CC BY
452
Вкник Нацюналъного ушверситету «Юридична академiя Украши iменi Ярослава Мудрого» № 3 (22)
2014
УДК 324
I. О. Полщук, професор, доктор полггичних наук, професор;
В. К. Лур'е, студентка
ПОЛ1ТИЧНА КУЛЬТУРА
ПОСТСОЦ1АЛ1СТИЧНИХ УКРА1НИ ТА ПОЛЬЩ1: ОСОБЛИВОСТ1 ТРАНСФОРМАЦ1Й
Розглянуто полтико-кулътурний аспект постсощалжтичного транзиту в Украгм та Полъщ1. У пор1внялъному контекст/ розкрито складний процес пол1тико-кулътурних трансформаций у двох слов'янсъких крагнах. Зроблено базовий висновок, що на грунт1 политично! кулътури формуетъся усв1домлення тдивгдами нацгоналъно! /дентичност/ — усвгдомлення себе громадянами едино! держави.
Ключовi слова: пол1тична кулътура, постсоц1ал1стичний транзит, Украгна, Полъща, громадянсъка свгдомгстъ, нацгоналъна гдентичтстъ.
«Полтична кулътура», «полтична свiдомiстъ» i «полтична iдеологiя» належать до ключових понять пол^ологп. Як явища суспшьного життя вони мютять чуш^ й теоретичш, щннюш й нормативы, рацiональнi й пiдсвiдомi уявлення громадян, якi допомагають Гм усвщомити й розвинути всебiчнi зв'язки з шститутами влади й мiж собою щодо участ в управлiннi суспшьством i державою.
Актуальтсть даног тематики пов'язана з тим, що при виникненш необхщносп знайти вiдповiдь на питання, що постають у зв'язку зi здiйсненням курсу на створення демократичного поличного ладу в постсощалютичних кранах, слiд звертатися до проблематики пол^ично'Г культури. Саме стан останньоГ впливае на характер полiтичних шститу^в, полiтичних процесiв та пол^ично'Г системи в цшому.
Розроблетсть питання щодо перетворення пол^ично'Г культури постсоцiалiстичних краГн у науковiй лiтературi залишаеться вщкритою, у зв'язку з цим недостатнш обсяг матерiалу було проаналiзовано для того, щоб робити системнi та всеохоплюючi висновки. Питанням пол^ично'Г культури взагалi та особливостей Г! трансформацп займалися Г. Алмонд, С. Верба, Р. Дж. Далтон, С. Головаха, В. Григор'ев, Н. Панша, О. Рудакевич, В. Матусевич та ш.
Мета данЫ статтi полягае у тому, щоб дослщити особливостi трансформацш пол^ично! культури постсоцiалiстичних Украши та Польщi та виокремити аналогiчнi та рiзноманiтнi риси змiн у 1х полiтичних культурах.
© Потщук I. О., Лур'е В. К., 2014
Виклад основних положень. Термш «пол^ична культура» був упроваджений до наукового об^у в XVIII ст. шмецьким фшософом 1оганом Готфрiдом Гердером. З того часу вш у рiзних iнтерпретенцiях використовуеться багатьма полiтичними мислителями. Концептуальну розробку цього поняття було розпочато в американськш пол^ологл у 19501960 рр. Опрацьовуючи теор^ полiтичних систем, представники бiхевiоральноi школи першими пiдкреслили, що полiтичнi системи вiдрiзняються одна вiд одно! не тшьки правовими нормами та шституцшною структурою, але й культурою. Класичне визначення поняття «пол^ична культура» було дано Габрiелем А. Алмондом i Г. Бенхаймом Пауеллом у 1х працi «Порiвняльна полггика». За 1х визначенням, полтична культура — типова, штегральна характеристика iндивiдуального чи колективного сощального суб'екта та соцiальних шститу^в, суспiльства в цiлому, що фшсуе рiвень розвитку 1х пол^ично! свщомосп, пол^ично! дiяльностi та поведiнки [5, с. 267-289].
