CC BY
11SOCIAL
ЯК В1ДР1ЗНИТИ СТИХ1ИНИИ МАСОВИИ ПРОТЕСТ ВЩ СПЕЦIАЛЬНОï ОПЕРАЦП? (ДО ПРОБЛЕМИ ОПЕРАТИВНОГО АНАЛ1ЗУ ПРИХОВАНИХ СКЛАДНИК1В КРИЗОВИХ ПОД1И)
Хоменко I.A.
доктор наук i3 сощальних комуткацш, доцент. кафедра телебачення та радюмовлення Кшвський нацюнальний утверситет iменi Тараса Шевченка,
1нститут журналiстики,
HOW TO DISTINGUISH A SPONTANEOUS MASS PROTEST FROM A SPECIAL OPERATION? (TO THE PROBLEM OF OPERATIONAL ANALYSIS OF HIDDEN COMPONENTS OF CRISIS
EVENTS)
Khomenko I.A.
Associate professor, Dr. Hab. Of Social Communication Department TV and Radio broadcasting, Taras Shevchenko National University of Kyiv Institute of Journalism,
АНОТАЦ1Я
Статтю присвячено польовому дослвдженню стихшних масових протеслв. Особливу увагу придшено диференщацп масових протеспв та спещальних операцш, замаскованих тд спадах сустльного невдово-лення. Розгдянуто прийоми ситуащйного анал1зу, як1 дозволяють в1др1знити природш прояви сощально1 активносп ввд сощальних машпуляцш.
ABSTRACT
The article is devoted to field research of natural mass protests. Particular attention is paid to the differentiation of mass protests and special operations, masked by the outbreaks of social discontent. Techniques of situational analysis are considered which allow to distinguish natural manifestations of social activity from social manipulations.
Ключовi слова: масовi протести, сощальш комушкацп, журналютика, спецслужби.
Keywords: mass protests, social communications, journalism, special services.
Актуальшсть теми випливае з динамiки сус-пiльних конфлжпв, що вiдбуваються сьогоднi в Ук-раiнi та свiтi. Одною iз специфiчних рис гiбридноi вiйни е використання природно! i виправдано! сощ-ально! активностi з деструктивними аморальними цiлями. Особливо вразливими у цьому розумiннi е перiоди екстремальних проявiв суспiльноi дина-мiки, тобто, масовi протести. Громадянське невдо-волення за допомогою спещальних методiв може бути скероване на самознищення протестного еле-кторату, руйнування територiальноi цiлiсностi та депопулящю краши, пiдготовку плацдарму для зо-внiшньоi агресii. Досвiд недавнього минулого доводить, що анi правоохоронш органи, анi медiа, анi цившьш науковi установи не можуть вважатися на-дiйними джерелами шформацп щодо спецiальних операцiй - симулякрiв природних соцiальних явищ. Адже складником останшх е превентивне перехоп-лення контролю над згаданими структурами та створення «шформацшного мулу» (термiн Н. Вь нера, див.: [1; 2]), що унеможливлюе роботу соща-льних дослщнишв, зокрема, призводить до прогно-зовано хибних чи нульових результатiв моштори-нгу та контент-аналiзу. Тому загальнодоступний iнтелектуальний iнструментарiй оперативного ви-вчення кризово1' подii за непрямими ознаками може виявитися корисним як для польових дослщнишв, так i для журналюпв та громадян, що шщативно
поширюють iнформацiю про подii за допомогою мережевих технологш.
Мета пращ - удосконалення комунiкацiйних складникiв самооргашзаци громадянського суст-льства шляхом впровадження науково обгрунтова-них прийомiв i методiв польового ситуацiйного аналiзу кризових подш. Завдання полягають у ви-значеннi послiдовних крокiв оперативного польового дослщження суспiльноi кризи, придатних для здiйснення звичайними громадянами (не шформо-ваними з джерел обмеженого доступу), у верифжа-цп даних та в узагальненнi результатiв. Предметом статп е ситуацiйний аналiз суспшьно1' кризи досль дником, журналiстом або шшим спостерiгачем без-посередньо у польових умовах. Об'ектом - функ-цiональнiсть науковцiв, спiвробiтникiв медiа, бло-герiв у соцiально нестабiльнiй ситуаци, пов'язанiй iз застосуванням силових методiв придушення масових протестiв. Методолопя працi iндуктивна. Автор насамперед спираеться на аналiз, структуру-вання та систематизацш спостережень. Бiблiогра-фiчний та мошторинговий методи використанi з метою верифжацп результатiв.
Огляд науковоТ думки за темою статп. Обсяг праць, дотичних темi статтi, настiльки великий, що ми- би стати предметом окремого бiблiографiчного дослiдження. Це розввдки Дж. Амброуза, Е. Бер-
нейса, Р. Бреддока, Ж Еллюля, Е. Каца та П. Лазар-сфельда, Х. Кентрiла, П. Лайнбарджера, Г. Д. Лассвелла, Е. Н. Люттвака, Г. Макдональда, Г. По-чепцова, Дж. Роддена, П. Сорошна, С. Файнера, Е. Хоффера, П. Штомпки та iн. Як додаткове джерело шформацп використовувалися пращ теоретиков та iдеологiв масових рухiв минулого, iнтелектуальна спадщина фiлософiв та публщислв, що були учас-никами та очевидцями радикальних суспiльних змш. Посилання на безпосередньо використанi даш наведено в основному текстi статп. Та сл1д ввдзна-чити, що мехашчна екстраполящя окреслених у творах згаданих дослвднишв теоретичних принци-тв на предмет запропоновано! роботи неможлива з двох причин. По-перше, вони присвячеш природ-ним кризовим феноменам, а не спещальним опера-щям, що мають iншу природу i шдкоряються iншим закономiрностям. По-друге, спещальш заходи за участю мас теж плануються з урахуванням теоретично! спадщини минулого (так само, як машпуляти-вний текст сьогодш часто створюеться разом iз фь ктивним контекстом i навмисно вбудованими хиб-ними маркерами для контент--аналггишв). Ймовiрнiсть тлумачення подiй пiд кутом зору зага-льновiдомих знань i стереотипiв враховуеться орга-нiзаторами спецзаходу. Це породжуе добре вiдомий фiзикам ефект «впливу приладу на експеримент», призводить до похибок сприйняття та некоректно! штерпретацп реальностi. У свiтлi сказаного особ-ливу цiннiсть мае досввд Бруно Бетельгейма, що в екстремальних умовах концтабору спромц-ся, спи-раючись на досвщ психолога, дослвдити реальнiсть, поеднавши метод включеного спостереження та прийом iнтелектуального виходу за межи нав'яза-но! ситуацшно! моделi (див. [3]) та Питирима Сорокина, що обгрунтовував можливiсть i право сощаль-них досл1дник1в - сучасник1в кризово! поди ви-вчати !! зсередини «...подiбно натуралiстам...[4, с.206]». Такий шдхвд обмежений статусом i можли-востями науковця. Результати його застосування iронiчно сприйматимуться проiнформованими з першоджерел провокаторами. Навпъ саме форму-лювання проблеми може здаватися !м кумедним -«.. .як шбито бiлi лабораторнi мишi спробували си-стематизувати методологш експериментаторiв [5]» (ви^в Д. Корчинського). Та принаймнi вш дае шанс встановити ймовiрне походження застосова-них схем масового впливу, щентиф^вати «експе-риментаторiв» як таких i вiдокремити !х вiд поряд-них людей.
Новизна запропоновано! працi полягае у тому, що вона присвячена не причинам, рушшним силам i наслвдкам суспiльних протестiв, а засобам, що до-зволяють вiдрiзнити такий протест ввд спецiального заходу, пiд нього замаскованого або в нього штег-рованого. Секретш служби i рашше використову-вали iмiтацiйнi полiтичнi технологи з метою як вну-тршнього, так i зовнiшньополiтичного впливу. (Згадаемо, наприклад, контрольований робiтничий рух С. Зубатова [6] або д1яльшсть спецгруп радян-ського Мiнiстерства державно! безпеки, яш маску-валися шд загони укра!нських нацiоналiстiв, див.:
[7, с. 135]). Але принципово HOBi ресурсш i техно-лопчш можливостi, не врiвноваженi моральною ре-левантнiстю, створюють грунт для небезпечного поширення таких iсторично локальних явиш у дер-жавних та мiжнародних масштабах.
Термiнологiчнi уточнення. Сучасна наука роз-рiзняe так1 явища, як «протест» i «повстання» (див. [8]), але з огляду на тему запропоновано! статп по-дiбна диференщащя не принципова. Призначення цie! пращ - не в аналiзi рiзних форм i стадiй сусш-льного опору, а в створенш штелектуальних шстру-ментiв розпiзнавання спецiальних операцш, що ви-користовують енергiю суспшьного невдоволення. Спецоперацiя на рiзних етапах може набувати риси i мирного протесту, i повстання, але попри зовш-шню несхожесть !! складников - вона все одно зали-шаеться iнтегральним явищем, шдпорядкованим заздалепдь визначенiй метi i плану.
Щд спецiальною операцiею в контекстi досль дження розумiеться система заходiв, скерованих на досягнення певно! сусшльно-полггично! мети у такий споаб, щоб i сама мета, i методи !! реалiзацi! залишалися незрозумiлими для залучених до участi в подiях громадян. Щiд спецiальною (секретною) службою маеться на увазi структура, функцюналь-нiсть та можливостi яко! передбачають органiзацiю подiбних заходiв. Конкретна державна приналеж-нiсть подiбно! служби з огляду на визначену тему не мае значення, оск1льки iдентифiкувати Г! описа-ними у працi методами навряд чи можливо. Звичай-ним для масштабних спецоперацiй е праця «шд чужим прапором», проникнення у державнi струк-тури кра!ни, проти яко! здшснюеться шдривна дiяльнiсть, перехоплення керування !! iнституцiями на рiзних рiвнях функцiонування адмшютратив-ного апарату. До того ж, специфжа олiгархiчно! держави багато у чому перетворюе саме поняття державно! безпеки на фшщю. Конфлiкти рiзних промислово-фшансових груп серед iншого перет-ворюються на змагання з можливостей прямо чи опосередковано контролювати всi складники державного мехашзму, включаючи засекреченi i спещальш. Зрощування транснацiонального капiталу i державних iнституцiй створюють сприятливi умови для шф№траци в нацiональнi секретш служби шоземно! агентури. Можливосп манiпулювати суспiльством спецiальними методами не е сьогодш виключною прерогативою державних - нащональ-них чи шоземних - органiв. (Це давно визначена со-цiальними дослiдниками проблема. Наприклад, феномен перехоплення державного управлшня прива-тним бiзнесом завдяки контролю над комушкащями описано Дж. Родденом [9]).
