CC BY
47
його стльш та в1дм1нн1 риси у пор1внянн1 з традицтним для Англы XVIII столття сощальним сприйняттям. Створена в роман картина життя мешканщв англтського маетку узагальнюе мораль та звичаг провтцтного дворянства й духовенства. Термт «концепт», запозичений з когнтивног психологи, в недавнт час м1цно увтшов у поняттний апарат когнтивног лтгвгстики, лтгвокультурологИ та багатьох м1ждисципл1нарних напрямгв. У дант статт1 концепт вивчаеться як одна з базових одиниць культури. Концепт «Родина», презентований в анал1зованому ромат, е в1дбитком нацюнального, культурного та втового досвгду авторки. Також цей концепт являе собою едтсть загальнолюдського, культурного та субкультурного р1втв i стае пров1дним художмм образом в авторськй картин свту. В структур1 даного концепту видшено три мтроконцепти - «Дти», «Батьки» та «Вiдносини мiж поколтнями». Аналiз ств^нування вказаних мiкроконцептiв у форматi единого концептуального поняття дае змогу виявити його знаковi смисловi компоненти, якими виступають стриматсть та прагматизм англтсько'г нацюнальног ментальностi.
Клю^о^^ слова: концепт, мтроконцепт, стереотип, образ родини, художня картина свту, культурний код, нацюнальна ментальшсть.
УДК 81.25 (075.8)
Т. М. Школьченко, М. В. Школьченко
ДЕЯК1 АСПЕКТИ ПЕРЕКЛАДАЦЬКО1 Д1ЯЛЬНОСТ1 УКРАШСЬКИХ
ПИСЬМЕННИКШ Х1Х СТ.
Переклад виник у зв'язку з сустльною потребою в ньому з часу формування людських стльнот. Серед найважливших проблем свого часу постала проблема як перекладу Бiблu украгнською мовою, так i кращих творiв свтоваг лтератури, щоб донести до украгнського читача набутки свтовог культури. До цього активно долучилися украгнськ письменники Х1Х сторiччя.
Ключовi слова: Бiблiя, нацюнальна iдея, нацюнальний чинник, письменники-перекладачi, украшськ переклади Бiблu, свтова лтературна класика в украгнських перекладах.
Актуальшсть питання про переклади Бiблii та кращих B3ip^B св^ово'1' лггератури украшською мовою було i е важливим фактором культурницького процесу, особливо з часу формування украшсько'1' мови. Украшсью письменники Х1Х сторiччя перекладами шшомовних творiв на рщну мову намагалися зберегти неоцшенний скарб народу -його мову. Великого значення у цш дiяльностi надавалося перекладам Бiблii украшською мовою.
Метою статп е спроба узагальнити звертання украшських письменниюв як до бiблiйних перекладiв, так i до класики св^ово'1' лтератури у Х1Х сторiччi.
Завдання статп - викласти, за можливютю, ютор^ перекладу Бiблii украшською мовою украшськими письменниками i культурними дiячами Х1Х-ХХ сторiч та виокремити 1'хнш внесок у перекладацьку дiяльнiсть загалом.
Про мюце перекладу в давньоукрашськш лiтературi вже йшлося у попереднш публшацп авторiв [6]. У цш статп продовжено розвщки про переклади украшською мовою в лiтературi Х1Х сторiччя.
Перекладацька дiяльнiсть письменниюв Х1Х стшття пов'язана, перш за все, з
бажанням зберегти украшську мову, яку всшяко забороняла самодержавна влада. Показовою е боротьба за украшську мову на початку Х1Х столiття. Вже заявили про себе на повну силу I. Котляревський, Г. Квггка-Основ'яненко, П. Гулак-Артемовський. Нащональне розбудження украшщв кiнця 40-х рр. вилилося у створення Кирило-Мефодпвського братства, яке спонукало украшську iнтелiгенцiю до обговорення питань про оргашзащю недiльних шкш iз викладанням в них предметсв украшською мовою, зокрема Святого Письма. Для цього потрiбнi були пщручники, особливо з вивчення Книги Книг.
