CC BY
97
УДК 711.4-122
КОМПОЗИЦ1ЙН1 ЗАСАДИ ГАРМОШЗАЦП АРХ1ТЕКТУРНО-ЛАНДШАФТНОГО СЕРЕДОВИЩА 1СТОРИЧНИХ М1СТ УКРА1НИ
Ю. I. Сгоров, к. архтект., доц.
Уманський нацгональний ушверситет садгвництва
Ключовi слова: композищя, гармотзащя, арх1тектурно-ландшафтне середовище, ¡сторичт м1ста Украгни
Актуальшсть теми. Метою сучасного архтектурознавства е проектування об'екпв, архтектурно-ландшафтного середовища, якi задовольняють споживача не тшьки експлуатацiйними, а й естетичними якостями, що транслюються у вимоги до створення певно! форми об'ектiв аритектури. При цьому недостатньо враховуеться архтекторами, мiстобудiвниками в проектнiй практицi те, що естетичш категори концентруються переважно в гармошзаци певно! геометрично! форми об'екта, яка шдкоряеться законам композицп. Незважаючи на iснування окремих дослщжень планувально! оргашзацп iсторичних мiст, цей найважливший аспект проблеми залишаеться недостатньо висв^леним.
I тому сьогоднi актуальною стае необхщнють визначення композицiйних засад, пiдходiв, методiв i завдань гармошзаци аритектурно-ландшафтного середовища iсторичних мiст Укра!ни з урахуванням дiючих умов та специфши !х функцiонування.
Аналiз останшх дослiджень i мета роботи. Як шдтвердив аналiз дослiджень, гуманiзацiя, гармошзащя та окультурення життевого середовища юторичних мiст Укра!ни вимагають при прогнозуванш, плануваннi, проектуваннi, реалiзацil, передусiм, композицшних першооснов, прiоритетiв людини. У тому чи^ таких, що вiдображають 11 фiзiологiчнi, психологiчнi, ментальнi, духовнi, сощальш потреби й можливостi вiдповiдно до просторових, часових рiвнiв оргашзаци i прояву. 3 наведено! тематики опублшоваш дослiдження: М. Г. Бархiна, В. В. Вечерскього, С. С. Водзинського, А. В. 1коншкова, В. С. Михайленка, А. В. Кащенка, I. Ш. Шепельова, М. I. Яковлева та шших [1 - 8].
Подальша розробка композицiйних засад та удосконалення чинних нормативно-правових актiв передбачають випереджальний розвиток науково-дослiдницьких робiт, практичну апробацiю геометричних аспектiв архiтектурного формотворення, що мотивуеться не тiльки недостатньою кшькютю подiбних праць, а й мотивованим принципом «творити за законами краси» в сучаснiй архiтектурнiй практищ.
Метою статтi е розробка композицшних засад гармошзаци архтектурно-ландшафтного середовища юторичних мют Укра!ни в умовах сталого розвитку, що спираеться на вимоги й критери формування об'емно-просторово! композицп та планувально! органiзацi!, вироблених мiстобудiвною iсторiею i практикою Укра!ни.
Виклад основного матерiалу. Укра!нський народ мае сво!, ним створенi та збережеш протягом багатьох поколiнь, а для окремих пам'яток — навт тисячолт, видатнi композицiйнi системи архiтектури. Вони мають певну генезу форми i змiсту, уточнювалися з часом через природш та штучнi впливи. Навт можна стверджувати про наявнiсть певно! щентифшацп композицiйних особливостей укра!нсько! аритектури, особливо народно!, з !! ношем, його уподобаннями, можливостями, способом життя, культурою тощо. Ця еднiсть е досить сталою. Можна легко вирiзнити житло кочiвника вiд осiлого, горянина вщ жителя рiвнини, поляка вщ угорця, укра!нця вiд китайця, рошянина вiд iнших.
Епохи соцiального, поличного, культурного i духовного злету Укра!ни, !! народу дають вiдповiдно висок здобутки в планувально-просторових композицiях архтектури. Згадаемо лише основнi за останне тисячолотя: Княжа доба, Гетьманщина, вщродження кiнця XIX — початку XX столотя. Саме у цей час спостершаеться максимальний розквiт усiх вцщв суспiльно! думки, культури, мистецтва, композицшних якостей архтектури.
