CC BY
23
В. С. Куриляк
д-р екон. наук м. Тернопыь
МЕТОДОЛОГ1Я ЦИВ1Л1ЗАЦШНО-КУЛКГУРНИХ В1ДНОСИН ЯК СКЛАДОВА НОВОГО
СВ1ТОВОГО ЕКОНОМ1ЧНОГО ПОРЯДКУ
1лобал1зац1я привнесла до науки управлiння новi вим1-ри i виклики. Починаючи з пiдприeмства i заюнчуючи свь товою економiкою як цiлiсним явищем, виникають яюсно новi утворення та штеграцтш зв'язки. Пщприемства i ф1р-ми часто являють собою певне мiжкультурне середовище, а транснацiональнi компанй — це завжди своерщний вщ-биток свиу. Не випадково у лiтературi часто можна зустргга висловлювання, що навiть перебiльшують !хне значення. Так, з точки зору С. Хаймера, саме ТНК «оргашзують свп» [1]. Проте, горизонтальна взаемодш стае направду вир1-шальною, адже, як влучно зазначае Ф. Фукуяма, «суспль-ства все бтьшою м1рою складають економ1чну Х культурну едшсть... Здатшсть кра!н, або, точшше кажучи, кик дшчих ос1б, яю представляють ц1 кра!ни, здшснювати вплив поза зоною гхньо! юрисдикцй, колосально зросла» [2].
Результатом штернацюнал1зацй Х глобатзаци стало виникнення багатовекторно! системи свиогосподарських зв'язк1в, що потребуе розробки нових концепцш менеджменту з урахуванням мхжнародного 1 м1жнац1онального фактор1в та нових економ1чних викликХв, загроз 1 перспек-
тив. Ще у 2004 р. автор писала: «У наш насичений нов1т-шми тенденциями 1 поняттями час терм1ни «мультинаць ональний», «глобальний» 1 «мхжкультурний», безперечно, можна вщнести до широковживаних. Нин1 вони знайом1 нав1ть дилетантам в економщ. Тако! значущосп ц1 терм1-ни набули внаслщок швидкого розвитку м1жнародно! коопераций 1 мобтьносл шдприемств. Протягом останнього часу, завдяки усуненню кордон1в у 6С, вщкритоста Сххд-но! бвропи 1 економ1чним реформам у Кита!, можна ч1тко простежити зростання пол1тично!, економ1чно! та соц1аль-но! взаемопов'язаност1, а також взаемозалежносл 1 коопераций мхж шдприемствами. Саме у зв'язку з цими проце-сами бтьшого значення набувають контакти мхж людьми, яю е представниками р1зних культур. За всю юторш люд-ства не доводилось так часто зустр1чатися з культурною неоднорщнютю. Через це у пщприемств, що працюють на мхжнародних ринках, виникають нов1 проблеми, яю часто неможливо вир1шувати традиц1йними методами» [3]. З висоти нишшнього часу, наведеш твердження правом1рно посилити 1 зазначити, що тепершш проблеми управлшня
у свиовш економщ потребують дослщжень i рiшень як у м1жкулыурному, так i загальноцившзацшному аспектах.
HoBi методологiчнi пiдходи i рiшення щодо систем управлiння в епоху глoбалiзацii пошукують наукoвцi pi3-них кра!н. Hайбiльш всеохоплюючим з них е виокрем-лення проблем управлшня з огляду на цившзацшш теoрii. Вони широко представленi у працях шоземних на-уковц1в А. Тойн61, О. Шпенглера, К. Ясперса i С. Гантшг-тона та укра!нських автoрiв Д. Лук'яненка, 6. Панченка, Ю. Павленка, Ю. Пахомова, А. Поручника, А. Фiлiпенка та in Цивiлiзацiйна парадигма у сво!й нин1шн1й штер-претацii ставить в основу локальш цившзаци з ушкаль-ними культурами i менталiтетoм. Йдеться про те, що цившзаци виникають завдяки наявнoстi творчо! меншини i в1дпов1дного середовища. Поряд з ними мае бути виклик вщ навколишнього середовища до людства i в1дпов1дь на нього. Центральною проблемою у дискуси щодо цивш-зацшного п1дходу е визначення тип1в i вид1в цивiлiзацiй та екoнoмiчних законом!рностей !хнього iснування.