Обсяг статтi передбачае виведення за меж1 тексту наративу, розповщ про окремi кроки досль дження, залишаючи тiльки суть та аргументащю. Авторовi доводилося перебувати в зош кризових подiй i як журналюту, i просто як громадянину. (Наприклад, працювати на тсщ першого та чи не единого в ютори «Помаранчево! революцп» застосу-вання сили проти машфестанпв, див. текст одно! з його радюпередач [10]). Але варто тдкреслити, що вiн нiколи не був ангажований нiякою полiтичною
силою або секретною службою власно! чи шшо! кра!ни i не користувався, готуючи сво! твори, да-ними з джерел обмеженого доступу. Таким чином, викладеш методичш поради - результат власних спостережень i узагальнень. Достовiрнiсть !х пере-бувае у межах похибок iндуктивного методу, що за визначенням не може бути абсолютно точним.
Отже, здшснити у польових умовах первинний ситуацшний аналiз, вiдповiсти хоча б приблизно, вiдбуваeться «револющя чи iмiтацiя» (гасло «Рево-люцiя, а не iмiтацiя» було на плакатах £вромай-дану), можна, сформулювавши вiдповiдi на так пи-тання.
1. Чи вiдповiдаe nepe6ir подiй ретроспективному комунiкацiйному контексту? Ретроспектива сощальних криз, узагальнена П. Штомпкою (див. [11]), сввдчить, що, хоча революцii можуть по-чинатися спонтанно i несподiвано навггь для власних вождiв, революцшну ситуацiю не помiтити складно. Вона характеризуемся сукупнiстю повто-рюваних рис. I! наближення широко представлено в комушкацшному просторi. Факти iснування рево-люцiйноi опозицп, емiграцii' i навиъ пiдпiлля зага-льновiдомi, мета майбутшх змiн не приховуеться. Навпаки, революцшна пропаганда скерована на ма-ксимальне поширення цих вiдомостей. Достатньо ознайомитися, наприклад, з росiйською перюди-кою (не обов'язково шдпшьною) початку ХХ сто-лiття, щоб зрозумiти високу вiрогiднiсть повстання. Сама революцiйна ситуащя як така теж прозора i адекватно сприймаеться бiльшiстю людей як у сощальних (розумшня нездоланно! несправедливостi, незахищеностi), так i в економiчних проявах.
Спецiальна операцiя тдпорядкована iншiй ло-гiцi. I! тдготовка засекречена. Цiлi, тактика, ресу-рси, агентурна база та шформацшш канали закритi для невтаемничених. Випадковий випк iнформацii може висвiтити окремi другорядш ознаки того, що готуеться, але вони не обов'язково будуть зрозумь лими для загалу. Звичайно, секретш служби можуть органiзовувати i публiчнi фiкцii на кшталт створення або просування пiдконтрольних партiй, суспшьних рухiв, полiтичних постатей, релiгiйних проповвднишв та дiячiв культури. (На пострадянсь-кому просторi цей феномен набув епiдемiчного характеру. Iнформацiйний супроввд його здшснюва-вся iнодi настшьки примiтивно, що викликало об-грунтоваш пiдозри навiть у людей, далеких вщ конспiрологiчноi моделi мислення. Згадаймо хоча б знакову гру ^в: збiг назв партii «Лiберальнi демократа» («ЛД»), використано! як пастки для контр-революцiйноi емiграцii сшвробггаиками ГПУ в межах операцп «Синдикат 2» - i сучасно! росiйськоi партii «ЛДПР»). Але навить у випадку, якщо подь бна структура чи постать функцюнуе шд вдалим прикриттям i за досконалою легендою, сучасний стан iнформацiйного суспiльства не залишае шан-сiв довго збертати таемницю походження таких утворень. Тому, якщо спецоперащя пов'язана з сут-тевими суспiльними змiнами, простiше залишити реальних операторiв в зонi неочевидносл. У цьому розумiннi спецоперацiя, що маскуеться пiд револю-
цiю, нагадуе спланований i шдготовлений держав-ний переворот, учасники якого змушенг на виргша-льнiй стадп залучати значну кiлькiсть випадкових виконавщв (див. про це: Люттвак [12]). Але, на вгд-мiну вгд перевороту, описаного Люттваком, вона використовуе як кадровий ресурс не заптованих (завербованих) силовикiв або членiв парамштар-них угруповань. Спецоперацiя того типу, про яку йдеться у стати, прикриваеться спонтанною реак-цiею маси невтаемничених людей на сусшльш не-гаразди. Вона схожа на заколот, який вбудовуеться у масовi протести (байдуже, спровокованг, гнстро-ванi чи евентуальнi) приховано, без згоди мангфес-тантiв, навггь непомiтно для бiльшостi з них. Звичайно, подiбнi ди можуть включати г вгйськовий складник. На стади «вигорання протесту» (Сорокгн [4]), тодг, коли масове розчарування результатами опору вже не дозволяе мобшзувати пересгчних гро-мадян на новг заходи - висока ймовгрнгсть планового переходу на варгант перехоплення управлгння силовими структурами та використання «парамш-тарних формувань». (Внаслгдок закритостг вгйська як структури, особливостей функцюнування армгй-ського механгзму г дуже специфгчного життевого досвгду вгйськових армгя не настгльки захищена вгд стороннгх втручань г впливгв, як здаеться. Служба, особливо фронтова, формуе у людей тактичне мислення - структурування соцгуму за принципом «свгй-чужий» на тлг невмгння виявити чужого, що вдало маскуеться пгд свого. Розумгння того, що по-братим-комбатант може виявитися небезпечнгшим, нгж бойовий супротивник, часто або взагалг вгдсу-тне у вгйськових, або навпаки, провокуе шпигуно-мангю, жертвами яко! зазвичай стають зовсгм не шпигуни. Символом незахищеностг армгйцгв вгд мангпуляторгв для автора став офгцер, який на його очах кинув крупну купюру у кошик для пожертв давно викритих шахра!в, що збирали кошти нгбито для «швалщв-афганщв»). Та, якщо танки на вули-цях за визначенням переводять ситуацгю у нову площину, то стадгя мирного протесту ще дае змогу розгбратися на мгсцг з тим, що вгдбуваеться г впли-нути на ситуащю не шляхом самопожертви, а логг-чним г виправданим вибором громадянсько! позиций
Отже, якщо на наших очах несподгвано спала-хуе г миттево розгортаеться масштабна, добре орга-нгзована г керована акцгя, а ви не можете пригадати в минулому нгчого, що могло б тдказати нам такий перебгг подгй (кргм, можливо, загального, але недг-ездатного розпливчастого вгдчуття, що так далг жити не можна, див. про такий стан суспгльно! свг-домостг [13; 14]) - це щдстава для гшотетичного ви-значення поди як спецзаходу.
2. Чи кнуе чггка iнтегральна iдея, осмис-лена i усвiдомлена платформа протесту? Наскь льки вiдкритi, поширеш i зрозумШ кожному принципи, якi вiн захищае? Реальне повстання спираеться на гдеологгю. Цю суму гдей можна за-сво!ти рацгонально чи гмплщитно, сприймати пов-нгсть або частково, можна захищати чи заперечу-вати И, вона може змгнюватися г навгть самознищу-ватися в процесг фракцшно! боротьби. Але вона мае
бути. Система зафжсованих i декларованих прин-ципiв е неодмшною рисою всiх европейських рево-люцш минулого. (Йдеться саме про принципи, а не про економiчнi та сощальш суперечностi, що спри-чинили конфлшт). Ще Дж. Мадзiнi довiв, що повс-тання, мета якого незрозумша чи невiдома насе-ленню, приречене (див. [15]). Цим органiзований масовий протест i вiдрiзняеться вщ нетдготовле-них евентуальних ексцесiв (суто стихийно! групово! реакцi! на конкретний прояв несправедливостi) або заколотiв (явищ констративних i не масових). Попри абсолютш i безкомпромiснi iдейнi розбiжностi таких теоретиков масових рухiв, як Дж. Мадзш, В. I. Ленш або правий радикал У. Шрс, систему рево-люцшно! боротьби вони вбачали в iснуваннi профе-сшного нелегального добре пiдготовленого ядра резистансу («.десятеро розумнишв складнiше ви-ловити, шж тисячу дуршв» [16]) та значно б№шо! кiлькостi попутник1в та прихильнишв - легал1в. Думку, що тд час повстання обгрунтовувати свою щейну позицш слщ «...упертше, нiж будь-коли», осшльки «.без маси ми нщо [17]», обгрунтовував Г. В. Плеханов.
Спещальна операщя пiдпорядкована оргашза-цiйним закономiрностям iншого рiвня. Центр керу-вання под1ями, «штаб операцп», безумовно, юнуе -але вiн не належить до руху анi идейно, аш органь зацiйно, виведений за його меж1. (У цьому розу-мшш щея «революцi! без мети» Ж. Еллюля [18] та Г! подальший розвиток як «революцi! без лiдерiв» Г. Почепцова [19] потребуе ретельно! перевiрки методом виключення гшотез: можливо, i л1дери, i мета масових протеспв iснували, але залишилися в зонi неочевидностi. У такому випадку слогани повстання навряд чи були пов'язаш з реальними штере-сами його органiзаторiв i навiть могли суперечити !м. Ключем же для розумiння того, що вщбуваеться, може стати розширена Р. Бреддоком формула кому-нiкацií Г. Д. Лассуелла [20; 21], що передбачае вста-новлення справжньо! мети комунiкацiйного акту).