Ширшi трактування включають до культури полiтичнi iнститути. Вважаеться, що якщо на шдивщуальному та груповому рiвнях культура виступае як едшсть пол^ично! свiдомостi i поведшки, то на рiвнi соцiальному вона мае бути доповнена культурою функщонування шститутсв, що складають полiтичну систему суспшьства.
У зв'язку з цим пол^ичну культуру можна визначити як сукупнють вiдносно стiйких i типових для будь-яко'1 спiльноти або шдиввдв орiентацiй та моделей поведiнки, що юторично склалися, стосовно пол^ично! системи, а також типових моделей функщонування шститупв, яю складають цю систему.
Полтична культура - явище неоднорщне. Вона функцiонуе на загальному (полтична культура суспiльства), груповому та шдивщуальному рiвнях.
Полiтичну культуру суспiльства слщ розглядати як органiчну частину бшьш широко'1 загальнонацiональноi культури, 11 специфша детермiнована особливостями iсторичного досвiду i нацiонального характеру, комплексом соцiально-полiтичних i економiчних факторiв, особливостями геополiтичного положення краши, природними факторами. Як п складовi елементи виступають полiтичнi традицп, щй, концепци, дiючi норми пол^ично! практики, що формувалися протягом багатьох поколшь.
^л^ична кyльтypа xаpактеpизye кoнкpетне сyспiльствo (англiйське, нiмецьке, у^аш^ке), тoмy, вpаxoвyючи специфiкy нацioнальнoгo xаpактеpy, ментальнiсть наpoдy, мoжна гoвopити npo самoбyтнiсть пoлiтичниx кyльтyp piзниx ^^rn [6, c. 127].
Але як саме пoлiтична кyльтypа впливае на сyспiльствo та шго тpансфopмацiï, oсoбливo кoли йдеться npo пoстсoцiалiстичнi ^rn™? Давайте poзглянемo на пpикладi У^аши та ^льщь
Рoзгляд пoльськoгo дoсвiдy пpoxoдження пoстсoцiалiстичнoгo тpанзитy мае незапеpечне значення для сyчаснoï У^аши. Пoльща е чи не пеpшoю кpаïнoю кoлишньoгo сoцiалiстичнoгo блoкy, де pадикальнi екoнoмiчнi, шщальш та пoлiтичнi pефopми пpивели дo тиx pезyльтатiв, на якi спoдiвалися ïx iнiцiатopи. Пoльща яскpавo пpoдемoнстpyвала ефективний пpиклад демoнтажy тoталiтаpнoгo pежимy чеpез poзвитoк iнститyтiв мiсцевoгo самoвpядyвання та iндивiдyальнoï iнiцiативи гpoмадян. Пopiвняння електopальниx пpактик в У^шт та ^льщ^ у ^mrax, якi мали пpактичнo iдентичнi стаpтoвi yмoви для здшснення демoкpатичниx pефopм, дoзвoляe ^аще зpoзyмiти тpаeктopiю ïx пoлiтичнoгo тpанзитy, пopiвняти та викopистати кopисний дoсвiд ефективниx пеpетвopень [4, с. 2].
Якщo гoвopити npo У^ашу, то етшчна ментальнiсть е пpoдyктoм взаeмoдiï piзнoманiтниx чинникiв на iстopичнoмy шляxy нацп. Вiдoмий ук pаïнський псиxoлoг, який пpoживаe за кopдoнoм, Oлександp Кульчицький видiляв такi oснoвнi факт^и фiлoгенези y^^m^^'i' нацп: pасoвий, геoпсиxiчний, iстopичний, кyльтypoмopфiчний, сoцioпсиxiчний, а та^ж кoлективне пiдсвiдoме. Якщo poзглядати oнтoгенез ментальнoстi (iндивiдyальний poзвитoк бyдь-якoгo opганiзмy вiд заpoдження дo кiнця життя), тo мoжна видiлити зoвнiшнi та вну^шш фактopи-yмoви: внyтpiшнi — фiлoгенетична спадкoвiсть, oбсяг i глибина життeвoгo дoсвiдy, piвень самoактyалiзацiï та oсoбливoстi poзвиткy oкpемиx псиxiчниx фyнкцiй; зoвнiшнi — тpадицiï poдини, змiст i фopми взаeмoдiï з pефеpентнoю гpyпoю, пеpвинним кoлективoм, педагoгiчним кoлективoм, зашбами масoвoï iнфopмацiï та iн. Отже, фopмyвання ментальнoстi oсoби мoже кopигyватися piзними чинниками. Певнoю мipoю це стосуеться i великиx сyспiльниx rpyn, сyспiльства в цiлoмy.
