CC BY
244
УДК 342.25 (477)
М. В. Примуш, доктор пол^ичних наук, професор
1ДЕОЛОГ1ЧНА КРИЗА УКРАШСЬКИХ ПОЛ1ТИЧНИХ ПАРТ1Й
Присвячено анал1зу фактор1в, тенденций та причин ¡деолог1чног кризи сучасних пол1тичних парт1й в Украгм. Узагальнено теоретичний досв1д досл1дження ¡деолог1чних криз фах1вцями зах1дног та в1тчизняног полтолог1чног думки. Доведено, що ¡деолог1я виступае тим явищем, яке необх1дно трансформувати в1дпов1дно до сощально-полтичних вимог сустльства, оскыьки саме воно еруш1йною силою сприйняття ¡деологИ
Ключовi слова: ¡деолог1я, ¡деолоячна криза, пол1тична парт1я, демократ1я, громадянське сустльство.
Актуальтсть проблема. Укра!нський досвщ трансформацп пол^ично! системи поставив перед укра!нськими пол^ичними париями новi суспшьнопол^ичш виклики, узагальнення яких можна сформулювати таким чином: «побудова сощально справедливо! та правово! держави». Виконання цього завдання, як показуе досвщ посткомушстичних кра!н Свропи (Польща, чехiя, Угорщина), вимагае вiд партiйних лiдерiв побудови тако! ушверсально! щеологл, яка б, з одного боку, урахувала щнносп захщно! версп лiберально! демократа (прозорi вибори, проведення виборiв за певними стандартами), а з другого — риторика партп вщображала б нащональну специфiку певно! кра!ни. На нашу думку, що пщкршлюеться дослiдженнями класика з нащональних питань Е. См^а, нацiональна специфiка при цьому не повинна утворюватися штучно, а, навпаки, мае виступати складовою одиницею загально! трансформацп поряд iз такими елементами сощально-пол^ичного життя, як економiка, культура, традищя, право [1, с. 51]. Наведена теза в пол^ичнш наущ сьогодення одержала назву «природний стан речей» лiберальнодемократичного суспiльства, згiдно з яким тд полiтичною партiею розумiеться об'еднання громадян iз метою реалiзацii суспiльно-полiтичних iнтересiв на державному рiвнi шляхом побудови правово! та сощально справедливо! держави (ушверсальна iдеологiя) [2, с. 167]. 1ншими словами, сучасний демократичний розвиток призвiв до щеолопчно! кризи класичних iдеологiй (консерватизм, лiбералiзм, соцiал-демократiя, соцiалiзм, комунiзм, нацiоналiзм, неоконсерватизм, неолiбералiзм) шляхом звуження розбiжностей мiж ними. На практицi це призводить до виникнення щеолопчного «вакууму» пол^ичних партiй (комунiсти зараз за щеолопчними ознаками схожi на лiбе-
© Примуш М. В., 2014
ралiв, i навпаки, лiберали все бiльше розумiються iз соцiалiстами). В Укршш окреслена ситуацiя визначаеться схожою, але шшою тенденцiею. Вiтчизняна iдеологiчна криза, на наш погляд, i це пiдкрiплюеться дослiдженнями С. Коночук та С. Яроша, стосуеться переважно партп влади, яка змшюе сво! щеолопчш принципи залежно вiд пол^ично! ситуацп в кра!ш та власного рейтингу напередодш виборiв [3, с. 27]. Також, як це неодноразово вiдмiчав С. Рахманш, партiя влади в Укра!ш, незважаючи на сво! базов1 iдеологiчнi принципи (соцiал-демократiя Сощал-демократично! партп (об'еднано!), правий нацiоналiзм «Нашо! Укра!ни», регiоналiзм Партп регiонiв), здiйснюючи владу, вщходить у бiк помiркованого нацiоналiзму й апелюе до нащонально! ще! шляхом орiентащ! на евроiнтеграцiю [4].
