CC BY
186
УДК 94 (477)"1939-1945" UDC
DOI: 10.17223/18572685/43/13
ХОЛМСЬК1 ПОДИ ТА IX ТРАГ1ЧНЕ В1ДЛУННЯ НА ВОЛИН1 ТА ГАЛИЧИН1 В РОКИ ДРУГО1 СВ1ТОВО1 В1ЙНИ
В.В. Трофимович1, Л.В. Трофимович2, А.1. Смирнов3
1Нацiональний унiверситет «Острозька академiя» УкраТна, 35800, PiBHeHCbKa обл., м. Острог, вул. Семшарська, 2
E-mail: trofymovych@hotmail.com 2Академiя сухопутних вшськ iM. гетьмана Петра Сагайдачного УкраТна, 79012, г. Львiв, вул. ГероТв Майдану, 32 E-mail: l.trofymovych@hotmail.com 3Нацюнальний унiверситет «Острозька академiя» УкраТна, 35800, Рiвненська обл., м. Острог, вул. Семшарська, 2 E-mail: andrii.smyrnov@oa.edu.ua
Авторське резюме
Серед низки проблем, як стали ключовими в iсторiографii украТнсько-польського мiжетнiчн0г0 конфликту в роки Другот свГГОвоТ в^йни, слiд виокремити питання його початку та поширення. Якщо украТнськ вченi схильнi вести цей вщл^ вiд початку ДругоТ свгговоТ в^йни на Холмщинi, украТнськi мешканц якот довго iменувалися русинами, то для польських ia^^ таким вщправним пунктом у бiльшостi випадюв е трагiчне протиборство на Волин в 1943 р.
lнформацiя про спровокований гiтлерiвцями польський терор проти украТнсько-го населення Холмщини потрапила на Волинь, що, разом з шшими чинниками, при-звело до убивств тут полякiв, реакцiя на яю, своею чергою, пiдштовхнула польське пщптля в Галичинi до активiзацiТ антиукраТнських дiй. Посилювала взаемну ворож-нечу i участь украТнщв та поляюв у нiмецьких полщи й адмМстративних органах, а також ствпраця полякiв з радянськими партизанами. Вщкрит збройнi сутички на Холмщинi згасли з переходом радянсько-нiмецького фронту, хоча i пiсля цього конфлiкт не вичерпався, набув бтьш прихованих форм.
Ключовi слова: Холмщина, Волинь, украТнсько-польський конфлiкт, Органiзацiя украТнських нацiоналiстiв (ОУН), шмц1
ХОЛМСКИЕ СОБЫТИЯ И ИХ ТРАГИЧЕСКИЕ ОТГОЛОСКИ НА ВОЛЫНИ И ГАЛИЧИНЕ В ГОДЫ ВТОРОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЫ
В.В. Трофимович1, Л.В. Трофимович2, А.И. Смирнов3
Национальный университет «Острожская академия» Украина, 35800, Ровенская обл., г. Острог, ул. Семинарская, 2 E-mail: trofymovych@hotmail.com 2Академия сухопутных войск имени гетмана Петра Сагайдачного Украина, 79012, г. Львов, ул. Героев Майдана, 32 E-mail: l.trofymovych@hotmail.com Национальный университет «Острожская академия» Украина, 35800, Ровенская обл., г. Острог, ул. Семинарская, 2 E-mail: andrii.smyrnov@oa.edu.ua
Авторское резюме
Среди ряда проблем, которые стали ключевыми в историографии украинско-польского межэтнического конфликта в годы Второй мировой войны, следует выделить вопрос о его начале и распространении. Если украинские ученые склонны вести этот отсчет от начала Второй мировой войны на Холмщине, украинские жители которой долго именовались русинами, то для польских историков таким отправным пунктом в большинстве случаев является трагическое противостояние на Волыни в 1943 г. Информация о спровоцированном гитлеровцами польском терроре против украинского населения Холмщины попала на Волынь, что, наряду с другими факторами, привело к убийствам здесь поляков, реакция на которые в свою очередь подтолкнула польское подполье на Галичине к активизации антиукраинских действий. Усиливало взаимную вражду и участие украинцев и поляков в немецких полиции и административных органах, а также сотрудничество поляков с советскими партизанами. Открытые вооруженные столкновения на Холмщине погасли с переходом советско-германского фронта, хотя и после этого конфликт не был исчерпан, а приобрел более скрытые формы.
Ключевые слова: Холмщина, Волынь, украинско-польский конфликт, Организация украинских националистов (ОУН), немцы.
