CC BY
10
Натал'т РАДЮНОВА
КУЛЫУРНО-1СТОРИЧН1 ПЕРЕДУМОВИ СТАНОВЛЕННЯ ФШОСОФСЬКОТ ОСВ1ТИ НА СЛОБОЖАНЩИН1 XIX СТ.
За сучасних умов, коли тдвищуеться роль фыософи у структурувант освт-нього й культурного простору, важливого значення набувае /сторичний досв1д. Ана-Л13 культурно-кторичних передумов ста-новлення фыософсько'1 освти на Слобо-жанщит XIX ст. сприяе розумшню сучасних освтшх процеав в УкраЫ. У статпи доводиться, що становлення фыософи в даному регют мае свою кторт / сво\ традици, «прочитання» яких дае ключ до розумшня регюнального вим1ру освттх процеав у поеднант з европейською перспективою.
Культурне й освггне значения фшософп важко переоцшити, саме тому цей факт вважаеться очевидшстю 1 як такий вислизае з-пщ теоретично! рефлексп. Але такий анатз не е зайвим додатком до опис1в 1сторичних культурно-осв1тшх реалш та д1йсност1 укра!нського осв1тнього простору. Звернення до проблематики репрезентацп фшософп в освггньо-му простор1 Слобожанщини у XIX столгт дозволяе не ттьки конкрети-зувати виховну 1 б1льш широко — просв1тницьку функц1ю фшософп, а й сприяе розумшню сучасних освгтгх процес1в в Укра!н1, що наштовху-ються, серед багатьох шших перепон, також 1 на складнощ1, обумовлен1 попередн1м розвитком. Цими м1ркуваннями обумовлено звернення до дослщження осв1тньо! 1 культурно! 1сторп Слобожанщини кр1зь призму фшософсько! комушкацп, де значну роль вщграе св1тоглядна складова.
Розвиток фшософсько! думки на Слобожанщин1 вщбуваеться у двох напрямках. По-перше, це «живе фшософування». Воно характеризуеться вщсутшстю дисципл1нарного начала, ствердженням культу свободи. На-станова такого ф1лософування Грунтуеться не т1льки на принцип1 добровольного вивчення фшософп, але й на визнанш свободи вибору л1тера-турно! форми, в як1й подаються думки, у свобод1 особист1сного самови-раження, у вщмов1 вщ каношзованого (за схемами та прим1рниками) роз-
гортання сво1х думок. Цим зумовлет таю типов! форми живого фшо-софування як листи, нариси, статт особистiсно-сповiдального характеру тощо. Фшософська думка тут досить часто набувала публщистичного та художньо-поетичного виразу. По-друге, це зародження ! розбудова ште-лектуальних практик рацюнального, лопчного ! загальнонаукового мис-лення, як! зазвичай називають «шституцшною», «академ!чною» або «про-фесшною» фшософ!ею.
Безсумшвно, становлення ушверситетсько! фшософп в Харков! мае свою !стор!ю, отже, традицп, що характеризують духовне життя на Сло-божанщин!. Саме тому, визначення специф1ки ушверситетсько! фшософп на теренах Слобщсько'1 Украши передбачае звернення до тих культурно-!сторичних реалш, в яких вщбувалося становлення фшософсько! думки рег!ону.
Слщ вщзначити, що у становлент украшсько'! вищо'1 освгти на злам! домодерно! культури ! становлення раннього модерну, особливе значення вщграли так зван! народн! школи, створенню яких сприяла та обставина, що регюн заселяли вихщщ з Правобережно! та Наддншрянсько! Украши, де розвинутою була традиц!я створення братств, братських шк!л та друка-рень при них. Переселенц! приносили на нов! м!сця мешкання ц! тра-дицп, саме тому вже в кшщ XVII ст. на Слобожанщит виникае значна ыльюсть шыл. 1сторична реконструкцм цього процесу дозволяе видшити певн! аналог!! !з становленням громадськост!! публ!чност! у европейськш традицп.
Зокрема слщ сказати, що братсью школи на теренах Украши мали бшьш широке культурне значення, шж просто освггаш заклад. У них в!дбувалася вторинна соц!ал!зац!я молод!, що мала нахил до осв!ти ! праг-нула зм!нити долю Украши, а разом з цим — ! культурно-освггш ланд-шафти батьювщини. Перш! систематичн! вщомост! про розвиток народ-них шк!л на теренах Слобожанщини м!стяться у матер!алах перепису Слобщських полк!в, проведеного у 1732 р. майором лейб-гвардп Семе-н!вського полку Хрущовим. За даними цього перепису таких шк!л було близько 129. Цей ыльюсний показник свщчить про суттев! змши у структур! укра!нського осв!тнього простору, якщо пор!внювати його з цен-тральними регюнами Росп та Схщно'1 бвропи. Окр!м того, при церквах д!яли церковнопарафiяльнi школи. Посада дяка при церкв! була з'еднана з посадою шильного учителя. Викладалися у таких школах церковносло-в'янська та рос!йська грамоти, але навчання повинно було вестися украшською мовою. Багато вчител!в-дяк!в мандрували в!д школи до школи. € випадки, коли так! мандри продовжувалися ылька десятил!ть. Так, мандр!вний дяк Кузьма Порадин мандрував по селах з час!в царювання цариц! Анни до друго'1 половини царювання Катерини II, коли вже навгть скасована була автономм Слобщсько'1 Украши ! заборонен! мандр!вки обивателям [2, 181—202]. Слщ зауважити, що в цих освгтгх мандр!вках, як! досить часто перетворювалися на рутинн! повсякденн! практики,
фopмyвaлacя щe дocить дифyзнa кyльтypнo-ocвiтня гpoмaдcькicть, якa iнiцiювaлa змiни в ocвiтньoмy пpocтopi.
Дyxoвнa aктивнicть Kиeвo-Moгилянcькoï aкaдeмiï визнaчae шляxи poзвиткy iншиx нaвчaльниx зaклaдiв та Укpaïнi, y тoмy чиcлi й Xap^-cькoгo кoлeгiyмy (1726 p.), який yжe в пepшi poxH cвoгo icнyвaння видь лявcя cepeд iншиx дyxoвниx шк1л i швид^ нaбyвaв виcoкoгo cтaтycy, ж-peдyciм зaвдяки тoмy, щo мaйжe в« пepшi пpoфecopи тa кepiвництвo 6ули виxiдцями з Kиeвo-Moгилянcькoï aкaдeмiï. Koлeгiyм вжe нa пoчaткy 30-x pp. XVIII ст. дocяг тoгo oбcягy диcциплiн, який мaлa Kиeвo-Moги-ляжьга aкaдeмiя. Cтpyктypa пoдiлy нaвчaльниx диедиплш нa oкpeмi шкoли (клacи) зaлишaлacь мaйжe бeз змiн дo peфopми пoчaткy XIX cтoлiття, лишe mp^m^ пoпoвнюючиcь нoвими пpeдмeтaми. Пoвний xypc cклaдaвcя з вocьми шкiл: фapa, iнтимa, гpaмaтикa, cинтaкceмa, м-erara, pитopикa, фiлocoфiя тa бoгocлoв'я.
B ocнoвi фiлocoфcькиx кypciв пpoфecopiв Xapкiвcькoгo кoлeгiyмy в пepшiй пoлoвинi XVIII ст. 6УЛИ кypcи, зaпoчaткoвaнi Mитpoфaнoм Crto^ винcьким тa Плaтoнoм Maлинoвcьким, в ocнoвy якиx бyлo пoклaдeнe вчeння Apиcтoтeля. Cпиpaючиcь нa вчeння Apиcтoтeля пpи виклaдaннi ф^^фи, вoни звepтaлиcь тaкoж дo cпaдщини вчeниx-гyмaнicтiв, тaкиx як Epaзм Poттepдaмcький, Ян Koмeнcький тa iн. Taкoж ^и пiдгoтoвцi cвoïx кypciв (фiлocoфcькi xypra дoвгий чac 6УЛИ aвтopcькими) виклaдaчi звepтaлиcь дo пpaць I. Гiзeля, C. Явopcькoгo, Ф. Пpoкoпoвичa тa iншиx зacнoвникiв yкpaïнcькoï фiлocoфcькoï думки. ^читаючи з дpyгoï пoлo-вини XVIII ст. i дo пoчaткy XIX cт. в ocнoвy виклaдaння ф^^фи в Xapкiвcькoмy кoлeгiyмi тa нa Укpaïнi в цiлoмy бута пoклaдeнa ляйбшда-вoльфiaнcькa cиcтeмa, щo знaйшлa cвoe вiдoбpaжeння в паучнику нь мeцькoгo фiлocoфa Ф.X.Бayмaйcтepa. Зpeштoю, звaжaючи нa дiaлoгiчнy пpиpoдy фiлocoфcькoï кyльтypи, якa poзвивaeтьcя чepeз плщну взaeмoдiю з витвopaми iншиx нaцioнaльниx кyльтyp, щo cпiлкyютьcя нa зaгaль-нoeвpoпeйcькoмy rpyrni, ocoбливe знaчeння пpидiлялocя вивчeнню ф1го-coфiï. Taк бyлo peкoмeндoвaнo вивчaти пepшoджepeлa, пo мoжливocтi, мoвoю opигiнaлy. Oднieю з вимoг щoдo виклaдaння ф^^фи бyлo: «...нaвчaти пo фopмi cилoгicтичнiй, poбити зaпepeчeння тa пpиймaти пpиcтoйнi piшeння та ocнoвi пpaвил i зaкoнiв ф^^ф^кт» [5, 40]. Oтжe, oднieю з ocвiтнix фyнкцiй Koлeгiyмy бyлa кyльтypнa iнтpoдyкцiя дyxoвниx здoбyткiв зaxiднoï Gвpoпи.
