CC BY
76
УДК 340.12
В. Ковальчук
Навчально-науковий шститут права та психологiï Нацiонального ушверситету "Львiвська полiтехнiка", професор кафедри конституцшного та мiжнародного права
КОНСТИТУЦ1Я ТА ЛЕГ1ТИМАЦ1Я ДЕРЖАВНОÏ ВЛАДИ
© Ковальчук В., 2016
Порушуеться та аналiзуeться питання ролi та мiсця конституци у ироцеа легггимаци державно'1 влади. Робиться висновок про те, що саме у Конституци, як установчому актi народу, закладено основи дiевoгo мехашзму легггимаци державно!' влади, який включае систему кoнституцiйних принцитв, гарантiй та засoбiв полггико-правового контролю з боку громадянського сусшльства за публiчнoю владою, що забезпечуе ïï легггимнкть. За умови, якщо кoнституцiя вщповщае змiсту ще! права, в1дображае загальносуспшьш уявлення про справeдливiсть, свободу, права людини, вона може вважатися точкою вщлжу лeгiтимнoстi дiй та ак^в державно! влади.
Ключoвi слова: конститущя, лeгiтимнiсть державно! влади, кoнституцiйний мехашзм легггимаци влади, функцiя легггимаци.
В. Ковальчук
КОНСТИТУЦИЯ И ЛЕГИТИМАЦИЯ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ВЛАСТИ
Затрагивается и анализируется вопрос роли и места конституции в процессе легитимации государственной власти. Делается вывод о том, что именно в Конституции, как учредительном акте народа, заложены основы действенного механизма легитимации государственной власти, который состоит из системы конституционных принципов, гарантий и средств политико-правового контроля со стороны гражданского общества за публичной властью, что гарантирует ее легитимность. При условии, что Конституция отвечает сути идеи права, отображает всеобщее представление о справедливости, свободе, правах человека, она может считаться точкой отсчета легитимности действий и актов государственной власти.
Ключевые слова: конституция, легитимность государственной власти, конституционный механизм легитимации власти, функция легитимации.
V. Kovalchuk
THE CONSTITUTION AND THE LEGITIMACY OF THE STATE POWER
There is analyzed the question of the role and place of the constitution in the legitimizing of state power. The conclusion is made that it is in the Constitution as the founding act of the people is laid the foundation of an effective mechanism of legitimation of the government, which includes a system of constitutional principles, guarantees and political means-legal control by the civil society for the public authorities to ensure its legitimacy. Provided that the
constitution meets the content of the idea of law, reflects the general social idea of justice, freedom, human rights, it can be considered the starting point of the legitimacy of actions and acts of the government.
Key words: constitution, legitimacy of the government, the constitutional mechanism of legitimation of power, legitimizing function.
Постановка проблеми. У демократичнИй, правовИй державi однИею з основних властивостей публiчноï влади е ïï легИтимний характер. ЛегИтимацИя - це складний соцИальний процес, результатом якого е визнання народом легИтимностИ (справедливости) влади. У такiй державi основою легИтимаци влади виступае конституцИя, яка е водночас як основоположним актом, у якому закла-дений дiевий механИзм легiтимацiï влади, так i актом, який i сам е результатом демократичноï легИ-тимацiï. Iсторiя европейського конституцiоналiзму е яскравим свИдченням того, що конституцiя - це насамперед акт установчоИ влади народу, яка е первинною щодо установлених влад, до яких з-помiж Инших належить i законодавча влада. У цьому контекстИ слушним е висловлення одного з найвИдомИших iдеологiв лiберально-демократичних цiнностей, американця Т. Пейна: "КонституцИя не е документом уряду, а документом людей, якИ входять до уряду. А уряд без конституци - це влада без права на не!" [1, с. 176].
ahmî3 дослщження проблеми. Питання функцiй конституци знайшли свое грунтовне висвiтлення у багатьох дослИдженнях украИнських та зарубiжних конституцiоналiстiв: О. Скрипнюка, Ю. Тодики, Т. Хабрiева, В. Чiркiна, В. Шаповала. Що стосуеться функцiï лептимаци, то вона лише частково була висвИтлена у юридичнИй лiтературi. Зокрема, на увагу заслуговують працi таких вчених, як Рандi I. Барнетт, Ю. Габермас, А. Заець, I. Кравець, П. Розанвовалон, Р. ЛИвшиц.