Якi ж oснoвнi pиси y^^m^^i' ментальнoстi? У цiлoмy мoжна пoгoдитися з думшю академiка О. В. Kиpичyка, щo ментальнoстi y^^m^^ro наpoдy властивi чoтиpи системoтвopчi oзнаки: iнтpoвеpсивнiсть вищиx псиxiчниx фyнкцiй у спpийняттi навкoлишньoï дiйснoстi, щo виявляеться в зoсеpедженoстi oсoби на фактаx i пpoблемаx внyтpiшньoгo, oсoбистiснoiндивiдyальнoгo свiтy; кopдoцентpичнiсть, щo пpoявляeться в сентименталiзмi, чyтливo стi, емпатл, любoвi дo пpиpoди, в
тсенному фольклор^ яскравiй обрядовостi, естетизмi народного життя, культуротворчостi; анархiчний iндивiдуалiзм, що виявляеться в рiзних формах вщцентрового, партикулярного прагнення до особистоГ свободи, без належного прагнення до державносп, коли бракуе ясних цшей, достатньоГ стiйкостi, дисциплiни й оргашзованосп; перевага емоцiйного, почуттевого над волею та штелектом, перевага морального буття над iнтелектуальним у вiдношеннi до екзистенщального значення [2, с. 187-191].
Пол^ична культура, як i ментальнють, мае дiяльнiсну природу. Полiтичнi щеали, традици, стереотипи мислення i поведшки формуються в процесi пол^ично'1 дiяльностi, е ГГ результатами. З шшого боку, соцiальне призначення пол^ично'1 культури, ГГ функцп проявляються саме в процес пол^ично'1 дiяльностi. Справа в тому, що ефективна пол^ична дiяльнiсть i полiтичний процес у цшому можуть вiдбуватися лише на основi певно'1 сукупностi досягнень культурного освоення полггичних вiдносин. Як немае пол^ично'1 культури без пол^ично'1 дiяльностi, так не може бути пол^ично'1 дiяльностi без пол^ично'1 культури. Цi мiркування допомагають обгрунтувати вiдповiдь на запитання, коли зародилася, з якого часу функщонуе украшська полiтична культура.
Iсторiя показуе, що ментальнiсть украшщв мае визначальний вплив на таю основш риси Гх пол^ично'1 культури: волелюбшсть, демократизм, миролюбнiсть, толерантнiсть, а також зверхнють особистих iнтересiв над загальнонародними, пол^ичний конформiзм, схильнiсть до анархiзму, мiжусобноi боротьби. Однак виникають запитання: що в ментальносп укра'1нсько'1 нацп е головним, визначальним? Якi з особливостей украшського свiтосприйняття породжують позитивш, а якi — негативнi риси украшсько'1 полiтичноi культури?
Вiдомий украшський вчений Володимир Янiв у сво'1'х дослiдженнях зробив висновок, що украшщ за сво'1'м психологiчним складом е народом захщного, европейського типу, тодi як росiяни — схiдного, азшського. Для европейських народiв, стверджуе вш, характерний гармонiйний розвиток усiх основних духовних функцiй людини: розуму, почутпв i волi. Вони перебувають у постшному напруженнi, активному впливовi один на другий, у динамщ, але й одночасно в рiвновазi. Це породжуе постшну активнiсть, рухливiсть i динамiзм европейця.