Зaгaлoм cиcтeмa ocвiти в Koлeгiyмi вiдпoвiдaлa eдинiй ocвiтянcькiй пapaдигмi, щo вiдбyдoвyвaлacя в тi чacи та yкpaïнcькoмy кyльтypнoмy пpocтopi. Koлeгiyм мaв pиcи пpoтoдeмoкpaтичнoï opгaнiзaцiï aкaдeмiчнo-ш життя: цe був вcecтaнoвий нaвчaльний зaклaд, щo пpoдoвжyвaв кpaщi тpaдицiï yкpaïнcькoï ocвiти. Cлiд ocoбливo вщзтачити йoгo кyльтypнy мiciю, щo cпpиялa ceкyляpизaцiï дyxoвнoï кyльтypи peгioнy, тим caмим пocилюючи пoпит нa гyмaнiтapнi знaння i пepeдyciм нa фiлocoфiю. Aлe
цe 6ули лишe пepшi кpoки нa шляxy iнcтитyaлiзaцiï ф^тоф^^го зтан-ня нa Cлoбoжaнщинi тa пpoфecioнaлiзaцiï ф^^фи.
Бeзпepeчнo, Cлoбoжaнщинa зaвжди бyлa мicцeм cпiвicнyвaння тpa-дицинж i нeтpaдицiйниx, пpoфeciйниx i пoпyляpниx фopм фiлocoфcькoгo знaння i вiдпoвiдниx пpaктик, якi, yтвopюючи cклaднi «py^yp^ œpera-нaння, фopмyють кyльтypний лaндшaфт peгioнy. Ocoбливicть пoпyляpнoï ф^^фи, тавоть нeзвaжaючи нa тe, щo вoнa зaлишaeтьcя пoпyляpнoю, та-лягae в тому, щo вoнa видiляe гpaмoтниx тa нeгpaмoтниx. Toж пoпyляpнa ф^^фм зaкpiплюeтьcя 3a ocвiчeними. Гpaмoтнi cтaнoвлятьcя нeфop-мaльнoю eлiтoю, cвoepiдним ДИФУЗНИМ клyбoм ocвiчeниx, ane чepeз пepioдикy poзcyвaeтьcя ВУЗЬКИЙ пpocтip apиcтoкpaтичнoгo cano^. Ф^-coфiя пpиxoдить у пoмeшкaння тaк звaнoгo тpeтьoгo cтaнy, cтвopюючи тим caмим пepeдyмoви для дyxoвнoгo пpopивy, 6o дo oбiгy ввoдятьcя ф^-coфcькi пoняття у пoпyляpниx вipшax, oпoвiдaнняx тa фeйлeтoнax тoщo. Boни cклaдaють cвoepiднi paмки, в мeжax якиx вiдбyвaeтьcя здiйcнeння ca-мoycвiдoмлeння тa фopмyвaння дocвiдy cвiдoмocтi. Дo тoгo ж, зaвдяки та-пyляpизaцiï ф^^фи тaкi ключoвi ф^^ф^ю пoняття, як po3y^ cyб'eкт, кaтeгopiя тoщo зaлyчaютьcя дo життeвoгo cвiтy Cлoбoжaнщини.
Taкoж вiдбyвaeтьcя пepeocмиcлeння cтaтycy ф^^фи як нayки у cвiдoмocтi бiльшocтi cлoбoжaн. Фiлocoфiя пpoникae у життя пpocтиx лю-дeй, cтвopюe cпpиятливi yмoви для миcлeння тa нaдae мoжливicть для po3-витку cyмiжнoгo cycпiльнo-гyмaнiтapнoгo знaння. Пoпyляpизaцiя ф^-coфiï cтвopюe тaкi cyмiшi як «Пiчник-Фiлocoф», «poзyмoвий фiзioлoг», «гoлoвa бeз po3^y — шaпкa» тa ш., чepeз якi вiдбyвaeтьcя пpoникнeння пpocвiтницькиx iдeй тa cтpyктypyвaння пoля зтань у peгioнi. Bиxiд ф^-coфiï у життеву плoщинy знaчнo poзшиpюe тeмaтичнe пoлe caмoï ф^-coфiï. Зacтocyвaння пoняття ф^^фи у пoвcякдeннoмy бyттi вимaгae po-зyмiння тога, щo тaкe фiлocoфiя, xтo тaкi фiлocoфи i якими пpoблeмaми вoни пepeймaютьcя. Taк нa cтopiнкax «Укpaинcкoгo вecтникa» зycтpiчaeмo пopiвняння пiчникa з фiлocoфoм: «цeй пiчник нaлeжить дo чиcлa тиx rnce-лян як й кaжyть, i дiють, як ^a^mm фiлocoфи» [З, 12].
Moжнa гoвopити пpo двa ocнoвнi тлyмaчeння фiлocoфa нa Cto6O-жaнщинi пepшoï пoлoвини XIX cтoлiття — да пpaктичний фiлocoф тa фiлocoф-нayкoвeць. Ocнoвнe зaвдaння фiлocoфa-нayкoвця poзyмieтьcя як ташук icтини в ïï тeopeтичниx пoбyдoвax. «Ф^^ф дiйcнo кopиcний для туки цe тoй, який oб'eднye твopчy уяву тa cтpoгicть cyджeння» [8, Ч. 4, № 21, c. 105]. Пpaктичний фiлocoф — вiдтвopюe icтинy в мoдeляx жит-тeтвopчocтi. Oтжe, пoпyляpнa фiлocoфiя е кoмyнiкaтивнoю пpaктикoю вiдтвopeння й пepeглядy ф^^ф^^'! тpaдицiï. З iншoгo бoкy, пoпyляpнa фiлocoфiя «вплiтae» фiлocoфcькi пoняття в дyxoвнe життя cycпiльcтвa, cпoнyкae дo пpocвiти нe лишe пpeдcтaвникiв вищж cтaнiв, aлe й нижчж. Пoпyляpизaцiя фiлocoфcькиx iдeй в пyблiциcтичниx тa пoeтичниx лiтepa-тypниx жaнpax та Cлoбoжaнщинi XIX cтoлiття мaлa вдвину ден-тичнicть. З oднoгo 6OXY пoпyляpнa фiлocoфiя cпpиялa cтaнoвлeнню ф^-
^фи як туки, зaклaдaлa фyндaмeнт для тeopeтичнoгo шзтання icтини. З iншoгo — пoпyляpизaцiя фiлocoфcькoгo знaння мaлa вeликe знaчeння для poзбyдoви cвiтoгляднoï кyльтypи cлoбoжaнcькoгo peгioнy.
Caмe тoмy для peamaujï eвpиcтичниx мoжливocтeй Cлoбoжaнcькoгo фopмaльнoгo i нeфopмaльнoгo ocвiтньoгo пpocтopy XIX cтoлiття здaeтьcя нeoбxiднoю peкoнcтpyкцiя тaкoгo po,ay cпiлкyвaння, щo дoзвoляe збepeгти житгевий плaн тa cпpямoвaнicть вiтчизнянoï ф^то^ф^^ думки. У ^o-му rnpe^^e пocтaть Г. Cкoвopoди, якoгo aж нiяк нe нaзвeш кaфeдpaль-ним фiлocoфoм, aлe пpoфeciйнicть йoгo ф^^ф^кт poздyмiв нe викли-кae cyмнiвy.
