CC BY
100
_ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГ1КА ТА 1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ_
9. Tsybaniuk O.O. Upravlinnia systemoiu fizychnoho vykhovannia shkoliariv na Bukovyni (druha polovyna Х1Х - pochatok ХХ stolittia): avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand. ped. nauk: spets. 13.00.01 [Management of the system of physical education of schoolchildren in Bukovina (second half of the XIX - the beginning of the twentieth century): author's abstract. Dis For obtaining sciences. Candidate Degree Ped Sciences: special 13.00.01] / O.O. Tsybaniuk-Ivano-Frankivsk, 2008. 20 p.
10. Chernivetskyi universytet. 1875-1995: Storinky istorii [1875-1995: History pages.]. Chernivtsi: Rutu, 1995. 208 p.
11. Akademische Lesehalle // Czernowitzer Chronik. 1882. 18 september.
12. Akademische Lesehalle // Czernowitzer Chronik. 1881. 18 december.
13. Allgemeines Verwaltungs Archiv. Politische Vereine. Faszikel 15. Zl. 5190-74.
14. Arminia // Osterreichisher Grenzbote. 1880.ь9 august.
15. Dr. Michael Kipper// Bukowiner Bote. № 37. 1900.
16. Grünhaus S. Jubiläums-Festschriftder "Akademischen Lesehalle" an der k.k. Franz-Josephs-Universität in Czernowitz / S. Grünhaus. Czernowitz, 1900. 45 p.
17. Kaindl R.F. Die Deutschen in Galizien und der Bukowina. Frankfyrt/M. 1916. 172 p.
18. Statuten Akademische Lesehalle an der k.k. Franz Josefs-Universität zu Czernowitz.. Czernowitz, 1889. 16 p.
19. Wagner R. Alma Mater Francisco Josephina die deutschsprachige Nationalitäten Universität in Czernowitz. Festschrift zum 100. Jahrestag ihrer Eröffnung 1875 / Wagner R. München, 1979. 427 p.
УДК 37(09)
ОЛЕКСАНДР СУШИК
[email protected] кандидат педагопчних наук, доцент, Луцький нащональний техшчний ушверситет м. Луцьк, вул. Львiвська, 75
ВИТОКИ еВРОПЕЙСЬКО1 СИСТЕМИ ОСВ1ТИ: ПЕРШ1 УН1ВЕРСИТЕТИ
Дослiджено становления yHÍeepcumemcbKoi системи oceimu в добу Середньовiччя. BidMÍ4eHO унiкальнicmь iнcmumуцiйнoi системи oceimHboi сфери, притаманно'1' лише для Свропи. Показано роль Miст та унiверcumеmiв у формуванш единого ocвimнboгo простору Середнboвiччя. Наведено daHi про першi унiверcumеmu як мiжнарoднi iнmелекmуалbнi центри cереднboвiчнoi Свропи -Болонський, Паризький, Падуанський та iH. Прoаналiзoванo структуру унiверcumеmiв, mермiн навчання, cnецuфiку факулbmеmiв, юльюсть cmуденmiв. Вiдзначенo ознаки унiверcumеmу як корпорацП вuкладачiв i cmуденmiв. Вucвimленo життя i побут cереднboвiчнoгo студентства як окремо'1' cуcпiлbнo значущо'1' cпiлbнomu moдiшнboi Свропи. Зауважено неoднoрiднicmb студентського coцiуму, ix пoдiл на «верстви», еднання у «союзи», «земляцтва», «народи». Видшено cкладoвi унiверcumеmcbкoi культури, як сприяли устшному розвитку студентського самоврядування, дucцuплiнувалu, надихали до конкуренцП при навчант. Акцентовано увагу на мандрiвнoму rnoco6i життя не лише cmуденmiв, а й прoфеcoрiв. Показано вiднocuнu мiж студентами i викладачами, взаемнi права й обов 'язки, традици студентського повсякдення.
Ключовi слова: Середнboвiччя, унiверcumеm, студентство, традици.