Отже, центральною проблемою представленого дослщження е аналiз факторiв та тенденщй, що призвели до появи в Укра!ш iдеологiчного «вакууму», характерною рисою якого виступае синтез державницьких щей з нащоналютичними та радикально лiвими. Цю
ситуащю ми прoпoнyeмo назвати iдeoлoгiчнoю кризoю пoлiтичниx партiй в Укршш через таю причини:
- втизняними та заxiдними пoлiтoлoгами встанoвлeнo, щo сyчаснi украшсью партл найчастiшe e «прoтoпартiями» (абo «квазшартсями») i фoрмyються навтго лiдeра абo пeвнoï фiнансoвo-прoмислoвoï групи з мeтoю фoрмyвання дeржавнoï пoлiтики, тoмy iдeoлoгiчнi принципи вiдxoдять на другий план, а ïx мюце пoсiдаe гiбридна iдeoлoгiя, щo oб'eднye oкрeмi пoлoжeння класичниx iдeoлoгiй в eдинy «квазiiдeoлoгiю»;
- oкрeслeна ситуащя призвела дo тoгo, щo в украш^^му партiйнoмy бyдiвництвi здiйснився парадoкс, сyтнiсть якoгo пoлягаe y тому, щo пoлiтичнi партп все бшьше вiдxoдять вiд ще'1 представництва штерейв грoмадян i будуються як приватш пeрeдвибoрчi пiдприeмства [5].
AHanÍ3 останнгх дослджень i публЫацш. Репрезентована прoблeматика багатo в чoмy e нoватoрськoю й тoмy ще пoтрeбye дoдаткoвoгo вивчення, прoтe вoна активнo дoслiджyeться як в Укршш, так i за ïï межами. Систематизувавши iснyючi напрацювання з oбранoï теми в Укршш, ми встанoвили, щo зазначена прoблeма дoслiджyeться за багатьма кутами зoрy. У дoслiджeнняx В. Бебика, M. Обyшнoгo, С. Кoнoчyк, M. Примуша, С. Пшизoвoï, Ю. Шведи, С. Ярoша пoлiтична партiя та ïï iдeoлoгiя рoзглядаються y кoнтeкстi класичнoгo визначення пoлiтичнoï партп, яке сфoрмyлював ще Mакс Вебер: «це грoмадянська oрганiзацiя, яка ствoрeна з метою завoювання та рeалiзацiï влади» [6, с. 198]. Iншi дoслiдники (С. Раxманiн, В. Шeйнoв) рoзглядають iдeoлoгiю пoлiтичнoï партп як пeрeдвибoрчий тoвар, який вирiшye вiдразy два завдання: з oднoгo бoкy, партся намагаeться пoдoбатися «всiм вiдразy» i вистyпаe на нeсyмiсниx пoзицiяx oднoчаснo (сoцiальнo справедлива держава та риншва eкoнoмiка Партп рeгioнiв абo рин^ва eкoнoмiка та державне регулювання «УДАРу» В. Кличка) [7, с. 92], а з другого — iдeoлoгiя пoлiтичнoï партп в Укршш ствoрюeться як нeoбxiдний кoмпoнeнт при ïï рeeстрацiï i тoмy iдeoлoгiчнi принципи фoрмyються «залeжнo вiд ситуацп» [7, с. 124]. 