CC BY
12by E.E. Sapogova. Tula: publishing house of Tula-GU, 2012. Pp. 113-126.
2. Brockmeyer J., Harre R. Narrative: problems and promises of an alternative paradigm // Question of philosophy. 2000. no. 3. Pp. 29-42.
3. Bruner J. Life as a narrative / per. m. Sokolova// Post-school psychology. 2005. no. 1. Pp. 931.
4. Kalmykova E.S., Mergenthaler E. Narrative in psychotherapy: patients ' stories about their personal history // Psychological journal, 1998, Vol. 19.No. 5. Pp. 97-103.
5. Karaulov Yu.N. Russian language and language personality. Ed. 6-E. M.: LKI publishing house, 2007. 264 p.
6. Trubina E.G. Narratology: basics, problems, prospects. Yekaterinburg: Ural University Publishing house, 2002, 104 p.
7. Sapogova E.E. "Remakes of life": constructing an autobiographical narrative / Izv. Tulgu. Ser. «Psychology». 2005. Issue 5.Pp. 200-228.
8. Sapogova E.E. Autobiography as a process of self-determination of the personality //Cultural and historical psychology. 2011. # 2.
МЕНТАЛЬН1 ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ^EÏ ГЕНДЕРНОÏ Р1ВНОСТ1 У ВИЩ1Й ШКОЛ1
ШВЕЦП
Дьомта Ю.В.
КЗ «Харювсъка гумантарно-педагогiчна академiя»
Харювсько'1 обласно'1 ради м. Хартв, Украша
MENTAL PREREQUISITES FOR THE DEVELOPMENT OF GENDER EQUALITY IDEA IN
HIGHER SCHOOL IN SWEDEN
Domina Iu.
ME "Kharkiv Humanitarian-Pedagogical Academy" Of the Kharkiv regional council Kharkiv, Ukraine
АНОТАЦ1Я
У статл встановлеш ментальш передумови розвитку ще! гендерно! piBHOcri у вищш школi Швеци, яК дослщникн пов'язують i3 формуванням шведсько! моделi держави загального добробуту, що визначае осо-бливий тип культури, поведiнкових стереотипiв, менталiтету шведiв, який складався iсторично, та державного фемшзму, де полiтика гендерно! рiвностi збiгаеться з iдеологiею держави, що знаходить тдтримку академiчноi спiльноти у системi вищо! освiти.
ABSTRACT
The study establishes the mental preconditions for the development of gender equality idea in the higher education system of Sweden, which the researchers associated with the formation of the Swedish model of the welfare state that defines a specific type of culture, behavioral stereotypes and mentality of the Swedes, which has developed historically, and the state of feminism, where gender equality policy coincides with the ideology of the state that has the support of the academic community in higher education system.
Ключовi слова: ментальш особливосп, передумови, вдея гендерно! рiвностi, шведська модель держави загального добробуту, державний фемшзм, вища школа.
Keywords: mental features, prerequisites, the idea of gender equality, Sweden model of welfare state, state feminism, higher school.
Постановка проблеми. Гендерна piBHicTb вь дпрае значущу роль у розбудовi демократичного суспшьства, лкшдаци будь-яких форм дискримша-ци за ознакою стап, досягненш сощального розвитку. Pi3rn суспшьства (i рiзнi культури) у своему прагненш досягти гендерно!' рiвностi можуть слду-вати рiзними шляхами, одночасно жiнки i чоловiки вiльнi обирати рiзнi (або подiбнi) ролi i рiзнi (або подiбнi) кiнцевi результати - вiдповiдно до сво1х уподобань i цiлей. У цьому контекстi особливу увагу привертае досвщ Швеци як однiеï з краш-ль дерiв, де гендерна рiвнiсть становить один зi скла-дових компоненпв полiтичного, соцiального та культурного життя сучасноï Швеци, де представники жiночоï та чоловiчоï статей майже рiвномiрно пред-ставленi у будь-якш сферi - освiтi та наущ, мистец-твi, промисловостi, навггь у полiтицi, а за такими
параметрами полiтичноï участi жiнок як представ-ництво в органах влади краïна випереджае багато краш свиу.
Аналiз останшх досл1джень i публшацш.
