Конкурентоспроможність у системі чинників інтернаціоналізації діяльності підприємств Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

30-

EE=f(A), ухил 5 град, 1=51,25 грн/м куб

Рис. 3. Еколого-eHOHOMÎ4Ha оцшка

швестицш у лкогосподарське

виробництво залежно eid eiKy насадження

в^, ромв

"60 80 100 120 140

Як видно з рис. 3, еколого-економiчного оцшка iнвестицiй зростае iз вiком приблизно до 120 роюв для букових насаджень i до 100 рокiв - для смерекових. Шсля досягнення даного вшу оцшка зменшуеться, з бiльшими темпами - для букових насаджень в умовах С3.

Лггература

1. Постанова КМ Украши вщ 16 травня 1996 р. N 535 " Про затвердження Правил рубок, пов'язаних з веденням люового господарства, та шших рубок"// www.gov.ua.

2. Воспроизводство лесных ресурсов: эколого-экономические проблемы/ Коваль Я.В., Мишенин Е.В., ЦаренкоА. М., Литвиненко О. А., Антоненко И.Я. - К.: СОПС Украины НАН Украины, 2002. - 314 с. _

УДК339.9.339.94 Доц. 1.Ф. Коломкць, канд. екон. наук -

НУ "Львiвська полiтeхнiка"

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖШСТЬ У СИСТЕМ1 ЧИННИК1В ШТЕРНАЦЮНАЛВАЦП Д1ЯЛЬНОСТ1 П1ДПРИСМСТВ

Визначення рiвня конкурентоспроможностi тдприемства - динамiчноï й статич-hoï - е одним Ï3 вихвдних пунктiв формування програми пiдвищення конкурентоспро-можностi пiдприемства в контекстi його ^ернацюнашзацп. Розглядаючи конкурентос-проможнiсть тдприемства як економiчну категорiю, важливо не тшьки визначити ïï мюце i роль в функцiонуваннi пiдприемства на ринку, але й вияснити мехашзм пвдви-щення конкурентоспроможностi. Такий мехашзм повинен базуватись на засадах поеднання ринкового саморегулювання з державною штервенщею в економiчнi проце-си i формування середовища господарювання, що в практищ означае двоякий вплив на пщприемство - з одного боку, тдвищувати конкурентоспроможнiсть пiдприемство зму-шуе ринок, з iншого - макроекономiчнi умови господарювання, сформованi державою.

Ключов1 слова: конкурентоспроможнiсть, iнтернацiоналiзацiя дiяльностi тд-приемств, мiжнароднi ринки, економiчний мехашзм.

Assist. prof. I.F. Kolomiyets' - NU "L'vivs'ka Politekhnika" Competitiveness in the system of enterprises activity internationalization factors

Defining of the level of enterprise dynamic and static competitiveness is one of the basic elements of formation of the enterprise competitiveness increasing program. While

analyzing the enterprise competitiveness as an economic factor it is important to define not only its place in the enterprise activity on the market place, but to clear up the mechanism of the competitiveness increasing. Such mechanism should combine market self-regulation element and state economic intervention. Moreover it is necessary to create relative economic environment. In practice it means the double influence on the enterprise. On the one hand the market place obliges the enterprise to increase its competitiveness, from the other - the state defines the macroeconomic environment for economic activity.

Keywords: competitiveness, enterprise activity internationalization, international markets, economic mechanism.

Шдвищення конкурентоспроможност шдприемства не може устшно здшснюватись, грунтуючись тшьки на мехашзмах ринкового саморегулюван-ня. "Невидима рука ринку" в сучасних умовах е недостатньо ефективним ва-желем впливу на суб'екти господарювання у сферi зростання ix конкурентос-проможность Це доведено представниками кейнЫансько1" школи теори еко-номжи. Ринкове саморегулювання в сучасних умовах е надто шертним меха-шзмом, дiя якого призводить до неефективного використання виробничих ре-суршв, структурних диспропорцiй i кризових явищ на макрорiвнi. Тому ш-тернащонашзащя i трансiнтернацiоналiзацiя пiдприемств вiдбуваються в умовах штервенщонашзму державних органiв влади, як мають значний вплив на характер згаданих процеЫв. Крiм того, все бшьшою мiрою на про-цеси iнтернацiоналiзацii впливають мiжнароднi оргашзаци (наприклад, ВТО), що також виступае чинником зростання конкурентоспроможност шд-приемства як необхщно1" умови виживання i реалiзацii власно!" мюи на ринках, яю дедалi бiльшою мiрою лiбералiзуються.