1деться прo те, щo партiйнe кeрiвництвo вiдкритo не вистyпаe на пeвниx iдeoлoгiчниx пoзицiяx, залишаючи за свoïми активiстами правo самoстiйнo вислoвлювати пeвнi iдeoлoгiчнi принципи (яскравим прикладoм цьoгo слyгye прес-^нференщя M. Левченка y 2007 р., де вш вiдкритo виступив за говну iнтeграцiю з Рoсieю, незважаючи на те щo Партия регюшв y тoй самий час oбрала шляx eврoiнтeграцiï). Така ситyацiя з iдeoлoгieю пoлiтичнoï партп y пeрexiдниx сyспiльстваx, за M. Mиxальчeнкo, e нoрмoю [8], oскiльки в такиx випадкаx жoдна пoлiтична сила не змoжe рeфoрмyвати важливi сфери держави y шнтексп лише oдниx iдeoлoгiчниx кoнстрyкцiй, якi, за M. Дмитрен^, виступають y двox вимiраx: iдeoлoгiя як частина дyxoвнoгo життя суспшьства та iдeoлoгiя як рiзнoвид свiдoмoстi грoмадян. Рeзyльтатoм таш'1' думки стала пoява стрyктyрниx eлeмeнтiв iдeoлoгiï, яю e найбiльш уразливими для iдeoлoгiчниx криз:
- нацioнальна безпека i незалежшсть (здатнiсть iдeoлoгiï пoбyдyвати вдалу систему заxистy нацioнальнoгo прoстoрy вщ iнфoрмацiйниx, пoлiтичниx, eкoнoмiчниx та тшик зoвнiшнix/внyтрiшнix загрoз);
- eкoнoмiчний рoзвитoк i дoбрoбyт грoмадян (здатнiсть iдeoлoгiï пoбyдyвати ефективну мoдeль eкoнoмiки, яка спрoмoжна задoвoльнити пoтрeби сyспiльства);
- свoбoда, права людини, кoнститyцiйний пoрядoк (здатнiсть iдeoлoгiï пoбyдyвати ефективну сoцioкyльтyрнy та пoлiтикo-правoвy систему, в якш грoмадяни мають мoжливiсть максимальнo рeалiзyвати свoï права) [9, с. 12].
На наше перегнан™, рeпрeзeнтoвана система не спрoмoжна дати вiдпoвiдь на гoлoвнe запитання: яка ж з юнуючик пoлiтичниx iдeoлoгiй спрoмoжна рeалiзyвати зазначен1 принципи (xoча вoни й мають абстрактний xарактeр, прoтe це не заважаe 1'м викoнyвати ч^ю фyнкцiï представництва грoмадськиx iнтeрeсiв)? При цьoмy вважаeмo за пoтрiбнe внести тeoрeтикo-мeтoдoлoгiчнe рoз'яснeння. Пoпри те щo в пoлiтичнiй наyцi iснyють функцюнальш рiвнi iдeoлoгiï пoлiтичниx партiй (тeoрeтикo-кoнцeптyальний,
прoграмнo-пoлiтичний та актyалiзoваний), в Укршш фyнкцioнальнo iдeoлoгiя пoлiтичниx партiй не викoнye жoднoгo з ниx, а це вимагаe вiд дoслiдника вiдiйти вщ традицiйнoгo уявлення структури iдeoлoгiï i рoзглядати лише тeoрeтичний змiст iдeoлoгiчнoгo спектра сyчасниx пoлiтичниx партiй [9, с. 13]. Саме в цьoмy й пoлягаe Mema ща статп. Дoсягнeння ща мети ставить на пoрядoк денний нeoбxiднiсть рoзглянyти структуры рiвнi iдeoлoгiï бiльш дoкладнo та сфoрмyлювати ïx спeцифiкy в Укршш.
