CC BY
19
historical development of mankind. They form an associative array of archetypes, a kind of "history of colour".
Every act ofperception embodies an act of creations of meanings and its verbalization.
The subject of perception in this case is prejudiced by their own previous experience and tradition of language.
Key words: body, colour, experience, hermeneutics, meaning, perception, phenomenology, semantics, symbol.
УДК 1(091)(477)+811.161.2
В. В. Сшвак
МОВА Ф1ЛОСОФ11 В УКРА1НСЬК1Й ПРОПОВ1Д1 XVII СТ. НА ПРИКЛАД1 ТЕКСТ1В АНТОНЫ РАДИВИЛОВСЬКОГО
У cmammi досл1джуеться змгст та особливост1 використання фыософсько'г мови в украшськт nponoeidi XVII ст. на npuK^adi спадщини Антотя Радивиловського. Робиться висновок про можлив^ть до^дження icтори втчизняног фыософсько'г мови на оcновi церковной проповiдi. На рiвнi морального повчання, що тдсилювалось фшософськими мiркуваннями, творилася cвоeрiдна фшософська мова, що стала «побiчним продуктом» намагання проповiдника-моралicта зробити свог повчання доступншими для широког аудиторы.
Клю^о^^ слова: icторiя фшософи, украгнська фiлоcофiя, бароко, церковна проповiдь, мова фшософи.
Людська мова е матерiальною формою юнування свщомосп, що опосередкована нею, а також постае засобом вираження ставлення людини до св^у та само! себе. Вщображення св^у (природного, культурного, сощального...) в люс^ людсько! свщомосп, пропущене ^зь мислення виражаеться в поняттях та транслюеться через мову при спшкуванш з метою передачi шформаци, обмшу думками, прийняття ршень тощо. Устшшсть тако! комушкацп напряму залежить вiд ступеня розвиненосп мови як yнiверсального засобу комушкацп.
Так само, наявна, на певному юторичному етат, мова фшософи та ii арсенал (фiлософська термiнологiя) е своерiдним маркером для позначення ступеня розвиненосп та зрiлостi тсех чи шшо! фшософськох традицп. Розвиток цього засобу вираження фшософського мислення та обмшу щеями мае сво! особливосп.
Вiдповiдно до сучасно! фшософськох номенклатури, фшософська мова набувае ушверсального транскультурного та транснащонального характеру, що е необхщною умовою yспiшного полiлогy в межах нащонального академiчного фiлософського простору або в мiжнацiональномy чи навт свiтовомy масштабi. Така yнiверсальна мова фшософи слугуе для функщонування «горшнього рiвня» розвитку фшософи та слугуе здебшьшого для рiзних форм спшкування iнтелектyалiв-творцiв фiлософського знання.
Проте, поруч з ушверсальною мовою фшософи, що базуеться на греко- та латино-мовнш традицп (яка сягае сво'ми витоками Античносп), розвивалася й iнша -«нащональна фiлософська мова» - призначена здебшьшого для популяризацп фiлософських щей на масовому (осв^ньо-виховному) рiвнi побутування фшософського знання та спiлкyвання в нащональному фiлософськомy дискyрсi. Ця мова була
конгломератом оригшально! нащонально! фшософсько! термшологп (елементи яко! iнколи, навт пробивали собi дорогу до ушверсально! мови фшософп, збагачуючи !!) та вщдзеркалення «ушверсально'! мови фшософп» переформатовано! (чи просто перекладено!) на втизняний манер для кращого 11 розумшня та широкого використання в процес навчання та повчання (наприклад морального).
Не е виключенням в цьому вiдношеннi й укра!нська фiлософська традищя, що разом iз послуговуванням загальнофшософською термiнологiею спромоглася створити й власну, поки ще малодослiджену фiлософську мову. Дослщження особливостей формування та розвитку в^чизняно! мови фшософп е важливою складовою побудови цiлiсного бачення розвитку в^чизняно! фшософсько! традицп. В свою чергу це необхщно для повнощнного розумiння укра!нсько! культурно! iдентичностi на тл европейського цивiлiзацiйного простору.