Термiн «гендерна рiвнiсть» (gender equality) отри-мав цiлий ряд визначень, що знайшло вiдображення у сучасних дослщженнях правознавцiв, культуро-лопв, соцiологiв, економiстiв та педагогiв (Н. Гри-цяк, С. Гришак, Л. Кобилянська, Т. Мельник, Н. Шведова та ш.). У доповщ Всесвгтнього Банку гендерна ргвнгсть розглядаеться у контекст розвитку, що передбачае рiвнiсть перед законом, рiвнiсть можливостей (включаючи рiвнiсть в отриманш ви-нагороди за працю та рiвнiсть у доступi до ресур-сiв), рiвнi можливостi висловлювати свою думку i заявити про сво1' штереси.
Зарубiжний досввд розв'язання проблем, пов'язаних i3 просуванням гендерно! р1вност1 у си-стем1 освiти i виховання студентсько! молодi, представлений роботами О. Вашетшо!, А. Брильово!, Н. Забелшо!, £. 1сраелян, Т. Марценюк, О. Токменко, А. Шарко та ш.
Як доводять дослщження (О. Воронiна, М. Ед-вардс (M. Eduards), О. Лебедев, I. Новжова, Е. Ор-лоф (A. Orlof), Н. Плевако, Е.-М. Свенссон та О. Гу-ннарсон (E. M. Svensson, Ä. Gunnarsson), Д. Стетсон (D. Stetson) та ш.), розглядаючи генезу 1де! гендерно! рiвностi у шведському суспiльствi загалом, i у вищiй школi зокрема, потрiбно виходити з переду-мов !! виникнення в ютори, способi життя та мента-льностi шведiв, як1 дослвдники пов'язують iз фор-муванням шведсько! моделi держави загального до-бробуту (Sweden model of welfare state) та становленням «державного фемшзму» (state feminism) у Швеци, бо саме через це, на думку Т. Марценюк, «гендерна рiвнiсть забезпечуеться на державному рiвнi, i питання рiвних прав i можливостей для чоловшв i жiнок е цiннiстю для шведського су-спшьства» [1, с. 43-44].
Мета статт полягае в дослвдженш ментальних особливостей шведсько! наци, яш стали передумовою в становленш та розвитку вде! гендерно! рiвностi як у суспiльствi загалом, так i у вищiй школi Швеци зокрема.
Виклад основного матерiалу. У XX столгтп розбудова держави загального добробуту у Швеци, теоретичним та щеолопчним фундаментом яко! стала, на думку Т. ^айнен, концепцiя з щеями «про побудову соцiально! та економiчноi демократй' та досягнення рiвностi в суспiльствi» [2, с. 25], ство-рювала сприятливi умови для включення «жiночого питання» у полггику рiвноправностi статей, яка ста-новила частину загально! полiтики «вирiвнювання» (тобто забезпечення можливо! рiвностi в доходах, умовах життя, рiвному доступi до матерiальних благ), що проводилася правлячою на той час сощал-демократичною парпею. Держава загального доб-робуту - проект державного устрою, що передбачае забезпечення необхвдного рiвня добробуту, якщо можливо, для вах громадян кра!ни. До !! ознак до-слвдники вщносять: перерозподiл багатства, демок-ратизацш, повну зайнятiсть, соцiальне партнерство, систему сощального захисту [3, с. 63]. Щд «шведською моделлю» зазвичай розумшть державу, яка успiшно поеднуе економiчне зростання з високим рiвнем соцiального забезпечення за певно! полггачно! стабiльностi i ввдносно! безконфлжтно-сп в суспiльствi. Значущим у характеристик шведсько! моделi Е.-М. Свенсон та О. Гуннарсон вважа-ють той факт, що «полггака гендерно! рiвностi ть сно переплiтаеться з щеолопею шведсько! держави» [4, с. 2]. Водночас Н. Плевако наголошуе, що: «шведська модель - це не тшьки економiчнi та сощальш ввдносини, це ще особливий тип куль-тури, поведiнкових стереотипiв, менталитету, який складався iсторично i не може зникнути за короткий час. Шведська модель закарбувалася в нацюна-льнiй свiдомостi, стала !! базовим елементом, як би неймовiрно це не здавалося» [5, с. 14].
