CC BY
156Корекція функціонального стану організму спортсмена у сучасній спортивній медицині
Шкребтій Ю.М., Футорний С.М.
Національний університет фізичного виховання і спорту України
Анотації:
Узагальнено дані сучасної наукової літератури щодо корекції функціонального стану організму спортсмена при його спортивній підготовці з урахуванням імунокорегуючих засобів відновлення працездатності. Дається кратка характеристика основних засобів відновлення. Звернено увагу на імунофармако-логічну корекцію, яка, разом з іншими заходами, може забезпечити зниження захворюваності, істотно збільшити об'єми спортивних навантажень та підвищити результати участі в змаганнях, що робить безперечним необхідність вивчення імунологічних характеристик у спортсменів високої кваліфікації та розробку фармакологічної корекції порушень їх функціонального стану.
Ключові слова:
працездатність, стомлення, відновлення, фармакологія, імунітет.
Шкребтий Ю.М., Футорный С.М. Коррекция функционального состояния организма спортсмена в современной спортивной медицине. Обобщены данные современной научной литературы, касающиеся коррекции функционального состояния организма спортсмена при его спортивной подготовке с учетом иммуно-коррегирующих средств восстановления работоспособности. Дается краткая характеристика основных средств восстановления. обращено внимание на иммунофар-макологическую коррекцию, которая может обеспечить снижение заболеваемости, существенно увеличить объемы спортивных нагрузок и повысить результаты участия в соревнованиях, что делает бесспорной необходимость изучения иммунологических характеристик у спортсменов высокой квалификации и разработку фармакологической коррекции нарушений их функционального состояния.
работоспособность, утомление, восстановление, фармакология, иммунитет.
Shkrebtiy Y.M., Futorny S^. A correction of the functional state of organism of sportsman is in modern sports medicine. Datas of the modern scientific literature are extended. They touch correction of functional state of an organism of the sportsman at his sports preparation. Thus are taken into account immunocorrection means of regeneration of work capacity. The brief performance of fixed assets of regeneration is given. The attention on immunopharmakological correction is converted. She can provide reduction of morbidity, essential increase volumes of sports loads, increase outcomes of participation in competitions. It does indisputable necessity of study of immunological performances for sportsmen of high qualification. Also development of pharmacological correction of breaking of their functional state.
capacity, fatigue, recovery, pharmacology, immunity.
Вступ.
Впродовж багатьох років вважалося, що заняття спортом здатні тільки позитивно впливати за здоров’я людини. Такі заняття істотно знижують захворюваність, підвищують тривалість життя та стійкість організму до різного роду несприятливих чинників зовнішнього середовища. Проте роботи останніх десятиліть поступово міняють цю точку зору [4, 9, 14]. Фізичні навантаження в сучасному спорті за останніх 20 років зросли практично у 4-5 разів та являються граничними для організму здорової людини. Сучасний спорт вищих досягнень іноді пов’язаний з навантаженнями на межі фізіологічних можливостей організму. Зростання навантажень у спортсменів, обумовлене збільшенням об’ємів тренувань, кількістю змагань, все частіше почало поєднуватися з порушеннями функцій різних органів і систем організму (найчастіше центральної нервової та імунної систем). До загальноприйнятої думки, що результативність спортсмена залежить від таких чинників, як рівень його функціонального стану, мотивації і емоції, все більш доведеним стає ще один чинник - стан імунітету [9, 5].
Неправильна організація тренувального процесу, недостатня його індивідуалізація, поєднання спортивних тренувань з інтенсивною роботою або навчанням за наявності навіть компенсованих дефектів в стані здоров’я можуть призвести до виникнення різноманітних патологічних станів.
Найбільш пильна увага впродовж другої половини ХХ-го століття приділялася медико-біологічним засобам відновлення. За даними В.М. Цигана [13] вони діляться на: фізіотерапевтичні методи - масаж, електростимуляція й ультразвук; дія світлом - сонячні ванни, інфрачервоне й ультрафіолетове опромінювання, © Шкребтій Ю.М., Футорний С.М., 2010
лазерна дія; бальнеогідротерапевтичні методи - баня, сауна, різні ванни, душі, лікувальні грязі, морські купання; аеротерапевтичні методи - оксигенотерапія -насичення тканин киснем як природними способами, так і штучними (кисневі коктейлі, гіпербарична окси-генація, озонотерапія); аероіонотерапія - використання негативно заряджених іонів повітря; ароматерапія - використання запахів [13]. Використання відновлю-вальних засобів повинно носити системний характер.