Зayвaжy, щo ocвiтнe пoлe Cлoбoжaнщини у XIX cтoлiттi cтpyктypyвa-лocя пiд впливoм cкoвopoдинiвcькoï ^aa^n, яга пocилилa кyльтypo-твopчy i ocвiтньo-виxoвнy знaчyщicть фiлocoфcькoï кoмyнiкaцiï. Зaпoчaт-кoвaний Г.C.Cкoвopoдoю дocвiд живoгo фiлocoфyвaння CTae тieю виюд-нoю пoзицieю, з я^ poзпoчaвcя poзвитoк нeiнcтитyaлiзoвaнoï фiлocoфiï. Baжливим мoмeнтoм у цьoмy та^ямку e нacлiдyвaння дидaктичним пpaктикaм Cкoвopoди, вaжливoю pиcoю якиx e cитyaтивнa aдaптaцiя cвiтoгляднoгo, eтичнoгo i тeopeтикo-пiзнaвaльнoгo мaтepiaлy дo мiнливoï ayamopiü. Bиxoвaтeль i виxoвaнeць y Cкoвopoди CTae cвoepiднoю мшли-вoю aнтpoпoлoгiчнoю кoнcтaнтoю. У цьoмy ceнci Cкoвopoдa e бшьш peaлicтичним, н1ж Pycco тa пpeдcтaвники фpaнцyзькoгo мaтepiaлiзмy XVIII ст., 6o в1н тeopeтичнo збepiгae фyндaмeнтaльний aнтpoпoлoгiчний зв'язoк «yчeнь вчитeль». Brn пepeдбaчae пepeдбaчyвaнy i нeпepeдбaчyвaнy змшу cклaдy учн1в. Cкoвopoдa нaмaгaeтьcя poзшиpити cклaд щи ay^-TOpiï чepeз лaтeнтнe дeлeгyвaння вчитeльcькиx yпoвнoвaжeнь cвoïм onyxa-чaм. Йoгo пpocвiтництвo e нacaмпepeд нaмaгaнням aктивнo впливaти та нaceлeння.
Cкoвopoдa, вiдпoвiднo дo cвoгo тeopeтичнoгo вчeння, нaмaгaeтьcя пpaгмaтизyвaти плaтoнiзм, лaтeнтнo пpoгoлoшyючи мoжливicть ocвiтньoï eмaнaцlï. Aлe пpoлиття cвiтлa poзyмy, та таш думку, мoжe вiдбyвaтиcя та т1льки з eдинoгo цeнтpy, a з бaгaтьox цeнтpiв ocвiтньoï aктивнocтi дyxy. Oдним з пpoявiв ^ora e cкoвopoдинiвcькa вiдмoвa в1д eпicтeмнoгo cтилю фiлocoфyвaння i кyльтивaцiя aлeгopичнoгo.
Фiлocoфiя Cкoвopoди цe йoгo життя, в1н caм. Ця життeвa ^a^mm фiлocoфiя нe кopиcтyeтьcя кaтeгopiaльним aпapaтoм aкaдeмiчнoï фiлo-coфiï, a виpoбляe cвiй cимвoлiчний мeтoд, вiдтвopюючи ганву coкpaтич-нoгo дiaлoгy. Boнa пpизнaчaeтьcя тим, xтo oпaнoвye миcтeцтвo миатення. Пpиcтocoвyючи cкapб фiлocoфcькoгo миcлeння дo cтилю дyмaння пpo-cтoï людини, Г. Cкoвopoдa вiднaxoдить cвoepiднi фopми виxoвaння миc-лeння, дoпoмaгae людиш вiдшyкaти тoй шляx у житп, який бyдe нaлeжa-ти тшьки ]1й.
Фiлocoфcькa й життeвa тазищя Cкoвopoди яcкpaвo peпpeзeнтye piзнi cпocoби нaближeння дo фiлocoфcькoï диcкyciï: вapтo лишe згaдaти, як в1н збиpaв нaвкoлo ceбe нaтoвпи пpocтoлюдинiв i poзпoвiдaв ïм пoвчaння,
реконструювати стосунки Г. Сковороди з М. Ковал1нським чи Я. Пра-вицьким, а також створену фшософом атмосферу, в якгй розвинулась д1яльн1сть М. Караз1на, пов'язана з вщкриттям Харк1вського ун1верситету.
Цю тенденщю продовжують його послщовники, демократизуючи фшософське 1 св1тоглядне знання, що в ушверситетськш традицп висува-ло домагання на ел1тарност1. Оц1нюючи зусилля у цьому напрямку, слщ п1дкреслити, що вони сприяли передус1м п1двищенню св1тоглядно! куль-тури народу, намагалися зробити неймов1рне: вщкрити закриту станову культуру домодерного сусп1льства.
Д1йсно, якщо вдатися до 1сторичного екскурсу, то можна вщнайти на Слобожанщиш риси ново! модерно! епохи вже наприкшщ XVIII — початку XIX стол1ття. У цей час Харк1в являв собою патр1архальне сусшль-ство, роздшене на родинш кола, якг беруть активну участь у вщкритт1 та облаштуванн1 р1зних учбових заклад1в та наукових 1 благод1йних това-риств. вкатеришвський пер1од переважно перекладно! лггератури зали-шив у домашн1х б1блютеках дворян сво! пам'ятки, до яких п1зн1ше приедналася н1мецька м1стика та романтична сентиментальн1сть. У каталогах домашн1х б1бл1отек найб1льш в1домих представник1в Слоб1дського дворянства можна побачити твори Вольфа, Вольтера, Паскаля та 1нших захщноевропейських ф1лософ1в та просвгтиюв. Не лише у Xарковi, але й у пов1тових м1стах зустр1чалися люди з гарною осв1тою, переважно отри-маною у Московському ун1верситет1, з яким мали т1сн1 зв'язки 1ноземн1 дворянськ1 панс1онати, вщкрит1 у Xарковi наприкшщ XVIII стол1ття.
Надзвичайно важливу стор1нку в 1стор1! розвитку фшософсько! думки залишили дворянськ1 маетки, дослщження комушкативно! реальност1 яких вважаеться особливо перспективним з огляду на реконструкщю сло-божанського фшософського комушкативного простору. Також дво-рянськ1 маетки можна розглядати, послуговуючись терм1нолог1ею Вебера, як особлив1 культурн1 т1ла, як1 виразно демонструють перех1д в1д гео-граф1чно! топон1м1ки до структурування слобожанського осв1тнього простору у вигляд1 культурних тгл. Яскравим прикладом нешституцюнально! фшософсько! комушкацп була дмльшсть осередку друз1в 1 послщовниюв Г. Сковороди, яка не т1льки суттево впливала на духовне життя Слоб1д-сько! Укра!ни, але й стала передв1сником гуртк1в та об'еднань, що виник-ли наприкшщ XVIII — на початку XIX ст. на Слобожанщиш. На початку XIX столптя на територп краю сформувалися дек1лька штелектуальних гуртк1в, учасники яких ц1кавилися фшософ1ею, л1тературою, мистецтвом, наукою. Вони сформувались у маетках осв1чених пом1щик1в, таких як письменник 1 громадський дгяч Г.Ф.Кв1тка з Основи (Кв1тка-Основ'я-ненко), В.Н.Караз1н, власник села Кручик на Богодух1вщин1, рос1йський письменник 1 громадський дгяч О.О.Пал1цин, що мешкав у Пошвщ на Сумщин1, ботан1к Ф. Маршал фон Б1берштейн з Мерефи, любитель ф1ло-софГ! М.ЬКовалшський, чий хутор Пан-Iванiвка на Золоч1вщин1 став останн1м притулком для Г.С.Сковороди. [9, 106].