АЛЕКСАНДР СУШИК
кандидат педагогических наук, доцент, Луцкий национальный технический ушверситет г. Луцк, ул. Львовская, 75
ИСТОКИ ЕВРОПЕЙСКОЙ СИСТЕМЫ ОБРАЗОВАНИЯ: ПЕРВЫЕ УНИВЕРСИТЕТЫ
Исследовано становление университетской системы образования в эпоху Средневековья. Отмечено уникальность институциональной системы образовательной сферы, присущей только для Европы. Показана роль городов и университетов в формировании единого образовательного пространства Средневековья. Приведены данные о первых университетах как международных интеллектуальных центрах средневековой Европы - Болонском, Парижском, Падуанском и других. Проанализирована структура университетов, срок обучения, специфика факультетов, количество студентов. Отмечены признаки университета как корпорации преподавателей и
_ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГ1КА ТА 1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ_
студентов. Освещена жизнь и быт средневекового студенчества как отдельного общественно значимого сообщества тогдашней Европы. Замечено неоднородность студенческого социума, их деление на «слои», единения в «союзы», «землячества», «народы». Выделены составляющие университетской культуры, что способствовали успешному развитию студенческого самоуправления, дисциплинировали, вдохновляли к конкуренции при обучении. Акцентировано внимание на путешествующем образе жизни не только студентов, но и профессоров. Показано отношения между студентами и преподавателями, взаимные права и обязанности, традиции студенческой повседневности.
Ключевые слова: Средневековье, университет, студенчество, традиции.
OLEKSANDR SUSHYK
candidate of pedagogical sciences, associate professor, Lutsk National Technical University Lutsk, Lvivska 75 Street
BEGINNINGS OF EUROPEAN EDUCATIONAL SYSTEM: FIRST UNIVERSITIES
This article researches beginnings of educational system in Medieval Europe. Special attention was paid to specifics of European education that separates it from other systems. There has been pointed out a remarkable growth of education along with growing of the city culture. Cities needed specialists in particular trades such as doctors and lawyers. Cities and Universities were closely connected. Having a university in the city area improved its status, importance and influence. Role of City and University and forming of medieval educational space is revealed in this article. Students, masters and doctors were traveling a lot in order to make a name for themselves, as well as to avoid municipal and religious pressure. Significant number of the best students were traveling with professors. Facts about first universities as first educational centers in medieval Europe such as University of Bologna, Paris, Padua and so on have been presented in this paper. Structure of University, duration of the course, specifics of faculties and amount of students have been analyzed. Lectures were determined as main educational stream. Requirements for students in order to get master or doctoral degree have been outlined. At that time the societies were quite effective way to organize educational process and competition between students in western European universities. Day to day life of students and professors, common responsibilities have been revealed in the article.
Keywords: Middle Ages, University, students, traditions.
У свгговш ушверситетськш спшьнот все частше звучать песимютичш погляди щодо юторично! мси традицшних утверситеив, розгублешсть перед обрисами постмодерно! ушверситетсько! освгга, яка не встигае за вимогами шформацшного суспшьства. Ниш, коли вища школа переживае затяжну кризу, багато освггтх установ вимушеш переглядати сво! тдходи щодо надання яюсно! освгги. В часи реформування освггаьо! моделi загалом i вищо! школи зокрема варто звернутися до юторичного досвiду минулого.
Зазначена проблематика перебувае в полi зору педагопв, iсторикiв, культурологiв, тому iсторiографiя теми дуже широка. Значний штерес викликають працi iсторикiв щодо розвитку середньовiчно! мюько! культури, на просторi яко! i з'являються першi утверситети, формування iнтелектуалiв епохи, дослiдження з юторп педагогiки, яю розкривають особливосп середньовiчно! вищо! освiти. Особливий ^ерес становлять роботи як зарубiжних авторiв Ж. Л.Гоффа [4], Д. К. Хайда [12], так i впчизняних дослiдникiв середньовiчно! освiти О. Галшейсько! [3], Я. 1саевича [5], В. Микитася [6], М. Самардак [8].
У впчизнянш та зарубiжнiй юторюграфп найбiльш вивченими на сьогоднi е теми, пов'язаш з виникненням i структурою унiверситетiв. Менше уваги придшено висвiтленню життя i побуту середньовiчного студентства, вiдносинам мiж студентами i викладачами, традицiям тогочасного студентського повсякдення.
Мета статт - висвiтлити процес формування зах1дноевропейсько! вищо! освiти в добу Середньовiччя, показати життя i побут середньовiчного студентства як окремо! суспiльно значущо! спiльноти тодiшньо!' Свропи.
