CC BY
32
ТЕОР1Я ТА 1СТОР1Я ДЕРЖАВИ I ПРАВА
Левада Олена Валермвна,
молодший науковий cniepo6imHUK, Нацональна академ'я правових наук Украни, Украна, м. Харюв e-mail: [email protected] ORCID 0000-0002-0086-5050
doi: 10.21564/2414-990x.138.105443 УДК 342.766
КЛАСИФ1КАЦ1Я ПРАВОВИХ ОБМЕЖЕНЬ ЯК ЗАСОБ1В РЕГУЛЮВАННЯ СУСП1ЛЬНИХ В1ДНОСИН
Наведено авторську модель класифжацй правових обмежень як засобгв регулювання суспгль-них вгдносин залежно в1д ргзних сощально-правових критерйв. На основ1 аналгзу положень актгв чинного законодавства Украти розкрито сутнкть наведених вид1в правових обмежень.
Ключовi слова: npaBOBi обмеження; класифжащя правових обмежень; права особи; суб'ект суспшьних ввдносин; заборона; зобов'язання; юридична ввдповвдальшсть.
Левада Е. В., младший научный сотрудник, Национальная академия правовых наук Украины, Украина, г. Харьков.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-0086-5050
Классификация правовых ограничений как средств регулирования общественных отношений
Приводится авторская модель классификации правовых ограничений как средств регулирования общественных отношений в зависимости от разных социально-правовых критериев. На основе анализа положений актов действующего законодательства Украины раскрыта сущность описываемых видов правовых ограничений.
Ключевые слова: правовые ограничения; классификация правовых ограничений; права личности; субъект общественных отношений; запрет; обязательство; юридическая ответственность.
Вступ. Розвиток УкраТнсько! держави на початку ХХ1 ст. характеризуемся високою динамжою перетворень у р1зних сферах життед1яльност1 сусшльства,
прискореними темпами науково-техшчного прогресу, виникненням нових галу-зей господарювання, трансформащею культурно! складовоТ, численними змшами у сощальнш стратифiкацi! населення тощо. У цих умовах важливим завданням держави е формування ефективно! моделi правово! полiтики з урахуванням нагальних виклиыв i потреб сьогодення, застосування оптимальних засобiв правового регулювання суспiльних вГдносин. У такому контекстi актуальною е наукова розробка шституту правових обмежень, аналiз !х регуляторного потенцiалу, визначення критерпв класифiкацi! i розкриття основних рiзновидiв. Вiдповiдно, метою статтi е формування класифшацп правових обмежень як засобiв регулювання суспГльних вГдносин у правовш системi Укра!ни.
AHani3 остантх дослгджень i публжацш дае шдстави констатувати, що чимало вГтчизняних i iноземних науковцiв фрагментарно зверталися до аналiзу Гнституту правових обмежень як засобiв регулювання суспГльних вГдносин. Це шдтверджують положення наукових праць О. В. Петришина (O.V. Petryshyn), О. В. Зайчука (O.V. Zaichuk), О. В. Малька (O.V. Malko), М. I. Матузова (M.I. Matuzov), А. М. Шульги (A.M. Shulga) та шших. Одначе питання класи-фшацп правових обмежень залишаеться недостатньо розробленим юридичною наукою, що вказуе на дощльшсть подальшо! !х доктринально! розробки.
Виклад основного матерiалу. У сучаснш юридичнш науцГ мають мГсце варГацГ! тлумачення категорГ! «правовГ обмеження», як здебГльшого е схожими. ПравовГ обмеження переважно розглядаються з фГлософсько-правових позицш як явище правово! дГйсностГ, важливий засГб регулювання суспГльних вГдносин. За основу оберемо визначення, яке пропонуе О. В. Малько: правовими обмеженнями е засГб регулювання суспГльних вГдносин, який встановлюеться з метою стримування суб'екта суспГльних вГдносин вГд протизаконного дГяння, що створюе умови для задоволення загальносусшльного штересу в охорош та захистГ [12, с. 5]. 3i змГсту наведеного положення випливае, що «серцевиною» правових обмежень е !х призначення - попередити можливГсть протизаконного дГяння суб'екта, який мае для цього потенцшш фактичш можливостГ.