Мета роботи - проаналИзувати та встановити роль i мИсце конституци у процесИ демократичноИ легИтимаци, з'ясувати змИст конституцИйноИ функцИИ легИтимаци державноИ влади, ïï рИвнИ та гаранти забезпечення.
Виклад основного матерiалу. У конституци як установчому актИ народу закладено основи дИевого механИзму легИтимаци державноï влади, який включае систему конституцИйних принципИв, гарантИй та засобИв полИтико-правового контролю з боку громадянського суспИльства за публИчною владою, що забезпечуе ïï легИтимнИсть. Конституция не лише легалИзуе органи державноИ влади, а визначае ИхнИ функцИИ та повноваження, процедуру формування та припинення дИяльностИ, юридичну вИдповИдальнИсть, але й легИтимИзуе Их, встановлюючи принципи функцИонування влади, межИ владарювання держави, форми контролю громадян за владою.
Конституция - це не стИльки основний закон держави, який мае вищу юридичну силу та легалИзуе органи державноИ влади, а це е акт народу, який повинен вИдповИдати змИсту ИдеИ права, вИдображати загальносуспИльнИ уявлення про справедливИсть, свободу, права людини. За такого розумИння природи конституцiï ïï можна вважати точкою вИдлИку легИтимностИ актИв та дИй держав-ноï влади. Якщо конституцию розглядати лише як основний закон держави, який е результатом виключно законотворчоï дИяльностИ органИв влади, то виникае загроза прийняття антидемократич-них конституций. В уявленнИ народу такИ конституцiï вважатимуться нелегИтимними, хоча населення у результат прямого примусу, психологiчноï залежностИ, виховання, iдеологiчноï обробки змушене буде дотримуватися норм тоталИтарних чи авторитарних конституций.
За своею сутнИстю конституция е основоположним актом народу, який завжди вИдображае цИлИ та очИкування людей. Правова теорИя знае щонайменше два пИдходи до розумИння соцИальноИ сутностИ конституци. ВИдповИдно до першого - конституцИя е юридичним актом, що виражае реальну розстановку сил в неоднорИдному суспИльствИ. Одним Из перших цю думку висловив вИдомий нИмецький соцИалИст Ф. Лассаль: "КонституцИя краИни - це фактичне спИввИдношення сил, що Иснують у краИнИ, писана конституцИя лише тодИ мИцна И мае значення, коли е точним вираженням
реальних ствввдношень суспшьних сил" [2, с. 9]. Суттсть конституцiï, зазначае Ф. Лассаль, проявляеться через соцiальну, нащональну та полiтичну боротьбу. Така конституцш виражае i закрiплюе стан конфлшту у суспiльствi.
Таке розумiння сутносп конституцiï не можна вважати повшстю безпiдставним, адже у багатьох випадках виникнення конституцш супроводжуе соцiально-економiчнi, полигачт, мiжнацiональнi протистояння. Очевидно, що конституцш пвдпадае пiд вплив класових зпгснень та суперечностей. Водночас класове розумшня сутностi конституцiï апрiорi суперечить ^ï права та справедливостi. Бшьше того, лептимна конституцiя взагалi неможлива, якщо суспшьство не готове до миру, який е результатом суспшьного консенсусу.
З точки зору другого пвдходу, суттсть конституци проявляеться не у реестраци результатiв полiтичноï боротьби - в перемозi однiеï частини населення над шшою, а у юридичному закрiпленнi узгоджених iнтересiв та волi усiх тих соцiальних груп, включаючи етнiчнi, якi через iсторичнi умови стали единим народом сп1пьно1' для них держави. Конституцш як джерело лептимносп влади у такш державi е результатом громадянського миру та суспшьного консенсусу, сощально!' солiдарностi. Принагвдно згадаемо, що ще вiдомий французький правознавець Л. Дюп у другш половинi Х1Х ст. висловлював думку про те, що конституцш мае бути втшенням iдеï соцiальноï солвдарносл, яка е унiверсальним законом розвитку суспшьства, i будь-який закон набувае обов'язкову силу не завдяки волi правителiв, а завдяки його вщповвдносп праву соцiальноï солiдарностi [3, с. 70].