KHOLM EVENTS AND THEIR TRAGIC ECHO ON VOLHYNIA AND GALICIA DURING THE WORLD WAR II
V.V. Trofymovych1, L.V. Trofymovych2, A.I. Smyrnov3
xThe National University of Ostroh Academy 2 Seminarska Str., Ostroh, Rivne region, 35800, Ukraine
E-mail: trofymovych@hotmail.com 2Army Academy named after Hetman Petro Sahaydachnyi 32 Heroiv Maidanu, Lviv, 79012, Ukraine E-mail: l.trofymovych@hotmail.com 3The National University of Ostroh Academy 2 Seminarska Str., Ostroh, Rivne region, 35800, Ukraine E-mail: andrii.smyrnov@oa.edu.ua
Abstract
Among a number of issues that have become key issues in the historiography of the Ukrainian - Polish interethnic conflict during the World War II, it is important to single out a question of its origin and spreading. If Ukrainian historians are used to count from the beginning of the World War II on the Kholm region, citizens of which for a long period of time were called Rusins (Rusyns, Ruthenians), for polish historians tragic confrontation on Volhynia in 1943 is a starting point.
The information about polish terror, provoked by soldiers of Hitler against Ukrainian population, has come to Volhynia. Together with other factors, this spreading of information has led to killings of polish people, reaction on what has pushed polish partisans in Galicia to activate anti-Ukrainian actions. The participation of Ukrainian and Polish people in the police and administrative authorities and also collaboration of polish people with Soviet partisans were intensifying mutual hostility. Opened military battles on Kholm region has decreased together with transition of the Soviet - German front, however, even after it the conflict haven't been resolved, it had acquired new forms.
Keywords: Volhynia, Kholm region, Ukrainian-Polish conflict, Organization of Ukrainian Nationalists (OUN), Germans.
Представлена тема залишаеться вельми дискусшною в украТн-ськш i польськш iсторiографiях та дражливим аспектом сучасних взаемин двох сусщшх народiв. Зокрема, принциповим залишаеться
питання про причини украТнсько-польського кровопролиття, про те, хто першим розпочав його (Шаповал 2004: 304). 1снують рiзнi верси, але факти свщчать, що воно розпочалося на Холмщиш, украТнськi мешканцi якоТ довго iменувалися русинами.
Автори поставили за мету простежити наростання украТнсько-поль-ського конфлкту на Холмщинi та його вплив на трапчш подiТ на Волин та Галичинi в роки ДругоТ свiтовоТ вiйни.
Приеднавши безпосередньо до Третього райху деяк польськi райони на пiвночi та пiвнiчному-заходi загальною площею при-близно 90 тис. кв. км з 10 млн мешканщв, на решт ЦентральноТ Польшу декретом вiд 12 жовтня 1939 р. А. Птлер утворив генеральне губернаторство (ГГ) з центром у Краковi - рiзновид колонiальноТ територп, якою керував цивiльний нiмецький уряд на чолi з генерал-губернатором, що безпосередньо пщлягав фюреру. Загалом воно охоплювало територiю у 95 тис. кв. км iз населенням 12 млн оаб. Тодi у ГГ опинилися Леммвщина, частина Надсяння, Холмщина з твднем Пiдляшшя, що складало 16 тис. кв. км украТнських етшчних земель iз 1,2 млн мешканщв, в тому чи^ майже 500 тис. украТнцiв i близько 200 тис. римо-католикiв, для яких украТнська мова була рщною (Макар 2011: 394).
Початковий перюд ДругоТ свiтовоТ вiйни характеризувався, з одного боку, справжшм нацiональним вщродженням Закерзоння, з iншого - наростанням антиукраТнських настроТв серед полякiв, ям вважали, що вiдродження вiдбуваеться коштом дедалi бiльших Тх утискiв окупацшною владою (УкраТнсько-польськ стосунки 2011: 51-52). Справа в тому, що до липня 1941 р. у генеральному губернатора^ на полямв припадало 65 % населення. Утримувати Тх у по-корi окупантам було набагато складнше, шж контролювати якихось 600-700 тис. украТнщв (24 % вщсотки населення краю). Тому шмщ планували використовувати украТнських мешканцiв проти польських (Макарчук 2004: 338).
Сподiваючись на негативну реакщю польського населення, оку-панти навмисно всiляко рекламували «привтейоване» становище украТнцiв. Так, генерал-губернатор Ганс Франк заявив тсля зустрiчi з Гiтлером на початку березня 1940 р.: «Фюрер робить наголос на тому, щоб украТнський елемент у генеральнш губернп визнати таким, що повинен бути розцшений як антипольський i пронiмецький» (цит. за: Боляновський 2005: 69). Правда, значно тзшше, 14 ачня 1944 р., Г. Франк записав у своему щоденнику: «Якщо колись виграемо вшну, то не матимемо шчого проти того, щоб зробити з полямв i украТнцiв i усього, що тут волочиться, рубанку. Але в даний час йдеться лише про те, чи вдасться утримати у спокоТ, дисципл^ та пращ майже
15 млн ворожого i такого, що оргашзовуеться проти нас, племен» (Piotrowski 1956: 407).
