CC BY
22
УДК 619:616-006.34:636.7
Сорока Н.М., д.вет.н., професор © Голшченко М.О., астрант ([email protected]) Нацюналънийутверситет бюресурав / природокористування Украшы, м.Кшв
КЛ1Н1КО-МОРФОЛОГ1ЧНИЙ АНАЛ13 К1СТКОВИХ САРКОМ У СОБАК
Для своечасного выявления юсткових сарком у собак необхгдно правильно та своечасно проводимы д1агностыку хворых тварын. Для тдтвердження Ыагнозу авторамы проведено всеб1чне обстеження: збгр анамнезу, рентгенографт та морфолог1чну д1агностыку за допомогою техшкы пункцтно! бюпсп. Проанал1зувавшы 10 выпадкгв тстковых сарком, мы выявылы, що 7 з ных е остеогенною саркомою, що локал1зована в довгых трубчастых тетках.
Ключое1 слова: первынт злояюст пухлыны юсток, остеосаркома, собакы
Незважаючи на вщносну рщкють юсткових сарком, вони е одними з найбшьш актуальних питань в онкологи [1].
Остеосаркома - злояюсне новоутворення, що виникае з юстково! тканини I характеризуемся швидким переб1гом, високою летальшетю I пор1вняно малою ефектившетю лжування. Пстолопчш класифжаци ще! пухлини грунтуються на пропорщях вмюту в нш ф1брозно1, юстково! I хрящово! тканин. Вщом1 три найбшьш загальш пстолопчш тиии остеосарком -остеобластична, хондробластична та ф1бробластична [3].
Остеосаркома характеризуемся моноосально локал1зованою болючою пухлиною, иереважно метаф1зу довгих трубчастих юсток [2]. Локальна припухлкть, бшь I кульгавкть е основними ознаками пухлин юнщвок. У деяких вииадках, дистальшше пухлини, спостер1гаеться л1мфостаз з розвитком набряку м'яких тканин [3].
Ркт пухлин досить швидкий [1]. Патолопчш переломи, за м1сцем локал1заци пухлини, можуть супроводжувати захворювання I спостер1гаються при остеол1тичних процесах вже в перюд першого звернення або виникають шзшше, по м1р1 1х розвитку [4]. Метастази в легенях викликають розвиток паранеопластичного синдрому, що називаеться гшертроф1чним панперюститом (акропах1я) юсток зейгопод1я [5].
Кшшчш прояви юсткових пухлин осьового (акаального) скелета можуть бути р1зними I вщр1знятись вщ ураженнь довгих трубчастих юсток. Так, пухлини плоских юсток частше супроводжуються мюцевою припухлктю, а при ураженнях ребер можливе виникнення диспное [4].
Для диференцшвання злояюсних пухлин юсток вщ доброяюсних та шших запальних процеав використовують рентгенолопчш дослщження [3].
© Сорока Н.М., Гол1нченко М.О., 2012
298
Кр1м того, застосовують пункцшну бюпсш, яка може виконуватися також на етапах специф1чного л1кування, демонструючи таким чином стутнь х1мютерапевтичного чи променевого патоморфозу [4]. Як вщомо [1 ], пункцшна бюпЫя не стимулюе подальшого розвитку пухлини, в той же час, цитолопчш дослщження пунктату пухлин можуть нести великий вщсоток д1агностичних помилок.
У собак приблизно 98% вс1х пухлин юсток е злояюсними \ 85% первинних новоутворень скелета пстолопчно класифжуються як остеосаркома. Решта 15% включають хондросаркому (10%), гемангюсаркому, ф1бросаркому, л1мфому, ретикулокл1тинну саркому, м1елому (3%) {доброяюсш остеому \ хондрому (2%) [2]. У людей описаш 6 вид1в первинних сарком юсток: остеосаркома (38%), хондросаркома (22%), саркома Юшга (20%), паростальна саркома (5%), л1мфосаркома \ ф1бросаркома юсток (15%). Кр1м наведених основних, кнують бшьш рщюсш ангюгенш саркоми юсток [5]. В той же час, у собак юльюсть захворювань пухлинами юсток приблизно така ж, як { у людей й дор1внюе 16-18% вщ загально! юлькост1 вс1х уражень [1]. Кр1м того, пухлини собак, так само як \ пухлини у шших вид1в тварин, за характером росту, структурою I бюх1м1чними процесами, мають багато спшьного з пухлинами у людей [2].