Розповсюдження Бiблii мiж народами стало можливим завдяки титашчним зусиллям величезно1 когорти перекладачiв безвюних, як у давнi часи, так i добре знаних за останш сторiччя. Iсторiю перекладiв Бiблii рiзними мовами свiту досить детально висв^лено у навчальному посiбнику С. Головащенка «Бiблiезнавство» [1]. Поетичнi переспiви 10-ти Псалмiв Давидових мовою украшською уже були здшснеш Т. Шевченком у 1845 рощ, деяю псалми переклав П. Гулак-Артемовський. Ц переклади тзшше високо поцiнував М. Зеров. У 1861-1862 рр. у Петербурзi за ред. В. Бшозерського, активною участю М. Костомарова та П. Кулша виходив журнал «Основа», у якому обгрунтовувалися нацiональнi права украшщв та тдшмалося питання про створення тдручника з вивчення Бiблii украшською мовою.
На надзвичайно складну працю - переклад Бiблii украшською лiтературною мовою - зважився П. Морачевський. «На цш нивi поет був одним з перших, якщо взагалi не найпершим у донесеннi Божого слова до украшщв, предтечею аналогично'! дiяльностi П. Кулiша та I. Нечуя-Левицького» [4, с. 15]. Сучасники П. Морачевського згадували, що для перекладу Бiблii поет поглиблював знання мов, ствставляючи старослов'янський i латинський тексти книги. Спочатку були перекладеш €вангелiя. У листi до митрополита Санкт-Петербурзького i Новгородського 1сидора 28 вересня 1860 року П. Морачевський писав, що божественш ютини «з уаею простотою, яснiстю Свангельського вчення виражеш природною, цiлком зрозумiлою кожному мовою, з якою зливаються вс щй i поняття народу, осяяли б темний розум найясшшим i душеспасительним свiтлом Вiри й очистили б хитку моральшсть народну далеко швидше i глибше, нiж всi вчеш тлумачення» [4, с. 15]. Але Синод православно1 церкви, куди П. Морачевський звернувся за дозволом на видання свого перекладу Свангелш, категорично заборонив таке видання. Пщ впливом Валуевського (1863) та Емського (1876) указiв навт Боже слово для украшщв 1хньою рщною мовою вважалося виявом сепаратизму, пiдривом великодержавних усто1в. Але просвiтник народу на цьому не зупинився. Вш продовжував працювати над перекладами рiзних частин Бiблii. Дослiдники П. Хропко i Ф. Кейда [4, с. 18] наводять даш, що до пращ П. Морачевського дуже прихильно поставився славетний фшолог - академш I. Срезневський. Вщдшення росiйськоi мови i словесносп 1мператорсько1 Академii наук доручило I. Срезневському, та шшим знавцям укра1нсько1 мови О. Микитенку i О. Востокову скласти обгрунтовану записку про яюсть перекладених П. Морачевським Свангелш. Така записка була укладена. В нш вчеш констатували бездоганшсть перекладу. Було зазначено, що цим перекладом розпочато нову епоху в л^ературнш освт украшщв. Академiчне вiддiлення погодилося з думками вчених i ухвалило просити дозволу Синоду на друкування перекладiв Свангелiй. Та церковники вщмовили навiть ученим. Але П. Морачевський не полишав свое1 працi. Наприкшщ 1864 року вiн передав на збер^ання до бiблiотеки Академii наук свш повний рукописний переклад Нового Запов^у. Окрiм того, у 60-х роках вш здiйснив iнтерпретацiю украшського Апокалiпсису та Псалтиря, що свщчить про те, що вiн школи не забував про свою просв^ницьку мiсiю укра1нського народу шляхом
перекладу на украшську мову видатно"1 пам'ятки св^ово"1 культури, працював над створенням пiдручника з вивчення Святого Письма украшською мовою. Бiльш-менш розлого про внесок П. Морачевського у перекладацьку дiяльнiсть ми розповши тому, що до виходу книги про нього [4] навт фiлологiчнiй громадськосп був майже невiдомим його внесок в украшську л^ературу та в перекладацьку дiяльнiсть зокрема. Спiвавтором цього видання був свггло"1 пам'ятi доктор фшолопчних наук, професор, завiдувач кафедри украшсько1 фшологл Марiупольського державного ушверситету Кейда Ф.Ф.