Якщо реалiзацiя спецзаходу передбачае ма-сову участь невтаемничених громадян - то викори-стовуеться широкий спектр щеологем, яю не зво-дяться в едину логiчно несуперечливу систему i ма-ють мало спiльного з мотивами та поглядами планувальник1в. Часто вони оргашзовуються за принципом тизерно! реклами. 1дея не артикулю-еться, залишаеться «порожнiй простiр», який кожен заповнюе в межах власних уявлень, прагнень та сподiвань. Еклектична сумiш з правих та л1вих кл1ше, реформаторських та радикальних закликiв легко адаптуеться пiд рiвень i переконання конкретно! групи учасник1в. Ефект хибного консенсусу, помилки атрибуцi! за таких умов стають не випад-ковими проявами недосконалосп людського мис-лення, а запланованими результатами машпулятив-ного впливу. Широко експлуатуеться чинник морально! вщповщальносп («якщо не ти, то хто») та ефект «фiктивного ярлика», тобто фальсифжування символiв та знакових постатей боротьби. Отже, якщо в оргашзацп масового протесту вбачаеться планомiрнiсть, дисциплша, продумана логiстика, а
вдейт складники його аморфш, пластичш, зво-дяться до ефектних клше з нульовим значенням, маскуються Вшеровим «шформацшним мулом» -це теж е маркером спещально! операцп, ознакою використання манiпулятивних технологiй. Суб'ективне ввдчуття причетностi до справедливо! боротьби, природне для невтаемничених учасник1в опору, симпатя до повстанцiв, участь друзiв у по-дiях - навпаки, з погляду розпiзнавання провокацiй не шформативш. Спецоперацiю можна порiвняти з концертом, в якому значне мiсце выведено само-дiяльностi, а диригентiв та режисерiв бачать не всi. I - як в армп з неефективною контррозввдкою - той, хто сто!ть з тобою плiч-о-плiч, може виявитися бiльш небезпечним, нiж явний супротивник (агентура серед машфестанлв буде працювати неод-мiнно).
3. Чи кнуе достовiрна iнформацiя щодо реального центру керування подiями та лiдерiв повстання? Навиъ перебуваючи в пiдпiллi, емiграцi! чи в'язнищ, керiвники та органiзатори реального повстання залишаються знаковими постатями, людьми, навколо яких гуртуються iншi. Наявнють лидера е не тiльки оргашзацшним, але i моральним чинником. Принципи i iде! не iснують у повггр^ !хне походження мае викликати довiру так само, як i людськ1 якостi того, хто !х створюе та поширюе. За меж1 досл1дження виходить дискусiя з приводу ризишв тоталiтарного, авторитарного, теократич-ного характеру, що випливають з такого стану речей. Але i тоталiтарний диктатор, i переконаний демократ, i керманич сумнiвного культу, i повстансь-кий лiдер з рисами «iдеального револющонера» мадзiнiстiв - самовiдданiстю, хоробрiстю та добротою (яка е, за Мадзш, головною чеснотою повста-нця, осшльки без доброти iншi шчого не вартi [15]) е особами публiчними. З яких позицiй i теоретич-них засад не визначати !х (як «людей слова» та «людей справи» (Хоффер [22]), людей з репресованими iнстинктами (Сорокин [4]; щодо останнього визна-чення у автора е сумнiви суто фактолопчного характеру: i в царськш Росi!, i в США доби «червоних тридцятих» революцiйнi ще! спов1дувала суспiльно визнана творча елгта), суб'ективно чесних агiтато-рiв, що здшснюють трансфер особистих комплексiв на сощум (Лассуелл [23]), спiвтворцiв «керованого хаосу» (Бернейс [24]) - але вони мають бути прису-тшми в полiтичному ландшафтi протесту, i не просто присутнiми, а реально впливати на нього. За-галу вони вiдомi, як правило, задовго до початку масових акцш. Разом iз тим, якщо полгтична полi-цiя соцiально нестабiльно! кра!ни професiйно пра-цюе на випередження, профiлактуе будь-яку потен-цiй^ можливють самоорганiзацi! суспiльного опору навколо неформальних лiдерiв, утворення «.низових осередк1в мобшзаци» (Казарiн [13]) -то i протест у такому суспiльствi може бути виклю-чно ситуативним, скороминущим, ефективним лише як поштовх для самощентифжацп опозицiй-них сил.
Спецiальна операцiя мае калька прикметних рис, що в^^зняють !! в1д справжнього масового протесту. I! хронологiя зумовлена не сусшльною
потребою у полтгачних змшах i не станом еконо-мiки, а необхвдшстю будь-що реалiзувати певний план зовшшнього втручання в сощум. Тому вона зовсiм не обов'язково прив'язана до вiйни, еконо-мiчного спаду, полiтичноi кризи чи шших обста-вин, що створюють революцшну ситуацш. Приводи, як1 у такому випадку будуть використовувати для розгойдування кра!ни, матимуть характер шсш-рований i штучний. Реалiзовувати !х будуть за до-помогою агентури як в опозицшних, так i в урядо-вих структурах, але за приблизно однаковою схемою. Суб'ективно це буде сприйматися як низка фатальних помилок чи немотивованих проявiв жо-рстокостi. Виникне ефект «перехоплення управ-л1ння», коли перемир'я перериватимуться у спосiб, який унеможливлюе подальшi перемовини, а ре-зультати домовленостей перестануть впливати на ди сторiн. Саме так розвивалася спецоперащя проти уряду С. Альенде у Чил1, коли фiнансованi з одного джерела симулякри право! та лiвоi опозицii виконували рiзними методами одне завдання. Пе-ршi створювали економiчний хаос, другi дискреди-товували л1вий уряд безглуздим радикальним гас-лами та полгтичними акцiями. Силовi ж структури, контрольованi заколотниками, чинили беззаконня та саботували сво! обов'язки (див. [25]). Автор ус-вiдомлюе неприпустимють i некоректнiсть порiв-няння Сальвадора Альенде з сучасними политиками - корумпованими ставлениками олiгархiчних кла-шв. Йдеться виключно про конвергентнi схеми со-цiальних манiпуляцiй.
З хронолопчно!' та ситуацiйноi невiдповiдностi випливае неввдповвдшсть персошфшацп. Тобто, на-ступна риса, яка в1дазняе спецоперацш вщ повс-тання - анонiмнiсть, невизначенiсть або очевидна суперечливють сил, що керують ii дiями.
Як вже зазначалося, створення фiктивних лще-рiв на кшталт «Лже-Нерона» Л. Фейхтвангера тех-нологiчно можливе, але у кризових ситуацiях тактично незручне. Воно потребуе багато часу, ресур-ав, зусиль i може бути миттево зведено нанiвець розконспiрацiею подiбного штучного персонажа. У працях «Шерлока Холмса революцп» В. Бурцева (що довiв зв'язок £. Азефа з царськими спецслужбами, вiдштовхнувшись на початку розслвдування вiд дрiбних i не помггаих iншим помилок остан-нього) описуеться стан речей, коли функцюналь-нють розконстровано!' агентури спецслужб тдтри-мувалася внаслiдок того, що «...замовчували вже здiйсненi викриття провокаторiв [26,c.6]». Але сьо-годнi, в добу штернету, можливостi неформального поширення даних значно бшьш^ нiж у першш по-ловинi минулого столiття. 1нформацшне суспiльс-тво не сприяе збереженню персональних таемниць публ1чних постатей. Имовiрнiсть розконсшрацп пол1тика, дiяча культури, публ1чного лвдера суст-льного опору, що виконуе завдання спецслужб, за визначенням дуже висока. Адже на стадп активних дш його кроки будуть неминуче красномовними (як то парламентське голосування всупереч озвуче-нiй позицii, дискредитацiя у рiзнi способи власно! полтгачно!' сили, вщштовхування вiд не! потенцiй-
них прихильникгв г просто порядних людей, вико-ристання дезштеграцшно! пропаганди, замаскова-но! пгд консолгдацгйну - наприклад, розпалювання мгжнацюнально!' ворожнечг пгд приводом «еднання наци», тактика г стратепя боротьби, розрахована на неминучу поразку г т. д.).
До того ж, в гостргй фазг спецгальна операцгя потребуе миттевого прийняття ргшень г виконання наказгв. Введення у !! командний ланцюг додатко-во! ланки - штучного лгдера - цьому не сприяе. Ок-ремг тактичнг складники потребують «прямо! ди», реалгзацп безпосередньо силами шфгльтровано! та завербовано! агентури. За таких обставин значно простгше не покладатися на фейкових «вождгв», а вивести реальне кергвництво за межг публгчностг, залишити його у тгнг групово!' вГдповГдальностг, приховати глюзгею самоуправлгння, коли нгбито всг виргшують усе. (Журналгст г письменник О. Мас-лов, обговорюючи з автором у 2014 роцг модель по-дгбно! ситуаци, згадав у зв'язку з цим концепцгю «семготичного нуля» - коли певна сила фактично на поди впливае, але символгчно в знаковгй системг конфлгкту не представлена). Отже, вгдсутнгсть чгт-кого уявлення або неможливгсть дгзнатися, чому г з яких причин, за чи!м наказом розпочинаються ак-тивнг дп, хто саме очолюе спланованг г керованг ак-цп, звгдки взялися тг чи гншг сили опору, ще вчора вгдсутнг в полгтичному ландшафт кра!ни - теж може бути маркером спецоперацп.