Отже, конституцш е результатом консенсусу мiж людьми. Саме консенсус е та необхвдна опора, без якоï конституцiоналiзм стае неможливим i залишаеться лише красивою iдеею. У цьому контекст слушною е думка професора политологи Г. Оберойтера, який зазначае, що жити за конститущею - означае насамперед мати волю та здатшсть знаходити консенсус та проводити державну штегращю [4, с. 86]. У суспшьстш, продовжуе своï мiркування Г. Оберойтер, де юнуе багатокультурнiсть або бiкультурнiсть, де кнують етнiчнi розбiжностi, де е нащональш меншини, що хочуть бути почутими та вимагають урахування ïхньоï думки, ця воля до консенсусу мае виходити на перше мюце, - як воля до конституций С^зь, де кнують складнощi з багатокультуршстю чи бiкультурнiстю або ж iз етнiчними розбiжностями, важливими е кроки зi ствердження консолiдуючих структур, а не намагання посилити конфлшт - чи на перифери, чи у центра Актуальним сьогоднi е пошук такоï органiзацiï державного правлiння, яка б надала можливiсть брати участь у формуванш та функцiонуваннi публiчноï влади усiм iснуючим етносам.
Суспшьний консенсус е результатом залучення до политичного дискурсу якомога бiльшоï кшькосл людей, незалежно вiд 1хнього нащонального та соцiального походження, релiгiйних чи шших переконань, статi та кольору шири. Це стосуеться також процедури прийняття чи внесення змiн до конституци. Як ми уже зазначали, конституцш е актом установчоï влади народу i тому його полггична воля у цьому питанш е першочерговою. Принагвдно зауважимо, що саме таке розумшня природи конституци знайшло ввдображення у перших ршеннях Конституцшного Суду Укра1ни. Так, у мотивувальнш частинi свого Рiшення вiд 11 липня 1997 р. № 3-зп Суд вказав: "Отже, прийняття Конституци Украши Верховною Радою Укра1ни було безпосередтм актом реалiзацiï суверенiтету народу, який тшьки одноразово уповноважив Верховну Раду Украши на ïï прийняття" [5, с. 30-33]. Розвиваючи цю вдею, Конституцшний Суд Украïни уже у наступному рiшеннi вiд 3 жовтня 1997 р. № 4-зп зазначав: "Конституцш Украши... за своею юридичною природою е актом установчоï влади, що належить народу" [6, с. 39-42].
Однак конституцш е не лише результатом консенсусу та демократичноï легггимаци, а й сама виконуе функщю консолвдаци та легггимаци публiчноï влади у правовш демократичнш державi. Так, на думку В. Чиркша, участь населення у пвдготовщ та прийняттГ конституцiï надае лептимшсть Гснуючим порядкам [7, с. 158]. У держав^ у якГй принципи верховенства права, прав людини та народовладдя стають загальновизнаними щнностями, конституцш е основою консенсусу та лептимносп публiчноï влади. Конституцш як джерело консенсусу всередиш влади передбачае, що уш полпичт сили у державi беруть на себе зобов'язання, по-перше, дотримуватися зазначених вище конституцГйних принцитв, по-друге, визнавати о6ов'язковГсть самоï конституци.
КонституцИя не е законодавчим актом, який закрИплюе владнИ повноваження якоИ'сь одтеИ' полИтично!' сили, а тим паче одтеИ' особи. Вона вимагае вИд ycix полИтичних сил, якИ вИдображають Интереси суспшьства, поважного ставлення до себе. Поважати конституцИю - означае умИти обмежити власнИ намИри та Интереси, пожертвувавши ними заради загальносуспшьного блага. Поважати конституцИю - означае вИдмовитися вИд перекручення норм пИд час ïï тлумачення на користь rieï чи iншоï полiтичноï сили. I врештИ-решт, поважати конституцИю - означае неухильно дотримуватися ïï усИма учасниками конституцИйного процесу И насамперед публИчною владою, яка своïми дИями закладае основи законностИ та правопорядку И змИцнюе повагу до чинноï влади. НерозумИння цього неминуче веде до негативних наслИдкИв трансформацiï права у полИтику. Саме на цю негативну сторону конституцИйного процесу в УкрашИ вказав заступник секретаря Венещансь^' комiсiï Т. Маркерт: "Украïнськi полИтики хочуть гратися з конституцИйними правилами, замИсть того, щоб працювати за ними" [4, с. 87]. Очевидно, саме через це склалася негативна практика, вИдповИдно до яко^ кожен новообраний очшьник держави намагаеться запропонувати власну редакцИю конститyцiï.