Haйбiльш вiдoмим i впливoвим був пpocвiтницький гypтoк, який iнoдi нaзивaють «Пoпiвcькoю aкaдeмieю». Члeни гypткa чac вiд чacy зби-paлиcя в будинку opгaнiзaтopa O. O. Пaлiцинa (вiдoмий apxiтeктop CyH-щини, rne^ пepeклaдaч), читaли peфepaти та лiтepaтypнi i cвiтoгляднi тeми, oбгoвopювaли нoвi видaння, твopи pociйcькиx пиcьмeнникiв, пiдiймaли питaння пpo вiдкpиття yнiвepcитeтy нa Cлoбoжaнщинi. Уci вoни бpaли aктивнy yчacть у вiдкpиттi Xapкiвcькoгo yнiвepcитeтy. ДЛ^-гaлiй, виcoкo oцiнюючи дiяльнicть цьoгo гypткa пиcaв, щo кpiм зaгaльнo-гo кyльтypнo-пpocвiтницькoгo впливу, «Aкaдeмiя» пiдгoтoвилa фунт для виникнeння вищoï ocвiти. Члeни гypткa дoxoдили думки, щo нaявнicть пeвнoï cпiльнoти вiльниx ocвiчeниx iндивiдiв е нeoбxiднoю пepeдyмoвoю фopмyвaння тa icнyвaння ж тiльки poзyмнoï вiльнoï ocoбиcтocтi, aлe й cпpияe зpocтaнню зaгaльнoï ocвiчeнocтi piднoгo кpaю. Дo гypткa вxo-дили лiтepaтopи, xyдoжники, гpoмaдcькi дiячi (B. Kapa3rn, C. Cтaнeвич, M. Ушижький, C. Глiнкa тa iн.). Члeнaми гypткa були й виxoвaнцi Ko-лeгiyмy, нaпpиклaд, apxiтeктop B. Яpocлaвcький. Biдвiдyвaли гypтoк лж-paтopи бpaти Бoгдaнoвичi, тaкoж виxoвaнцi Koлeгiyмy. B «Aкaдeмiï» бyвaв Г.C.Cкoвopoдa [7, 28]. Meтoю гypткa бyлa пpocвiтницькa тa пepeклaдaць-кa дiяльнicть, вивчeння дocягнeнь зaxiднoeвpoпeйcькoï кyльтypи. Tвopчi нaдбaння тoвapиcтвa, йoгo «фiлocoфiя» лишилacь жити, знaйшoвши в^гоння в дyxoвнiй нacтaнoвi дo caмoзaглиблeння, caмoпiзнaння, шля-xeтнoгo iндивiдyaлiзмy, пpaгнeннi дo cyвepeннocтi внyтpiшньoгo життя, щo збepiгaeтьcя впpoдoвж ycьoгo XIX cтoлiття як oзнaкa мopaльнoï м-зици бaгaтьox пpeдcтaвникiв нaйpiзнoмaнiтнiшиx вepcтв yкpaïнcькoгo cycпiльcтвa.
Фiлocoфcькa дyмкa poзвивaeтьcя i пoпyляpизyeтьcя у зaкpитиx irne-лeктyaльниx кoлax, нaявнicть якиx cклaдae ocoбливicть кyльтypнoгo лaнд-шaфтy Cлoбoжaнщини XIX cтoлiття. Bчeнa yнiвepcитeтcькa кopпopaцiя тa вчитeлi гiмнaзiй фopмyвaли oкpeмe iнтeлeктyaльнe кoлo. Haгaдaю, щo з ви^илям у Xapкoвi yнiвepcитeтy (1804 p.) ^ди читали 29 пpoфe-copiв-iнoзeмцiв, у тoмy чиcлi й пpoфecopи ф^^фи, якi вoднoчac були пpoфecopaми мaтeмaтики, фiзики, xiмiï тa iншиx нayк. Cepeд фiлocoфiв yнiвepcитeтy, бeзпepeчнo, пaльмa пepшocтi нaлeжить видaтнoмy нiмeць-кoмy пpoфecopy Й Б.Шдцу, який aктивнo пpoпaгyвaв iieï Kama, Фixтe, Шeллiнгa, нacaмпepeд iдeю cвoбoди, щo пpoнизye ycю нiмeцькy к^^чну фiлocoфiю. Ця iдeя знaйшлa вщгук i пpиxильникiв нa Cлoбoжaнщинi. Ocвiтяни мaли вeликe знaчeння для тoгoчacнoï Cлoбoжaнщини, вoни cпpияли пpocвiтництвy тa цивiлiзaцiï, пpивнocячи cвiт yнiвepcитeтcькoï тауки у вci coцiaльнi пpoшapки cycпiльcтвa як у caмoмy Xapкoвi тaк i в пpoвiнцiï. Унiвepcитeтcькe cepeдoвищe у cпoгaдax пpoфecopa K. Poммeля пocтae дoвoлi cтpoкaтим у нaцioнaльнoмy тa пapтiйнoмy ceнci. Пepeвaгy cклaдaли нiмцi тa фpaнцyзи, cepби й yrop^ пpиeднyвaлиcя дo ниx нeвe-личкими пapтiями. Звaжaючи нa cвoю кiлькicть нiмeцькi пpoфecopи yтвo-pювaли нaйбiльш згypтoвaнe кoлo. Hiмeцький клуб у Xapкoвi кopиcтyвaв-
ся популяршстю й складав конкуренцда дворянським салонам, перш за все, вщсутшстю офщшносл та дрес-коду, а також простотою та душев-шстю. Серед шмецьких професор1в, що закладали фундамент евро-пейсько! осв1ченосл на Слобожанщит й брали участь у неформальних комушкативних процесах К. Роммель вщзначае професора полгтачно'1 економп Ланга, фшософськи осв1ченого гсторика Рейта та свого найкра-щого товариша, окрасу ушверситету та юридично-полгшчного факультету, благородного фшософа Швейкарта [6, 69].
Визначальною характеристикою Харквського ушверситету початку XIX ст. було не стшьки перетворення його на центр шновацшних педа-гопчних пошукв, а насамперед на культурний, штелектуальний та свгго-глядний центр, який був репрезенташею 1де! свободи, а у певш часи i едино можливою ii дiйснiстю. Тож дослiдження наявних i прихованих культурно-освiтнiх та гсторичних смислш, щей, принципiв та настанов, що структурували унiверситетське життя як життя академiчноi сшльноти, мае суттеве значення у дослiдженнi чинникiв, що стоять на перешкодi ство-рення загальноевропейського освiтнього простору в умовах сьогодення.
Особливу роль у формуванш фшософсько'1 культури регiону вiдiграв Йоганн Баптист Шад (1758—1834), який працював у Харювському унiверситетi з 1804 по 1816 роки, читав лекцп з лопки, психологи, ме-тафiзики, етики, гсторп фшософп, природного права, теорп естетики; був одним iз провщних представник1в нiмецького iдеалiзму. Вш започатковуе фшософську школу та виявляе глибоку причетнiсть до формування того штелектуального середовища, в якому народжуеться професiйна фшо-соф1я. Становлення «харювсько! фшософсько'1 школи» вiдбувалося також пщ впливом вгшизняно'1 фшософсько'1 традицп, яку слушно називають сковородинiвською. Для Г.С.Сковороди е характерним констатац1я абсо-лютно'1 гармони людини i свiту, людини i суспшьства, людини i природи. Шад також розробляе проблему абсолютно'1 гармонй (J. В. Schad, Neuer Grundriss der transscendentalen Logik und der Metaphysik nach Principien der Wissenschaftslehre, Jena und Leipzig, 1801, S. 87—88). Вш наголошуе: «Усе повинне бути абсолютною гармошею!...» Отже, гармонiя е вихщним принципом як у Сковороди так i у Шада, але якщо шляхом i гаранпею ще'1 гармонй у Сковороди виступае серце, то у Шада практичний розум. Говорячи про основну проблематику, що культувалася серед представ-никiв «харювсько'1 школи Шада» слщ зауважити, що, в силу самого свого походження, вона мае амбiвалентну природу. Адже вона виникла саме в контекстi зггкнення традицiй. 3 одного боку, йдеться про кнування i ви-знання ушкального фiлософського знання, що Грунтуеться на розумiннi первинностi серця, з шшого — розуму. Визначити роль Шада у станов-леннi фшософсько'1 думки на Слобожанщинi можна розглянувши його впливи в декiлькох ракурсах. По-перше, слщ вщзначити тих фiлософiв, якi не навчалися у Шада, але в працях яких помгтш впливи його фшо-софп. Серед них, в першу чергу, слщ вщзначити представниюв «лопчного
нaпpямкy» — да caнкт-пeтepбypзький пpoфecop M. Taлизiн, тага <^o-гiкa» (1827) зa змктом i фopмoю дocить близькa дo «Лoгiки» пpoфecopa Шaдa, нaпиcaнoï у Xapкoвi (1812), тa гpyзинcький ф^^ф Coлoмoн Дo-дaшвiлi, який у 1827 po^ видaв «Kypc ф^^фи. Чacтинa I: Лoгiкa», якa нaпиcaнa пiд впливoм iдeй Шaдa. Дpyгy гpyпy cклaдaють yчнi Шaдa, щo бeзпocepeдньo нaвчaлиcя у ньoгo в cráax Xapкiвcькoгo yнiвepcитeтy, a згoдoм фopмyвaли кyльтypнe i дyxoвнe життя цapcькoï Pociï. Cepeд ниx алщ вiдзнaчити мaйбyтньoгo дepжaвнoгo paдникa A.П.Гeвлiчa (1790— 1861), який у 181З po^ зaxиcтив у Шaдa мaгicтepcькy диcepтaцiю з лaтинcькoï фiлoлoгiï, a в 1815 — дoктopcькy. Koлo тага iнтepeciв cклaдae тeopiя ecтeтики, cвiдчeнням чoгo e пpaця «Пpo upexpacra» (1818). У Шaдa нaвчaвcя тaкoж вiдoмий кpитик, пиcьмeнник тa пepeклaдaч Opecт Coмoв (179З—18ЗЗ). Ocнoвнa тага пpaця «Пpo poмaнтичнy пoeзiю» (182З). Зaвдяки фiлocoфcьким пepeкoнaнням Шaдa, який пpинocить iieï Фixтe дo Xapкoвa, C^G^^p^rn^ щo згoдoм виклaдaв icTOpœ в oднiй з xapкiвcькиx пмтазш, зaxoплюeтьcя пepeдoвими iдeями зaxiднoï ф^-coфiï тa пepeклaдae нa pocrn^xy мoвy пpaцю Фixтe «Bиpaзний виклaд тoгo, щo cклaдae cyттeвa craa нoвiтньoï ф^^фи» у 181З p.
