CC BY
9
В1СНИК Украгнсъког медичног стоматологгчног акадежш
Р13НЕ
УДК: 616-089.844
КЛ1Н1КО-МОРФОЛОГ1ЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АНГЮСОМНИХ КЛАПТ1В 3 СКР0НЕВ011 Т1М'ЯН01 Д1ЛЯН0К ДЛЯ ЗАМ1ЩЕННЯ ДЕФЕКТ1ВIДЕФ0РМАЦ1Й НА Г0Л0В11 ШИ1*
Аветгков Д.С.
Проблема замгщення дефектгв г деформацгй на головг г шиг впродовж багатъох роте залишаетъ-ся актуальною. На съогоднг вона обумовлена наявнгстю величезног категоргг хворих, хгрурггчне лгкування яких е медико-соцгалъною проблемою. Клаптг з скроневог г тгм'яног дглянок е перспе-ктивними для замгщення дефектгв г деформацгй на головг г шиг. Проте для правильного гх пгд-йому г мобглгзацгг необхгдно враховувати топографоанатомгчнг данг про поверхневу скроневу артергю, якг варгюютъ г залежатъ вгд форми голови. Враховуючи данг проведених топографо-анатомгчних дослгдженъ г компютерного моделювання гглок поверхневог скроневог артергг, в клгнгцг оптимгзованг методики пгдйому г мобглгзацгг анггосомних передаурикулярних, постаури-кулярних г фасцгалъних скронево-тгм'яних клаптгв. Резулътат цих операцгй задовглъний.
Ключов1 слова: ангюсом, поверхнева скронева артер1я, скронево-"пм'яний клапоть, ретроаурикулярний клапоть.
Вступ
Проблема замщення дефект^ \ деформацм на голов1 \ шиТ впродовж багатьох роюв залиша-еться актуальною [1, 2, 6]. На сьогоды вона обумовлена наявнютю величезноТ категори хворих, х1рурпчне лкування яких е медико-соц1альною проблемою [1, 3, 8].
Клапт1 з р^них анатомнних областей голови вщом1 давно \ широко застосовуються в реконс-труктивнм х1рурпТ голови \ шиТ [2, 5, 9]. Проте недостатньо вивчеы Тх топографоанатомны характеристики: хщ домшантних плок в кпаптях, Тх диметр, кути вщходження вщ основного судин-ного стовбура \ т.д. [4, 6, 7].
Метою даного дослщження була детал^ацт х1рурпчноТ анатоми поверхневоТ скроневоТ арте-ри стосовно пщйому \ мобтЬаци скронево-т1м'яних ангиосомных клат1в \ розробка нових методик Тх пщйому \ мобтЬаци використовуючи технологи комп'ютерного моделювання.
Матер1ал 1 методи досл1дження
Топографоанатомны дослщження проводи-лися на 39 формал^ованих \ 24 св1жих трупах. Застосовувалися методики пошарового анатомн чного препарування, наливки судин самотверд-нучими пластмасами з свинцевим суриком, ви-готовлення корозмних анатомнних препарат^, наливки судин фарбниками для вивчення зони
кровопостачання.
Об'сктом дослщження були 29 хворих яким проведен! пластичы реконструктивно-вщновлювалы-м операци анпосомними клаптями з скроневоТ \ т1м'яноТ дтянок. ПроаналЬовано 56 ¡сторм хвороб пац1снт1в, у яких спостер1галися ускладнення пюля под1бних операцм. Для дослщження показниюв гемодинамки пересадже-них клат1в застосовувалася ¡мпедансна реоп-латизмографт \ доплерографт.
Обговорення результат1в досл1джень
При пщйом1 \ мобт^аци скронево-т1м'яних клат1в необхщно пам'ятати, що скронево-т1м'яна фасц1я вщокремлена вщ глибокоТ фасци, що покривае скроневий м'яз, прошарком рихлоТ сполучноТ тканини, яка найбтьш виражена наперед над вушною раковиною, а до перифери стоншусться. Живлення цього регюну забезпе-чусться поверхневим скроневим судинним пучком, який виходить з верхньоТ частини привуш-ноТ слинноТ залози на 1,5 см наперед вщ козелка вушноТ раковини. У 72,5% випадюв вени розта-шовуються назад \ глибше за артер1ю.