Отже, конституцм е основою легИтимностИ пyблiчноï влади, а це означае, що ïï дотримання чинною владою е запорукою того, що суспшьство визнаватиме таку владу справедливою, законною та доцшьною. А це е гарантИею стабшьностИ будь-якого полИтичного режиму, який функцИонуе на основИ конституцИоналИзму. Враховуючи це, конституцИя, поряд з Иншими функцИями, виконуе функцИю легiтимацiï державноï влади, яку можна простежити на трьох рИвнях [7, с. 143-145].
Перший рИвень - е статусною легггимащею, яка фактично легалИзуе органи державноï влади. Конституцм може встановлювати принципово новИ органи державноï влади або знову легИтимИзувати ранИше ИснуючИ органи з оновленим статусом чи змшеним (розширеним, звуженим) обсягом повноважень. Так, КонституцИя Украши 1996 р. установила Верховну Раду Украши як единий законодавчий орган держави, що стала своерИдним прототипом iснyючоï у радянський перИод Верховноï Ради Украïнськоï РСР. Водночас набув конститyцiйноï легалiзацiï Институт Президента, який з 1991 р. став певною новацИею в Истори незалежностИ Украши. Однак змИни до Конститyцiï 8 грудня 2004 р. Истотно модифИкували статус i обсяг повноважень Глави держави та КабИнету МИнИстрИв Украши. Так, уряд держави, вИдповИдно до новоï редакцiï Конституци, набув реальнИшого статусу вищого органу у системИ органИв виконавчоï влади, ставши пИдконтрольним та пИдзвИтним не Президенту, а ВерховнИй РадИ Украши.
Другий рИвень легiтимацiï державноï влади - це процедурна легИтимацИя, яка проявляеться пИд час рИзноманИтних способИв формування органИв державноï влади, передбачених конституцИею. Процедурна легИтимацИя може бути заснована на виборах, призначеннИ та конкурсИ. Для законодавчих та представницьких органИв державноï влади та мИсцевого самоврядування, формування яких вИдбуваеться на основИ виборИв (всезагальних, рИвних, прямих, вИльних, шляхом таемного голосування), процедурна легИтимацИя спираеться на принцип абсолютноï чи вiдносноï бИльшостИ, а також на пропорцИйне врахування голосИв виборцИв, якщо застосовуеться пропорцИйна виборча система. Через всезагальнИ та прямИ вибори замИщаеться посада i Президента Украши, який отримуе загальнонацИональний мандат безпосередньо вИд народу. Для органИв виконавчоï та сyдовоï влади характерним е застосування принципу призначення та конкурсу. ПринагИдно зауважимо, що процедурна легИтимацИя в УкрашИ потребуе Истотного реформування у напрямку бiльшоï прозоростИ, доступностИ та контрольованостИ.
У европейськИй практицИ функцИонування правових демократичних держав процедурна легИтимацИя не обмежуеться лише формуванням органИв державноï влади та мИсцевого самоврядування, але й застосовуеться пИд час обговорення та прийняття важливих нормативних актИв, зокрема, конституций Так, конституцИйного закрИплення набули такИ форми громадянськоï участИ у законотвореннИ, як народнИ законодавчИ ИнщИативи, дорадчИ опитування громадян, народнИ вето тощо. У цьому контекстИ слушною е думка Ю. Габермаса про те, що "...лише процедурнИ умови демократичного створення правових статутИв забезпечують легИтимнИсть прийнятого закону" [8, с. 263]. Перспективи подальшого розвитку Украши як правовоï демократичноï держави також
пов'язаш з урiзноманiтненням форм участi громадян у демократичному процесi та 'х конституцiйно-правовому забезпеченнi.