Така полггика вела до того, що на територп генерального губернаторства стосунки мiж украТнцями та поляками постшно загострюва-лися, осктьки останнi оцiнювали дiТ украТнцiв як державну «зраду». З цього приводу в лисп вщ 27 березня 1940 р. до активного учасника сусптьно-полггичного життя украТнськоТ емiграцiТ Косп Мацiевича його колега 1ван Фещенко-Чотвський писав з Кракова: «Поляки дуже лютують i грозяться. Не дай Бог, як би повернулася моцарствова Польща - бо щф вона нам покаже» (цит. за: Кентш 1999: 222).
Наслiдки полiтики протиставлення через фаворизацт дали себе знати дуже швидко. Не виключено, тому саме терени Холмщини стали згодом мкцем перших спалахiв польсько-украТнського конфлкту, що переросли у вiйну (УкраТнсько-польськ стосунки 2011: 52).
З того часу тут починаеться планове винищення украТнського на-селення. Польський дослщник Тадеуш Анджей Ольшанський пише, що до проливання кровi дiйшло уже в 1941 р., i що то була переваж-но украТнська кров. Восени того року боТвки народовцiв стратили у ГГ низку украТнських дiячiв Холмщини, а до осен наступного -близько 400 оаб (Макарчук 2004: 343; Lukaszow 1989: 165). Зага-лом, за шформащею украТнського пiдпiлля, вiд серпня 1942 р. до серпня 1943 р. на Холмщиш вбито 543 украТнц (УкраТнсько-польськ стосунки 2011: 80).
Справа в тому, що активна дiяльнiсть украТнських оргаызацш, участь украТнщв у мiсцевих адмiнiстративних органах викликала вельми негативну реакщю польського шдпшля, яке вважало, що цi зусилля скероваш проти полякiв та Тхнього впливу. У зв'язку з цим вже першi польськi виступи проти ымецьких окупантiв на Холмщинi були також спрямован проти украТнських активов, яких поляки трактували як колаборан^в. Масла у вогонь украТнсько-польського розбрату додало i те, що взимку - навесш 1942 р. тут з'являються радянськ та польськi прорадянськ партизанськi вiддiли, що в украТнських документах фЬ гурують як «польсько-большевицьк банди», якi, своею чергою, були вщверто вороже налаштованi до «свщомого украТнського елементу, а зокрема, нацюнал^ичного» (УкраТнсько-польськi стосунки 2011: 60). «На тереш Холмщини, - зазначалось у «Хрошщ подiй на украТнських землях» за липень 1942 р., - польсько-большевицьк диверсп були у звгговому перiодi спрямованi головним чином проти члеыв або симпатикiв ОУН i взагалi проти свiдомих i активних украТнських громадян. (х вбивали» (Robarts Library 1).
Уже незабаром гiтлерiвцi розпочали пацифiкацiйну акцiю, спря-мовану на лiквiдацiю зазначених вище партизаыв. Проте украТнськi
селяни не лише не мали вщ ымщв жодного захисту в ходi щеТ акцп, а, навпаки, стали 17 жертвами.
Репресп окупаттв охопили насамперед пiвденну частину Холмщи-ни, зокрема т. зв. Замойщину (Замостянський та Грубешiвський повiти). Вщ них потерпали переважно села з украТнським населенням, в тому чи^ чимало осiб, якi представляли громадський, культурно-освггнш, церковний актив. На думку Юрiя Гаврилюка, украТнцi, пов'язанi не лише з УкраТнським Центральним Комггетом (УЦК), а й оунiвським шдпшлям, вбачали у таких випадках намагання поляюв, якi ствпра-цювали з окупантами, руками останшх знищити нацюнальний провiд. За деякими пiдрахунками вщ гiтлерiвцiв тодi загинули сотнi мкцевих украТнцiв, з яких поiменно встановлеш 294 особи. Декiлька сотень украТнщв були запроторенi до в'язниць i концтаборiв, передовсiм до Аушвiцу та Майданека (Кров украТнська 2014: 26-27).
Як зауважив Володимир В'ятрович, з погляду украТнщв, поляки нищили Тх, використовуючи будь-як придатш для цього можливосп. Першi бачили других як воропв у лавах польського нацюнального пiдпiлля, радянських партизанських формувань i навiть нiмецьких полiцiйних сил. Очевидно, об'ективно в жодному випадку не можна списувати вс понесен украТнськ жертви на рахунок польськоТ сторо-ни. Так само, як не можна на украТнський рахунок записувати т поль-ськi жертви, ям впали вiд рук украТнських полщаТв. Вiдповiдальнiсть за них мають нести передуам радянськi та нiмецькi командири, ям безпосередньо керували цими акщями. Проте про об'ективне сприй-няття реальносп учасниками конфлiкту в той час вже не могло бути й мови, i загиблi сприймалися як жертви польсько-украТнськоТ вiйни.