Унаслщок проведених нами топографоана-томнних дослщжень встановлено, що ¡ндивщу-алы-м особливост1 зовышньоТ будови поверхневоТ скроневоТ артери пов'язаы з формою голови. У нашому дослщжены частое зустрнався мап-
* Робота е фрагментом теми «Розробка \ удосконалення метод/в д/агностики, лкування, реабЬ/тацп \ проф/лактики вроджених та набутих захворювань, дефект/в I деформаций щелепно-лицево'/' д/лянки», яка виконуеться на кафедрI пропе-девтиких\рург\чно)' стоматологи з реконструктивною х/рург/ею голови I ши'1, номер державно)'реестрацп 0105V004081.
Актуальн проблемы сучасно'1 медицины
стральний тип (54,7 % випадюв), рщше розсип-ний (45,3 % випадюв). Нами встановлено взае-мозв'язок м1ж типом розгалуження поверхневоТ скроневоТ артерИ \ формою голови. Частше ма-пстральний тип зустрнався у дол1хоцефал1в (67,5 %), а розсипний - у брахщефал1в (81,2 %).
Даметр артери коливаеться вщ 1,7 до 2,1 мм, довжина судинноТ ыжки вщ 4,1 до 4,9 см.
У нашм клЫщ ми використовуемо ангюсом-ний фасц1альний скронево-т1м'яний клапоть. До його переваг вщносять пороняно вели^ розм1ри (до 17x14 см), невелику р1вном1рну товщину \ хороше кровопостачання при вщносно великому д1аметр1 живлячих судин.
Ми рекомендуемо узяття клаптя за допомо-гою Т-под1бного доступу в межах волосисто! ча-стини голови перед вушною раковиною. У пщ-шфнм жировм кттковиы легко щентифкуеться судинно-нервовий пучок. П1сля цього шфу з кл1-тковиною вщшаровують, розтинаючи тканини п1д волосяними фолкулами.
На периферичних дтянках клаптя препару-вання фасцИ стае бтьш скпадним завданням, унаслщок и щтьного з'еднання ф1брозними пе-ремичками з шфою.
Враховуючи проведен! топографо-анатомны дослщження необхщно пам'ятати, що скронево-т1м'яний клапоть може бути використаний як скпадний клапоть з видтенням фрагмент^ фас-ци на плках поверхневоТ скроневоТ артери.
Можлива мобтЬацт двошарового аутотран-сплантату з двох складених разом дтянок фас-ци, одна з поверхонь якого може бути заздале-г1дь закрита розщепленим шюрним трансплантатом.
До пюляоперацмних ускладнень слщ вщнес-ти можливють подальшого розвитку облисшня у цм дтянц та небезпеку пошкодження поверх-нево розташованих плок лицевого нерва. У 4 пац1ент1в було вщмнене розширення тсляопе-рацмного рубця у зв'язку з натягненням на лни шв1в.
Одним з перспективних у використаны при пластиц дефект^ на голов1 \ шиТ е передаурику-лярний шфно-хрящовий клапоть. Тканини, що входять в його склад, дозволяють сформувати крило носа \ купол кмчика носа. Клапоть видтя-ють на поверхневих скроневих судинах. Закрит-тя донорського дефекту може потребувати пе-ремщення завитка для зменшення косметично-го дефекту. Для закриття об'смних дефект^ його можна використовувати в комбнаци з ¡ншими клаптями, наприкпад, з потилично-т1м'яним або скронево-т1м'яним.