Спрощену схему економiчного мехашзму пiдвищення конкурентос-проможностi пiдприемств представлено на рис. 1. Вихщним пунктом мехашзму шдвищення конкурентоспроможностi шдприемства е сучасш тренди розвитку св!тово1' економiки (блок 3 на рис. 1), штегрованим вiдображенням яко1' е ii глобалiзацiя. До числа найважливших з них належать:

• скорочення тривалосп життевого циклу технолог1й i продукци й викликане цим зростання рол1 шновацшносп як чинника конкурентоспроможносп п1дприемства;

• змiщення "центру ваги" формування попиту з боку покупщв в бш виробниюв i продавщв продукци, що означае можливютъ маншулювання попитом i уп-равлiння ним з боку виробнишв;

• розширення i поглиблення мiжнародниx риншв, передушм завдяки розвитков! комп'ютерних i шформацшних теxнологiй i iнформатики, поглибленню мш-народного розподшу пращ й зменшенню залежност вщ природних ресурсiв;

• необхвдтстъ поеднання зусиль в реалiзацii проектiв, як неможливо реалiзу-вати в межах одте! краши (наприклад, капiталомiсткi, наукомiсткi, еколопч-н1 проекти тощо);

• необxiднiсть екологiзацii' свгтово! господарськоi' системи, бшъш рацiонально-го природокористування.

Поява згаданих тенденцiй розвитку свгтово1" економжи обумовлена, передусiм, суспшьно-полгтичними передумовами, прискоренням науково-теxнiчного прогресу i вичерпанням запаЫв невiдновлювальниx матерiально-сировинних ресурЫв, зокрема, паливно-енергетичних на фон! дишм!чного зростання масштабiв виробництва.

Рис. 1. Спрощена схема мехатзму мдвищення конкурентоспроможностi мдприемства в процеа його mтернацюналiзацГl

До числа полггичних передумов необхщно вщнести, зокрема, розвал радянсько1 iмперп, внаслiдок чого вiдбулося припинення гонки озброень i ви-вiльнення значних матерiально-сировинних, фiнансових i iнтелектуальних ресурЫв, задiяних у вiйськово-промислових комплексах СРСР i США, лжвь дацiя полггичних i iдеологiчних бар,ерiв мiжнародноl ствпращ, передусiм в областi науково-технiчного прогресу i у сферi економiки [2].

Потреба в глобалiзацil мае об'ективний характер з причини вичерпання невiдновлювальних запасiв матерiально-сировинних ресурсiв, що дедалi гострь ше вiдчуваеться на фош зростаючо! потреби в них, викликано! прогресивно зрос-таючими обсягами виробництва в свiтовiй економiцi. Без мiжнародноl спiвпрацi в цiй галузi неможливо досягнути яюсно нового рiвня ефективност використан-ня цих ресуршв. Така спiвпраця необхщна, насамперед, у сферi розробки i трансферу нових ресурсозберiгаючих i ресурсозамiнних технолопчних систем [3, 5].

Вказанi тенденцп визначають i напрямки розвитку як нащонально! економiки кожно! краши, так i пiдприемств, якi е складовими ще1 економiки.

Загалом цi напрямки можна об'еднати в межах категори конкурентоспромож-ность Потреба в зростанш конкурентоспроможностi виникае як на макро- так i на мiкрорiвнi. На макрорiвнi - це конкурентоспроможтсть держави, на мж-рорiвнi - це конкурентоспроможнiсть пiдприемства в межах його ринку. А оскшьки ринок тдприемства чимраз бшьшою мiрою iнтернацiоналiзуеться, то зростання конкурентоспроможностi е об'ективною i необхiдною умовою штернащонашзаци пiдприемства.