Третiй рiвень функцй легiтимацii конституцii е найскладнiшим i вимагае чiтких орГентирГв для розумшня i реалiзацii. Це е функщональна легiтимацiя державноi влади, яка передбачае певш вимоги до змiсту дкльносп органiв влади та вищих посадових ошб держави. Вона вимагае систематичноi змiнюваностi влади та й шдконтрольносп громадянському суспшьству. Полiтичний контроль за державною владою е неодмiнною умовою й легiтимностi, тому потребуе конституцшного закрiплення. Лише контрольована державна влада мае перспективи бути справедливою та ефективною. На сучасному етапi укра'нський конституцiоналiзм вiдчувае найбiльшi труднощi у сферi функцiональноi легiтимностi влади у зв'язку з низьким рiвнем забезпечення прав та свобод людини i громадянина, а також забезпечення ефективного контролю за владою з боку суспшьства.
Функцм легiтимацii конституцii реалiзуеться через дотримання конституцiйних принципiв. Конституцшш принципи легiтимностi державно!' влади - це ввдправш засади, незаперечнi вимоги, висунуп до формування та функщонування державних органiв iз метою чгткого визначення iхнiх повноважень та спрямування дiяльностi на забезпечення як особистих, так i колективних прав. Це своервдна система координат, у рамках яко' розвиваються правовiдносини мiж публiчною владою та громадянським суспшьством, i водночас вектор, який визначае напрямок 'х розвитку. Конституцiйнi принципи легггимносп державноi влади визначають правила оргашзацй та функцiонування як державноi влади, так i процес й взаемодй з iнститутами громадянського суспшьства.
У конституцмх европейських держави закрiплено багато правових гарантш, якi забезпечують легггамшсть державноi влади. Конституцiйнi гарантii легггимацй - це передбачуванi конституцiею форми та засоби, як безпосередньо забезпечують леггтимну поведiнку органiв публiчноi влади всередиш держави. Основоположним правом, яке водночас е гаранпею демократичноi легггимацй, е закрiпленi у конституцй' безпосередт форми народовладдя - вибори, референдуми, виявлення громадськоi думки, плебiсцити, народт обговорення, народнi iнiцiативи, колективнi звернення, збори, мгтинги, походи, демонстрацй, а також таю винятковГ форми, якими е полггачш страйки, протести, акцй громадянського опору.
Унiверсальною гаранпею, яка дае людиш змогу захистити себе вц[ дш свавiльноi влади Г змушуе останню дмти правомГрно, е можливГсть особи звернутися до суду з оскарженням нелеггтимних дш та акпв публГчно' влади, з одночасним притягненням цих оргашв до юридично' ввдповщальностг У цьому контексп Гстотно зростае роль оргашв конституцшно'' юрисдикцй, на яю у кра'нах Свропи покладаеться функцм не лише встановлення конституцшносп акпв вищих оргашв державноi влади, а й надання оцшки щодо легггамносп дш державноi влади, й окремих оргашв чи посадових ошб ввдповвдно до принципу верховенства права. Конституцшна реформа в Укра'ш, яка передбачае також реформування единого органу конституцшно'' юрисдикцй' -Конституцшного Суду Укра'ни, зокрема запровадження конституцшно' скарги, Гстотно наближае цей орган до европейських стандарта оргашв конституцшно' юстицй.
Висновки. Отож, незважаючи на Гстотний прогрес у сферГ конституцшного регулювання легггамносп державно' влади, в основоположному акп народу - Конституцй' Укра'ни ввдсутнш чшсий перелш гарантш забезпечення тако' легггамностг Очевидно, що саме сьогодш, у перюд полггачно'' й економГчно' нестабшьносп, питання, пов'язаш з порядком легггамацй державно' влади, проблема довГри Г шдтримки ще' влади населенням повинш мати чгтку юридичну регламентащю. Укра'нське суспшьство потребуе нормативно закршлено' системи конституцшних гарантш леггтимностГ влади. Це передбачае насамперед не апелювання до окремих розрГзнених статей Конституцй' Укра'ни, а звернення до ввдповвдного роздшу чи самостшно' статп, де мають бути визначет критерй' лептимносп дш та акпв влади.