Керiвництво украТнського пiдпiлля було переконане, що вщпови дальними за критичнi обставини на Холмщин влiтку 1942 р. е саме польськ пiдпiльники. Проводячи активну антишмецьку боротьбу на територiях, в основному заселених украТнцями, вони реалiзовува-ли два важливих завдання: з одного боку, виконували взят перед Великою Бритаыею та шшими союзниками зобов'язання щодо роз-гортання партизанських акцш у нiмецькому тилу, з шшого, такими акцiями пщставляли пiд репресiТ украТнське населення, яке могло становити небезпеку для польського руху в майбутньому (В'ятрович 2011: 73-74).
Наприкшф 1942 р. на Холмщиш польсью боТвки здiйснили низку репресивних заходiв стосовно украТнцiв, обвинувачуючи Тх у ствп-рацi з окупантами, причому «караючий меч» опустився не лише на голови оушв^в, а й неоргашзованих украТнцiв. Констатуючи це, киТвський вчений Юрiй Шаповал пiдкреслив: «Саме у вiдповiдь на польсьм репресiТ проти украТнського населення Холмщини, за твер-
дженням оушвських дiячiв, групи нелегалiв на Волиш, якi переховува-лися у лках, почали здiйснювати вщплатш репресií щодо польського населення, що з поодиноких перетворилися на постшш напади на польськ села i з Волинi перекинулись на iншi терени Захiдноí Укра-ши... Поди 1942 р. на Холмщин надали iмпульс подальшiй ескалацií польсько-украíнського насильства» (Шаповал 2004: 305-306).
У генеральному губернаторству як зазначив американський к-торик Тiмотi Снайдер, багато освiчених украíнцiв влаштувалися на, безперечно, випдних посадах: вони працювали журналiстами, вчи-телями, викладачами вищих навчальних закладiв, чиновниками тощо. «Ствпраця украíнськоí елiти з нiмецькою владою, досить рацюнальна з позицií тих, хто хо^в заснувати украíнську державу та збудувати украшську нацiю, в очах польського руху опору виглядала зрадою, - пщкреслив вiн. - Полякам легше було страчувати украíнських колаборацiонiстiв, ашж нiмцiв, оскiльки такi дií навряд чи спрово-кували б репресп польського цивiльного населення з боку шмщв. Тим очевиднiше, що для польського руху опору було набагато легше переслщувати украшських колаборацiонiстiв, ашж сво'|'х землякiв» (Снайдер 2012: 192).
Отже, гiтлерiвцi певним чином фаворизували украшське i польсь-ке населення там, де воно було слабшою стороною. Безперечно, ця вiроломна тактика створювала у протиборчого пiдпiлля враження про взаемну масову колаборацiю з нацистами. Поляки в старш зош гiтлерiвськоí окупацií вважали украíнцiв вислужниками Третього райху i постiйно завдавали ударiв по господарських, культурних, шктьних, церковних установах останнiх. Своею чергою, украíнцi у новiй окупацiйнiй зош на схщ вiд Бугу та Сяну сприймали полямв як шмецьких холуíв i як тiльки почали масштабну збройну боротьбу з загарбниками, то одразу ж поширили и i на полякiв (Патриляк 2012: 393).
Посилила взаемну ворожнечу також ствпраця певноí частини украíнцiв i полямв з окупантами в полiцií. Вщомо, що в лавах шуц-маншаф^в чимало хто рятувався вiд вивозу на роботу до Райху, в чому гiтлерiвцi були дуже зацкавлеш, осктьки наростаючi проблеми фронту змушували обмежувати кiлькiсть нiмцiв, залучених до ад-мiнiстрацií. Так, у Люблшському окрузi було 25 вiддiлкiв украíнськоí полiцií i аж 95 - польськоу причому 15 вiдсоткiв особового складу останньоí працювали у довоеннш державнiй полiцií. Пiдроздiли гранатовоí полщп були практично в кожнiй г^ш (Szczesniak 1973: 106). За спогадами члена повiтового Украíнського допомогового комггету (УДК) Грубешова 1вана Фура, тутешня «кримшальна полiцiя до кiнця 1942 р. була обсаджена виключно поляками, що и очолював
фольксдойч польського походження. Уряд пращ був у польських руках, охороняв полямв перед вивозом до Ымеччини, а щоб виконати наложен контингенти, оргашзував Тх з-помiж украТнськоТ молодЬ> (Фур 1992: 880). До речЬ окупанти були зацiкавленi в тому, щоб поляки й украТнц виТжджали на роботу до Райху, а тому Тм вигiдно було нагштати мiж ними ворожнечу, бо, рятуючись вщ взаемноТ боротьби, частина украТнщв i полякiв добровiльно зголошувалася до виТзду.
