CC BY
91
АРХ1ТЕКТУРА
УДК 711.4-122
М1СТОБУД1ВН1 ФОРМИ АРХ1ТЕКТУРНО-ЛАНДШАФТНОГО СЕРЕДОВИЩА У ПРОЦЕСАХ ЕВОЛЮЦП ПРОСТОРОВО1 КОМПОЗИЦИ 1СТОРИЧНИХ М1СТ УКРА1НИ
Ю. I. Сгоров, канд. арх1тект., доц.
Уманський нацгональний ушверситет садгвництва
Ключовi слова: м^стобуд^вш форми, арх1тектурно-ландшафтне середовище, просторова композиция, ¡сторичш м1ста Украгни
Вступ. Сьогодш принципове значення мае комплексна оцшка архтектурно-ландшафтного середовища та просторово! композици юторичних мiст, яка визначаеться неповторним природним ландшафтом та характером iсторичного розпланування. Саме це зумовлюе необхiднiсть та актуальнють дослiдження мiстобудiвних форм архтектурно-ландшафтного середовища у процесах еволюци просторово! композици, яка спираеться на двi константи мiстобудiвного розвитку - неповторний ландшафт та принципи постановки в ньому головних архтектурних домшант.
Аналiз публiкацiй. Результати аналiзу наукових дослщжень, практики проектно-планувальних робгг свiдчать, що високий мистецький потенщал архiтектурного середовища багатьох iсторичних мют Укра!ни виник на rрунтi неповторного ландшафту та нерегулярно! системи розпланування ландшафтного типу, сформовано! юторично. Це зумовило мальовничу об'емно-просторову композицiю мют, яка в сукупност з пластичною виразнютю ансамблiв ы високими аритектурними якостями не тiльки провiдних, а й рядових будiвель, а також оригшальними елементами мiського впорядження дозволяе розглядати територда iсторичного середмiстя як едине цше стосовно решти мюьких територiй, тобто як едину комплексну пам'ятку мiстобудування i архiтектури або, в деяких випадках, як юторико-архтектурний заповщник.
Автором дослiдження враховано досвщ наукових розробок у галузi теори мiстобудування, формування архiтектурно-ландшафтного середовища, еволюци просторово! композици iсторичних мiст: М. Бархша, В. Вечерського, С. Водзинського, М. Дьомша, А. Iконнiкова, М. Ксеневича, I. Фомша та шших [1 - 7].
На основi аналiзу публiкацiй, вiдповiдно до завдань розвитку i реальних обсягiв ресурсiв iсторичних мiст дослiджено мiстобудiвнi форми архтектурно-ландшафтного середовища, де своерiднi i дуже виразнi форми рельефу визначили розвиток поселень i формування !х розпланувально-просторових композицiй. Долини рiчок, що були найкрупшшою формою рельефу в природному довкiллi й головною природною вiссю середовища, ще за доби раннього середньовiччя були потужними чинниками розселення.
Мета статть Розроблення мiстобудiвних форм архiтектурно-ландшафтного середовища у процесах еволюци просторово! композици юторичних мют в умовах ютотних змш сощально! економiчно! та полiтично! ситуацi! в Укра!ш. Автор спираеться на науковi розробки у галузi теорi! мютобудування, методологi! та методики просторово! оргашзаци, розвитку композицi! мiстобудiвних об'ектiв рiзних рiвнiв, розроблених як вiтчизняними, так i зарубiжними науковцями.
Виклад основного матерiалу Аналiз практики дослiджень i проектування дозволив виявити основнi форми оргашзаци архтоктурно-ландшафтного середовища в контекст еволюцi! просторово! композицi! iсторичних мют Укра!ни. Мiстобудiвний уклад та характер архтектурного середовища iсторичних мiст Укра!ни визначае композицiйно-художня еднiсть забудови вулиць, площ, кварталiв. Камернiсть мiських просторiв зумовлена масштабними спiввiдношеннями ширини вулиць, поверховосп й висоти будинкiв, розмiрiв кварталiв. Усi цi чинники комплексу визначають вiзуальну рiзноманiтнiсть мiст та психолопчну комфортнiсть середовища. Окремi райони старих мiст ыз переважно малоповерховою забудовою своею «мютечковютю» виразно вiдрiзняються вiд решти iсторично сформованого середовища.