Для пояснення особливостей укра'1'нського iндивiдуалiзму, його «вибуялого характеру» В. Яшв звертае увагу на геопол^ичну, культурну та психологiчну «межовють» Укра'1'ни. Укра'1'на найбiльше з европейських народiв вiддалена вiд Захiдноi Свропи i перебувае на межi двох свтв — Схiдного i Захщного. Тому вона вщчувае постiйний вплив схщно'1 культури. А для Сходу властива перевага почутпв над розумом i волею. Ось чому
у^ан^кий iндивiдyалiзм, не кoнтpoльoваний poзyмoм, не oпанoваний вoлею, надтo кеpoваний пoчyттями, закoнoмipнo веде дo згyбниx наслiдкiв [2, с. 192-194].
З opигiнальним пiдxoдoм дo пoяснення специфши yкpаïнськoï ментальнoстi та ïï впливу на пoлiтичний пpoцес виступив Вoлoдимиp Kизима. Пoдiляючи нацп та ïx ментальнoстi на класичнi та некласичш, вчений дoxoдить виснoвкy, щo У^ашу слiд вiднести дo некласичниx, маpгiнальниx сyспiльств. Для oстаннix xаpактеpним е те, щo сoцiальнo-екoнoмiчнi та iншi пpoцеси poзвиваються в ниx пiд дieю не внyтpiшнix, а зoвнiшнix чинникiв. «Некласичшсть yкpаïнськoï ментальнoстi, — пише В. Kизима, — випливае з iстopичнoï маpгiнальнoстi y^^m^^ro суспшьства». Oсoбливiсть У^аши пoлягаe в тому, щo вoна, як пpавилo, не була нi центpoм, ш пеpифеpieю, i майже пoстiйнo знаxoдилась мiж piзними деpжавнo-пoлiтичними пoлюсами, на лшп ïx пpoтистoяння, в ^mpi ïx бopoтьби, включаючись дo складу то oднieï, тo iншoï деpжави. Тoмy для У^аши xаpактеpний нестшкий стан, пoстiйне маневpyвання i балансування на межi pизикy. Це, на думку дoслiдника, iстoтнo вплинyлo на псиxoлoгiю наpoдy, йoгo дyxoвнi, пoлiтичнi та iншi фopми життeдiяльнoстi. Так, «у пoлiтицi маpгiнальний стан У^аши виявився в наявнoстi piзниx iнтеpесiв, yстpемлiнь, iдеoлoгiй, у стpyктypаx влади, в oснoвi якиx були opiern^iï на piзниx сyсiдiв. Це велo дo pегioнальниx poзбiжнoстей i непopoзyмiнь, а тo й дo тяжкиx наслiдкiв, oдним з якиx була p^ira...» Отже, впливoм маpгiнальнoгo складника ментальнoстi y^^m^^ro наpoдy пoяснюeться наявшсть у йoгo пoлiтичнiй кyльтypi сyбкyльтyp, opieнтoваниx на цiннoстi тиx чи шшик сyсiднix нацiй та деpжав.
Koнцепцiя ця пoяснюe такoж юнування фенoменy так званиx <^ox opieнтацiй». Це — «бopoтьба двox пoзицiй, пpедставники якиx у складниx сyспiльнo-пoлiтичниx ситyацiяx сxильнi надавати виpiшальнoгo значення абo власнoмy наpoдy, йoгo енеpгiï, здiбнoстям, абo зoвнiшнiм силам».
Сучасш тpансфopмацiï в пoлiтичнiй кyльтypi У^аши пoв'язанi з маpгiнальнiстю. Маpгiнальний стан У^аши пoзначився i на змют нацioнальнoï щй. Укpаïнцi впpoдoвж столггь мpiяли пpo те, як би в^ватися з oбiймiв свoïx «дoбpoзичливиx» сyсiдiв. Тoмy, як pезoннo зауважуе В. ^зима, специфiка нацioнальнoï iдеï yкpаïнськoгo наpoдy пoлягаe в тому, щo це iдея не твopчoстi, а свoбoди, яка дoсить часто poзyмieться як стиxiя вiльнoстi i pyйнyвання. Opieнтацiя на «незалежнiсть вщ» е стiйкoю ментальнoю настанoвoю, яка спpямoвye активнiсть yкpаïнцiв гoлoвним чинoм у напpямкy дoлання, pyйнацiï iснyючoгo стану pечей i значнo менше стимулюе деpжавoтвopення.