Восени 1942 р. з'явився ще один фактор, який iстотно вплинув на поглиблення украТнсько-польського протистояння на Холмщиш. Тод шеф служби безпеки Люблшського дистрикту бригаденфюрер СС О. Глобочник, який, до речЬ прагнув загального «очищення» генерального губернаторства вщ евреТв i полякiв, вирiшив створити на територп Замойського повiту зразкову нiмецьку колошю («Пммлерш-тадт»), що мала охопити 116 населених пунктв, з яких передбачалося виселити 110 тис. украТнських i польських селян. Усвщомлюючи, що польське шдпшля буде нападати на неТ, окупанти планували розмЬ стити навколо колони украТнських селян, переселених iз Замойщини, тобто створити «захисний пояс навколо шмецькоТ поселенськоТ зони», який прикривав би ТТ вщ ударiв польських партизанiв, дислокованих у бтгорайських лiсах. Гiтлерiвцi передбачали Ь як з'ясувалося, слушно, що польський гшв впаде передусiм на голови переселених украТнщв (Мотика 2013: 173; Патриляк 2012: 396; Снайдер 2012: 267). У пе-реселенськш акцп, що тривала з 27 листопада 1942 р. до середини лютого 1943 р. (у червш - серпш продовжена), разом з шмцями брала участь украТнська полiцiя та украТнськ адмiнiстратори з повiтового УкраТнського допомогового комггету, що дало привщ полякам зви-нуватити украТнцiв у сприянш окупантам (Патриляк 2012: 396). «Слщ вiдмiтити, що при переселюванш полякiв нiмцi присилають украТнську полщт i наказують в грубiянський споаб з ними обходитись i навпа-ки, - вказувалось у тогочасному звт украТнського пiдпiлля. - Поляки використовують цi акцiТ в своТй пропагандi, горлаючи, що це робиться тшьки через украТнцiв» (УкраТнсько-польськi стосунки 2011: 166). I далi тут пщкреслювалося: «Нiмецька полiтика на Холмщиш визнача-еться поглибленням антагонiзму мiж украТнцями i поляками. Причому часто використовують полщшш частини одноТ сторони проти другоТ. За замордування украТнця i поляка не перепроводжуеться жодного слщства» (УкраТнсько-польськi стосунки 2011: 168).
На тогочасну нацистську пол^ику стравлювання обох народiв вказував комiсар держбезпеки УРСР Серий Савченко у доповщнш записи, пiдготовленiй 5 липня 1943 р. на iм'я начальника УкраТнського штабу партизанського руху (УШПР) Тимофiя Строкача: «Нiмецькi окупанти, використовуючи полямв у Захiднiй УкраТнi проти украТнських
нацюнал^в, водночас нещадно розправляються з ними у генерал-губернаторству для чого частково використовують проти полямв тих же украшських нацюнал^в» (Поляки 2005: 102).
Своею чергою, польськ пiдпiльники повiдомляли своему емiграцiй-ному урядовi про те, що шмщ виселяли полякiв «руками украшщв», а, отже, не виключено, «найближчi дн i ночi можуть рясно спливати кров'ю i яснiти загравами пожеж» (Armia Krajowa 1973: 394). До речу оцiнюючи наслiдки переселенсько!' акцп' i втрати украшщв, голова Грубешiвського повiтового УДК Антон Хрущ з пркотою поставив риторичне запитання: чи варто було нацюнальним громадським оргашзащям погоджуватися на спiвпрацю з окупацшною адмшктра-цiею та скеровувати на себе гшв полякiв, щоб не мати з боку ымщв розумшня проблем украшського населення, фшансово!' допомоги для переселенщв, гарантп' безпеки для украшав та |'хых провiдникiв (Макар 2011: 407).
Як бачимо, у ходi акцп' виселення й осадництва окупанти свщомо намагалися спровокувати та пщсилити мiжетнiчний украшсько-поль-ський конфлкт, що !'м i вдалося. Польськ нацiоналiстичнi партизани до весни 1943 р. включно, тобто до початку кривавих подш на Волинi, вбили не менше 400 представникiв сшьськоТ украшсько!' штел^енцп' i духовенства. Як зауважив росшський дослiдник О. Гогун, вони влашто-вували «терор проти нацюналктично налаштовано!' украТнськоТ елiти, в тому чи^ i тому, що розумти: саме в цьому середовиш^ гнiздиться маса «сепаратистов», якi мртть про вiддiлення вiд Речi Посполито!' пiвденно-схiдних окраш» (Гогун 2012: 145). На його думку, польський терор впливав не лише на украшських селян, але й на керiвництво полггично!' оргаызацп' - ОУН(б), котре розумто, що нове панування полямв, реальна перспектива якого замаячила наприкшщ 1942 р., принесе повторення все того ж польського терору перюду 1930-х рр. Ттьки терору, посиленого обставинами нацистсько'| окупацп' i военного часу. «Тому украшсько-польське вшськове зiткнення, - зауважив О. Гогун, - було дуже ймовiрним i було б дивним, якби ця вшна не розпочалася» (Гогун 2012: 146).