Метою дослщження у данш статтi е огляд особливостей адаптацп та переведення в нацiонально-фiлософський дискурс греко- та латинськомовно! фшософсько! термшологп в проповщницькш спадщинi Антонiя Радивиловського.
Дослiдження Л. Довго! [1], М. Корзо [5], М. Кучинсько! [14] засвiдчують високий потенщал спадщини укра!нських проповiдникiв XVII ст., як юторико-фшософських джерел, але !х фiлософська складова залишаеться недостатньо дослщженою i потребуе детальшшо! уваги.
Iсторiя укра!нсько! фшософсько! мови вже дослщжувалась в працях таких дослщниюв, як: Д. Кирик [4], Н. Жовтобрюх [2], I. Паславський [8], О. Новоставська [7] та ш. Проте на матерiалi проповiдей Антошя Радивиловського це робиться вперше.
Починаючи з кiнця XVI ст., серйозним поштовхом для поступу укра!нсько! фшософп (а отже i термшологп) був штенсивний розвиток освiти. Дiяльнiсть братських шкш, Острозько! та особливо Киево-Могилянсько! «Академш» спричинили пожвавлення втизняно!' фшософсько! рефлексп, а отже й удосконалення форм i засобiв фiлософського дискурсу [7].
Загальновщомо, що вперше в Укра!ш фiлософiя почала професiйно викладатися у Киево-Могилянськш колегп. Мислителi колегп зосереджували увагу на багатьох фшософських проблемах: пiзнання, логiки, онтологп, етики тощо. В основу змiсту тогочасно! фшософп було покладено синтез християнського неоплатошзму (творчiсть Отцiв Церкви) й аристотелiзму (у виглядi друго!, бароково! схоластики, яка була представлена Суаресом, Овiедо, Толедо та iн.), а також елемешив фшософп Ренесансу, Реформацп та доби раннього Просвiтництва з духовною спадщиною киево-руського вiзантинiзму.
Староукра!нська фiлософська термiнологiя в епоху бароко складалася пщ впливом класичних «книжних мов» мов (латинсько!, давньогрецько! т церковнослов'янсько!, а також, частково - польсько!) та активно взаемодiяла з богословсько-теолопчою термiнологiею, адже зв'язок фшософп та релш! в цей перюд був доволi тiсний (яким залишаеться i зараз). Такi обставини не е свщченням незрiлостi чи меншовартосп тогочасно! укра!нсько! фшософсько! традицп, оскшьки згаданi тенденцп в повнiй мiрi вiдповiдають загальноевропейським iнтелектуальним процесам. Адже, згщно до тогочасно! академiчноi та осв^ньо! практики класичнi мови вживалися як головш мови викладання фшософських та богословських дисциплiн, а також написання наукових праць i пщручниюв. Що ж до зв'язку фшософп та релш!, то для загальноевропейського простору XVII ст. вш е так само характерним, як i для Укра!ни епохи бароко.
Оскшьки украшсью мислшеш XVII ст. е перш за все церковними iерархами, для юторико-фшософського дослiдження !хньо! спадщини, як слушно зазначае
С. Йосипенко, доцiльнiшим буде аналiз цих текстiв не за статусом продукцп фiлософського чи «нефшософського» виробництва, а вiдповiдно до визначення 1'х як доробку окремих iнтелектуалiв, задiяних у загальнокультурний iнтелектуальний обмш, що включае, як мiжконфесiйнi, так i фiлософськi дискусп [3].