Автохтоннi традицi! розселення, визначальними чинниками яких були торговельш шляхи, рiчки та рельеф, поеднувалися тогочасним Свропейським досвiдом, простежувалися в основному два ландшафтш типи композицп мют: на високому мис при злитп двох рiчок (Суми, Харюв, Бiлопiлля) та на локальному шдвищенш в заплавi серед болiт (Охтирка, Лебедин, Недригайлiв).
У процесi мiстобудiвно! еволюцi! значно збiльшилися площi поселень, ускладнилася !х композицiйна структура, з'явилися доти не бачеш монументальнi споруди. Активно
освоювалися низинш ландшафти, хоча сам характер !х використання продовжуе традици ще Княжо! доби: центр поселения розташовуеться на найвищих позначках i розвиваеться вздовж вододшв; комушкацп проходять по тальвегах, пануе композицшний прийом подiбностi розташування забудови, елементiв розпланування та архтектурних домiнант до форм рельефу та рослинность
Архiтектурна форма «града», тобто мюта чи iншого укрiпленого поселення, була каношзована й iдеологiчно осмислена церквою, про що свiдчить «Требник» Петра Могили 1646 р. Тут знаходимо чин заснування i чин освячення новозбудованого «града». 1х аналiз дае змогу стверджувати наявнiсть великих колективiв «художниюв i дiлателiв», яю зводили мiста за единим композицшним задумом упродовж одного-двох рокiв iз практично одночасним закiнченням усiх будiвель. У молитвах, якi читалися шд час церемонiй, передано тогочасну концепщю поселення «града» як мiсця не лише фiзичного, а й духовного захисту мешканщв.
Розпланування поселень залежало вщ форми укрiплень, рельефу та пдрографи. У центрi розташовувалась густа вулична мережа, що наближалася до регулярно! та вщповщала бiльшiй функцюнальнш наповненостi передмiстя (Суми, Лебедин, №жин, Глухiв, Козелець, Полтава, Короп). Для оптимального зв'язку прокладалися радiальнi вулищ, орiентованi на фортечнi брами, а також кiльцевi вулицi, що повторювали трасування фортечних валiв (Прилуки, Путивль). У слободах вулищ проходили по вододшах i тальвегах, паралельно пругам рельефу та водним басейнам.
Загалом планування мiстобудiвних композицiй було суто функщональним. Основними його системами була порядкова, вiялоподiбна, гiлляста. У невеличких сотенних мiстечках та менших поселеннях домiнувала одна система, у бшьших органiчно поеднувалися кiлька розпланувальних систем, що вщображало стадiйнiсть розвитку мют.
Система орiентацп лишалася заснованою на давньоруськш композицiйнiй традици. Вулицi й дороги спрямовувалися на архiтектурнi домшанти у виглядi бiчно! перспективи. Осьову орiентацiю мали лише головнi радiальнi вулицi при пiдходi до фортечних надбрамних башт. Велике композицiйне значення в забудовi зберiгали прозори, завдяки яким зони композицшного впливу небагатьох домшант були дуже просторими.
Просторi майдани подiлялись на двi-три зони (адмшютративну, торговельну, церковну, наприклад, у Глухов^. Тут розмiшувались головнi домшанти, яю, як правило, займали острiвне положення, що забезпечувало !х коловий огляд. З кшця XVII ст. бшьшу композицiйну роль вiдiграють громадсью будiвлi, в тому числi ратуш^ що увiнчувалися вежами (Короп). Самостшними мiстобудiвними ансамблями були монастирi (Печерська лавра в Киев^ Борисоглiбський, Трощький, Слецький у Чернiговi, Покровський у Харков^ Введенський i Благовiщенський у Н1жиш, Спаський у Новгородi-Сiверському, Антонив у Любечi, Успенський дiвочий у Глухов^ та позамiськi монастирi-фортецi. Масова забудова у середмютях була садибною, дерев'яною, одноповерховою з переважанням суто народних типiв житла.
На першому етапi розвитку зодчества Ки1всько1 Рус яскраво виявилися фактори блискучого розкв^у Давньорусько! держави, И широкi мiжнароднi зв'язки i творче новаторство зодчих. У кшщ XII ст. склався новий аритектурний стиль, який сприяв створенню нацiонального типу храму, що вщзначаеться складними композицiями завершення будiвлi та прагненням до центричностi об'емно-розпланувально! схеми. Це був вiдрив вщ вiзантiйськоl традицil.