У нашм клЫщ виконувалися реконструктив-но-вщновлювалы-м операци з використанням ре-троаурикулярного ангюсомного клаптя, який може бути пересаджений на заднм плц поверхневоТ скроневоТ артери. ВЫ розташований за вуш-
ною раковиною, i частина його шфи мае воло-сяний покрив. Таким чином, його пересадка дозволяв формувати межу волосяного покриву. Необхщно диференц1ювати цей клапоть вщ за-вушного, який моб^зуеться на 6a3i плокзадньоТ вушноТ артери. Його беруть на piBHi нижньоТ i середньоТ третини вушноТ раковини. Ретроаури-кулярний клапоть на 6a3i поверхневоТ скронево!' артери мобтЬують на piBHi верхньоТ третини вушноТ раковини, яку артер1я i кровозабезпечуе. IT при цьому визначають наперед вщ вушноТ раковини i видтяють в дистальному напрямку, збер1гаючи плки, що йдуть до клаптя. Одно-ймены вени можуть йти разом або назад вщ по-верхневоТ скроневоТ артери. В цьому випадку вони i артер1я йдуть разом усередиы поверхне-воТ фасци над глибокою фасцию. Коли вени розташоваы осторонь i назад вщ артери, вони можуть проходити в пщшфнм жировм ктткови-Hi над вушною раковиною. В цьому випадкудана зона повинна бути обов'язково включена в клапоть.
Наступним етапом мобт^аци клаптя, е видь лення його донизу, пщ поверхневою фасцию. Якщо венозний вщтк вщ клаптя недостатый, то для забезпечення достатнього венозного дренажу може бути використана задня вушна вена. При вибор1 донорськоТ зони необхщно враховува-ти розташування меж1 i напрямок зростання во-лосся.
Висновки
Клапт1 з скроневоТ i т1м'яноТ дтянок е перспе-ктивними для замщення дефект^ i деформацм на голов1 i шиТ. Проте для правильного Тх пщйо-му i мобт^аци необхщно враховувати топогра-фоанатомны даы про поверхневу скроневу ар-тер1ю, як1 вар1юють i залежать вщ форми голови.
Враховуючи даы проведених топографоана-томнних дослщжень i комп'ютерного моделю-вання плок поверхневоТ скроневоТ артери, в Kni-нщ оптим^оваы методики пщйому i мобт^аци анг1осомних передаурикулярних, постаурикуля-рних i фасц1альних скронево-т1м'яних кпаптЫ. Результат цих операцм задовтьний.
В перспектив! плануеться провести цтеспря-мован1 топографоанатомны дослщження ¡нших г1лок зовн1шньоТ сонноТ артери та провести Тх комп'ютерне моделювання за допомогою пакету PCAD. На 6a3i отриманих результат!в об^рунту-вати та оптим1зувати методики п1дойму та Mo6i-л1зац1Т анг1осомних клапт1в у дтянках кровопостачання цих артерм.
Л1тература
1. Ипполитов В.П., Безруков В.М., Брусова A.A. и др. Клиника, диагностика и лечение травматических деформаций скулоорбитальной области. Диагностика, лечение и реабилитация больных с повреждениями челюс-тно-лицевой области. - Смоленск, 1981. - С. 88-92.
Том 6, Выпуск 1-2
351
BÍCHMK Украгнсъког медичног стоматологгчног академШ
Неробеев А.И., Осипов Г.И., Царевский П.Л. Пластическое восстановление ушной раковины с использованием височно-теменного фациального лоскута // Стоматология. - 1990. - № 5. - С. 46-48.
Орлов Г.А., Плюснина Л.М. К хирургической анатомии общей сонной артерии и основных ее ветвей // Хирургия. - 1940. - № 2. - 78 с.
Brent B., Upton J., Acland R.D. Experience with the temporopariclall fascial free flap // Plast. reconstr, Surg. -2001. - Vol. 76, N 2. - P. 177-188.
Chowdaiy R.P. Use of temporoparietal fascia free flap in digital reconstruction // Ann. Plast. Surg .- 1999.-Vol. 23, N 6. - P. 543-546.
Kobayashi S., Yoza S., Kakibuchi M. el al. Rctroauricular hairline fiari transfer to the face // Plast, reeonstr. Surg. -1995. - Vol. 96, N 1. - P. 42-47.
Upton J., Roger C, Durham-Smith G., Swartz W.M. Clinical applications of free temporoparietal flaps in hand reconstruction // J. Hand Surg.- 1998.- Vol. 11. - P. 475483.
Upton J., Ferraro N., Healy C. el al The use of prefabricated fascial flaps for lining of the oral and nasal cavities // Plast. reeonstr. Surg.- 1994.- Vol. 94, N 9. - P. 573-579.
