CC BY
21
Brotherhood, which prompted the Ukrainian intellectuals to discuss the organization of Sunday schools with teaching there Ukrainian language, including Scripture. Textbooks were needed for this, especially for the study of the Book of Books.
Poetry rehash of the 10 Psalms of David into Ukrainian language has been implemented by Taras Shevchenko in 1845, some psalms were translated by P. Gulak-Artemovskij. P. Moraczewskij dared to effect extremely difficult work such as Bibletranslation into Ukrainian literary language. Later P. Kulish made Bible translation into Ukrainian language. He systematically worked on the translation and was convinced that the greatest luminaries of European literature should be the achievement of Ukrainian literature.
Keywords: Bible, national idea, national factor, writers, translators, Ukrainian translations of the Bible, the world literary classics in Ukrainian translation.
УДК 821.512.161-3
I. В. Прушковська
1БН С1НА Й М1МАР С1НАН - ПРОТОТИПИ МОДЕРНО1 ТУРЕЦЬКО1 ДРАМИ
У cmammi проанал1зовано п'еси сучасних турецьких драматург1в, прототипами головних герогв яких е eidoMi представники icламського ceimy епохи cepedrnoei44H 1бн CiHa й Мiмар Стан. Опрацьовано бioграфiчний модус драм «1бн Ста», «Величний Стан», «Стан» та «Я - Мiмар Стан». Розглянуто питання пошушв драматургами нових естетичних ресурЫв усередиш традицтног бioграфiчнo'г драми.
Клю^о^^ слова: бioграфiя, прототип, протаготст, турецька драма.
У 80-ri, 90-ri рр. ХХ ст. драматургия Туреччини переживала тематичну кризу жанру на ™ пол^ичних та економiчних проблем, що спричинило викоренення драматурпчних творiв, як торкалися важливих сощальних питань. 3i сцен театрiв почали зникати трагедп, натомють основний репертуар складався з водевшв та бульварних гуморесок. Ставилися також юторичш драми Орхана Асени «Гюррем Султан», Турана Офлазоглу «Божевшьний 1брапм», «Селiм III», п'еси на непол^ичну тематику Октая Аращжи, Октая Рiфата, Реджепа Бшьпнера. Також з'являлися й нов^ молодi драматурги, таю як Адем Атар, Ерхан Гьокгюджу, Ерман Джанатан, Мемет Байдур, Муратхан Мунган, Тургай Нар, мистецью пошуки яких схилялися до бiографiчноi тематики.
Опрацювання бiографiчного модусу модерно! доби у турецькш драматурги е порiвняно новим для украшського сходознавства, спещальних наукових розвщок з цього питання наразi не юнуе, i цим зумовлюеться актуальшсть обрано! теми. Об'ектом дослщження е художньо-бiографiчнi п'еси, в яких прототипами протагошспв е вiдомi представники юламського св^у епохи середньовiччя 1бн Сiна й Мiмар Сiнан.
Лiтературна рецепцiя турецько! модерно! драматурги у площинi бiографiчних образiв е досить фрагментарною, про що свщчить обмежений список iмен турецьких науковщв, якi торкалися проблем розвитку турецько'1' бiографiчноi лiтератури, а саме Джеват Чапан, Севп Граф, Севда Шенер.
П'еси Хакана Алтинера, Турана Офлазоглу, Тургута Озакмана, Ремзi Озчелка репрезентують iндивiдуальнi авторськi новацп в бiографiчному модусi турецько!
драматурги модерно! i постмодерно! доби.
В основi сюжетно! лшп «1бн Сши» Ремзi Озчелiка - мiфологiзована бiографiя, що спираеться на рецепщю життевого i творчого шляху вщомого у всьому свiтi лiкаря, фшософа 1бн Сiни, завдяки якiй драматург зм^ зобразити особистiсть прототипу досить переконливо, але у той же час полемiчно. Перед нами постае 1бн Сша як лiкар, винахщник, вчений, гуманiст i як амейна людина, батько. Вже з перших рядюв п'еси ми бачимо доброзичливого, м'якого характером Сшу, який тклуеться про свого нiмого пацiента Дехдука:
Дехдук: Ги, гу...
Ста: Ти знову зголодтв?... Зараз прийде моя дружина, принесе гсти, я тоб1 все вгддам [7, с. 3].
(Заходить дружина. Дехдук накидаеться на гжу)
Аяна: Ти ж теж погж, а то дивись, не лишиться.
Ста: Хай в1н спочатку погсть.
Аяна: Як ти це терпиш?
Ста: Не будь такою, прошу. Ти ж знаеш, в1н м1й перший пащент. У нього тод1 була гарячка. Але ж в1н одужав, дякувати Аллаху [7, с. 4].