Середньовiччя увiйшло в iсторiю як епоха великого переселення народiв, хрестових походiв, формування перших европейських унiверситетiв. Звертаючись до витоюв i генези европейсько! вищо! освгга, варто наголосити, що «формування шституцшного каркасу освiтньо!' сфери було
_ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГ1КА ТА 1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ_
унiкальним явищем, притаманним лише Сврот. Такого освiтнього зразка не юнувало нi в азiатському свт, нi у Вiзантif, не юнував вiн i в арабiв, де шституцп вищо! освiти були залежними вiд мiсцевого правителя або iмператора» [12, с. 13].
Наведена цитата вщомого дослiдника Середньовiччя Д. К. Хайда, як i його пращ, переконливо доводять, що освiтнe, етичне i полiтичне обличчя нинiшнього свгту, а також низка культурних цшностей, котрi лежать в основi сучасно! цившзацп, мають сво!м витоком «темш» часи середньовiчно! епохи.
Iсторiя розвитку европейсько! ушверситетсько! освiти пройшла тривалий шлях вiд витокiв i становлення, занепаду i вщродження до сучасного «перевизначення ролi утверсигепв», як зазначае А. Джеуна [11, с. 32]. Середнкгачт ушверситети з'явилися у вщповщь на потребу суспiльства в освт, сформувалися завдяки змiнам в умовах життя i пробудженню думки в Сврот. Виникали вони непомiтно, поступово розвиваючись, перетворилися в ретельно оргашзоваш навчальн1 заклади.
Першi унiверситети були ствтовариствами викладачiв i студентiв. На початку свого юнування вони не були прив'язаними до мiста. Професори пере!жджали з одного мiста в шше, за ними мандрували i студенти. Первинно унiверситетом називалось не примщення чи мiсце, де вщбувалося навчання, а спiльнота вчителiв i студентiв (ишуеге^ magistrorum й 8оЬо1аг1иш). У XII-XIII ст. ушверситети часто вiдносили до гiльдiй. Гiльдiя викладачiв чи унiверситет була групою людей, що проводили заняття [10].
Значне поширення освiти починаеться одночасно з розвитком мюько! культури. Мюто потребувало фахово! спещашзацл, тут завжди мали попит на свою працю лiкарi та юристи. Мiсто i ун1верситетська корпорацiя були тiсно пов'язаними. Наявн1сть унiверситету давало мiсту можливосп для розвитку торгiвлi, розширення сфери товарiв i послуг, збiльшення податюв. Одночасно з цим унiверситет залучав в мюто нових жителiв. Факт юнування ушверситету в мiстi збшьшував його статус i посилював значимють.
Формування перших европейських унiверситетiв розпочинаеться практично одночасно в кiлькох мютах. У кожного з них були сво! полгтичт та економiчнi передумови створення там унiверситету. Йдеться насамперед про такi мiста як Болонья, Париж та Оксфорд.
Незважаючи на те, що в економiчно Болонья була бшьш слабкою, н1ж iншi мiста 1талл, зокрема Падуя та Мшан, перший ун1верситет Свропи з'явився саме в цьому мiстi. Головним виявилось як розташування Болонь! (мюто знаходилось мiж сильними торгiвельними центрами i сiльськогосподарськими районами, що було важливо для забезпечення харчами велико! кшькосп населення), так i його статус як вшьно! комуни, що дозволило з часом перетворитися мюту на потужний центр торгiвлi, ремюництва i банювсько! справи. Болонья стае «одним iз перших острiвцiв буржуазних вiдносин на феодальних просторах Свропи» [3, с. 210]. Тут утверджуються новi демократичнi засади, зростае чисельнють нового суспiльного прошарку iнтелiгенцi!, який сприяв розвитку науки та мистецтва.
Вагомий внесок у розвиток освгти й культури Середньовiччя здiйснив Паризький унiверситет або Сорбонна. Його iсторiя розпочинаеться ранiше XII ст. У 1257 р. французький теолог Робер де Сорбонн заснував коледж для бщних дiтей, що поступово об'еднався з теолопчним факультетом Паризького ушверситету, який мав, о^м нього, факультети канонiчного права, вiльних мистецтв i медицини. Курс навчання складав 10 роюв. Такий порядок став зразком для багатьох шших унiверситетiв, заснованих у Середньовiччя [9, с. 214]. Саме в Паризькому утверситет вперше вiдбувся розподiл на факультети, яю очолили декани.
