CC BY
29
ЕКОЛОГ1ЧНЕ ПРАВО
Гетьман Анатолш Павлович,
доктор юридичних наук, професор, проректор з науковоi роботи, Нацональний юридичний ушверситет iMeHi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш e-mail: prof.getman@gmail.com ORCID 0000-0002-1987-2760
Зуев В^алш Анатолшович,
кандидат юридичних наук, доцент, завдувач кафедри цивльного, господарського та еколог'чного права, Ушверситет митноi справи та фiнансiв, Украна, м. Днiпро e-mail: vitalii.zuiev@gmail.com ORCID 0000-0003-2438-585X
doi: 10.21564/2414-990х.137.104013 УДК 349.6
ЕКОЛОГ1ЧНЕ ПРАВО: РОЗДУМИ ПРО ЙОГО ВИТОКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
Екологгчному праву останнгх рокгв притаманне розширення кола суспгльних в1дносин, що тдпадають тд дю його правовых норм. Поряд гз появою традицшних екологгчних вгдносин -ландшафтних, флористичних, екомережевих, з'являються ядерт та енергетичт, розширюеться ресурсна складова, яка не належить до усталених природних ресурсю, наприклад, побутов1 та радшцшш в1дходи, природно-кл1матичний потенщал тощо.
Разом з тим спостерггаеться тенденцгя до штучного видыення з екологгчного права з фак-тичним паралельним функцюнуванням окремих його складових. Особливо яскраво це проявляеться на приклад1 науки земельного права, представники яког вважають, що земельне право трансфор-мувалось та вийшло на галузевий р1вень системи права.
Який шлях пройшло еколог1чне право та яке його майбутне? Саме цьому питанню присвя-чена ця публжащя.
Ключовi слова: еколопчне право та законодавство; сталий розвиток; екосистема; земельне право; природоохоронне право; природоресурсне право.
Гетьман А. П., доктор юридических наук, профессор, проректор по научной работе, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: prof.getman@gmail.com ; ORCID 0000-0002-1987-2760
Зуев В. А., кандидат юридических наук, доцент, заведующий кафедрой гражданского, хозяйственного и экологического права, Университет таможенного дела и финансов, Украина, г. Днипро.
e-mail: vitalii.zuiev@gmail.com ; ORCID 0000-0003-2438-585X
Экологическое право: размышления о его истоках и перспективы развития
Экологическое право последних лет характеризуется расширением круга общественных отношений, подпадающих под действие его правовых норм. Наряду с появлением традиционных экологических отношений - ландшафтных, флористических, экосетевых, появляются ядерные и энергетические, расширяется ресурсная составляющая, которая не относится к устоявшимся природным ресурсам, например бытовые и радиационные отходы, природно-климатический потенциал и тому подобное.
Вместе с тем наблюдается тенденция к искусственному выделению из экологического права с фактическим параллельным функционированием отдельных его составляющих. Особенно ярко это проявляется на примере науки земельного права, представители которой считают, что земельное право трансформировалось и вышло на отраслевой уровень системы права.
Какой путь прошло экологическое право, и каково его будущее? Именно этот вопрос рассматривается в статье.
Ключевые слова: экологическое право и законодательство; устойчивое развитие; экосистема; земельное право; природоохранное право, природоресурсное право.
Постановка проблемы. Питания трансформаци природоресурсного права в ресурсне чи бшьш лопчшше й вiрогiдиiше - екологоресурсне право, а також пов'язаш з цим проблеми вже розглядались нами [9, с. 104-123]. Тож метою ще! статт е продовження розпочато! роботи, спроба переосмислити перспективи розвитку еколопчного права як едино! цШсно! системи в сучасних правових реалiях Укра!ни, ощнити потенцшш загрози !! юнуванню та сформулювати рекомендацп щодо !х попередження або усунення.
Аналiз наукових дослiджень. Питання, окреслеш в назвi статп, були предметом наукових дослщжень, що проводилися у рiзиi перюди становлення й розвитку еколопчного права та законодавства. Серед них варто назвати пращ таких вчених-правознавщв, як: В. I. Андрейцев, Г. В. АнЫмова, Г. I. Балюк, Ю. О. Вовк, Б. В. брофеев, В. В. Костицький, О. С. Колбасов, Н. Р. Малишева, В. Л. Мунтян, В. В. Носж, А. К. Соколова, Н. I. Титова, Ю. С. Шемчушенко, М. В. Шульга. Але новi умови формування укра!нсько! державност потребують нового шдходу до обговорення питань еколопчного розвитку сусшльства.
Викладення основного материалу. Навряд чи можна говорити, що у вггчиз-нянш наущ еколопчного права склалась криза, але якщо кризу розглядати як вихвд, переломний момент - складний, загострений, хиткий стан, рiзкий перелом або занепад [31, с. 505], то слвд зазначити, що окремi ознаки такого стану об'ективно присутш. Тому першочерговим завданням науки еколопчного права е визначення шляхiв !х подолання.
Не вдаючись у глибокий кторичний екскурс, зауважимо, що видшення природоохоронного права в минулому столгт було об'ективною необхщшстю,
реакщею на перманентне поглиблення еколопчних проблем, експансивне збшь-шення негативного впливу на довкшля, i (в певний перюд) його формування було досить дискусшним питанням у радянськш юридичнш науцi. Наприклад, професор Ю. О. Вовк вважав загальновизнаним, що галузь права повинна мати достатньо розвинуту систему ввдповвдного законодавства. Природоохоронне право в цьому вщношенш е единим винятком iз всiх вiдомих галузей радян-ського права. Норми його в переважнш бiльшостi сконцентрованi в норматив-них актах природноресурсового законодавства, тобто в Основах та Кодексах, що регулюють земельш, воднi, лiсовi та iншi вiдносини [5, с. 466].
Позаяк право в перюд тоталитарно! держави виконувало не тшьки регулю-ючу функцiю, а й мало значний вдеолопчний вплив, тогочасш вченi вимушенi були корелювати свою позищю iз дiючими законодавчими вимогами, iнодi нама-гаючись втиснути новi iде! у «прокрустове ложе» юнуючо! правово! реальностi. Отож намагаючись гармоншно вкласти новi iде! в юнуючу правову систему, Ю. О. Вовк запропонував структуру навчально! дисциплiни радянського приро-доресурсного права яка складалась з двох частин (загальна та особлива), восьми роздтв, що мали 36 тем1. З них питанням правово! охорони навколишнього природного середовища було присвячено роздш VII, який складався iз чотирьох тем - загальна характеристика правово! охорони навколишнього середовища; правова охорона атмосферного повгтря; правова охорона навколишнього середовища населених пункпв; окремi питання правово! охорони навколишнього середовища [5, с. 475-477].
Розглядаючи сшввщношення природоресурсних та природоохоронних норм, проф. Ю. О. Вовк вщдавав перевагу природоресурсним нормам, про що свщчить навгть назва його роботи: «Радянське природноресурсне право та правова охорона навколишнього середовища» [4]. Наголосимо, що в робот сформульовано достатньо революцшну на той час думку про необхвдшсть розробки единого законодавчого акта - Основ ращонального використання та охорони природ-них ресурсiв, як не вщмшяють дiючi на той час Основи земельного, водного, люового та шшого законодавства, а вносять до них необхщш корективи. Аналiз вiдповiдно! пращ проф. Ю. О. Вовка вже був предметом наукових дослвджень [7, с. 7-8].