Глобальний наскрiзний управлшський п1дх1д регу-лювання процешв розвитку свггово! екoнoмiки на вс1х li р1внях обумовлюе ви61р i послщовне дотримання певно! методологи. Це непросте завдання, про що свщчить те, що у бтьшосп екoнoмiчних дослщжень не даеться його рiшення стосовно вибраних предмета i об'екта, через що рух до ц1л1 здшснюеться «навпомацки». Зрозум1ло, що внаслiдoк цього отримуються недостатньо системнi результати. Можливо, такими обставинами можна по-яснити той факт, що протягом двадцятилггаього перю-ду незалежнoстi Укра'ни як держави ще не вдалося роз-робити i зд1йснити системнi реформи. Навпъ системна екoнoмiчна криза 2008 р. не спромоглася спонукати економюпв до розробки всеохоплюючих, зoрiентoва-них на повноцшну мoдернiзацiю екoнoмiки змш.
Постановка проблеми менеджменту цивiлiзацiйних i м1жкультурних процеав е, по суп, розширення масштабiв його дoслiдження пор!вняно з класичними теoрiями. Вона потребуе подальшого розвитку особливого роздлу менеджменту, який уже отримав визначення як м!жнародний, у якому надзвичайно важливим е м1жкультурний аспект. Це означае, що сформоваш протягом попереднього столитя наукoвi основи менеджменту потребують переосмислення, адаптаци i доповнення новими теор!ями й методами, що враховують сучаснi вим1ри свiтoгoспoдарських процешв, !хню складнiсть i багатoграннiсть. Поставлена мета, певною м1рою, полегшуеться з огляду на те, що в економ!чнш науц вже вiдпрацьoвана деяка термшолопя, хоча ще далеко не завершено дослщження ц сут1, тобто зм1стовно! складово!. I це е нормальним процесом у розвитку науки.
Серед фундаментальних метoдoлoгiчних кoнцепцiй, що повинш прийматися за основу в процеш розвитку систем управлiння цивiлiзацiйними i м1жкультурними процесами, в системi економ!чних в1дносин мае бути прийнята щея сощально! шженери, яка сформульована i розвинута К. Поппером. Автори украшських публшацш з екoнoмiчних наук поки що не надали належного зна-чення ц1й ще! як методолопчному п1дГрунтю розум1ння i прогнозування змш у вск сферах сусп1льного життя. Для виявлення можливостей дoслiдження сучасних проблем з позиц1й сощально! шженери, треба вважати, що К. Поппер для виршення завдань демократично!' пере-будови суспiльства вв1в поняття «the piecemeal social engi-
neering» та його пoхiдне «the piecemeal methods of science for the problems of social reforms». Перекладач! його праць на росшську не спромоглися знайти адекватного росш-ськомовного значення слову «piecemeal» i, вщмовившись в!д застосування слова «частковий», вживають термiни «поступове, поетапне використання наукових метoдiв до проблем сощальних реформ», «поступов1 сoцiальнi пере-творення», «часткoвi сoцiальнi рiшення та 1'м под16н1».
Зазначенi складнoщi росшських перекладачiв К. Поп-пера значною м1рою притаманнi i спробам здшснення пе-рекладiв на укра!'нську мову. Проте, важливо усв!домити суть погладв К. Поппера, який, на противагу утоп1чн1й сoцiальнiй iнженерii, декларував розвиток цившзаци як поступове, пoслiдoвне, певною м1рою покрокове або поетапне здшснення сощальних перетворень. Це дало йому методолопчш прийоми з'ясування труднощ1в, «з якими стикаеться наша цившзащя, метою яко! можна було б на-звати гуманнiсть i розумнють, свободу i р1вн1сть; цивiлiза-ц1я, яка, все ще перебуваючи у дитячому в1ц1, продовжуе дoрoслiшати всупереч тому, що 'li так часто зраджували дуже багато з штелектуальних лiдерiв людства» [4]. У книз1 «Вiдкрите сусп1льство та його вороги» К. Поппер показав, «що наша цивiлiзацiя ще не повнютю оговталася в1д шоку, викликаного 'li народженням, — переходом в1д племiннo-го або «закритого суспiльства» з його пщпорядковашстю магiчним силам до «вщкритого суспiльства», що звiльняе критичн1 здабносп людини. У книз1 робиться спроба по-казати, що «шок, викликаний цим переходом, став одним з фактoрiв, як1 зробили можливим виникнення реакцiй-них рух1в, як1 поривалися i ще пориваються перекинути цившзацш i повернути людство до племшного стану» [4]. У н1й стверджуеться також, що «сьогодн!шн1й так званий тоталитаризм належить традицй' настiльки ж старо!' або на-ст1льки ж юно!, як i сама наша цивiлiзацiя» [4].
Отже, погляд на сучасну цивiлiзацiю як таку, що е молодою, незважаючи на трьохсотлггаш в1к, розум1ння посл1довност1 перетворень як об'ективно! неминучoстi дае пiдстави для постановки проблеми розробки посль довного цившзацшного 1нжин1рингу в системi управлшня. З таких позицш реформи управлшня виглядають не як акт, а як процес, що вщстежуе i усувае «слабю м1с-ця». Не виключаються 1нод1 i зворотш кроки, ^е вони повинн1 мати тимчасовий характер i переслiдувати цть п1дготовки умов для прогресивного поступу.