У розмовi з дружиною вимальовуеться образ Сши-вченого, який захоплено розповщае про багатющу бiблiотеку емiра Бухари, у якш йому пощастило працювати за дозволом самого емiра Мансура:
Ста: Я не розум1в Ар1стотеля... але тут я знайшов пращ Фарабг. Коли я прочитав гх, я став краще розумти пращ Ар1стотеля. Аяно, це таке м1сце! Тут можна побачити й почути, як сперечаються самI Фараб1 й Ар1стотель. 1хн1 думки все живуть, хоч самих вже нема... Найбшьшим могм бажанням було потрапити до ще'г б1бл1отеки. I нарешт1 це сталося [7, с. 8-9].
Бiографiчний культ, побудований на науковому шляху 1бн Сши, проявляеться у розмовi протагошста з учнем i товаришем Джюзщжаш, з правителями Кабусом i Шемсуддевле:
Ста: Дай-но мет цей прилад (тдзорну трубу).
Джюзiджанi: Вчителю, але ж це просто труба.
Ста: А ти в1зьми I подивися в нег.
Джюзiджанi: Вчителю, я бачу, як здалека хтось скаче на кот. А це не марево? Я маю показати ваш винах1д друзям [7, с. 12].
Кабус: Великий лтарю й фшософе! Це велике щастя - бути знайомим з тобою!
Ста: Справжне щастя - знати вас, м1й султане [7, с. 21].
Шемсуддевле: Ти подарував мен1 здоровья. Нарешт1 я знову не вгдчуваю болю, я знову сильний, могутнт завдяки тоб1. Тепер ти завжди будеш з1 мною. Я дарую тоб1 коня, вгн такий же спритний, як г мгй.
Ста: Але ж, султане, ви мене балуете. Невже я заслужив на все це [7, с. 50] ?
Фактуальним е ставлення протагошста Сши-лшаря до нетрадицшно! медицини:
Ста: Це наш хворий?
Гьонюль: Мш синок дуже хворий.
Ста: На що скаржиться?
Чаклун: Та в1н вже прогнав 1з себе злих дух1в.
Ста: Яких дух1в?
Чаклун: Ви ж самI казали, що у вод1 е зл1 духи. Про це вс1 знають.
Ста: Так ти його димом обкурив? Не так лтуються хвороби, не так.
Ста: Я про м1кроб1в казав, а не про те, що ви подумали. (Ста просить ycix вийти з юмнати хворого).
Чаклун: Iмет теж ти?
Ста: А от вам давно вже час пти, щеранше за тших [7, с. 21].
Тугрул: Небiж султана дуже занедужав, вони з матiр'ю вже вЫх лiкарiв, ycix чаклушв обтшли.
Ста: Чаклушв? Лтування хвороб - не чаклунська справа. Тут наука потрiбна [7, с. 14].
PeM3i Озчелш досить вдало поеднуе конкретно-юторичш факти з художшм вимислом, умшо доповнюе документальш факти з життя персонажа сво!ми припущеннями i мiркуваннями. Як вщомо, 1бн Cirn довелось перебувати при дворах кшькох султашв та емiрiв того часу, вш був придворним лшарем саманiдських i дашемгтських султанiв, деякий час був вiзирем у Хамаданi, поселився в 1сфахаш, але нiде не знав повного спокою, безпеки [9]. Герой п'еси Pемзi Озчелiка також був лшарем двох султанiв: Кабуса i Шемсуддевле. Першому вiн допомiг, вилiкувавши племшника на iм'я Абдуллах. Другого ж врятував вщ запалення м'язiв у досить своерщний спосiб:
Шемсуддевле: Ста, у мене все болить, поворушитися не можу.
Ста: Накажть принести величезний кошик. Ми його перевернемо i на вас зверху надягнемо.
Шемсуддевле: А що потiм?
Ста: Ви так будете сидти, а я кошик обтягну килимами, зануреними у гарячу воду. Ви протттете, вашi м'язи розслабляться, i вам полегшае. Будете як заново народжений.
Шемсуддевле: А ти мене не спечеш?
Ста: Боже борони.
Шемсуддевле: Може, мен просто у баньц попаритися?
Ста: Можна було б, але тут вже трохи запущений стан у вас. Вам треба як ^iд пропотти [7, с. 42].
Шемсуддевле: Дивись-но, якщо зi мною щось станеться...
Ста: Знаю, султане, голова з плечей [7, с. 44].
За юторичними джерелами тсля завоювання Самашдсько! держави Карахашдами 1бн Ста був змушений ви!хати з Бухари до Ургенча, а далi - в 1ран. Майже усе подальше життя 1бн Сши минуло в поневiряннях по рiзних мютах прикаспшського репону й 1рану. Умови, в яких вш перебував, нерщко були тяжкими; досить часто вш пщпадав тд переслщування, був вкинутий до в'язнищ. I лише завдяки великш силi волi й дивовижнш пам'ятi, навiть не маючи можливостi користуватися необхiдною лiтературою, 1бн Ciна не припиняв науково!, л^ературно! i лшарсько! роботи [1, с. 97]. 1бн Ciна Pемзi Озчелiка також потрапив до в'язницi, куди його вкинув Шемсуддевле через тдозру у намаганш отру!ти, де не гаяв часу i продовжував займатися наукою:
Аяна: Ста!
Ста: Це ти?
Аяна: I знов усе спочатку.