Змши в поличному устро! кра!ни, отримання незалежностi, а також пов'я-занi iз цим економiчнi та правовi процеси скорегували напрямки й штенсившсть розвитку еколого-правово! думки, якi значною мiрою ввдчули на собi вплив готовностi сусшльства до корелящ! сприйняття екологiчного права на ™ поглиблення еколопчно! кризи, Чорнобильсько! катастрофи, а також загальносв^ових процесiв, якi були розпочат на конференцiях у Стокгольмi та у Рю-де-Жанейро. Зазначенi фактори фактично призвели до формування ново! парадигми еколопчного права, змши ролi й мюця природоохоронних правовщносин у ньому з додаткових, на керiвнi, системоутворюючi та узагальнюючi. Це, наприклад,
1 У статп використовуються термши «природноресурсове» та «природоресурсне» право, як характеризують синон1м1чи1 явища 1 подаються в авторських редакщях при цитувант. А.Г., В.З.
знайшло свое вщображення в ст. 2 Закону УкраТни «Про охорону навколиш-нього природного середовища», де прямо було передбачено, що ввдносини у галуз1 охорони навколишнього природного середовища в УкраТш регулюються цим Законом, а також розроблюваними в1дпов1дно до нього (курсив наш - А. Г., В. З.) земельним, водним, лковим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повггря, про охорону 1 використання рослинного 1 тваринного св1ту та шшим спещальним законодавством [27].
Проте незважаючи на позитивне сприйняття в щлому такоТ позицп переважною бшьш1стю вчених, деяю вихщш моменти залишаються суперечливими, що й засвщчила дискус1я м1ж фах1вцями у галуз1 еколопчного права [18, с. 27- 37]. Указана дискус1я актуал1зувала питання стосовно змкту поняття «екологоко-ристування» та його сшввщношення з правом природокористування, загального сприйняття формування еколопчного права як единоТ системи тощо. Зокрема, на думку Б. В. брофеева, нов1 шститути законодавства потребують свого подальшого розвитку на шшш в1д юнуючоТ методолопчнш та термшолопчнш основь Так, пор1внюючи еколопчне та природноресурсове право, вш вказував, що «...природноресурсове право бшьш егоТстичне по вщношенню до довкшля, ашж право еколопчне, яке також регулюе споживч1 ввдносини сусп1льства, але спрямовуе Тх в таке русло, щоб не завдавати шкоди довк1ллю як систем! еколо-г1чних зв'язк1в», 1 у зв'язку з цим зробив висновок, що «об'ективною потребою сусшльного розвитку на сучасному еташ е якнайшвидше перетворення при-родноресурсового в еколопчне законодавство [15, с. 87-88].
Разом з тим, ця наукова позищя, в якш чпко простежуеться бажання зберегти наступництво, усталеш правов1 шдходи та 1деТ, хоча й деякий час 1 домшувала в еколого-правовш науц1, але так 1 залишилась не до к1нця реа-л1зованою в нац1ональн1й правов1й систем1. На сталкть та консервативн1сть у сприйнятп нових терм1нолог1чних п1дход1в свого часу звертали увагу 1 ми в контекст1 комплексного анал1зу формування еколого-правовоТ терм1нолог1Т [8, с. 260-272] 1 запровадження в нащональну терм1нолог1чну систему нових понять [17, с. 271-274].
Залишилась не реал1зованою щея Б. В. брофеева про трансформащю природокористування в екологокористування [15, с. 88], що могло зумовити значш змши в доктрин! еколопчного права та формування його вдеологп 1 системи. Певною м1рою це було обумовлено й ввдсутшстю нагальних потреб та нових виклиыв, як1 все частше з'являються або б1льш гостро проявляються в сусп1льств1. Так, сучасне еколопчне право виявилось певною м1рою не готове до появи ядерного, а попм енергетичного права як його змктовоТ частини, розширення ресурсноТ складовоТ, яка не належить до традицшних природних ресурс1в (наприклад, в1дход1в), входження до предмета регулювання вщносин з використання вщновлювальних джерел (наприклад, теплових насос1в, сонячних батарей та колектор1в), використання енергГТ прилив1в та в1дплив1в тощо. В1д-сутн1сть единого шдходу дае нагоду представникам 1нших галузевих наук фак-тично «перетягувати» вщповщш сусп1льн1 в1дносини без урахування системних
зв'язюв до кола сво!'х наукових штересГв. Наприклад, окремГ вчеш-адмГшстра-тивiсти безшдставно стверджують про належнiсть окремих еколопчних вщно-син до предмета адмГшстративного права на пiдставi того, що таю вщносини реалiзуються iмперативним методом. При цьому вГдбуваеться пiдмiна поняття правового регулювання, яке передбачае настання юридично! вiдповiдальностi за невиконання обов'язюв, заходами адмiнiстративного примусу.
З цього приводу варто навести думку, висловлену у надзвичайно авторитетному в системi права США джерелi вторинного права - Словнику Блека, що еколопчне право становить собою частину законодавства в сферi охорони та захисту довкГлля, включаючи превентивш заходи, а саме - вимоги ощнки впливу на довкГлля, та заходи притягнення до ввдповвдальносп й забезпе-чення лiквiдацГí наслiдкiв у разi завдання шкоди навколишньому середовищу. Осыльки бiльшiсть екологiчних позовiв це спори з державними органами, еколопчне право переплггаеться з адмшютративним правом [1, с. 614]. Отож, можна констатувати, що еколопчне та адмшктративне право переплГтаються, а не охоплюються, Гснують паралельно, а не поглинаються. При цьому поси-лання на закордонний досвщ i практику також мають досить умовний характер i можуть бути справедливими лише почасти з огляду на те, що в межах кожно! правово!' системи погляди та шдходи формувались самостшно, а отже, навпь враховуючи транспозицшш та конвергенцшш явища, що вiдбуваються в правГ, не можна повнiстю вщкидати той правовий базис, що закладений у нащональнш правовiй системi.
Повертаючись до концепцп екологiчного права та його змГстового напов-нення в сучасних правових реалiях, варто згадати, що 1995 р. ученими Нащ-онально! юридично! академГ! Укра!ни iменi Ярослава Мудрого було видано навчальний посГбник «Екологiчне право Укра!ни (Загальна частина)». Його автори стверджують, що для еколопчного права характерш двГ тенденцп: без-перервна змiна системи мГри розвитку суспГльних вГдносин у галузГ екологп; прагнення до внутрГшньо! узгодженостi i внутрГшньо! едностi правових норм [11, с. 41]. При цьому наголошувалось на юнуванш взаемопов'язаних еколопчних вГдносин, об'еднаних единою правовою формою - еколопчним правом. Взаемозв'язок еколопчних вГдносин не виключае !х диференщащю, зокрема залежно вГд видГв екологГчних (природних) об'ектГв, кожен з яких становить собою самостшну частину навколишнього природного середовища, вщрГзня-еться природним характером походження, виконуе певш еколопчш, економГчнГ, культурно-оздоровчГ, науковГ та ГншГ функцГ!. До екологГчних об'ектГв належать: земля, ïï надра, води, лГси, дикий тваринний свГт, атмосферне повГтря, сонячна енергГя та ш. [11, с. 15]. Викладена позищя сприйняття екологГчного права зберГгаеться й донинГ в навчальних виданнях кафедри екологГчного права Нащ-онального юридичного ушверситету ГменГ Ярослава Мудрого [14].