Конституцм е основою легггамносп державно' влади, якщо вона е результатом народного волевиявленням та суспшьного консенсусу. Принципи, на яких вона грунтуеться, мають
унИверсальний, загальновизнаний характер, вони уособлюють Иснуючу традицИю конституцИоналИзму. Ïï змИст можна визначити так: державна влада, яка поважае та дотримуеться норм конституцИИ та розглядае ïï як установчий акт усього народу И при цьому перебувае пИд пильним контролем як громадянського суспИльства, так И органИв конституцИйного контролю, мае усИ пИдстави вважатися легИтимною. I навпаки, влада, яка розглядае конституцИю крИзь призму Основного закону держави своИх вузькопартИйних ИнтересИв, систематично порушуе ïï, заперечуе право громадян приймати И вносити змИни до неИ, залишаючись при цьому безконтрольною, приречена втратити свою легИтимнИсть, И як наслИдок, бути усуненою народом.
1. Пейн Т. Права людини / Т. Пейн; пер. з англ. I. Савчак. - Льв1в: Лтопис, 2000. - 288 с. 2. Лассаль Ф. Сущность конституций. Что же дальше? Две речи: сочинения / Ф. Лассаль. - СПб.: Типография Товарищества "Общественная польза ", 1905. - 64 с. 3. Дюги Л. Конституционное право. Общая теория государства / Л. Дюги / пер. А. Ященко, В. Краснокутского, Б. Сыромятникова; предисл. П. Новгородцева. - М.: Типография Т-ва И. Д. Сытина, 1908. -957 с. 4. Оберойтер Г. Що значить "жити за конститущею "? / Г. Оберойтер // Вибори та демократия. -2009. - № 4 (22). - С. 86. 5. Конституцшний Суд Укрални: Ршення. Висновки 1997-2001 / вгдп. ред. канд. юрид. наук П. Б. Свграфов; уклад.: Г. П. Сурначова, I. М. Шевляк. - К.: Юртком 1нтер, 2001. - 504 с. 6. Хабриева Т. Я. Теория современной конституции / Т. Я. Хабриева, В. Е. Чиркин. -М.: Норма, 2005. - 320 с. 7. Кравец И. А. Российский конституционализм: проблемы становления, развития и осуществления /И. А. Кравец. - СПб.: Издательство Р. Асланова "Юридический центр Пресс ", 2004. - 673 с. 8. Habermas J. Between Facts and Norms: Contributions to a Discourse Theory of Law and Democracy / J. Habermas. - Cambridge: Polity Press, 1996. - 631 р.
REFERENCES
1. Pejn T. Prava lyudy^nyfHuman Rights] -L'viv: Litopy^s, 2000. - 288р. 2. LassaVF. Sushhnosf konsty^tucyj. Chto zhe daVshe? Dve rechy f The essence of constitutions. What next? Two speeches]. -SPb.: Typografy^ya Tovary^shhestva "Obshhestvennaya poVza", 1905. - 64 р. 3. Dyugy" L. Konsty "tucy "onnoe pravo. Obshhaya teory 'ya gosudarstva f Constitutional law. The general theory of the state]. - M.: Typografy^ya T-va Y\ D. Suty^na, 1908. - 957 р. 4. Oberojter G. Shho znachy^t^ "zhy^ty^ za konsty^tuciyeyu"? fWhat does "live by the constitution"] // Vy^bory^ ta demokratiya - Elections and Democracy, 2009. - Vol 4 (22). - P. 86. 5. Konsty^tucijnyj Sud Ukrayiny V Rishennya. Vy^snovky 19972001 fThe Constitutional Court of Ukraine: Decision. Conclusions 1997-2001]. - K.: Yurinkom Inter, 2001. - 504 p. 6. Xabry^eva T. Ya. Teory^ya sovremennoj konsty^tucy^y^ fThe theory of modern constitution]. - M.: Norma, 2005. - 320p. 7. Kravecz Y\ A. Rossy^jskyj konsty^tucy^onaly^zm: problemb stanovleny^ya, razvy^ty^ya y" osushhestvleny^ya fRussian constitutionalism: the problems of formation, development and implementation]. - Sankt-Peterburg: Y^zdateVstvo R. Aslanova "Yurydy^cheskyj centr Press", 2004. - 673 р. 8. Khabermas Yu. Mizh faktamy i Normаmy: Vklad v teoriyu dyskursu prava i demokratiyi [Between Facts and Norms: Contributions to a Discourse Theory of Law and Democracy]. -Kembrydzh: Politi Pres, 1996. - 631 р.