Нащя, яка довго перебувала тд шоземним гнiтом i культура яко'1 пiддавалась тотальному нищенню, починае набувати нових ментальних рис. У не'1 розвиваеться мiмiкрiя, тобто здатнiсть пристосуватись до чужих порядив, формальне сприйняття суспшьних iдеалiв i норм, консерватизм як споаб захисту й збереження власних етнiчних рис, комплекс «меншо'1 вартосп». Досвiд Украши показуе, що полiтична культура поневолено'1 нацп дедалi бiльше характеризуеться конформiзмом, забуттям власних традищй i символiв, насиченням суспшьно'1 свiдомостi та суспiльних вiдносин чужоземними щнностями i нормами, посиленням аморальних проявiв та рабсько'1 психологи. У цшому можна зробити такий висновок: ментальшсть наци, яка тривалий час не мала власно'1 державностi i перебувала в неволi, серйозно деформуеться. На глибинному рiвнi психiки продовжують функщонувати власнi ментальнi риси, але на них починають нашаровуватись набут в умовах неволi ментальнi настанови. Останн все бiльше блокують, деформують i витiсняють компоненти нащональнох ментальносп. Аналогiчнiй трансформаци пiддаеться i пол^ична культура. Тому не дивно, що в нитшнш украшськш полiтичнiй культурi функцiонуе стiйкий компонент проросшськох субкультури, який часто устшно конкуруе iз власне украшськими полiтичними цiнностями.
Якщо поневолена нащя стае об'ектом тривалого полггичного панування кiлькох держав або тд iноземний вплив потрапляе певна и територiя, то рiзнi частини одного етносу виробляють особливi риси ментальносп. На цiй основi формуеться i специфiка пол^ично'Г культури рiзних нацiональних регiонiв, що стае серйозною перепоною на шляху побудови соборно'1 держави.
Проголошення державного суверенiтету Украши в 1991 р. припинило певною мiрою д^ негативних чинникiв на свщомють i полiтичну поведiнку укра'1'нського народу. Але набу^ в минулому риси ментальносп й культури ще довго будуть продукувати вщповщш суспiльнi вщносини, iдеали та орiентацii. Недаремно фахiвцi приходять до висновку, що пол^ичну культуру посткомунiстичноi Укра'1'ни в цшому слщ визначати як «авторитарну з деякими демократичними i тоталiтарними компонентами». Головним засобом подолання негативних рис та деформацш украшсько'1 ментальностi та пол^ично'1 культури повинна стати реалiзацiя велико'1 спiльноi мети нацii - побудова суверенно'1, соборно'1 i демократично'1 укра'1нсько'1 держави. Крайнiй iндивiдуалiзм буде подолано формуванням демократичних суспшьних вщносин та правовоТ держави, в якш iндивiдуальна свобода буде органiчно поеднана з громадянськими обов'язками i вiдповiдальнiстю. Вiдродження украхнськох нацii i державносп подолае комплекси «меншовартостi», «кривди», очистить украшську душу вiд рабськох психологи, змщнить моральнiсть суспiльства.
6
Включення Украши до свiтового ствтовариства, активна мiжнародна спiвпраця та конкуренты вiдносини зроблять украшщв бiльш цшеспрямованими, монолiтними i прагматичними. Усi щ об'eктивнi чинники повиннi бути тдсилеш i доповненi повсякденною осв^ньо-виховною роботою серед усiх верств населення державними шститущями, полiтичними партiями, церквами, навчальними закладами, засобами масовоi шформацп, всieю свiдомою украшською громадськiстю.