Проф. В. I. Андрейцев також розглядае систему екологГчного права (навчального курсу) як щлкну, послГдовну i взаемообумовлену сукупшсть теоретичних поглядГв, Гдей та положень про еколопчне право, законодавство,
його внутршню структуру i 3MÏCT. При цьому вш видшяе у системi екологiчного права загальну; особливу i спещальну частини. У свою чергу особлива частина складаеться i3: природноресурсового права (Правове регулювання використання, вiдтворення i охорони природних ресурсiв); природоохоронного права (Право охорони навколишнього природного середовища) та права еколопчно'1 безпеки (Правова еколопя людини, антропоохоронне право) [3, с. 27-28].
В академiчному курсi «Еколопчне право Украши» за редакцiею Ю. С. Шем-шученка обгрунтовуеться позищя, згiдно з якою характерною особливютю еко-логiчного права як комплексно! галузi е включення до не'1 визнаних на сьогоднi iнших галузей права - земельного, прничого, водного, люового, фаунiстичного, атмосфероохоронного. Цi галузi мають власну внутрiшню структуру, свш предмет i метод правового регулювання. У системi екологiчного права вони е фак-тично його шдгалузями i забезпечують диференцiйований шдхвд до екологiчно обгрунтованого використання кожного з вщповвдних природних ресурсiв, тодi як норми загально'1 частини еколопчного права «нашаровуються» над вказаними шдгалузями, виконуючи функцп силового iнтеграцiйного поля [12, с. 18-19].
Варто зауважити, що концепщя комплексного регулювання еколого-право-вих вщносин у всiх ix проявах (природоохоронних, природоресурсних, антро-поохоронних тощо) пiдтримуеться основними еколого-правовими школами.
Проте останшм часом спостерiгаеться тенденщя до штучного видiлення з еколопчного права з фактичним паралельним функщонуванням окремих його складових. Особливо яскраво це проявляеться на прикладi земельного права. Прихильники його самостшносп, при обгрунтуванш концепцп вiдокремлення земельного вщ екологiчного права, посилаються на юторичний досвiд регулювання земельних вщносин, а також значну кiлькiсть земельних законодавчих та нормативно-правових акпв. Справд^ бiльш нiж 20 нормативно-правових акпв рiвня закону або кодексу, яы безпосередньо регулюють правовiдносини з охорони та використання земель дають шдстави стверджувати, що земельне право наразi посщае надзвичайно важливе мюце в системi еколого-правових вiдносин. Але чи дае це шдстави стверджувати про його самостшшсть?
Посилання на юторичний досввд е певною юридичною фжщею, оскiльки розгляд правових явищ через призму системно-iсторичного зв'язку допомагае краще зрозумiти ïx сутнiсть, спрогнозувати напрями подальшого розвитку, але не е визначальним для закршлення сталого характеру правово'1 системи. На сучасному еташ особливiстю переважно'1 бiльшостi всix дисертацiйниx правових дослiджень (в тому числ в екологiчнiй сферi) е аналiз правових явищ в ïx юто-ричному контекстi. Така загалом правильна позищя допомагае бшьш глибоко зрозумм логiку правового регулювання, базис, на якому будувалося вщповщне законодавство. Разом з тим, захоплення юторичними аналопями призводить до iнколи необгрунтованих висновюв про iснування, наприклад, самостшних галузей земельного, лiсового, гiрничого, фаушстичного, флористичного права, знаходячи ïx витоки у Вiзантiйськiй Еклозi, Руськiй правдi та iншиx iсторичниx пам'ятках, на що неодноразово вказувалося в юридичнш лiтературi [32, с. 212-214]. Вщ-
буваеться порушення лопчних i причинно-наслщкових зв'язюв, коли сучасний правовий шструментарш намагаються використовувати щодо явищ, вщносин та процесiв, якi були побудованi на вщмшнш суспiльно-економiчнiй базi.
Намагання видшити iз екологiчного права земельнi правовщносини спосте-рiгаеться також у освггянському процесi. Зокрема, О. М. Шумшо у навчаль-ному посiбнику «Земельне право Украши (у схемах)» пропонуе таю чинники виокремлення земельного права у самостшну галузь: наявшсть особливого самостшного предмета правового регулювання (земельш правовщносини); специфiка та своерiднiсть об'екта (земл^, щодо якого складаються земельш правовщносини; наявшсть особливих методiв правового регулювання; наявшсть спещальних правових джерел; особлива сусшльно-полггична значущiсть земельних правовщносин, i правових норм, що ïx регулюють [34, с. 22].
У навчальному посiбнику за редакщею О. М. Шумша «Екологiчне право Украши. Особлива частина» [13] роздш, присвячений оxоронi та використанню земель, ввдсутнш взагалi з огляду на те, що в Харывському нащональному унiверситетi внутрiшнix справ вивчення земельного права видшено в окрему навчальну дисциплшу i розроблено окремий навчальний посiбник [34]. Однак у навчальному по^бнику з загально'1 частини автор розглядае земельне право як частину еколопчного.
В. I. Андрейцев у практикумi для студенпв юридичних вузiв та факультепв «Екологiчне i земельне право Украши» зазначав, що в основу програми курсу «Еколопчне право» покладено цтсну i взаемопов'язану концепщю широкого розумшня еколопчного права як штегровано'1 сшльноти i комплексно'1 галузi права, яка об'еднуе природноресурсове право, природоохоронне право та пра-вову екологiю людини. Вивчення земельного права Украши, на його погляд, важлива i неввд'емна частина еколого-правово'1 освпи студентiв юридичних вузiв та факультепв [2, с. 179].
Таким чином, видшення навчального курсу «Земельне право» обумовлено насамперед потребами навчального процесу, розвитком правово'1 системи, повш-стю вщповщае концепцй' розвитку юридично'1 освiти в цiлому, та еколого-право-во'1 освiти зокрема. У провщних вищих навчальних закладах створено вщповщш кафедри: кафедра земельного та аграрного права Нащонального юридичного унiверситету iменi Ярослава Мудрого; кафедра земельного та аграрного права Кш'вського нацiонального ушверситету iменi Тараса Шевченка; кафедра аграрного, земельного та еколопчного права Нащонального ушверситету «Одеська юридична академiя»; кафедра аграрного, земельного та еколопчного права iменi академша Василя Зшовшовича Янчука Нацiонального унiверситету бiоресурсiв i природокористування Украши тощо. Однак у зв'язку з цим постае лопчне питання, чи може по суп виробнича необхщшсть, бажання забезпечити бшьш фаховий шдхщ шляхом поеднання комплексного вивчення та спецiалiзацi'ï нав-чання бути шдставою для видiлення самостшно'1 галузi права, а якщо так, то яю ж тодi земельш правовщносини залишаються в рамках предмета регулювання еколопчного права?
Об'ективно слад вГдмГтити, що фахГвщ з земельного права достатньо пере-конливо вГдстоюють його самостшшсть та наводять аргументи, на яю вже звер-талася увага. Основна мотиващя наведена М. В. Шульгою пГд час аналГзу стану розвитку земельного права: «Земельне право, будучи шдгалузевою структурою екологГчного права, поступово трансформувалося та вийшло на галузевий рГвень системи права Украши» [33, с. 67]. Точку зору М. В. Шульги подГляють й шшГ вченГ, переважно фахГвцГ з земельного права. Деяю представники еколого-право-во1 науки, якщо не пГдтримують, то й не заперечують наведену думку, оскГльки рГзниця в методологГчних шдходах з еколого-правовими дослГдженнями не е суттевою.
