CC BY
55
i навичок, який виявляеться в мовленнeвiй дiяльностi особистостi i е одним iз складников загально! культури людини.
Враховуючи сказане, робимо висновок, що в навчальнш роботi треба не тшьки використовувати всi пiзнавальнi можливосл студенпв, але й всебiчно розвивати !х, застосовуючи вiдповiднi форми i методи роботи.
Л1ТЕРАТУРА
1. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев. - Л.: Наука, 1968. - 315 с.
2. Баев Б.Ф. Психолопя вну^шнього мовлення / Б. Ф. Баев. - К.: Рад. школа, 1966. - 192 с.
3. Божович Л. И. Проблемы формирования личности: Избранные психол. труды / под ред. Д. И. Фельдштейна. - М.: Изд-во «Институт практической психологии»; Воронеж: НПО «МОДЭК», 1995. - 352 с.
4. Виноградов В. В. Проблемы русской стилистики / В. В. Виноградов. - М.: Высшая школа, 1981. -320 с.
5. Выготский Л. С. Психология / Л. С. Выготский. - М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. - 1008 с.
6. Гальперин П. Я. Языковое сознание и некоторые вопросы взаимоотношения языка и мышления / П. Я. Гальперин // Вопросы философии. - 1977. - № 4. - С. 95-99.
7. Зимняя И. А. Лингвопсихология речевой деятельности / И. А. Зимняя. - Москва-Воронеж, 2001. -432 с.
8. Капинос В. И. Работа по развитию речи учащихся в свете теории учебной деятельности /
B. И. Капинос // Русский язык в школе. - 1978. - № 4. - С. 58-66.
9. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес i психiчний розвиток особистост / за ред. Л. М. Проколiенко. - К.: Радянська школа, 1989. - 608 с.
10. Кулибчук Л. М. Теоретичт засади розвитку образного мислення / Л. М. Кулибчук // Педагопка i психолопя. Науково-теоретичний та шформащйний журнал АПН Укра!ни. - К.: Педагопчна думка. - 1998. - № 4. - С. 24-30.
11. Ладыженская Т. А. Система работы по развитию связной устной речи учащихся / Т. А. Ладыженска. - М.: Педагогика, 1976. - 255 с.
12. Леонтьев А. А. Психолингвистика / А. А. Леонтьев. - Л.: Наука, 1967. - 118 с.
13. Леонтьев А. А. Язык, речь и речевая деятельность / А. А. Леонтьев. - М.: Просвещение, 1969. -214 с.
14. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии / Б. Ф. Ломов // Отв. ред. Ю. М. Забродин, Е. В. Шорохова. - М.: Наука, 1984. - 444 с.
15. Лурия А. Р. Язык и сознание / А.Р. Лурия. - М.: Изд-во МГУ, 1979. - 319 с.
16. Общая психология / под ред. В. В. Богословского, А. Г. Ковалева, А А. Степанова,
C. Н. Шабалина. - Изд. 2-е. - М.: Просвещение, 1973. - 351 с.
17. Основы теории речевой деятельности / Отв. ред. Леонтьев А. А.; АН СССР; Ин-т языкознания. -М.: Наука, 1974. - 368 с.
18. Психолопчний словник / За ред. В. I. Войтка. - К.: Вища школа, 1982. - 216 с.
19. Сеченов И. М. Психология поведения / И. М. Сеченов. - Избранные психологические труды / Под. ред. М. Г. Ярошевского. - М.: Изд-во «Институт практической психологии»; Воронеж: НПО «МОДЭК», 1995. - 318 с.
УДК 811.161.2(07)
Л. П. САВИЧ
ВИВЧЕННЯ Й ВИКОРИСТАННЯ ПЕРЕДОВОГО ПЕДАГОГ1ЧНОГО ДОСВ1ДУ У СВ1ТЛ1 ПРАЦЬ О.М.Б1ЛЯ6ВА
Проаналiзовано один iз асnектiв наукового доробку професора Олександра БЫяева — вивчення передового педагогiчного досвiду. Опрацьовано методичн знахiдки вчителiв, науковщв, ят стосуються висвтлення питань методичного характеру. Визначено джерела педагогiчного досвiду, окреслено 1х загальн характеристики, обгрунтовано дощльтсть використання у практиц школи. Висвтлено власний погляд на внесок лтгводидакта у розвиток окресленого питання.
Ключовi слова: передовий педагогiчний досвiд, джерела педагогiчного досвiду, урок мови. 28 Науков1 записки. Сер1я: Педагопка. — 2012. — № 1.