4. Чи присутш у тому, що ввдбуваеться, складники, розраховаш на руйнування «порогу критичносп»? Емiзодичним та випадковим чи цiлесмрямованим та повторюваним е виник-нення в комунiкацiйному молi протесту «шокового контенту»? Деструктивнг дп можуть бути на-слгдками, але не метою реального масового протесту. Всупереч стереотипам, суспгльний прогрес, навгть якщо вгн реалгзуеться у боротьбг, не завжди пов'язаний з жертвами. Так само г революцгя не обов'язково призводить до громадянсько! вгйни. Протиставлення соцгально! еволюцг! та революци не зовсгм коректне. Революцгйний стрибок суспгль-ного розвитку внаслгдок переходу кглькгсних змгн у якгснг - цглком закономгрне явище, що не обов'яз-ково супроводжуеться спалахом насильства. Але навгть якщо громадянське протистояння переходить у гостру силову фазу, воно нечасто набувае фабулу, експресгю г виразнгсть, притаманну драма-тичним виставам. Природний перебгг подгй нгхто не органгзовуе з урахуванням принципгв Аристотелево! поетики.
Траггчнг епгзоди, що гнспгруються (а гнодг фа-льсифгкуються) у процесг спецгально! операцп, фу-нкцгонально складтшг, нгж реалгзацгя тактичних цглей цгною людських втрат чи провокування наси-льства як таке. Завдання !х часто полягае у тому, щоб викликати стресову реакцгю, суспгльний афект, шгщювати розповсюдження шокового ме-дгйного контенту, створити ситуащю, пов'язану з необхвдшстю приймати ргшення г дгяти в умовах цейтноту г пгд тиском обставин. Тобто, змоделю-вати умови, за яких поргг критичностг сприйняття
бшьшосл людей буде зруйновано. А осшльки шду-коване психiчне заражения, що спричиняе масовий афект - евентуальне i швидкоплинне, провокацiйнi подi! неодмшно будуть вiдтворюватися багатора-зово. При тому, якщо вони справдi заплановаш, то повторюватися будуть у рiзних, зовнi не схожих формах, що не призводять до розпiзнаваиия при-йому. Виконуватися руками агентури, шф№трова-но! як в повстанське середовище, так i в проурядовi правоохоронш структури. Але результат завжди буде однаковим i прогнозованим. Як така техноло-гiя масового впливу, пов'язана з утворенням шокового контенту, давно i добре вивчена. З проблемою руйнування порогу критичностi згткнулася ще до-слщницька група Х. Кентрша [27], яка вивчала нас-лiдки трансляцi! радiовистави «Вiйна свтв» (США, Сi-Бi-Ес, 1938).
Як з'ясувалося, ат високий iнтелектуальний рiвень аудиторп, анi наявнiсть достовiрно! шфор-маци про окремi складники подiй не е надшним за-хистом ввд шформацшно! швазп, якщо вона вщбу-ваеться швидко i на rai психоемоцiйного переван-таження. Загальновiдомо, що розвинена уява, совють i сощальна вiдповiдальнiсть е додатковими факторами ризику для рецитента подiбного впливу. (1снуе анекдотична iсторiя про астрофiзи-шв, що не пiддалися панiцi, слухаючи стилiзовану шд серiю репортаж1в про вторгнення з Марсу «Вiйну свтв», але повiрили у цей роз^аш «Театру Меркурiй» i ви!хали назус^ч вигаданим мараа-нам виконувати свш науковий обов'язок. Цей випа-док наочно пояснюе модель можливо! реакци розу-мних розвинених людей на подiбнi впливи).
Отже, перiодичне виникнення шокових ситуа-цiй, емоцiйно насичених настiльки, щоб не залиши-лося часу i можливостi переосмислити переби- по-дiй - теж е одним з можливих маркерiв спецопера-цiй. Додатковим шдтвердженням тако! гшотези може бути прив'язанiсть цих випадшв до ймовiрно переломних моментiв повстання («вже збиралися розiйтися», «вже майже домовилися»), помiтна дра-матургiчна оргашзовашсть !х (як виразних кульмь нацш окремих фаз повстання), продумана форма !х-ньо! презентацi!.
5. Чи ввдповвдае nepe6ir подiй його ввддзер-каленню у засобах масовоТ комушкацй'? Яким буде висвiтлення реальних масових протеспв у ме-дiа, залежить вщ типу суспiльства i характеру кому-нiкацiйних засобiв (форм власносп, рiвня контро-льованостi, зрештою, квалiфiкацi! та моральних якостей спiвробiтникiв). Цензура тоталгтарних кра!н може взагалi заблокувати поширення ведомостей про масовi акцп або подати незбалансовану ш-формацш. Комерцiйнi медiа лiберальних держав подаватимуть об'ективнiшi данi, навiть якщо вони будуть суперечити штересам власника ресурав, щоб не втратити аудиторш. Модель поширення ш-формацi! в штернеп, зокрема, у соцiальних мережах, матиме свою специфжу (шший рiвень опера-тивностi та неформальности ширшi можливостi фь ксацi! подш та створення ефекту присутностi завдяки online технологiям, iншi форми прямого i прихованого контролю - вщ обмеження доступу до
штернет-тролшгу, створення фейшв та шших форм того, що кибернетики визначають як поглинання сигналу шумом). Але у будь-якому випадку, якщо йдеться про справжнiй масовий протест - актив-нiсть преси, телебачення та радiомовлення, соцiа-льних мереж буде вторинною щодо подш i подiями детермiнованою. Тобто, стане реакщею на те, що в1дбулося (навгть якщо це буде реакцiя з нульовим значенням, тобто досить красномовне у такш ситу-ацi! мовчання). Спецiальна операцiя, навпаки, за-здалепдь плануеться з урахуванням медiйних складников, iнформацiйного супроводу. Утилiтарне ви-свiтлення комунiкацiйними засобами подiй закладено у !! схему разом iз самим алгоритмом дi!. Рiвень достовiрностi поширювано! з спецiальною метою шформаци часто не мае значення (i правда i брехня використовуються утилгтарно, поза межами порядностi та морал^. Баланс думок перетворю-еться на фiкцiю. I нiбито проурядова, i нiбито рево-люцiйна позицiя можуть використовуватися як бi-нарнi компоненти системного впливу, що мае едину мету (яка iнодi не щентиф^еться аналiзом окремих iнформацiйних компонентiв машпуляцп).
Якщо подiбна спецiальна операцiя мае страте-гiчний, а не локальний масштаб i розгортаеться як шформацшна пiдготовка до гiбридно! вiйни або так звано! вшни нового типу, розтзнати !! непросто. Не пльки пересiчнi громадяни, а навiть учасники, за-лученi «в тем^» або прошформоваш в межах вер-сш прикриття, можуть бути введенi в оманну, неко-ректно iнтерпретувати поди. (Загальновщомо, що помилки атрибуцi! взагалi характернi для тих, хто намагаеться розтзнати певну систему, перебува-ючи всередиш цiе! системи i не маючи зовнiшнiх джерел iнформацi! про не!. За меж1 розв1дки вихо-дить дискусiя щодо доречностi посилань на «алего-рiю печери» Платона i теорему Геделя з метою по-яснення такого стану. Але, щоб наочно уявити його, можна здшснити уявний експеримент. Припустити, що хтось, перебуваючи в серединi клубка ниток, яким грае кошеня, i не маючи жодних уявлень про копв i нитки, намагаеться зрозумгти, що вiдбува-еться. Зрозумiло, що його бачення стану речей i в1д-пов1дно його модель ситуацп не буде вiдповiдати реальностi).
Але шформацшний супровiд спецоперацi! теж мае калька властивостей, як1 легко розтзнати. Зви-чайно, залученi до спецзаходiв медiа нечасто роб-лять аудиторп такий подарунок, як помилкове ви-свiтления провокацi! або злочи^, здшснене ще до початку само! поди (хоча i такi випадки трапля-ються). Менш виразною, але майже завжди прита-манною спецоперацi! е шша ознака. Якщо зах1д здшснюеться координованими зусиллями комунi-кацiйних засобiв, що мають нiбито рiзнi сустльно-полiтичнi позицi!, належать до рiзних таборiв - су-купнiсть даних, поданих цими засобами, буде не повною, точшше, однаково не повною. Матиме ст-льнi «зони замовчування». Тобто, в iнформацiй-ному полi неодмiнно залишаться лакуни, як1 немо-жливо буде заповнити зiставлениям повщомлень з рiзних джерел. До цих «зон умовчання» потрапить
усе, що може зашкодити реалДзацп латентного стра-тегiчного плану. Наприклад, подробицi, що можуть розрядити ситуацДю, якщо мета заходу - конфрон-тацiйна, чи навпаки. Ознакою тут е не стДльки характер Дгнорованих даних, ск1льки сам факт наявностД !х. Виявити замовчування i викривлення легко, по-рiвнявши «першу» та «другу» реальностi: поди, свДдком яких був, та висвДтлення цих подiй. Йде-ться не тшьки про речi, що потрапили чи не потра-пили в online трансляцп чи на газетнД шпальти, а про акценти, кут зору, визначення того, що пода-еться як предмет повДдомлення, а що - як другоря-днi i несуттевi подробицД. Друга помiтна риса, що дае тдстави розпiзнати медiйнi складники спецо-перацii, полягае у координацп подДй та висвiтлення !х. Попри масове розповсюдження смартфонiв, вД-деореестраторiв, камер спостереження тощо, спонтанна фДксацДя швидкоплинних процесiв все одно зазвичай вДдзначаеться фрагментарнiстю, невисо-кою якДстю, випадковiстю кутiв зйомки. Навiть кД-нодокументалiсти з вищою фаховою освггою не завжди встигають ввiмкнути чи повернути камеру, коли щось починаеться зненацька. А якщо профе-сДйна камера i професiйний оператор шби випад-ково весь час опиняються у потрiбний час та в пот-рiбному мiсцi, це може свДдчити про те, що вони причетш не до висвiтлення поди, а до само! поди. Окремим проявом подiбноi дiяльностi е демонстра-цiя кадрiв, вилучених з загального подiевого контексту. Якщо метою зйомок е не об'ективне вДдобра-ження реальностi, а манiпуляцiя, скерована на ство-рення у рiзних сегментiв аудиторii дiаметрально протилежних ощнок подп, то досить ймовiрне ви-користання такого алгоритму, як скоординоваш зу-силля медiа i шфшьтровано! в лави демонстрантiв агентури. ПевнД вчинки можуть сприйматися на мД-сцi подii як помилка, невдалий жарт, випадковiсть чи взагал1 не бути розшзнанш як свДдомий демонс-тративний акт. Але показанi поза ситуацшним контекстом i поширеш серед аудиторii з iншим менталитетом, вони створять враження агреси, зневаги, неадекватностi. 1сторикам спецслужб добре вiдомi методи агентiв Пiнкертона, якД з метою приду-шення страйку стрДляли з-за спин демонстрантiв у полщш (що ставало приводом для розправ з без-винними робДтниками). Дл французьких полДцейсь-ких агентiв-провокаторiв часiв Реставрацi!' проти мирних масових рухДв, якД перетворювали неагре-сивнД демонстрацi!' на «... бунтарський безлад, щоб виправдати та узаконити нещадну розправу над на-товпом...[28]», теж описаш у науковiй та мемуар-нДй лiтературi докладно. Iнформацiйне сустльство створило можливостД реал1зовувати схожД сценарп без стрДлянини, за допомогою видеокамер. Для цього достатньо створити у натовт кДлька штучних «пунктДв фокусування» уваги медДа. Комушкацш-ний вДдбиток тако! акцп можна порДвняти з текстом, написаним рДзними близькоспорДдненими мовами з широким використанням омонДмДв. НДби однаковД слова будуть означати рДзнД речД - залежно вДд того, носДй яко! саме мови (ментальностД, стереотитв сприйняття) його читае. (О. А. Навальний, комен-
туючи «злив» на телебачення i в Днтернет вДдеозйо-мки Днциденту в КерченськДй протоцД, зроблено!, на його думку, росДйськими спецслужбами, викорис-тав щодо схожо! технДки манДпулювання термДн «вш-вш». Словосполученням «win win situation» у бДзнесД визначають однаково вигДдний для рДзних сторДн результат. Укра!'нщ зрозумДли побачене як доказ росшсько!' агресп, росДяни - як пДдтвер-дження власно! сили (див. [29]). УтДм, спецопера-цДя, зовнД схожа на «win win situation», принципово вДдрДзняеться вДд не! тим, що подДбний ефект е не просто результатом вдалих переговорДв (домовле-ностей), а спланованою стратегДею презентаци даних. Тактично таке поширення шформацп може бути як вигДдним, так i однаково невигДдним для учасникДв конфлДкту, здДйсненим з метою досяг-нення стратепчного результату у перспективД).
