CC BY
62
appropriate legal provision, the introduction of amendments and additions to the Constitution and the elaboration and adoption of a special law on the issues of implementation of the integration process.
Keywords: state sovereignty, transformation, Interstate European integration, implementation, national state, the European Union.
УДК 352.07:342.553(045)
А. С. Калшкш
КОНСТИТУЦ1ЙНА РЕФОРМА У СФЕР1 ДЕЦЕНТРАЛВАЦП ДЕРЖАВНО1 ВЛАДИ
У cmammi розглядаються актуальн проблеми проведения конституцтног реформи у сферi децентралiзацlг державног влади шляхом розширення фтансових можливостей та повноважень оргатв м1сцевого тарегюнального самоврядування.
Вказуеться на недоцшьтсть внесення зм1н та доповнень до Конституцгг Украгни з метою зм1ни державного устрою з унтарного на федеративний, зважаючи на в1дсутн1сть глибинних причин та умов для полтичног та адмШстративно-територ1альног децентрал1заци з послабленням центральних оргатв влади в частиш реал1зацгг загальнодержавних конституцтних функцт, таких, як забезпечення нацюнальног безпеки, оборони, дотримання прав i свобод людини та громадянина, суверен1тету та територiально'г цiлiсностi Украгнськог держави тощо.
На думку автора, належною метою конституцтно'г децентралiзацlг е бюджетно-фтансове, оргатзацтно-розпорядче та компетенцтне посилення територiальних громад та обраних ними оргатв м^цевого самоврядування, що мае знайти свт прояв у реалiзацlг мунщипально'г реформи за зразками сучасних европейських крагн та у вiдповiдностi до европейських правових стандартiв публiчного управлтня та локальног демократа. Особливо актуальною iмплементацiя европейських стандартiв м^цевого самоврядування до законодавства та правозастосовчог практики е в умовах тдписання Украгни Угоди про асощащю з Свропейським Союзом, ктцевим стратегiчним завданням чого на нормативно-правовому рiвнi визначено повноправний вступ Украгни до €С - ттеграцтного об 'еднання, до фундаменту якого покладено принцип децентралiзацlг та максимального розширення обсягу прав територiальних громад is забезпеченням державою гх реальног можлжо^1 самосттно вирШувати питання м^цевого значення в межах чинного законодавства.
Ключовi слова: конституцтна реформа, децентралiзацiя, державна влада, територiальна громада, регiоналiзацiя, локальна демократiя.
Постановка проблеми. Децентралiзацiя державно! влади е одним з ключових напрямiв сучасно! конституцшно! модершзацп та реформування конституцшно-правових шститупв в кра!нах Свропи, що пов'язано не в останню чергу з штенсифшащею процеав европейсько! мiждержавноi штеграцп, яка супроводжуеться необхщшстю сприйняття загальновизнаних демократичных правових та управлшських стандар^в, зокрема в частиш конститущоналiзащi та iмплементащi до нащональних правових систем доктрини та практики регiоналiзму й мунiципалiзму.
Слщ зазначити, що вказаш тдходи е притаманними як для права Свропейського Союзу взагал^ так i для конституцшного права держав-члешв €С та держав, асоцшованих з €С, адже сучасна Свропа формально-юридично та фактично у
концептуальному сена е досить регiонaлiзовaною спiльнотою з особливим мiсцем територiальних громад у реалiзащi публiчноi влади на рiзних рiвнях сусшльно!' життедiяльностi. При цьому саме мунiципальний рiвень е найбiльш наближеним до кожно'1 особи, оскiльки переважна частина адмшютративних послуг надаеться органами мiсцевого самоврядування, сформованими на демократичнш виборчiй членами вщповщно!' територiальноi громади. Водночас, при здшсненш конституцiйного реформування не слщ забувати i про такий рiвень реалiзацii публiчноi влади, як репональний, що дозволяе реалiзувати спiльнi штереси територiальних громад цiлого репону, включаючи порядок оргашзацп та дiяльностi мюцевих органiв державно'1 виконавчо'1 влади регионального рiвня, включаючи актуальнi питання 1х взаемодп з органами мiсцевого самоврядування з метою виключення дублювання повноважень, ефективного розподшу прибутково'1 та видатково'1 частини державного й мiсцевих бюджетсв, найповнiшого забезпечення конституцiйних прав i свобод людини та громадянина в межах вщповщних територiй тощо.