Однак наразГ виникае все бГльше напрямГв у правовому регулюваннГ, пов'язаних з економГчною орГентованГстю земельного права, його «комерщалГ-зацГею», тобто поверненням до економГчних прГоритетГв у використанш земель-них ресурсГв, яке науковщ, представники школи екологГчного права (серед яких В. I. Андрейцев, Ю. О. Вовк, О. С. Колбасов, В. П. Мунтян, Н. I. ТГтова, Ю. С. Шемшученко та ш.) намагались подолати, розглядаючи довкГлля не з позицГй природних ресурсГв, а саме об'ектГв екологГчного права, загального блага та невГд'емно!' умови Гснування людини.
Ниш у разГ застосування единих шдходГв вбачаеться Гстотний позитив-ний вплив пГдгалузей - земельного, водного, лГсового, надрового, фаушстич-ного та Гнших на еколопчне право та вплив останнього на сво1 шдгалузь Так, В. В. Носш здГйснив теоретичне обгрунтування права власностГ на землю укра-шського народу [22], надавши Гмпульс шшим дослГдженням [24]. Заданий ним вектор щодо сощально1 функцп землГ реалГзуеться в роботах його учнГв [21, с. 91-98]. У свою чергу галузевГ науки використовують надбання та досягнення еколопчно1 науки, що сприяе ïx взаемному збагаченню.
НатомГсть зайва «комерщалГзащя», втрата еколопчно1 складово! та ïï едностГ призводить до негативних наслГдкГв. У свош ЕнциклГцГ «Laudatosi' (Про турботу про спГльний дГм)» Папа Римський Франциск зазначае, що: турбота про еко-системи вимагае погляду, що проникае глибше ашж в цю мить, оскГльки коли шукають тГльки швидко'1' i легко'1' економГчно1 вигоди, нГхто по-справжньому не щкавиться ix збереженням. Але цша збитку, заподГяного егоТстичною халатнГ-стю, набагато вища одержуваного економГчного прибутку. У разГ втрати деяких видГв або серйозно1 шкоди 1хньому Гснуванню ми говоримо про цГнностГ, що не шдлягають нГякому розрахунку. Так, ми можемо залишатися шмими свщками найсерйознГшо1 несправедливостГ, коли претендують на отримання величезних прибутюв, змушуючи решту людства, нишшне i майбутне поколшня, платити найвищу цГну за руйнування навколишнього середовища [23, с. 31].
На сьогодш концепщя сталого розвитку загальноприйнята в полпищ, суспГльствГ, наущ, в тому числГ юридичнГй. У нащональному законодавствГ вона знайшла свое вГдображення, розвиток та трансформацГю у низщ норма-тивних актГв, у тому числГ в одному з останшх - УказГ Президента Украши «Про СтратегГю сталого розвитку «Украша - 2020» [31]. Однак еколопчна
складова в цш Стратеги фактично вщсутня. Так, еколопчна компонента входить до складу «вектору розвитку», для досягнення якого необхщно «...забезпечити стшке зростання економши еколопчно невиснажливим способом.». При цьому Дорожня карта та першочергов1 прюритети реал1зацп Стратеги за цим вектором не передбачають комплексних реформ в еколопчнш сферь Поб1чно до складо-вих, що впливають на реформування вщносин у цш сфер1, можна вщнести таки реформа енергетики; програма енергоефективностц реформа сшьського госпо-дарства та рибальства; земельна реформа. Стратепчш ж шдикатори реал1зацп Стратеги взагал1 не передбачають жодного еколопчного шдикатора. Натом1сть у ньому видшеш так1, як кшьюсть фшьм1в украТнського виробництва, що вийдуть у широкий прокат у 2020 р., кшьюсть медалей на XXXII лггшх Ол1мпшських йрах. Таким чином, УкраТна при визначенш власних прюритепв сталого розвитку фактично йноруе його еколопчну складову, що в подальшому з великою в1ропдшстю призведе до поглиблення негативних наслщыв для довюлля.
Така тенденщя е лопчним продовженням перманентного зменшення уваги до еколопчних проблем на вс1х р1внях пол1тики 1 державноТ влади, намаганням вир1шити економ1чш завдання за рахунок (якщо не на шкоду) еколопчних пр1оритет1в та ресурс1в. Особливо яскраво це проявляеться в земельному прав1, яке прагне вийти з-шд сфери впливу еколопчного права з огляду на особливе значення земл1 в економ1чнш система На жаль, законодавець «старанно» сприяе цим центроб1жним явищам. Так, унесенням змш до ст. 2 Закону УкраТни «Про охорону навколишнього природного середовища» земельш вщносини були поз-бавлен1 еколог1чноТ дом1нанти. У свою чергу 1 сам Земельний кодекс не е досить еколопзованим. Перший принцип земельного законодавства сформульовано в п. «а» ст. 5 Земельного кодексу УкраТни: «Поеднання особливостей використання земл1 як територ1ального базису, природного ресурсу 1 основного засобу виробництва». Здавалось би, у Земельному кодекс! шдкреслено триедине сприйняття земл1, за якого жодна з цих складових не мае виршального значення, е одшею з р1вноправних частин. Однак 1 сам Земельний кодекс, 1 практика його реал1заци доводять, що це не так 1 вш перебувае шд значним впливом комерщал1зацп, за якоТ на перший план виходить сприйняття земл1 як засобу виробництва, об'екта речових прав. Сумш поди останшх трьох роыв, пов'язаш з появою статусу «тимчасово окупована територ1я», знову привернули увагу до земл1 як терито-р1ального базису, пол1тичноТ категорГТ, яка значною м1рою визначае та впливае на шш1 категорГТ, так1 як суверештет, незалежн1сть тощо. I поза увагою знову опиняеться статус земл1 як природного об'екта.
Таке одноб1чне сприйняття земл1 п1дтверджуеться низкою факт1в, пов'яза-них 1з закр1пленням 1 реал1защею окремих положень та елемент1в статусу земл1, на як1 неодноразово звертали увагу р1зш досл1дники. Тому для шюстраци можна навести лише один приклад, коли в законодавств1 зм1ст земельних в1дносин сформульовано як сусшльш в1дносин щодо волод1ння, користування 1 розпо-рядження землею (ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу УкраТни), тобто Тх фактично зведено до вщносин власносп, у визначенн1 взагал1 про1гноровано еколог1чну
(природоохоронну) складову. При цьому в КодексГ повшстю нехтуеться кон-ституцшне положення щодо права власностГ Украшського народу на природнГ ресурси, що в свою чергу стало приводом для двох звернень (2001 р. та 2002 р.) до Конституцшного суду Украши i стосовно яких було прийнято ухвали про вГдмову у вГдкриттГ конституцшних проваджень [25]. Значне домшування цивГльного законодавства призвело до включення до земельного законодавства шститутГв емфГтевзису та суперфщш, яю суттево змГнили пГдходи щодо прав на землю та неодноразово використовувались для Ггнорування вимог та обмежень, установлених земельним законодавством.