О^м чисто богословських проблем укра'шсью церковш мислителi порушували низку питань що лежать у полi зору фшософи, зокрема мораль-етично! думки. Розробляючи сво'1 вчення укра'нсью мислителi (зокрема, Петро Могила, Лазар Баранович, 1нокентш Пзель, Iоаникiй Галятовський, Антонiй Радивиловський) прагнули сформулювати i донести до свщомосп сучасникiв вiдповiдi на фундаментальнi смисложиттевi питання, насамперед «що таке совють?» i «як вiдрiзняти добро i зло?» якi, за висловом М. Мамардашвiлi, становлять основу та'ни буття i фiлософського вчення про буття.
При цьому вiтчизнянi мислителi використовували багату традищю европейсько! та нащонально!' фшософп, а також весь арсенал фшософсько!' термшологп, як загальноприйнято!', так i з елементами певно'1 оригшальносп.
Тож, зважаючи на специфiчний зв'язок фшософп та релш' в цю епоху, як ми вважаемо, е можливим вивчення фшософсько!' думки бароко на базi релiгiйних творiв та, зокрема, церковних проповщей, що е доволi цiкавим та малопредставленим джерелом в сучаснш iсторико-фiлософськiй науцi.
Антонш Радивиловський залишив по собi багату спадщину, що складае понад 300 проповщей. Для моральних припиав вмщених у його повчаннях е характерною детальна розробка правил поведшки християнина в рiзних життевих ситуацiях (вщносин людини та оточуючого 11 «сощального свiту»), що робить його проповщницьку спадщину надзвичайно вагомим джерелом для вивчення укра'шсько' морально-етично! фшософсько!' думки XVII ст.
Будучи вихованцем Киево-Могилянсько! колегп, Антонiй Радивиловський як автор, безумовно, формувався тд впливом навчально! програми цього закладу, що орiентувалася на здобутки захщно!' европейсько! культури та Православну традищю. Головним завданням колегп було створити православну альтернативу езу'тськш освт та пщготувати новi освiченнi кадри для потреб Православноi Церкви та суспiльства. Цей навчальний заклад уможливив появу «нового духiвництва» - священнослужителiв, що мають добру загальну освггу, володiють навиками роботи з текстами i дискусiй з опонентами, мистецтво проповщувати Слово Боже та працювати з паствою [3, с. 217]. Представником такого нового духiвництва був Антонш Радивиловський.
Проповщник отримав у киiвськiй колегii достатньо високий фшософськш вишкiл, про що свщчить фiлософсько-схоластичний стиль його проповщей в яких досить часто звучить фшософська термшолопя.
Сама ж проповщь е жанром масового характеру, оскшьки призначалася для широко'! та рiзноманiтноi аудиторii слухачiв - вiд освiченоi духовно'! та свiтськоi елiти до рядово'1 братii та мирян. Тож Антонш Радивиловський був змушений послуговуватися у сво'й творчостi специфiчним арсеналом мовних засобiв вираження повчань, пщсилюючи 1'х переконливiсть фiлософською термiнологiею або адаптуючи 11 для кращого розумшня паствою, залежно вiд рiвня осв^и слухачiв.
Часто Антонiй Радивиловський у проповщях вочевидь призначених для освiчених (чи хоча б - поверхово обiзнаних) слухачiв залишае без змш вживанi ним латинськi та грецью термiни. Проте, коли проповiдь призначалася для людей малознайомих з «високою» наукою, проповщник адаптуе фшософсью поняття пiд 1'х рiвень, замiнюючи !'х на бiльш вiдомi чи зрозумiлi еквiваленти, створюючи таким чином своерщний «навколофiлософський» понятiйний апарат призначений для функщонування на
нижчому «повчальному piBHi» фшософського знання. Особливо яскраво це прослщковуеться при порiвняльному аналiзi рукописних та друкованих збiрок проповiдника.