Потреба у науковГй класифжацп правових обмежень е об'ективною. Групу-вання рГзновидГв правових обмежень, виокремлення критерГ!в !х класифшацп дае змогу сформувати науково завершену модель дшчих у правовГй системГ обмежень, повноцшно дослГдити !х сутнГсть i регуляторну спрямовашсть, пГзнати особливостГ нормативно! регламентацп, визначити роль i значення в правовому мехашзмГ регулювання суспГльних вГдносин. АналГз спецГально! науково! лГтератури доводить, що на доктринальному рГвш Гснують спроби класифГкувати правовГ обмеження [12, с. 15; 13, с. 227; 17, с. 40]. Разом Гз тим наукове обгрунтування видГв правових обмежень реалГзовувалося як друго-рядне наукове завдання при виршенш шших першочергових. Узагальнення положень наукових праць та аналГз норм чинного законодавства Укра!ни вГдкривае можливГсть класифГкацГ! правових обмежень за багатьма крите-рГями. Наведемо цГ критерГ! i розкриемо !х змГст Гз наведенням ввдповвдних прикладГв.
Оскшьки npaBOBi обмеження передбачаються в актах дшчого законодавства, логiчно першим критерieм класифiкацГí правових обмежень обрати належтсть нормативного акта, в якому передбачено конкретне обмеження до конкретног галузг законодавства. За вказаним критерieм правовi обмеження подшяються на конституцшно-правов^ адмшктративно-правов^ цивiльно-правовi, кримЬ нально-правовi та iншi рiзновиди. Вказати на вичерпну кшьккть правових обмежень за цим критерieм практично неможливо, адже саме питання про точну юльюсть галузей законодавства е дискусiйним. О. В. Зайчук пояснюе це тим, що обсяг i внутрiшня органiзацiя галузi законодавства такi, що ïx побудова на основi одного акта неможлива, i галузi законодавства можуть не сшвпадати з галузями права [16, с. 398]. Ввдповщно, виокремлення rie'i чи iншоï галузi дае можливють виокремити i певний рiзновид правових обмежень.
Наступним критерiем класифiкацiï правових обмежень е мюце нормативного акта, в якому передбачено обмеження, в ¡ерархи нормативних акт1в дер-жави. За цим критерiем правовi обмеження подшяються на ri, що передбачеш в законодавчому актi найвищо1 юридичноТ сили, що е основою системи нащ-онального законодавства - Конституцп Украши, i тi, що передбачеш в актах поточного законодавства i шдзаконних актах. Так, виходячи з положень Конституцп Украши, на найвищому законодавчому рiвнi закрiплено базовi шдстави застосування обмежень прав i свобод громадян (ст. 64), визначено перелж прав i свобод громадян, яы не можуть обмежуватись i мають абсолютний характер (роздiл 2), сформульовано деяю принципи застосування правових обмежень (принцип обов'язковост визначення термiну дп обмеження, принцип заборони застосування Збройних Сил i шших вiйськовиx формувань для обмежень прав i свобод громадян) [1]. На рiвнi акпв поточного законодавства нижчо1 юри-дично1 сили визначаються конкретнi перелiки категорш учасникiв суспiльниx вiдносин, для яких встановлюються правовi обмеження. Здебiльшого це або професшш групи громадян, або юридичш особи (державнi службовцi, суб'екти господарювання). На рiвнi дп шдзаконних нормативно-правових акпв у бшь-шост випадкiв визначаються процедурно-процесуальнi аспекти реалiзацiï тих чи iншиx обмежень.