Пол^ична культура — явище динамiчне, вона змшюеться разом з розвитком суспшьства, хоча змiни культурних цiнностей, традицш вiдбуваються значно повiльнiше, нiж змши технологiчних, економiчних i соцiальних сторш життя. Це зумовлено специфiчним поеднанням у культурi консервативних i динамiчних компонентiв, нового i старого. Консервативний компонент виражають традицп, в яких концентруеться минулий пол^ичний досвiд. Традицп забезпечують спадкоемнiсть у функцiонуваннi пол^ичних систем. Реформа суспiльства — це реалiзацiя нових iдей, тобто шноващя. II механiзм включае в себе як знищення старого i звичного, так i ствердження нового. Ц процеси можуть набути форми конфлшту мiж звичними системами вiрування, традищями i новою системою цiнностей i норм. Тому головною проблемою будь-яко'1' реформаторсько'1' дiяльностi е знаходження оптимального стввщношення традицiй та iнновацiй. Виражаючи собою силу iнерцiйну, традицiя здатна паралiзувати будь-яку реформу, перетворити п у протилежнiсть — контрреформу. Таким чином, урахування культурного фактора е важливим при аналiзi перетворювальних процесiв, що вiдбуваються у суспшьста [6, с. 129-132].
Якщо вести мову про полiтичну культуру Польщ^ то можна стверджувати, що вона суттево вiдрiзняеться вiд укра'1'нсько'1'. По-перше, географiчно Польща розташована ближче до розвинутих европейських краш, яю впливали на не'1' та, вщповщно, на 11 полiтичну культуру. По-друге, ми можемо говорити про певну насичешсть поличного ринку та кшькють партiй, що представляють воутингову пол^ичну систему. За вказаними критерiями характерною рисою електорально! культури Польщi е надлишкова пропозицiя на нацiональному поличному ринку (зареестрованi близько 300 партш — здебiльшого невеликих локальних структур) [4, с. 6]. Кшьюсть пол^ичних партiй вiдбивае певним чином пол^ичну iдеологiю населення. Це свiдчить про несформовашсть електоральних уподобань, а з шшого боку, про вiдсутнiсть у пол^ичнш культурi полякiв консервативних настанов, що дае змогу крш'ш досить динамiчно розвиватися [4, с. 6-7]. По-трете, в Польщi вдало була проведена «шокова тератя», пiд час яко! було укладено згоду нащонально! пол^ично! елiти в питаннi про вибiр стратегiчного курсу розвитку краши. Проведення
7
ефективно'1 «шоково'1 терапп» спричинило i кyльтyрно-iдеологiчнi трансформацп в щеологп населення.
Для бшьш глибокого осмислення змстовно"1 сyтностi рiзних типiв пол^ично"1 культури необхiдно звернyтися до класично1 типологл, запропоновано1 видатним американським полiтологом Г. Алмондом. Вш виокремив такi рiзновиди пол^ично"1 культури: патрiархальнy, чи приходську, пiдданськy, чи пiдкорення, та активютську, чи культуру yчастi. Патрiархальна, або приходська, культура детермшуе полiтичне життя громадян замкнутими межами 1хнього приходу, де вищий рiвень полiтичних знань мае священик. Громадяни орieнтyються головним чином на мiсцевi цiнностi — общину, рщ, клан, плем'я. Обiзнанiсть та полiтичнi зв'язки релтйно"1 громади або патрiарxальноï родини зовсiм слабю. Знання про полiтичнy систему у члешв спiльноти повнiстю вiдсyтнi, пол^ичш орieнтацiï не вiдокремленi вiд економiчних та релiгiйних. Звiдси виникають таю ознаки, як апол^ичшсть, байдуж1сть, апатся до державних справ та нацшешсть майже виключно на родиннi справи та справи свое громади. В оаб з патрiархальною культурою немае шяких очiкyвань, пов'язаних iз самою пол^ичною системою. Такий тип пол^ично"1 культури вiдповiдаe доiндyстрiальномy сyспiльствy.
Пщданська культура передбачае досить розвинyтi та жорстю зв'язки мiж керiвниками та ïx пiдлеглими. Характеризуеться пасивним ставленням громадян до пол^ично"1 системи. При цьому превалюють зв'язки за схемою «згори — вниз». Влада мае вщлагоджений мехашзм встановлення цiнностей та норм, видачi директив, яким yd зобов'язаш пiдкорятися пiд страхом покарання або позбавлення благ. Тут особа вже орieнтована на пол^ичну систему та пов'язуе з нею сво"1 очiкyвання, але разом з тим побоюеться санкцш з ïï боку. Такий тип полiтичноï культури вщповщае iндyстрiальномy сyспiльствy.