В сво!х рукописних збiрках, що створювались в процес активно! практично! дiяльностi Антошя Радивиловського на посадi проповiдника Киево-Печерсько! Лаври, вiн широко послуговуеться фшософською термiнологiею, вочевидь творячи сво! проповвд за всiма правилами «науки» та призначаючи !х для освiченого слухача з числа лаврсько! братл та заможних мирян рiзних станiв (сам проповщник наголошуе, що його проповвд були виголошенi в рiзних церквах Киева). Що ж стосуеться друкованих збiрок, то тут Антонш Радивиловський, прагнучi зробити сво! проповiдi бшьш зрозумiлими для читача (простого священика) та слухачiв, при редагуваннi сво!х рукописiв замiнював термiни латинського та грецького походження бшьш зрозумшими втизняними еквiвалентами, якi й увiйшли в друковаш збiрки.
Наприклад Радивиловський здшснюе наступнi замiни: «аргументъ» [9, с. 341] -«доводъ» [10, арк. 118], «аффектъ» [9, с. 351] - «умыслъ» [10, арк. 121 зв.], «сентенц!и» [9, с. 521] - «науки» [10, арк. 174. зв.], «полггика» [9, с. 1105] - «людзюсть» [10, арк. 385 зв.]; «шфлюенцш албо вливання» [9, с. 583] - «шфлюенцш албо действ!я» [10, арк. 195], «дискурсъ» [10, с. 724] - «бесща» [9, арк. 247] тощо.
Ця редакцiя була обумовлена необхiднiстю «просто! мови» та доступностi викладу, що е характерною рисою традищ! латино-польсько! проповiдi (до яко! належав Антонш Радивиловський) [6] та одшею з головних тогочасних вимог (зрозумшсть паста), що висувалися до проповiдника.
Досить щкавим е тлумачення Радивиловським поняття «субстанцiя» яке вiн вживае у сво!й рукописнiй збiрцi «Огородок». Тут вш поруч з поняттям «субстанц!я» [12, арк. 402] на полях пише «iстность» [12, арк. 402-маргiналiя] вочевидь бажаючи зробити його зрозумшшим. Проте, тут проповiдник, вочевидь, не досяг мети, оскшьки дана проповщь переобтяжена схоластичними мiркуваннями та передбачалася для освiчено! аудитора тож не змогла увшти в друкований варiант збiрки, що призначався для широких мас парафiяльних священникiв, якi мали ретранслювати данi повчання сво!й паста з числа селян, козакiв та мщан.
Проповiдь на яку ми звертаемо увагу присвячена багачу та Лазарю, в нш Антонш Радивиловський вживае низку фшософських термшв надаючи !м доступного звучання. Так, пояснюючи чому Церква називае Лазаря по iменi, а iменi багача не згадуе, проповщник будуе таке мiркування - «для того же имя естъ которое значитъ истность з яковостю й спадкомъ. Богатый же стратилъ субстанщю (на маргшалп - «ютность» -В.С.) то есть правдивую истоту благодати й хвалы, а задержалъ тылко яковость богатствъ, для того Церковь Матка наша при нихъ толко не придаючи имени зоставила его, а посполите мовять яко кого видять такъ пишутъ. Лазарь поневажъ заховалъ субстанщю, бо мшъ правдiвую бытность благодати й хвалы// для того власнымъ его именемъ назвала...» [12, арк. 432-432 зв.]. Поняття «ютность», що ним Радивиловський замшюе субстанщю вочевидь може бути штерпретоване як «ютинна сутнють», початок буття (в даному випадку - буття людини), тож цшком вписуеться в загальне тлумачення цього провщного поняття фiлософГ! XVII ст.