Дещо пiзнiше за переклад Бiблii украшською мовою взявся П. Кулш. Вiн систематично працював у цариш перекладу, твердо переконаний, що найвидатнiшi свiточi европейського письменства мають стати здобутком письменства украшського. Не знижуватись до популярного переказу для простолюду, а навпаки, дорiвнятись вершин творчо"1 думки - такою уявлялися перспектива i завдання украшського перекладу романтиковi Кулiшевi. Вiн переклав Бiблiю, але за свого життя йому вдалося видати лише Новий Запов^, та й то за межами Росшсько1 iмперii. Повна украшомовна Бiблiя побачила св^ вже пiсля смертi П. Кулша, у 1903 роцi. Цю працю довершували I. Нечуй-Левицький та I. Пулюй. П. Кулш школи допускався вiльного перекладу бiблiйних текспв, а I. Пулюй, добре знаючи грецьку мову, редагуючи цей переклад, додав до нього бшьше галицизмiв, нiж П. Кулiш. Ця обставина не сприяла тому, щоб кулiшiвський переклад став взiрцем л^ературно1 украшсько1 мови.
На початку ХХ столбя постала необхiднiсть здiйснити новий переклад Бiблii, який би вiдповiдав вимогам сучасно"1 л^ературно"1 мови. За цю нелегку справу взявся видатний дiяч украшського Вiдродження ХХ столiття I. Опенко - митрополит Iларiон. П. Кулш працював над сво'м перекладом майже 30 роюв, а I. Опенко побачив результат свое пращ лише через 42 роки - у 1962 рощ. «Багатовшовий процес» перекладу Бiблii тривае i далi [5]. У ХХ столiттi побачили св^ три повнi переклади Бiблii на украшську мову. Крiм перекладiв П. Кулiша, I. Нечуя-Левицького, I. Пулюя (Вщень, 1903), I. Опенка (Лондон, 1962), здшснив переклад Книги Книг I. Хоменко (Рим, 1963). О^м повних текстiв Священно1 Книги, над окремими перекладами працювали М. Шашкевич, О. Бачинський, М. Кравчук, Т. Галущинський, В. Дзьоба. Як зазначив М. Москаленко, переклади i перестви окремих тем i сюжетсв Священно1 юторп «неминуче опинялися в серцевиш найбiльш стрижневих творiв укра1нсько1 лiтератури Нового часу» [5]. Як зазначае дослщник, переклад не став для Украши фактором суто л^ературним, вiн сто1ть у самому осереддi нацiональноi культури. До перекладiв Бiблii звертаються i дiячi культури сьогодення. Заб^аючи дещо наперед, звертаемося до наступно1 iнформацii. 13 вересня 2009 року у примщенш Захiдного регионального вiддiлення Укра1нського бiблiйного товариства у Львовi вiдбулася презентацiя наступного повного украшського перекладу Святого письма - Острозько1 Бiблii. Здiйснив цей переклад Рафаш Турконяк - доктор богослов'я, професор Острозько1 академii [7]. Над цим перекладом Р. Турконяк розпочав роботу у 1973 рощ в Римi i закiнчив майже через 30 роюв. У березнi 2007 року Рафашу Турконяку Указом Президента Украши була вручена Шевченювська премiя за переклад Острозько1 Бiблii. Вперше така титашчна робота була пощнована належним чином.