Разом з тим, своерщшсть пам'яток, зведених у Кшвськш, Чернiгiвськiй i Сiверськiй землях, зумовлена тим, що вони е творами одше! школи й одних майс^в. Новий стиль склався внаслiдок злиття рiзних художнiх i будiвельних традицш. Ярусна побудова верхiв надавала храмам уступчасто-стовпоподiбного вигляду й композицiйноl динамши.
Слiд пiдкреслити, що саме у культовш архiтектурi сформульована визначальна сутшсть композицiйних якостей украхнсько! архiтектури. На переднш план виходять iдеолого-духовнi цшность У храмi поеднуються велич i свiтлодайнiсть простору, зорове збагачення вщ розписiв, iкон, орнаментiв, звукозабарвлення i засоби театрального дiйства, мовне спшкування, запахи -все це поеднане, спрямоване до Вищо! сутностi i сенсу. Можна молитися за межами храмiв, серед лiсу, гiр, стетв, але ж тiеl особливо! аури церкви не вщчуеться. Буде едшсть людини з природою, водою, люом, степом, але не буде храму Всевишнього, споруди церкви для громади вiруючих.
У православних храмах простежуеться розма!ття просторових вирiшень. Перша лшя розвитку сакрального будiвництва спиралася на спшьш з дерев'яними церквами принципи
побудови тридiльних (символ Св. Тршщ) та п'ятипiльних (1сус i чотири Свангелiсти) споруд, що зумовило формування тину багатоверхового храму. Друга лшя наслiдувала структуру християнських храмiв Княжо! доби. Одночасно на архтектуру храмiв впливали Свропейськi стилi - готика, ренесанс, бароко - i традици Московського зодчества. З огляду на военну загрозу, храми часто пристосовували до оборони, споруджуючи масивш башти на захiдних фасадах.
Програмними творами, що синтезували автохтонш композицшш традицi! й стиль ренесанс, стали тривери споруди ансамблю Львiвського Успенського братства. Призматичний об'ем каплищ Трьох Святителiв (1578 — 1590 рр., архiтектор - А. Пiдлiсний) прорiзаний великими арковими вiкнами, мае ордерш членування - цоколь, подвiйнi пшястри, розвинений антаблемент. Зовнiшнiм розчленуванням фасадiв вiдповiдають три шоломоподiбнi банi на св^лових пiдбанниках iз лiхтарями й маювками.
Католицькi храми зберiгали готичш традицi!, якi визначали просторову композищю бiльшостi споруд. Стилiстичнi новацi! проявлялися в застосуваннi ордера та ренесансного декору. Муроваш костели, як i церкви, пристосовували до оборони, встановлюючи башти-дзвiницi або влаштовуючи верхш бойовi яруси. За просторовою оргашзащею костели подiлялися на однонавовi, тринавовi зального типу, тринавовi базилiкальнi та хрещать За дуже незначними винятками, !м властивий принцип глибинного розкриття внутрiшнього простору. Головнi фасади костелiв завершувалися трикутними або фiгурними фронтонами за щипцями. До композици фасадiв часто залучалися вежi.
Загалом найдосконалiшi композицiйнi зразки костелiв, споруджених у душ ренесансу за раннього бароко, майже завжди пов'язанi зi львiвською архiтектурною школою. Творчiсть провiнцiйних майстрiв перебувала пiд дужим впливом готичних традицiй.
Полiтичними чинниками, якi впливали на вщродження композицiйно! своерiдностi в архiтектурi i мiстобудуваннi, були лшвщащя нацiонально-релiгiйного гноблення, глобальний перерозподiл власносп, домiнування военно-оборонних) факторiв i, як наслщок, змiна системи розселення та землеволодшня, поява ново! правлячо! ел^и й численного класу вiльних шдприемливих людей - городового козацтва. Православш владики орiентувалися на единовiрну Москву й щеолопчно обгрунтовували !! iмперськi прагнення. Водночас вшськово-полiтичний провщ Гетьманщини (козацька шляхта) орiентувався на близью йому за фахом польсью культурш кола.