Ста: Ти про що?
Аяна: Ця в 'язниця так схожа на бiблiотекy, у яких ти працював. Але тодi ти був чорноволосий з темною бородою, а тепер - зовЫм сивий... Тодi ти сам прирт себе на ув 'язнення, а тепер - султан Шемсуддевле.
Ста: От ти завжди так, а мене все влаштовуе [7, с. 63].
У п'ес реалiзовано авторське розкриття життевого шляху видатно! людини. Pемзi
Озчелш формуе новий мiф про 1бн Сiну як про чоловша й батька (хоча, як стверджують першоджерела, вiн не мав ам'!), застосовуючи суб'ективiзацiю в змалюваннi конкретних фактiв, розкривае психологiю героя, його поведшку й характер. Наприклад, у дiалозi з дружиною Сiна ч^ко окреслюе свое ставлення до життя подружнього i свого особистого життя як науковця:
Аяна: Я втратила тебе з того часу, як ти оселився у ц1й б1блютещ.
Ста: Не кажи так, бо ображусь. Це ж такий шанс! Де б я ще знайшов таку б1бл1отеку.
Аяна: Ти тут просиджуеш I свтла не бачиш.
Ста: Та кр1зь стелю пробиваються промен сонця. От дивись: червоний - в1н нагадуе меш твог губи, помаранчевий - то твог щоки, а цей блакитний - то ж наче твог очИ У свтл1 сонця я бачу тебе, Аяно!
Аяна: Ось завжди ти так, вм1еш замулити оч1. Але ти зовс1м н1чого не гси. Може, тоб1 не подобаеться, як я готую?
Ста: Я дуже, дуже люблю твог страви. Як же я можу не любити? Ти ж мати могх сингв, вони виросли на твоему молоц1 (С1дае бтя дружини, пестить волосся) [7, с. 5-6].
Аяна: Краще б я за якогось пастуха зам1ж вийшла. У нас би город був, я б поралася у ньому, кор1в догла, а в1н би поряд був. Колихав би, присипляв д1тей, а я б йому молоко гаряче подавала [7, с. 52]. ...Дти так за тобою скучили. Приходиш поноч1, ще затемна 1деш знову.
Ста: Але ж таког б1бл1отеки н1де нема...
Аяна: Якби ти трохи й дтьми зайнявся.
Ста: А що, вони бешкетують чи не слухаються?
Аяна: Просто ти весь у книгах, а я посттно з ними.
Ста: Добре, прийду ввечер1, обов 'язково спитаю, як гхн1 уроки. Люба, мен1 так хочеться перечитати вс1 ц книжки... Якщо завтрараптом пожежа станеться, так я зможу кожну з них напам'ять записати [7, с. 7].... Щоб ти не казала, все правда... Я зовс1м не тклуюся про вас. Але ж I не кожнт доводиться бути дружиною С1ни [7, с. 66].
Як бачимо, амейш вщносини для протагошста Ремзi Озчелша е не менш важливими i доленосними, ашж наукова i просв^ницька дiяльнiсть. Автор орiентуе на цшсне сприйняття особистосп вченого i людини. У новш рецепцп бiографiчного мiфу Сши розставлеш новi акценти: з одного боку - любов до дружини, д^ей, з шшого -надання переваги справi всього свого життя.
Ремзi Озчелш пропонуе новi естетичш ресурси у модус традицшного бiографiчного жанру, оновлюючи i змшюючи його структуру. Автор визнае, що i в його власному сприйнятп феномен 1бн Сши бачився тд рiзними кутами зору: «У свош п'ес я прагнув видшити 1бн Ош не лише шшу науки, але й шшу мистецтва. Адже передати людям думки й ще! ^зь призму мистецтва видаеться меш найкращим способом. Саме представлення Сши як головного героя драматичного твору посилить захоплення ним молодь Його св^ло сотш роюв осв^люе весь свт Я свято вiрю, що молодь ще бшьше полюбить Сшу, коли познайомиться з моею п'есою. Я встановив дзеркала, яю вщображають деяю промеш його св^ла. Сподiваюсь, i читач^ i глядачi матимуть змогу по-своему оцшити це вщображення» [7, с. 1].
Прототип вщомого на весь св^ турецького архитектора Мiмара Сшана е також джерелом натхнення турецьких драматурпв модерно! доби. На сьогодш вiдомi чотири п'еси, у яких образ головного героя е прототипом Мiмара Сшана. Це п'еси Фазила Хая^ Чорбаджиоглу «Величний Сшан» (1971), Тургута Озакмана «Я - Мiмар Сшан»
(1987), Турана Офлазоглу «Сшан» (1997) i Хакана Алтiнера «Величний Сшан» (2011).