Правовi обмеження також можна класифiкувати залежно в1д сфери д1яльно-ст1 суб'ектгв, на як вони розраховат, на ri, що призначеш для суб'екйв внутрш-ньодержавних вiдносин, i ri, що призначеш для учасниюв мiжнародно-правовиx вiдносин. Правовi обмеження, що розраховаш на учасникiв внутршньодержав-них вщносин, застосовуються на пiдставi нацiонального законодавства держави i дшть виключно у межах державного кордону (для прикладу - обмеження права для пращвниыв правоохоронних оргашв на здшснення шдприемницько1 дiяльностi). У свою чергу правовi обмеження, що призначенi для учасниюв мiж-народних вiдносин, регламентуються положеннями а^в мiжнародного права. Так, Рада Безпеки ООН може застосовувати будь-яы невiйськовi обмеження стосовно держав, як порушують мiжнародне право. Як правило, таю обмеження мають форму ембарго на постачання збро1, заморожування активiв конкретних
oci6 та заборони на вЪд до шших краш, припинення потоку TOBapiB, поста-чання яких загострюватиме конфлжт i сприятиме порушенням прав людини, обмеження можливостi вiльного пересування осiб, причетних до iнiцiювання та вчинення протиправних i шюдливих дш [11, с. 195].
Залежно eid змгсту регуляторного впливу на суб'ектгв правовi обмеження роздшимо на морально-правовi (догана), матерiально-правовi (штраф), оргашза-цiйно-правовi (передача на поруки, переведення на нижчу посаду). У бшьшост випадюв такi обмеження мають мiсце тод^ коли особа притягаеться до певного рiзновиду юридичноТ вiдповiдальностi, i можуть сшвпадати з рiзновидами дис-циплшарних, адмiнiстративних стягнень чи кримiнальних покарань.
Наступним рiзновидом класифiкацiï правових обмежень е класифжащя залежно вiд елементу структури норми права, яка передбачае конкретне обмеження на юридичний факт-обмеження, обмеження-обов'язок, обмеження-забо-рону, обмеження-припинення, обмеження-покарання. Так, дiя факту-обмеження проявляе себе у сiмейних вщносинах. Виходячи 3i змюту статей 25, 39 ^мей-ного кодексу Украши шлюб е недiйсним, якщо його зареестровано з чоловжом або жiнкою, який (яка) вже перебувае у шлюбi [2]. У даному раз^ достатньо лише формального юридичного факту перебування особи у зареестрованому шлюбi для того, щоб або вщмовити 1и у реестрацп нового шлюбу до моменту, коли попередш шлюбнi вiдносини буде припинено, або визнати зареестрований шлюб недшсним. Таке обмеження-заборона вводиться державою для забезпе-чення моральной сiмейних вiдносин та сприяння культурi шлюбу.
Обмеження-обов'язок е таким правовим обмеженням, яке припускае необ-хщшсть здшснення особами, що надшеш владними повноваженнями, визначе-них у закош дш виключно в штересах суспiльства та держави. Прикладом цього е положення ст. 8 Закону Украши «Про державну службу», яка мютить обов'я-зок кожного державного службовця не розголошувати персональш даш осiб, що стали йому вiдомi у зв'язку з виконанням посадових обов'языв, а також шшу iнформацiю, яка вiдповiдно до закону не шдлягае розголошенню [3]. Наведене положення вказуе на те, що державний службовець обмежений законом у вико-ристанш iнформацiï, яка стала йому вщомою у процесi професшно1 дiяльностi. 1накше нецiльове поширення (розголошення) подiбноï iнформацiï призведе до порушення особистих прав i свобод громадян, створить перепони для реалiзацiï ними цившьно1 правосуб'ектносп, завдасть морально!" шкоди тощо. Шляхом введення такого обмеження держава намагаеться запобпти порушенню прав i свобод громадян i створити умови для недопущення можливо1 дискредитацп шституту державно! служби з боку громадськость
Доволi близьким за змiстом до обов'язку е правове обмеження у виглядi заборони i обмеження-припинення. Якщо держава встановлюе заборону на вчинення представниками влади певних дш, тим самим на них покладаеться обов'я-зок утриматися вщ заборонених дш. У цьому зв'язку М. I. Матузов стверджуе, що «заборона е свого роду пасивним обов'язком» [14, с. 740]. Типовим прикладом правового обмеження у виглядi заборони е положення законодавства,
що регламентуе дiяльнiсть правоохоронних оргашв. Так, ст. 7 Закону Украши «Про Нащональну полщш» мктить заборону для полщейських за будь-яких обставин сприяти, здшснювати, пiдбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижуе пд-шсть, поводження з людьми [5]. У разi виявлення таких дш закон передбачае виникнення у кожного полщейського обов'язку вчинити активш дп, спрямованi на ix припинення, та обов'язково доповкти безпосередньому керiвництву про факти катування чи намiри ïx застосування. Таким чином, обмеження-заборона iмперативно не дозволяе полщейським проявляти бездiяльнiсть чи утримува-тися вiд втручання у ситуацп, пов'язанi з неналежним поводженням з люди-ною, а обмеження-припинення передбачае обов'язковють вчинення активних дiй, спрямованих на мiнiмiзацiю негативних наслiдкiв тако1 ситуацп". Якщо ж полiцейський як службова особа не дотримаеться обмеження-заборони, то його дiяння, як зазначае О. В. Петришин, набувае сощально небезпечного характеру i може нанести шкоду як штересам держави, так i громадянам [15, с. 76].