На погляд В. Вечерського, м. Ки!в - це, перш за все, ландшафт: широкий Дншро з численними островами, рiвнинна лiвобережна заплава та високе правобережне плато, обмежене рiчищами Дшпра i Либедь Наприкiнцi ХХ ст. широка акваторiя Днiпра стала головною композицшною вiссю мiста, яке лежить на обох берегах. Щоправда, зпдно з державною iсторичною традицieю, Правобережжя лишаеться (i напевно залишиться назавжди) ieрархiчно, функцiонально i композицiйно головним, а Лiвобережжю назавжди судилася шдпорядкована роль [2].
Високi надднiпровськi кручi Правобережжя завжди були нiби природним п'едесталом для окремих архiтектурних споруд i цiлих ансамблiв. Причому давньою ки!вською традицiею е розмiщення поблизу пруга рельефу сощально найперспективнiших, функцюнально найголовнiших у мiстi архiтектурних споруд - там були розташоваш найдавшший палац княгинi Ольги, Десятинна, Андривська й Василiвська церкви, Михайлiвський Золотоверхий, Димитрiвський, Печерський, два Микiльськi та iншi монастирi [2].
У цшому доба Гетьманщини (XVII - XVIII ст.) пов'язана з найкращим розвитком укра!нського мiстобудування i аритектури на основi розвитку питомих традицш великокняжого часу. У XVIII ст. композици провiдних ки!вських монастирiв стали набагато актившшими пiсля появи нових висотних домiнант - мурованих дзвшиць. 1х розташування у комплексах пов'язувалося з головними входами, тому бшьшють iз цих дзвiниць були надбрамними (у Михайтвському Золотоверхому, Софiйському, Видубицькому монастирях). Найзначнiша ыз цих бущвель - Велика Лаврська дзвiниця - порушила традищю, вiддавна установлену в укра!нському церковному будiвництвi. В цшому Киево-Печерська Лавра в другш чверт XVIII ст. зазнала суттево! реконструкций яка пов'язана з лiквiдацiею наслщюв пожеж 1718 р., було створено складну iерархiчну мiстобудiвну композицiю на мегарiвнi, а також в iнтер'ерi монастиря, на макрорiвнi створене цшсне, гармонiйне аритектурне середовище [2].
Пщ кiнець доби Гетьманщини в Киевi завершився процес формування «рiчкового фасаду» мiста. Цей рiчковий фасад i в ту епоху, i нинi вiдiграе провiдну роль у формуванш «умоглядного образу» мiста. Панорама i силует нагiрного Киева мае знаковий, символiчний сенс. Не випадково, що сприйняття пересiчного укра!нця, християнина, тако! панорами асоцiюеться з «Небесним Срусалимом» - житлом праведних [2].
Науковцями переконливо доведено, що юторичне мiсто до початку XIX ст. сприймалося i мислилося винятково в об'емних формах, не «на планшетЬ), а у трьох вимiрах. Тому у формуваннi образу юторичного мiста провiдне значення мала об'емно-просторова композищя. I! головною особливiстю був спошб орiентування в просторi, що лишився незмiнним вiд часiв Ки!всько! Русi й був застосований на об'емних орiентирах, якими були церкви, собори, дзвшищ й вежi, що формували систему опорних точок орiентацi!. Осьовi перспективнi напрямки на домшанти вiдiгравали в композици мiста другорядну роль. Натомють великого значення надавалося рiчковому фасаду, зонам кругового огляду на майданах, бiчним перспективам, «прозорам» у забудовi. Завдяки цьому мюьке середовище набуло рис непередбачуваностi й несподiваностi, у ньому не було шаблонних архiтектурних композицiй, не було просторiв, пiдпорядкованих якiйсь абстрактнiй композицшнш ще!.
Важливим внеском у вивчення композицшних основ iсторичних населених мюць Укра!ни стали працi укра!нських науковщв iз дослiдження культурно-мистецького мiстобудiвного потенщалу та просторово! композици, найстабiльнiшими чинниками яко! упродовж розвитку поселень були ландшафтш умови - рельеф мюцевост й гiдрографiчна мережа.