Можливо, взiрцем використання методологй К. Поп-пера до сучасносл е пропозици Дж. Сороса, пoв'язанi !з шляхами подолання грецько! кризи. У статп «6вроп1 по-трiбен «план Б» «в газел «Financial Times» вш показав, що 6С з'явився на сви завдяки поступов1й сощальнш iнже-нерй, адже далекoгляднi державш д1яч1 розум1ли, що ство-рення Сполучених Штатiв бвропи е можливим за умови посл!довного п1дходу до цього щеалу на основ! постановки обмежених цлей, мoбiлiзацi! пол1тично! вол1 та укладання угоди, за яко! в!д держав потр16но було здавати р1вно ст1ль-ки суверенiтету, скшьки вони самi со61 можуть дозволити. При цьому Шмеччина зрoзумiла, що 'li об'еднання е можливим лише в контексп об'еднання з шшими кра'нами бвропи, i вона була готова заплатити за це потр16ну ц1ну, зокрема i шти на введення евро. Проте, остання була не-завершеною валютою, тому що для i! обертання був ство-рений лише Центральний европейський банк, але не було оргашзовано единого для членiв 6С Мшютерства фiнан-
шв, що було вщкладено архитекторами ново! валюти для наступного кроку на час BropiBaHra для цього полгтично! волi, сподаваючись на можливостi фiнaнсових ринюв. Така стратепя не виправдала себе через затзнення з полпични-ми ршеннями та появою непередбачених проблем. Серед останн1х Дж. Сорос видляе роздал зони евро на кра!н-кре-дитс^в i краш-боржниюв, створення двошвидюсно! 6в-ропи та переход iнтегpaцiйних процешв у дезiнтегpaцiйнi, застосування Нiмеччиною диктату i каральних методов надання допомоги, посилення популяpностi пapтiй нацю-налютичного толку (наприклад, «Справжш Фши»).
Зрештою, Дж. Сорос приходить до висновку про до-цiльнiсть розробки «плану Б». «Як видно, — пише вш,- дефолт Греци неминучий, але вiн не повинен бути неврегу-льованим. I зараження, певне, уникнути не вдасться — все, що трапиться з фiнaнсовою ситуащею в Греци, швидше за все перекинеться на Поpтугaлiю та 1рландш, i 1х фiнaнсове становище стане нестшким. Тим не менше, шша частина зони евро повинна бути оточена захисним парканом... Генерування политично! вол1 вимагало б прийняття «плану Б» i для самого бвросоюзу. бвропейська елiтa повинна повернутися до принцип1в, якими вона керувалася пщ час створення бвросоюзу, усвщомивши той факт, що наше ро-зум1ння pеaльностi за своею природою недосконале, i що на наше сприйняття в обов'язковому порядку впливають нaшi упередження, а зaсновaнi нами установи допускають помилки. Вiдкpите сусптьство не вважае пpевaлюючi заходи недоторканними, воно допускае розгляд альтерна-тивних зaходiв у тому випадку, коли перш! зазнають не-вдaчi. Мобшзувати проевропейську мовчазну 61льш1сть можна буде, висунувши ще!, яю полягають у тому, що коли статус-кво стае неприйнятним, ми повинш шукати евро-пейське, а не нaцiонaльне ршення» [5].
Розвиваючи методологiчне значення концепцй «the piecemeal social engineering» для менеджменту цившзацш-них i м1жкультурних процешв, наголосимо на необхiдностi послщовного пошуку piшень щодо 'кнього регулюван-ня на р1зних р1внях. Для цього треба мати вщповщш дорожи! карти i посл1довио !х pеaлiзовувaти. Одночасно мае бути прийнята стpaтегiя готовиост1 для розробки «плану Б» на той випадок, якщо пеpвiсний проект почне здавати збо!, та до спiвпpaцi у його pеaлiзaцii на користь тих, хто «програе». Такий п1дх1д матиме насправда цивiлiзовaний характер. На даному еташ в1и матиме особливе значення менеджменту в сфеpi екологи, охорони здоров'я, освгти i т. i. Методолопя соцiaльноi iнженеpii полягае у визнанш можливост1 впливу людини на юторш та зм1ии u ходу в1д-пов1дио до сво'к цiлей подобно до того, як вже вона змши-ла обличчя землi, створила иов1 хде!, вироби i т. iH.