Експериментування з фармакологічними препаратами нерідко ініціює патологічні процеси в організмі спортсмена. Імуносупресія як індуктор патологічних процесів може бути профілактована за рахунок використання спортсменами спеціальних вуглеводних дієт і фармакологічних препаратів (адаптогенів, мікроелементів, вітамінів, пуринових і піримідинових основ тощо), які не входять до списку заборонених. Фармакологічна корекція, разом з іншими заходами, може забезпечити зниження захворюваності, істотно збільшити об’єми спортивних навантажень та підвищити результати участі в змаганнях [12]. Ця обставина робить безперечною необхідність вивчення імунологічних характеристик у спортсменів високої кваліфікації та розробку фармакологічної корекції порушень їх функціонального стану.
В.С. Новіков, В.В. Горанчук та ін. [8] виділяють у спорті дві основні форми впливу на відновлюваль-ні процеси - відновлення спортивної працездатності в процесі тренувань з великими навантаженнями і змагальної боротьби та відновлення спортсменів після перенесених захворювань, травм, фізичного перенапруження. У останньому випадку відновлення правильніше позначати терміном «реабілітація». Відновлення і реабілітація мають як загальні принципо-
ві риси, так і властиві кожній з цих форм специфічні особливості. Способи і засоби відновлення спортсменів після тренувальних та змагальних навантажень обумовлені, головним чином, видом спорту, періодом і завданнями тренування, характером і тривалістю змагань, віком і рівнем підготовленості спортсмена.
Роботу виконано згідно Плану науково-дослідної роботи Національного університету фізичного виховання і спорту України.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета роботи - аналіз даних сучасної наукової літератури щодо корекції функціонального стану організму спортсмена при його спортивній підготовці з урахуванням фармакологічних засобів відновлення працездатності.
Результати дослідження.
Основні засоби відновлення діляться на чотири великі групи, які умовно можна назвати: педагогічні, психологічні, природні та медико-біологічні [2, 13].
Педагогічні засоби відновлення - це грамотне планування, раціональна організація та побудова тренувального процесу й режиму спортсмена. У спорті вищих досягнень основою групи педагогічних засобів відновлення є індивідуалізація процесу тренування, а також раціональне співвідношення засобів загальної та спеціальної підготовки, навантаження та відпочинку в мікро-, макро- й багаторічних циклах підготовки; введення спеціальних відновлювальних циклів і профілактичних розвантажень, варіювання навантажень, умов тренувань, інтервалів відпочинку між заняттями і вправами; широке використання перемикань з одного виду вправ та режиму роботи на інші, повноцінна розминка, використання в ході занять вправ для розслаблення м’язів, дихальних вправ, прийомів самомасажу, оптимальна емоційність занять тощо; повноцінна завершальна частина заняття; раціональний режим (особливо перед- та післязмагального періодів) тощо [13, 5].
Дія психологічних засобів направлена на відновлення нервової рівноваги та стійкості психіки спортсмена у зв’язку з високими емоційними стрес-навантаженнями на тренуваннях при виконанні об’ємних та інтенсивних навантажень і, особливо, на змаганнях, які супроводжуються високою нервовою й психологічною напругою спортсменів. Ці засоби класифіковані за розділами: психотерапія, психопрофілактика, психогігієна [13].
До психотерапії відносяться корекція режиму сну-відпочинку, м’язова релаксація, спеціальні дихальні вправи; до психопрофілактики - психорегулююче тренування (як індивідуальне, так і колективне); до психогігієни - різноманітне дозвілля, комфортні умови побуту, зниження негативних емоцій.