Рельеф мюцевоси, його просторовi й вiзуальнi властивосп справляли вирiшальний вплив на формування об'емно-просторово! композицi! поселення: вершини пагорбiв i мисоподiбнi виступи як зони високо! композицiйно! активностi використовувалися для зведення тут архтектурних домiнант, яю панували в довкiллi. У розплануванш iсторичних середмiсть простежуеться така закономiрнiсть: головнi вулицi йдуть уздовж вододшв i вiсей долин, а другорядш — перпендикулярно до них. Тож у цшому систему розпланування юторичних мiст Укра!ни за часiв Гетьманщини слщ зарахувати до ландшафтного нерегулярного типу й визначити як порядкову.
Наприклад, розпланувально-просторова композищя Полтави виявила й розвивала просторово^ндивщуальш властивостi ландшафтно! пiдоснови. Зони найвищо! композицiйно! активностi на плато i пагорбах над заплавою р. Ворскла давш мiстобудiвники вподобали для розмщення головних архiтектурних домiнант, що створювало систему об'емних орiентирiв як у самому мют^ так i на шдходах до нього. Надалi другорядш домшанти ставили в Полтавi на
вiсях долин, нiби закршлюючи розвиток простору по горизонтах [2].
Загалом класифiкацiя архiтектурних домшант вiдбивала iерархiчну структурованiсть, властиву укра!нським iсторичним мiстам XVII - XVIII ст. Кожна споруда, вщповщно свое! суспшьно! функцi!, мала свое мюце на рельефi та в структурi мiста, чiтко визначала загальнi риси архтектурно! композицi!, якi лишалися сталими попри перебудови та замiни дерев'яних споруд мурованими. Витримувалася iерархiчна структура всього мюта: найвищi й наймасивнiшi будiвлi ставилися на найвищих позначках рельефу, позначали у просторi адмшютративний центр мiста та культурний центр уше! округи. Архiтектурнi домiнанти нижчих рангiв стояли нижче по рельефу, позначали напрямки розвитку мюта й центри розпланувальних райошв.
В. Вечерський, який протягом останнiх рокiв дослщжував Чернiгiв, проаналiзував композицiйну стратегiю розвитку мюта i дiйшов висновку, що об'емно-просторова композицiя Чернiгова розгорталась уздовж головно! композицiйно! осi, паралельно! пругу рельефу, що забезпечувало створення складно!, ршмчно побудовано! дворiвнево! панорами, яку можна було оглянути як iз заплави р. Десна, так i з придеснянських пагорбiв правобережжя. Давш мiстобудiвники свiдомо орiентували мiсто на рiчку. Найважливiшим уявлявся «рiчковий фасад», що повинен був дати максимум шформаци про композищю Чернiгова при статичному та вiзуально-моторному сприйняттi. Цей рiчковий фасад упродовж тисячолiття вщгравав i нинi вiдiграе провiдну роль у створенш умоглядного образу мюта [2].
Визначна цшнють Чершгова як iсторичного мiста полягае не тшьки в унiверсальнiй цiнностi його пам'яток архтектури й мiстобудування, а й у тому, що саме на цих придеснянських пагорбах зберпся ушкальний за своею цшюнютю архiтектурно-ландшафтний комплекс, що послщовно формувався упродовж тисячолiття i дiйшов до наших днiв у високому ступеш збереженостi. У своему мiстобудiвному укладi й виглядi Чершпв зберiг втiлення основних засад давньоруського мютобудування, саме тому це мюто е ландшафтною, мiстобудiвною та архтектурною пам'яткою всесвiтнього значення.
Загалом об'емно-просторова композищя iсторичних мiст Укра!ни в основному характеризуеться збереженютю стародавнього розпланування нерегулярного ландшафтного характеру. Трасування вулиць визначали система укрiплень, основнi зовшшш комунiкацi! i конфiгурацiя рельефу. Головш вулицi прокладали уздовж локальних вододшв i тальвегiв. Забудова була щшьно пов'язана з природним ландшафтом, висок пагорби увiнчували архiтектурнi домiнанти. Все це створювало ритмiчно впорядкований силует, як що дивитися iз заплави рiчок i з поблизьких пагорбiв.
Архiтектурнi домiнанти на передмiстях ставили з таким розрахунком, щоб кожна частина мюта мала свою висотну споруду, яку було б добре видно звщусшь. Орiентувалися вулищ на вертикалi церковних будiвель, але оскшьки вуличнi траси були криволiнiйними, то на рiзних дiлянках одна й та ж вулиця орiентувалася на рiзнi храми. Це створювало рiзноманiтну i взаемопов'язану картину, в якш провiдну роль вiдiгравали громадськi й церковш будiвлi.