У ХIХ сторiччi для укра1нських письменникiв-перекладачiв пiсля Бiблii стояло питання актуалiзацii кращих взiрцiв свiтовоi лiтератури - вiд античносп до сучасностi. Пiдкреслюемо, що кожен перекладений твiр, до якого долучалися украшсьм майстри слова, ставав явищем укра1нсько1 культури. «Золотим фондом» укра1нсько1 лiтератури назвав М. Москаленко переклади з Гомера О. Навроцького (доа не надрукована «Гшада» i бшьша частина «Одiссеi»), С. Руданського («!льйонянка»), П. Нiщинського
(«Одюсея», уривки з «Ыади»), О. Потебш (уривки з «Одюсй»), Пантелеймона Кулша (уривки з «Одюсй» та «Ыади»), Лесi Украшки (уривки з «Одюсй»), а також переклади з антично'1 лiтератури I. Франка. Творчють I. Франка загалом - непереачне явище в украшськш лiтературi, а його дiяльнiсть в галузi наукового i художнього перекладу посiдаe особливе мюце. Почавши займатись перекладами зi старших класiв пмназп, письменник не полишав ще'1 роботи все свое життя. «I. Франко як перекладач не мае в нашому письменста рiвних анi за потужнiстю й широтою охоплення явищ св^ово'1 л^ератури, анi за глибиною мистецько'1 ерудицп, анi за напругою творчо'1 вол^ спрямовано'1 на граничне розширення духовних обрпв св^ово'1 культури», -справедливо завважував М. Москаленко. [5, с. 180]. Але розмова про внесок у перекладацьку справу украшських письменниюв потребуе значного мюця, ми продовжимо дослщження теми «П. Кулш - перекладач» бшьш детально, оскiльки ми почали розмову про його переклади Бiблii.
У становленш вiтчизняного перекладацтва П. Кулш вiдiграв значну роль. Вш, як бiльшiсть украшських письменниюв XIX ст., володiв низкою европейських мов. Постать П. Кулiша-полiглота нерозривно пов'язана з постаттю П. Кулша-перекладача. По-перше, знання мов вiдкривало йому доступ до оригiналiв. У перекладацькому активi П. Кулiша - два десятки невеликих поезш Байрона, частина «Дон Жуана» i «Чайльд Гарольд», бшьше як пiвсотнi творiв Гейне, Гете та Шиллера, в т.ч. «Вшьгельм Телль» (переклад не опублшований), 13 драм Шекспiра, лiрика Мщкевича i низки росiйських поетiв, сучасних Кулшев^ уривки з «Iлiади» й «Одюсе'1» i, звичайно, Святе Письмо, про що вже було сказано вище. П. Кулiш - перший украшський перекладач такого масштабу, який бшьшють сво'1'х перекладiв здiйснив безпосередньо з мов оригiналiв. Характерним е його ставлення до проблеми тдрядника. 1849 р. в лисп до О. Бодянського вш гостро розкритикував «Одюсею» в перекладi В. Жуковського, зазначивши при цьому, що вш мовою оригiналу не володiе. Але з кшькютю мов, якi тзнавав Кулiш, змiнювалася i його позищя, наприкiнцi життя висловлена ним у такш тезi: «Что касается меня, то, зная, как мудрено было, например, даже Пушкину переводить Мицкевича и наоборот (их языки известны мне оба, как мой родной), я вижу в переводах наилучшую пробу языка относительно его ковкости, живописности, гармонии» [8]. Тут вимога анал^изму, втшена в щею про знання шоземно'! мови як вищого гаранта справедливо! оцшки перекладу, поеднуеться з думкою про синтетизм мови перекладного твору, його включешсть у культурний контекст нацп перекладача. По-друге, Кулш багато читав допомiжноi лiтератури про перекладуваних ним письменниюв, теоретичних лiтературознавчих, фiлософських, юторичних праць iноземними мовами. Нiмецькi та французью бiблеiсти (Рейсе, Кауч, Ренан, Верне), а також Мшле, !пполит Тен, низка праць з орiенталiстики, «Мiнiн i Пожарський...» Забелiна, «Розпад Нiдерландiв...» Мотлi, «Система логiки» Мшля, Бокль, Маколей, Куно Фiшер, Гервшус - ось далеко не повний перелш того, що Кулiш уважно читав в оригiналi (зрiдка - в шшомовних перекладах). По-трете, Кулш завжди з увагою ставився до пращ сво'1'х попередникiв на перекладацькш нивi. Шекспiра вiн читае шмецькою (Шлегель), польською (Ключицький), росiйською (Кетче). «Пюню про дзвона» Шиллера - французькою (Марм'е) i знову росшською (Мiн, Шевирьов). Все це дае пщстави вбачати в Кулiшевi сформований тип перекладача-професюнала, характерний для тзшшого украшського перекладацтва вiд Франка та Миколи Зерова до Кочура i Лукаша [8].