Культура yчастi характеризуеться розвинутими, але не суворими, а гнучкими, часто не прямими, а опосередкованими зв'язками мiж суспшьством та державою з ефективним зворотшм зв'язком (громадська думка). Тут е дieвими як директиви, що надходять згори, так i участь громадян у виробленш пол^ичних ршень. Громадяни вмшо артикулюють сво"1 iнтереси та через вибори, групи штереав, полiтичнi партл чинять вплив на полiтичний процес. Цей тип полiтичноï культури вщповщае постшдус^альному сyспiльствy Свропи та Пiвнiчноï Америки [5, с. 291— 294].
Отже, за критерieм типологiï пол^ичних режимiв полiтичнy культуру дослiджyваниx нами краш можна класифiкyвати таким чином. У наших кранах: у Польщi та Украïнi — натепер юнуе маргiнальна (у сенсi
„неусталена") пoлiтична кyльтypа. У Пoльщi в oснoвнoмy сфopмyвалася лiбеpальнoдемoкpатична пoлiтична кyльтypа, яка збеpiгаe певний сoцiалiстичнo-етатистський кoмпoнент. В Укpаïнi пiсля «Пoмаpанчевoï pевoлюцiï» 2004 p. фopмyeться пoчаткoва демoкpатична пoлiтична кyльтypа з ^евалюванням oлiгаpxiчниx тенденцiй, автopитаpнi нашаpyвання пoпеpедньoï епoxи пoвiльнo пoчали вiдстyпати, фopмyються деякi пеpедyмoви для вiднoвлення нацioнальнoï демoкpатичнoï тpадицiï.
У pеальнiй пoлiтичнiй дiйснoстi, на думку Г. Aлмoнда, пoлiтична кyльтypа бyдь-якoгo сyспiльства е ^мбшащею iз декiлькox типiв пoлiтичниx кyльтyp. Для демoкpатичнoï iндyстpiальнoï пoлiтичнoï системи xаpактеpним е таке пoeднання: 60 % гpoмадян е пpедставниками актив^сь^ кyльтypи, 30 % — п^дан^ш^ 10 % — патpiаpxальнoï; для автopитаpнoï iндyстpiальнoï спiввiднoшення е зoвсiм iншим: лише 5 % pепpезентyють активiстськy кyльтypy, 85 % — тдданську i 10 % — патpiаpxальнy; для автopитаpнoï пеpеxiднoï системи спiввiднoшення е таким: 10 % гpoмадян належать дo актив^сь^ кyльтypи, 60 % — дo п^дан^^ i 30 % — дo патpiаpxальнoï; i наpештi, для демoкpатичнoï дoiндyстpiальнoï системи xаpактеpним е спiввiднoшення - 5, 40 та 55 % [5, с. 98]. Зазначеш пpoпopцiï мають дoсить yмoвний xаpактеp та мoжyть дещo змiнюватися, але в пpинципi вoни виpажають xаpактеp спiввiднoшення piзниx титв пoлiтичнoï кyльтypи в piзниx сyспiльстваx [3, с. 142].
Таким чином, у нашoмy випадку мoжемo шнстатувати, щo демoкpатичний пoтенцiал сyчасниx У^аши та Пoльщi е неoднакoвим. Koprnra маeмo шукати в пoлiтичнiй тpадицiï циx ^^rn. У^аша мае свoepiднy демoкpатичнy тpадицiю i в пеpспективi — демoкpатичний пoтенцiал нацioнальнoï пoлiтичнoï кyльтypи. Гoлoвне завдання пoлягаe в тому, щoб вiднoвити, pеанiмyвати нацюнальну демoкpатичнy тpадицiю Укpаïнy, «пoвеpнyти» гpoмадян у лoнo ïx пpиpoдниx нацioнальниx пoлiтичниx настанoв, якi були ^шаманы ïx пpащypам. Пoльща менше зазнала автopитаpниx та тoталiтаpниx нашаpyвань у власнш пoлiтичнiй кyльтypi чеpез менш тpивалy належнiсть дo автopитаpнoгo pежимy, пpивнесенoгo ззoвнi Радянським Сoюзoм тсля Дpyгoï свiтoвoï вiйни. Важливу демoкpатичнy poль вiдiгpала пoльська катoлицька цеpква, яка виступила oплoтoм нацioнальнoï пoльськoï тpадицiï та нiвелювала вплив на пoлiтичнy кyльтypy пoлякiв кoмyнiстичнoï iдеoлoгiï. Натoмiсть iгнopyвати автopитаpнi нашаpyвання в ментальнoстi пoльськoгo наpoдy теж не мoжна, вoни збеpiгають свoю кoндицiю i дoтепеp, щoпpавда пoстyпoвo втpачаючи свiй вплив [4, с. 9].