При цьому децентралiзацiя державно'1 влади мае бути комплексною, охоплюючи податкову й фшансову сферу, законодавство про службу в органах публiчноi влади, питання адмiнiстративно-територiальноi реформи, оптимiзацiю апарату державного та мунщипального управлiння, транскордонне ствроб^ництво регiонiв,
Аналгз останнгх дослгджень г публгкацгй. Слiд зазначити, що у втизнянш конституцiйно-правовiй науцi було видано достатньо праць, присвячених проблематицi децентралiзацii державно! влади як важливого елементу сучасно! конституцшно!' реформи. Зокрема, слщ вщзначити внесок таких авторiв, як М. О. Баймуратов, О. В. Батанов, М. I. Коршенко, В. В. Кравченко, В. С. Куйбща, П. М. Любченко, М. П. Орзiх, В. Ф. Погоршко, Х. В. Приходько, В. М. Шаповал, Ю. С. Шемшученко та шших дослiдникiв.
Водночас, останнi два десятки роюв стали знаменними для европейського конституцiоналiзму, значною кiлькiстю нових та оновлених конституцш. Цей факт пояснюеться як демократичною трансформащею держав Схщно!' Свропи, так i розвитком уявлень про форму та змют сучасних конституцш. А це являеться спонукальним фактором для розробки нових конституцшних акпв навт в державах з позитивними демократичними та державотворчими традищями. Очевидно, що такого роду тенденцп посилюють штерес до тематики, пов'язанох з конституцiйним реформування, необхiдною складовою якого у сучасних умовах е децентралiзацiя державнох влади та передавання щло'1 низки державних повноважень на репональний та мунщипальний рiвнi публiчного управлiння. Достатня емпiрична база дозволяе пщняти на якiсно новий рiвень весь теоретично-докринальний базис, пов'язаний з трансформащею сучасних конституцш, i саме необхщшсть системного й цiлiсного врахування та творчого опрацювання актуального нов^нього фактолопчного матерiалу практично-прикладного характеру у сферi проведення конституцiйних реформ обумовлюе найважливше науково-практичне завдання даног публшацп - розвинути iснуючi дослiдження конституцшних аспекпв децентралiзацii державноi влади у контекст здобуткiв та органiзацiйного досвщу проведення вiдповiдного конституцiйного реформування у сучасних европейських крашах з реальною демократичною парадигмою оргашзацп суспiльних вщносин.
Виклад основного матергалу. Аналiзуючи змют та сутнiсть конституцшно!' реформи у сферi децентралiзацii державноi влади, перш за все, важливо встановити доктринальне значення досить об'емноi комплексноi категорп «конституцшна реформа». Так, у Словнику конституцшного права конституцiйна реформа визначаеться як «яюсне, докорiнне перетворення всiеi пол^ично!' системи та державно-правових шститутв держави, спрямоване на створення основ конституцшного ладу,
конституцшно-правово1 бази сучасно"1 демократично'1 держави, забезпечення необхщних полiтичних i правових умов для здшснення eKOHOMÎ4HOï реформи, побудови громадянського суспшьства» [1, с. 65]. Однак дана дефшщя, на нашу думку, не е достатньо повною та визначеною. По-перше, в нш не отримав вiддзеркалення фактор часу, який свщчить про те, що конституцшна реформа - це процес, що здшснюеться протягом одноразово1 акцп. По-друге, в цьому визначенш абсолютно вiдсутня орiентацiя на реформування права i перехщ держави i суспшьства до нового етапу свого розвитку. Саме держава i право стають головними об'ектами впливу в ходi конституцшно1 реформи, поетапне здшснення яко"1 свiдчить про тривалiсть перетворювальних процесiв, i даеться взнаки на характерi вiдносин, що реформуються. В ходi конституцшно1 реформи формуються i проявляються закономiрностi виникнення ново'' державносп або якiсного перетворення юнуючо1. Конституцшна реформа мае свш ареал, свою систему, на яю розташовуються ïï емпiричнi елементи, проглядаються ïx зв'язки мiж собою i з зовшшшми обставинами. Для конституцiйних реформ характеры складнiсть i рiзноманiтнiсть проявiв подш, залежнiсть ïx вiд об'ективних обставин i обумовлешсть закономiрностями розвитку громадянського суспшьства та державно-правових процеав.