ПодГбш тенденцп спостерГгаються також у законодавствГ про вГдходи, де шд приводом лГбералГзацп та дерегуляцп виводяться з-пГд сфери регулювання цГл групи суб'ектГв господарювання. Такий стан справ ще бГльше ускладнюеться Гснуючими заборонами на проведення перевГрок бГзнесу.
ОднГею з основних причин Гснування вищевказаних явищ е вГдсутнГсть концепцп систематизацй' екологГчного законодавства, а також до певно!" мГри байдужГсть фахГвщв-еколопв щодо формування принципово!" позицп з окремих питань, зокрема поступово!" вщмови вГд застарГлого поняття «природнГ ресурси» i використання бГльш широкого поняття «еколопчш ресурси» на рГвнГ законодавства, формування в наущ екологГчного права розширеного поняття об'ектГв екологГчного права, до яких необхГдно включати ландшафти, енергетичш та природно-клГматичш ресурси (потенщал), вГдходи тощо. При цьому в процесГ обгрунтування видГлення нових шдгалузей екологГчного права вихГдним мае бути положення про ix системний зв'язок. Так, у контекстГ флористичного права А. К. Соколова зазначае, що шдгалузь флористичного права теж мае об'ектив-ний характер. Як i земельна, водна, фаушстична та шшГ шдгалузГ, якГ регламен-тують використання природних ресурсГв, флористичне являе собою шдгалузь екологГчного права. Визнання ïx усГх шдгалузями останнього е правильним за своею природою, хоча всГ вони мають свою специфшу i розвиваються вщповщно до сво'1'х особливостей [29, с. 48].
НеобхГдно мати на увазГ, що концентращя на питаннях динамГки законодавства, без урахування системних зв'язшв, призведе до того, що у процесГ систематизацй' законодавства, яке мае чимале значення з точки зору створення його масиву, буде вГдбуватись не тшьки його формування на бГльш високому рГвш, але й виникатимуть негативш наслщки. Саме такГ хиби наразГ демонструе приклад екологГчного права, що веде до втрати цтсного сприйняття системи, розвитку одних напрямюв на шкоду шшим елементам системи, а також штере-сам окремих груп сусшльства з «комерщалГзованих» мГркувань.
Так, суперечливим, але досить показовим е приклад стосовно водних об'ек-тГв. Частиною 1 ст. 6 Водного кодексу Украши передбачено, що: «Води (водш об'екти) е виключно власшстю Украшського народу i надаються тГльки у корис-тування» [6]. Таким чином, за допомогою ще'1 норми забезпечувалася загально-доступнГсть водних об'ектГв, гарантувалось право загального водокористування тощо. Разом з тим, прийнятий шГстьма роками шзшше Земельний кодекс
фактично «шдкорегував» вказану норму, закршивши у ч. 2 ст. 79 положення: «Право власносл на земельну дшянку поширюеться в ïï межах на поверхневий (Грунтовий) шар, а також на водш об'екти, люи i багаторiчнi насадження, яю на нш знаходяться» [16] i в такий спосiб нiвелював приписи та обмеження водного законодавства.
Отже, шсля досягнення нових кшьысних показникiв виникае потреба кар-динальних якiсних змiн на нових або переосмислених науково-методолопчних засадах. Повертаючись до необхвдност подальшого розвитку та трансформацп понять «природний ресурс» в «еколопчний ресурс», не можна не вщзначити, що одним з аргументiв, що висуваються прихильниками самостiйностi приро-доресурсного (земельного, водного, лкового, надрового) права, е посилання на норми Конституцп УкраТни. Так, Основним Законом УкраТни в ч. 1 ст. 13 закрш-лено, що: «Земля, ïï надра, атмосферне повггря, водш та Ыш1 природт ресурси (видшено нами. - А. Г., В. З.), яю знаходяться у межах територп Украши, при-роднi ресурси ÏÏ континентального шельфу, виключно'1 (морсько'1) економiчноï зони е об'ектами права власност Украшського народу». Але вже у ч. 2 вказано'1 статтi законодавець говорить про природш об'екти, значно розширюючи предмет регулювання ще'1 статтi: «Кожний громадянин мае право користуватися природними об'ектами права власност народу вщповщно до закону» (видшено нами. - А. Г., В. З.).
При цьому слiд враховувати кторичш фактори виникнення i розвитку категорп «право власностi Украшського народу» з метою комплексно! оцшки тих шерцшних явищ, якi неминуче присутнi в юридичнш науцi, та ïx впливу на подальше формування законодавства. Так, категорiя «права власност народу» з'явилась у Декларацп про державний суверенитет УкраТни, якою було закрЬ плено, що: «Земля, ïï надра, повгтряний проспр, воднi та iншi природш ресурси, яю знаходяться в межах територп Украшсько'1 РСР, природнi ресурси ïï континентального шельфу та виключно'1 (морсько'1) економiчноï зони, весь еконо-мiчний i науково-теxнiчний потенщал, що створений на територп Украши, е власшстю ïï народу, матерiальною основою суверенiтету Республiки i використо-вуються з метою забезпечення матерiальниx i духовних потреб ïï громадян» [10].
Отже, на час прийняття Декларацп категорiя «права власностi народу» розглядалась набагато ширше, мiстила також економiчний i науково-теxнiчний потенцiал. Зазначене сввдчить про те, що впровадження ще'1 категорп' мало насамперед економiчний характер, спрямований на виведення з-шд юрисдик-ц11 СРСР, який на той час продовжував свое юнування, економiчного базису формування майбутньо'1 незалежно'1 держави, реалiзацiю змiн, якi були внесен до Конституцп' СРСР 14 березня 1990 р. Мова йде про конституцшну норму ч. 2 ст. 11, де було передбачено, що у виключнш власност держави е: земля, ïï надра, води, люи [19] (у ст. 11 Конституцп УРСР ця норма була щентичною) [20]. Вона була змшена та перемщена до ст. 10 Конституцп у такш редакцп: «Земля, ïï надра, води, рослинний i тваринний св^ в '1хньому природному сташ е невiд'емним надбанням народiв, якi проживають на данiй територп, перебувають
у вщанш Рад народних депутатГв i надаються для використання громадянам, шдприемствам, установам та оргашзащям» [26].
У такий спосГб, визначення категорп «народ» як власника ресурсГв сто-совно яких змГнювались юрисдикцшш повноваження, створення передумов для подальшо1 економГчно1 самостГйностГ союзних республГк було цГлком при-родним з огляду на юридичну необхвдшсть i дощльшсть. 1снуючий на той час стан правового регулювання вГдносин при розширенш повноважень держави, трансформацп вГдносин власностГ та наповнення ïx реальним змГстом призвГв до того, що законодавець, визнаючи в Декларацп про державний суверештет Украши об'екти права власностГ народу, в першу чергу передбачив тГ природнГ ресурси, якГ були на той час традицшними, але при цьому залишив перелш вГдкритим.