Матер1ал 1 методи дослщжень. Дослщження проводили у клшжах ветеринарно! медицини НУБШ Украши I «Еквус» м. Киева. Об'ектом дослщжень були 10 собак крупних порщ, масою тша вщ 22 до 68 кг (середньою масою 38,5 кг), в1ком вщ 2-х до 11 роюв.
При зверненш власниюв тварин у клмку вс1 анамнестичш даш I заносили в кторш хвороби. Обов'язково фжсували таю показники, як: порода, стать, в1к, маса тша, локал1защя ураження, стад1я процесу. З'ясовували умови утримання, год1вл1, проведених щеплень I дегельмштизацш; встановлювали, чи хворша тварина на шфекцшш, внутршш I х1рурпчш захворювання; тривалють прояв1в хвороби до звернення за допомогою, порядок 1х прояву (кульгавкть, пот1м припухлшт чи навпаки); наявшсть в поколшш тварин з под1бними пухлинами юсток; травми або будь-яю захворювання юсток. Шсля цього оглядали I визначали загальний стан тварини, вигляд шюри I шюрних покрив1в. Дослщжували л1мфовузли: 1х розм1ри, рухливють, болюч1сть. Визначали стутнь розвитку м'язово! системи, тонус скелетних м'яз1в, болючють. Ретельно обстежували юстки I суглоби на можливкть супутньо! ортопедично! патологи. Дослщжували органи дихання: звертали увагу на стан верхшх дихальних шлях1в, тип I частоту дихання, симетричшсть грудно! кл1тки. Проводили перкусш I аускультацш грудно! кл1тки. Дослщжували серцево-судинну систему, оцшювали локал1защю верх1вкового поштовху, кол1р слизово! оболонки ясен та швидюсть наповнення капщяр1в, визначали пульс на стегновш артерп I можливий дефщит пульсу, прослуховували тони серця. Обстежували систему оргашв травления, розпитували у власника та проводили пальпацш живота; пальпували також нирки, сечовий м1хур, у пав - простату, визначали можлив1 вщхилення вщ ф1зюлопчно! норми. Оцшювали характер сечовипускання. При дослщженш ендокринно! системи звертали увагу на
299
наявшсть або вщсутшсть спраги, ожиршня, патолопчно! тгментаци, симетричних алопецш, температуру тша, стан зовшшшх статевих оргашв. Дослщжували рефлекси, поведшку, глибоку i поверхневу чутливкть, визначали збереження зору i слуху. Шсля цього переходили до дослщження первинно! пухлини. Визначали або припускали И локал1защю, форму, характер росту, консистенцш, рухливкть щодо навколишшх тканин, супутне запалення, специф1чш ознаки злояюсност1 i стан регюнальних л1мфовузл1в.
Результати дослщження. nepmi кшшчш прояви захворювання, за словами власниюв собак, виникали за 1-7 мкящв (у середньому за 3 мюящ) до звернення у кшшку. Бшьшкть пухлин були в запущенш стадп i досягали значнихpo3Mipiß (в окремихвипадках 17-19 ему д1аметр1).
Bei тварини пщдавалися рентгенолопчному дослщженню первинно! пухлини i грудно! кл1тки, використовували фокусну вщетань, що дор1внюе 120 см. Дослщження проводили в двох стандартних взаемоперпендикулярних проекщях. Визначали рентгенолопчний вар1ант саркоми (остеол1тична, остеосклеротична або змшана) та !! локал1защю (центральна, перюстальна, паростальна), стан позаюсткового компонету пухлини i прорив окютя, наявшеть патолопчного перелому уражено! юстки.