Характерними рисами, що виявилися в процеа вторичного розвитку Швеци та покладеш в основу «шведсько! моделЬ», науковцi визначають: здат-нiсть шведiв до консенсусу, демократизм i соща-льну активнють, взаемоповагу, терпимiсть i толера-нтшсть, зокрема й у питаниях гендерно! рiзноманi-тностi, прагнення до рiвностi i справедливостi, високий рiвень правосвщомосп i повагу до закону.
Суттю шведсько! моделi дослвдники вважають компромюний шдхвд до розв'язання будь-яких сус-пiльних проблем, що передбачае досягнення цшей шляхом переговорiв з урахуванням рiзних поглядiв i думок при прийнятп важливих рiшень, зокрема й урахуванням позици представникiв ж1ночо! стап, при чому: «Як сьогоднi, так i сотнi рок1в тому воля окремих людей переплавлялася в колективну волю наци не за допомогою насильства (особливо у його вiдкритiй форм^, а через прагнення досягти консенсусу» [5, с. 7-8]. Схильнють до сощальних i пол1-тичних компромiсiв, включаючи й компромiси у взаемоди мiж статями, е важливою рисою шведсько! толерантностi, одним iз складников яко! е гендерна толерантшсть - неупереджене ставлення до представникiв iншо!' статi, неприпустимють проявiв сексизму, тобто «дискримiнацi! за ознакою як бю-логiчно! (чоловж-жшка), так i сощально-культур-но! (сконструйовано! та/або зпдно з якою вщбува-еться iдентифiкацiя) статi» [6, с. 211], також це «активна тдтримка тих, хто ввдчував на собi будь-який вияв тендерного насильства, на когнггавному, емо-цiйному та поведшковому рiвнях» [7, с. 140], i, на-прикiнцi, це й визнання гендерного розма!ття (gender diversity), яке полягае у неоднорвдносп ж1-ночо! та чоловiчо! груп, представники яких в1,^з-няються мiж собою за вiком, етнiчним походжен-ням, релiгiею, гендерною iдентичнiстю тощо (особливо з огляду на високу к1льк1сть мiгрантiв у кра!ш). Виявляеться толерантнiсть шведського сус-тльства не лише у реальному житп, але й шдкрш-люеться рiзними державними механiзмами, зокрема законодавством. У 2009 рощ став чинним но-вий Акт про дискримiнацiю (Diskrimineringslag (2008:567)), який замшив собою попередш анти-дискримшацшш закони (у сферi трудових вщно-син, у мiжетнiчних ввдносинах, у сферi освгга та iн.), i додатково ввiв заборону на дискримiнацiю за вшом та гендерною iдентичнiстю.
З культурою проведення переговорiв, умiнням створювати партнерсьш взаемоввдносини на основi прийняття консенсусних ршень пов'язують ще одну ввдмшну рису шведсько! моделi, що з давшх часiв вiдрiзняе шведiв ввд iнших народiв - демократизм. 1сторично склалося, що вiдмiнностi мiж станами та прошарками населення проявлялися у Шве-цi!' не так очевидно, а становi обмеження та привше! мали досить умовний характер, обумовлюючи ста-новлення громадянського суспiльства, процес якого характеризуеться не лише досягненням ком-промiсiв рiзних соцiальних сил, але й iсторiею «бо-ротьби (хоча i не антагошстично!) за сво! соцiальнi права робiтникiв, ж1нок, службовщв» [8, с. 45]. Ця боротьба розпочалася у другiй половинi Х1Х ст. у
виглядi народних рухiв, яш народжувалися як вщ-повiдь на проблеми, що виникали у ходi суспшь-ного розвитку, i стали «школою демократ для населения, яке ввдчувало необхiднiсть дiй для бажа-них змiн i сили для здшснення цих цшей».
Як рiзновид народного руху, ж1ночий рух ви-ник у Швецй' через невдоволешсть шведськими женками свого становища i наявною у суспшьстш не-рiвноправнiстю статей, його початок асоцшеться з першою шведською фемшюткою - Фредрiкою Бре-мер, яка заснувала в 1884 р. Асощащю (Fredrika Bremer Association), що боролася за надаиия женкам права власносп та розпорядження майном, пред-ставництва жшок у шк1льних радах i комитетах iз роботи з бвдними. Жiночi асоцiацiï активно висту-пали за економiчну самостiйнiсть ж1нок, тдтриму-вали права працюючих матерiв. Головш положення програми фемiнiсток становили: доступ жшок до освiти на рiвних правах iз чоловiками, 1'х самореаль зацiя в професiйнiй дiяльностi. У 1902 р. був ство-рений на чолi з журналiсткою та педагогинею-ре-форматоркою А. Вiтлок Нацюнальний союз на nid-тримку виборчих прав жток, що сприяв мобшзаци жшочого руху в рамках суфражизму, завдяки якому визнання за жшками права голосу вiдбулося в про-цесi перегляду конституцй' Швецй' в 1919-1921 рр. [2, с. 25]. Вщзначимо, що розвиток народних рухiв та методи, що застосовуються ними, школи не були пов'язаш з насильством, навпаки, влада в Швецй не тшьки не заважала активносп 1'х учасник1в, а й сприяла х'х успiху [5, с. 8].