Щодо правового обмеження у виглядi покарання, то воно являе собою форму та за^б правового осуду но^я владних повноважень за протиправну поведшку, в результат чого права i законш штереси iншиx громадян порушу-ються i останнi позбавляються певних благ. Прикладом правового обмеження у виглядi покарання е дiя положень Дисциплшарного статуту Збройних Сил Украши, яю передбачають позбавлення рядових i сержанпв строково!" вш-ськово1 служби за вчинення дисциплiнарного проступку чергового звшьнення з розташування вшськово1 частини [4]. Таким чином, шд час термiну дй" дисциплшарного стягнення вiйськовослужбовець обмежений у реалiзацiï права на свободу пересування територiею Украши.
Залежно в1д тривалостг дй у час1 правов1 обмеження бувають постшш i тимчасов1. Постшне правове обмеження накладаеться на суб'екта без визна-ченого термшу дй". Прикладом може слугувати положення ч. 4 ст. 69 Закону Украши «Про судоустрш i статус суддiв», де передбачаеться, що особа, яку було рашше звшьнено з посади суддi за вчинення ютотного дисциплшарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що е несумкним зi статусом суддi або виявило його невщповщшсть займанш посадi, не може претендувати на посаду суддi [9]. Таке обмеження у правi займати посаду суддi для вiдповiдноï категор^' осiб е постiйним i не передбачае часових меж зняття. Тимчасове ж правове обмеження застосовуеться стосовно суб'екта сусшльних вiдносин на певний термш. Як приклад, можна навести ситуащю, коли особа за ршенням суду обмежуеться у фiзичнiй дiездатностi на пiдставi ст. 36 Цивильного кодексу УкраТни на певний промiжок часу за наявностi ввд-повiдниx пiдстав [8].
Залежно вiд ступеня визначеностi суб'ектiв, на який розраховат обмеження, вони розподшяються на загальш (розраховат для осiб, яы становлять певну соцiальну групу) i шдивщуальш (для конкретно визначено1 особи). Так, ввд-повiдно до ст. 17 Закону Украши «Про Збройш Сили Украши» дiючi вiйсько-
вослужбовщ, як професшна група, обмежена у правГ на свободу пересування, вГльний вибГр мГсця проживання та правГ вГльно залишати територГю Укра!ни [10]. У свою чергу, Конститущя персонально обмежуе конкретного громадя-нина, якого було обрано Президентом Укра!ни, обшмати посаду в об'еднаннях громадян або займатися шшою оплачуваною дГяльшстю. ВГдповГдно, норма, передбачена ст. 103 Основного Закону Укра!ни, розрахована виключно на одного суб'екта суспГльних вГдносин - главу держави.
Останньою варГащею класифГкацГ! правових обмежень, яку ми наведемо, е класифшащя залежно eid способу застосування (реал1зац1г) обмеження на таю, що добровГльно набуваються суб'ектом правових вГдносин, i правовГ обмеження, яю примусово накладаються на суб'екта. Так, вщповвдно до ст. 6 Закону Украши «Про Службу безпеки Укра!ни» на час служби сшвробггники обмежуються у правГ на участь у полГтичному життГ, i !х членство у полГтичних партГях чи рухах припиняеться [6]. Громадянин, який вступае на службу до лав Служби безпеки, добровольно погоджуеться на ввдповвдне обмеження. Примусовий характер правових обмежень пов'язаний здебГльшого з притягненням особи до юридично! вадповадальность Зпдно зГ ст. 30 Кодексу Укра!ни про адмшютра-тивнГ правопорушення громадянин може бути примусово обмежений у правГ на керування транспортним засобом на строк до трьох роюв за грубе порушення порядку користування цим правом [7]. В останньому разГ для накладення обмеження достатньо юридично обгрунтованого рГшення уповноваженого суб'екта чи органу про неправомГрш дГ! конкретно! особи, а воля само! особи не враховуеться.