Характерно, що суспшьно-пол^ичш подi! середини XVII ст. зумовили вибухоподiбну динамiку розвитку рiзноманiтних композицшних систем аритектури в усiх вщношеннях. Народилася нова естетика, вiдмiнна вщ тiе!, що була ранiше. Новим став св^огляд i творцiв, i споживачiв. В архiтектурних образах утшюються почуття свободи, радостi й трiумфу.
Композицiйними засобами, якi уможливили досягнення цього, стали: збiльшення майже вдвiчi, порiвняно з попередньою добою, перешчно! висоти монументальних будiвель; переважання висотного характеру композици; центричшсть i строга iерархiчнiсть структур; новi конструктивнi засоби; нове значення лши силуету. У цьому контекст вельми показовою е будiвнича дiяльнiсть 1вана Мазепи. За 21 рш свого гетьманства вш став фундатором дванадцяти нових та двадцяти реконструйованих храмiв. З-помiж них Микшьський вiйськовий i Богоявленський Братський собори в Киев^ Тро!цький в Чершгов^ Вознесенський у Переяславi. Мазепа фшансував перебудову Софi! Ки!всько!, Михайлiвського Золотоверхого монастиря, Киево-Печерсько! лаври. Це була не меценатська дiяльнiсть у звичному розумiннi, а реалiзацiя державно! програми створення представницького архтектурного середовища, спiвмiрного зрослим суспiльним потребам i можливостям.
Аналiз динамiки формування мережi мiст в Укра!нi свiдчить, що на еволющю розпланування територiй впливали замки та фортещ, якi були домшантами забудови, сприймалися логiчним завершенням панорам та силуеив.
На вщмшу вiд мiст мисового типу, у яких замки (дитинцi) розташовувалися у кшщ мису, характерним стае зведення замюв по лiнi! оборони з боку передшля. Така композицiя притаманна Заложцям i Гусятину. У просторовш композицi! деяких мiст простежуються впливи галшських проектiв «iдеальних мiст», у яких мюто розглядалося як симетричний цшсний органiзм, складений iз замку та сельбища, оточений укршленнями. Зокрема, Жовква i Броди закладенi за концептуальною моделлю з трактату П'етра Катанео, виданого у Венецi! (1567 р).
У Жовкв^ заснованш 1594 р„ композицiйне об'еднання квадратного протобастюнного замку з рiвною йому за розмiрами (120 х 120 м) ринковою площею, вiрогiдно манiфестувало гадане рiвноправ'я феодально! та мюько! влади. Середмiстя площею близько 15 га рiвномiрно розширювалося вщ замку. Це свiдчить про те, що воно було задумане у виглядi п'ятикутника, проте топографiчнi умови та напрямок дороги Львiв - Глиняни дещо вплинули на його форму.
Геометричне узгодження внутрiшнього й зовшшнього розпланувань властиве середмiстю Сташслава. Воно е найповнiшим утiленням щей ренесансного мюта, хоча й було реалiзоване в добу бароко. Мюто площею 15 га набуло форми правильного шестикутника, укршленого земляними валами з великими бастюнами та ровами. У 1680 р. до швшчно-схщного пол^ону добудовано прямокутний замок, захищений з трьох боюв сво!ми бастюнами. Вюь симетрi! всього плану пов'язувалася з обрисом фортифшаци. Натомiсть вулична мережа побудована на основi шнура 43 м, визначалася iншими осями, розгорнутими тд кутом до ос симетрi! й перехрещеними в цен^ квадратно! ринково! площi, де розмщено ратушу у формi грецького хреста.
Серед будiвель громадського призначення провiдне мюце посiдали об'емно-просторовi композицi! ратушi для мапстрату i ради мiста, для мюького суду тощо, якi з'явилися ще з поширенням Магдебурзького права. Зазвичай призматичш в планi компактш двоповерховi споруди розташовувалися посеред ринкових площ i видiлялися високим спостережними вежами. На верхшх поверхах розташовувалися репрезентативш примiщення - зали для засщань та iн.
Ратушi були оточеш торговельними рядами. Окремi торговельш примiщення, пошти, аптеки, майстернi, контори тощо розмщувалися в житлових будинках. Типолопчно та композицiйно ще не визначилися в цей перюд iншi громадськi споруди - школи, друкарш, бiблiотеки, притулки, якi входили до складу культових комплексiв.