TpeTO гpyпy фopмyють виклaдaчi, aд'юнкти тa пpoфecopи ф^^фи, якi cвoгo чacy нe тiльки зaxиcтили диcepтaцiï пiд кepiвництвoм Шaдa, aлe й у пoдaльшoмy звepтaлиcя дo poзpoбки фiлocoфcькoï тeмaтики. Cepeд пocлiдoвникiв Шaдa мoжнa виoкpeмити пpиxильникiв нaтypфmocoфiï (Ш^ллшга) тa пpиxильникiв тpaнcцeндeнтнoï ф^^фи (Фт^ i кaнтiaн-цiв). Cepeд пpeдcтaвникiв нaтypфmocoфcькoгo нaпpямкy aд'юнкт Гpoмoв, кoтpий у 1815 poцi зaxиcтив пщ кepiвництвoм Шaдa диcepтaцiю «Пpo взaeмoвiднoшeння зaгaльниx пpиpoдниx cил». Taкoж у 181З—1815 porax у Шaдa нaвчaвcя мaйбyтнiй pociйcький вчeний, пpoфecop Mocкoвcькoгo yнiвepcитeтy M.Г.Пaвлoв (179З—1840). Cepeд пpeдcтaвникiв тpaнcцeндeн-тaльнoгo нaпpямкy видiляютьcя П.M.Любoвcький, Iвaн Любoчинcький, Гycтaв Aдoльф Tecc дe Kaльвe, A.I.Дyдpoвич, I.Ф.Гpинeвич, П. Бpaзoль, П. Koвaлeвcький, Г. X^a^m^
Угopeць Гycтaв Aдoльф Гecc дe Kaльвe, який у 1810 poцi пepeïxaв нa Cлoбoжaнщинy, пepшим у Xapкoвi зaxиcтив у Шaдa диcepтaцiю з тeo-peтичнoï ф^^фи «Пpo cпpaвжнiй xapaктep ф^^фи тa ïï нeoбxiднicть» (1812). П. M. Любoвcький був oдним iз пepшиx cтyдeнтiв Шaдa нa era-кo-пoлiтичнoмy фaкyльтeтi, таим вiн cтaв мaгicтpoм ф^^фи. Гoлoвни-ми пpaцями Любoвcькoгo e «Cracre кepiвництвo дo дocвiднoгo дyшecлoв-лeння» (1815), у пepeдмoвi дo Hxora вiн aкцeнтye yвaгy читaчiв та тoмy, щo пpи cклaдaннi щй пpaцi кepyвaвcя cиcтeмoю пpoфecopa Шaдa, тa «Cпpoбa лoгiки» (1818), дe aвтop впepшe ввoдить дeякi лoгiчнi тepмiни pociйcькoю мoвoю. Bиклaдaч cлoвecнocтi в Gкaтиpинocлaвcькiй пмтазп Iвaн Любoчинcький пiд кepiвництвoм Шaдa зaxищae дoктopcькy диcep-тaцiю «Пpo aнтинoмiï чиcтoгo poзyмy» (1816), a в 1817 p. пишe пpaцю «Лoгiкa aбo poзyмoвчeння», в якiй у тpaдицiяx Шaдa визнaчae ocнoвнy
мету фшософп. Пом1чник Шада по кафедр1 фшософп з 1811 по 1819 pp. екстроординарний професор теоретично! i практично! фшософп А.1.Дуд-рович п1д його кер1вництвом захистив дисертащю «Про справжню кон-цепщю фшософп та ii абсолютну необхщшсть» (1814). Сл1д зазначити, що Шад рекомендував Дудровича як фах1вця об1знаного з ф1лософськими системами Канта, Ф1хте, Шелл1нга. Також пошукачем у Шада був май-бутнш професор Кшвського ун1верситету 1.Ф.Гриневич, котрий захистив дисертацшне досл1дження п1д назвою «Про вивчення фшософп та ii справжньо! природи» (1815). Саме Шад першим побачив у студент1 Гри-невичу майбутнього талановитого педагога, блискучого лектора, вщомого науковця. Характеризуючи цього студента вщзначав, що I. Гриневич — один 1з вчених студент1в, якого ми мали в ушверсите'п, i вш може з честю скласти екзамен на звання доктора у будь-якому ун1верситет1 [1]. Серед учн1в Шада були й так1, що захистили дисертацп на латин1: П. Бразоль «De imoralitate animorum» (1814), П. Ковалевський «De realitate ideae divini numinis» (1814). Досить ц1кавим свщченням еволюцп, що вщбувала-ся у свщомосп перес1чних громадян е захист дисертацп на здобуття сту-пеня доктора фшософп курським купцем Г. Хлапоншим «De principiis et objectis, uti et de causa differentiae systematum philosophiae theoreticae» (1813). 3 приводу захисту дисертац1й двома учнями професора Й.Б.Шада 1.Ф.Гриневича та П.А.Ковалевського 1снують факти, що зам1сть само-стшних докторських дисертацш вони представили компшяцп з опублшо-ваних праць i лекц1й свого вчителя [9, 67].
Отже, ^е! професора Шада знайшли п1дтримку серед його колег та учшв, i в цьому сенс! наявшсть ф1лософсько! школи на Слобожанщиш XIX ст. демонструе прилучення до певного типу наукового мислення. А особисто Й. Шад належить до тих, хто закладав традищю критичного осмислення здо6утк1в захiднoевpoпейcькo'i, передуем нiмецькo'i, ф^о-софП на теренах Слобожанщини.
Помггними постатями в юторп ф1лософсько! думки на Слoбoжанщинi були Людвп Генр]х Конрад Якоб (1759—1827), його «твори по фшософп та полгшчнш економП користувалися великою повагою, а його кеpiвництва з лопки, метафiзики, психолог]! та природного права були покладеш в основу викладання цих пpедметiв майже у вс1х нiмецьких унiвеpcитетах i навпъ за межами Hiмеччини» [2]. Перший ректор I. Рижський, який до призна-чення на посаду ректора видав курс з лопки пщ назваю «Умocлoвiе або ро-зумова ф1лософ1я, писана 1ваном Рижським у С.-Петербурзькому Прничо-му училищ1 на користь юнацтву, що навчаеться в ньому» (СПб., 1790 р.) [2, 34]. Значну роль у cпpавi розвитку ф1лософсько! думки сло61дського регюну вiдiгpали В.Н.Каразин, 1.Ф.Тимковський, Т.В.Осиповський, К. Ром-мель, Ф. Пзе, Г.Г.Кopiтаpi та 1н.