Але подДбний прийом машпуляци стае помДт-ним внаслДдок повторюваностД. Особливо виразним роблять його неангажованД медДа (якщо вони при-сутнД в шформацшному полД поди) та неформальна комушкащя. Звичайно, щ складники комушкацш-ного простору теж можуть викривлятися внаслДдок машпулятивного впливу. Та за будь-яких обставин вони будуть достатньо вДдрДзнятися вДд сплановано! шформацшно!' кампани, щоб привернути до ще!' рД-зницД увагу. Застосування спецДальних методДв впливу увиразнюеться, коли за вдаваною ДррацДона-льнДстю подДй починае вгадуватися рацюнальшсть Дншого порядку, хаос виявляеться керованим, тобто, кажучи словами шекстрДвського ПолонДя, стае зрозумДлим, що божевДллю притаманна певна система, «...yet there is method in it [30]».
£ ще одна слабка ланка масштабних спецопе-рацДй з використанням медДа. До них залучаеться велика шльшсть виконавцДв, що не мають спецДаль-но! подготовки або взагалД не причетнД до латентних складникДв акци, не втаемниченД. За таких умов не-минучД витоки шформацп, неточностД у реалДзацп планДв, помилки (вДд розголошення прихованих фа-ктДв i намДрДв до, наприклад, ненавмисного викори-стання специфДчно! лексики, яка вказуе на кра!ну походження i професДйну приналежнДсть мовця або тих, в контакп з ким вДн працюе). Чим до вше три-вають подД! - тим вища вДропднють того, що цД ви-падковостД будуть помДченД та розшзнаш.
£ ще кДлька груп чинникДв, якД можна розгля-нути в контекстД проблеми медДа як складника спе-цДально! операцД!. Це використання особливих ме-тодДв соцДально-комунДкацДйного впливу (манДпу-ляцДя шляхом об'еднання, маншулящя шляхом роз'еднання i т. д). Вони вДдомД фахДвцям i описаш у загальнодоступнш спецДальнДй лДтературД (див. [31]). Але анД професшш журналДсти, анД блогери не використовують !х навмисно i не заглиблюються у прикладнД аспекти такого використання, оскДльки подДбнД знання та навички зайвД у репортерськДй ро-ботД, не потрДбнД для звичайного шформацшного обмДну. (Так само пДхотинець не користуеться в бою незграбним приладом для безшумно! стрДльби, хоча, звичайно, що таке «глушник» - знае). ДеякД з них можуть нагадувати звичайнД технологД! медДа, але насправдД суттево вДдрДзняються вДд них. Так,
репортер, який готуе радюновини, буде розмщу-вати найсуттевiшу шформащю на початку i в шнщ повiдомлення, тому що цього вимагае жанрова спе-цифiка вiдповiдного медiавиробництва, принцип «перевернуто! пiрамiди» та формула щеального ра-дiоповiдомлення П. Вайта. Фах1вець з прихованих методiв впливу, що використовуе стратегш машпу-ляци за принципом релевантностi (див. [32, с. 170]), теж структуруе свш текст подiбним чином, але ро-змiстить у зручних для сприйняття мiсцях не факт, що е предметом повщомлення, а iнформацiю, що мае iмплiцитно вплинути на читача, хоча основно! теми твору шбито не стосуеться. Те, що вш презен-туе як предмет i тему твору, функцiонально буде лише «carrier frequency», «несущою частотою» для маншулятивного складника.
Непрямою ознакою прихованого викорис-тання спецiальних методiв медiавпливу може бути також наявнiсть у повщомленш шформацп, що ви-ходить за меж1 журналютських (блогерських) мож-ливостей пошуку фактiв. 1нша риса масштабно! ма-нiпуляцi! - повторення у рiзних джерелах та в рiз-них формах семантично тотожних послань, спрямованих як на формування нових, корисних для манiпулятора стереотитв, так i на розхиту-вання засад свiтосприйняття об'ектiв впливу. Мета останньо! ди полягае у зменшенш внутршньо! ре-зистентностi аудиторi! щодо наступних шформа-цiйних iнвазiй. Щодiбнi технологи не завжди можна виявити шляхом перевiрки конкретних фактiв у по-вiдомленнi. Данi, використанi машпулятором, мо-жуть бути достовiрними. Справа тут у джерелах по-ходження i метi розповсюдження цих вщомостей. Для себе автор сформулював принципи, кориснi для коректно! штерпретацп даних такого типу, афористично: «1нформовашсть джерела не тотожна його переконливосп та добросовiсностi. Найкраще про героя можуть бути iнформованi не iншi геро!, а кат». «Коли без вагомих пiдстав рiзнi джерела по-чинають поширювати достовiрну iнформацiю про техшчш вади компаса - варто замислитися не про особливостi цього приладу, а про мету, з якою на-магаються пiддати сумшву твое вмiния самостiйно орiентуватися в просторЬ). «Перш, шж приеднува-тися до того, хто несе прапор свободи, варто пере-конатися, чи не е його метою вчасно впасти, поставивши тих, хто йде за ним, пвд вогонь». «Машпуля-цiя - це коли чистою правдою знищують чисту справу». (Феномен маиiпулюваиия правдивою ш-формацiею докладно описано у джерелi [33]).
Випадково сукупнiсть чинник1в, що виклика-ють схожий на спецпропаганду ефект, можуть утворитися i в добросовюному журналiстському творi, i в звичайному листуваннi. Але системно i професшно точно !х можна застосовувати, лише ко-ристуючись спецметодичками i маючи вщповщну подготовку.
Варто пiдкреслити один нюанс, суттевий для коректного розтзнавання природи масових акцiй часiв «пбридних воен» та «воен нового типу». Роз-бiжиiсть мiж власне актом протесту та його медш-ною штерпретащею iснувала ще в античш часи
(див., наприклад, «Катилшари» Цицерона та прис-вячене !м спецiальне дослiдження [34]). Але якщо у минулому провокатори (у тому числ i медiйнi) проникали в осередки протестiв, то тепер трапляеться, що сам осередок сустльного опору формуеться на-вколо провокаторiв. Створюеться подiбна псевдо-громадська сила пiд «чужим прапором» або прапором фжтивним та з метою, вкрай далекою ввд гу-манно-утотчно! мети, визначено! Зубатовим [6]. У цьому - !! сила i одночасно !! слабкiсть, оскшьки потреба задiяти значну шльшсть виконавцiв негативно позначаеться на якост кадрiв (див. цитованi вже слова Ленша про сто розумнишв i тисячу дур-нiв [16]).
Отже, якщо в звичайному шформацшному ви-свiтленнi подiй системно використовуються зайвi для журналiста прийоми PR-технологш, реклами, методи прихованого впливу, поширюються даиi у формах, розрахованих на iмплiцитне неосмислене сприйняття - це теж може бути рисою спещально! операцп.