Отже, перше мiжетнiчне украшсько-польське з^кнення у часи военного лихолггтя було свiдомо спровоковане окупантами, ям сво'|'ми дiями спричинили проти украшав терор з боку полямв, а останнi, своею чергою, власними акщями накликали на украшських селян шмецью репресп'.
Наслiдком нацистсько'| провокацп став польський терор проти украшщв, який почав стрiмко переходити вщ iндивiдуального до масового терору, до нищення цiлих сiл i вбивств Тхшх мешканцiв. Тисячi украшських втiкачiв потягнулися через Захiдний Буг на Волинь.
Саме ц бiженцi являли собою «наочну аптацш», що ïctotho посилила антипольськ настро'' волинян-украшщв i принесла жахливi розповiдi про трагедiю на Забужжi (Кров укра'нська 2014: 27; Патриляк 2012: 15; Яблонський 2013: 15).
Слщ пщкреслити, що шформащя про переб^ польсько-украшсько' вiйни циркулювала мiж рiзними регiонами - Холмщиною, Волинню, Галичиною, попри 'хню iзольованiсть. Вона ^отно впливала на ïï посилення. Часто емоцшно насиченi, не виключено, перебiльшенi чутки про жертви на одному тереш запалювали вогнище ненависп на iншому. Як уже зазначалося, думка про те, що трапчш поди' на Волиш значною мiрою були спровокованi потраплянням сюди вкток про антиукра'нськ акцп' на Холмщиш, поширена в украшськш irro-рюграфм. Натомiсть iсторики Республiки Польща (РП) представляють ïï як надуману, таку, що служить виправданням, хоча пщтвердження ^eï думки виявлено у багатьох польських i укра'нських джерелах (Укра'нсько-польськ стосунки 2011: 81). Наведемо дектька з них. «Доходили також до нас чутки, що на украшських землях за Бугом в т. зв. генеральному губернаторов польська партизанка жахливо переслщуе наш народ, - згадував Михайло Подворняк. - Невщомо, чи т чутки були правдив^ але вони запалювали наших людей нена-вистю до поляюв. Розумieться, що в усьому тому була шмецька рука, а може й рука бтьшовиюв, щоб звести л обидва поневоленi народи до взаемно' боротьби. Тому нiмцi в генеральному губернаторе™ тримали укра'нську полiцiю для втихомирення польських повстан-цiв, а на Волинь присилали поляюв. I розпалилася мiж поляками i укра'нцями нiкому не потрiбна братовбивча боротьба. Вона забрала багато невинних жертв з одно' сторони, i з друго', i все це вийшло на користь польським ворогам i ворогам нашим. Про вс поди' на Грубешiвщинi довщалися укра'нськ повстану на Волинi i з такою самою жорстоюстю вiдплатили полякам за кров сво'х братiв. Не було тодi в людей жодного милосердя, не було найменшо' iскри сумлшня, бо з людей стали звiрi... I важко було збагнути, що все це робили шби ямсь християни, якi в недiлю йшли до церкви чи до костела...» (Подворняк 1981: 175-176).
1нший сучасник тогочасних подш на Волинi Феодосш Бохотниця згадував: «У нас було тихо, але ми почули з Холмщини, що там бща -поляки б'ють, нищать наших укра'нських людей. Дггей не щадять, жшок - уах пiдряд. Палять там укра'нськ села. Як дiйшло все це до нас, у наших селах стали збиратися хлопф, ршати: «Давайте допоможiмо, бо там бща! Холмщину палять i б'ють!»» (Кров укра'нська 2014: 127).
Як свщчать документи, весною 1943 р. до сотенного 1горя, котрий дiяв у район Iваничiв на Волинi, звернулися украшщ iз-за Захiдно-
го Буга з проханням захистити ïx вщ польських нападiв (Сергшчук 2003: 49). Е данi про те, що делегащя холмщакiв пршжджала з по-дiбним проханням до проводу ОУН i тзшше. Як i рашше, керiвники оргашзацп знову зверталися до польського пiдпiлля з пропозищею про мирне вирiшення вах проблем, однак позитивноï вiдповiдi не отримували (Сергшчук 2003: 50).