Згаданi п'еси несуть у собi цiнну достовiрну бiографiчну i просопографiчну iнформацiю, хоча у переважнш бiльшостi й обмежену обраним авторами перюдом з життя Мiмара Сшана. Х. Алтiнер, Т. Офлазоглу i Ф. Чорбаджиоглу у сво!х творах осягають сiм рокiв з життя вщомого архiтектора, у якi вш створив одну з найвеличнiших споруд Османсько! iмперii - мечеть Сулеймаше. У п'eсi ж Т. Озакмана розкрита вся бiографiчна складова життя арх^ектора вiд народження й до смерт^ особливiстю п'еси «Я - Мiмар Сiнан» е й те, що вона представлена у формi монологу-звернення головного героя до молодi сучасно! Туреччини:
Мiмар Стан: Люба молодь! Я прожив 98 рок1в. С1мдесят 1з них я служив на благо крагни. Хочу розпов1сти вам про свое життя I добу, в якй я жив. Певен, що вам буде ц1каво [6, с. 67].
На прикладi ще! п'еси простежуються змши у традицшнш структурi драми, що полягають у вiдмовi вщ необхщносп розбивати п'есу на дп. В основу сюжету покладеш моменти реального життя талановитого арх^ектора, якi вщображають усi перiоди його життя. Автор п'еси iмплiцитно орiентуеться на iсторико-бiографiчнi факти, подекуди суб'ективiзуе опис конкретних епiзодiв з життя прототипу п'еси, розкриваючи !х через психологiю героя:
Мiмар Стан: То був час правлтня Явуза Султана Селгма. Мене взяли на навчання до Аджем1 Оджаи - профестного навчального закладу в Стамбул1, де готували технтв для османськог арми. Нас там вчили переважно теслярства. Я прагнув навчитися цього ремесла, добре навчався, мав також можлив1сть познайомитись 1з Стамбулом.
(На фон1 одна за одною змтюються свтлини старого Стамбула.)
Пгсля мого маленького селища менг все здавалося таким цгкавим г дивним у великому м1ст1 Я перебував у самому центр1 ¡мпери. Але мою увагу найбшьше привертала одна споруда - Аясоф1я [6, с. 68].
Мiмар Стан: Я I воював, I практикувався. Настав час, коли я в1дчув, що маю реалпувати свог знання. Мене переповнювало бажання перейти в1д теоргг до практики. Уперше я отримав таку можлив1сть 1534 року, коли мет було 44. Ют друз1, звернть увагу, 44роки для деяких - це вже старечий в1к.
(Висв1чуються малюнки цеглин. Чуеться втськовий марш Мехтер.)
Османська арм1я д1сталася зах1дних берег1в озера Ван 1534 року. Було лто. В1зир Лютфу наказав мен1 зробити судно, на якому ми змогли б перепливти на той б1к озера, д1знатися про ситуащю на сх1дн1й територи. Це було завдання не з легких. Я працював усупереч ус1м перешкодам. Невдовз1 ми спустили на воду трое суден (рад1сн1 вигуки), перепливли на той б1к, досл1дили ситуащю й повернулися назад, щоб допов1сти в1зиров1 Лютф1. Згодом упала фортеця Ван. Я в1рив, що мог зусилля й знання не пропадуть. Так I сталося. Через чотири роки, 1538-го, наша арм1я на чол1 з самим Сулейманом Пишнимрушила на зах1д [6, с. 69].
Мiмар Стан: Я у свог п'ятдесят став головним архтектором Османськог ¡мпери, яка на той час здтнялась на вершину розквту [6, с. 71].
Мiмар Стан: За 48 рокгв на ц1й посад1 я зробив чимало: 83 велик мечет1, 50 маленьких мечетей, 60 медресе, 31 будгвлю, 19 усипальниць, 15 водоканалгв, 7 шкгл, 3 лтарт, 52 хамами. Жодна споруда не схожа на 1ншу. Я не лише у Стамбул1 будував. Мог творгння тдносяться в Мецщ Галет, Криму, Софи, Будапешт1, Грецгг, Дамаску, Сараеви В1д Ед1рне до Ерзурума у багатьох анатолтських районах можна побачити плоди моег пращ. Але я ж I у втськових походах брав участь, I учт в мене були. Мечеть Султан Агмет, що в Стамбул1 - творгння мого учня [6, с. 73].
MiMap Стан: Напришнщ свого життя я написав мемуари «Тезтретюль Бюн 'ян», остантми словами яких були: «Я спод1ваюся, що до судного дня могх намагань i прац не буде забуто, i навть якщо мог споруди буде зруйновано, люди, як прочитають щ рядки, згадають мене у свогх молитвах». Шановна молодь! Я вЫм вам бажаю успiхiв [6, с. 84]/
Тургут Озакман прагне виявити домшанту у самш природi креативно! особистосп М!мара Сшана: сходження на вершину майстерносп, служшня чотирьом султанам, прижиттеве визнання. У п'ес залучеш велию обсяги бiографiчно! шформацп, збережено хронолопю подiй. На окрему увагу в n'ed «Я - Млмар Сшан» заслуговуе епiзод з життя протагонюта, на якому побудованi сюжети згаданих вище драм, а саме -зведення мечетi Сулейманie:
MiMap Стан: Одного ранку я, як i завжди, працював за верстатом. Раптом вб^ае слуга з палацу.
Сьомий голос: Стане!
MiMap Стан: Прошу?