Саме тому юнують вс1 пiдcтави назвати перше деcятиpiччя icнування Xаpкiвcькoгo унiвеpcитету «золотим вшом cлoбoжанcькo'i ф^ософП», адже саме в цей час в його стшах складаеться cвoеpiдний осередок ф^о-
софсько! науки, переважно з шоземних професор1в, котр1 мали солщну европейську осв1ту та передов1 фшософ^ю погляди. Саме завдяки !хшм зусиллям 1 творчому натхненню студентсько! молод1 в1дбувалося станов-лення ун1верситетсько! ф1лософ1!. Б1льш1сть з них були не лише об1знан1 у новгтш европейськш фшософп, але й мали Грунтовш знання першод-жерел, читали !х мовою ориг1налу. З огляду на те, що ф1лософ1я на початку XIX столтя у Xаркгвському ун1верситет1 була бшьшим за обов'язко-вий предмет факультетного навчального плану, сфера !! вплив1в поширю-валася на шш1 кафедри. Ф1лософ1я у Xаркгвському ун1верситет1 виклада-лася в самому обширному об'ем1: читали лог1ку, метаф1зику, моральну ф1лософ1ю, психолог1ю, 1стор1ю фшософп. У викладанш ж шших наук та-кож царював фшософський напрямок. В1н був «принесений до наших ау-диторш 1з ушверситет1в протестантсько! Н1меччини, де саме життя, 1сто-ричний розвиток наук 1 духовне життя нац1! мали схильшсть до ф1лосо-фування» [2, 146].
Д1яльн1сть згаданих ун1верситетських професор1в поширювалась далеко за меж1 аудитор1й. Тут слщ передус1м згадати публ1чн1 лекцп та дис-кус1!, публ1кац1! в м1сцевих журналах та газетах, що набували широкого культурного значення 1 резонансу у громадянськ1й думц1. Саме завдяки педагог1чн1й та науковш дг^ьност1 перших професор1в Xаркгвського ушверситету до традиц1йного живого ф1лософування, яке визначало ф1лософську культуру рег1ону на початку XIX ст., залучаються теоретичш ф1лософськ1 конструкц1!. Насамперед даеться взнаки прагнення европей-ських ф1лософ1в до популяризац1! ф1лософ1!. Сл1д зауважити, що неспри-ятлив1 умови для розвитку професшно! ф1лософ1! як у ст1нах Xаркгвсько-го ун1верситету, так 1 загалом на теренах рос1йсько! 1мпер1! у XIX ст., компенсувалися духовним вибухом ф1лософсько! творчост1 в 1нших сферах сощального життя. Це, прямо чи опосередковано, сприяло укоршен-ню ф1лософських 1дей на Слобожанщиш, виведених за меж1 теоретичного наукового мислення в екзистенц1ально-анал1тичну площину.
Велику роль у розвитку ф1лософсько! думки на Слобожанщин1 з1гра-ли часописи «Записки Xаркгвського ушверситету», «Укра!нський в1сник» та «Укра!нский журнал». У них м1стяться не т1льки першодруки профе-сорських праць, але й значна к1льк1сть переклад1в зах1дно! ф1лософсько! л1тератури, а також матер1али з 1стор1! ун1верситету, програми, плани нав-чальних курс1в з фшософп. Надзвичайно важливу стор1нку в 1сторп рел1г1йно-ф1лософсько! думки на Укра!н1 залишив харк1вський журнал «В1ра 1 розум» (1884—1917 рр.), який видавався Xаркгвською духовною семшар1ею. По сут1 — це перший фшософський журнал у РосшськТй 1мпер1!, який зосередив навколо себе пров1дн1 ф1лософськ1 сили того часу не т1льки Укра!ни, а й вс1е! Рос1йсько! 1мпер1!. На його сторшках розгор-талось ф1лософське спшкування, що за масштабом та географ1ею не по-ступалося академ1чним журналам («В1ра 1 розум» не втратив свое! попу-лярност1, коли у 1889 р. пщ редагуванням М. Грота з'явився фшософсь-
кий жypнaл «Питaння ф^^фи i пcиxoлoгiï», який yпpoдoвж тpивaлoгo чacy був нayкoвoю тpибyнoю для ф^^ф^кт диcкyciй). З жypнaлoм a^ тивнo cпiвпpaцювaли вчeнi Xapкiвcькoгo yнiвepcитeтy, нacaмпepeд ^o-фecopи-пpoтoiepeï T.I.Бyткeвич, M C.C^e^E™; пpoфecopи Ф. Зeлeнo-rap^™^ B. Haдлep, M. Ocтpoyмoв тa 1н. Дoвoлi шиpoкo пpeдcтaвлeнi npayi к^в^кж дyxoвнo-aкaдeмiчниx тa yнiвepcитeтcькиx фiлocoфiв.
Oднieï 1з цeнтpaльниx пpичин ^peopie^a^! фiлocoфiï нa публщто-тичну лiтepaтypy тa 1нш1 нeфiлocoфcькi фopми д!^^™^! були нecкiн-чeннi ypядoвi нacтaнoви щoдo виклaдaння фiлocoфiï тa, тaк звaнe, «шклу-вaння» ypядy, який зaдля зaxиcтy юнaцтвa «в1д звaбливиx мyдpyвaнь нoвiтнix фiлocoфcькиx cиcтeм» зaбopoнив з 1850 p. виклaдaння ycix ф^го-coфcькиx кypciв, кpiм пcиxoлoгiï тa лoгiки, ввipивши ïx виклaдaння npo-фecopaм бoгocлoв'я.
Пoчинaючи з 1834 та 1850 pp. oчoлювaв кaфeдpy фiлocoфiï виxoвa-нeць Xapкiвcькoгo yнiвepcитeтy дoктop ф^^фи M.H.Пpoтoпoв, ane вe-ликoю кiлькicтю нayкoвиx ^адь з фiлocoфiï в1н нe виpiзняeтьcя. Iз йoгo фiлocoфcькиx пpaць вдом! лишe дв1: дoктopcькa диcepтaцiя <^po гстин-ний пpeдмeт фiлocoфiï тa вiдпoвiднo з яким пpo ïï cклaд» (1839 p.); aктoвa пpoмoвa «Яге мicцe зaймae фiлocoфiя в cиcтeмi pyxy людcтвa, визнaчaю-чиx тавну cфepy йoгo poзyмoвoгo poзвиткy» (1841 p.). Якщo нaвiть табш-то poзглянyти фiлocoфcькi пepeкoнaння пpoфecopa M.H.Пpoтoпoвa, тo cтae зpoзyмiлим, щo вш був пpиxильникoм «бoжecтвeнниx iдeй», po-зум1ння якиx мoжливe зa дoпoмoгoю poзyмy, «icтиннoгo opгaнy ф^го^-фп». Як cвiдчить Ф.O.Зeлeнoгopcький, пpo виклaдaцькy дiяльнicть ^o-тoпoвa мaйжe нiчoгo нe вiдoмo, ane йoгo лeкцiï дaлeкo нe зaвжди були зpoзyмiлi cлyxaчaм, виpiзнялиcя cyмбypнicтю тa cклaднicтю [4, 39]. Пpo-тoпoв зapeкoмeндyвaв ceбe блaгoнaдiйним, в cвoïй диль^ст! «зaлишaвcя в мeжax oфiцiйнoï iдeoлoгiï», цiлкoм вiдпoвiдaв пpaктичним зaпитaм влa-ди тa, як влyчнo зayвaжye Г.Г.Шпeт: «дoтягнyв xapкiвcькy фiлocoфiю дo ïi вигнaння !з yнiвepcитeтiв» [10, 341]. ^й пpoцec нe oминyв жoдний ocвiтнiй зaклaд: пpипинили cвoe icнyвaння фiлocoфcькi фaкyльтeти, pe-opгaнiзoвaнi в icтopикo-фiлoлoгiчнi й фiзикo-мaтeмaтичнi, виклaдaчi фiлocoфiï були звiльнeнi з yнiвepcитeтiв, aбo пepeвeдeнi нa 1нш1 кaфeдpи. Oтжe, пoзбaвлeння фiлocoфiв мoжливocтi пpaцювaти в oфiцiйниx дepжaв-ниx ^py^ypax, втpaтa пpaв видaння, кopиcтyвaння бiблioтeкaми, пpo-фeciйнoгo cпiлкyвaння, зв'язк1в з зapyбiжжям пpивeлo дo зaнeпaдy yнiвep-cитeтcькoï фiлocoфiï. У Xapкiвcькoмy yнiвepcитeтi кaфeдpa фiлocoфiï пpи-пинилa cвoe icнyвaння aж нa 24 po™ (з 1850 p. пo 1874 p.), пpивeлo нe тшьки дo пoвнoï вiдcyтнocтi фiлocoфiï в yнiвepcитeтcькoмy кypci, ane й дo пocлaблeння впливу фiлocoфcькиx тpaдицiй.