Саме конституцшна реформа е тим середовищем юнування, в якому ростуть i вщбуваються перетворювальнi процеси, що забезпечують виникнення, становлення та функщонування держави i права. З цих позицш конституцшну реформу слiд оцiнювати як невщ'емний, iманентний стан в функцюнуванш держави i права, без якого неможливе об'ективне пiзнання предмета таких галузей наукових знань, як теорiя держави i права, конституцшне право, мунщипальне право.
Як державно-правове явище, конституцiйна реформа вiдрiзняеться вiдносною незалежшстю, саме тому вона не визначена i не визнана в якосп предмета наукового тзнання конституцiйним правом. Кожна конституцшна реформа, що юторично юнувала, безумовно, вiдрiзняеться своерiднiстю. Але у вах конституцiйниx реформах мають мюце загальнi ознаки та якосп, якi комплексно пояснюють даний феномен, його сутшсть i значення. Вони дозволяють розглядати його як обов'язкове явище в юторп кожноï держави, що мае внутршньо детермiнований характер. Дослщження конституцiйноï реформи допомагае правильно витлумачити природу змш, що вщбуваються в державi та суспiльствi.
1снують рiзнi теорп, якi намагаються пояснити цю природу [2, с. 107-117]. Вважаемо, що конституцiоналiзм, як теорiя, повинен виконувати таке ж завдання. У зв'язку з цим оцшка конституцшних реформ з точки зору технологи виконання цього завдання повинна включати позначення тих вихщних даних, на яю зобов'язаний спиратися дослщник. Традицшно вчеш опираються на огляд юторичних подiй i на його основi роблять теоретичнi узагальнення i висновки. Сучасш правовi теорiï намагаються вивести розвиток кожно"1 окремо"1 держави з аналiзу емпiричниx даних, фактолопчного матерiалу i цим обмежуються. Проте цього явно бракуе для визнання висновюв достатньо об'ективними, тому пропонуеться враховувати не тшьки емпiричне, а й хаотичне, бiфуркацiйнi точки в конкретних юторичних епiзодаx.
Характеристика конституцшних реформ, з нашо"1 точки зору, повинна бути дана з урахуванням вах цих чинникiв, незалежно вщ того, ставиться завдання визначення тенденцш розвитку держави i суспiльства чи ш.
Конституцiйнi реформи е складним конкретно-юторичним явищем, що мають об'ективно притаманш тiльки im ознаки i якосп: по-перше, вони здiйснюються в певних часових межах, тобто мають юторичш рамки; по-друге, конституцшш перетворення поширюються на певну територiю; по-трете, невщ'емним елементом конституцiйноï реформи вважаються кризовi явища в найважливiшиx сферах держави
та суспшьного життя; по-четверте, конституцшна реформа пов'язана з певним станом держави i права, яке називаеться перехiдним перiодом, обумовленим вищевказаними кризовими явищами.
Виходячи з подiбного розумшня цiлей, сутностi та цiннiсного змюту конституцшно! реформи, сучаснi доктринальнi тдходи до децентралiзащi державно! влади як елементу конституцшно! модершзацп Украши можна подшити на три групи.
Представники першо! групи е прибiчниками фактично! бюджетно! та фшансово! регiоналiзацii Украшсько! держави. Говорячи про сучасний регiоналiзм, треба зауважити, що це поняття не мае единого визначення, що i зумовлюе його наукову юридичну та полiтичну актуальнiсть. Регiоналiзм як суспшьно-пол^ичне явище виник на зламi XVIII-XIX ст.ст. у Францп у якост своерiдного протесту централiзму влади та щншсна орiентацiя на регюнальш прiоритети. А вже в ХХ ст. шститут регiоналiзму знайшов практичне втшення (зокрема, в 1талп, 1спанп та iнших кранах свiту). Бшьше того, регiональна держава може мати рiзний ступiнь самостiйностi окремих частин краши, яка закрiплюеться загальнодержавною Конститущею. Так, В. G. Чиркiн висловлюе думку про те, що «регюналютична держава, що поеднуе елементи федералiзму, унiтаризму, автономп, за свое! сутшстю е перехiдним вiд унiтаризму до федералiзму» [3, с. 156]. Але водночас слщ зазначити, що у вщповщносп до класично! теорп держави у даному випадку йдеться про один загальний тип державного устрою -федеращю.