Л. П. САВЫЧ
ИЗУЧЕНИЕ И ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ПЕРЕДОВОГО ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ОПЫТА В СВЕТЕ РАБОТ А.М. БЕЛЯЕВА
Проанализирован один из аспектов научной наработки профессора А.М. Беляева — изучение передового педагогического опыта. Обработаны методические находки учителей, научных деятелей, которые касаются освещения вопросов методического характера. Определены источники педагогического опыта, очерчены их общие характеристики, обоснована целесообразность использования в практике школы. Освещен собственный взгляд на вклад лингводидактики в развитие обозначенного вопроса.
Ключевые слова: передовой педагогический опыт, источники педагогического опыта, урок языка.
L. P. SAVYCH
STUDYING AND APPLYING OF PROGRESSIVE PEDAGOGICAL EXPERIENCE FROM THE VIEW OF SCIENTIFIC WORCS BY PROFESSOR A.M. BELIAEV
This paper analyzes one of the aspects of scientific research conducted by professor A.M. Beliaev — studying of progressive pedagogical experience. Methodological findings which are in touch with methodological questions discovered by teachers and scientists were processed. The sources of pedagogical experience along with their main characteristics were defined. Also the reasonability of applying such experience at school practice was grounded. The self-view at contribution of lingvodidactics at the evolution of indicated question is shown.
Keywords: progressive pedagogical experience, the sources of pedagogical experience, lesson of language.
В умовах нащонального Bi^o^eHHH перед педагопчною наукою i практикою постають проблеми, зумовлеш потребою звернення до методично1 спадщини видатних учених i3 метою використання ïx здобутмв у сучаснш школг Осмислення прогресивних вдей минулого з погляду сьогодення е необхвдною передумовою всебiчного розумшня проблем, що виникають у зв'язку 3i створенням нацiональноï системи освгги. Вивчення наукового доробку втизняних учених залишаеться актуальним, збагачуе вичизняну науку, дае можлишсть прогнозувати ïï майбутне.
Школа за роки свого юнування нагромадила багатий передовий досввд - джерело розвитку педагогiчноï науки, тдгрунтя зростання професiоналiзму, майстерносл вчителiв-практишв. Його постiйне вивчення, осмислення, оновлення зумовлене змiнами парадигми освiти, концепщй навчання й виховання, форм i методiв практично!' дiяльностi педагогiв.
Мета статп - проаналiзувати методичнi пращ О.М.Бшяева, присвяченi опису передового педагопчного досвiду, а також визначити його роль та значущють у розвитку методичноï думки.
Передовий педагогiчний досвiд - це сукупшсть знань, умiнь i навичок, набутих у процесi безпосередньоï педагогiчноï дiяльностi; форма засвоення педагогами ращональних здобутк1в сво1х колег.
О. М. Б^ев, як один iз фундаментаторiв методичноï науки, був добре обiзнаним iз проблемами тогочасноï школи, тому у системi його поглядiв завжди висвiтлювалися питання, як1 б допомагали вчителям-словесникам тдвищити ефективнiсть навчання рiдноï мови в школi. Це, у свою чергу, потребувало не тшьки створення нових методичних розробок, а й вивчення та осмислення уже ввдомих лшгводидактичних надбань. Серед останшх варто назвати науковi пращ лшгводидакпв, учителiв, як1 дають змогу репрезентувати 1х передовий досвiд.
Як ведомо, основною формою оргашзацп навчально-виховного процесу е урок, тому перед методичною наукою постае завдання, що полягае у пошуку шляxiв тднесення його
ефективностi. З щею метою О.М.Бiляев детально проаналiзував методичнi знахiдки науковцiв, учителiв i вказав на доцiльнiсть звернення до них.
Закон «Про змщнення зв'язку школи з життям та про подальший розвиток системи народно! освии СРСР» (1959) накреслив перед тогочасною школою новi завдання. Кращi теоретики та практики добре усввдомлювали актуальшсть таких проблем, як пiдвищення ефективносп педагогiчного процесу, активiзацiя навчально! дiяльностi школярiв, розвиток !х творчо! самостшносп, тому у практицi шк1л було чимало нововведень. Педагоги почали працювати над визначеними проблемами. Як наслвдок, на сторшках перiодичних видань на початку 60-х рошв з'являлося чимало статей, у яких порушувались актуальш питания методичного характеру. Учителi почали бшьш творчо пiдходити до проведения уроку, визначення його структури, типологи, планування. Особлива увага у висвменш заданих питань належала педагогам Липецько! областi.