Розумiння необхiдностi пiдвищення конкурентоспроможност пщ-приемств не повинно обмежуватись рiвнем 1'х керiвництва. Конкурентоспроможтсть пiдприемств е основою конкурентоспроможностi нащонально! еко-номiки кожно! краши, тому ця проблема повинна постшно бути в полi зору ор-гатв державного управлiння. Роль держави при цьому е дуже важливою. Конкурентна спроможтсть суб,ектiв господарювання все бшьше залежить не тшь-ки вщ пiдприемливостi власникiв i продуктивност працiвникiв, але також вiд функцюнування територiальних суспiльно-господарських систем i ix здатностi до формування сучасних дiевиx структур, як результативно використовують наявну в регют сукупнiсть чинникiв виробництва" [1]. Держава повинна ство-рити таю умови господарювання, як б сприяли активiзацii розробки i реалiза-цii програм пiдвищення конкурентоспроможностi тдприемств. Вони повиннi створюватись при задiяннi фiнансово-економiчниx, правових i оргатзацшно-адмшютративних важелiв на рiвнi держави в цшому i на рiвнi регюшв.

Таким чином, зростання конкурентоспроможностi тдприемства залежить, з одного боку, вщ управлшських рiшень на рiвнi самих пiдприемств, з iншого - вщ державно!' й регiональноi полггики у сферi створення вщповщно-го економжо-правового середовища i державно!' пщтримки зусиль суб,ектiв господарювання з пщвищення 1'х конкурентоспроможностi.

Пiдвищення конкурентоспроможностi тдприемства необхщно розгля-дати як довготермшовий послiдовний процес пошуку i реалiзацii управлшсь-ких рiшень у вшх сферах його дiяльностi, який здшснюеться планомiрно вщ-повiдно до обранох стратегii довготермiнового розвитку з врахуванням змш в зовнiшньому оточеннi та стану засобiв самого пiдприемства i внесенням вщ-повiдниx коректив [5]. Розглядаючи цей процес в контекст стратегii розвитку пiдприемства, необхщно виршити певнi задач методологiчного характеру.

До найважливших з них, як свщчить теорiя i практика виршення проб-леми пiдвищення конкурентоспроможностi тдприемства, належать задача

• визначення критерив конкурентоспроможност й формування системи показ-нишв ii вим1рювання;

• розроблення метод1в оцшки р1вня конкурентоспроможносп;

• розроблення метод1в формування алгоритм1в (програм) тдвищення конкурентоспроможносп.

3i згаданих задач особливе мюце належить пошуку методiв оцiнки рiвня конкурентоспроможностi тдприемства [4]. Це пояснюеться 1'х значен-ням для прийняття вiдповiдниx управлшських ршень. Аналiз науково: лгте-ратури дае змогу щентифжувати такi методичт пiдxоди до визначення рiвня конкурентоспроможносп пiдприемства.

1. Метод компаративных переваг. Метод компаративних переваг е одним 1з найстарших. 1снування в кршт походження тдприемства переваг, як дають змогу забезпечити вщносно низьш витрати виробництва в певнш галуз1, е передумовою для завоювання даною галуззю сильних ринкових позицш, тобто для и конкурентоспроможност1.

2. Метод рiвноваги ф1рм i галузь Шд р1вновагою розум1ють такий стан, коли у виробника не юнуе стимул1в для переходу в шший стан, тобто для змши обсягу виробництва (змши свое1 частки на ринку). В умовах р1вно-ваги виробника (при досягнент максимально можливого обсягу випуску й збуту товару за незмшного характеру попиту й р1вня розвитку техтки на даному ринку) кожен з чинниюв виробництва використовуеться з од-наковою й одночасно найбшьшою продуктивтстю.

3. Структурно-функщональний метод. Вщповщно до структурного тд-ходу ощнка позицш тдприемства може Грунтуватись на знант р1вня мо-нопол1зацп галуз1, тобто концентрацп виробництва I катталу, I бар'ер1в вступу на галузевий ринок компанш. Щодо функцюнального тдходу, головну роль при цьому ввдграють економ1чт показники д1яльносп ф1рм: стввщношення "витрати-цша", завантаження виробничих потуж-ностей, обсяги випуску продукцп, норма прибутку тощо.

4. Метод "профШв " й якости Виявляються р1зт критери задоволення за-пит!в споживач1в стосовно певного продукту, встановлюеться 1хня 1ерар-х1я й пор1вняльна важливють у межах того спектра характеристик, як в стат помгтити й оцшити споживач, здшснюються пор1вняння техтко-економ1чних даних продукту з шшими конкуруючими продуктами.

5. Матричный метод. Теоретичною базою цих методов слугуе концепция життево-го циклу товару й технологи. Метод розроблений в середин! 70-х роюв БКГ.