На рентгенограмах (рис. 1, 2) зазвичай виявляли руйнування юркового шару юстки при наявност1 значного позаюсткового компоненту пухлини, в якому були noMiTHi ознаки вторинного юсткоутворення. Реакщя оюстя також виявлялася досить типово: у вигляд1 вщшарування та формування р1зних остеофтв - «шпор» або «козирюв Кодмена».
Рис. 1. Остеосаркома дистального вщдшу стегновоУ кастки собаки.
Остеол1тичний вар1ант.
300
Рис. 2. Остеосаркома у собаки ( пухлина у верхнш частиш плечовоУ
кустки).
Для морфолопчного пщтвердження д1агнозу використовували техшку пункцшно! бюпси. Отримували матер1ал у стерильний шприц на 10 см . Стерильну ш'екцшну голку вводили в пухлину з урахуванням топографп нерв1в I судин, а також можливого х1рурпчного втручання (в м1сщ операцшного доступу). Багаторазовим р1зким потягуванням поршня створювали в емкост1 шприца вакуум I набирали в голку астрацшний матер1ал або тканинну рщину. Набраний матер1ал видавлювали шприцом на предметш скельця I обережно, щоб не руйнувати кл1тини, розмащували тонким шаром за допомогою голки. Якщо матер1алу було недостатньо або в ньому занадто багато кров1, процедуру повторювали. В окремих випадках, при пункци з голки пщ тиском виходили ексудат або кров. При наявност1 значно! кшькост1 рщини або кров1, И помщали в проб1рку, що мштила 1-2 крапл1 гепарину I центрифугували протягом 10 хвилин ¿з швидкктю 1500 об./хв. Шсля центрифугування кров роздшялася на два шари: верхнш плазмовий I нижнш - формених елемент1в. На меж1 м1ж шарами визначалася бшувато-Ыра пл1вка, яка мктила елементи бшо! кров1 I пухлини. Шсля обережного вщсмоктування шпеткою верхнього шару, бшувато-Ыру пл1вку обережно переносили на предметне скло I готували з не! препарата. У приготовлених, таким чином, препаратах пухлинш кл1тини було легше виявити, так як кшькюний вмкт 1х у центрифугам вищий, шж у звичайному кров'яному згустку. Скельця з мазками висушували на повпр1 упродовж 3-5 хвилин, фжсували в метиловому спирт11 фарбували заРомановським-Лмзою.
301
Як показали результата дослщжень, з семи випадюв остеогенно! саркоми у п'яти пухлина мала будову, що вщповщала так званому змшаному морфолопчному вар1анту. Характеризувалася вона там, що ознаки И юсткоутворення були досить ч1тко виражеш вщ р1вня остеощно! речовини до формування масивних атипових юсткових балок з анфункцюнальною арх1тектошкою. Поряд з атиповими кктковими структурами визначалися значш дшянки тканини хрящово! природи. Кл1тини пухлини в р1зних випадках виявляли р1зний стутнь анаплазп, що була виражена у структурному пол1морф1зм1, р1знш спрямованост1 та р1зному р1вш диференцшвання \ м1тотично! активности
У двох спостереженнях мжроскошчна будова пухлини вщр1знялася значним пол1морф1змом: поруч з вогнищами пухлинного юсткоутворення р1зного ступеня зршост1 зустр1чалися дшянки майже суцшьного розростання вщносно мономорфних др1бних кл1тин з округло-овальними ядрами. 1нод1 щ кл1тини формували щшинопод1бш або судинш структури \ морфолопчно пухлина в цих дшянках набувала схож1сть з гемангюперицитомою. Загалом под1бш новоутворення, скорше за все, слщ розцшювати як прим1тивш мультипотентш пухлини або злояюсш мезенх1моми юсток.
Аналопчш пухлинш форми описаш I в людини [3]. Так, за результатами наших дослщжень, хондросаркома була виявлена у трьох собак, в одше! у VII ребр1 I в двох - у дистальних метаф1зах стегново! юстки.