У 1962 роцi на сторшках журналу «Укра!нська мова та лиература в школi» виходить друком стаття О. М. Бiляева «Про досввд рацiональноi' органiзацii' уроку в школах Липецько! обласп» [3], де вчений дае схвальну оцiнку робот передових учителiв. Аналiз вiдвiданих занять, на думку методиста, дае змогу стверджувати, що головне в цьому досвiдi - «боротьба з шаблоном у побудовi i проведеннi уроку, ефективне використання навчального часу на урощ, бiльш рацiональна органiзацiя занять, удосконалення методiв i прийомiв навчання» [3, с. 83].
Уроки у школах Липецько! обласп вiдзначаються змютовшстю, оригiнальнiстю; широко використовуються рiзнi типи урошв поряд з уроками вивчення нового матерiалу: уроки закрiпления, повторення, перевiрки знань. Крiм цього, вчительсловесники вiдмовилися вiд трафаретного розчленування комбшованого уроку на певнi етапи : вони об'еднують роботу над формуванням нових знань з удосконаленням i перевiркою ранiше засвоених, використовуючи при цьому рiзнi види самостiйно! роботи. Характерною особливютю таких уроков е !х насиченiсть, улагоджений темп проведення, що дае змогу використовувати кожну хвилину уроку. Завдяки чiткiй оргашзацп занять вiдпала потреба в оргашзацшнш частинi уроку, адже процес тдготовки повинен вiдбутися до уроку.
Щкавим i доцiльним е об'еднання двох розрiзнених процесiв - навчання та виявлення знань. 1з цiею метою вчительсловесники Липецько! областi вдосконалили методику перевiрки домашнього завдання та опитування учнiв : вiдмовилися вiд такого способу перевiрки, коли один з учшв вiдповiдае, а iншi тчим не заиятi, оск1льки на урощ дублюеться робота, виконана вдома. Доцшьною, погоджуеться О. М. Бiляев, буде перевiрка, яка включатиме в себе виконання завдання, аналогiчного домашньому. Як наслвдок, до активно! роботи залучиться весь клас. Такий спосiб опитування варто практикувати тодi, коли проводиться граматичний розбiр рiзних видiв, виписування речень з художиiх творiв, виконання вправ за пiдручником, складання схем речень i речень за схемами, взаемна перевiрка робiт учнями тощо.
Ми долучаемося до думки О. М. Бшяева, що коли домашне завдання мае творчий характер, варто все ж таки проводити його перевiрку в класi з метою колективного виправлення допущених помилок. Вважаемо також, що опитування треба проводити для перевiрки домашнього завдання з метою ощнювання домашньо! роботи учшв, можна й тсля вивчення нового матерiалу, усвiдомления i запам'ятовування правил, а також тод^ коли виконуються вправи на закрiпления вивченого теоретичного матерiалу.
Оцiнювания знань i навичок учнiв у липецьких школах ввдбувалося за допомогою застосування «поурочного балу»; вчитель враховуе усю роботу учшв на урощ, ощнку виставляе наприкшщ уроку, що й стимулюе останшх до активно! участ в ходi уроку. Вiдзначимо, що й у сучасних школах переважно використовуеться липецький метод оцiнювания. Хоч ми з цим частково не погоджуемося, осшльки дiти хочуть уваги вчителя i вiдповiдно оцiнки за виконану домашню вправу, вивчене правило; учень також оч^е мотивацi!' оцiнки, прагне почути, на що слiд звернути увагу, щоб отримати вищу к1льк1сть балiв. Крiм цього, учитель не завжди зможе тримати в пам'ятi ва вiдповiдi дiтей, !х недолiки, тому не зумiе ретельно провести аналiз вiдповiдi кожного учня i справедливо ощнити його знання i вмшня.
За липецьким методом пропонуеться виклад нового матерiалу на уроках проводити якомога коротше, без зайвих ^в, застосовуючи при цьому перевiренi методи - беаду,
розповiдь, спостереження над мовою тощо; при цьому слову вчителя - аргументованому поясненню - вiдводиться основна роль.
Економне розкриття теми дае можливiсть бшьше уваги придiляти вправам, самостiйнiй робот учшв. Зазвичай для цього використовуються вправи з пiдручника, а також картки з роздавальним матерiалом. На урощ учнi встигають виконати 7-8 видiв вправ, що сприяе глибшому засвоенню набутих знань, виробленню ввдповвдних навичок. Це все призводить до того, що навчальний матерiал д^и в основному вивчають пiд час уроку, а на домашне завдання подаеться лише третина того, що вивчалося на уроцi. Цим самим л^^еться перевантаження учнiв домашнiми завданнями.