1ншими найстарiшими ушверситетами Свропи були Оксфордський i Кембриджський в Англi!, Саламанкський в 1спанп, Неаполiтанський в Iталi!, заснован1 в ХТТТ ст. У наступному столiттi були вiдкритi унiверситети в Праз^ Краковi, Гейдельберзi, Ерфруртi, Кельнi. У XV ст. в Сврот дiяли понад 60 унiверситетiв, з них до 25 - в 1талп, бшьше 20 - у Францп, решта - в Нiмеччинi, Англп, Iспанi!, ЧехИ', Польщi. Ц1 освгтш заклади мали самоврядування, користувалися певною автономiею щодо церкви, феодалiв i мiських магiстратiв.
Якщо однi ушверситети завдячують сво!м iснуванням папським чи королiвським постановам (такими були ушверситети в Тулузi (1229), Римi (1244), Неаполi (1224) ,Севiль! (1254) й багато iнших), то деякi з них з'явилися через незгоди в уже юнуючих ушверситетах. Так, Падуанський ун1верситет був заснований групою незадоволених студентiв Болонь!, а Кембриджський в 1209 р. -групою студенпв Оксфорда; Лейпциг вирю внаслiдок незадоволення нiмецького «народу» навчанням в Карловому унiверситетi в Празi [10].
_ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГ1КА ТА 1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ_
У подальшому назваш ушверситети вiдiгравали роль iнтелектуальних центрiв Свропи. OKpeMi з них, як Болонський i Падуанський, вирiзнялися сво1'м демократичним характером, зберiгaли крaщi трaдицiï науково1 i релiгiйноï толерaнтностi, були мостом культурного еднання мiж Заходом i Сходом, мiж католицьким, православним i протестантським свiтaми [7, с. 44].
Структура середньовiчних унiверситетiв була майже однаковою. Унiверситет мав, зазвичай, чотири факультети: артистичний (тдготовчий) з термшом навчання 5-7 рокiв, упродовж яких студенти вивчали «сiм вiльних мистецтв»; юридичний; медичний; богословський. Зaкiнчивши артистичний факультет, студенти могли вступати на iншi факультети [2, с. 3].
Основними методами занять в ушверситетах були лекци i диспути. Здебшьшого лекцiï зводились до коментування текспв Святого Письма i були двох вцщв: ординaрнi (обов'язковi), яю читали мапстри, i екстрaординaрнi (додaтковi), яю проводили бакалаври. Викладання орieнтувaлось не лише на пасивне засвоення знань: поряд з лекцiями практикувались рiзнi диспути, в яких брали участь здебшьшого професори, рiдше диспути влаштовувались для слухaчiв. Студенти виконували багато вправ, писали трактати (письмовi роботи).
Студентство, як особлива суспiльно значуща група, виникло в Свропi в XII ст. одночасно з першими утверситетами i було в той час вкрай неоднорщним як в етшчному, соцiaльному, так i вшовому вiдношеннях. Важливим елементом унiверситетськоï культури були земляцтва, братства, «народи». Так, в Болоны були чотири земляцтва, в яю об'еднувалися студенти ггалшщ, aнглiйцi, провaнсaльцi та нiмцi. Студенти Паризького ушверситету утворювали союзи за ознакою чи призначенням, а саме: «провшцн», «земляцтва» та «науки», головою яких був прокуратор. Вони дшилися на чотири групи, що представляли Франщю, Пiкaрдiю (включаючи Нiдерлaнди), Нормандда та Англiю. Студентство, опинившись в нових умовах, давало клятву землякам шдтримувати один одного [10].
Вщзначимо, що единий освiтнiй простiр, про який так багато говорять ниш, почав зароджуватися в Сврот в далею середньовiчнi часи. Острiвцi ученост - унiверситети -об'еднувалися мiж собою нерозривними зв'язками. «Юнак iз дaлекоï Швaбiï мiг провчитися рш-два у Прaзi, потiм вирушити до Парижа, отримати там диплом i влаштуватися викладачем у будь-якiй вищш школi заходу. Мандрували не тшьки ваганти-студенти, а й мaгiстри та доктори. Вони змiнювaли мiсце викладання, популяризуючи свiй авторитет, уникаючи тиску й конкурендiï мiськоï влади та зверхносп епискотв. Разом iз ними часто мандрувала краща частина студенпв у пошуках дорогоцiнних для них «перлин знання». Масове мандрування наставало з початком весни, яку ваганти натхненно оспiвувaли, недаремно ж i 1'х самих часто називали «весною Середньовiччя», «весною людства»», - пише В. Микитась [6, с. 131]. Даш вчений зазначае, що, «молодь тих чаав, мандруючи по Сврот, шукала пристойних «сiм благородних наук», зокрема мистецтва - у Париж1, гумаштарних наук - в Орлеаш, права - у Болоны, «медичних припарок» - у Салерно, маги i теологи - у Толедо» [6, с. 132].