Наступною ознакою залучення медiа до спецо-перацi!, яку можна принаймш спробувати перевi-рити в польових умовах, використовуючи вщдале-ний доступ до шформацшних ресурсiв i яка досить просто перевiряеться в звичайних, не екстремаль-них обставинах - це наявнють суттевих змш у медi-апросторi напередоднi протеспв. (Вона може i не потребувати перевiрки, бути ведомою як сукупшсть фактiв, але не осмисленою як система в контексп нових даних). Варто пощкавитися, чи не вщбулися впродовж певного перiоду перед початком масових акцш масштабнi змiни у медiа? Змiна власник1в ви-дань, виникнення нових комунiкацiйних ресурсiв, несподiванi кадровi рiшения («зачистка» редакцiй вщ незручних, некерованих, надто принципових журналюпв i т. д.). Як правило, ця iнформацiя не просто доступна, а досить помина, оск1льки супро-воджуеться публiчними конфлiктами. Щодiбнi про-цеси часто пов'язаиi з полгтичними змiнами у сус-пiльствi. I якщо так1 змши вже вщбулися - то спроба переформатувати i перепрограмувати iнфо-рмацiйний простiр лопчно вмотивована запитами ново! елiти. Але якщо вони не вщбулися - масшта-бне втручання у медiагалузь може бути подготовкою до переходу спецоперацп в активну фазу. До-датковим п1дтвердженням такого припущення можуть стати вiдомостi про одночасш кадровi змiни у силових структурах та правоохоронних органах.
Щодiбнi риси певною мiрою вiдповiдають i описаиiй Е. Люттваком технологi! державного перевороту [12]. Безумовно, превентивний контроль або нейтралiзацiя «лiдерiв думок» (термш П. Лазар-сфельда та Е. Каца [35; 36]) i «вартових ворiт» сус-пiльно! комушкацп («гейткiперiв»; термiн нале-жить К. Лев^, див. про «gatekeeping theory»: [37; 38; 39]) - значно ефектившший сценарш, нiж реп-ресивна кампашя. Але якщо державний (тим бь льше вiйськовий) переворот як такий - за визначен-ням робить зрозумiлим логiку попередньо! транс-формацi! iнформацiйного простору, то спецопераця, замаскована революцiйними гас-лами, може не асоцшватися з латентним перюдом
попередньо! тдготовки. НавДть знаково вДдрДзня-тися вДд не!, заперечувати !! як «злочини влади» -що викличе у вДдсторонених вДд активно! пращ в процесД !! тдготовки журналДстДв та службовцДв марш нади на краще i бажання «приеднатися до боро-тьби за правду» (зайве i навДть небезпечне для орга-нДзаторДв акцп з огляду на ймовДршсть ii викриття). Отже, збДг у часД нДбито не пов'язаних змДн у кому-шкацшному просторД та масових протестДв е приводом замислитися про мету i причини останшх.
Виразним проявом зовшшнього модерування шформацшного потоку в мережевих комушкащях е ефект створення протилежних уявлень про реаль-нДсть з метою роздДлити на ворожД табори учасникДв дДалогу. Спроби суб'ективно чесних людей узго-дити позицп поглинаються великою кДлькДстю Дн-формацшного шуму, спрямованого на провоку-вання в учасникДв дискусп взаемно! вДдрази. Вна-слДдок цього сторони конфлДкту залишаються пДд впливом протилежних систем стереотипних уяв-лень. ЦДкавД даш з цього приводу зДбрала у магДс-терськДй дисертацп Д. Черноусова, дослДдивши стан, коли «.. .перемовини мДж двома сторонами, хоча б в електронному виглядД, саботуються i зво-дяться до стукання о стДну [40, 55]».
6. Наскшьки широко залучеш до подш гро-мадськi, зокрема неформальнi i зазвичай деполЬ тизованi оргашзацп (футбольш фанати, бай-кери, релiгiймi угруповаммя i секти, а в разi мiж-комфесiймого комфлiкту - рЫм церковш епархи i т. д.). НеформальнД угруповання, об'еднанД спДль-ними справами та Днтересами, корпоративною ети-кою, ДерархДчно оргашзоваш, структурованД i одно-часно тою чи Дншою мДрою закритД вДд стороннДх спостерДгачДв е зручним середовищем для рекрути-нгу з боку спецДальних служб. В окремих патологД-чних випадках неформальний рух на кшталт до-гхантерДв (так само, як i суто кримДнальне середо-вище) може ставати осередком соцДопатДв, ситуативно корисних спецслужбам для виконання разових доручень злочинного характеру. Але i поз-бавленД вДдверто патологДчних рис неформальнД угруповання можуть бути порДвняно легко i непо-мДтно для бДльшостД учасникДв взятД пДд контроль секретною службою i скерован у бДк реалДзацп ii Дн-тересДв. НеформальнД структури привабливД саме для тих категорш населения, що, на думку соцДоло-гДв, зазвичай беруть участь у протестних рухах: ма-ргДнальних верств i людей з тдвищеним рДвнем до-магань (див. [4; 22]). Разом Дз тим, за нечастими ви-нятками (такими, як окремД творчД осередки чи об'еднання прихильникДв традицДйних бойових ми-стецтв), неформальним оргашзащям не притаманнД свДтоглядний i моральний рДвень, властивий для Ддейних революцДонерДв. Носи сучасних субкультур позбавленД ДмунДтету щодо шфДльтрацп або ве-рбування з !хнього середовища агентури, прита-манного радянським дисидентам чи лДвим антидик-таторським оргашзащям ПДвденно! Америки. Будь-яка замкнена на себе i соцДально активна локальна група людей потенцшно може стати Днструментом реалДзацп стороншх деструктивних ДнтересДв. Ця думка справедлива i для значно бДльш захищених
вгд стороннього впливу г проникнення структур, нгж добровгльнг неформальнг об'еднання. Доклад-ний аналгз рис, якг свгдчать про приховане чи на пе-вних етапах явне гнструментальне використання неформального об'еднання спецслужбами, вихо-дить за межг теми цге! статтг. Пгдкреслимо головне: якщо у протестних акцгях на боцг певних полгтич-них сил починають брати активну участь аполгти-чнг неформальнг органгзацг! (а тим бгльше за визна-ченням деполгтизованг кримгнальнг бригади г рей-дерськг команди) - це теж може бути маркером спецоперацг!.
7. Яку тактику використовують оргашза-тори протесту щодо цившьних немiдготовлених учасникiв масових акцш? Ще Дж. Мадзгнг, вгдш-товхуючись вгд досвгду карбонарив, а згодом «Молодо! 1тали», сформулював засади стввгдношення дгй революцгонергв г нетдготовлених людей з на-товпу. Цг принципи не втратили актуальнгсть г сьо-годнг (див. [15]). За Мадзгнг, повстання не може не спиратися на пгдтримку чи принаймнг лояльнгсть населення. Але в разг згткнень з озброеними сило-вими структурами професшш пгдготовленг бгйцг мають залишати цивгльних у тилу, приймаючи ос-новний удар. Тактика спецоперацгй навпаки перед-бачае максимальне збереження корисно! для слу-жби агентури г прагматичне використання випадко-вих людей (наприклад, в якостг «живого щита» чи жертв, трагедгю яких буде використано з пропаган-дистською метою).
8. Чи не закладено в iдеологеми, гасла, де-кларацп протесту «лопчш бомби» - зовш при-вабливi поняття, ям мають приховану негати-вну семантику (конотащю), символи, по^'^зан! з маловвдомими iсторичними фактами чи культу-ролопчними алюзiями, здатними внаслiдок оприлюднення дискредитувати рух опору? 1сто-ргя людства породила достатньо небезпечних не-привабливих сил, якг декларували сво! плани, на-мгри г завдання у цглком прийнятних з погляду за-гальнолюдсько! моралг формах. Встановити зв'язок мгж цими силами та !хньою публгчною самопрезен-тацгею (вгд символгки до гдеологг!) на пгдставг одного тгльки аналгзу негдентифгкованих цитат, зо-бражень г т. д. неможливо. Для цього необхвдно знати конкретнг обставини г факти, з цими силами пов'язанг. Зворотним боком гнформацгйного ви-буху е ефект швидкого забування минулого, г не тгльки загальних речей, а навгть вузькоспецгалгзо-вано! гнформацг! фахгвцями (ефект гнституцгйно! амнезг!, про який писав Дж. Емброуз [41]). Одини-чний несуттевий збгг где! чи символу, декларова-ного опором, з аналоггчною гдеею чи знаком, що належала скомпрометованому дгячевг або руху мину-лого, може бути випадковим. Але якщо базова система понять г головнг слогани протесту виявля-ються пов'язаними з латентною сумою гдей, не-прийнятних як для самих учасникгв, так г для свгто-во! спгльноти, це е вгроггдною рисою спецоперацг!. Подальший !! перебгг передбачуваний: вибухоподг-бне оприлюднення г масове поширення негативно! гнформацг! про згаданг где! г символи пгсля того, як
вони стануть iмiджево, сощально i ментально не-вiд'eмними ввд сучасного протестного руху.
Звичайно, риси, подiбнi характерологiчним ознакам латентно! спецоперацп, можуть утвори-тися випадково. Випадковим може бути i 36ir шль-кох подiй, зовнi схожих на прояви секретно! бага-тоходово! комбшацп. Але вiрогiднiсть того, що ми маемо справу з випадковими чинниками, а не про-явами латентно! закономiрностi, зменшуеться про-порцiйно ескалацп таких проявiв. Наведенi прийоми ситуацшного аналiзу не е цiлiсною i заве-ршеною методологiчною системою, за допомогою яко! пересiчний громадянин зможе протидiяти мас-штабним довготривалим стратепям на кшталт опе-рацп «Пересмiшник» («Operation Mockingbird») або секретно! програми «COINTELPRO». Але допов-нення i уточнения !х iншими дослiдниками, мож-ливо, сприятиме створенню системно! загальнодо-ступно! методологi! суспiльного самозахисту.
