яю ншк не враховуються в розрахунках ВНП» [9, с. 655].
Кр1м того, оцшка сталосп динам1ки цих показниюв потребуе анал1зу довгих часових рядов. Тривалють же нових умов господарювання дор1внюе близько 20 роюв. Цього перюду поки недостатньо для консгатаци сталосп зростання на основ! ВНП, тому останнш не слщ розг-лддати як головний оцшочний параметр. Нараз1 все бшыну увагу привертають 1ндекси динам1ки виробництва 1 випуску товар1в та послуг, р1вня добробуту наци, по-казники ефективносп виробництва. Одним з критерив сталоси економ1чного зростання вважаються темпи зростання експорту [10]. Цкавим е 1 пор1вняння динамки, головних макроеконом1чних показниюв, наприклад, темшв зростання ВВП та темшв зростання населения.
С. Кузнець вщзначае: «Под1бно до того, як зростання оргашзму вим1рюеться приростом ваги, росту 1 тли., зростання наци виьирюеться приростом ц добробуту 1 населения» [1, с. 11]. Тому використання у дослщжен-нях таких показниюв, як зростання населения та зростання його доходов е обов'язковою умовою об'ективност! оцшки. Однак слщ пам'ятати, що р1вень середньодушо-вих доход1в може вщповщати р1зним моделям його роз-подшу. У двох крашах з однаковим р1внем доход1в його фактичний розподш може бути вкрай непропорщйним.
Важливим свщоцтвом сталосп зростання кр1м збшыдення реальних доходав на душу населения вва-жаеться тенденщя пщвищення дол! збережень у структур! розход^в населения [10].
На научшй конференци з проблем економ1чного зростання, проведенШ економ1Чним факультетом МДУ, вщзначалось, що нараз1 стале економ1чне зростання може розгладатися лише у випадку шноващй у межах вщтворювального циклу, а не як зростання, що викли-кане юлькюними змшами. Воно базуеться, перед умм, на вщновленш людського, речевого кашталу та технологий. Була також аргументована доцшьшсть розмежу-вання юльюсно!' та яюсно! складових зростання. Одним з найпростшшх способ1в оцшки зм!н останньо! е визначення сшввщношення загального темпу зростання I темпу зростання внутршнього споживання первинних ресурыв [11].
Дослщженню якост! економ1чного зростання при-свячеш робота Л. Петково! [12, 13]. За и визначенням категор1я «яюсть економ1чного зростання» мае кшька р1втв вщображення: яюсть фактор1в економшного зростання, яюсть створення товар1в та послуг, яюсть управ-лшня економ1чним зростанням та яюсть життя населен-
ия [12], Необхщною умовою усшшного сощально-еко-ном1чного реформування вона вважае безпосередню детермшовашсть р1вня житгя населения краши з1 сту-пенем економ1чного зростання. На макроеконом1чному р1вш вона визначае р1вень якосй економ!чного зростання за допомогою показниюв валового внутршнього продукту, валово! додано!' вартосн, чистого нацюналь-ного продукту, нацюнального доходу тощо. Запропоно-ваний нею шдхщ щодо розрахунку якосп економ1чного зростання 1фаши дозволяе оцшити не тальки кшьюст, але й внутршпи, штенсивш характеристики загальное-коном1чного процесу та його результат.
Висока яюсть зростання може бути досягнута тшьки за умови домшування науково-техтчного прогресу, шве-стищй та людського капралу серед головних його фак-тор1в.
Необхаднють визнання яюсного економ1чного зростання прюритетом сучасно! економ1чно! политики дер-жави доводиться у прац1 К. Хуб1ева [14]. Автор вщзначае важливють створегшя та реапйзацц державно! про-грами зростання, основу яко! складае модершзац1я виробництва, зм1на совдально-полп-ично! ор1ентаци су-спшьства, налагодження зв'язку м1ж економ1чним зростанням та сощально-економ1чною динамкою.