Bu^ad основного Mamepiany. Перший, тeoрeтичнo-кoнцeптyальний, рiвeнь iдeoлoгiï рoзглядаe ïï як прирoдy кoрiнниx iнтeрeсiв сyспiльства y виглядi сoцiальнo-пoлiтичниx та мoральнo-кyльтyрниx iдeалiв, щo фoрмyють iдeoлoгiчнy дoктринy. Другий, прoграмнo-пoлiтичний, трансфoрмye кoрiннi iдeали пeршoгo рiвня y практичну плoщинy (гасла, прoграмнi настанoви, вiдпoвiднi вимoги), щo вимагаe yxвалeння yправлiнськиx рiшeнь та стимyлюe пoвeдiнкy грoмадян. Hарeштi, третш рiвeнь, актyалiзoваний, xарактeризye oсвoeння сyспiльствoм нoрм i принципiв iдeoлoгiï, щo фoрмye певний стан пoлiтичнoï свiдoмoстi [9, с. 13-14]. Складнiсть украись^ спeцифiки пoлягаe y тoмy, щo сyспiльствo не ставить перед пoлiтичними партiями пeвнi сoцiальнo-пoлiтичнi вимoги, як це рoблять сyспiльства Hiмeччини, ^льщ^ США та iншиx кршн сталoï дeмoкратiï, 6o саме через вимoги наведена нами сxeма маe працювати. На наш пoгляд, ситyацiя в Укрш'ш e парадoксальнoю. Замiсть iдeoлoгiчниx iдeалiв тут фoрмyються iдeали пeрeдвибoрчиx кампанiй, щo свiдчить прo двi пeршoпричини кризи iдeoлoгiï. З oднoгo бoкy, це систематичне уникнення пoлiтичними партiями рoбoти з eлeктoратoм, а з другого, як уже зазначалoся, нездатшсть сyспiльства аргументувати свoï вимoги та iнтeрeси. Як наслiдoк, вибoри y населення — фoрма зарoбiткy, i не e вже дивнoю наявнiсть на вибoраx пoрyшeнь, пoв'язаниx iз прямим (дoвибoри y Василькoвi — 2013) та непрямим пiдкyпoм вибoрцiв (пeрeдвибoрча кoмпанiя Лeoнiда чeрнoвeцькoгo — 2006) абo адмiнiстративним тисшм (мiсцeвi вибoри — 2010 y Дoнeцькiй oбластi) [10].
Для рoзв'язання пoставлeнoï прoблeматики дoслiджeння i з метою уникнення суто тeoрeтичнoï аргументацп кризи iдeoлoгiï украш^к^ пoлiтичниx партш прoпoнyeмo видiлити кризи лiвoï та правoï пoлiтичнoï iдeoлoгiï укранськик пoлiтичниx партiй i oкрeмo прoаналiзyвати пбридну iдeoлoгiю партп влади. Рoзглянeмo ïx дoкладнiшe.
Kpu3a лiвоï iдeологiï. через те, щo Украша — нeзамoжна краша за сoцiальнo-eкoнoмiчними пoказниками, пoпyлярнiсть «лiвиx» e лoгiчнoю. Прoтe представники лiвoï iдeoлoгiï сьoгoднi перебувають y дуже гoстрiй кризi. Сyтнiсть oстанньoï пoлягаe y xарактeрi рoбoти лiвиx партiй з eлeктoратoм та, на нашу думку, значнш кiлькoстi партш, яю прямo (Кoмyнiстична партiя Украши), oпoсeрeдкoванo (Сoцiалiстична партся Украши) штюють щй К. Mаркса абo виступають з критикoю iснyючиx лiвиx (Прoгрeсивнi сoцiалiсти), не прoпoнyючи при ^owy власниx iдeoлoгiчниx принципiв. Окрeмo украшсьм пoлiтoлoги нагoлoшyють, щo фyндамeнтoм iдeoлoгiчнoï кризи лiвиx e ïx oрieнтацiя на Радянський Сoюз як щеальну мoдeль пoбyдoви сyспiльства, пoпyлiстська риторика (наприклад, усунення «кримiнальнoï влади»), вiдстoрoнeнiсть вiд акцiй прoтeстy (щo, на наше перешнання, e втiлeнням навт пoпyлiстськиx гасел y реальне життя) та так звана «кабiнeтна», штучна iстoрiя твoрeння лiвиx партiй абo на рyïнаx КПРС (КПУ), абo пeрeдвибoрчий прoeкт (Кoмyнiстична партiя Украши (oнoвлeна) та Партiя Н. В^рен^ «Hарoдна oпoзицiя») [8]. На наш пoгляд, лiвi пoлiтичнi партiï сьoгoднi не мають тeндeнцiй рoзвиткy як суто iдeoлoгiчниx партiй. Так, з oднoгo бoкy, вoни дeмoнстрyють спадкoeмнiсть iдeй Mаркса, а з другого — украшсью лiвi не дeмoнстрyють рoбoтy з eлeктoратoм, залишаюсь лише силoю «прoтeстнoгo eлeктoратy», який не пiдтримye нi владу, нi oпoзицiю. Hатoмiсть лiвi кра1н Заxiднoï €врoпи являють сoбoю oднy з найвпливoвiшиx пoлiтичниx сил, щo активнo вирiшye трyдoвi кoнфлiкти мiж рoбoчими та рoбoтoдавцями, пoстiйнo кooрдинyють акцiï прoтeстy з прoфспiлками, тoбтo мoжyть гарантувати права прoлeтарiатy навiть в yмoваx лiбeральнoï мoдeлi eкoнoмiки [8].