Спробуемо екстраполювати сформульованi положення на недавш украшсьш реали. I полiтики, що здобули владу внаслiдок £вромайдану, i тi, що !! втратили, заперечували наявнiсть в Укра!нi ради-кальних полiтичних сил, що сформувалися б як результат природно! полггично! еволюцй' i були здатнi здобути устх у боротьбi з пашвним режимом (див., наприклад [42; 43]. У першому з вказаних джерел наводиться газетний виклад iнтерв'ю, як дав «Радю Свобода» у 2012 П. Порошенко - на той час штстр економiки та розвитку Укра!ни; вiн стверджував, що Укра!ш загрожуе не «мiфiчна радикалiзацiя», а реальне зубожшня населення, падiння рiвня життя. В наступному джерелi - статп О. Царьова - невмо-тивована жорстокiсть правоохоронцiв проти студе-нтiв тлумачилася як вiрогiдна спецоперащя («.этот самоубийственный разгон уж очень был похож на умело проведенную спецоперацию власти против власти» [43, с.5]»). I преса, i науковщ наводили суттевi аргумента на користь того, чому «...Укра!на не спалахне як Туреччина [13]». Причини щ були як загально-свггоглядного, (брак сус-пiльно! едносп, спiльно! iде! протесту, скомпроме-товашсть опозицп), так i прикладного (вщсутшсть «...первинних осередшв мобшзацп [13, с. 4]) характеру. У вкрай нечисленних публжащях, яш пвдт-верджували наявнiсть революцiйно! ситуацй' (що тлумачилася як загострення суспiльних суперечно-стей i не пов'язувалася з конкретними революцш-ними силами, див. [13; 44]) - моделювався перебiг подш, протилежний реалiям Свромайдану. Йшлося про ймовiрну стихiйну реакцiю населення на попр-шення життя або масовi заворушення як вiдповiдь на резонансний непокараний злочин з корупцш-ними складниками. Але конкретш протести, спро-воковаиi злочинами минулого, що згадувалися як паттерн вiрогiдних «соцiальних детонаторiв» (ви-слiв соцiолога £. Копатька [44]) - загибель Оксани Макар, врадiевська справа та iн. - за жодних обста-вин не могли шдштовхнути процеси, що призвели до спалаху сепаратизму на твденному сходi Укра-!ни та втрап !! територiально! цiлiсностi. Цi протести як реакщя на резонансш злочини - сталися на швдш, географiчно зачепили схiд (Оксана Макар
померла в одтй з донецьких кттк) i були тдтри-маиi в iнших регюнах, насамперед у столицi. Тобто, мали мiжрегiональний iнтегративний, а не дезште-гративний вплив на опозицiйно налаштованих людей. Якби Революцiя пдносп була генетично пов'язана саме з цими акщями - це був би зовам шший протест, не оргашзований i не керований, ш-тернацiональний та позапартiйно лiвий. Саме таш настро! вiдбив найгучнiший мистецький скандал 2013 р. - знищення у ки!вському «Мистецькому Арсеналi» картини В. Кузнецова «Коллвщина. Страшний Суд» з образом Христа-комунара (див.: [45]). На можливють миттевого i спонтанного само-зародження правого радикалiзму в процеа боро-тьби за евроштеграцшш лiберальнi принципи не вказувало нщо. Так само не випливало з лопки ан-тиурядових настро!в, що юнували напередоднi £в-ромайдану, знесення пам'ятник1в радянських часiв. (Слiд вщзначити, що концепцiя демонтажу комунi-стично! системи за допомогою тоталiтарно! щеоло-гi! iншого типу з подальшим переходом до демок-ратi! (див.: [46]) взагалi е штучним сощальним конструктом, породженим зовсiм iншими часами. Сформований полiтичними обставинами, як1 не мали шчого спiльного з европейськими реалiями 2013-2014 рок1в, вiн мп- вiдтворитися в олiгархiчнiй Укра!'нi виключно як симулякр). Створенню к1ль-кох паралельних медшних реальностей в шформа-цiйному просторi Свромайда^, так само як i «логi-чним бомбам», закладеним в його iдеологiю, варто присвятити окремi дослiджения (що автор частково i зробив у розвщках [47-49]). Варто згадати лише гасло «Мы с русскими по крови братство, но никогда по братству рабства», яке автор сфотографував неподалж одно! з барикад. Зшмки цього транспаранту, зроблеш iншими фотографами, а також його описи i сьогодт е в iнтернетi [50-53]. Щодiбнi дос-товiрнi символи повстання повнютю руй^вали штучно створений iмiдж ксенофобсько! «хунти» -але не були покликаш медiа у той критичний момент, коли одну частину громадян Укра!ни почали нацьковувати на шшу з очевидною метою створити передумови для захоплення !! територп. Так само не були почуп озвученi в iнтернетi i безпосередньо на Майдаш думки про причетшсть до багатьох прово-кацiй давно розконстровано! агентури колишнього КГБ та, ймовiрно, ФСБ [54]. Автор не тддае сум-нiву ту очевидну рiч, що першопричиною Свромай-дану став вiдверто кримiнальний характер режиму В. Януковича. Але за непрямими ознаками можна припустити, що енергш мiльйонiв порядних людей, яш долучилися до протестiв, використали спецслужби рiзних кра!н, при тому одна з них «вбу-дувала» сво! плани у передбачуванi дi! шшо!, широко використовуючи тактику, ввдому як «дi! пiд чужим прапором». За меж1 обрано! теми та дослвд-ницьких можливостей автора виходить доведення або спростування цiе! гшотези. Так само не може довести чи спростувати вiн припущення щодо при-роди закладених у майбутне Укра!ни «iдеологiчних бомб» (таких, як справа «снайперiв Майда^») або тезу про зв'язок мiж конфлiктом на твденному сходi та розвiдкою перспективних газових родовищ
чорноморського шельфу (див. про це [49]). Його мета, як зазначалося, полягае в шшому.
Прикладний характер запропоновано! розвщки передбачае чгтке формування не тiльки !! актуальности але i можливого утилтгарного застосування результатiв працi. Готуючи цю статтю, автор сподь вався, що вона стане в пригодi громадянам, суст-льна активнiсть i полггична небайдужiсть яких може бути використана з метою, протилежною !х-шм переконанням та намiрам. Разом iз тим, не ва-рто сподiватися на дива. Так само, як генерали зав-жди виходять з застаршого досвiду минуло! вiйни -i дослiдники соцiальниx комунiкацiй вивчають вже вiдпрацьованi технологи масового впливу, щодо яких у суспiльствi сформувалася певна природна резистентнiсть. А отже, щ, свiжi у пам'ятi сучасни-кiв прийоми та схеми - на певний час втратили при-вабливiсть i актуальнiсть для манiпуляторiв. Навряд чи однi i тi ж манiпулятивнi моделi будуть вщ-творенi у географiчно близьких регюнах з мiзерними iнтервалами. Там, де вже було вщпра-цьовано спецоперацш, iнтегровану у масовий протест, лопчно чекати подальшого розгортання подiй за iншими схемами, наприклад, у виглядi маншуля-цiй з виборами або застосування вшськових i пара-мiлiтарниx структур (див. про це - Люттвак [12]). Слвд тiльки повторити вже наведену вище думку, що у часи полтшчно! невизначеностi та довготри-валого военного протистояння тактичне мислення, яке формуе арм!я, стае значно вагомiшим фактором ризику, шж це зазначено у працях Е. Люттвака та С. Е. Файнера [55]. Лопка фронтово! спiльноти сприяе чiткому подiлу людей на сво!х та чужих, але не формуе здатшсть виявляти чужих, як! прикида-ються сво!ми. Це створюе широка можливосп для шфшьтрацп у вiйськове середовище агентури та для перехоплення керування силовими структурами (про що згадувалося на початку статп). Але, оск1льки виключати в!ропдшсть повернення до ввд-працьованих полiттеxнологiй не можна, е сенс уза-гальнити i оприлюднити все, що пов'язано з цим су-стльно небезпечним явищем.
Висновки.
1. Методи, за допомогою яких пересчний гро-мадянин, який не володiе iнсайдерською шформа-цiею, може диференцшвати спецiальну операцш та масовий протест, не шсшрований секретними службами, полягають головним чином у спостере-женш та аналiзi ситуацй' за непрямими ознаками.
2. Додаткове уточнення даних можливе методом юторичних аналогш та шляхом компаративного анал1зу повiдомлень з вщкритих джерел.
3. Знання, здобуте у такий споаб, матиме гшо-тетичний характер. Але воно може стати додатко-вим аргументом на користь особистого ршення людини щодо власно! участi або неучасп у масо-вому протест!.
Лiтература
1. Винер Н. Индивидуальный и общественный гомеостазис. / Н. Винер. — перевод с англ. М. Н. Грачева. — [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http ://grachev62. narod.ru/wiener/n04_94st.html
2. Винер Н. Кибернетика и общество. / Нор-берт Винер. — пер. с англ. [Электронный ресурс].
— Режим доступа: http ://grachev62.narod. ru/wiener/cybsoc.htm
3. Беттельгейм Б. Индивидуальное и массовое поведение в крайних ситуациях [1943] / Бруно Беттельгейм // Дружба народов, 1992, № 11/12, С. 101—116.
4. Сорокин П. Социология революции // Сорокин Питирим. Человек. Цивилизация. Общество. -[Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.socd.univ.kiev.ua/sites/default/files/library /elclosed/sorokin.pdf.
5. Почепцов Г. Революция.сот. Основы проте-стной инженерии / Георгий Почепцов., предисл. Дмитрия Корчинского. - М.:
Европа, 2005.- 532 с. - [Электронный ресурс] - Режим доступа: https://www.litmir.me/br/?b=226183&p=1
6. Зубатов С. В. Письмо в "Вестник Европы" / Сергей Васильевич Зубатов // "Вестник Европы", том II, март 1906 г. - с. 432—436. - [Электронный ресурс]. - Режим доступа. -http://www.hrono.ru/libris/lib_z/zubatov_vestnik.php
7. Лизанчук В. 1нформацшна безпека Украши: теор!я i практика: тдручник. / Василь Лизанчук. -Львiв: ЛНУ iменi 1вана Франка, 2017. - 728 с.
8. Бшецька Т. В. Протестний потенщал сучас-ного украшського сустльства: особливосп теоретичного та емтричного аналiзу /
Т.В. Бшецька // Мультиверсум. Фшософський альманах: Зб. наук. пр. — К., 2007. — Вип. 66. — С. 241-247.