Персnекmивний напрям дoслiдження пoлягаe в тому, щo неoбxiднo пpoаналiзyвати сучасний стан тpансфopмацiйниx впливiв та спpoгнoзyвати
Гх майбутнiй вплив на пол^ичну культуру постсоцiалiстичних УкраГни та Польщу Значення пол^ичноГ культури у пол^ичнш системi суспiльства визначаеться ГГ функщями, перш за все ГГ здатшстю виступати фактором, що iнтегруе суспшьство. Загальноприйнят полiтико-культурнi цiнностi, стандарти поведшки i традицп об'еднують людей у межах единоГ полiтичноi системи, вiдрiзняють одне суспiльство вiд iншого. На базi полiтичноi культури формуеться усвщомлення iндивiдами нацiональноi iдентичностi — усвщомлення себе громадянами единоГ держави.
Л1ТЕРАТУРА
1. Волошин О. Государство только начинается: Отчет по итогам «круглого стола» по вопросам гос. строительства в Украине // Эксперт. - 2006. - 23-29 окт. - С. 64-69.
2. Полгголопя: курс лекцш : навч. noci6. - Тернопiль, 2004. - 236 c.
3. Полiщук I. О. Виборчий процес як детермшанта сучасно! полiтики // Полiт. менеджмент. - 2005. - № 3. - С. 137-146.
4. Полщук I. О. Електоральна культура постсощалютичних Укра!ни та Польщi:
верси типолопзаци [Електронний ресурс] / I. О. Полщук. - Режим доступу: http: //www .ispi.com .ua/index.php?artid=439.
5. Сравнительная политология: Мировой обзор : учеб. пособие : пер. с англ. / Г. Алмонд, Дж. Пауэлл, К. Стром М. и др. - М. : Прогресс, 2002. - 547 с.
6. Юрш М. Ф. Полгголопя : навч. поаб. / М. Ф. Юрш. - К. : Дакор, КНТ, 2006. - 416 с.
ПОЛИТИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА ПОСТСОЦИАЛИСТИЧЕСКИХ УКРАИНЫ И ПОЛЬШИ: ОСОБЕННОСТИ
ТРАНСФОРМАЦИЙ
Полищук И. А., Лурье В. К.
Рассмотрен политико-культурный аспект постсоциалистического транзита в Украине и Польше. В сравнительном контексте раскрыт сложный процесс политико-культурных трансформаций в двух славянских странах. Сделан базовый вывод, что на основе политической культуры формируется осознание индивидами национальной идентичности — осознание себя гражданами единого государства.
Ключевые слова: политическая культура, постсоциалистический транзит, Украина, Польша, гражданское сознание, национальная идентичность.
THE POLITICAL CULTURE OF POST-SOCIALIST UKRAINE AND POLAND: TRANSFORMATION FEATURES
Polishchuk I. О., Lurie V. K.
Consider the political and cultural aspects of post transit in Ukraine and Poland. In a comparative context reveals a complex process of political and cultural transformations in the two Slavic countries. Done basic conclusion that on the basis ofpolitical culture shaped by individuals awareness of national identity — an awareness of themselves as citizens of a single state.
Key words: political culture of post-socialist transit, Ukraine, Poland, civic consciousness, national identity.