Сьомий голос: Великий падишах чекають на тебе.
MiMap Стан: Зараз же?
Сьомий голос: Так.
MiMap Стан: Слухаюсь. Iя побш до палацу Топкапи. Мене одразу ж провели до падишаха.
(Вт опустив голову i потирав руки.)
Ви хотши мене бачити, мт падишаху!
Восьмий голос: Життя спливае, воно - наче сон... Я хочу, щоб ти i на мою честь побудував мечеть.
MiMup Стан: Слухаюсь!
(1де, стае за верстат.)
Мечеть на честь падишаха мае перевершити Аясофю, але як? Я стыьки ночей не спав, усе думав. Як? Доля влаштувала мен складний екзамен. Але нарештi я виршив. Я вибрав мiсце для мечетi й намалював план.
У червт 1550 року ми з великими почестями заклали фундамент мечетi. Перший камть заклав Ебуссууд Ефендi. Необхiдно було встановити чотири колони, на яких мав триматися купол. Двi колони були в Стамбулi, а двi iншi довелося везти з тших м^ць морем та суходолом. Це забрало чимало часу. Нарештi ми виставили колони. Купол планувався 28 метрiв у дiаметрi. Але я виршив не змагатися з розмiрами Аясофгг, а зробити щось красивше i величнше за нег. Звичайно, процес шов не так-то й швидко, адже споруда була не з малих, до того ж я надавав значення вЫм деталям i дрiбницям. Дерев'ят дверi рiзьбили кращi майстри iмпергг. Кольоровi втна були справжтм витвором мистецтва. 1х розфарбовував сам Наккаш Iбрагiм. Освтлення всередит мечетi змтювалося залежно вiд того, наскыьки грайливо падали сонячн промен на вiтражi. Нарештi ми встановили баню.
Чотиpнaдцятий голос: Архтекторе, падишах питае, коли все-все вже буде завершено. Скажи ще раз.
MiMup Стан: Рiвно за два м^ящ, день у день.
Восьмий голос: Гляди-но, Стане, якщо за два м^ящ не зактчиш, буде з тобою розмова.
(Тупт копит вiддалявся. Стан усе дивився навздогт.)
MiMup Стан: А потiм я дiзнався, що падишах по пригзду до палацу поговорив зi скарбничим:
Восьмий голос: Наш головний архтектор зовЫм збожеволiв. Це ж нереально -
закгнчити в так короткг строки. Вт так богться втратити голову, що втратив розум. Може, ви його викличте I запитайте знову?
Мiмар Стан: ЯI скарбничому в1дпов1в, що за два м1сяц1 все зроблю, I оцим чесне мое Iм'я закарбувалося в ¡сторгг. Ми працювали вдень I вночи За тиждень падишах пригхав знову.
Восьмий голос: Архтекторе, ти ще стогш на своему?
Мiмар Стан: Так, м1й Володарю. З Божою допомогою я у домовлений час цшком зактчу мечеть.
Восьмий голос: Я в1рю тоб1, великий Стане.
Мiмар Стан: Р1вно за два м1сяц1 ми зактчили мечеть... Не лишилося жодног недоробленог др1бнищ. Загалом буд1вництво тривало сгм рок1в. У червнг 1557-го я в1ддав падишахов1 золот1 ключг в1д дверей Сулеймате. Ус1 поважн гост1 з1бралися в саду. Людина мае обгцяти те, що вона в змоз1 виконати, I виконувати те, що пообщяла. Падишах спитав:
Восьмий голос: Хто найдостойн1ший в1дчинити ц двер1?
Мiмар Стан: Я був такий схвильований. Тод1 мен1 було вже 67. Але я почервотв, наче парубок. Руки тремтши. Падишах повернувся до мене.
Восьмий голос: Так, найсправедливше буде саме тоб1 в1дкрити цей будинок Господнт [6, с. 78].
У п'ес вщчуваеться схильшсть автора до використання штертекстуальних прийомiв, а саме - свщомого вщсилання до шшого тексту, через який варто прочитувати п'есу:
Восьмий голос: Чудова споруда, головний архитекторе!
Мiмар Стан: Ви маете ращю, краса важливша за розмiри. До того ж, свого часу, 1718-го року, справжня християнка Лад Монтегю (прим. англшська письменниця, вщома сво!ми «Турецькими листами») напише у сво!х спогадах: (Бере книжку I зачитуе)
Дев'ятий голос (жшочий): Набагато бшьше вщ Аясофп меш сподобалися iншi мече^ Стамбула. Наприклад, мечеть Сулеймаше. Чудовий чотирикутник. На кожному куп - прекрасш баш. Посередиш на мармурових колонах - пречудова, шжна баня. Мiмар Стан: Отак, я досяг свое! мети. (Вщкладае книжку) [6, с. 76].