Дослщження цивiлiзaцiйних i м1жкультуриих проблем менеджменту передбачае виявлення енергй i мехaнiзмiв са-морозвитку людства у мaтеpiaльнiй i духови1й сферах. Це означае, що для отримання нового результату необхщно з'ясувати трансформаций в оргашзацй сусп1льств i свгтовому порядку, вивчити закони i зaкономipностi зм1ии цивiлiзaцiй. Йдеться про шзнавання ще не дослiджених або недостатньо дослiджених у багатьох випадках явищ i процешв. Така постановка завдань потребуе системного п1дходу, тобто видь лення комплексу елементiв та 'кнгх властивостей, взаемодя м1ж якими породжуе нову ц1л1си1сть.
В аспектах системного пщходу до менеджменту, який мае охопити цивiлiзaцiйнi процеси, не зайве зауважити,
що у цих дослщженнях треба застерегти самого себе вщ спокуси осягнути неосяжне, як висловлювався Козьма Прутков. Справа в тому, що цившзащя у широкому розу-мiннi охоплюе вш досягнення людства. Тому дослщження мае вводити розумш обмеження. Методологiчно право-мiрно при цьому акцентувати увагу на головних систем-них процесах i важливих пiдсистемах. Уявляеться, що в дослщженш менеджменту цивiлiзацiйних процешв такими великими пщсистемами е всесвггня (планетарна) ци-вiлiзацiя, мгжнародне пiдприемництво i пiдприемницький менеджмент та комплекс мгжнародного менеджменту.
Дослiджуючи способи управлшня економiчними процесами у сферi мiжнародноi економiки, економiсти приходять до висновку про необхщшсть вивчення явищ i процесiв «з позицiй рiзних рiвнiв методолог!! науки iз вико-ристанням цiлого набору теорiй, п!дход!в, методов та шстру-ментарiю дослщження дано! проблематики» [6, с. 52]. При цьому треба усвщомлювати, що для сучасних процесiв у свь товому господарствi визначальними е дш якiснi складовi — iнтернацiоналiзацiя i глобалiзацiя, як! органiчно мiж собою пов'язаш. Практично одна не може юнувати без друго!, а змши у процесах штернацюнал!зац!! викликають вщповщ-ш змши глобалiзацiйних тенденцiй i навпаки. «Для того, щоб економ!чна наука сьогодш працювала, — справедливо стверджують М. Хардт та А. Негр!, — вона повинна будува-тися навколо загального, глобального» [7, с. 194].
З огляду на багатопланову природу штернацюнал!за-ц!! ! глобашзаиД, методолопчно доцтьним у менеджмент! е врахування !хн!х р!вшв. На кожному з них ц тенденц!! ма-ють сво! особливосп ! форми прояву На мшроршш, з по-гляду Д. Лук'яненка, вони являють собою «процес залучен-ня ф!рми до м!жнародних операцш, якому притаманний переважно стадшний характер: 1) початковий; 2) локально! ринково! експанс!!; 3) транснацюнальний; 4) глобальний. В анал!тичному план! доцтьно також виокремити два шляхи штернацюнал!зац!! — екстернальний та штернальний. Екс-тернал!зац!я — процес розширення м!жнародно! д!яльносп ф!рм завдяки використанню конкурентних переваг парт-нер!в на заруб!жних ринках. 1нтернал!зац!я — процес створення внутршньокорпоративних ринк!в через оргашзацш власних фшал!в, доч!рн!х компанш, а також за допомогою придбання контролю над уже дючими ф!рмами, як! функ-цюнують у сферах «постачання — виробництво — збут» ! щкавлять транснацюнальш корпорац!!. У цьому раз! фор-муються внутршньоф!рмов! ринки (за стратепею ! органь защею), котр! за географ!ею е м!жнародними» [8, с. 9—10].
Мк:роеконом!чний кут зору — це практична сфера б!з-несу. У численнш захщнш литератур вона представляеться р!вноб!чним трикутником, основу якого займае б!знес, вершину — уряд, а боки — правова система ! релшя. Пщприем-ництво вщноситься до четвертого фактору, який реал!зуеть-ся менеджером ! прир!внюеться до фактор!в виробництва. Виходячи з цього, проблематику св!тово! економки доциь-но дослщжувати з позицш глобального розвитку як фактору виробництва, який повинен розвиватися збалансовано !з державним управлшням ! правовою системою. Щодо рель г!!, то й доц!льно розглядати в систем! цившзацшно-куль-турних фактор!в, розвиток яких мае сприяти зростанню со-ц!ально-економ!чних ефекпв п!дприемництва ! б!знесу.