Kpu3a пpaвоï iдeологiï. Праву iдeoлoгiю в Укршш oтoтoжнюють iз нацioналiстичними париями, i це, на нашу думку, не e чимoсь алoгiчним. На ^ристь цьoгo гoвoрить
щеолопчний спектр правих партш, якi представлен переважно ультраправим вектором (ВО «Батьювщина», ВО «Свобода», УНА-УНСО, Народний Рух Украши та iH.) i стоять на радикальних позищях укршшзаци сощально-полпичного i культурного життя в Укршш. Криза тут криеться у тому, що украшсью нацiоналiстичнi сили постшно наголошують на евроштеграци та слщуванш европейським цiнностям демократи, що мае вимагати вщ них уникнення конфронтаци з тими самими комунiстами i шукати компромiс i3 представниками як шших полiтичних сил, так i з нацiональними меншинами. Натомiсть iншi партл правого спектра намагаються заповнити названу шшу радикалiзацii соцiально-полiтичного життя «альтернативним проектом» («УДАР» В. Кличка, «Народна парпя» В. Литвина, «Украша, вперед» Н. Королевсько", «Сильна Украша» С. Тшпка). Названi парти стоять на позищях европейських щнностей демократа, популяризують Украшу та «украшське» (наприклад, «УДАР» В. Кличка, який, за П. Бурд'е, конвертуе символiчний каттал свого лщера у полiтичний проспр) [11]. Але в силу загально'1 невизначеностi украшсько1 нащональнох традици альтернативы проекти хоча й користуються стабшьним електоральним попитом на рiвнi 10- 15 %, однак реально'1 альтернативи не пропонують, залишаючись лише ситуативним явищем украшсько1 полiтики (про що яскраво свщчить злиття альтернативних проекпв iз «партiями влади»).
гiбридизацiя полiтичноi iдеологii. Ця тенденцiя притаманна не тшьки Укршш, а й шшим крашам пострадянського простору. Здiйснивши шлях трансформаци вiд тоталпарнох системи до демократичного розвитку, пострадянський проспр зпкнувся з дуже складною та специфiчною проблемою — повiльними темпами модершзаци полiтичних iнститутiв. Це призвело до того, що на ментальному рiвнi населення Украши та iнших пострадянських держав на практицi виявилося неготовим до прийняття лiберальних цiнностей, що призвело до суспшьно-полпичного замовлення на сильного лщера. Тобто, обираючи на виборах полпичну силу, населення вщдае перевагу не певнiй щеологи, а суб'ективним якостям лщера (вольовий, харизматичний, хазяйновитий). Натомють сама щеолопя партл до виборiв i пiсля виборiв зазнае серйозних трансформацiй. Укра'1'нська практика зазначено'1 трансформацii бере свiй початок iз часiв першо'1 каденц11 Президента Леонща Кучми. Партiя влади того часу (Сощал-демократична партiя Укра'1'ни (об'еднана)) стояла на позицiях класичних положень европейсько'1 соцiал-демократii — соцiальна справедливють при вiльних ринкових вiдносинах, брала на себе функщю створення в Укрш'ш середнього класу й ототожнювала себе iз соцiалдемократами Нiмеччини, Францп, Польщi та iнших европейських краш. Проте пiсля виборiв 1998 р. парпя здiйснила трансформацiю сво'х поглядiв: спочатку пiдiграваючи укра1нським нацiоналiстам, яю виступали критиками та супротивниками ще популярних тодi комунiстiв, а попм, у 2006 р., партiя виступила активним критиком украшського нацiоналiзму в складi блоку «Не Так!». Схожий, але дещо iнший крок здшснила «Наша Укра!на» Вiктора Ющенка. Так, у 2002 р. ця парпя наголошувала на помiрковано-радикальному укра1нському нацiоналiзмi, у 2006 р. вона стала бшьш радикальнiшою, а у 2007 р. виступила вже з критикою сво'х союзниюв по нацiоналiстичному табору — «Блоку Юли Тимошенко».