Ршення про «деполошзацт» було прийняте на Волиш - тобто на шшому березi Бугу. Не виключено, що згаданий «вщстрт» на Холм-щин став останньою краплею, яка спонукала ОУН до його реалiзацiï (Гогун 2012: 210). Пщтвердженням цього е липнева 1943 р. заява ОУН з приводу подш на Волиш, в якш, о^м шшого, вщображена реакцiя органiзацiï на злочини на Холмщиш: «Невиннi жертви нiмецькоï провокацшно'| полiтики падуть вiд мiсяцiв жертвою масових мор-дiв з боку польських банд. Польськ вiдповiдальнi круги, найкраще проiнформованi в тих вщносинах, не зробили нiчого, щоб вияснити дшсне положення i вплинути на припинення рiзнi украïнцiв» (Укра-''нсько-польсью стосунки 2011: 220). I далi у «Заявi» робився такий висновок: «Зрозумто, що украïнська громадська отшя була потрясена цими жалюпдними подiями, i що такий стан не м^ не мати впливу на поставу деяких украшських елемен^в до полямв на цих i шших теренах» (Украïнсько-польськi стосунки 2011: 220).
Переконаним у тому, що холмськ поляки спровокували мiжет-шчний конфлiкт, був i митрополит Андрей Шептицький. Так, у листi до римо-католицького архiепископа Болеслава Твардовського вщ 18 серпня 1943 р. вш писав: «Поляки пiд прикриттям т. зв. «фолькс-дойчерiв» два роки всюди, де ттьки можуть, вороже виступають проти украшав i шкодять ïм ще й тепер» (цит. за: Боляновський 2005: 79).
В архiвi нових ак^в у Варшавi нами знайдено матерiал про те, що у Львовi в серпш 1943 р. нiмцi «провели польсько-украшську конференцiю з метою двостороннього примирення». Вони надали польським представникам список, складений украшською полiцiею, в якому були прiзвища 20 украïнцiв, убитих поляками. Цей факт «поль-ська сторона не стала заперечувати, але обфунтувала ф вбивства необхiднiстю самооборони». Своею чергою, украшсью представники заявили, що «украшський народ зберiгае спокш, попри те, що банди польських партизашв мордують украïнцiв на Люблшщиш» (AAN 1). Зрозумiло, що цей «спокш» довго не протримався.
Вищенаведеш заяви ОУН та iншi джерела однозначно вказують на пошформовашсть ïï проводу щодо польського терору проти украшав у ГГ i про вплив холмських подш на ескалацт украшсько-польського протистояння на Волинi та Галичиш. Вони також спростовують думку про те, що хтось шбито м^ i не знати, що вщбувалося одночасно або
нав^ь ще рашше на протилежному боц кордону. Факти промови-сто свщчать, що все-таки очiльники обох пщптьних армiй уважно стежили за подiями в сумiжних регiонах. Адже саме необхщшстю змiцнити i посилити отр польським нападам за Бугом i Сяном буде продиктований перехщ у березнi 1944 р. кшькох упiвських куренiв з Волинi та Схщно' Галичини на Закерзоння (1льюшин 2003: 178).
На квiтень-травень 1943 р. витворюеться дивовижна ситуацiя: укра'нське пiдпiлля вже переходить до вщкритого повстання проти окупацiйноï адмiнiстрацiï на Волиш й Полiссi, натомiсть поляки все бтьше намагаються закрiпитися в цш адмiнiстрацiï та ïï силових структурах, сподiваючись у момент приходу сюди фронту оргашзу-вати повстання i силами нацюнального пiдпiлля та лояльноï до нього польськоï полщп захопити владу i вiдновити тут свою державшсть (Патриляк 2012: 398). Зверхники Армп Крайовоï (АК) розробили детальш плани повстання i захоплення Львова («бути готовими до боротьби за Львiв»), Самбора, Дрогобича, Сташславова, Тернополя. Стосовно Волиш, плани передбачали концентращю наявних тут польських сил у захщнш частиш колишнього Волинського воеводства, оволодшня переправами через Буг, аби забезпечити перемщення польських вшськ iз Люблiнщини, гарантувати контроль над Свина-ринськими, Землицькими i Смолярськими лковими масивами, куди слiд було передислокувати загони АК iз Польщу а також здiйснити пiдготовчi заходи з метою надшного захисту польського населення вщ «нiмцiв i УПА» (Патриляк 2012: 398-399; Motyka 2006: 301-302; Sowa 1998: 151-152).
Враховуючи вищенаведеш плани польського вiйськово-полiтич-ного керiвництва, а також зважаючи на дивовижш ситуативнi союзи мiж поляками та бтьшовиками i поляками та шмцями, керманичi Украïнськоï повстанськоï армп (УПА) i ОУН (б) на твшчно-захщних землях Украïни постали перед необхщшстю застосовувати симетричнi дiï, а часто навггь дiяти на випередження заради збереження едносп украïнських земель (Патриляк 2012: 399).