Дивовижне творшня - укра!нська хата. Майстри зберегли архетип планування, об'емно-просторове виршення, стилiстику композицi! та архiтектурнi форми i деталi з давнiх-давен, те, що передавалося у спадок вщ поколшня до поколiння. При цьому тч вiдiгравала домiнантну роль в iнтер'ерi ще прадавнiх часiв - трипшьського перiоду. Суттевими е сталють середовища буття укра!нсько! людностi, його естетико-семантичне трактування, що виявляеться у композицшнш структура плануваннi, просторовiй оргашзацп, об'емно-пластичнiй формi, матерiалах та оздобленш, розписах стiн та печей, ужиткових речах тощо.
В iсторi! архтоктури Укра!ни професiйна праця кожного iз будiвничих у напрямi розквiту композицшних систем нацiонально-орiентовано! укра!нсько! арх1тектури е свщченням нацiонально! свiдомостi, гiдностi духу, здатност i волi носi!в культури i народу в цiлому, свщчення !х зрiлостi, розуму, сили i дi!. Особливо це важливо на етапах юнування iмiтацiй та статзацш. Справжня чинна архiтектура винахiдливо i влучно трансформуе суть традицiй.
Характерно, що укра!нський консерватизм грунтуеться на укра!нськш нацiональнiй iде!, яка полягае у збереженш традицiйних духовних цшностей, захистi нацiонального буття, його ютори i культури, вiдстоюваннi нацiонально! релт!, держави, у родинi та власность Свiтоглядно-концептуальною основою укра!нського консерватизму е християнська доктрина, викладена в Налрнш проповiдi 1суса Христа, що е продовженням вiрувань наших предкiв. Основними вважаються духовнi, а не пол^ичш та економiчнi цiнностi (Г. Щокш).
Загалом, за тисячолiтню iсторiю Укра!на неодноразово проходила певнi закономiрнi етапи розвитку; вщ державно-полiтичного визначення та змщнення, економiчного упорядкування, реорганiзацi! або й занепаду, руйнацi! до духовного, нацюнального пiднесення i розквiту. У цей час з'явилися нов^ не знаш доти, типи споруд та удосконалювалися вже вiдомi. Художньо-образнш характеристицi архiтектури та еволюцi! об'емно-просторово! композицi! iсторичних мiст Укра!ни властивi такi риси: просторова та вiзуальна вiдокремленiсть структурних частин; наявнiсть архтектурних домiнант, на якi зорiентували головш мiськi вулицi; строго iерархiчна архтектурно-ландшафтна органiзацiя; масштабний контраст рядово! забудови з архтектурними домiнантами.
Висновки. Отже, композицшш засади гармонiзацi! архiтектурно-ландшафтного середовища юторичних мiст Укра!ни - це об'еднання етичних та естетичних принцишв, спрямованих на трансформацiю простору та матерiально! форми в едину об'емно-просторову структуру.
Закономiрнiсть явищ i процешв, пошуки нацiонально своерiдних форм, удосконалення яких намагаються досягти у сво!й творчостi сучаснi митцi, прагнення людини до вивчення
розвитку - все це характеризуеться причинними факторами композицi! як засобу творчого процесу, сукупносп дш i рiшень.
ВИКОРИСТАНА Л1ТЕРАТУРА
1. Бархин М. Г. Город, структура, композиция. - М. : Наука, 1986. - 263 с.
2. Вечерський В. В. Спадщина мютобудування Укра!ни : теорiя i практика юторико-мiстобудiвних пам'яткоохоронних дослiджень населених мюць. - К. : НД1Т1АМ, 2001. - 560 с.
3. Иконников А. В. Архитектура города. Эстетическое значение структуры города. Город и время. - М. : Стройидзат; М. : К-31, Кузнецкий мост. - 214 с.
4. Михайленко В. Е. Природа. Геометрия. Архтектура / В. Е. Михайленко, А. В. Кащенко. - К. : Бущвельник, 1988. - 175 с.
5. Михайленко В. Е. Основи композици (геометричш аспекти художнього формотворення): Навчальний пошбник для вищих навчальних закладiв / В. Е. Михайленко, М. I. Яковлев. - К. : Каравела, 2004. - 304с.
6. Шевелев И. Ш. Логика архитектурной гармонии.- М. : Стройидзат, 1972. - 214 с.