Висновки. Наведена класифжащя правових обмежень не е вичерпною i може бути поглиблена виходячи з аналГзу як положень чинного законодав-ства, так i правозастосовно! практики. ОскГльки сама правова конструкщя правових обмежень у бГльшостГ випадкГв пов'язана з обмеженням прав i свобод особи, !х подальша доктринальна розробка вимагае пильно! уваги дослГдникГв-правникГв.
Список лiтератури:
1. Конститущя Укра!ни ввд 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. Вiдомостi Верховног Ради Украгни. 1996 р. № 30. Ст. 141.
2. С1мейний кодекс Укра!ни ввд 10.01.2002 р. № 2947-III. Вiдомостi Верховног Ради Украгни. 2002. № 21. Ст. 135.
3. Про державну службу: Закон Укра!ни ввд 10.12.2015 р. № 889-VIII. Вiдомостi Верховног Ради Украгни. 2016. № 4. Ст. 43.
4. Про Дисциплшарний статут Збройних Сил Укра!ни: Закон ввд 24.03.1999 р. № 551-XIV. B^Ma^i Верховног Ради Украгни. 1999 р. № 22. Ст. 197.
5. Про Нацюнальну полщт: Закон Укра!ни ввд 02.07.2015 р. № 580-VIII. Офщшний вгсник Украгни. 2015. № 63. Ст. 2075.
6. Про Службу безпеки Укра!ни: Закон ввд 25.03.1992 р. № 2229-XII. Biдомостi Верховног Ради Украгни. 1992. № 27. Ст. 382.
7. Кодекс Укра!ни про адмшстративш правопорушення ввд 07.12.1984 р. № 8073-10. Biдо-мостi Верховног Ради УРСР. № 51. Ст. 1122.
8. Цившьний кодекс Укра!ни ввд 16.01.2003 р. № 435-IV. В1домост1 Верховног Ради Украгни. 2003. № 40-44. Ст. 356.
9. Про судоустрш i статус суддiв: Закон Укра!ни ввд 02.06.2016 р. № 1402-VIII. В1домост1 Верховног Ради Украгни. 2016. № 31. Ст. 545.
10. Про Збройт Сили Укра!ни: Закон Укра!ни ввд 06.12.1991 р. № 1934-XII. В1домост1 Верховног Ради Украгни. 1992. № 9. Ст. 108.
11. Малишева Ю. В. Щлеспрямоваш санкцп та !х застосування Радою безпеки ООН: дис. ... канд. юрид. наук. Ки!в, 2016. 253 с.
12. Малько. А. В. Стимулы и ограничения в праве: теоретико-информационный аспект: авто-реф. дис. ... д-ра юрид. наук. Саратов, 1995. 40 с.
13. Малько А. В. Теория государства и права в вопросах и ответах: учебн.-метод. пособие. Москва: Юристъ, 2007. 297 с.
14. Матузов Н. И., Малько А. В. Теория государства и права: учебник. Москва: Юристъ,
2005. 768 с.
15. Петришин А. В. Государственная служба. Историко-теоретические предпосылки, сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ: монография. Харьков: Факт, 1998. 168 с.
16. Теорiя держави та права. Академiчний курс / за ред. О. В. Зайчука. Ки!в: Юршком 1нтер,
2006. 688 с.
17. Шульга А. М. Основы теории государства и права: краткое учебное пособие. Харьков: ООО «Прометей-Прес», 2006. 208 с.
References:
1. Konstytutsiia Ukrainy vid 28.06.1996 r. № 254^96-VR. (1996). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 30, art. 141.