Проте студентська молодь не завжди могла вшьно подорожувати свiтом науки. Так, Фр^дох II, заснувавши унiверситет у Неапол^ заборонив жителям мiстa вiдвiдувaти iншi вищi школи, а всiм молодикам наказав з'явитися восени на лекци, погрожуючи покарати ïхнiх бaтькiв у рaзi непокори. Щоправда, iнaкше новостворений ушверситет просто не набрав би собi студенпв [2, с. 3].
Студентський соцiум був дуже неоднорщним, всестановим. До нього входили нащадки маетних бaтькiв, повaжнi мужi-високопосaдовцi, молодi ченцi й злиденн1 бурлаки. Долучитися до науки мiг кожен охочий незалежно вiд походження, зaможностi й суспшьного стану. Критерiïв добору i вступних iспитiв тодi ще не юнувало, тому рiвень пщготовки слухaчiв в ун1верситетах був дуже рiзним. Однi вже на першому рощ навчання могли вшьно дискутувати з мапстрами, iншi ж ледве опанували грамоту в церковнiй школi.
Щцготовчим, нижчим порiвняно з iншими, вважався факультет мистецтв (або артистичний), який був переповнений «зеленою молоддю». Багато «артиспв» (слухaчiв цього факультету) здобували вщразу i нижчу, i середню освггу, вивчаючи сiм «вiльних мистецтв»: спершу граматику, дiaлектику i риторику, поим музику, арифметику, геометрiю i астрономда. Студентiв факультету мистецтв прирiвнювaли до школярiв, тому тодiшнi методи навчання i виховання дозволяли виклaдaчевi шмагати рiзкaми виховaндiв за недбашсть.
Кожен слухач прикрiплювaвся до викладача, який ставав його покровителем, захищав перед aдмiнiстрaцiею факультету, рекомендував до юпипв на науковий ступiнь. Зазвичай, шсля двох роюв навчання юнак ставав бакалавром, ще шсля двох - мапстром. Щоб досягти високого
_ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГ1КА ТА 1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ_
докторського ступени, здобути звання професора, потрiбно було заюнчити повний курс навчання в унiверситетi, присвятивши наукам значно бiльше часу - 11-13 роюв.
У середньовiчних ушверситетах лекцп подiлялися на ординарнi (важлив^ обов'язковi) та екстраординарнi (додатковi). Першi читалися вранцi, коли голова у молодi працюе краще, другi -шсля обiду й на свята. Обстановка на ординарних лекцiях була суворою, наче на богослужiннi: заборонялося переривати лекцiю запитаннями, лектор мав носити формене вбрання. Була i система покарань. За запiзнення або пропуск занять стягувався штраф (не лише з лшивого школяра, а й з несумлшного викладача). За два тижш пропусюв без поважно! причини студента могли не допустити до iспиту. Суворими були вимоги i до викладачiв. Мова лектора мала бути живою i вшьною, наче у проповiдника. За диктування ж могли позбавити права викладання на рiк. Читання лекцiй <аз пашрця» теж не схвалювалося.
Утруднював навчання великий дефiцит на книги, особливо до розвитку друку. До друго! половини XV ст. книги були рукописними i дуже дорогими, в ушверситетських аудиторiях !х замикали в залiзний футляр, що був прикований до кафедри. Лектор вщмикав книгу ключем i читав (слово lector латинською означае той, хто читае), студенти хором повторювали текст, вивчаючи його напам'ять. У всестановому середовищi студентства пiдручники були лише в руках заможних однокурсниюв, хоча теоретично школярi мали приходити на заняття з книгами. Унiверситети намагалися вiдводилися окремi години диктанту для бщних студентiв, однак повнiстю уникнути диктування не виходило [2, с. 3].
Мовою ученого захщного християнського свпу була латина. Говорити i писати студентам дозволялося лише нею. Хто опановував латинську мову, то вона ставала йому звичною i зрозумшою. Крiм того, з одного боку, латина допомагала студентам iз рiзних кра!н зрозумiти один одного, з шшого - невпiзнанно спотворювалася словами з нацюнальних дiалектiв.