Економ1чне зростання досить суперечливе за своею природою, чим вище р1вень сощально-економ1чного розвитку, там серйознше 1 глибше суперечност1. Серед них слщ окремо вщзначити гфотилежну динамку дея-ких 1ндикатор1в розвитку. Що, як коментуе А. Селезньов, «об'ективно обумовлено та законощрно: зростанню виробництва у ¿нтенсившй форм1 протистоггь його ско-рочення в екстенсивн1й форм!; пщвищення продуктив-ност1 прагц передбачае зниження сукупних втрат на вщтворення одинищ благ або послуг; зростання оргатч-но'1 побудови капиалу пов'язане з1 зниженням дол1 «людського капкалу» у його загальшй масЬ [15]. У про-цес! економ1чного розвитку посийно нагадуе про себе суттеве зниження виробництва у галузях, яи не мають перспективи при переход! до технолопчного укладу. Щ екоиом1чн1 закони д1ють 1 сьогодш, 1 чим бшьше «вщкри'псть» нац!онально1 економ1ки, там вони складшш1. У зв'язку з чим питанйя вибору та обГрунту-ваиня критерив сталосп економ1чного зростання стае досить проблематичним.
3 нашо1 точки зору, розв'язати низку суперечнос-тей у оцшщ зростання дозволить вивчення екоиом1чно1 динам1ки.
Проблеми економ!чно1 динамки га и досл!дження не нов!. Динам!чга ¡де!' у економ!чному анадМ викори-стовувалися ще А. Маршалом, головним чином у його положениях з приводу зростання 1 послщовност! подш. Розумшня того, що навпь статична теор!я не може бути повшстю розроблена без штко сформульовано! динам1ч-но1 схеми, прослщжуеться 1 у працях Пола А. Самуэль-сона [16, с. 1526]. М1ркування про природу економ!чно1 динам1ки е у дослщженнях К. Жюгляра, У. Мпчелла, А. Шттгоффа [16, с. 1531].
Необхщшсть використання у дослщженнях дина-м!чно1 теори обумовлена трьома обставинами. По-пер-ше, б1льша частина макроеконом!чних показник1в по-в'язан1 з шшими економ1чними величинами, як1 не належать одному й тому ж моменту часу, але мають
126
В1СНИК ЕКОНОМ1ЧНО! НАУКИ УКРА1НИ Ф
вщношення до минулого або очкуваного майбутнього. По-друге, кожний елемент економ1чно1 системи зале-жить вщ стану шших, 1, нарепт, ця теор1я виршуе задач!, яга е надзвичайно складними 1 не можуть бути вирппеш простим додаванням динам1чних уточнень до статично! теорп.
Нараз1, без сумшву, цкавими е амплпуци коливан-ня ощночних показнигав зростання. Як тальки вони починають знижуватися, у економ1чшй систем! виникае об'ективна необхщшсть у зм!нах, яга потр!бш для пщтримання и жштедояльност!, Найкращим чином опи-сати гх можна за допомогою математичних функщй. Щ функцп доц!льно розглядати ! як основу для визначен-ня характеру зростання. ЗдШснити под!бний анал1з можна за допомогою прийом!в та метод!в економко-мате-матичних розрахунгав, гфедставлених у пращ О.Г. Гран-берга «Динам1чш модел! народного господарювання» [17]. Згщно з щею методолог!ею дослщження зростання проводиться на основ! аиал!зу динамки абсолютних прироста його оцшочних показнигав. Особливе значения при цьому надаеться визначенню трендов о! модел1, що описуе и найкращим чином.
На наш погляд, основн1 тенденцп розвитку сл!д визначати за допомогою абсолютних ланцюгових прирост ощночних показнигав. Сам1 ж показники необхщ-но спочатку привести до цш базисного року з урахуван-ням шдексу шфляцц, а щоб надати математичного
Ъши еконотчного зростання
оформления тенденцп u слщ представити у вигляд! функцп показника, що вивчаеться, вщ часу.
Побудова трендово! модел! передбачае низку етап!в [17, с. 24-25].
На першому erani за допомогою програмного пакета MS Excel будуеться дегалька функц!й тренда, як! описують динам!ку абсолютного приросту оцшочного показника, Пот!м проводиться ix ощнка методами рег-ресивного анал!зу. Перевага надаеться там функщям, яга мають кращ! значения формальних критерпв: меншу суму квадрата вщхилень,. меншу остаточну дисперсш, бшьший коефвдент детермшаци. «Краща» фушощ оби-раеться шляхом порпзняиня цих значень.