Парадигма управлшня глобальним економ!чним розвитком на макрор1вш мае под!лятися на два напрям-ки. Один з них являе собою макрор!вень, де сфера ре-
гулювання належить нацюнальним урядовим, громад-ським та шшим органiзацiям. Суб'ектами управлiння у другш сферi виступають наддержавнi органiзацii. У кожному випадку макрорiвень — це сфера поглиблен-ня i розширення свiтогосподарських зв'язкiв на основi пдвищення мiжнародно! мобiльностi факторiв вироб-ництва та виходу !х за меж нацiональних економiк, зо-крема i у формi створення вiдповiдних виробництв.
Не можна не зазначити особливу важливють над-державного рiвня. Вш не е тотожним нацiональному макрорiвню, вiдрiзняеться притаманними йому осо-бливими тенденщями розвитку i мае сво! закономiрнос-тi. Наддержавний рiвень управлшня свiтовою еконо-мiкою найменш дослщжений, i тому потребуе значно! уваги дослщниыв. Як зазначае Ф. Фукуяма, «шсля двох з лишнiм столпъ полiтичного розвитку у нас е вщнос-но добре розумiння того, як створюються iнститути, що дають у встановлених рамках i шдзвп"ш свiтовому сшв-товариству, i в той же час, ефективш у вщношенш до окремих держав по схемi «зверху вниз». Однак, сьогодш у нас немае адекватних шститупв, пристосованих для горизонтально! мiждержавно! взаемоди» [2, с. 208—209].
Чим складшшими стають економiчнi закони i тенден-ц11 розвитку свиово! економiки як цшсно! системи, тим бтьшою мiрою актуалiзуються проблеми свiтового управлшня. Створення ООН пiсля Друго! сватово! вiйни не вирi-шило завдань реального менеджменту на наддержавному рiвнi через вщсутшсть виконавчого органу з функщями по виконанню и рiшень. Методолопя його розробки i станов-лення мае враховувати суттевi виклики глобалiзацii у тому сенсi, що «стара реалютична схема м1жнародних вщносин, зпдно до яко! свiтоустрiй складався виключно на основi суверенних нацiональних держав, вже не пщходить свиово що виникае на наших очах, i у майбутньому не зможе забезпечити лептимнють i ефективнiсть даяльносп на м1ж-народнiй аренi» [2, с. 206—207].
Ставлячи за мету дослщження пошук рiшень щодо цившзацшних i м1жкультурних вимiрiв мiжнародного менеджменту, необидно враховувати, що у свт вже за-роджуються та юнують певнi форми загальнопланетар-ного управлшня, що не вписуються у загальноприйнятш уявлення про свiтовий економiчний порядок. Щоправда, далеко не завжди можна говорити про наявнють бтьшо! чи меншо! системностi у цих процесах. Проте, е вш пд-стави стверджувати, що вони найбiльш представницью у фiнансовiй сферi та 1нтернетг Характерним у цьому вiдношеннi е висновок Ф. Фукуями, що «у сучасному свiтi iснують серйознi елементи свиового управлiння, не пов'язанi з ООН та и дочiрнiми органiзацiями. Уся дь яльнiсть свiтового масштабу, вщ банювських приписiв до регулювання стандартiв безпеки комунiкацiй, прийнятих в 1нтернеп, проводиться за допомогою нових, часто до-сить складних шститупв, яю не вписуються у традицшш уявлення про мiжнародне спiвробiтництво» [2, с. 208].
Вибiр методологи дослщження управлiнських проце-сiв у сферi глобальних i всеосяжних цивiлiзацiйних явищ повинен враховувати брак концепцiй i моделей функ-цiонування глобальних економiчних систем. Особливо варто взяти до уваги, що сучасна макроекономiчна теория не працюе, як правило, у системi глобальних вимiрiв. Не випадково поняття «свиово! економiки» в економiчнiй теор1!' зводиться до сукупностi нацюнальних економiк або
мiжнародних економiчних вхдносин, що е надто спроще-ним i не вщповщае сутi явища. Якщо застосовувати такий методологiчний прийом, то треба було б вважати, що на-цюнальна економiка — це сукупнiсть економш домашн1х господарств i економiк пщприемств. Проте, в умовах на-цюнальних економiк визначенi закони, що управляють макро- i мiкрорiвнем, а вони не тотожш. Вiдповiдно i для свиово! економiки, як цiлiсного явища, притаманш сво! закони, як1 потребують наукового вивчення i використан-ня в управлшш глобальними процесами.
У дослщженш глобальних економiчних процесiв для науковщв, практично, не виникае сумшву у доц1льнос-тi системного пщходу Так, творчий колектив Донецького нацюнального унiверситету на чолi з Ю. В. Макогоном i Т. В. Ореховою виходив для ц1лей свого аналiзу «iз визначен-ня системи як сукупносп об'ектiв, взаемодгя яких викликае появу нових iнтегративних якостей, не властивих окремим утворюючим систему елементам» [9, С. 11]. О. М. Сохацька i Ю. В. Мельник, дослщжуючи ринок послуг, задекларували використання системного принципу як такого, «що перед-бачае комплексне дослхдження м1жнародного ринку послуг, розгляду його як единого цтого з узгодженим функцiону-ванням ус1х елементiв i частин. Даний принцип е пщГрун-тям для системного аналiзу розвитку послуг в умовах транс-нацiоналiзацli економiки» [6, с. 54].