Життя середньовiчного студентства було дуже цiкавим, в дечому подiбним до сьогодшшнього. Подш студентш на певнi «верстви», на думку багатьох вчених, сприяв успшному розвитку сгудентського самоврядування, дисциплшував, надихав до конкуренту! в навчаннi. У захдноевропейських школах середнього й вищого типу iснували почеснi учшвсью i стуцентсью посади, яю мали пишномовш назви: «диктатор», «мператор», «декурюн», «цензор», «директор», «шспектор» тощо.
Студенти-«диктатори» могли займати мiсце бiля кафедри професора та в потрiбний момент виручати знаннями весь клас, а в разi неправильно! вiдповiдi такий «диктатор» перемiщувався на «ослячу лаву». «1мператорами» називали студентiв, якi теж могли займати передш мiсця i вели список слухачiв, записували !хнi усшхи i прорахунки. 1з найкращих учшв призначали «авдиторiв», обов'язком яких було перевiряти домашнi завдання та самоперевiряти сво!. Порядок у класах шдтримували «декурiони». До обов'язкiв таких студенев входило, зокрема, iнформувати вчителiв про бешкетниюв i ледарiв класу. «Цензори» були дещо вищi iерархiчно, шж «декурiони», i стежили за поведшкою всiх учнiв. Призначалися «директори» та «шспектори» з бiдних родин старших клаав для нагляду за молодшими учнями з багатих родин. Вони мешкали разом зi сво!ми «вихованцями» на квартирi, допомагали виконувати уроки, супроводжували на навчання i за таку роботу отримували винагороду [1, с. 3].
«Викладачi жили на грош^ отриманi за читання лекцш, згодом посаду професора почало оплачувати мiсто. Студенти вiдiгравали роль наймачiв, укладаючи з ученим договiр про оплату освгтшх послуг та примщення для занять. Варто зазначити, що загальш аудиторi! з'явилися в ушверситетах далеко не вщразу. Болонсью професори, наприклад, збирали студентiв у себе вдома. Изшше зали для проведення лекцiй почали орендувати у городян» [2, с. 3].
Оплата за навчання обговорювалася окремо з кожним студентом або була однаковою для вшх. Професори вимушенi були постшно «рекламувати» себе, створювати хорошу репутащю, iнколи за них це робили студенти. Якщо до вiдомих викладачiв молодь йшла залюбки, то менш вщомим й авторитетним треба було докласти бiльше зусиль, щоб защкавити i заохотити студентiв. За непдну поведiнку професора могли звiльнити з посади.
Бути студентом було дуже вигщно. Середньовiчний студент звiльнявся вщ вiйськово!, житлово!, вартово!, караульно! повинносп i не платив мiсту податки. В окремих мiстах навiть був дозволений безакцизний продаж пива для студенев.
Вiдносини мiж студентами i викладачами, взаемнi права й обов'язки регулював статут, розроблений спудеями. Ректор ушверситету майже завжди обирався викладачами iз свого
_ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГ1КА ТА 1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ_
середовища. Професорiв також спочатку обирали, але по^м мюта стали надавати !м офiцiйне робоче мюце з платнею, а, KpiM того, житло i нaвiть громадянство [2, с. 3].
Жили середньoвiчнi студенти в бурсах i на приватних квартирах. Бурсами називалися гуртожитки для бщних та iнoгoрoднiх незабезпечених студенив. Вони виникли спочатку у Франци, пoтiм поширились в iнших кра!нах. Згодом у них жили не лише бщняки, а й уа спуде!. Той, хто наймав житло на сторош, вважався таким, що не належить до студентсько! громади.
У бурсi iснувaли сувoрi правила. Не можна було виходити з будiвлi без дозволу, ночувати поза межами навчального закладу, носити неформене вбрання, говорити не латиною. Носшня збро!, aзaртнi ii-ри, залицяння каралися штрафом, ув'язненням або вигнанням з ушверситету - залежно вiд тяжкосп провини. Незважаючи на всi труджщ навчання, студенти не сумували, а радши життю, сво!й молодосп, веселилися вiд душ1. Особливо це стосувалося мaндрiвних студенпв, якi переходили з мтста в мiстo в пошуках знань, хороших виклaдaчiв i можливостей заробити на прожиття.