Цшаве визначення належить польському вченому П. Слiвi, який намагаеться розкрити сутшсть конституцшно-правового регюну через три його вимiри:
1) суспшьно-культурний вимiр. Вiн передбачае переконашсть у власнiй самобутностi, наявнiсть системи поглядiв, цiнностей, iнтересiв i потреб, яку подшяе бiльшiсть членiв громади;
2) економiчний вимiр. Вiн проявляеться у специфщ чи рiвнi економiчного розвитку певного регiону, наявностi спшьних чи принаймнi схожих методiв господарювання, iсторично структуровано! системи кооперативних зв'язюв, внутршньо! взаемозалежностi та загальновизнаних способiв досягнення успiху;
3) полiтичний вимiр. Вiн чiтко виявляеться в наявносп полiтичних рухiв, що прагнуть реалiзувати сво! вимоги на державному рiвнi та намагаються отримати максимум важелiв впливу на ситуацiю у своему регюш [4, с. 45].
Уельський дослщник-пол^олог Дж. Луфлiн трактуе регiоналiзм як полiтичний напрям, що намагаеться посилити контроль регюшв за сво!ми полiтичними, економiчними та соцiальними справами створенням пол^ичних та адмiнiстративних шституцш iз законодавчими повноваженнями, вважаючи при цьому змют поняття «федералiзм» дуже близьким до змюту поняття «регiоналiзм», особливо у контекстi сучасного фшансового федералiзму, який передбачае високу фшансову самостiйнiсть суб'ектiв федерацп з вщповщною фiскальною та бюджетною полiтикою держави, спрямованою на залишення основних кош^в на потреби населення самого регюну та вирiвнювання дотацiйних регiонiв до належного загальнодержавного рiвня життя та соцiально-економiчного розвитку територiй [5, с. 45].
Спробуемо запропонувати свое визначення регiоналiзму, тд яким у широкому пол^ико-правовому сенсi розумiемо процес сегментацп територп держави за культурно-iсторичними, економiчними, лiнгвiстичними пiдставами, якi використовуються пол^ичними силами для забезпечення автономп регюну по вщношенню до центрально! влади.
Водночас прихильники першого пiдходу вважають доречним зупиниться виключно на фшансовш децентралiзацii, закрiпивши у бюджетному та податковому законодавствi новi пiдходи до фшансово! самостiйностi окремих територiй, i в даному
випадку, на наш погляд, бшьш правильним е фшансова децентралiзацiя на рiвнi територiальниx громад - носпв права на мiсцеве самоврядування, оскшьки саме цей рiвень, а не рiвень цiлиx областей, е найбшьш наближеним до кожного громадянина -мешканця конкретного населеного пункту.
Беззаперечною перевагою цього пщходу е те, що бюджетно-фшансова федералiзацiя (або, шшими словами, регiоналiзацiя) - це один з найефектившших способiв децентралiзацiï влади, але за умови вщсутносп тих чинниюв, що сприяють пiдриву державного суверештету та територiальноï цiлiсностi держави. У цьому зв'язку слщ зазначити, що поряд з наданням значно"1 податково1 та бюджетно1 самостiйностi недоречним вбачаеться надання окремим адмiнiстративно-територiальним одиницям надмiрниx полiтичниx прав, таких, як сецеая - право виходу зi складу держави, адже з великою долею вiрогiдностi ранiше чи тзшше це призведе до розпаду тако"1 держави через тi чи iншi тимчасовi полiтичнi, соцiально-економiчнi або навт зовнiшньополiтичнi причини (як це мало мюце з Автономною Республiкою Крим, де навт вiдсутнiсть права на одностороннш виxiд у Конституцп та законах Украши не завадила реалiзувати вiдповiдний руйнiвний сценарiй за безпосередньо1 та керiвноï участi шоземно1 сусщньо1 держави-агресора - Росшсько1 Федерацп).