Paзoм з цим, тpeбa вiддaти дaнинy тим, xтo, пoпpи нaйжopcтoкiшy ^œypy, poзвивaв фiлocoфcькi iдeï, фiлocoфcькe мyдpyвaння, пiдтpимyвaв фiлocoфcькy кyльтypy в periorn. Пpoфecopи тa виклaдaчi yнiвepcитeтy виcтyпaли як пoпyляpизaтopи фiлocoфcькиx нayк пщ чac пyблiчниx лeк-
цiй у ^у^вм тoвapиcтвax тa гypткax. Цe бута фiлocoфiя, дe фiлocoфcькi пpoблeми винигають i «живуть» у cфepi бeзпocepeдньoï кoмyнiкaцiï. Дyжe впливoвими в ri poxH були «Лiтepaтypнe тoвapиcтвo» тa «Xapкiвcькe то-вapиcтвo гpaмoтнocтi». Cepeд iдeй, якi нaбyли пoшиpeння i пoпyляp-нocтi в кoлax cлoбiдcькoï iнтeлiгeнцiï, cлiд нaзвaти iдeю ocмиcлeння «дуку нapoдy», щo пoxoдить вщ Й.Г.Гepдepa, B. фoн Гyмбoльдa, poмaн-тикiв тa шлeгeлiянcтвa. У ^вню iнтeлeктyaльниx кoлax Xapкiвcькoгo yнiвepcитeтy знaxoдять вщгук тa пiдтpимкy iieï нiмeцькoгo фiлocoфa I.Г.Фixтe, якi згoдoм cклaдaють cyттeвий кoмпoнeнт фiлocoфcькo-кyль-тypнoгo ^ш^^ту, в мeжax якoгo нa Cлoбoжaнщинi вiдбyвaeтьcя тpaнc-фopмaцiя eтнiчнoï caмocвiдoмocтi нoвoï iнтeлiгeнцiï в нaцioнaльнy. Teo-peтичнoгo oбfpyн- тyвaння цi iieï нaбyвaють у фiлocoфcькiй кoнцeпцiï в^тачтого yкpaïнcькoгo мoвoзнaвця O.O.Пoтeбнi. Haбyвae aктyaльнocтi ф^т^ф^ге ocмиcлeння пaм'ятoк yкpaïнcькoï кyльтypи тa y^a^^ra пpoблeмaтикa в ц1гому.
Зayвaжy, щo фiлocoфcькa кoмyнiкaцiя в ocвiтньoмy пpocтopi cto6o-жaнщини XIX ст. виявлялa тeндeнцiï як yщiльнeння тaк i пoшиpeння. Унiвepcитeт ж oбмeжyвaвcя лишe зaвдaнням пepeдaння зтань, ane й пepeд-бaчaв виxoвaння caмocтiйнo тa твopчo миcлячoï людини. Bлacнe, нa тaкo-му poзyмiннi пpизнaчeння yнiвepcитeтy й бyдyвaлacя дiяльнicть пepшиx пpoфecopiв. Aлe знижeння piвня виклaдaння фiлocoфcькиx диcциплiн вжe у З0—40 porax пopiвнянo з пoчaткoм cтoлiття нe тльки в xapкiвcькoмy, a i в iншиx вищж нaвчaльниx зaклaдax цapcькoï Pociï, пoзнaчилocя й нa iдeï виxoвaння yнiвepcaльнoгo iнтeлeктyaлa, якa бyлa дoмiнyючoю у виxoвниx тa дидaктичниx пpaктикax пepшиx пpoфecopiв. Пepш зa вce да бyлo пoв'я-зaнo з тим, щo вжe в З0—40-x porax пoчaлa дoмiнyвaти вyзькoфaxoвa кoн-дапщя ocвiти, якa бyлa opieнтoвaнa та пiдгoтoвкy фaxiвцiв у вiдпoвiдниx гaлyзяx нayки, a нe нa виxoвaння зaгaльнoocвiчeниx i oбiзнaниx ocoбиcтo-CTe^ Ha вiдмiнy в1д Koлeгiyмy, в ocвiтнix пpaктикax Xapкiвcькoгo yчнiв-^^ra yнiвepcитeтy cпocтepiгaeтьcя пoвepнeння в1д нacтaнoв paнньoгo мo-дepнy дo дoмoдepниx пpaктик. Цe тopкaeтьcя тaкoж змicтy ocвiти, дe пpo-cтeжyeтьcя нaмaгaння пpизyпинити пpoцec ceкyляpизaцiï змicтy ocвiти i пoвepнyтиcя дo cвiтoгляднoï xyrtKiyp^ дe дoмiнyючy poль вiдiгpaють peлiгiйнi нacтaнoви i пepeкoнaння. Aлe ця тeндeнцiя мaлa тaкoж aмбiвa-лeнтний xapaктep, щo бyлo oбyмoвлeнo пpиxoвaнoю opieнтaцieю нa eвpo-пeйcькy дею yнiвepcитeтy, цeнтpaльнoю cклaдoвoю якoï був пpинцип aв-тoнoмiï i вiдoкpeмлeння ocвiти в1д peлiгiï. Taкoж cepeд фyндaмeнтaльниx пpинципiв yнiвepcитeтcькoгo життя вaгoмe мicцe зaймae пpoблeмa cвoбo-ди. Оли нaгoлocити, щo Xapкiвcький yнiвepcитeт зaвжди виcтyпaв iнiцia-тopoм вaжливиx cycпiльниx пoчинaнь. Taк вoceни 1856 p. у Xapкoвi виник-лo тaeмнe пoлiтичнe тoвapиcтвo, opгaнiзaтopaми cтaли Я.H.Бeкмaн,
M.Д.Mypaвcький тa П.З.Зaвaдcький. Цe був «oдин з пepшиx peвoлюцiйнo-дeмoкpaтичниx гypткiв у ташш кpaïнi» [11, 56]. Cepeд чтешв гypткa були пepeвaжнo cтyдeнти yнiвepcитeтy, кoтpi зaймaлиcя лiтepaтypнoю твopчicтю,
щкавилися сучасними досягненнями в галуз1 сощальних, пол1тичних та фшософських наук, поширювали моду на модерн фшософсьы та нацю-нальт доктрини. Нагадаю, що европейська щея ушверситету культивуе академ1чну свободу, що Грунтуеться на поваз1 до гiдностi людини, плю-рал1зму думок, свiтоглядiв, вiросподiвань. Впровадження ц1е! ще! в XIX столгт наштовхувалося на низку складнощiв. Зокрема, попри посиленя диференщацп рiзних наукових напрямкiв i навчальних дисциилш, яка по-требувала фшософського обгрунтування, давалося взнаки вороже ставлення до фшософи з боку царсько! цензури. М1ж тим, адаптащя щей Канта i Ф1хте до тогочасних укра!нських реалш, залучення укра!нських суспшьствознавщв i навiть природодослщниюв до розбудови европейсько! ще! спрощувалося тим, що ц зусилля пщтримувались живою силою сковородишвсько! тра-дицц, яка орiентувала академ1чну спшьноту не на утворення герметичних структур, а iнiдiювала робити кроки назустр1ч людям, тобто сприяла форму-ванню прообразу сучасного вщкритого суспшьства навiть за скрутних умов цензури i обмеження свободи. Фшософська творчють викладачiв, студентiв Xаркiвського унiверситету, пасивне i активне залучення до не! широких верств населення е прикладом того, як фшософська культура перетво-рюеться на культуру свободи 1 культуру мислення, при цьому радикально впливаючи на педагогiчну культуру свого часу.
Новий етап у розвитку теоретично! фшософсько! думки на Слобо-жанщинi розпочинаеться з вщновленням викладання фшософи (1863 р.). Професори та викладач1 Харк!вського унiверситету зробили чималий вне-сок у справу розвитку фшософсько! думки. Завдяки плщнш д1яльност1 М.Ф.Сумцова (1854-1922), Д.1.Каченовського (1827-1872), О.О.Потебш (1835—1891), Д.I.Багалiя (1857-1932) та ш. вщтворювалась 1стор1я, культура, мова та сощально-полггичш шституци украшського народу.