Виконавши свою полГтичну роль, законодавець втратив штерес до категорп «права власностГ Украшського народу». У ЗаконГ УРСР «Про власнГсть» Украшський народ як власник природних ресурсГв уже згадувався опосередко-вано. Чинний ЦивГльний кодекс Украши взагалГ обмежуеться згадкою про цей шститут лише в однш статтГ. МГж шшим, усвщомлення важливостГ ще'1 категорп з точки зору обмеження абсолютного характеру права власностГ в цГлому характерне не тГльки для фахГвщв з екологГчного, але й цивГльного права. Так, З. В. Ромовська в 1991 р., у ходГ наукових дискусш щодо прийняття Закону УРСР «Про власнГсть», на сторшках газети «Голос Украши» закликала до максимально! уваги до шституту права власностГ Украшського народу: «Як автор Где1' права власностГ народу як окремо1 форми власностГ та мехашзму реалГзацп цього права на природнГ ресурси, я прошу науковщв, мислячий люд Украши не вщкидати вщразу цю Гдею як хибну чи парадоксальну, а спокшно обмГрку-вати ïï i взятися спГльно за ïï реалГзацГю. Колись наша держава буде воГстину демократичною, суверенною, для яко1 людина буде насправдГ найвищою цГннГ-стю, можливо, потреба у розмежуваннГ власностГ народу Г держави вГдпаде. На сьогоднГ цГннГсть тако1 правово1 конструкц11' видаеться менГ очевидною» [28].
З урахуванням наведеного, апелювання до положення Конституцп та закрГ-плення нею категорп «природнГ ресурси» як обгрунтування наявностГ окремо1 едностГ природоресурсного права е досить умовним Г не охоплюе всГ об'екти екологГчного права. На користь позицп щодо комплексной та взаемозв'язку екологГчних вГдносин свГдчить досить тГсна взаемодГя пГдгалузей екологГчного права, якГ в практичнГй площинГ не Гснують нарГзно. Наприклад, режим права власностГ на лГси та об'екти рослинного свГту е похГдним вГд права власностГ на землю. Законодавство про надра опосередковано регулюе видобування прГсних пГдземних вод, тим самим втручаючись до сфери правового регулювання водного законодавства. У свою чергу водне законодавство вГдносить до загального водокористування любительське Г спортивне рибальство, «перетягуючи на себе ковдру» з фаунГстичного законодавства. I такГ приклади можна продовжувати. ОкремГ види природокористування взагалГ важко вГднести не тГльки до при-родних ресурсГв, але й до традицГйних природних об'ектГв, як то: геотермальнГ
джерела, сонячна енергГя, вГтрова енергГя, клГматичнГ ресурси, озоновий шар тощо. Ц ресурси наразГ задГяш в господарськш системГ незначною мГрою, а тому сфера правового регулювання обмежена. Але найближчим часом варто очГкувати кардинальних змГн у пГдходГ до цього питання.
Таким чином, Гснуе нагальна потреба «еколопзацп» як земельного зако-нодавства, так Г галузевого законодавства щодо охорони та використання природних (екологГчних) об'ектГв, забезпечення прГоритету норм Г принципГв еколопчного законодавства, ïx ГнтеграцГю й систематизащю. ТГльки за цих умов варто очшувати того, що Украша буде актившше просуватись на шляху до сталого розвитку.
Саме екологГчне право у цьому разГ стае внутрГшнГм Гнтегруючим чинником, який значною мГрою виступае у виглядГ едино'1 термшолопчно'1 системи, цГннГс-них пГдходГв, а також ГнституцГйних засад. Фактично, пройшовши значний шлях у формуванш едино'1 еколопчно'1 системи, намагання в сформованих межах виокремити деякГ структурнГ елементи створюе внутрГшнГ загрози Гснуванню екологГчного права. У такий спосГб штучний подГл, навГть керуючись необхГднГ-стю навчального процесу, може шкодити самим засадам Гснування екологГчного права. Намагання вивести на Гнший рГвень поза системою екологГчного права дослщження Гз природоресурсних вГдносин або вГдносин з еколопчно'1 безпеки шкодить самш Где!" сощально'1 цГнностГ, що закладена в еколопчному правГ.
Висновки. Формування екологГчного права е вторично обумовленим про-цесом розвитку права, а отже, будь-яю намагання на сучасному еташ заперечу-вати його об'ективне Гснування, або здГйснити штучний подГл з посиланням на Гсторичний або мГжнародний досвГд матимуть негативний вплив на суспГльнГ вГдносини. ВГдокремлення або видГлення з його структури окремих складових як самостГйних структурних елементГв демонструе привнесення Г домГнування економГчного (комерцГйного) пГдходу в екологГчному правГ, нехтування еколо-гГчними цГнностями.
При цьому ускладнення правових явищ та юридичних зв'язюв, новаци зако-нодавства ставлять перед наукою екологГчного права новГ виклики, на якГ вона повинна адекватно реагувати, а також унеможливлюють розгляд його структур-них елементГв без урахування ïx взаемообумовленостГ та взаемопроникнення.
СподГваемося, що ця публГкацГя буде сприйнята науковою спГльнотою як запрошення до вГдкрито'1 фахово'1 дискусп щодо перспектив розвитку екологГчного права Украши.
Список лггератури:
1. Black's Law Dictionary / 9Ed. Rev. / [B. Garner, T. Jackson, J. Newman and oth.]. St.Paul, Minn: West Thomson Reuters, 2009. 1920 p.
2. Андрейцев В. I. Еколопчне i земельне право Украши: практикум для студ. юрид. вуз1в i факультепв. Ктв: Юршком !нтер, 1998. 271 с.
3. Андрейцев В.! Еколопчне право. Курс лекцш: навч. поабник для юрид. фак. вуз1в. Ктв: ВентурГ, 1996. 208 с.
4. Вовк Ю. А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды: учебное пособие. Общая часть. Харьков: Вища школа, 1986. 160 с.
5. Вовк Ю. О. Вибраш пращ / упоряд. А. П. Гетьман, М. В. Шульга. Харюв: Юрайт, 2013. 704 с.
6. Водний кодекс Украши: Закон Украши ввд 06.06.1995 р. № 213/95. В1домост1 Верховно1 Ради Укрални. 1995. № 24. Ст. 189.
7. Гетьман А. П. Розумшня природоресурсного права в науковш спадщиш проф. Ю. О. Вовка. Сучасж досягнення наук земельного, аграрного та екологгчного права: зб. матер1ал1в круглого столу (24.05.2013 р.). Харюв: НУ «Юрид. акад. Укр. 1м. Я. Мудрого», 2013. С. 7-8.
8. Гетьман А. П. Термшолопя еколопчного законодавства: методолопчш засади та перспек-тиви ушфжацц. Правова система Украти: гсторгя, стан та перспективи: у 5 т. Харюв, 2008. Т. 4: Методолопчш засади розвитку еколопчного, земельного, аграрного та господарського права, тдрозд. 2.7. С. 260-272.
9. Гетьман А. П., Зуев В. А. Формування еколого-правово'1 науки: ресурсний аспект та про-блеми його шгеграцп. Проблеми законность Харюв. 2016. Вип. 132. С. 104-123.
10. Про державний суверенитет Украши: Декларащя ввд 16.07.1990 р. № 55-XII. В1домост1 ВерховноЧ Ради УРСР. 1990. № 31. Ст. 429.
11. Попов В. К., Гетьман А. П., Шульга М. В. та ш Еколопчне право Украши (Загальна частина): навч. пос1б. Харюв, 1995. 176 с.
12. Еколопчне право Украши. Академ1чний курс / Ю. С. Шемшученко (ред.) та in. Ктв: Юрид. думка, 2005. 848 с.
13. Еколопчне право Украши. Особлива частина: навч. иос1б. / О.М. Шумшо (ред.) та in. Ктв: Центр учбово'1 лггератури, 2013. 431 с.