Аналiзуючи подальшу ютор^ перекладацько'1 дiяльностi в Укршш, автори ще'1 статп звертаються до антологл, укладено'1 М. Москаленком [5]. У передмовi до видання М. Москаленко зазначае: «Трапчна доля бездержавного, стшттями розколотого на
частини украшського простору, роздертого i конфесiйно, i полiтично, i лiнгвiстично, - i разом з тим невпинне прагнення нашо'1 лггератури, зокрема й перекладно'', втрачену еднють вiдновити зумовили найзагальнiшi закономiрностi перекладу та ушкальшсть його призначення» [5, с. 36]. Отже, подальший аналiз перекладацько'1' дiяльностi укра'нських письменникiв Х1Х сторiччя попереду.
Важливим е й питання становлення перекладознавчо'' критики.
Слушним е зауваження I. Корунця: «Навггь такi фаховi перекладачi друго'' половини XIX ст., як П. Кулш, I. Франко й Леся Украшка не узагальнили свш теоретичний велетенський перекладацький досвщ вiдтворення поетичних i прозових творiв. Навiть I. Франко, зробивши сотнi й сотнi рiзноманiтних правок у Кулiшевих перекладах Шекстрових шедеврiв укра'нською мовою, давши аналiз на рiвнi вимог XXI ст. польського перекладу сво'х «Каменярiв» С. Твердохлiбом [9, с. 7-12], усе ж не створив окремо'' перекладацько'1 працi [3].
Список використано1 лггератури
1. Головащенко С. I. Бiблiезнавство. Вступний курс: Навч. посiбник / С. I. Головащенко. - К.: Либвдь, 2001. - 496 с.
2. Жаркова С. М. та ш. Теорiя i практика перекладу: тдручник / G. М. Жаркова, М. В. Икольченко, Т. М. Икольченко; за ред. Т. М. Икольченко. - Донецьк: Вид. «Ноулщж» (донецьке вiддiлення), 2013. - 439 с.
3. Корунець I. В. Бшя витоюв украшського перекладознавства / I. В. Корунець. // Всесвгг. - 2008. - № 1/2. - С. 188-194.
4. Морачевський П. С. Твори / П. С. Морачевський ; упоряд. текспв, авт. передм. та прим.: П. П. Хропко, Ф. Ф. Кейда. - К.: Логос, 2001. - 339 с.
5. Москаленко М. Н. Нариси з ютори украшського перекладу / М. Н. Москаленко // Всесвт - 2006. - № 3. - С. 174-194.
6. Икольченко Т. М. Мюце перекладу в давньоукрашськш лiтературi X - XVIII сторiч / Т. М. Икольченко, М. В. Икольченко // Вюник Марiупольського державного ушверситету. Серiя: Фшолопя / гол. ред. К. В. Балабанов; вщп. ред. серп С. В. Безчотшкова. - Марiуполь: МДУ, 2013. - Вип. 9. - С. 45-50.
7. Новий переклад Бiблii' - украшською друкуеться вперше [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://risu.org/ua/ua/index/blog/43260.
8. Пантелеймон Кулш як перекладач. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://litmisto.org.ua?p=3292/ - Л^ературне мюто : Осв^нш онлайн-ресурс.
9. Франко I. Я. Зiбранння творiв: у 50 т. / I. Я. Франко. - К.: Наук. думка, 19761986. - Т. 39. - С. 7-12.
Сатаття надшшла до редакцп 31.03.2014 T. M. Nikolchenko, M. V. Nikolchenko
SOME ASPECTS OF UKRAINIAN TRANSLATION WRITERS OF THE
19th CENTURY
Translation has arisen in connection with the public need for it since the formation of human communities. Among the most important issues of due time faced the problem of translating into Ukrainian language the Bible and best works of world literature to convey to the Ukrainian reader achievements of world culture. Ukrainian writers of the 19th century took active part in this process.