Вагомий внесок у справу вщновлення харювсько! ушверситетсько! фшософи зробив Ф.О.Зеленогорський (1839 1909 рр.), який протягом ба-гатьох рок1в був професором кафедри фшософи. Багато ¡з праць проф. Ф.О.Зеленогорського, надрукованих на сторiнках журналу «В1ра i розум», присвячеш вивченню старогрецько! фшософи («Загальний огляд старо-давньо! грецько! фшософи до Сократа», «1дея та д1алектика по Платону», «Природа й життя по Аристотелю» та ш.); украшськш фшософи присвя-чена праця «Фшософ1я Г.С.Сковороди, укра!нського фшософа XVIII столптя». Для зб1рки «Матер1ал1в по гстори Харк1вського ушверситету» ним були написан1 пращ: «Вплив натурфшософи Шеллшга», «Лог1ка Шада», «Б1ограф1я Й.Б.Шада». На особливу увагу заслуговуе праця «Про викладання фшософи в ушверситетЬ (1902 р.), в як1й в1н робить деталь-ний анал1з ушверситетсько! фшософи, основна м1с1я яко!, на його думку, полягала в тому, щоб бути об'еднуючим началом ушверситетсько! осв1ти. Безперечно, синтез шституцшно! фшософи 1 «живого фшософування» стае своер1дним контекстом, в якому розгортаеться фшософська думка на Слобожанщиш у XIX ст.
У пiдcyмкy алщ зaзнaчити, щo фiлocoфcькa твopчicть виклaдaчiв, cтyдeнтiв Xapкiвcькoгo yнiвepcитeтy, пacивнe i araran зaлyчeння дo rai шиpoкиx вepcтв нaceлeння e пpиклaдoм тога, як ф^то^ф^^ кyльтypa пepeтвopюeтьcя та кyльтypy cвoбoди i кyльтypy миcлeння, пpи цьoмy pa-дикaльнo впливaючи нa пeдaгoгiчнy кyльтypy cвoгo чacy. Cлiд нaгoлocи-ти, щo ocвiтнi й виxoвнi пpaктики Xapкiвcькoгo yнiвepcитeтy мaли татуж-ну ф^^ф^ку cклaдoвy i виcтyпaли opieнтиpoм i нacтaнoвoю для caмo-виxoвaння тa caмopeaлiзaцiï cтyдeнтiв, aкaдeмiчнoï cпiльнoти i rax пpeд-cтaвникiв нaceлeння peгioнy, яю пpaгнyли дyxoвнoгo oнoвлeння. Ф1го-^ф^га кoмyнiкaцiя в ocвiтньoмy пpocтopi Xapкiвcькoгo yнiвepcитeтy cпpиялa пoшиpeнню iieï cвoбoди, впpoвaджeнню ïi у cвiдoмicть шиpoкиx вepcтв нaceлeння, пpoпoнyючи пpocвiтницькi cxeми ïï poзyмiння. Moвa йдeтьcя ж тшьки пpo poль yнiвepcитeтcькoï фiлocoфiï у cтвopeннi ж-oбxiднoгo iнфopмaцiйнoгo пpocтopy, в якoмy вiдбyвaлocя б пoдoлaння пpoгaлин у фiлocoфcькiй ocвiчeнocтi peгioнy, a пpo cтaнoвлeння i таглиб-лeння cпeцифiчнoгo фiлocoфcькoгo зтання, якe oбiймaлo в co6í як !eope-тичнe пpoфeciйнe фiлocoфyвaння, тaк i йoгo нeaкaдeмiчнi фopми.
Taким чинoм, Xapкiвcький yнiвepcитeт, як ocвiтня iнcтитyцiя i як втiлeння eвpoпeйcькoï щет yнiвepcитeтy, мoжнa нaзвaти peaлiзaцieю мoдep-ниx cтpaтeгiй кoнcтитyювaння ocвiтньoгo пpocтopy нa Cлoбoжaнщинi. Caмe тому i^op^m peкoнcтpyкцiя тиx ocвiтньo-фiлocoфcькиx тeндeнцiй, щo вiдбyвaлиcя у XIX crarám, нaбyвae знaчyщocтi як ключ дo poзyмiння c^ac-ниx пpoцeciв, щo вiдбyвaютьcя в ocвiтi тa кyльтypi, a тaкoж низки тиx npo-блeм, щo пoв'язaнi зi cтaнoвлeнням мyльтикyльтypaлiзмy. У XXI cтoлiттi ф^то^ф^^ дyмкa нa Cлoбoжaнщинi aктивнo вiдpoджye нaцioнaльнi тpa-дицц фiлocoфyвaння, ara™™ cпpияe ocвiтнiй eвpoiнтeгpaцiï Укpaïни.
Л^ература:
1. Aбaшникoв B.O. Paзyм пo-cлoбoжaнcки (Peцeпция и кpитикa пoнятия paзyмa в «Xapькoвcкoй шкoлe Шaдa») Z B.O.Aбaшнiкoв ZZ Пpoблeмa paцioнaльнocтi та^икш^ XX cтoлiття: Maтepiaли У Xapкiвcькиx мiжнapoдниx читaнь. — Xapкiв, 1998. — C. 6—12.
2. Бaгaлeй Д.И. Xapaктepиcтикa пpocвeтитeльcкoй дeятeльнocти Xapькoвcкoгo yнивepcитeтa в пepвoe дecятилeтиe era cyщecтвoвaния (1805—1814 гг.) Z Д.И.Бaгaлeй ZZ Oчepки из pyccкoй иcтopии. — Xapькoв, 1911. — T. I. — C. З56.
3. Bep^! И. Пeчник-Филocoф Z И. Bepœ! ZZ Укpaинcкий вecтник. — Ч. 14, Ел. 4—6., 1818. — C. З9З—З96.
4. Зeлeнoгopcкий ФА., Пpoтoпoв M.H. ZZ Omn иcтopии иcтopикo-филoлoгичe-cкoгo фaкyльтeтa импepaтopcкoгo Xapькoвcкoгo yнивepcитeтa. — Xapькoв, 1908.
5. Лeбeдeв A.C. Xapькoвcкий тщ^тум кaк пpocвeтитeльcкий цeнтp Cлoбoд-cкoй Укpaины дo yчpeждeния в Xapькoвe yнивepcитeтa Z A.C.Лeбeдeв. — M.: O-вo иcтopии и дpeвнocтeй pocc. пpи Mocк. yн-тe, 1886. — 10З c.
6. Роммель КФ. Пять лет из истории Харьковского университета: Воспоминания профессора Роммеля о своем времени, о Харькове и Харьковском университете (1785—1815) / К.Ф.Роммель. — Харьков: Унив. тип., 1868. — 111 с.
7. Сумцов Н.Ф. Просветительская деятельность А.А.Палицина / Н.Ф.Сумцов // СХИФО. — 1905. — Т. 16.
8. Украинский журнал [издаваемый Харьковским университетом]. — Ч. I. — 8. — 1824. — 340 с.
9. Харивський нацюнальний ушверситет ¡м. В.Н.Каразша за 200 рошв / В.С.Бакгров, В.М.Духопельников, Б.П.Зайцев та ¡н. — Харив: Фолю, 2004. — 750 с.
10. Шлет Г.Г. Очерки развития русской философии / Г.Г.Шпет. — Свердловск, 1991.
11. Ястребов Ф. Революционные демократы на Украине: Вторая половина 50-х — начало 60-х годов XIX ст. / Ф. Ястребов. — К.: Из-во АН УССР, 1960. — 307 с.
Наталья Радионова. Культурно-исторические предпосылки становления философского образования на Слобожанщине XIX ст.
В современных условиях, когда возрастает роль философии в структурировании образовательного и культурного пространства, важное значение имеет исторический опыт. Анализ культурно-исторических предпосылок формирования философского образования на Слобожанщине Х1Х века способствует пониманию современных образовательных процессов в Украине. В статье утверждается, что становление философии в данном регионе имеет свою историю и свои традиции, «прочигание» которых дает ключ к пониманию регионального измерения образовательных процессов в европейской перспективе.
Natalia Radionova. Cultural and Historical Pre-conditions of the Becoming of Philosophical Education in Slobozhanschyna in 19 century.
The historical experience is of great importance in structuring of educational and cultural space in the modern conditions, when the role of philosophy rises. The analysis of the cultural and historical preconditions of the becoming of philosophical education in Slobozhanschyna in the Х1Х century allows us to understand the modern educational processes in Ukraine. The author proves that the becoming of philosophy in this region has its own history and traditions the «reading» of which gives the key to the understanding of the regional dimension of educational processes in the European perspective.