14. Еколопчне право: пвдруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / А. П. Гетьман (ред.) та ш Харюв: Право, 2013. 432 с.
15. Ерофеев Б. В. Экологическое право. Москва: Новый Юрист, 1998. 688 с.
16. Земельний кодекс Украши: Закон Украши ввд 25.10.2001 р. № 2768-III. В1домост1 Вер-ховног Ради Украти. 2002. № 3-4. Ст. 27.
17. Зуев В. А. Термшолопя еколопчного права: значення i перспективи кнування окре-мих понять. Вгсник Харкюського нащонального ушверситету внутршшх справ. 2000. Спец. вип. С. 271-274.
18. Колбасов О. С. Терминологические блуждания в экологии. Государство и право. 1999. № 10. C. 27-37.
19. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик от 07.10.1977 г. Ведомости ВС СССР. 1977. № 41. Ст. 617.
20. Конститущя (Основний Закон) Украши ввд 20.04.1978. В1домост1 Верховног Ради УРСР. 1978. № 18. Ст. 268.
21. Костяшюн I. О. Сощальна функщя власносп на землю у правовш доктриш. Унгверси-тетсьт науков1 записки. Хмельницький. 2014. Вип. 1. С. 91-98.
22. Нос1к В. В. Право власносп на землю украшського народу: монограф1я. Ктв: Юршком 1нтер, 2006. 544 с.
23. Папа Римский Франциск. Энциклика Laudatosi' (О заботе об общем доме). Москва: НО Издательство Францисканцев, 2015. 192 с.
24. Перчеклш I. М. Право власносп украшського народу на природш ресурси: еколого-пра-вов1 засади: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Ктв, 2015.16 с.
25. Про ввдмову у ввдкритп конституцшного провадження у справ1 за конституцшним поданням 60 народних депутапв Украши щодо офщшного тлумачення положень частини пер-шо'1 статт1 13 Конституцп Украши та ввдповвдносп Конституцп Украши проекпв Земельного кодексу Украши i Закону Украши «Про властсть на землю та шш1 природш ресурси»: Ухвала Конституцшного суду Украши ввд 01.03.2001. № 4-у/2001 Про ввдмову у ввдкригп конституцшного провадження у справ1 за конституцшним поданням 47 народних депутапв Украши щодо офщшного тлумачення положень статей 13, 14 Конституцп Украши: Ухвала Конституцшного суду Украши ввд 06.06.2002 № 34-у/2002. Закон i Бгзнес. 2002. № 19.
26. Про заснування поста Президента СРСР i внесення змш та доповнень до Конститу-njí (Основного Закону) СРСР: Закон СРСР № 1360-I ввд 14.03.1990. URL: http://constitution. garant.ru/history/ussr-rsfsr/1977/zakony/185465/ (дата звернення 28.02.2017).
27. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон Украши ввд 25.06.1991 р. № 1264-XII. В1домост1 Верховног Ради Украти. 1991. № 41. Ст. 546.
28. Ромовська З. В. Закон Украшсько1 РСР «Про властсть». Голос Украти. 1991.16.03. С. 6. Цит за. Ромовська З. В. Украшське цившьне право. Право власность Ктв: Алерта; ЦУЛ, 2011. 246 с.
29. Соколова А. К. Флористичне право Украши: проблеми формування та розвитку: моно-графiя. Харюв: Право, 2009. 288 с.
30. Стратепя сталого розвитку «Украша - 2020»: Схвалена Указом Президента Украши ввд 12.01.2015 р. № 5/2015. Офщшний вкник Президента Украти. 2015. № 2. Ст. 154.
31. Украшська радянська енциклопедiя. Ктв: УРЕ, 1980. Т. 5: Кантата-Кулики / гол. ред. М. П. Бажан. 568 с.
32. Фролов М. А. Роль каноники в формировании источников экологического права: взаимосвязь агиологии и природоохранного права. Актуальт проблеми реформування земельних, екологгчних, аграрних та господарських правовгдносин в Украгт: матерiали мiжнар. наук.-практ. конф. (Хмельницький, 14-15 травня 2010 р.). Хмельницький: Вид-во Хмельницького ун-ту управлшня та права, 2010. С. 212-214.
33. Шульга М. В. Стан розвитку земельного права. Правова система Украти: ктор1я, стан та перспективи: у 5 т. Харюв, 2008. Т. 4: Методолопчт засади розвитку еколопчного, земельного, аграрного та господарського права, пвдрозд. 1.3. С. 64-85.
34. Шумшо О. М. Земельне право Украши (у схемах): навч. поаб. Харюв: ШкаНова; ХНУВС, 2015. 288 с.
References:
1. Black's Law Dictionary 9Ed. Rev. [B. Garner, T. Jackson, J. Newman and oth.]. St.Paul, Minn: West Thomson Reuters, 2009. 1920 p.
2. Andreitsev, V.I. (1998). Ekolohichne i zemelne pravo Ukrainy. Kyiv: Yurinkom Inter [in Ukrainian].
3. Andreitsev, V.I. (1996). Ekolohichne pravo. Kyiv: Venturi [in Ukrainian].
4. Vovk, Yu.A. (1986). Sovetskoe prirodoresursovoe pravo i pravovaya ohrana okruzhayuschey sredy Harkov: Vischa shkola [in Russian]
5. Vovk, Yu.O. (2013) Vybrani pratsi. Kharkiv: Yurait [in Ukrainian].
6. Vodnyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 06.06.1995 r. № 213/95-VR. (1995). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 24, art. 189.
7. Getman, A.P. (2013). Rozuminnia pryrodoresursnoho prava v naukovii spadshchyni prof. Yu. O. Vovka Suchasni dosiahnennia nauk zemelnoho, ahrarnoho ta ekolohichnoho prava: proceedings of the Round table: Kharkiv: NU «Yuryd. akad. Ukr. im. Ya. Mudroho», 7-8 [in Ukrainian].
8. Getman, A.P. (2008). Terminolohiia ekolohichnoho zakonodavstva: metodolohichni zasady ta perspektyvy unifikatsii. Pravova systema Ukrainy: istoriia, stan ta perspektyvy. (Vols. 1-5). Kharkiv. Vol. 4: Metodolohichni zasady rozvytku ekolohichnoho, zemelnoho, ahrarnoho ta hospodarskoho prava, part. 2.7., 260-272 [in Ukrainian].
9. Getman, A.P., Zuiev, V.A. (2016). Formuvannia ekoloho-pravovoi nauky: resursnyi aspekt ta problemy yoho intehratsii. Problemy zakonnosti - Problems of Legality, issue 132, 104-123 [in Ukrainian].
10. Pro derzhavnyi suverenitet Ukrainy: Deklaratsiia vid 16.07.1990 r. № 55-XII. (1990). Vidomosti Verkhovnoi Rady URSR, 31, art. 429.
11. Popov, V.K., Getman, A.P., Shulha, M.V. et al. (1995). Ekolohichne pravo Ukrainy (Zahalna chastyna). Kharkiv: Natsionalna yurydychna akademiia imeni Yaroslava Mudroho [in Ukrainian].
12. Ekolohichne pravo Ukrainy. Akademichnyi kurs. Shemshuchenko, Yu.S. (Ed.) et al. (2005). Kyiv: Yuryd. dumka [in Ukrainian].