До цієї ж групи також відноситься все те, що пов’язане з правильним педагогічним підходом тренера та спортивного лікаря до спортсмена, - забезпечення належного морального клімату у спортивному колективі, організація відпочинку, облік індивідуальних особливостей спортсмена та сумісності при комплектуванні команд, розселення спортсменів на змаганнях тощо.
До природних методів відновлення фахівці [4, 11, 13] відносять раціональне харчування, сон (пасивний відпочинок), кіно терапія - відновлення при зміні діяльності (активний відпочинок), біоритмологія - використання природних добових, тижневих, місячних, сезонних та річних ритмів.
Зростання об’єму та інтенсивності тренувальних навантажень може негативно позначитися на психічному та функціональному стані спортсмена, його імунологічній реактивності, призвести до глибокої стадії стомлення (перетренованості), до стану імунодефіциту та погіршити спортивну результативність. Тому питання, пов’язані з проблемою відновлення як складової й невід’ємної частині тренувального процесу, відносяться до категорії найбільш актуальних у спортивній науці та практиці.
Р.Д. Сейфула [10] вважає, що одним з основних сучасних напрямків профілактики і відновлення порушень здоров’я і спортивної форми спортсменів є фармакологічна, особливо імунофармакологічна, корекція.
До фармакології відновлення працездатності у спорті, зважаючи на специфіку спортивної діяльності, пред’являється цілий ряд вимог, а саме: мінімальна токсичність, можливість багатократного застосування, необхідний час настання та утримання ефекту, відсутність негативного ефекту в післядії [5, 10].
Для відновлення розумової та фізичної працездатності використовують так звані швидкодіючі адаптогени, які відрізняються швидкістю розвитку позитивного ефекту (години) й по цьому параметру істотно перевершують класичні адаптогени - біопрепарати з рослин і тканин тварин (корінь женьшеню, золотий корінь, елеутерокок, пантокрин). Активуюча дія класичних адаптогенів є кумулятивною й наростає протягом днів та тижнів (причому перші ознаки активуючої дії можуть виявитися тільки через декілька годин від початку прийому і залежать від темпу всмоктування у кишківнику). У разі прийому настоянок женьшеню й інших препаратів цього ряду спирт, що міститься в них, може імітувати активуючу дію. Як швидкодіючі адаптогени (ефект наступає через 1-2 години) можуть бути використані сиднокарб, етимізол, пірацетам, мефєксамід, деларгін. Використання гормонального препарату дексаметазона дає протягом 1 години виражену активацію розумової та фізичної працездатності за рахунок створення в організмі гормонального фону, характерного для гострого стресу, але після елімінації препарату наступає пригноблення стресактивованих функцій. Перспективним напрямком використання адаптогенів для швидкого ефекту є їх сублінгвальне та інтраназальне введення.
Сьогодні імунокоригуюча терапія стала широко застосовуватися в комплексній терапії різних захворювань. Без імунофармакологічних засобів неможливо добитися істотного ефекту при імунній дисфункції та імунодефіцитах. За даними Г.О. Макарової [6, 7] призначення імунофармакологічних засобів повинно проводитися з урахуванням їх конкретного впливу на різні ланки імунної системи. Для цього необхідне попереднє вивчення стану імунної системи, визначення
рівня й глибини її пошкодження. В ході імунологічного обстеження спортсмена виявляється ступінь відхилення тих або інших показників від нормального рівня, що дозволяє обґрунтовано вибрати конкретний препарат, який має ту або дію на імунну систему, визначити його дозування та схему застосування.
Всі імунофармакологічні препарати, згідно ефекту їх дії на ту або іншу ланку імунної системи, можуть бути розділені на наступні основні групи [10]:
1. препарати, що впливають на клітини кісткового мозку;
2. препарати, що впливають на Т-систему імунітету;
3. препарати, що впливають на В-систему імунітету;
4. препарати, що впливають на систему фагоцитів і неспецифічну резистентність;
5. препарати, що володіють загальною стимулюючою або інгібіруючою дією на імунітет.
Найбільш простим, економічним і доступним методом імунокорекції є використання імунотропних засобів, які мають мінімальне додаткове токсичне та антигенне навантаження на організм, не мають великої кількості протипоказань до застосування, адекватно діють при простих схемах введення та дозволяють не тільки стимулювати або пригнічувати ланки імунітету, а й нормалізувати їх роботу, відновлюючи змінені показники імунітету незалежно від спрямованості наявних змін (імуномодулюючий ефект).