Базовим критер1ем ощнки якосп трендово! модел1 визнаеться коефпцент детермшацп R2, який е Mipoio, що дозволяе визначити, в якому ступен! знайдена функцш пояснюе поведшку зм1нних величин, що ощнюються. Та функщя, коефвдентдетермшацпякопийбшьший, визнаеться моделлю тренду и слугуе основою для визначен-ня типу економ!чного зростання. Для ii вибору викори-стовуються, як правило, безперервш та диференщйоваш функцп, кожна з яких описуе певний тип економ1чного зростання. Так, лпийиа функц1я описуе зростання з постШним абсолютним приростом, показова або експо-ненщальна — зростання 3i зСИлыпеним абсолютним приростом i T.iH. (табл. 1).
Таблиц» 1
a Ix осиовш трендов! модел!*
Типи економ!чного зростання Тип функцп Функщя
I — ¡нтенсивне зростання — показова, — експоненщальна, — парабола другого порядку. — ступенева (при Ь>1) у = а(\+Ь)" ы у-ае у = а+Ьх+схг у = ах/'
II — стало зростання — лшШна у = а+Ьх
П1 — повшьне зроотання — лшШно-логарифм1чна, — ступенева (при Ь<1), — парабола другого порядку (при с<0), — ппербола першого порядку, — ппербола другого порядку. у = а+Ып(х) у = ахь у=а+Ьх-схг Ь у=а— X Ь с У-1----Г * ж
* Таблиця складена на ocnoei сиапематиэаци Mamepiany [17, с. 19-23].
Пюля вибору типу функцп, що найкращим чином описуе тренд, можна визначити характер економ1чного зростання. Пропонуеться наступна типолопя зростання:
1-й тип — штенсивне зростання — супроводжуеть-ся збшьшенням абсолютного приросту оц!ночного показника;
П-й тип — стале зростання — супроводжуеться вщносно сталим абсолютним приростом оцшочного показника;
III-й тип — повшьне зростання — супроводжуеться зменшенням абсолютного приросту оцшочного показника.
Отже, у процес! дослщження були визначеш мож-лив! критерп сталого економ1чного зростання. Головни-ми з них визнан1 темпи зростання валового продукту, експорту, виробництва та випуску товар1в та послуг, зростання населения та його доходов. Ц!кавим е! пор!внян-ня динам!ки головних макроеконом!чних показнигав,
яке дозволяе виявити осиовш диспропорцп у розвитку сощально! та економ!чно! сфер, Обраио метод визначен-ня характеру економ!чного зростання. Його перевага полягае в тому, що вш базуеться на дослщженш амшп-туд коливання абсолютних прироста ощночних показнигав i дозволяе зрозум!ти довгострокову тевденщю ix повед!нки. Знания ж головних тенденщй у динамщ! макроеконом1чних показнигав дозволить вир!шити проблему узгодження циюичних коливань у розвитку соц-!ально1 та економ1чно!' сфер.
Лггература
1. Kuznets S. Measurement: Measurement of Economic Growth // The Journal of Economic History.— 1947.— Vol. 7, Supplement: Economic Growth: A Symposium.— P. 10-34,
2. Old and New Growth Theories: an Assessment / Edited by Neri Salvadory.— Cheltenham: Edward Elgar Publishing Limited, 2003,- 348 p.
® 2008/№l
127
ЯГМУРДЖИАВ.
3. Гранберг А., Зайцева Ю. Темпы роста в национальном экономическом пространстве // Вопросы экономики.- 2002.- № 9.- С. 4-17.
4. Чистилин Д. О волновой природе экономических циклов// Экономика Украины.— 2006.— N8 5.— С. 38-46.
5. Герасимчук З.В. Регюнальна полп-ика сталого роз-витку: методологш формування, мехашзми реамзацп: Монографш,— Луцьк: Надстир'я, 2001.— 528 с.
6. Эффективный экономический рост: теория и практика: Учеб. пособ. для студентов эконом, вузов / Под ред. Т.В. Чечеловой.— М.: Изд-по «Экзамен», 2003,- 320 с.
7. Бицюра Ю. До проблеми визначения понять сталого екожшчного зростаннята розвитку // Економют— 2006— N9 5,- С. 62-65.
8. Сакс Дж.Д., Ларрен Ф.Б. Макроэкономика. Глобальный подход/ Пер. с англ.— М.: Дело, 1996,— 848 с.
9. Фишер С., Дорн Буш Р., Шмалензи Р. Экономика / Пер. с англ. со 2-го изд.— М.: «Дело ЛТД», 1993.— 864 с.