13. Ekolohichne pravo Ukrainy Osoblyva chastyna. O.M. Shumilo (Ed.) et al. (2013). Kyiv: Tsentr uchbovoi literatury [in Ukrainian].
14. Ekolohichne parvo. A.P. Getman (Ed.) et al. (2013). Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
15. Erofeev, B.V. (1998). Ekologicheskoe pravo. Moscow: Novyiy Yurist [in Russian].
16. Zemelnyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 25.10.2001 r. № 2768-III. (2002). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 3-4, art. 27.
17. Zuiev, V.A. (2000). Terminolohiia ekolohichnoho prava: znachennia i perspektyvy isnuvan-nia okremykh poniat. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu vnutrishnikh sprav - Journal of Kharkov National University of Internal Affairs. Special issue, 271-274 [in Ukrainian].
18. Kolbasov, O.S. (1999). Terminologicheskie bluzhdaniya v ekologii. Gosudarstvo i pravo - State and law,10, 27-37 [in Russian].
19. Konstitutsiya (Osnovnoy Zakon) Soyuza Sovetskih Sotsialisticheskih Respublik ot 07.10.1977 g. (1977). Vedomosti VS SSSR, 41, art. 617.
20. Konstytutsiia (Osnovnyi Zakon) Ukrainy vid 20.04.1978. (1978). Vidomosti Verkhovnoi Rady URSR, 18, art. 268.
21. Kostiashkin, I.O. Sotsialna funktsiia vlasnosti na zemliu u pravovii doktryni. Universytetski naukovi zapysky - University research notes, issue. 1, 91-98 [in Ukrainian].
22. Nosik, V.V. (2006). Pravo vlasnosti na zemliu ukrainskoho narodu. Kyiv: Yurinkom Inter [in Ukrainian].
23. Papa Rimskiy Frantsisk (2015). Entsiklika Laudatosi' (O zabote ob obschem dome). Moscow: NO Izdatelstvo Frantsiskantsev [in Russian].
24. Percheklii I.M. (2015). Pravo vlasnosti ukrainskoho narodu na pryrodni resursy: ekoloho-pravovi zasady Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].
25. Pro vidmovu u vidkrytti konstytutsiinoho provadzhennia u spravi za konstytutsiinym podan-niam 60 narodnykh deputativ Ukrainy shchodo ofitsiinoho tlumachennia polozhen chastyny pershoi statti 13 Konstytutsii Ukrainy ta vidpovidnosti Konstytutsii Ukrainy proektiv Zemelnoho kodeksu Ukrainy i Zakonu Ukrainy «Pro vlasnist na zemliu ta inshi pryrodni resursy»: Ukhvala Konsty-tutsiinoho sudu Ukrainy vid 01.03.2001. № 4-u/2001 Pro vidmovu u vidkrytti konstytutsiinoho provadzhennia u spravi za konstytutsiinym podanniam 47 narodnykh deputativ Ukrainy shchodo ofit-siinoho tlumachennia polozhen statei 13, 14 Konstytutsii Ukrainy: Ukhvala Konstytutsiinoho sudu Ukrainy vid 06.06.2002 № 34-u/2002. (2002). Zakon i Biznes - Law and Business. 19.
26. Pro zasnuvannia posta Prezydenta SRSR i vnesennia zmin ta dopovnen do Konstytutsii (Osnovnoho Zakonu) SRSR: Zakon SRSR vid 14.03.1990 № 1360-1. URL: http://constitution. garant.ru/history/ussr-rsfsr/1977/zakony/185465/.
27. Pro okhoronu navkolyshnoho pryrodnoho seredovyshcha: Zakon Ukrainy vid 25.06.1991 r. № 1264-XII. (1991). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 41, art. 546.
28. Romovska, Z.V. Zakon Ukrainskoi RSR «Pro vlasnist». Holos Ukrainy. 1991. 16 ber. S. 6. Tsyt za. Romovska, Z.V. Ukrainske tsyvilne pravo. Pravo vlasnosti. Kyiv: Alerta; TsUL, 2011. 246 s. [in Ukrainian].
29. Sokolova, A.K. (2009). Florystychne pravo Ukrainy: problemy formuvannia ta rozvytku. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
30. Stratehiia staloho rozvytku «Ukraina - 2020»: Skhvalena Ukazom Prezydenta Ukrainy vid 12.01.2015 r. № 5/2015. (2015). Ofitsiinyi visnyk Prezydenta Ukrainy - Official Gazette of President of Ukraine, 2 art. 154.
31. Ukrainska radianska entsyklopediia; Vol. 5: Kantata-Kulyky (1980). M.P. Bazhan (Ed.). Kyiv: URE [in Ukrainian].
32. Frolov, M.A. (2010). Rol kanoniki v formirovanii istochnikov ekologicheskogo prava: vzai-mosvyaz agiologii i prirodoohrannogo prava. Aktualni problemy reformuvannia zemelnykh, ekolo-hichnykh, ahrarnykh ta hospodarskykh pravovidnosyn v Ukraini: proceedings of the International Scientific and Practical Conference. Khmelnytskyi: Vyd-vo Khmelnytskoho un-tu upravlinnia ta prava, 212-214 [in Russian].
33. Shulha, M.V. (2008). Stan rozvytku zemelnoho prava. Pravova systema Ukrainy: istoriia, stan ta perspektyvy (Vols. 1-5) Kharkiv (2008). Vol. 4: Metodolohichni zasady rozvytku ekolohichnoho, zemelnoho, ahrarnoho ta hospodarskoho prava, part. 1.3. 64-85 [in Ukrainian].
34. Shumilo, O.M. (2015). Zemelne pravo Ukrainy (u skhemakh). Kharkiv: NikaNova; KhNUVS [in Ukrainian].
Getman A. P., Doctor of Law, Professor, Pro-Rector for Scientific Work, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: prof.getman@gmail.com ; ORCID 0000-0002-1987-2760
Zuiev V. A., Phd in Law, Head of civil, economy and environmental law department, University of Customs and Finance, Ukraine, Dnipro.
e-mail: vitalii.zuiev@gmail.com ; ORCID 0000-0003-2438-585X
Environmental law: reflections on its origin and prospects for development
The ecological law of recent years is characterized by the expansion of the social relations covered by its legal norms. The nuclear and energy relations appear in addition to the traditional ecological relations - landscape, floral, and eco-systematic. There exists the resource component that does not belong to the traditional natural resources, for example, household and radiation waste, natural and climatic potential etc. At the same time, some components of the environmental law are separated artificially and function independently. We can mention the land law as an example of such separation as the lawyers who practice it believe that the land law has transformed and became a new branch of the legal system.
Formation of environmental law is historically conditioned process of law, and therefore, any attempt at this stage to deny its objective existence or artificial division, referring to historical or international experience will have a negative impact on social relations. The separation or isolation of the individual components of its structure as an independent structural elements demonstrating the introduction and dominance of economic (commercial) approach to environmental law, disregard environmental values. This complication legal effects and legal relations, innovation legislation put before the science of environmental law new challenges to which it must respond adequately and make it impossible to review its structural elements without taking into account their interdependence and interpenetration.
The environmental law has come a long way. The article is also focused on its future development.
Keywords: environmental law; sustainable development; ecological system; land law; natural conservation law, natural resource law.
Hadiürnß.a do pedKomzii 12.05.2017 p.