Пухлина мала часточкову будову з р1зним ступенем анаплазп кл1тинних елемент1в I пром1жною речовиною, переважно палшового типу з ознаками мжсоматозу. У вс1х випадках пухлина метастазувала в легеш, причому в метастатичних вузлах вщр1знялася бшьшим атитзмом, шж у юстщ. Морфолопчш дослщження наведеш на рис. 3, 4, 5, 6, 7.
* — ** » ф > % % & ■ *
А ■ V** МПт* * • 4 - -. //
р'Л ' ф _ А * ^ 1 ' % • % > - ' ' ^ • 1, % щш 1 ^ 4 / м
1 - >■ А- Г* " V **
-с ■ А Л: * " 4 * .
>
* • ш*1 1 V
Щ 1&ЭЛ * у* ф ч 1 в щГ ^ т - , ф -
1
*
Рис. 3. Остеосаркома, остеобластичний вар1ант. Атипов1 остеобласти продукують остеоУд довшьно ( гематоксилш 1 еозин; 10x12).
302
V.
и %
• *
к
* *
¿х * :* <
*
■ Л- 4
4 « ^
_
Рис. 4. Остеосаркома остеобластична з добре вираженою диференщащсю кштин (гематоксилш 1 еозин; 10 х 12).
~ 1
ЧЙ1 - .¿а
* Ч,'*
Чг
J ?■
* ? -V
Рис. 5. Остеосаркома, ф1бробластичний вар1ант. Характерне скупчення атииових веретеноиод1биих остеобластов (гематоксилш 1 еозин;
10 х 12).
303
Рис. 6. Остеосаркома, хондробластичний вар1ант ( гематоксилш 1 еозин; 10х 12).
Рис. 7. Хоидросаркома (гематоксил1и 1 еозин; 10 х 12).
У вЫх тварин на рентгенограм1 були виявлеш множинн1 метастази в легенях (рис. 8) та шших органах.
304
Рис. 8. Метастази у легенях собаки
Висновки. Первинш злояюсш пухлини kíctok (остеогенна саркома, хондросаркома) у собак виявляють виразну клшжо-рентгенолопчну i морфолопчну схожшть з аналопчними пухлинами людини. У 8 випадках пухлина була локал1зована у довгих трубчатих кютках i в 2-х - у pe6pi. У 7 випадках була д1агностовано остеогенна саркома, у 3-х - хондросаркома. На рентгенограм1 у bcíx тварин виявлеш в1ддален1 метастази у легенях та шших органах.
Л1тература
1. Boston S., Woods J.P. / Medical and surgical oncology: Diagnosis and management of osteosarcoma in dogs and cats // Proceedings of the American College of Veterinary Internal Medicine, 2010. - P. 101-108.
2. Henry C.J. / A life and limb approach to treating canine osteosarcoma// Proceedings of the Western Veterinary Conference, 2010. - P. 55-64.
3. Patnaik A.K. / Canine sinonasal skeletal neoplasms: Chondrosarcomas and osteosarcomas // Vet. Pathol., 1984. - №21. - P. 475- 479.
305
4. Scranton P.E. / Prognostic factors in osteosarcoma: a review of 20 years experience at the University of Pittsburgh Health Center Hospitals // Cancer, 1975. -№36. - P. 2179-2191.
5. Withrow S., Liptak J., Ehrhart N. / Canine Appendicular Osteosarcoma: Diagnosis and Palliative Treatment // Compendium of Continuing Education for the Practicing Veterinarian, 2004 (March). - P. 172-182.
Summary N. Soroka, M. Golinchenko CLINICO-MORPHOLOGICAL ANALYSIS OF BONE SARCOMA IN DOGS
The results are presented of clinico-morphological study of 10 cases of primary malignant tumours of bones in dogs. All the dogs belonged to large-weight breed. In two case the tumours localized in a rib, in 8 - in long tubular bones, mainly in the region of distal metaphysis (8 observations). Morphologically the structure of the tumour reminded that of osteogenic sarcoma in 7 cases and of chondrosarcoma -3 cases. Autopsy revealed multiple remote metastases.
Рецензент - д.вет.н., професор Сл1вшська Л.Г.
306