Yano H., Nishimura C, Kaji S. el al. A clinical and histologic comparison between free temporoparietal and scapular fascial flaps // Plast. reeonstr. Surg. - 1995.- Vol. 95, N 3. -P. 452-462.
Реферат
КЛИНИКО-МОРФОЛОГИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА АНГИОСОМНЫХЛОСКУТОВ ИЗ ВИСОЧНОЙ И ТЕМЕННОЙ ОБЛАСТЕЙ ДЛЯ ЗАМЕЩЕНИЯ ДЕФЕКТОВ И ДЕФОРМАЦИЙ НА ГОЛОВЕ И ШЕЕ Аветиков Д.С.
Ключевые слова: ангиосом, поверхностная височная артерия, височно-теменной лоскут, ретроаурикулярний лоскут.
Проблема замещения обширных дефектов на голове и шее на протяжении многих лет остается актуальной. На сегодняшний день она обусловлена наличием огромной категории больных, хирургическое лечение которых является медико-социальной проблемой.
Лоскуты из височной и теменной областей являются перспективными для замещения дефектов и деформаций на голове и шее. Однако для правильного их подъема и мобилизации необходимо учитывать топографоанатомические данные о поверхностной височной артерии, которые варьируют и зависят от формы головы.
Учитывая данные проведенных топографоанатомических исследований и компьютерного моделирования ветвей поверхностной височной артерии, в нашей клинике оптимизированы методики подъема и мобилизации ангиосомных преаурикулярных, постаурикулярных и фасциальных височно-теменных лоскутов. Результат этих операций удовлетворительный.
УДК 616.24-007.63-002.191-031-06-089
ХИРУРГИЧЕСКАЯ ТАКТИКА ПРИ ОСЛОЖНЕННОЙ ЛОКАЛЬНОЙ БУЛЛЕЗНОЙ ЭМФИЗЕМЕ ЛЕГКИХ
Высоцкий А.Г.
Донецкий государственный медицинский университет им. М.Горького
С 1993 по 2005 год находилось на лечении 393 больных с локальной буллезной эмфиземой легких. Радикально оперировано 190 пациентов (49%). В 195 случаях выполнено только дренирование плевральной полости. В двух наблюдениях пневмоторакс разрешен пункционно. С одной стороны оперировано 162 пациента, у 28 произведено двухстороннее вмешательство (из них у 18 -одномоментное). Среди оперативных доступов применялись: аксиллярная миниторакотомия (77), переднебоковая торакотомия (62), видеоэндоскопический (26), трансторакальный трансме-диастинальный (17), передняя торакотомия (6), верхняя стернотомия (2). В послеоперационном периоде осложнения развились у 11 больных (5,6%). Летальности не было. Ключевые слова: буллезная эмфизема, аксиллярная миниторакотомия, спонтанный пневмоторакс.
сленными исследованиями. Несмотря на боль-
Введение
Локальная форма буллезной эмфиземы легких характеризуется ограниченной (1-2 сегмента, чаще всего 1 сегмент) буллезной трансформацией легкого. В основе этих изменений лежит преимущественно воспалительный процесс, результатом которого является формирование мелких субплевральных булл (блебов). В силу своих небольших размеров и ограниченности поражения легкого локальная буллезная эмфизема в неосложненном варианте самостоятельного клинического значения не имеет и вероятно имеет широкую распространенность в популяции. Однако перфорация воздушного пузыря при этой форме буллезной эмфиземы является самой частой причиной спонтанного пневмоторакса. Этот факт бесспорен и доказан многочи-
шое количество публикаций, посвященных данной проблеме, интерес хирургов к ней не ослабевает и в настоящее время. Данная работа является фрагментом НИР «Патогенез, клиника, диагностика и хирургическое лечение буллезной эмфиземы легких и ее осложнений», № гос. регистрации 0102У006771.
Материал и методы исследования С 1993 по 2005 год под нашим наблюдением находилось на обследовании и лечении 393 больных с локальной формой буллезной эмфиземы, поступавших в клинику 511 раз. Из них 310 пациентов пребывали в стационаре один раз, а 83 больных госпитализировались неоднократно в 201 случае (от двух до пяти поступлений). Мужчин было 351, женщин - 42. Возраст