Щодо такого ж «популярного» в сена «загальнодоступного» тлумачення самого термшу «фiлософiя» та «фiлософ» Антошем Радивиловським, то вiн перекладае його як «мудрець», замiнюючи рукописне «философы» [10, с. 583] на друковане -«мудрецы» [9, арк. 195], або «любомудрець» (наприклад Аристотеля проповщник називае «найсубтелншшш з Любомудрцевъ») [11, арк. 487]. Тут проповщник слщуе загальнш традицп, проте дане тлумачення не обов'язково говорить про розумшня
АнТОШем Радивиловським фшософп виключно у стилi КИ1ВСЬКОГО Bi3aHTiHi3My (який йому безумовно симпатизував по духу як ченцев^ що в свою чергу прослщковуеться у рядi його висловлювань, але з яким вш розходився у справах та в багатьох сво"1х повчаннях [13]). Адже Радивиловський був вихованцем Кшвсь^' колегп, а саме ïï вплив спричинив в цей перюд поступовий перехщ вiд первiсного вiтчизняного розyмiння фшософп як «любомyдрiя», що досягаеться тшьки через релiгiйний i мiстичний досвщ (усталено'1' фiлософськоï традицп часiв Кшвсько'1" Рyсi), до тлумачення фшософп як засобу iнтелектyального пiзнання iстин Вiри та рацiонального осмислення свiтy i людини.
Таким чином, iсторiя розвитку в^чизняно!' мови фшософп може дослщжуватися на основi такого «незвичного» джерела як церковна проповщь. Особливостями функцюнування фiлософськоï термшологп епохи бароко е ïï тюний зв'язок з латинською та грецькою традицiями на рiвнi викладання та творення кyрсiв з фшософських дисциплiн, проте на рiвнi морального «повчання», що за потреби «тдсилювалося» фiлософськими мiркyваннями, творилася своерщна «нащональна» популярна (в сенсi - призначена для мас) фшософська мова, що стала «побiчним продуктом» намагання проповщниюв-моралютсв зробити своï повчання доступшшими та переконливiшими для широ^ аудиторп.
Список використаноУ л1тератури
1. Довга Л. М. Система щнностей в украшськш кyльтyрi XVII столiття / Л. М. Довга. - Кшв - Львiв : Свiчадо, 2012. - 344 с. ; Dovha L. M. Systema tsinnostei v ukrainskii kulturi XVII stolittia / L. M. Dovha. - Kyiv - Lviv : Svichado, 2012. - 344 s.
2. Жовтобрюх Н. В. Формирование философской терминологии украинского литературного языка : автореф. дисс. ... канд.. филол. наук : спец. 10.02.02 / Н. В. Жовтобрюх; Киев. пед. ин-т им. М. П. Драгоманова. - Киев, 1991. - 20 с. ; Zhovtobryukh N. V. Formirovanie filosofskoy terminologii ukrainskogo literaturnogo yazyka : avtoref. diss. ... kand.. filol. nauk : spets. 10.02.02 / N. V. Zhovtobryukh; Kiev. ped. in-t im. M. P. Dragomanova. - Kiev, 1991. - 20 s.
3. Йосипенко С. Л. До витоюв украшсько"1 модерносп. Украшська ранньомодерна духовна культура в европейському контекст / С. Л. Йосипенко. - Кшв : Украшський Центр дyховноï культури, 2008. - 392 с. ; Yosypenko S. L. Do vytokiv ukrainskoi modernosti. Ukrainska rannomoderna dukhovna kultura v yevropeiskomu konteksti / S. L. Yosypenko. - Kyiv : Ukrainskyi Tsentr dukhovnoi kultury, 2008. - 392 s.
4. Кирик Д. П. Философская терминология в украинском литературном языке дооктябрьского периода : автореф. дис. ... канд. филол. наук : спец. 10.02.02 / Д. П. Кирик; Львовский гос. ун-т им. Ивана Франко. - Львов, 1968. - 16 с. ; Kirik D. P. Filosofskaya terminologiya v ukrainskom literaturnom yazyke dooktyabrskogo perioda : avtoref. dis. ... kand. filol. nauk : spets. 10.02.02 / D. P. Kirik; Lvovskiy gos. un-t im. Ivana Franko. - Lvov, 1968. - 16 s.