1нтенсившсть працi учнiв на уроках рвдно! мови, И чiтка оргашзащя, на думку Олександра Михайловича, виховуе «в учшв звичку до самостшно! працi, стараннiсть, високу дисциплiну. Адже кожен учень нi на хвилину не залишаеться без роботи. Дии бачать успiхи в навчаннi, i це вселяе в них вiру в сво! сили, збуджуе штерес до знань, що позитивно вщбиваеться на пiднесеннi успiшностi в школЬ> [3, с. 86].
Вiдвiданi уроки в школах Липецько! областi дали змогу лшгводидактам судити про доцшьшсть використання запропоновано! методики, адже учш добре знали програмовий матерiал, умшо використовували набутi знания на практищ.
Поряд зi схваленням передового липецького досв^ у наукових розробках О. М. Бшяева знаходимо застереження щодо не вдумливого його використання. Учений тдкреслюе, що «нове, передове, що з'являеться в теори i практищ навчання i виховання учнiв, не можна мехашчно переносити в будь-яку школу без урахування конкретних умов. 1накше новi прийоми i форми роботи, тренувальш вправи перероджуються в шаблон ^ замiсть того, щоб сприяти вдосконаленню педагогiчного процесу, тшьки шкодять справЬ> [3, с. 83].
Для багатьох учителiв використання липецького досв^ зводиться до вiдмови ввд етапно! побудови уроку. Олександр Михайлович вважае, що це добре, коли шаблонну схему уроку замiнюе динамiчне i обгрунтоване чергування творчих робщ у процесi якого виробляються ввдповвдш вмiния i навички; проте варто пам'ятати, що урок не може бути безструктурним. Тому погоджуемось iз твердженням лiнвгодидакта, що коли говорити про досввд роботи липецьких вчителiв, то «мова мае йти скорше про змiст уроку, про поеднання рiзних форм i видiв роботи, про поеднання опитування i навчання в единий процес, щоб цей процес був процесом безперервного навчання» [3, с. 85]. Готуючись до уроку, вчитель повинен ч^ко уявляти собi структуру уроку, систему видiв робiт, що поеднуеться одна з одною iз дотриманням принципу наступносп i послiдовностi навчання.
Часто педагоги захоплюються надшрним використанням рiзних вид1в робiт, вправ. Як наслiдок, учш не встигають за дуже швидким темпом уроку. Тому потрiбно насамперед пам'ятати, що використовувати ввдповвдш методичш прийоми потрiбно, виходячи з характеру матерiалу, що вивчаеться, завдань, як ставить учитель перед уроком. Звщси випливае, що головним у липецькому досввд залишаеться творчiсть, а «творчють повинна безупинно розвиватися, вдосконалюватись» [3, с. 86]. Важливо, щоб один вид роботи легко пов'язувався з наступним, щоб урок був сущльним, а не складався з окремих частин, особливо коли наступна не випливае з попередньо!.
Щоб защкавити учшв на урощ, на думку лшгводидакта, потрiбно використовувати оригiнальний, незвичайний пiдхiд до вивчення програмового матерiалу. Для цього доцiльним буде проведення роботи за картиною, бесiди чи цiкавi розповiдi на теми, яш цiкавлять школяр1в вiдповiдно до 1х вiкових особливостей.
Ознайомлення з передовим педагопчним досвiдом учителiв Липецько! обласп насправдi дозволяе словесникам дотримуватися системи методичних рекомендацii, що сприятимуть удосконаленню навчально-виховного процесу, а також тдвищенню ефективностi уроков рiдноl мови в школ^
Вивчення передового педагогiчного досвiду е одним iз джерел збагачення вчителiв методичними вiдомостями про уроки нового типу (нестандартш), про методику !х проведення, використання вiдповiдноl системи вправ тощо. Звернення до методичних надбань л^годидакпв, до аналiзу !х доробок також сприяе формуванню педагопчно! майстерностi словесникiв.
Передовий педагопчний досвiд висвiтлювався також у педагопчних виданнях. У 1963 роцi вийшов у свгг перший номер журналу «Укра!нська мова i лiтература в школЬ», який за роки свого юнування акумулював у собi передову методичну думку кращих учителiв-словеснишв. Добре розумiючи його значення для сучасно! школи, О. М. Бшяев пiдготував статтю «Порадник учителя мови» [2], у як1й вказав на роль, яку ввдграв названий журнал за 25 рошв свого юнування. Крiм цього, вчений акцентував увагу на методичних проблемах, що порушувалися видатними лiнгводидактами на сторiнках перюдики.