Таким чином, Середньoвiччя зробило значний внесок у формування i розвиток европейсько! системи освгти. Сьoгoднi, коли нaукoвцi свгту працюють над створенням глобально! стратеги освгти, формуючи тим самим мiжнaрoдний oсвiтнiй прoстiр, звернення до ютори становлення перших европейських унiверситетiв та !х рoлi в суспiльствi допоможе врахувати специфшу й oсвiтнi традици культурних регioнiв i передусiм европейського.
Л1ТЕРАТУРА
1. Антощук Л. Шлях до свгтла знань. Украшсьш школяр1 та студенти (спуде!) у XVI - першш третиш XVII ст. / Л. Антощук // День. - 2005. - № 77.
2. Бажал А. Служитель Вакха, «мученик науки»: середньов1чний студент? / А. Бажал // Дзеркало тижня. - 2006. - № 1 (580).
3. Галшейська О. В. Виникнення англшських ушверситепв: передумови та причини / О. В. Галшейська // Науков1 записки НаУКМА. Т. 20: Спец. вип. у 2 ч. Ч. 1. - К, 2002. - С. 208-212.
4. Гофф ле Ж. Интеллектуалы в средние века; пер. с фр. А. М. Руткевича / Ж. ле Гофф. - 2-е изд. -СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 2003. - 160 с.; Гофф ле Ж. Цивилизация средневекового Запада; пер. с фр.; общ. ред. Ю. Л. Бессмертного / Ж. ле Гофф. - М.: Издат. группа Прогресс, Прогресс-Академия, 1992. - 376 с.
5. 1саевич Я. Освгтнш рух в Укрш'ш XVII ст.: схвдна традищя i захвдш впливи / Я. 1саевич // Кшвська старовина. - 1995. - № 1. - С. 2-9.
6. Микитась В. Давньоукрашсьш студенти i професори / В. Микитась. - К.: Абрис, 1994. - 288 с.
7. Подокшин С. До джерел вищо!' освгти / С. Подокшин, М. Рогович // Ввд Вишенського до Сковороди. - К. 1972.
8. Самардак М. М. Ушверситети як фактор шституювання захщноевропейсько! науки / М. М. Самардак, М.М. Кобилинська // В1сник Житомирського державного ушверситету 1меш 1вана Франка. - 2003. - Вип. 11. - С. 3-7.
9. Хейзинга И. Осень Средневековья / И. Хейзинга. - М.: Наука, 1988. - 323 с.
10. Шафф Ф. Виникнення i розвиток ушверситепв в Сврот / I. Шафф. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.forumeast.eu/ua/sektsii/obrazovanie/proiskhozhdenie-universitetov-filipp-shaff
11. Geuna A. European universities: An interpretive history / A.Geuna. - Limburg, 1996 - 56 p.
12. Hyde J. K. Universities and Cities in Medieval Italy // The University and the City. From Medieval Origins to the Present / ed. by T.Beuder. New York; Oxford: Oxford University Press, 1988. P. 13-21.
REFERENCES
1. Antoshchuk L. Shlyakh do svitla znan'. Ukrayins'ki shkolyari ta studenty (spudeyi) u XVI-pershiy tretyni XVII st. [Way to the light of knowledge. Ukrainian schoolchildren and students (students of) in the XVI -the first third of the XVII century] / L. Antoshchuk // Day. - 2005. - № 77.
2. Bazhal A. Sluzhytel' Vakkha, «muchenyk nauky»: seredn'ovichnyy student? [Servant of Bacchus, «a martyr of science»: medieval student?] / A. Bazhal // Zerkalo nedeli. - 2006. - № 1 (580).
3. Galilee O. V. Vynyknennya anhliys'kykh universytetiv: peredumovy ta prychyny [The emergence of English universities: the background and causes] / O. V. Galilee // Scientific notes NaUKMA. Vol. 20: Spec. Issue 2 h. Part 1. - Kyiv, 2002. - P. 208-212.
4. Jean le Goff. Yntellektualy v srednye veka; per. s fr. A. M. Rutkevycha [Intellectuals in srednye century; per. s fr. AM Rutkiewicz] / J. Le Goff. - 2nd ed. - SPb.: Publishing House of St. Peterborough. University Press, 2003. - 160 p.; Jean Le Goff. Civilization srednevekovoho West; Lane. s fr.; Society. Ed. Yu. L. Bessmertnoho / J. Le Golf. - M.: Yzdatelskaya group Progress, Progress-Academy, 1992. - 376 p.