Шведи, за словами Ё. Естнг-Андерсена, вва-жаються iсторично сприйнятливими до основних сощал-демократичних цiнностей - свободи, рiвно-стi, солiдарностi, бо «принципи добробуту i солвда-рностi вже були закладеш в особливiй сощальнш структурi Швецй», де жоден клас не мав в1дчутнох' переваги щодо iншого [9, с. 74]. I як засввдчуе О. Лебедев: «У шведському соцiумi переважала вщно-сна рiвнiсть при практично непомiтних класових протирiччях, i часто селянськ1 громади в Швецй мали не менше впливу на прийняття соцiальних рь шень, н1ж духовенство або дворянство» [8, с. 37].
Отже, наступна риса, притаманна шведськ1й нацй' та найб№ш поцiноваиа шведами, - це праг-нення до рiвностi i справедливость Шведський по-л1толог М. Едвардс вважае рiвнiсть i справедли-вiсть фундаментальними цiнностями у полггачнш культурi Швецй [10]. Вимога справедливосп тут ть сно пов'язана з егалтгаризмом (фр. égalité - рiв-тстъ), тож виражаеться, насамперед, у рiвностi перед законом, однаковому для всiх доступi до отри-мання медичнох' допомоги, освiти, шформаци. Рiвнiсть, на думку шведських дослвднишв, збшь-шуе соцiальну активнiсть, дiевiсть громадянського суспiльства, дае бiльшу незалежшсть iндивiду.
Однiею з вiдмiтних рис шведiв, що якнайбь льше сприяе забезпеченню гендерно!' рiвностi на державному рiвнi, вважаеться правосвiдомiсть i за-конослухиянiсть шведiв, що виражаеться у твердш впевненостi у тому, що «закони однаково непору-шнi як для пересчного громадянина, так i для надь леного владою чиновника» [11, с. 67].
Високий piBeHb гендерно! piBHOCTi в сканди-навських кра!нах загалом, i в Швецй зокрема, нау-ковцi безпосередньо пов'язують i3 прийняттям сус-пiльством цшностей сощально! piвностi, а також полгтики, що стала наслвдком розвиненого жшочого руху й отримала назву «державного фемшь зму». На думку Д. Стетсон, «державний фемiнiзм» - концепщя, яку розроблено в дослщженнях скан-динавсько! держави загального добробуту, де вче-ними пiдiймаeться питання щодо впливу державно! полiтики на полшшення становища ж1нок [12 с. 197]. Основна щея такого типу фемшзму криеться у дружньому ставленш суспiльства до ж1нок, що вважае проблему забезпечення piвних прав жшок одшею з пpiоpитетних задач, а !х розглядае не як «маpгiналiзованi жiночi групи», що перебувають у шдпорядкованому становищi, а, навпаки, як актив-них учасник1в у д1яльносп державних структур pi-зних piвнiв [13, с. 22]. Зпдно з теоpiею державного фемiнiзму наявнiсть активних фемiнiстських груп створюе умови для позитивного реагування оpганiв влади i упpавлiння на введения гендерних шстру-ментiв i включення компонентiв гендерно! поль тики до !х дiяльностi i процес прийняття piшень [1; 2; 14].