Так, у спрямуваннi творчих пошушв учителя значну роль вiдiграли методисти В. I. Масальський (статтi: «Вивчення граматики в середнiй школi» (1951), «Вивчення прийменник1в у середнiй школЬ» (1952), «Вивчення укра!нсько! та росшсько! мов у середнiй школi» (1951)), А. П. Медушевський («Граматичний розбiр на уроках мови в середнш школi» (1951), низка методичних розробок iз фонетики, морфологi!, синтаксису), М. К. Тищенко (статп про вивчення iменника та прикметника), I. О. Синиця («Особливостi усно! та писемно! мови учшв 5-7 класiв» (1956), «Взаемозв'язок усно! та писемно! мови учшв 5-7 клаив» (1958).
Крiм цього, журнал вмiшував науковi пращ з питань розвитку мовлення у зв'язку з вивченням граматики (В. П. Бойчук, П. С. Стршьщв), про словникову роботу (М. I. Дорошенко, I. С. Олшник), розвиток усного та писемного мовлення на уроках (В. П. Галин, I. С. Колесник, М. В. Павлович), тднесення стилютично! грамотносп учшв (В. З. Кадельчук, М. П. Миценко, М. I. Ситник, Я. С. Шлаган), взаемозв'язок у викладанш спорвднених укра!нсько! та росшсько! мов (С. О. Зарицький, Д. I. МШрошник, М. Д. Шахнович, Ф. Я. Середа) тощо.
Специфшою журналу було те, що у ньому обговорювалося все нове, що з'являлось у теори та практищ навчання мови в школг Як наслiдок, виходять друком статтi, що порушують питання, актуальнi у другiй половинi 60-х рошв ХХ столтя. Серед них основна увага прид^еться фонетицi (Л. I. Прокопова, А. Г. Кващук), вивченню словотвору, граматики та правопису (В. Я. Мельничайко, Л. П. Рожило, Л. М. Симоненкова), лексики (Н. А. Пашшвська, Л. М. Симоненкова, В. Я. Мельничайко, Л. М.Марченко).
Удосконалення шкшьно! освии викликало потребу в модернiзацi! форм i методiв роботи з учнями. Публ^ються статтi, автори яких дiляться досввдом удосконалення iснуючих i шукають нових методiв роботи на уроцi для забезпечення всебiчного розвитку особистостi. Як передова у 1972 рощ виходить у свп праця О. М. Бшяева «Сучасний урок мови» [4], у якш вiдповiдно до нових вимог розглянуто змiст, побудову та методику проведення уроку укра!нсько! мови в середш школi.
Спостерiгаемо, що О. М. Б^ев схвально ввдгукуеться про передовий педагогiчний досвiд сво!х сучасник1в, проте наголошуе, що використовувати його потрiбно вiдповiдно до вимог i завдання конкретно! школи.
Серед ввдомих пошуив лiнгводидакта е таш, що пов'язанi з визнанням окремих видатних учених сучасносл, !хньо! педагопчно! i методично! творчостi. Знаходимо низку шформацшних статей про вiдомих методиспв, серед яких О. П. Мазуркевич («О. П. Мазуркевич (До 70^ччя з дня народження)») [6], С. Х. Чавдаров, В. Я. Мельничайко, М. Г. Стельмахович.
Ввдомосп про остант три персони подано в енциклопедп «Укра!нська мова» [6]. Добре обiзнаний з дiяльнiстю видатних методиспв, О. М. Бiляев коротко схарактеризував основш вiхи життевого шляху та науковi досягнення учених. Так, наприклад у статтi «Стельмахович Мирослав Гнатович» [6, с. 597], подано лише окремi моменти з життя професора. Доктор педагогiчних наук, професор, член-кореспондент АПН Укра!ни дослiджував проблеми формування культури усного мовлення учн1в, етнопедагопчш засади методики мови, систему мовних вправ та завдань. Основним його працями були методичнi посiбники «Розвиток усного мовлення на уроках укра!нсько! мови» (1976), «Система роботи з розвитку зв'язного мовлення в 4-8 класах» (1981), «Методика викладання народознавства в школЬ» (1995), монографiя «Народна педагопка» (1985).