Мiмар Стан: Багато роюв потому великий турецький поет Ях'я Кемаль Беятли оствуватиме ранок у Сулеймаше чарiвними поетичними рядками: ...Розхвильоване серце з грудей виривалось мое, Коли ранок святковий наставав у Сулеймате. В цю святкову годину тд нашим небесним шатром За вс1 дев 'ять столть I народ, I втчизнаразом; I цей натовп пливе, в1ддзеркалюючись у небесах, I зав1са часу тдтмаеться на очах. А коли нч тд ранок стае уже схожа на пил, 1з землг чутно тутт, 1з неба - помахи крил. Iзлтаються, ген!.. I повтря тремтить, наче в жар, Чудернацька картина 1з тисяч I тисяч примар. З переможних поход1в, незв1даних, дальшх крагв Тут громадяться вогни, тн прославлених днгв. I в цгй тишг величнгй змшалися свгтло г тгнь, Не спиняючись, лине ргка гз людей г видгнь, Ь небес, 1з землг вс1 стягаються до дверей,
Щоб побачити диво, божественне диво, егей!
Божий храм наповняеться людом, шумить i живе...
1сторичною стала в цю мить Сулеймате [6, с. 79] (Переклад укр. Д. ПаЫчник).
П'есу «Я - Мiмар Сшан» було приурочено до визначеного ЮНЕСКО року Мiмара Сшана (1988) i представлено на сцеш Державного театру Туреччини.
Вiршована драма на двi дп Турана Офлазоглу «Сшан» е черговою спробою проаналiзувати життевi колiзii вiдомого архiтектора, не намагаючись точно вiдтворити джерела бiографiчноi шформацп: «Цю п'есу створено на основi протирiч мiж бажанням дiяти й бажанням творити, якi е основою людсько! культури. Султан, який звик, що всi його примхи одразу ж виконуються, не може втертти через повiльнiсть Ciнана у будовi мечетi, бо йому вже кортить там здшснити поклонiння. А прагненням Сшана е створити споруду, яка стоятиме вiчнiсть» [5, с. 6]. Зусилля автора скеровувало прагнення показати життя протагошста з суб'ективно! точки зору, використовуючи рiзноманiтнi ракурси бачення свого героя: Сшана як архитектора, люблячого чоловша, щиро! й доброзичливо! людини. В iсторичних джерелах збереглася шформащя про Ciнана як майстра свое! справи, але немае жодних запиав стосовно того, чи був вш одружений, чи були в нього д^и, який в нього був характер тощо [2].
Туран Офлазоглу, продовжуючи дискуаю про особистють Ciнана, пропонуе свою вераю того, якою людиною був прославлений арх^ектор:
Стан: Учора, майстре Давуте, коли я йшов додому, натрапив на стару жтку. Вона взяла мене тд руку i повела до непримтного будинку на глухт вулищ. «Ось це -мт будинок, головний архтекторе, вiрнiше був могм, адже зараз я вже не можу у ньому жити, вт ось-ось завалиться», - сказала вона меш.
Давут: Що накажетеробити, майстре?
Стан: Вночi я тяк не мш заснути, близько сходу сонця змерз, весь затремтiв. На м^щ ще'г жтки могла б бути моя чи твоя мати. Поговори з бyдiвельниками. Вiзьми дектька помiчникiв, уЫ необxiднi матерiали i зроби дiм щй бiднiй жтщ. Так дивно, я ж часто ходжу вулицями Стамбула, придивляюся, але гг будинку не помтив [2, с. 47].
Народ: Води! Води!
Сулейман (роздивляючись макет Сулеймате): Архтекторе, а дай-но мен вiдповiдь, але без викрутаав: чи не забере багато часу провести воду для народу? Чи не призупиниться вiд цього побудова мечетi?
Стан: Мт володарю! Час то час, але ж сама думка про те, що люди потребують води, мен не дае жити. Якщо народ, що ходитиме до нашог мечетi, не задоволений чимось, то чи будуть вони молитися за нас? Чи буде з того користь [2, с.49]?
Туран Офлазоглу зображае свого героя цшюно, без алюзш, формуючи щеал чоловша i батька:
Мiхрiмах (дочка Сулеймана Пишного до дружини Стана Гюльрух): Не кожнт випадае на долю бути дружиною Стана. Щнуй це.
Гюльрух: Вт вiддае мен все.
Я жодного разу не позаздрила тшт жтщ.
Хай Бог його береже [2, с. 22].
Мiхрiмах: Ви вже десять рошв одружет.
Гюльрух (радючи): Одинадцять.
Мiхрiмах: Так, точно. А який вт удома?
Чи бува, що вт кричить чи ображае?
Гюльрух (замислившись): Може колись i було, та я не пам'ятаю.
Miхpiмaх: А як вт тебе називае?
Гюльpух: Каже Гюльру, чи моя Гюльрух [2, с. 24].
(Стан працюе над проектом мечетi. Входить Гюльрух) Гюльpух: Скажть, що кохаете мене. Стан: Що я що?
Гюльpух: Скажть мет: «Ятебе кохаю», якщо, звичайно, це йде вiд серця. Стан: Не час зараз. Гюльpух: Як це не час?
Стан: Не можна ось так використовувати слово «кохаю», коли заманеться.
Гюльpух: Але ж не коли заманеться, зараз дуже, дуже треба. Благаю.