Погоджуючись iз наведеними позищями як загаль-нонауковими, зазначимо, що розв'язання нових завдань розвитку свиово! економiки потребуе i нових теоретико-методологiчних пiдходiв. У зв'язку з цим варто навести мiркування I. С. Бистрякова, який стверджуе, що «осо-бливiстю нового часу е усвщомлення антропоцентрич-ностi економiки, але вже в iншiй психокультуролопчнш поведiнковiй iнтерпретацli, що у свою чергу потребуе на-працювання вщповщного iнструментарiю оцiнювання ефективностi господарсько! дiяльностi. Розв'язання цьо-го завдання вимагае напрацювання теоретико-методо-логiчних пiд;ходiв, пов'язаних iз системною теорiею, яка охоплюе знання з рiзних галузей — фтософи i психолог1! економiки, економiки повед!нки капiталiв i соцiальноi' економки, синергiчно! економiки та iн.» [10, с. 52].
Системнють дослiдження менеджменту цившзацшних процешв може бути реалiзована на основi на-с^зного пiдходу. Якщо цивiлiзацiю розглядати як щось лише загальнопланетарне, що розвиваеться поза реаль-ним юнуванням народiв та шдившв, то неможливо буде виокремити п всеосяжнi процеси, якi охоплюють всi структури та рiвнi свиово! економши: домашнi госпо-дарства, пщприемства, органiзацii, мiжнароднi (еконо-мiчнi i позаекономiчнi) вiдносини, нову мережеву еко-номiку, iнформацiйне суспiльство i т. г У такому разi не буде особливого поля для системного менеджменту, до-статньо розробити певну локальну управлшську систему. Такий пiдхiд можна буде порiвняти х1ба-що iз навко-лопланетарним польотом штучного супутника, щодо якого iнодi припускають, що вш якось впливае на люд-ство, його еколопю, безпеку, економiку, але обмежують-ся розробкою адекватно! для нього системи керування i продовжують жити за iснуючими правилами i законами.
Проте, сказане не применшуе того, що на нинiш-ньому еташ розвитку людства визначальною е всесвиня (планетарна) цивiлiзацiя iз сво!ми складовими — ло-кальними подсистемами. I! розвиток значною мiрою
визначаеться глобал!защею, яка обумовлюе велик! еко-ном!чш трансформаций, що вщбуваються надзвичайно швидкими темпами. Як пише Д. Г. Лук'яненко, «у най-бшьш широкому розумшш глобал!зацш можна тракту-вати як процес, що виводить цившзацш на вищий ща-бель розвитку !з системною штернацюнал!защею умов ! сфер людсько! життед!яльность Вш охоплюе полгтичш, економ!чш, сощальш, еколопчш, науково-технолопч-ш та шш! складов!» [8]. Лопчно розвиваючи цю думку, зазначимо, що загальнометодолопчний тдх!д до досль дження менеджменту XXI столптя потребуе вивчення, насамперед, законом!рностей розгортання цившзацш-них процешв у локальних ! планетарних вим!рах. Осо-бливе значення при цьому мае надаватися юторичним, ментальним, соцюкультурним, технолопчним ! еконо-м!чним зр!зам цившзаци з урахуванням штеграцшних процешв (рис. 1). У наш час розвитку устремлшь народ!в ! держав до штеграци, як наголошував фтософ I. Ста-ровойт, «опр!ч поглиблення едност матер!альних основ людського юнування, посилюеться еднють ! в духовнш сфер!. Вш щ сощальш змши знаходять свое вщобра-ження навпъ ! в релш!, цш традицшно-консервативнш сферь.. Певш досягнення цившзацшного розвитку, як! були зроблеш в окремих репонах, в рамках репональних ! нацюнальних культур в умовах всезростаючо! глобально! цшсносл стають досить швидко надбанням вше! цшсность Тому перед кожною кра!ною, яка в силу пев-них причин була дещо осторонь цившзацшного про-цесу, сто!ть проблема освоення ! вттення в реальнють загальнолюдських здобутыв. Таке завдання постало ! перед посткомунютичними державами зокрема, перед Укра!ною, ! постало досить гостро [11, с. 155]».