Названа тенденщя притаманна й нишшнш парти влади — Партii регiонiв, котра здшснила трансформащю вiд регiональноi парти, яка у своему базовому електоральному регюш (Схщ та Пiвдень Украши) заповнювала щеолопчний вакуум мiж комушстами та представниками великого капiталу. За часи президентсько! каденцii Вiктора Януковича вона здшснюе трансформацiю у сощал-демокрапю, де акцентуеться переважно на сощалютичних цiнностях ( збiльшення податкiв, збшьшення державних соцiальних гарантiй ).
Отже, пбридизащя тут криеться в тому, що полпична партiя, яка перебувае у влад^ трансформуе сво! щеолопчш погляди залежно вiд електоральних симпатш електорату. Однак не можна говорити, що парпя повинна завжди стояти на позищях конкретно! iдеологii постшно. Бшьш того, сучасш тенденц11 глобалiзацii вимагають вiд партiй створення бшьш унiверсальноi iдеологii, яка сто1ть на позищях толерантносп,
антисем^изму, сощально'1 захищеностi громадян. Але тут йдеться не про те, що комушсти повиннi стати нацiоналiстами, навпаки — ушверсальна iдеологiя вимагае вщ полiтичних сил пошуку компромiсу та точок порозумшня i розумiння того, що при владi вони вщповщають за соцiально-полiтичний та культурний розвиток краши. В Укршш цього поки що не спостер^аеться: бiйки в парламент пiд час сесiйних зайдань, блокування трибуни, руйнування технiчного забезпечення законотворчосп у Верховнiй Радi стали нормою. При цьому таю виклики для пол^ичних партш, як сошальний захист населення, захист населення вщ наслiдкiв торговельних вiйн iз Ройею, вплив iнформацiйних воен на масову свщомють украшщв та iноземцiв (антиреклама Свро-2012 р. в Укршш), залишаються без вiдповiдi.