Стан: Ну добре, кохаю.
Гюльpух: Як сильно?
Стан: Насттьки, наскыьки ти хочеш.
Гюльpух: А ще бшьше?
Стан: Добре, ще бшьше. Так сильно, що ти навть не уявляеш. (Гюльрух обтмае Стана. Вт пестить гг обличчя, промовляючи: «Моя Гюльрух, моя душа, мое серце») [2, с. 43].
Гюльpух: Мегмет наш весь горить. Стан: Мегмет? Гюльpух: Так, твт син!
Стан: Що ти кажеш? Свт навкруги чорте, коли дти мог хворють, душа не знаходить м^ця.
Гюльpух: Може, з головним лтарем поговориш, може вт щось порадить? Стан: То вiд холоду, певно. Зараз уЫ хворють. Зима така сувора, аж ось-ось море замерзне [2, с. 88].
Час розквггу таланту Млмара Сшана припадае на часи правлшня Сулеймана Пишного (1520-1566). Султан створював ус необхщш умови для повноцшно! пращ Сшана, робив усе можливе для перетворення найвизначшших мют Османсько! держави в осередки витончено! культури й арх^ектури. Одним з останшх прижиттевих бажань султана було створення мечет Сулеймаше у Стамбул^ велич яко! закарбувала би його iм'я в ютори:
Сулеймaн: Сулейман, раб Божий, смертний.
Просить Стана побудувати Сулеймате [2, с. 15]. Сулейману було вже шютдесят, коли М!мар Сшан взявся до будiвництва мечет його мри. Вш усвщомлював, що за станом здоров'я може не дочекатися !! вщкриття, тому постшно квапив Сшана [8, с. 18]:
Сулеймaн: Лтар каже, що тi трави, що вт притс, трохи покращать мт стан,
Але справжн лти вiдомi i мет, i тобi, Стане!
Мен вже майже ш^тдесят,
якби ж Стан встиг зактчити Сулеймате,
я б ще стшьки прожив [5, с. 40].
Коли я вперше робитиму намаз у Сулеймате, смерть не насмтиться тдтти [5, с. 41].
Туран Офлазоглу занепокоений станом сучасно! драматурги i театрального мистецтва, на його думку, театр потроху вмирае, адже йому перешкоджають дешевi телевiзiйнi серiали [4]. Тому написання п'еси «Сшан» е закликом автора до сучасного поколшня звернутися до багатющо! ютори Туреччини й Османсько! держави i по-
новому подивитися на модерний CBiT, культура якого потребуе звернення до глибокого нащонального корiння.
Драма Хакана Алтинера «Величний Сшан» багато в чому наслщуе драми, про яю згадувалося вище: «Ми розповщаемо про сiм рокiв з життя Мiмара Сiнана. Насиченi подiями ам рокiв. Про складнi вiдносини мiж мистецтвом i владою... За основу я взяв п'есу Фазила Хаят Чорбаджиоглу «Величний Сшан», а також скористався сюжетами драм Турана Офлазоглу i Тургута Озакмана. Я прагну розповюти про юторш створення Сулеймаше i про те, що вщбувалося у владi на той час» [3]. Головними героями п'еси е Мiмар Сшан, Сулейман Пишний i Роксолана. Сулейман просить Сiнана створити на його честь мечеть, Сшан же вбачае у цш спорудi здшснення сво'1'х мрiй. П'еса Хакана Алтинера мае великий устх на сцеш його ж театру «^ятрокедЬ» у Стамбулi.
Отже, дiалогiчнi вщносини мiж iсламською культурою та сьогоденням досить широко представлеш у авторськш рецепцп Хакана Алтинера, Ремзi Озчелша, Турана Офлазоглу, Тургута Озакмана, яю реалiзували у сво'1'х драматичних творах юторичш наративи. Важливою рисою п'ес, прототипами головних геро'1'в яких е 1бн Сiна й Мiмар Сшан, е розкриття рiвня розвитку суспшьства в певну епоху i прагнення спроектувати дiалоги протагонiстiв з сучасшстю у нацiональному контекстi. Особливiстю згаданих п'ес е неприхованiсть уславлення iмен великих людей iсламського свiту, орiентованiсть на бiографiчнi ресурси, лiтературне новаторство, що вщповщае нормам модерно'1' драматурги.
Список використано1 л1тератури
1. Абузяров Р. А. Истоки. Ислам: вероучение, мораль, культура / Р. А. Абузяров, З. И. Туаева. - Уфа: Уфимский полиграфкомбинат, 1996. - 134с.
2. Baytar L. Mimar Sinan'in sirlarla ve sorularla dolu ya§ami [Електронний ресурс] / Lora Baytar. - Режим доступу: http://www.agos.com.tr/haber.php.
3. Koca Sinan istanbul ve Ankara'da seyirci ifin gun sayiyor [Електронний ресурс] / Koca Sinan - Режим доступу: http://www.haberler.com/koca-sinan-istanbul-ve-ankara-da-seyirci-ile.