Translation activity of the 19th century writers associated with the desire to preserve the Ukrainian language, which was strongly prohibited by autocratic power. The struggle for the Ukrainian language in the early 19th century is extremely significant. I. Kotlyarevsky, G. Kvitka-Osnovyanenko, P Gulak-Artemovskij have already declared themselves. Ukrainian national awakening of the late 40's led to the creation of the Cyril and Methodius
Brotherhood, which prompted the Ukrainian intellectuals to discuss the organization of Sunday schools with teaching there Ukrainian language, including Scripture. Textbooks were needed for this, especially for the study of the Book of Books.
Poetry rehash of the 10 Psalms of David into Ukrainian language has been implemented by Taras Shevchenko in 1845, some psalms were translated by P. Gulak-Artemovskij. P. Moraczewskij dared to effect extremely difficult work such as Bibletranslation into Ukrainian literary language. Later P. Kulish made Bible translation into Ukrainian language. He systematically worked on the translation and was convinced that the greatest luminaries of European literature should be the achievement of Ukrainian literature.
Keywords: Bible, national idea, national factor, writers, translators, Ukrainian translations of the Bible, the world literary classics in Ukrainian translation.
УДК 821.512.161-3
I. В. Прушковська
1БН С1НА Й М1МАР С1НАН - ПРОТОТИПИ МОДЕРНО1 ТУРЕЦЬКО1 ДРАМИ
У cmammi проанал1зовано п'еси сучасних турецьких драматург1в, прототипами головних герогв яких е eidoMi представники icламського ceimy епохи середньовiччя 1бн CiHa й Мiмар Стан. Опрацьовано бioграфiчний модус драм «1бн Ста», «Величний Стан», «Стан» та «Я - Мiмар Стан». Розглянуто питання пошушв драматургами нових естетичних ресурЫв усередиш традицтног бioграфiчнo'г драми.
Ключовi слова: бioграфiя, прототип, протаготст, турецька драма.
У 80-ri, 90-ri рр. ХХ ст. драматургия Туреччини переживала тематичну кризу жанру на ™ пол^ичних та економiчних проблем, що спричинило викоренення драматурпчних творiв, як торкалися важливих сощальних питань. 3i сцен театрiв почали зникати трагедп, натомють основний репертуар складався з водевшв та бульварних гуморесок. Ставилися також юторичш драми Орхана Асени «Гюррем Султан», Турана Офлазоглу «Божевшьний 1брапм», «Селiм III», п'еси на непол^ичну тематику Октая Аращжи, Октая Рiфата, Реджепа Бшьпнера. Також з'являлися й нов^ молодi драматурги, таю як Адем Атар, Ерхан Гьокгюджу, Ерман Джанатан, Мемет Байдур, Муратхан Мунган, Тургай Нар, мистецью пошуки яких схилялися до бiографiчноi тематики.
Опрацювання бiографiчного модусу модерно! доби у турецькш драматурги е порiвняно новим для украшського сходознавства, спещальних наукових розвщок з цього питання наразi не юнуе, i цим зумовлюеться актуальшсть обрано! теми. Об'ектом дослщження е художньо-бiографiчнi п'еси, в яких прототипами протагошспв е вiдомi представники юламського св^у епохи середньовiччя 1бн Сiна й Мiмар Сiнан.
Лiтературна рецепцiя турецько! модерно! драматурги у площинi бiографiчних образiв е досить фрагментарною, про що свщчить обмежений список iмен турецьких науковщв, якi торкалися проблем розвитку турецько'1' бiографiчноi лiтератури, а саме Джеват Чапан, Севп Граф, Севда Шенер.
П'еси Хакана Алтинера, Турана Офлазоглу, Тургута Озакмана, Ремзi Озчелка репрезентують iндивiдуальнi авторськi новацп в бiографiчному модусi турецько!