Натомють, другий, бiльш радикальний та комплексний, пщхщ до децентралiзацiï просувае щею пол^ично"1 (широко1) федералiзацiï украшсько1 територп, iнодi, навiть, поеднуючи це з щеею про автономiзацiю окремих територiальниx одиниць у складi Украши. Досить рацюнальним виглядае постулат ще1 концепцп про те, що «федеращя створюеться там i тод^ де i коли юнують значнi вiдмiнностi в етшчному складi населення крайни, юторичш, культурнi i територiальнi особливосп», а Украша розглядаеться як «фактична гетерогенна краша, що логiчно тяж1е до федерацп, iз значними регiональними вщмшностями та напругами» [5, с. 270]; «Федералiзацiя - це об'ективний процес, своерщний виклик ХХ1 ст., який у р^ поширення його досвщу на Укра1ну й поступового, поетапного здшснення м^ би: 1) змщнити державну еднiсть та зберегти територiальну цiлiснiсть; 2) запобiгти вiдцентровим сепаратистським проявам; 3) зняти сощально-культурну напружешсть мiж регiонами (мовне питання, ставлення до певних iсторичниx подiй i т.д.)» [6, с. 5]. I дшсно, на перший поверхневий погляд може здаватися, що в умовах наявно1 ситуацп на Сxодi Украши, запровадження федерального устрою могло б здатися досить непоганим способом врегулювання гострого збройного конфлшту, який вщбуваеться протягом 2014-2015 рр. на територп окремих райошв Донецько1 та Лугансько1 областей.
Та якщо вдатися до глибокого фундаментального аналiзу передумов та засобiв здiйснення такого перетворення, можемо зробити висновок про недоцшьшсть та неефектившсть останнього. Першою проблемою у перспективi змiни устрою на федеральний, на нашу думку, стане розширення простору узгоджень i дискусш щодо досягнення компромiсiв мiж представниками укра1нсько1 елiти та значнi фiнансовi витрати на формування апаратв влади суб'екпв федерацiï. Крiм того, не е гарантованим забезпечення належно1 культурно1 безпеки та рiвниx економiчниx умов рiзниx етнiчниx груп в межах роздроблено1 держави. Взагалi, в наукових колах пануе думка, що дроблення територп унiтарноï держави на суб'екти федерацп зазвичай е кроком назад у процеа державотворення [7, с. 66].
Перерахуемо iншi проблеми, з якими з^кнеться державна влада у разi обрання курсу на радикальну децентралiзацiю у виглядi конституцiйноï змiни територiального устрою: 1) в умовах пол^ично,1 нестабiльностi, низького рiвня правово1 культури та вщповщальносп владних структур юнуе загроза не тiльки конфронтацiï сходу та заходу краши, порушення територiальноï цiлiсностi (що ми вже спостер^аемо у ситуацiï з АРК), а й взагалi розколу та втрати державного суверештету; 2) пол^ичний колапс та
соцiально-економiчне розбалансування держави у зв'язку з запровадженням федералiзму в умовах вщсутносп реального народовладдя; 3) «вщсутшсть 4Ïtko визначено'1 програми економiчного розвитку Украши, розроблено'1 з урахування регюнальних виробничих потужностей, розраховано'1 на тривалий перюд» [8, с. 72].
Отже, федералiзацiя на сьогоднi не е прийнятним концептом конститущйноï реформи у сферi децентралiзащï, оскiльки не тшьки не вирiшуе стрижневих причин збройного протистояння чи сощально-економiчноï напруги, але тшьки посилюе ïx, зменшуючи едшсть народу Украши перед iснуючими викликами та можливосп державноï влади iз застосуванням усix наявних ресурсiв протистояти цим викликам та виршувати важливi для суспiльства загальнодержавнi завдання, зокрема - щодо забезпечення нацiональноï безпеки i оборони, а також гарантування прав i свобод людини та громадянина на всш територп держави незалежно вщ конкретного регюну чи населеного пункту проживання конкретно'1' особи.
Третш, найбшьш доцiльний, на наше глибоке переконання, тдхщ грунтуеться на щй децентралiзацiï влади в умовах збереження уштарного устрою Украши (тобто йдеться насамперед про рiвень мюцевого самоврядування з широкою фiнансовою децентралiзацiею та посиленням саме окремих територiальниx громад, а не великих адмшютративно розподiлениx територiй, якими в украшському адмшютративно-територiальному устро'1' е обласп).
У цьому контекстi слiд вщзначити, що практична реалiзацiя мунiципальноï складово'1' конституцiйноï реформи у сучасних втизняних соцiально-економiчниx умовах ускладнюеться через фшансову неспроможнiсть органiв мiсцевого самоврядування та загальний низький рiвень правово'1 культури та правосвщомосп населення територiальниx громад, яке не завжди достатньо обiзнане зi сво'1'ми правами в сферi мiсцевого самоврядування та способами ïx реалiзацiï i захисту. Таким чином, конституцiйна модернiзацiя мунiципальноï влади мае передбачати, ^м формально-юридичного внесення змш та доповнень до конституцшно-правово'1 матерiï, також фактичне зростання матерiальниx, бюджетно-фiнансовиx, органiзацiйно-правовиx можливостей органiв самоврядування, а також правово'1 обiзнаностi та сощально'1 свiдомостi i активностi мешканщв вiдповiдниx територiй.