Вагоме мюце у методичнш науцi, на думку О.М.Бшяева, посвдае постать укра!нського педагога, методиста, члена-кореспондента АПН РРСФР, професора Ки!вського шститут, директора УШДIПу (згодом НД! педагогiки УРСР) С. Х. Чавдарова. Коло штереав цього науковця охоплювало чимало питань, найголовнiшими з них вважае Олександр Михайлович, проблеми навчально-виховно! роботи в школ^ iсторi! педагопчно! думки, методики викладання
украшсько1' мови в школi тощо. Науковий доробок С. Х. Чавдарова складають численш пiдручники з украшсько1' мови для 1-4 класГв, посiбники з методики викладання украшсько1' мови в школi та безлiч статей, у яких порушувалися актуальш тогочаснi питання.
О. М. Бшяев уклав енциклопедичну статтю з ведомостями про професора, доктора педагопчних наук Мельничайка Володимира Ярославовича. У полi зору ученого знаходилися актуальш питання синтаксису, мовлення учшв, стилютично1 роботи в школi, позакласш та факультативнi заняття з мови тощо. Основними його працями вважаються: «Робота з граматичними синонiмами на уроках украшсько1 мови в IV-VIII класах» (1975), «ТворчГ роботи на уроках украшсько! мови: Конструювання. Редагування. Переклад» (1984), «ЛГнгвютика тексту в шкшьному курсi украшсько1' мови» (1986) тощо.
Дещо iншою за спрямуванням е стаття О. М. БГляева про О. Р. Мазуркевича, оскшьки вiн висвiтлюe матерiал про вченого у галузi методики вивчення лГтератури в школi. Це, знову ж таки свiдчить про обiзнанiсть О. М. Бшяева не тшьки з особливостями розвитку методики украшсько1 мови, а й лГтератури, а також про багатограншсть його наукового свГтогляду. Академiк АПН СРСР, доктор педагопчних наук, професор Олександр Романович Мазуркевич е автором численних праць з юторп та теорiï педагогiки, методики лГтератури, лiтературознавства, критики, публiцистики («Виховна сила художньоï лператури», «Нариси з юторп методики украшсько1' лГтератури»), шдручнишв з украïнськоï лiтератури для загальноосвишх шк1л. О. М. Бiляева i О. Р. Мазуркевича поеднувала стльна праця над розквiтом украïнського слова у процес iнтеграцiï мови i лГтератури.
Звернення до наукових надбань вГтчизняних методистiв, на думку О. М. Бшяева, е одним iз шляхiв вдосконалення педагогiчноï майстерностi словесников, а вiдтак i пiдвищення ефективност навчально-виховного процесу. Як завжди, учений застерГгае вiд слiпого наслiдування досвiду, набутого ученими, учителями-словесниками, оск1льки будь-яка методика вимагае творчого використання передового педагопчного досвiду.
Проведений аналiз дае право стверджувати, що О. М. Бшяев не стояв осторонь важливих методичних проблем, одшею з яких е вивчення передового педагопчного досвiду. Хоч змiнюеться час, людство дедалi бiльше прогресуе, але проблеми залишаються тi ж. Тому доцiльним буде звернення багатьох педагопв до надбань науковця з метою тднесення рiвня навчання мови в загальноосвiтнiй школГ, що е особливо актуальним у наш час.
Л1ТЕРАТУРА
1. Беляев О. М. Мазуркевич О. Р. До 70 рiччя з дня народження (спещалкт в галузi педагопки) / О. М. Беляев // Украшська мова i лiтература в школг - 1983. - № 10. - С. 78—79.
2. Беляев О. М. Порадник учителя мови [Про роль журналу «Украшська мова i лггература в школЬ> в робота вчителiв Украши] / О. М. Беляев // Украшська мова i лГтература в школг - 1976. - № 3. -С. 73-78.
3. Беляев О. М. Про досввд ращональжй оргашзацп уроку в школах Липецько1 областа / О. М. Беляев // Украшська мова i лггература в школг - 1962. - № 3. - С. 83-86.
4. Беляев О. М. Сучасний урок мови / О. М. Беляев // Украшська мова i лГтература в школг - 1972. -№ 9. - С. 1-10.
5. Беляев О. М. За творче використання липецького досввду [учителГв] / О. М. Беляев, I. I. Ярмак // Украшська мова i лггература в школг - 1963. - № 5. - С. 3-10.
6. Украшська мова: ЕнциклопедГя / В. М. Русашвський, О. О. Титаренко, М. П. Зяблюк та ш. - К.: Укр. енциклопедГя, 2000. - 725 с.