6. Метод ефективноХ конкуренци. Метод передбачае використання чо-тирьох груп показниюв: ефективност управлшня виробничим процесом, об1говими засобами, збутом \ просуванням, та показниюв, як характери-зують яюсть та щну.

7. Семантичне позицЮвання. Застосовуеться для визначення р1вня конкурен-тоспроможност об'екта на основ! опитування покупщв (споживач1в) { вияв-лення !х оценки за конкретними чинниками, яю визначають конкурентоспро-можнють об'екта.

Кожний з вказаних методiв мае сво! вади i переваги. Проте для тд-приемства, яке розглядае шдвищення конкурентоспроможностi як необхщ-нiсть в процесi iнтернацiоналiзацil свое1 дiяльностi, важливо використовува-ти таю методичш пiдходи в оцiнцi цього рiвня, якi б максимальною мiрою були придатними для розробки вщповщних програм дiй в напрямку реалiза-ци обрано1 стратеги iнтернацiоналiзацil. Тому доцшьно зупинитись, переду-сiм, на уточненш понятiйного апарату.

Конкурентоспроможнiсть бшьшють дослiдникiв визначае як володiння перевагою. 1снують рiзноманiтнi визначення конкурентоспроможностi, як мож-на об'еднати у двi групи. Перша група дефiнiцiй акцентуе увагу на маркетинговому аспект! дiяльностi, коли перевага пiдприемства обумовлюеться ринком i може бути визначена як перевага пропозици даного тдприемства над пропози-цiею конкурентiв, усвщомлювана споживачами. Джерелом ще1 переваги е зов-нiшне середовище (ринок), а мюцем формування - свiдомiсть споживача [3].

Друга група дефiнiцiй концентруеться на управлшському аспектi бу-дови переваги над конкурентами. Конкурентоспроможшсть при цьому визна-чаеться ресурсним потенцiалом в поеднанш з ефективнiстю управлiння ресурсами шдприемства. Джерелами виникнення конкурентоспроможностi е внутршне середовище пiдприемства та сприятлива конкурентна ситуащя.

На нашу думку, "маркетинговий" пiдхiд до визначення конкурентос-проможностi вiдображае ефективнiсть зусиль шдприемства у формуванш рин-кових переваг в тш чи iншiй сферi конкуренци, якi визначаються ринком. Такими сферами можуть бути усшшшсть дiяльностi, реноме фiрми, лояльнiсть споживачiв. Конкретними показниками конкурентоспроможностi при цьому можуть бути величини, розраховаш на основi врахування таких показникiв, як питома вага в ринку, iмiдж фiрми, динамiка продаж тощо). Вказаний шдхщ вь дображае результат дiяльностi пiдприемства, який проявляеться на ринку. Од-нак для отримання високого рiвня конкурентоспроможностi необхiдно здiйснювати постшну роботу з його забезпечення. Тому конкурентоспроможшсть обумовлюеться ефективнiстю управлшня пiдприемством. Звiдси - i спро-ба трактувати конкурентоспроможнiсть з точки зору теорй менеджменту. Уп-равлшський аспект конкурентоспроможностi вiдображае причини досягнення пiдприемством тих чи iнших переваг на ринку. Управлшський аспект конку -рентоспроможностi вiдображае механiзми побудови цих переваг [2].

Обидва тдходи до визначення конкурентоспроможност взаемо-пов'язаш, мiж ними iснують причинно-наслiдковi зв'язки, характер яких не-обхiдно враховувати в ходi оцiнки конкурентоспроможностi та аналiзу його причин. При цьому необхщно взяти до уваги два чинники, як в бiльшостi на-укових публiкацiй або не беруться до уваги, або ж враховуються недос-татньо. Цими чинниками е таю.

По-перше, не враховуеться чинник часу. Його врахування необхщне, передуЫм, для оцiнки перiоду, протягом якого тдприемство може утримува-ти перевагу над конкурентами в тш чи шшш сферi свое! дiяльностi. Чинник часу необхщний i для врахування тенденцш у змiнi оточення, як можуть ма-ти вплив на т чи iншi переваги шдприемства над конкурентами.

По-друге, в юнуючих ощнках рiвня конкурентоспроможностi шд-приемства не враховуеться змша значимостi (прюритетност) тих чи iнших чинникiв внаслщок дИ зовнiшнього оточення.