Головними ознаками державного фемшзму дослiдники вважають: декларування принципу piв-ностi ж1нок iз чоловжами в конституцй' кра!ни i його вплив на запропоноваш стратеги; закршлення конституцiйного принципу piвностi у законодав-ствi; монiтоpинг полiтики piвностi та !! pезультатiв; створення нацiональних механiзмiв iз забезпечення гендерно! piвностi; розвинений фемшютський рух
У Швецй', на думку Т. ^айнен, «державний фе-мiнiзм» проявився у «фоpмуваинi офщально! щео-логи, полiтики та шститупв piвностi статей, знач-ному збшьшенш представництва ж1нок в органах влади, складанш державно! та мунiципально! систем фшансування ж1ночих оpгаиiзацiй i станов-леннi гендерних дослiджень у вищш школi» [2, с.
3].
1нтенсивний процес iнституцiоналiзацi! нацю-нальних ж1ночих та гендерних дослвджень, а вщтак i просування 1де! гендерно! piвностi, у вищiй школi Швецй почав ввдбуватися, за свiдчениям М. Елiа-ссон (M. Eliasson) [15, с. 47], у 1980-ri роки ХХ ст., коли до ушверситетських структур стали включа-тися об'еднання жiнок-науковцiв (часто неформальна, як1 займалися фемiнiстськими дослщжен-нями. Починаючи з вiдкpиття у м. Упсала у 1978 рощ центру жшочих дослiджень у найстаршому унiвеpситетi Швецй (Uppsala universitet), протягом пiвтоpа десятилiть подiбнi жiночi центри, багато з яких пiзнiше були перейменоваш в центри гендерних дослщжень, ввдкрилися в найбiльших вишах кра!ни: в технологiчному унiвеpситетi м. Лулео (Luleä Tekniska Universitet), в ушверситетах мют Ге-теборг (Göteborgs Universitet), Лунд (Lund Universitet), Лiнчопiнг (Linköpings Universitet), Стокгольм (Stockholm Universitet), Оребро (Örebro Universitet), Умео (Umeä Universitet), у вищiй школi м. Евле (Högskolan i Gävle) та ш.
Е.-М. Свенсон та О. Гуннарсон наголошують на важливосп системи освгга для досягнення гендерно! рГвностГ ОсвГту вони розглядають засобом змши гендерно стеpеотипiзованого вибору, як у са-мiй системi освгга, так i в пpагненнi до професшно! кар'ери, i можливостях на ринку пращ. Науковщ за-значають, що: «демократичш цiнностi, якi пронизу-ють значну частину освiтньоï теори та практики, всебiчно охоплюють гендерну piвнiсть, тож школи, а також заклади вищоï освiти вже давно зобов'язаш заохочувати до гендерно! piвностi» [16, с. 49-50].
За результатами урядово! доповiдi з жiночих дослщжень у 1996 р. шведським Риксдагом було ухвалено piшення щодо заснування Нацгонального секретаргату з гендерних досл1джень (швед. Nationella sekretariatet för genusforskning vid Göteborgs universitet) [17], який 2 вересня 1998 року, за фшансування Мшстерства освгга, розпо-чав свою роботу у Гетебоpзi. Секpетаpiат, до прав-лшня якого входить голова i шють членiв, вщсте-жуе i координуе роботу науковщв i молодих досль днишв, як займаються гендерними проблемами (фемiнiстськими, жшочими, чоловГчими i квГр дос-лвдженнями) на базi унiвеpситетських i незалежних центpiв. Основш завдання секpетаpiату полягають у здiйсненнi загального огляду гендерних досль джень у Швецiï; поширенш pезультатiв дослiджень серед академiчноï сшльноти, полггашв, у гpомадi тощо; шдвищенш усвiдомлення значущостi генде-pMï тематики, зокрема досягнення гендеpноï рГвно-сп, як на державному рГвш, так i в сусшльнш свщо-мосп шведiв; аналiзi можливостей гендерно1' штег-раци в уах сферах дослщжень.
Висновки та пропозицп. Все вище викладене дозволяе дшти висновку, що ментальш передумови розвитку 1де1" гендерно1' рГвностГ у вищш школГ Швеци дослщники пов'язують Гз формуванням шведсько1' моделГ держави загального добробуту, що визначае особливий тип культури, поведшкових стереотитв, менталитету шведГв, який складався Гс-торично, та державного фемшзму, де политика гендерно!' ршносп збГгаеться з Гдеолопею держави, знаходячи пГдтримку академГчно1' спГльноти у сис-темГ вищо1' освГти. До вГдмггаих рис нацГонального характеру шведГв i 1'х побуту вГдносять здатнГсть шведГв до консенсусу, що передбачае компромГси у гендернГй взаемоди; взаемоповагу, терпимГсть i то-лерантнГсть, зокрема й у питаннях гендерно1' рГзно-маштностц демократизм i соцГальну активнГсть, що виявляються у поширеннГ народного, у тому числГ жшочого, рухГв i жшочо1' активностГ; прагнення до рГвносл i справедливостГ, що враховуе й гендерш аспекти; високий рГвень правосвдомосл i повагу до закону, що дозволяе дотримуватися норматив-них гендерних правил.