_ЗАГАЛЬНА ПЕДАГОГ1КА ТА 1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ_
5. Isayevych J. Osvitniy rukh v Ukrayini XVII st.: skhidna tradytsiya i zakhidni vplyvy [Educational movement in Ukraine XVII: Eastern tradition and Western influence] / J. Isayevych // Kievan antiquity. -1995. - № 1. - P. 2-9.
6. Mykytas V. Davn'oukrayins'ki studenty i profesory [Of old students and professors] / V. Mykytas. - K.: Outline, 1994. - 288 p.
7. Podokshyn S. Corneal M. Do dzherel vyshchoyi osvity [The sources of higher education] / S.Podokshyn, M. Corneal // From Vyshensky to Pans. - K. 1972.
8. Samardak M. M. Universytety yak faktor instytuyuvannya zakhidnoyevropeys'koyi nauky [Universities as a factor instytuyuvannya Western Science] / M. M. Samardak, M. N. Kobylynska // Bulletin Zhytomyr State University named after Ivan Franko. - 2003. - Vol. 11. - P. 3-7.
9. Heyzynha I. Osen'Srednevekov'ya [Middle Ages Fall] / I. Heyzynha. - M.: Nauka, 1988. - 323 p.
10. Philip Schaff. Vynyknennya i rozvytok universytetiv v Yevropi [The emergence and development of universities in Europe] [Electronic resource] - Access: http://www.forumeast.eu/ua/sektsii/obrazovanie/proiskhozhdenie-universitetov-filipp-shaff.
11. Geuna A. European universities: An interpretive history / A. Geuna. - Limburg, 1996. - 56 p.
12. Hyde J. K. Universities and Cities in Medieval Italy // The University and the City. From Medieval Origins to the Present / ed. by T.Beuder. New York; Oxford: Oxford University Press, 1988. P. 13-21.
УДК 373.091.2:94(477.85)
ОЛЕНА ДЕМ'ЯНЧУК
[email protected] асшрант,
Житомирський державний ушверситет iменi 1вана Франка м. Житомир, вул. Велика Бердич1вська, 40
ЗМ1СТ I ФОРМИ ОРГАН1ЗАЩ1 НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В Г1МНАЗ1ЯХ БУКОВИНИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XIX СТОЛ1ТТЯ)
Проаналiзовано навчальний процес в цiсарсько-королiвських гiмназiях Буковинського краю в другiй половинi Х1Х ст. Розглянуто i показано вплив вiденського уряду на змiст i форми органiзацii навчального процесу в гiмназiях Буковини в складi Австро-Угорсько'1' iмперii. Розкрито особливостi гiмназiйноi освiти в гiмназiях через ii змiст, який вiдображений в навчальних планах, програмах, тдручниках тощо, а також форми i методи органiзацii навчального процесу. Вказано двi форми навчально'1' роботи - колективну та iндивiдуальну. Вiдзначимо, що традицiйними методами навчання в гiмназiях були наочнi, словеснi i робота з тдручником. Здшснено анализ навчальних програм державно'1' гiмназii в Чернiвцях у зазначений перiод, завдяки чому висвiтлено сутнiсть i складовi навчального процесу в гiмназiях. Зроблено висновок, що основним завданням гiмназiй Буковини у Х1Х ст. було пiдготувати випускникiв з належним рiвнем знань до вступу в унiверситет.
Ключовi слова: гiмназiя, середня освiта, навчальний процес, Буковина.
ЕЛЕНА ДЕМЬЯНЧУК аспирант,
Житомирский государственный университет имени Ивана Франко
г. Житомир, ул. Большая Бердичевская, 40
СОДЕРЖАНИЕ И ФОРМЫ ОРГАНИЗАЦИИ УЧЕБНОГО ПРОЦЕССА В ГИМНАЗИЯХ БУКОВИНЫ (ВТОРАЯ ПОЛОВИНА XIX ВЕКА)
Проанализирован учебный процесс в императорско-королевских гимназиях Буковинского края во второй половине XIX в. Определено влияние венского правительства на содержание и формы организации учебного процесса в гимназиях Буковины в составе Австро-Венгерской империи. Раскрыты особенности гимназического образования в гимназиях через содержание, которое отражено в учебных планах, программах, учебниках и т. д. а также формы и методы организации учебного процесса. Указано две формы учебной работы - коллективную и индивидуальную. Отметим, что традиционными методами обучения в гимназиях были наглядные, словесные и работа с учебником. Осуществлен анализ учебных программ государственной