Визр!вання ! становлення ново! цившзаци в!д-буваеться за двома напрямами — економ!чному ! по-заеконом!чному. На економ!чному формуеться гло-бальний ринок з вщповщними шститутами, на якому поглиблюеться м!жнародний розподт пращ. Учасни-ки ринку отримують вигоду в!д вшьного руху фактор!в виробництва, ефекту масштабу, прискореного розпо-всюдження шновацш. Завдяки перевагам глобал!заци, життя щлого поколшня людства супроводжуеться стш-ким економ!чним зростанням, унаслщок чого свгт став взаемозв'язаним ! взаемозалежним при змЩ балансу економ!чного впливу м!ж кранами [12]. Проте, розподт матер!альних вигод в!д глобал!заци е нер!вном!рним, особливо з огляду на присвоення меншютю светового ствтовариства невщповщно бтьшо! частки и плод!в, що обумовлюе зростання актуальност проблем еконо-м!чно! нер!вност ! справедливость
Зрештою, в рамках глобально! цившзаци посилюють-ся процеси асиметр!! у сенс! вщставання розвитку глобального суспшства вщ глобально! економши, на що особливу увагу звертае Д. Сорос, формулюючи нову парадигму — парадигму вщкритого суспшства. «Наше глобальне сус-шльство, — пише Д. Сорос, — складаеться з численних звича!в, традицш ! релшй. Що ж може стати для нього спшними щлями, що об'еднують? Як !дею якогось унь версального принципу я запропонував би !дею вщкритого суспшства, як я його називаю. Цей принцип, визнаючи властиве нашому глобальному суспшству р!зноманитя, все ж е достатньою концептуальною базою для створен-ня необхщних шститулв [13]». Маеться на уваз^ що саме визнання факту наявност р!зних щнностей в шших час-тинах свиу пор!вняно !з Заходом, турбота про ближнього
Рис. 1. Концепщя цивжзацшних i мiжкультурних вимiрiв мiжнародного менеджменту (побудовано автором)
на основi принципу взаемноста з елементами альтрузму мае стати основою побудови глобального вщкритого сус-птьства, яке вiтае i звеличуе нашу рiзноманiтнiсть. Д. Сорос стверджуе, що «будь-яю варiанти азiатських — чи ш-ших — цiнносгей можуть вписатися в глобальне вщкрите сусптьство за умови, якщо дотримуються також певнi ушверсальш цiнностi, що вщображають нашу схильнють до помилок i турботу про шших людей, — таю, як свобода слова i право на справедливий суд» [13].
З такою постановкою проблеми можна погодитися лише в тай частиш, що свобода слова i право на справедливий суд е невт'емною частиною розвитку, що минае. Нова цившзащя мае значно ширшу гаму цшностей, без прийняття яких неможливо ниш забезпечити сприй-няття держави i наци. Певною мiрою, нагальш з них ви-кладенi у Цтях розвитку тисячолiгтя (ЦРТ) ООН, що сформульоваш i прийнятi на себе свтаовими лiдерами у вереснi 2000 року. Зокрема, ООН поставила завдання перед мiжнародним ствтовариством до 2015 року до-сягнути вiсiм цтей: подолання бiдностi; забезпечення доступу до яюсно! освiти впродовж життя; забезпечення гендерно! рiвностi; скорочення дитячо! смертности по-лiпшення охорони материнства; боротьба з В1Л/СН1-Дом, малярiею та шшими захворюваннями; забезпечення сталого розвитку довк1лля; формування глобального партнерства в цтях розвитку.
Отже, глобалiзацiя принесла людству новтаню як1сть розвитку цившзацй. Проте, вона ще не спромоглася спо-нукати до створення втповщно! управлшсько! пщсисте-ми, спроможно! забезпечити гармонiйний розвиток. Це завдання залишилося для громадян свiту XXI столтатя як необхiднiсть пiдвищення якоста глобального управлiння. Однак, як втзначено у аналiтичному дослiдженнi свтао-вих фшансових органiзацiй, «це ще один парадокс 21 столтатя: фактори, що обумовлюють важливють пiдвищення якоста глобального управлшня — суперечливi штереси, взаемовиключнi стимули i вiдмiннiсть норм i цiннос-тей, — в той же час являються умовами, що роблять його реалiзацiю складною. В результата цього, ми спостерь гаемо так! невдачi на мiжнароднiй ареш, як Дохiйський раунд переговорiв, що проводився в рамках Всесвтаньо! торгово! оргашзацй i вiдсутнiсть домовленостi на Конференций зi зм1ни ктмату в Копенгагенi. Створення Групи двадцяти (020) сприймаеться як найбтьш перспективна подтя в областi глобального управлшня, однак й ефектив-н1сть на цш аренi ще чекае тдтвердження» [12].