5. Корзо М. А. Образ человека в проповеди XVII века / М. А. Корзо. - Москва : ИФРАН, 1999. - 190 с. ; Korzo M. A. Obraz cheloveka v propovedi XVII veka / M. A. Korzo. - Moskva : IFRAN, 1999. - 190 s.
6. Крекотень В. I. Оповщання Антошя Радивиловського : з юторп украшсько"1 новелютики XVII ст. / В. I. Крекотень. - Кшв : Наукова Думка, 1983. - 407 с. ; Krekoten V. I. Opovidannia Antoniia Radyvylovskoho : z istorii ukrainskoi novelistyky XVII st. / V. I. Krekoten. - Kyiv : Naukova Dumka, 1983. - 407 s.
7. Новоставська О. I. Фшософська термшолопя: специфша, класифшащя, еволющя / О. I. Новоставська // Фшолопчш трактати. - 2013. - Т. 5. № 4. - С. 52-61 ;
Novostavska O. I. Filosofska terminolohiia: spetsyfika, klasyfikatsiia, evoliutsiia / O. I. Novostavska // Filolohichni traktaty. - 2013. - T. 5. № 4. - S. 52-61
8. Паславський I. До юторп формування укра!нсько! науково! та фшософсько! термшологп в пiзню княжу добу (на матерiалах ки!всько! перекладно! лiтератури друго! половини XV сгашття) / I. Паславський // Дiалектологiчнi студп. - 2003. - Вип. 3 : Збiрник пам'ятi Ярослави Закревсько!. - С. 300-316 ; Paslavskyi I. Do istorii formuvannia ukrainskoi naukovoi ta filosofskoi terminolohii v pizniu kniazhu dobu (na materialakh kyivskoi perekladnoi literatury druhoi polovyny KhV stolittia) / I. Paslavskyi // Dialektolohichni studii. - 2003. - Vyp. 3 : Zbirnyk pamiati Yaroslavy Zakrevskoi. - S. 300-316.
9. Радивиловський А. «Венец Христов, з проповедей неделных, аки з цветов рожаных, на украшение православно-кафолической святой восточной церкви, сплетеный, или казания недельные/ А. Радивиловський. - Ки!в : Тип. Киево-Печерской лавры, 1688. - 544 арк. ; Radivilovskiy A. «Venets Khristov, z propovedey nedelnykh, aki z tsvetov rozhanykh, na ukrashenie pravoslavno-kafolicheskoy svyatoy vostochnoy tserkvi, spletenyy, ili kazaniya nedelnye/ A. Radivilovskiy. - Ki!v : Tip. Kievo-Pecherskoy lavry, 1688. - 544 ark.
10. Радивиловський Антонш. «Вшець Христов.». рукопис / Антонш Радивиловський. - 1нститут рукопису НБУ iм. В. I. Вернадського. - Пустынно-Николаевский монастырь. П. 560 т. 2. - 1615 с. ; Radyvylovskyj Antonij. «Vinecz' Xry'stov...». rukopy's / Antonij Radyvylovskyj. - Instytut rukopysu NBU im. V. I. Vernadskoho. - Pustinno-Nykolaevskyi monastir. - P.Ny'k m. P. 560 t. 2. - 1615 s.
11. Радивиловський А. Огородок Марии богородицы / А. Радивиловський. - Ки!в, 1676. - 1128 с. ; Radyvylovskyj Antonij. «Ogorodok...» / Antonij Radyvylovskyj. - K, 1676. - 1128 s.
12. Радивиловський Антонш. «Огородок.». рукопис. - Книга 1. / Антонш Радивиловський. - 1нститут рукопису НБУ iм. В. I. Вернадського. - Пустынно-Николаевский монастырь. П. 560 т.1. кн.1. - 955 арк.; Radyvylovskyj Antonij. «Ogorodok.». rukopy's. - Kny'ga 1. / Antonij Radyvylovskyj. - Instytut rukopysu NBU im. V. I. Vernadskoho. - Pustinno-Nykolaevskyi monastir.- P. Ny'k. M. P. 560 t.1. kn.1. -955 ark.