2. Simeinyi kodeks Ukrainy vid 10.01.2002 r. № 2947-III. (2002). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 21, art. 135.
3. Pro derzhavnu sluzhbu: Zakon Ukrainy vid 10.12.2015 r. № 889-VIII. (2015). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 4, art. 43.
4. Pro Dystsyplinarnyi statut Zbroinykh Syl Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 24.03.1999 r. № 551-XIV. (1999). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 22, art. 197.
5. Pro Natsionalnu politsiiu: Zakon Ukrainy vid 02.07.2015 r. № 580-VIII.(2015). Ofitsiinyi visnyk Ukrainy - Official Gazette of Ukraine, 63, art. 2075.
6. Pro Sluzhbu bezpeky Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 25.03.1992 r. № 2229-XII. (1992). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 27, art. 382.
7. Kodeks Ukrainy pro administratyvni pravoporushennia vid 07.12.1984 r. № 8073-10. (1984). Vidomosti Verkhovnoi Rady URSR., 51, art. 1122.
8. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy vid 16.01.2003 r. № 435-IV. (2003). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 40-44, art. 356.
9. Pro sudoustrii i status suddiv: Zakon Ukrainy vid 02.06.2016 r. № 1402-VIII. (2016). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 31, art. 545.
10. Pro Zbroini Syly Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 06.12.1991 r. № 1934-XII. (1991). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 9, art. 108.
11. Malisheva, Ju.V. (2016). Cilesprjamovani sankcii ta yih zastosuvannja Radoju bezpeki OON. Extended abstract of candidate's thesis. Kiiv [in Ukrainian].
12. Mal'ko, A.V. (1995). Stimuly i ogranichenija v prave: teoretiko-informacionnyj aspekt. Extended abstract of Doctor's thesis. Saratov [in Russian].
13. Mal'ko, A.V. (2007). Teorija gosudarstva i prava v voprosah i otvetah. Moscow: Jurist [in Russian].
14. Matuzov, N.I., Mal'ko, A.V. (2005). Teorija gosudarstva i prava. Moscow: Jurist [in Russian].
15. Petrishin, A.V. (1998). Gosudarstvennaja sluzhba. Istoriko-teoreticheskie predposylki, sravnitel'no-pravovoj i logiko-ponjatijnyj analiz. Kharkov: Fakt [in Ukrainian].
16. Zaichuk, O.V. (Ed.). (2006). Teoriia derzhavy ta prava. Akademichnyi kurs. Kyiv: Yurinkom Inter [in Ukrainian].
17. Shul'ga, A.M. (2006). Osnovy teorii gosudarstva i prava. Kharkov: OOO «Prometej-Pres» [in Ukrainian].
Levada E. V., Aspirant of the Scientific Researcher Institute of State Building and Local Government National Academy of Legal Sciences of Ukraine, Junior Researcher National Academy of Legal Sciences of Ukraine, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-0086-5050
Classification of legal restrictions as ways of regulation of public relations
The author's model of classification of legal restrictions as means of regulation of public relations in the state depending on different social and legal criteria is presented. Legal restrictions are proposed to be classified according to such criteria as: the ownership of a normative act, which provides for a specific restriction to a specific branch of legislation; The place of the normative act, providing for limitation, in the hierarchy of normative acts of the state; The scope of activities of the subjects on which legal restrictions are designed, the specifics of the content of the regulatory impact of legal restrictions on entity of public relations; Depending on the element of the structure of the rule of law, which provides for a specific restriction; Duration of the legal restriction in time; The degree of certainty of the entity, to which the calculated limitations; Method of application (implementation) of the legal restriction. Taking into account the provisions of the current legislation of Ukraine, examples are given and the essence of concrete examples of application of legal restrictions to participants of public relations in typical life situations is revealed. It is noted that the legal design of legal restrictions in most cases is connected with the restriction of the rights and freedoms of a person, and therefore their further doctrinal development requires close attention of law researchers who are representatives of different areas of legal science.
Keywords: legal restrictions; classification of legal restrictions; individual rights; person of public relations; prohibition; obligation; legal responsibility.
Hadiuwm do pedKomzïi 27.06.2017 p.