На думку Н.М. Амінової [1], кажучи про направлену імунотерапію, слід зазначити, що препаратів з абсолютною специфічністю дії не існує. Через бага-токомпонентність і взаємозв’язок різних елементів імунної системи будь-який високоспецифічний препарат неминуче викликав би в цій системі комплекс складних послідовних змін [1, 7].
Одне з провідних місць у фармакологічній корекції спорту займає імунокорекція [2, 7, 3]. Практично будь-який лікарський препарат, що надає помітну дію на фізіологічні системи організму (вітаміни, мікроелементи, адаптогени, тонізуючі засоби), неминуче впливає на імунореактивність. На імунну систему надають істотну дію навіть фармакодинамічні лікарські препарати з високою вибірковістю основних ефектів (холінергічні, адренергічні, дофамінергічні та інші селективні лікарські засоби). Проте існують лікарські засоби, для яких дія на систему імунореактивності є основною.
Існуючі засоби імуноорієнтованої терапії розділяють на препарати етіотропної (екстраімунної) та патогенетичної або власне імунотерапії [7, 10].
Дія препаратів екстраімунної терапії направлена на поліпшення загального стану організму та його обміну речовин, на усунення причин, що викликали дисфункцію імунної системи. Ці лікарські засоби дозволяють підвищити природну (неспецифічну) резистентність до різного роду чинників зовнішнього середовища, включаючи інфекційні етіопатогени. При власне імунотерапії застосовуються препарати, ефекти яких безпосередньо направлені на поліпшення функціонування імунної системи. Ці засоби використовуються для стимуляції або супресії імунореактив-ності, для корекції дисбалансу різноманітних ланок
імунітету, для компенсації вже наявних порушень імунореактивності та для профілактики розвитку синдромів імунної недостатності.
Оскільки імунні порушення зазвичай розвиваються одночасно із зміною процесів метаболізму різних кліток, їх розвиток супроводжується формуванням ряду типових патофізіологічних станів, які можуть нормалізуватися під впливом як специфічних, так і неспецифічних засобів імунокорекції, які мають на меті заміщення дії компонентів імунної системи (імуноінжиніринг), вплив на імунорегуляцію за допомогою регуляторних молекул або їх індукторів та фармакологічну корекцію за допомогою лікарських препаратів [11].
Висновки.
Таким чином, аналіз літератури показує, що система відновлення спортивної працездатності - це комплексне використання засобів різної дії, які направлені на прискорення відновлювальних процесів.
Фармакологія спортивних і реабілітаційних програм вимагає постійного та широкого обговорення інформації наукових досліджень не тільки в середовищі фахівців, але й професійного інформування лікарів, тренерів та спортсменів. Широкий спектр показань та різноманіття клініко-функціональних ефектів фармакологічних препаратів вимагає чіткого визначення границь терапевтичного і профілактичного напрямку їхнього застосування у спортивній медицині, а реалізація творчого й професійного потенціалу лікаря у формі досягнення найвищого спортивного результату при збереженні показників здоров’я атлета повинна бути ідеальною метою будь-якої програми медико-біологічного забезпечення спортивної діяльності.
Фармакологічна корекція разом з іншими заходами може забезпечити зниження захворюваності, істотно збільшити об’єми спортивних навантажень і підвищити результати участі в змаганнях, що робить безперечною необхідність вивчення функціональних характеристик у спортсменів високих кваліфікацій і розробки фармакологічної корекції порушень їх функціонального стану.
Поглиблене вивчання механізмів впливу фізичних навантажень на імунологічну реактивність, організація імунологічного контролю при заняттях фізичною культурою і спортом, а також при корекції порушень імунологічної реактивності, що розвилися в наслідок відхилень від оптимуму фізичної активності, - задачі сьогоднішнього дня сучасної спортивної медицини.