13. Ствак В. В. «Шхазм» та «активне служшня» - двi щентичносп Антошя Радивиловського / В. В. Ствак // Науковi записки Нащонального утверситету «Острозька академiя». Серiя : Культурологiя. - 2014. - Вип. 15. - С. 177-185 ; Spivak V. V. «Isikhazm» ta «aktyvne sluzhinnia» - dvi identychnosti Antoniia Radyvylovskoho / V. V. Spivak // Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia». Seriia : Kulturolohiia. - 2014. - Vyp. 15. - S. 177-185
14. Kuczynska M. Ruska homiletika XVII wieku w Rzeczypospolitej (ewolucja gatunku - specyfika funkcjonalna) / M. Kuczynska - Szczecin : Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Szczecinskiego, 2004. - 326 s.
Стаття надшшла до редакцп 06.03.2017
V. Spivak
THE LANGUAGE OF PHILOSOPHY IN THE UKRAINIAN PREACHING OF THE XVII CENTURY GIVEN ON THE EXAMPLE OF ANTONY RADIVILOVSKIY'S TEXTS
The article studies the content and features of the use of philosophical terminology in the preaching heritage of Antoniy Radivilovskiy. The aim of the research is to consider the
ISSN 2518-1343 (Online), ISSN 2226-2849 (Print) BICHHK MAPiynOHLCLKOrO ^EP^ABHOrO YHIBEPCHTETY CEPLS: OLHOCOOLS, KYnLTYPOnOn^, CO^OHOrLS, 2017, BHn. 13
peculiarities of adaptation in the national and philosophical discourse as to Greek and Latin philosophical terminology in Antoniy Radivilovskiy's preaching heritage. The research methods have been chosen according to the purpose of the article. They are the methods of hermeneutics and of rational reconstruction as well as the methods of historical and philosophical analysis in its synchronically and diachronically aspects. The scientific novelty of the article is caused by the fact that the essence and the peculiarities of philosophical terminology in Antoniy Radivilovskiy's preaching heritage are considered for the first time. The possibility of the national philosophical language history on the material church sermons is proved the research by the author. The essence and the meaning of philosophical terminology that was used by preachers at their lessons are researched and interpreted for the first time. The conclusions of the research successively implement the aim of the problem.
It is shown that old Ukrainian philosophical terminology in the Baroque era was influenced by the classic "literary languages" languages (Latin, Greek, etc.) and actively interacted with theological and theology terminology, because the relationship of philosophy and religion during that period was fairly close. These circumstances are the evidence of immaturity or inferiority of contemporary Ukrainian philosophical tradition, as mentioned trends in full compliance with European intellectual processes. Indeed, according to contemporary academic and educational practice, classical languages were used as the main language of instruction of philosophical and theological disciplines and writing scientific papers and textbooks. As for the connection ofphilosophy and religion, for the European it is as characteristic as for the Ukrainian Baroque. It has been found out that the peculiarities of the philosophical terminology used in Baroque epoch have close ties with Latin and Greek traditions in teaching and organizing courses in philosophical disciplines. But "national" philosophical language assigned for the use by the public was formed on the basis of moral "lessons" that were strengthened with philosophical thoughts. This "popular" philosophical language became something like an accessory product of the Ukrainian church thinker of Baroque epoch who tried to implement their lessons into community. The essence that the preacher meant in any philosophical terms (substance, discourse, philosophy) or its translation mostly corresponds to its traditional definitions. So this philosophical language may be considered as a component of philosophical process in the Ukrainian religious culture of the Baroque epoch.
Key words: baroque, church sermon, history of philosophy, the language of philosophy, the Ukrainian philosophy.