9. Rodden J. Ma Bell, Big Brother and the information Servise Family Feud // Rodden J. - Media Studies Journal. - 1992. - V.6, number 2. - P. 1-16.
10. Хоменко I., Фоменко В. Сценарш. / Хоме-нко I. Укра!нська радюп'еса в контекст свггового акустичного мистецтва. - К. : ВПЦ «Кшвський уш-верситет», 2006. - с. 101-102.
11. Штомпка Петр. Социология социальных изменений/Пер, с англ, под ред. В.А.Ядова.—М.: Аспект Пресс, 1996. — 416 с.
12. Люттвак Эдвард Н. Государственный переворот: практическое пособие. / Эдвард Н. Люттвак. Пер. с англ. Платошкина Н. Н.
- М.: Русский фонд содействия образрванию и науке, 2015. - 326 с.
13. Казарин П. Почему Украина не вспыхнет как Турция / Павел Казарин . - События недели: итоги и факты . - 2013. - 11 июня - с. 4.
14. Втор Балога: В Укра!ш революцшна си-туащя. - Електронний ресурс. - [Режим доступу]. -http://firtka.if.ua/blog/view/viktor-baloga-v-ukraini-revolucijna-situacia33104 - Дата доступу: 03.03.2019
15. Кирова К.Э. Жизнь Джузеппе Мадзини (1805-1872) / К. Э. Кирова. - М.: Наука, 1981. - 184 с.
16. Ленин В. И. Что делать? Наболевшие вопросы нашего движения / В. И. Ленин. - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.revolucia.ru/chto_del.htm . - Дата доступа: 03.03.2019
17. Плеханов Г. В. Врозь идти, вместе бить! / Г. В. Плеханов. - [Электронный ресурс]. - Режим доступа:
http://az.lib.rU/p/plehanow_g_w/text_1905_vroz.shtml
18. Transcript of "The Betrayal by Technology: A Portrait of Jacques Ellul". Interview by Jan van Boeckel and Karin van der Molen, 1992, ReRun Productions. -[Electronic resource] - Reference: http://www.naturearteducation.org/R/Artikelen/Betray al.htm
19. Почепцов Г. Модель пропаганды Жака Эллюля / Г. Почепцов. - [Электронный ресурс]. -Режим доступа: https://ms.detector.media/ethics/manipulation/model_ propagandy_zhaka_ellyulya/
20. Лассвелл Г. Д. Структура и функции коммуникации в обществе . / Г. Д. Лассвелл. - пер. с англ. М. М. Назарова. - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: https://sob-rgsu.narod.ru/files/6sem_smk_lassvell.doc
21. Braddock Richard. An Extension of the "Lasswell Formula"// Journal of Communication, Volume 8, Issue 2, 1 June 1958, Pages 88-93, -[Electronic resource] - Reference: https://doi.org/10.1111/j.1460-2466.1958.tb01138.x
22. Хоффер Э. Истинноверующий: Мысли о природе массовых движений. / Эрик Хоффер. — Мн.: ЕГУ, 2001. — 200 с.
23. Лассуэлл Г. Д. Психопатология и политика: Монография / Г. Д. Лассуэлл. - Пер. с англ. Т. Н. Самсоновой, Н. В. Коротковой.
— М.: Издательство РАГС, 2005. — 352 с.
24. Бернейс Э. Пропаганда. / Бернейс Э. - пер. с англ. И. Ющенко. - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: https://www.ozon.ru/context/detail/id/136610802/
25. Атиас Г. Против течения / Гильермо Атиас : пер. с испанского Юрия Павлова - Иностранная литература . - 1978 . - №1 . - с. 3-53.
26. Бурцевъ В. Л. Боритесь съ ГПУ! / Л. Б. Бурцев. - Издание "Общаго дела", Париж, 1932. - 49 с.
27. Cantril H. The Invasion from Mars: A Study in the Psychology of Panic / Hadley Cantril. — Transaction Publishers, U.S., 2005. — 256
p. — [Illustrations].
28. Лонге Ж., Зильбер Г. Террористы и охранка. Провокаторы и правящие. / Робер-Жан Лонге, Георгий Зильбер. - М. : Советская
Россия, 1991. - 208 с. - [Электронный ресурс] - Режим доступа: https://avidreaders.ru/download/terroristy-i-ohranka. html?f=fb2
29. Навальный о провокации в Керченском проливе // Навальный LIVE. Опубликовано: 2 дек. 2018 г. - [Электронный ресурс] - Режим доступа: https://www.youtube.com/watch?v=dQP9_lp7Fc8
30. Shakespeare William.The Tragical Historie of Hamlet, Prince of Denmarke. / William Shakespeare. -[Electronic resource] - Reference: http://originalbook.ru/hamlet-william-shakespeare-english/
31. Лайнбарджер П. Психологическая война. Теория и практика обработки массового сознания /
Пол Лайнбарджер. - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://debri-dv.eom/filedata/files/510.pdf.
32. Шевченко Л. I. Медiалiнгвiстика : словник термшв i понять / Л.1. Шевченко, Д.В. Дергач, Д.Ю. Сизонов / за ред. Л. I. Шевченко. - Вид. 2-ге, випр. i доп. - К. : ВПЦ "Кш'вський утверситет", 2014. - 380 с.
33. Макдональд Г. Правда: Как политики, корпорации и медиа формируют нашу реальность, выставляя факты в выгодном
свете. / Гектор Макдональд - М.: Альпина Паблишер, 2019. - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: https://www.litmir.me/br/?b=634317
34. Чеканова Н. В. Заговор Катилины: литературно-публицистическая аберрация и реальность / Чеканова Н. В. - Жебелевские чтения-3. Тезисы докладов научной конференции 29-31 октября 2001 года. СПб., 2001, с. 226-237
35. Katz E. Communications research since Lazrsfeld. / Elihu Katz - [Electronic resource] -Reference:
https://repository.upenn.edu/cgi/viewcontent.cgi7articl e=1254&context=asc_papers
36. Katz, Elihu; Lazarsfeld, Paul F. (1957). Personal influence . - [Electronic resource] - Reference: https://pracownik.kul.pl/files/37108/public/KatzE.pdf.
37. Gatekeeping Theory [Electronic resource] -Reference: https://www.businesstopia.net/mass-communication/gatekeeping-theory -
38. Г.Г. Почепцов. Теория коммуникации . / Почепцов Г. Г. — М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер» — 2001. — 656 с.
39. Зинчина А.Б. К вопросу о теории информационных войн. / А. Б. Зинчина. -[Электронный ресурс] - Режим доступа: http://eprints.kname.edu.ua/43436/1/61-66.pdf . - дата доступа: 01.03.19
40. Черноусова Д. Фактори впливу ЗМ1 на фо-рмування революцшних рухiв в Укрш'ш (наукова робота на здобуття квалiфiкацii мапстра). / Д. Черноусова. - К., 1нститут журналютики КНУ iменi Тараса Шевченка. - 2015. - 59 с.
41. Ambrose J. Foreword / J. Ambrose // J. Heuvel J.V. Untapped Sourses. America's Newspaper archived and Histories. — New York : Gannet Fundation Media Center at Columbia University,1991. — P.V-VI (p.5-6).
42. Что угрожает Украине? // Черниговские новости: семь дней. - 2012 - 8 ноября. - № 45 (574). - с. 4.
43. Царев О. Мы были в шаге от гражданской войны / Олег Царев // Итоги недели. - 2013. - 25-31 декабря. - с. 5
44. Грицик Юрш. "Цифри щодо охочих проте-стувати мене лякають". На думку провладного со-цюлога, Украша ниш нагадуе крашу напередодш революци. / Юрш Грицик // Експрес. - 2013. - 22-29 серпня. - с. 5.
45. Богачевська О. У "Мистецькому АрсеналГ' заборонили картину. Наталiя Заболотна зафарбу-вала ii з балончика. / Ольга Богачевська // Газета по-украшськи. - 2013. - 30 липня. - № 66 (1608) . - с. 1; с. 19.
46. Желев Ж. Фашизм или политическая биография одной книги. / Желю Желев. - Завтра: фантастический альманах. - М.: Текст., «Юридическая литература». - 1991. - с. 214-220.
47. Хоменко И. Билингвизм в годы войны и мира: проблема сосуществования языков во времена геополитической конфронтации / И. А. Хоме-нко. // СтылДстыка: мова, мауленне i тэкст : зборнДк навуковых прац : да 95-годдзя заслуж. работнДка адукацыД Рэспублш Беларусь, д-ра фДлал. навук, праф. МДхася ЯугенавДча ЦДкоцкага ; пад агул. рэд.
B. I. 1учанкава. МДнск : Адукацыя i выхаванне, 2017.
C.199-207
48. Хоменко I. МетодологДя медДйних дослД-джень у часи системно! кризи суспшьства. / I. А. Хоменко // Укра!нське журналДстикознавство. 2014. Вип. 15. С. 11-18
49. Хоменко И. А. Границы возможного: о категориях достоверности и объективности журналистского расследования / И. А. Хоменко // Science
and Education a new Dimension: Humanities and Social Sciences. 2016, IV (13), № 82. р. 44-49.
50. Леп'явко СергДй. "Давайте обшмемося!" Про етичний змДст Майдану, або Уважно читайте гасла. // День. - 2014 - 15 сДчня - web: http://m.day.kyiv.ua/uk/article/podrobici/davayte-obiymemosya
51. Шолль Штефан. Журналист из Германии о "фашистах" на Майдане. // Факты. - web: https://fakty.com.ua/ru/opinion/1052/
52. web: https://drugoi.livejournal.com/3936581 .html
53. web: https://cyber125.liveiournal.com/1750216.html
54. web: https://censor.net.ua/photo_news/261759/provokatory _v_maskah_snosyat_pamyatnik_leninu_v_kieve_zavy azalas_potasovka_s_berkutom_foto
55. Finer S. E. The Man on Horseback: The Role of the Military in Politics / S. E. Finer. - New York: Frederick A. Praeger. - 1962. - Pp. 268.