10. Расулев А. Индикаторы и варианты достижения устойчивого экономического роста // Общество и экономика- 2001.- N810.- С. 29-46.
11. Экономический рост и вектор развития современной России. Научная жизнь // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 6. Экономика.- 2004,- N8 2,- С. 86-107.
12. Петкова Л. Концептуальш засади оцшки та прогнозу ново! якост1 економ1чного зростання Укра'ши // Регюнальна економка,— 2005.— № 2.— С. 48-58.
13. Петкова Л. К вопросу о качестве экономического роста Украины // Экономика Укрианы.— 2005,— N8 6,— С. 45-49.
14. Хубиев К. Противоречия экономического роста // Экономист.— 2005,— N9 8,— С. 46-54.
15. Селезнев А. Разнонаправленность экономических процессов// Экономист.— 2005,— N8 3,— С. 30-40.
16. Шумпетер И.А. История экономического анализа: В 3 т. / Пер. с англ.— СПб.: Экономическая школа, 2001.-Т. 3,- 678 с.
17. Гранберг А.Г. Динамические модели народного хозяйства.— М.: Изд-во «Экономика», 1985.— 240 с.
A.B. Ягмурджи
м. Мариуполь
ЕВОЛЮЦШ СТАНОВЛЕНИЯ ТА РОЗВИТКУ КОРПОРАЦ1Й: ОРГАН13АЦ1ЙНО-ЕКОНОМ1ЧНИЙ АСПЕКТ
На сьогодт питома вага суб'ектаз господарювання, яю дпоть у оргашзащйно-правовШ форм! корпоращй (господарських товариств) у структур! економ1чних агента на загальноевгговому piBHi е досить значною, що змушуе визнати високу ефективнють та надайнють фун-кцюнування осташ-iix. Вимоги до оргашзацп дшньнос-п корпоращй на даний час визначаються як на нащональ-ному, так i наднац!ональному pinimx (яка останшм часом переважае), що евщчить про значну штеграцпо су-часних правових систем з метою ушфкацп правово! рег-ламентацп вщносин за участю корпорац1й. Таке положения бшыле е законом1ршстю, ашж випадковютю, осюльки icropk розвитку корпоративна форм господарювання евщчить про об'еднання окремих суб'екив господарювання та держав не тшьки у питаниях ство-рення корпорац!й, але i з приводу визначення единих правилдаяльносп цих суб'етв. Саме дослщженню юто-ричних, економ1чних та правових передумов виникнен-ня та розвитку корпорацШ присвячене нижченаведене дослщження, актуальшеть виконання якого на погляд автора не викликае сумшв1в.
У науковш jirrepa'iypi економко-правового профь лю придшяеться значна увага питаниям створення, фун-кцюнування та правово! регламентацп д1яльност1 корпораций, зокрема щ аспекта розкриваються у працях До-линско! В.В., Белова В.А., Шершеневича Г.Ф., Камш-ки A.I. та шших вчених. Проте недостатньо опрацьова-
ними виявляються питания виеттлення хсторико-пра-вових та оргашзащйно-економ1чних аспектш у проце-сах становления та розвитку корпоращй.
Метою досл!дження е виевп'лення особливостей еволющйних процеав становления та розвитку корпорацШ i визначення '¿х впливу на сучасш корпоративш вщносини у CBiTi.
Представляеться дощльним розглянути основю ета-пи формування економко-правових засад функщону-вання корпоративних утворень (акцюнерних ) а також акцептуемо увагу на сташ розвитку корпоративних вщносин на сучасному еташ в УкраМ в умовах ринко-Boi' економки.
На нашу думку, початок був покладений у Старо-давньому свш i, перш за все, у Римсыай iMnepii, тобто в римському npaBi.
Зростання територц римсько! держави, завоюван-ня суьпжних держав (Грецц, KopciKH, Сардиш, значно! частини Сщши i т.д.), розвиток торпвл1 з шшими народами, розширення господарсько! дшльноста (будавниц-тво флоту, поставки сусшльш робота) вели до розвитку римського нрава.
Потреби господарства, на нашу думку, викликали до життя такий прийом юридично! техшки, як впровад-ження в o6ir майново! маси, вщособлено! вщ майна ф1зичних oci6. Як показують дослщження, спочатку це були союзи з релтйними цшями (sodalitates, collegia
128
В1СНИК ЕК0Н0М1ЧН01 НАУКИ УКРА1НИ Ф