З огляду на вищевикладене, перспективи пода-льшого дослщження пов'язуемо з вивченням культурно--юторичних, соцГально-економГчних та суст-льно-полггачних передумов становлення Где1' генде-рно1' рГвностГ у шведському суспГльствГ, генезою ïï розвитку i впливу на процес гендерно1' сощалГзаци у вищш школГ Швеци.
Лiтература
1. Марценюк Т.О. Iнституцiйнi засади регулю-вання гендерних вiдносин: дис. ... канд. соц. наук: 22.00.03 / Нащональний ушверситет «Киево-Моги-лянська академiя». К., 2009. 307 с.
2. Тиайнен Т. В. Теория и практика феминистского движения в Швеции во второй половине XX века: автореф. дис. ... канд. ист. наук : 07.00.03 / Петрозаводский гос. ун-т. Петрозаводск, 2006. 36 с.
3. Чулицкая Т. Демонтаж государства всеобщего благосостояния. Палпычная сфера. 2005. № 4. С. 61-67.
4. Svensson, E.M., Gunnarsson A. (2012). Gender Equality in the Swedish Welfare State. Feminists law, Vol 2, No 1, 1-27.
5. Плевако Н. Шведская модель: прошлое и настоящее. Аналитическая записка. 2015. №11. 15 с. URL: http://instituteofeurope.ru/images/uploads/ analitika/an11.pdf
6. Круглова Н.В. Перспективы гендерной толерантности в России. Известия Российского гос. пед. ун-та им. А.И. Герцена. 2009. № 108. С. 210-217.
7. Доронша Т.О. Гендерна толерантшсть. Ен-циклопедiя прав людини: сощально-педагопчний аспект: кол. монографiя / кол. авт., за заг. ред. проф. Н.А. Сейко. Житомир: Волинь, 2014. С.139-141.
8. Лебедев А.С. Концепция социального государства в шведской политической науке. Генезис и эволюция: дис. ... канд. полит. наук : 23.00.01 / Санкт-Петербургский гос. политех. ун-т. Санкт-Петербург, 2014. 160 с.
9. Эспинг-Андерсен Ё. Создание социал-демократического государства благосостояния. Создавая социальную демократию. Сто лет Социал-демократической рабочей партии Швеции / Под ред. К. Мисгельда, К. Молина, К. Омарка. М.: Весь Мир, 2001. С. 71-110.
10. Eduards M.L. (1991) Toward a Third Way: Women's Politics and Welfare Policies in Sweden. Social Research 58 (3): 677 - 705.
11. Николаева Т.С., Козловская В.В. Шведский национальный характер: взгляд из России. XXXIV Неделя науки СПбГПУ: Материалы межвузовской научно-технической конференции. Ч. IX. 2006. С.67-68.
12. Stetson D. (1997). Gender and European Politics: The Limits of Integration. PS: Political Science & Politics, 30 (2), 195-197. doi:10.2307/420491
13. Марценюк Т. Фемшзм «по-шведськи» чи роль жшочого руху в забезпеченш гендерно! рiвно-сл у Швеци. Гендерний журнал «Я». 2010. № 4 (26). С. 22-25.
14. Воронина О.А. Гендерное равенство как структурный элемент государственной политики в скандинавских странах. Новый взгляд. Международный научный вестник. № 4. 2014. С. 133-151. URL: http://elibrary.ru/item.asp?id=21719948
15. Eliasson M. (1991). Feminist research in Sweden in the 1990s. Women's studies and research in the Nordic countries. Turku: Norma. P. 46-53.
16. Gunnarsson Ä., Svensson E.-M. (2009). Genusrättsvetenskap [Gender legal studies]. Lund : Studentlitteratur. 265 p.
17. Nationella sekretariatet för genusforskning vid Göteborgs universitet. URL: https://genus.gu.se/