Вдосконалення економiчниx меxанiзмiв здiйснення публiчноï влади на рiвнi мiсцевого самоврядування потребуе оптимiзацiï податково! i бюджетно! полiтики в напрямку збшьшення частки доxодiв мiсцевиx бюдже^в щодо iншиx рiвнiв бюджетнох системи, збшьшення податкових джерел наповнення мюцевих бюдже^в задля забезпечення самостiйностi мунщипал^е^в у визначеннi власних бюджетних видатюв i створення стимулiв у розвитку власноï доxодноï бази. Крiм того, вдосконалення соцiально-економiчниx меxанiзмiв мунiципального управлшня вимагае вiд мiсцевоï влади ефективних дiй за такими ключовим напрямками, як: тдтримка малого бiзнесу; стимулювання внутршшх iнвесторiв i залучення зовшшшх iнвестицiй; сприяння розвитку пiдприемств; становлення ринковоï iнфраструктури; формування привабливого iмiджу мунiципального утворення; всебiчний розвиток публiчно-приватного партнерства в межах окремих населених пунктiв тощо.
Модернiзацiя оргашзацшно-правових меxанiзмiв мунiципального управлiння мае передбачати вдосконалення мехашзму вiдповiдальностi органiв влади мунщипального утворення перед мiсцевим населенням та перед державою, а також вдосконалення мехашзму державного контролю, тобто на рiвнi конституцiйноï реформи фшансово-податкова децентралiзацiя та збiльшення повноважень оргашв мiсцевого самоврядування мае супроводжуватися посиленням компетенци правоохоронних та контролюючих державних органiв щодо забезпечення дотримання законносп у дiяльностi мунiципальниx шституцш та ïx посадових осiб.
В цшому, пiдсумовуючи цi три тдходи до можливо1 оптимально1 моделi державного устрою сучасно1 децентралiзованоï держави, можна констатувати, що на сучасному етат для Украши найбшьш оптимальним варiантом е не створення федеративно1 держави, а помiркована фiнансова й управлшська децентралiзацiя з переданням широких бюджетних й податкових можливостей, додаткових повноважень, кадрових питань на рiвень мюцевого самоврядування, що обумовлюеться кшькома причинами.
По-перше, Украша не е державою з великою кшьюстю компактних мюць проживання нацiональниx меншин, а тому, на вщмшу вiд, наприклад, Ро^йсь^ Федерацп, на сьогоднi немае необхщносп та доцiльностi створення на ïï територп будь-яких нацiональниx республш.
По-друге, полiтична ситуацiя, яка склалася в Укршш, потребуе змiцнення едност та територiальноï цiлiсностi кршни у поличному сенсi, а не ïï послаблення.
По-трете, поряд iз змщненням полiтичноï едностi кршни найкращим способом тдвищити рiвень соцiально-економiчного розвитку та життя громадян е фiнансова децентралiзацiя, яка е найбiльш ефективною, як показуе досвщ зарубiжниx кршн (наприклад, Польщ^ саме на мунiципальному рiвнi як найближчому до кожноï людини, на якому виршуеться переважна бшьшють життево важливих повсякденних питань.
Висновок. Розмiрковуючи про децентралiзацiю державноï влади як важливий напрям та невщ'емний елемент сучасноï конституцiйноï реформи в Укршш, можна дшти до загального доктринально-концептуального висновку про недоцшьшсть внесення змш та доповнень до Конституцп Украши з метою змши державного устрою з уштарного на федеративний, зважаючи на вщсутшсть глибинних причин та умов для полiтичноï та адмiнiстративно-територiальноï децентралiзацiï з послабленням центральних оргашв влади в частинi реалiзацiï загальнодержавних конституцiйниx функцiй, таких, як забезпечення нацiональноï безпеки, оборони, дотримання прав i свобод людини та громадянина, суверештету та територiальноï цшсносп Украïнськоï держави тощо.