4. Oflazoglu'na Oyun Yazmayi Tanpinar Te§vik Etmi§ [Електронний ресурс] // Mimesis dergi.- Режим доступу: http://mimesis-dergi.org/2011/03.
5. Oflazoglu T. Sinan / Turan Oflazoglu. - istanbul: iz yayincilik, 2009. - 144 s.
6. Ozakman T. Toplu oyunlari 3 / Turgut Ozakman. - istanbul: Mitos Boyut yayinlari, 1999. - 120 s.
7. Oz9elik R. ibn Sina / Remzi Oz9elik. - Ankara: Kultur Bakanligi, 1990. - 72 s.
8. Sozen M. Sinan. Architect og ages/ Metin Sozen. - istanbul: Cem Ofset, 1988. -
408 s.
9. Ибн-Сина. Сказки [Електронний ресурс] / Ибн-Сина. - Режим доступу: http://www.pharmacognosy.com.ua/index.php/istoriya-farmakognozii-v-litsakh/ibn-sina.
Стаття надшшла до редакцп 18.02.2014
I. V. Prushkovska
IBN SINA AND MIMAR SINAN - PROTOTYPES OF MODERN TURKISH
DRAMA
The article deals with the modern Turkish plays, in which prototypes of protagonists are well-known representatives of the Islamic world of the Middle Ages, such as Ibn Sina and Mimar Sinan. Biographical mode of such dramas as «Ibn Sina», «Grand Sinan», «Sinan» and «I am Mimar Sinan» has been analyzed. In the 80's, 90's of the twentieth century Turkey experienced a thematic crisis due to political and economic problems that led to eradication of dramatic works that dealt with important social issues. Literary reception of modern Turkish drama in the background images are fragmented, as evidenced by the limited list of
names of Turkish scholars (Cevat Chapan, Sevhi Graf, Sevda Shener) who dealt with the problems of the Turkish biographical literature.
Plays of Hakan Altyner, Turan Oflazohlu, Turgut Ozakman, Remzi Ozchelik represent individual innovations in the mode of the Turkish biographical drama of modern and postmodern period. Remzi Ozchelik offers new esthetic resources in the mode of traditional biographical genre, updating and changing its structure. The author admits that his own perception of the phenomenon of Ibn Sina has been viewed from different angles.
A prototype of the world-famous Turkish architect Mimar Sinan is also a source of inspiration of Turkish playwrights of modern times. The most well known are plays, in which the image of the main character is a prototype of Mimar Sinan: «Grand Sinan» (1971), «I am Mimar Sinan» (1987), «Sinan» (1997) and «GrandSinan» (2011).
These pieces constitute a valuable and reliable biographical information, H. Altiner, T. Ozakman and T. Oflazohlu grasp seven years from the life of a famous architect, in which he created one of the greatest buildings of the Ottoman Empire - Suleymaniye Mosque . The play of T. Ozakman covers all biographical components from the architect's life. «I am Mimar Sinan» is presented in the form of a monologue appeal to the young generation of modern Turkey. The peculiarity of all these plays are glorified names of the great persons of the Islamic world, focus on biographical resources, literary innovation, that corresponds to norms of modern drama.
Keywords: biography, prototype, protagonist, Turkish drama.
УДК 821.161.2:929 (О43.3)
Л. В. Романенко, О. В. Свмененко
СУЧАСН1 РЕЦЕПЦП ПОСТАТ1 УСТИМА КАРМАЛЮКА В УКРАШСЬКШ Л1ТЕРАТУР1
Пропонована стаття досл1джуе oco6nueocmi eidmeopeuHR nocmami Устима Кармалюка у творах сучасних украгнських aemopie (Олександра Гижi «Облога Кармалюка», 1горя Лагунова «Серце Кармалюка», Ыба Стька «Украгнський супергерой славетний лицар Устим Кармелюк»). Метою роботи е розкриття особливостей художнього бачення подт першог половини Х1Х столття та poлi Устима Кармалюка в утвердженш украгнськог дepжaвнocmi, визначенн прагнень i уявлень про майбутне наци, а також aнaлiз i ствставлення особливостей вiдmвopeння цього персонажа в художньому meкcmi й icторичних джерелах.
Ключовi слова: кармалююана, роман, поема, поетика, художнт текст, образ, традищя, сучасналтература, фольклор, icmopioгpaфiя,caмoiдeнmичнicmь.
Укра'нська лггература завжди активно вщгукувалася на сощальш i пол^ичш перетворення, прагнучи вщтворити npaBA^i сторшки юторп, трактуючи ix саме з позицп народу. Сучасна наука про л^ературу дедалi актившше долае кон'юнктурш тдходи до фахового осмислення широко представлено':! у письменста юторично':' тематики. 1з огляду на це сьогочасним убачаеться дослщження творiв словесносп про нащонального героя Укра'ни, ватажка месницьких загошв першо':' третини Х1Х столбя - Устима Кармалюка.
Метою ще':' розробки е визначення художшх особливостей у змалювання постат славетного героя на сучасному етат формування укра'нсько' л^ератури на матерiалi