Конкурентоспроможнiсть шдприемства можна трактувати як його здат-нють впливати на ринок з метою утримання або збiльшення сво!х переваг у найважливiших сферах ринково! конкуренци, на основi максимально ефектив-ного використання доступних ресурсiв в межах юнуючого середовища господа-рювання. Так оцiнка необхiдна для порiвняння власно! позици на ринку з пози-цiею конкурентiв. В процес iнтернацiоналiзацil така оцiнка необхiдна для визначення оперативних i тактичних завдань у ходi здiйснення поточно! даяльность

Конкурентоспроможнiсть пiдприемства можна представити як фун-кцiю кiлькох змшних у виглядi:

К = ^ { Р, Е, Т, ер к },

де: К - рiвень конкуренцшностц Р, - ресурси ¿-го виду; Е - ефектившсть використання ресурЫв ¿-го виду; Т - чинник часу; е) - еластичнiсть 7-го виду

ринково1" переваги; ks - коефщент, який враховуе синергiчний ефект впливу кiлькох чинниюв конкурентоспроможностi.

Ресурси шдприемства вiдображають потенщальш можливостi побудо-ви переваги на ринку i розглядаються в po3pi3i матерiальних, фiнансових, ïh-формацiйних, людських ресурсiв тощо.

Ефективнiсть використання ресуршв як чинник конкурентоспромож-ностi вщображае, передусiм, рiвень менеджменту шдприемства. При наявност порiвняльного ресурсного потенцiалу перевагу матиме те шдприемство, яке використовуе ефективнiший менеджмент, оскiльки постiйний пошук нових рь шень у вЫх сферах дiяльностi шдприемства е основою шдвищення ефектив-ностi використання наявних ресурЫв. Пiдтвердженням цiеï тези (на прикладi сировинних ресурсiв) може бути порiвняння ресурсомiсткостi ВВП розвину-тих краш. Найменший рiвень ресурсомiсткостi ВВП характерний, насамперед, для краш, як не мають власних запасiв цих ресуршв. Брак власних сировинних ресуршв обумовлюе необхiднiсть постiйного пошуку все нових напрямкiв ресурсозбереження з метою скорочення iмпорту, в тому чи^ й критичного.

Чинник часу враховуе, передуЫм тривалiсть отриманоï переваги. Чим бшьший часовий горизонт, в межах якого шдприемство мае перевагу над конкурентами, тим вищою буде його конкуренцшшсть [4].

Еластичшсть ринковоï переваги е досить специфiчним чинником кон-курентоспроможностi й вщображае реакцiю ринку на заходи шдприемства в напрямку побудови чи посилення переваги над конкурентами. На перший погляд, еластичшсть вщображае ефектившсть управлшня пiдприемством, ос-кiльки саме прийняття ефективних ршень, передусiм маркетингових, забез-печуе позитивне реагування ринку на впроваджуваш пiдприемством змiни в його поведшщ на ринку. Однак еластичшсть залежить не стiльки вiд ефек-тивностi поточних рiшень пiдприемства, скшьки вiд ммiцностiм позицiй, здо-бутих в попередш роки на ринку.

Лггература

1. Ярош А. Конкурентоспроможнють регiонiв та еволюцiя регюнально'1 пол^ики Свро-пейського Союзу// Регiональна економша. - 2005, № 1. - С. 188-193.

2. Дщкчвська Л. Проблеми гармотзаци антимонопольно-конкурентно'1 полiтики з ïh-шими напрямами економiчноï политики держави: методологiчнi та практичнi аспекти./ Конку-ренцiя. Вiсник Антимонопольного комггету Украши" - 2005, № 3(18). - С. 10-16.

3. Медведев В. Глобализация экономики: тенденции и противоречия// Мировая экономика и международные отношения. - 2004, № 2.

4. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. - М.: Наука, 2000.

5. Мочерний С.В., Ларша Я.С., Фом1шин С.В. Св^ове господарство в умовах глобаш-зацл. - К.: Кка-центр, 2006. - 200 с.

УДК338.2 Acnip. С.М. Кундрат; доц. Р.Л. Хом'як, канд. екон. наук -

НУ "Львiвська полiтехнiка"

НЕОБОРОТН1 АКТИВИ: СУТН1СТЬ ТА ÏX КЛАСИФ1КАЦ1Я

Розглянуто поняття необоротних активiв та 1'х класифшащю в умовах реформу-вання бухгалтерського облшу в Укра'1ш.