Узагальнюючи все вищезазначене, можна зробити висновок, що у сучасному спорті арсенал захисту висококваліфікованих спортсменів від наростаючих психофізичних навантажень та імунних порушень повинен складати не тільки профілактичні заходи зриву адаптації при спортивній діяльності, але і комплекс фармакологічних препаратів, включаючи імунофар-макологічні. Такий підхід забезпечить збереження здоров’я спортсменам і багато в чому попередить виникнення імунозалежних захворювань в майбутньому після завершення спортивної кар’єри.
Ця обставина робить безперечною необхідність вивчення функціональних характеристик у спортсме-
нів високих кваліфікацій і розробки фармакологічної корекції порушень їх функціонального стану.
Подальші дослідження передбачається проводити у напрямку всебічного вивчення шляхів оптимізації функціонального стану організму спортсмена при його спортивній підготовці з урахуванням різноманітних засобів відновлення працездатності.
Література
1. Аминова Н.М. Фармакотерапия синдрома перенапряжения спортсменов комплексными препаратами растительного происхождения: автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. мед. наук: спец. 14.00.25 «Фармакология» / Н.М. Аминова. - Москва,
1998. - 18 с.
2. Бобков Ю.Г. Фармакологическая коррекция утомления / Ю.Г Бобков, Ю.Н. Виноградов, В.Ф. Катков. - М.: Медицина, 1994. - 208 с.
3. Дехтярева Е.А. Перспективы использования биологически активних препаратов в спортивной медицине / Е.А. Дехтярева. // Серия [«Кинезиология и спортивная медицина»]. - Москва, 2000. - 59 с.
4. Левандо В.А. Динамика показателей резистентности организма в период адаптации к спортивной деятельности / В.А. Левандо, Б.Б. Першин, Р.С. Суздальницкий // Донозологические состояния у спортсменов и слабые звенья адаптации к мышечной деятельности: сб. науч. работ. - М.: ВНИИФК, 1982. - С. 45-51.
5. Лобзин Ю.В. Лечение и реабилитация спортсменов с острыми респираторными заболеваниями / Ю.В. Лобзин, М.Я. Левин, В.А. Таймазов В.А. - Санкт-Петербург, ГИФК им. П.Ф. Лесгаф-та, 2001. - 188 с.
6. Макарова ГА. К проблеме фармакологического обеспечения мышечной деятельности / Макарова Г.А. // Теория и практика физической культуры. - 1999. - №3. - С. 47-60.
7. Макарова ГА. Фармакологическое обеспечение в системе подготовки спортсменов / ГА. Макарова. - Краснодар: Сов. Кубань,
1999. - 120 с.
8. Новиков В.С. Физиология экстремальных состояний / В.С. Новиков, В.В. Горанчук, Е.Б. Шустов. - Санкт-Петербург: Наука, 1998. - 247 с.
9. Першин Б.Б. Стресс, вторичные иммунодефициты и заболеваемость / Б.Б. Першин. - М., 1994. - 190 с.
10. Сейфулла Р.Д. Спортивная фармакология: справочник / Р.Д. Сейфулла. - М: ИПК «Московская правда», 1999. - 120 с.
11. Тигранян РА. Гормонально-метаболический статус организма при экстремальных воздействиях / РА. Тигранян. - М.: Наука, 1990. - 288 с.
12. Хмельницкий О.К. Стресс, иммунодефицит и возможности иммунокоррекции / О.К. Хмельницкий // Материалы Всесоюз. конф. [«Стресс и иммунитет (психонейроиммунология)»]. - Ленинград, 1989. - С.143.
13. Цыган В.Н. Средства восстановления работоспособности в экстремальных условиях спортивной деятельности / В.Н. Цыган // Сборник тезисов науч. -практ. конференции [«Ананьевские чтения»] / под ред. А.А. Крылова. - Санкт-Петербург, 2000. - С. 49-51.
14. Raetting H. Tierexperimente zur kombinierten, lokalen Immunisierung gegen eine Influenzavirus-Erkrankung / Raetting H. // Wien. Klin. Wschr. - 1999. - Vol. 91. - P 13-18.
Надійшла до редакції 26.03.2010р.
Шкребтій Юрій Матвійович Футорний Сергій Михайлович [email protected]