У ситуацi!, яка склалась в укра!нському мiстобудуваннi в добу незалежносп, особливо! уваги заслуговують практичш способи подолати ентропiю юторичних мiстобудiвних утворень. Це - единий в Укра!ш приклад малого юторичного мiста Глухiв, де послiдовно реалiзовано проект формування сучасного архiтектурного середовища на основi реабiлiтацi! аритектурно-мiстобудiвно! спадщини. Завдяки цьому вдалося сформувати сшвмасштабне людинi, iсторично осмислене, семантично наповнене гуманне архiтектурне середовище центру малого мюта. Вщтак новi будiвлi й споруди зводяться в Глуховi тiльки за iндивiдуальними проектами, архiтектурно-просторовi й пластичнi вирiшення яких пов'язаш з характером iсторично! забудови.
Важливо, що для регенераци просторово! композицi! юторичного мюта необхщно: провести функцiональне упорядкування територи, вивiвши з мiського центру та з археолопчних зон промисловi пiдприемства. При цьому упорядкованнi доцшьно визначити розташування втрачених домiнант. А щоб сучасна забудова середмiстя вщповщала статусу iсторичного мiста i була ствмасштабною довкiллю, необхiдно впроваджувати малоповерхову забудову за шдивщуальними проектами. Надзвичайно актуальною проблемою для iсторичного мюта е створення необхщно! iнфраструктури туризму. Зараз багато юторичних поселень економiчно занепадають i тому !х вщродження, враховуючи визначну культурну спадщину й чудове природне довкiлля, пов'язане з розвитком туризму та рекреацшного потенщалу.
Висновки. Пiдсумовуючи, можна стверджувати, що мiстобудiвнi форми архiтектурно-
ландшафтного середовища юторичних мют зумовили формування повноцшного аритектурного середовища поселень, яким притаманш чiтка структурованiсть, масштабнiсть, семантична наповненють, естетична рiзноманiтнiсть та органiчний зв'язок iз природою. Сформовано основнi композицшш вузли та системи взаемозв'язкiв мiж ними, якi визначили своерiднiсть мют та значною мiрою «запрограмували» розвиток мстобудiвно! композицi! на подальшi столотя. Отже, просторовим композицiям iсторичних мют Укра!ни притаманнi такi форми:
1. Наявнють i неантагонiстична взаемодiя двох титв архiтектурного середовища -садибно! одноповерхово! периметрально! забудови кварталiв низько! щiльностi та периметрально! квартально! змшано! забудови центрально! частини мiст.
2. Оргашчне поеднання iсторично! забудови з !! унiкальним ландшафтом: повторення забудовою форми ландшафту, постановка домiнант на вододшах, наявнiсть «прозорiв» у забудови
3. Орiентацiя всього мiстобудiвного та архтектурного середовища на водойми; наявнють мистецького, виразного i високоцiнного «рiчкового фасаду» поселень.
4. Стилiстична рiзноманiтнiсть iсторично! забудови; значна роль традицшно! рядово! забудови; наростаюча до центру середмють архiтектурно-художня якiсть середовища.
ВИКОРИСТАНА Л1ТЕРАТУРА
1. Бархин М. Г. Город, структура, композиция. -М. : Наука, 1986. - 263 с.
2. Вечерський В. В. Спадщина мютобудування Укра!ни: Теорiя i практика юторико-мiстобудiвних пам'ятко охоронних дослщжень населених мiсць. — К. : НДГПАМ, 2003. - 560 с.
3. Водзинський С. С. Питання охорони мiстобудiвно! спадщини // Архтектурна спадщина Укра!ни. - К. : НД1Т1АМ, 1994. - 260 с.
4. Дёмин М. Н. Управление развитем градостроительных систем. - К. : Будiвельник 1991. - 185 с.
5. Иконников А. В. Архитектура города. Эстетическое значение структуры города. Город и время. - М. : Стройиздат, М. : К-31, Кузнецкий мост. - 214 с.
6. Ксеневич М. Я. Просторова оргашзащя i сталий розвиток мiст-центрiв (моделювання, нормування та методика на прикладi Донецька - Макивки). - К. : НДШмютобудування; Вшниця : Тезис, 2001. - 160 с.
7. Фомш I. О. Основи теори мютобудування : шдруч. - К. : Наукова думка, 1997. - 191 с.