Економiчна нерiвнiсть у р!зних зрiзах — у серединi кра!н та м1ж ними — як ! управлiнська неспроможнiсть як1сно виршувати проблеми глобального зростання через слабысть i неефективнiсть мiжнародних шститу-тав, угод i мереж залишать умови для нарощування гло-бальних ризиыв та !х наслiдкiв. Особливо це стосуеть-ся трьох комплекшв ризиюв, як дисбалансу у св1тов1й економ!чнш системi, тшьово! економiки та ланцюжка вода — продовольство — енерпя. До них треба додати фактори ризику, що класифiкуються мiжнародними ш-ституц1ями як так1, як1 потребуюсь уваги через втнесен-ня !х експертами до ризик1в з високим р!внем м1нливост1 та низьким р!внем достов1рност1, що може спричинити серйозш, непередбачуванi i недооцiненi наслiдки. Це — комп'ютерна безпека; демограф!чш проблеми; ресурсна забезпеченють; послаблення глобалiзацiйних проблем у
виглядi популютських заходiв вирiшення проблем еко-H0Mi4H0i HepiBHOCTi у випадку якщо пропозищя перестане вiдповiдати попиту; зброя масового ураження [12].
Ретроспективний погляд на цившзацшш процеси та вплив на них мiжнаpодного менеджменту дозволяе засвiдчити тeндeнцiю зростання pолi певних сфер i/або появу в них нових, що потребують вiдповiдних систем управлшня. Видтимо двi з них — розробка концепцш менеджменту втносин у межах свтаово!' цившзацй та мiж локальними цивiлiзацiями, формування нового глобального цившзацшного порядку та розробка систем розвитку i управлшня наддержавними процесами.
Лiтература
1. Hymer S. The International Operations of National Firms: A Study of Direct Investment / S. Hymer. — Cambridge: MIT Press, 1996.
2. Фукуяма Ф. Америка на распутье: Демократия, власть и неоконсервативное наследие / Фрэнсис Фукуяма ; пер. с англ. А. Георгиева. — М. : АСТ; АСТ Москва : Хранитель, 2007. — 282, [6] с. — (Philosophy).
3. Куриляк В. 6. Мiжкyльтypний менеджмент : мо-нографгя / Втаалша бвгешвна Куриляк. — Тернопть : Астон, 2004. — 239 с. (16, 42 д. а., рецензгя: д. е. н., проф. I. М. Школа. Мiжкyльтypний менеджмент // Репональ-на економша. — 2004. — № 4. — С. 216-218.
4. Поппер К. Открытое общество и его враги: В 2-х т. / пер. с англ. под ред. В. Н. Садовского. — М. : Феникс, Культурная инициатива, 1992.
5. Soros G. True Europeans now need a 'Plan B' / Financial Times. — .2011. — 12 Jul.
6. Сохацька О. М. Мiжнаpодний ринок послуг в умовах тpанснацiоналiзацii економши : монографгя / О. М. Сохацька, Ю. В. Мельник. — Тернопть : ТНЕУ, «Економiчна думка», 2009. — 280 с.
7. Хардт М. Множество: война и демократия в эпоху империи / М. Хардт, А. Негри ; пер. с англ. — М. : 2004.
8. Лукяненко Д. Г. 1мперативи eкономiчноi глобаль зацй / Д. Г. Лук'яненко // Глобальна економша XXI столтатя: людський вимip : монографгя / Д. Г. Лук'яненко, А. М. Поручник, А. М. Колот [та ш.] ; за заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Д. Г. Лук'яненка та д-ра екон. наук, проф. А. М. Поручника. — К. : КНЕУ, 2008. — 420, [4] с.
9. Трансформацгя процесу тpанснацiоналiзацii в умовах зростання невизначеноста глобального еконо-мiчного середовища : монографгя / [Ю. В. Макогон та ш.] ; шд ред. Т. В. Орехово!'. — Д. : Норд Прес, 2011. — 652 с.
10. Бистряков I. К. Метасистемш особливоста формування гeоeкономiчного простору розвитку / Геоеконо-мiчнi сценарй розвитку i Укра!на: моногpафiя / М. З. Згу-ровський, Ю. М. Пахомов, А. С. Фшпенко та in — К. : ВЦ «Академгя», 2010. — 328 с. (Сергя «Монограф»).
11. Старовойт I. С. Захтноевропейська i укра'н-ська ментальшсть. Компаративний аналiз / I. С. Старовойт. — Тернопть : СМНВП <^алог», 1995. — 184 с.
12. Global Risks 2011 Sixths Edition / World Economic Forum. — [Електронний ресурс. Режим доступу: http:// opim. wharton. upenn. edu/risk/downloads/WEF_Global-Risks_2011. pdf].
13. Soros G. Toward a Global Open Society / The Atlantic Monthly. — 1998. — January.