Натомiсть, належною метою конституцiйноï децентралiзацiï цiлком логiчно вбачаеться бюджетно-фшансове, органiзацiйно-розпорядче та компетенцiйне посилення територiальниx громад та обраних ними оргашв мюцевого самоврядування, що мае знайти свш прояв у реалiзацiï мунiципальноï реформи за зразками сучасних европейських краш та у вiдповiдностi до европейських правових стандартiв публiчного управлшня та локальноï демократiï. Особливо актуальною iмплементацiя европейських стандартiв мiсцевого самоврядування до законодавства та правозастосовчоï практики е в умовах шдписання Украши Угоди про асощащю з Свропейським Союзом, кiнцевим стратегiчним завданням чого на нормативно-правовому рiвнi визначено повноправний вступ Украши до €С - штеграцшного об'еднання, до фундаменту якого покладено принцип децентралiзацiï та максимального розширення обсягу прав територiальниx громад iз забезпеченням державою ïx реальноï можливостi самостiйно вирiшувати питання мюцевого значення в межах чинного законодавства.
Список використаноУ л1тератури
1. Конституционное (государственное) право : справ. / под ред. В. И. Лафитского. - М.: Юристъ, 1995. - 191 с.
2. Веденеев Ю. А. Теория и практика переходных процессов в развитии российской государственности / Ю. А. Веденеев // Государство и право. - 1995. -.№1. - С. 107-117.
3. Чиркин В. Е. Конституционное право зарубежных стран : учеб. / В. Е. Чиркин. - М. : Юристъ, 2000. - 600 с.
4. Калитчак Р. Г. Регiоналiзм у европейських штеграцшних процесах / Р. Г. Калитчак. -К. : Знання, 2007. - 303 с.
5. Кресша I. О. Адмiнiстративно-територiальна реформа в Укршш: полiтико-правовi проблеми : моногр. / I. О. Кресша, А. А. Коваленко, К. М. В^ман, О. В. Скрипнюк, С. В. Перегуда, О. М. Стойко, О. Г. Кучабський, В. А. Явiр; за ред. I. О. Кресшо!'. - К. : Логос, 2009. - 480 с.
6. Колесшченко В. Федеративна Укра!'на: безальтернативна альтернатива розвитку Укра!'нсько! держави / В. Колесшченко, М. Бортшк // Голос Украши. - 2009. - № 194. -С. 4-5.
7. Коршенко М. I. Чи потрiбнi Укршш ii федералiзацiя або автономiзацiя? / М. I. Коршенко // Вибори та демократ. - 2004. - Вип. 32. - С. 66.
8. Мщук В. Перспективи розвитку та удосконалення державного устрою Украши: ушгаризм чи федералiзм / В. Мщук // Военна ютс^я. - 2012. - № 4-6. - С. 68-74.
Стаття надшшла до редакцп 10.12.2014 р.
A. S. Kalinkin
THE CONSTITUTIONAL REFORM IN DECENTRALIZATION OF STATE
POWER
In the article we can see the actual problems of constitutional reforms in decentralization of state power by expanding financial capacity and powers of local and regional government.
It is shown that the improvement of economic mechanisms of public administration at the local government needs to optimize the tax and budget policy to increasing the share of local budgets to other levels of government, increasing tax sources of local budgets to ensure the autonomy of municipalities in determining their own public spending and incentives to develop their own revenue base. In addition, improving social and economic mechanisms of municipal government requires local authorities effective action in such key areas as: support for small businesses; stimulating domestic investors and attracting foreign investment; promote the development of enterprises; of market infrastructure; formation of an attractive image of the municipality; comprehensive development of public-private partnerships within individual settlements and so on.
Highlights the unreasonableness of amendments and additions to the Constitution of Ukraine to change the government from unitary to federal, in the absence of underlying causes and conditions for political and territorial administrative decentralization of the weakening of central government in the realization of the national constitutional functions, such as security national security, defense, human rights and freedoms of man and citizen, sovereignty and territorial integrity of the Ukrainian state and so on.
The author believes that the purpose of proper constitutional decentralization is fiscal, organizational and administrative of competence and strengthening local communities and their elected local government, which has found its expression in the implementation of municipal reform on samples of modern European countries and in accordance with European legal standards public governance and local democracy. Particularly relevant implementing European standards for local government legislation and legal practice is in terms of signing Ukraine Association Agreement with the European Union, the ultimate strategic objective to which the regulatory framework defined full accession of Ukraine to the EU - integration association, foundation on the principle of decentralization and maximize the scope of the rights of local communities with the provision of state real opportunity to solve local issues within current legislation.
Keywords: constitutional reform, decentralization, public authorities, local community, regionalization, local democracy.