Висновки. По-перше, щеолопчна криза стосуеться нездатностi полiтичних партш запропонувати сощуму не тiльки певний щеолопчно-цшшсний iдеал, а ще характеризуеться вщсутшстю у них чiткого розумшня фундаментального положення демократа — захисту прав громадян. По-друге, брак щей стосуеться вйх пол^ичних партiй без винятку, навт комунiстична iдеологiя захисту роб^ничого класу, незважаючи на свою актуальшсть у перехiдних суспiльствах, залишаеться лише теоретичною конструкцiею, яка не може бути реалiзована з двох причин — сучасш тенденцп глобалiзацii, що розмивають iдеологiчнi межi мiж всiма iдеологiями, та загальна нездатшсть укршнських лiвих полiтичних сил (навт за умов перебування у парламентськш бiльшостi з владою) реалiзувати хоча б частину сво'х iдейних положень. По-трете, кшькюна представленiсть кожного щеолопчного спектра аж нiяк не говорить про яюсть у справах захисту штерейв прихильникiв лiбералiв, соцiалiстiв чи нашоналютсв. Навпаки, значна кiлькiсть щеолопчно однакових полiтичних партiй слугуе найбшьшим виявом ix кризи, оскiльки вщсутшсть едностi в побудовi iдеологiчних цшностей актуалiзуе питання загроз нацiональнiй безпещ. По-четверте, ведучи мову про щеолопчну кризу полiтичних партiй в Укршш, ми маемо справу вiдразу з комплексом криз, а саме: сучасш процеси глобалiзацii вимагають орiентацii пол^ичних сил на унiверсальну модель щеолопчних принципiв (що руйнуе саму щеолопю), i тому ця криза стосуеться самих пол^ичних партiй, якi не готовi вiдповiсти на виклики сучасносп. По-п'яте, укршнський електорат, маючи понад 200 пол^ичних партiй, залишаеться без шструмештв впливу на полiтичнi процеси, оскшьки, з одного боку, велим пол^ичш сили е виразниками штересу крупного капiталу та певних груп тиску, а з другого — дрiбнi полiтичнi сили не спроможш конкурувати на рiвних iз крупними полггичними силами як через обмеження фшансових ресурсiв, так i невизначену природу власних щеолопчних принципiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. См1т Е. Нацюнал1зм: теор1я, щеолопя, ютор1я : пер. з англ. / Е. Смгг. - К. : К. I. С., 2004. - 170 с.
2. Артемов Г. Политическая социология / Г. Артемов. - М., 2000. - 405 с.
3. Коночук С. Партшна система Украши: щеолопчний вишр / С. Коночук, С. Ярош ; Укр. незалеж. центр полгг. дослщж. - К. : Агентство Украша, 2010. - 76 с.
4. Рахманш С. час «бика» [Електронний ресурс] / С. Рахманш. - Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/internal/chas-bika-_.html.
5. Причины кризиса идеологий [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //www .sunhome.ru/philosophy/ 15667/p1.
6. Кравченко А. И. Социология : учеб. для вузов / А. И. Кравченко. - М. : Акад. проект, 2002. - 508 с.
7. Шейнов В. П. Пиар «белый» и «чёрный»: Технология скрытого управления людьми / В. П. Шейнов. - М. : АСТ ; Минск : Харвест, 2006. - 672 с.
8. Кризис левой идеологии [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://news.liga.net/articles/politics/530799-krizis-levoy-ideologii.htm.
9. Дмитренко М. А. 1деолопя та ii вплив на суспшьство / М. А. Дмитренко // Трибуна. - 2005. - № 11-12.- С. 12-14.
10. Поляков В. Технологи машпуляцш на мюцевих виборах [Електронний ресурс] / В. Поляков, Я. Макггра. - Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/ articles/2010/07/13/5217894/.
11. Бурдье П. Социальное пространство и генезис «классов» / П. Бурдье // Социология социального пространства. - СПб. : Алетейя, 2007. - С. 14-48.
ИДЕОЛОГИЧЕСКИЙ КРИЗИС УКРАИНСКИХ ПОЛИТИЧЕСКИХ ПАРТИЙ
Примуш М. В.
Посвящено анализу факторов, тенденций и причин идеологического кризиса современных политических партий. Обобщен теоретический опыт исследования идеологических кризисов специалистами западной и отечественной политической мысли. Доказано, что идеология выступает тем явлением, которое необходимо трансформировать в соответствии с социально-политическими требованиями общества, поскольку именно оно — движущая сила восприятия идеологии.
Ключевые слова: идеология, идеологический кризис, политическая партия, демократия, гражданское общество.
IDEOLOglCAL CRISIS OF UKRAINIAN POLITICAL PARTIES
Prymush M. V.
Research is devoted to the analysis of factors, tendencies and the reasons of ideological crisis of modern political parties. The author generalized theoretical experience of research of ideological crises by experts of the western and domestic political thought. It is proved that the ideology acts as that phenomenon which needs to be transformed in compliance of socio-political requirements of society as it acts as a driving force ofperception of ideology.
Key words: ideology, ideological crisis, political party, democracy, civil society.