Зрозумгги волинсьм подiï, на думку Леонiда Зашктьняка, можна тiльки поставивши ïх у контекст украш^^-польсь^! «невiдомоï вiйни» ХХ ст., яка тривала вщ початмв украïнсько-польського про-тиборства в Галичиш до 1947 р. включно. «Фактично це була вiйна за державшсть i незалежнiсть з обох бомв, - зазначив вiн, - ттьки розумiння цieï незалежностi в двох протиборчих таборах було дiа-метрально протилежним: украшу билися за незалежшсть Украïни проти Польщi, яку вважали загарбником украшських земель; поляки ж захищали свое державне право володгги "кресами", не беручи до уваги украшських прагнень, зверхньо вважаючи, що украшу не е i
не можуть бути суб'ектом мiждержавних вщносин, сприймаючи ïx як "нацюнальну меншину" на "iсторичниx польських землях". З такоï обопiльноï безкомпромiсностi в тогочасних умовах не могло виник-нути нiчого iншого, окрiм "братовбивчоï вшни"... У цiй вiйнi, де не було визначеноï лiнiï фронту, i яка мала вс риси мiжетнiчного конфлiкту, жертви були лопчним продовженням тотального поборювання ворога» (Зашкшьняк 2008: 488; Зашкiльняк 2011: 252).
Украшсьм iсторики наголошують також на тому, що антипольська акщя, розпочата бандерiвцями навеснi 1943 р. на Волиш, потрапила на «сприятливий» фунт загальноï ненавистi до полямв з боку укра-ïнського населення, в очах якого останш виступали гнобителями, окупантами, колошзаторами, а ще й колаборантами. Це часто провоку-вало стихшш напади украïнцiв на польське цивтьне населення, в тому чиЫ те, яке не мало стосунку до пiдпiлля. Вiдомо чимало випадмв анарxiчниx дiй окремих селянських груп щодо польського населення, ям, на жаль, «допустилися кривавоï помсти» (Зашкiльняк 2008: 490).
Як свщчать документи украшського пiдпiлля, поляки масово ствпрацювали з окупантами та радянськими партизанами, i це було для нього вагомим аргументом на користь знищення польського населення. Так, у звт оушвського пщптля iз Костопiльськоï округи за травень 1943 р. вказувалося: «Маса ляxiв спiвпрацюють з СД як сексоти, та з бтьшовицькою партизанкою, де в силу можливосп граблять i мордують свщомих украïнцiв [...] По виxодi украшав з адмiнiстративниx урядiв пакуються поляки, де кругом показують свою ворожу антиукрашську роботу» (Лтопис УПА 2007: 245).
Очевидно, що шформащя про масову ствпрацю з ворогами украшського пщптля призводила до того, що в «антиукрашськш роботЬ> м^ бути звинувачений практично кожен поляк. В украшав Волинi сформувався ч^кий стереотип: поляк - значить, «сексот», «ворог». А останшх у л жаxливi часи знищували (Патриляк 2012: 401).
Варто пам'ятати також, що у радянських партизашв, Армiï Крайо-воï i Батальйонiв хлопських бази розмщувалися в польських селах. Тому утвщ знищували останнi нерiдко з чисто военних мiркувань, що, звичайно, не може служити виправданням терору. Своею чергою, поляки точно так само вчиняли з украшськими селами, що служили базами для УПА (Гогун 2004: 153).
Ще один важливий аспект - географiя польсько-украïнськоï вшни, яка в середиш 1943 р. переноситься на Галичину, а у 1944 р. знову розгорнулися антиукрашсьм акцiï на Холмщиш.
Вагомий вплив на посилення напруженосп мiжетнiчного конфлкту в Галичинi у середиш 1943 р. справила одержана тут шформа^я про антипольсьм виступи на Волиш. «Поляки сильно заактивiзувались
наслщком волинських подш, - читаемо у пщптьному звт з липня 1943 р. - Е багато польських втiкачiв з Волиш, особливо в прикордон-них повiтах Сокаль i Радехiв. Поляки роз'юшенi на украшськ виступи на Волинi, дишуть на украшав полум'ям ненавистi i жадобою вщплати. Вже готуються з ïx сторони активнi виступи в сторону украшав на теренi областi...» (Украшсько-польськ стосунки 2011: 108). На «куль-мiнацiю настроïв» у Галичинi у липш 1943 р., викликану «переходом груп утiкачiв з Волинi через ïï територiю», вказувалось i в одному з тогочасних докуменлв польського шдпшля (Сивицький 2005: 233).
Слщ зазначити, що у розповсюдженнi вогнища польсько-украш-ського протистояння в 1942-1944 рр. спостер^аеться своерiдний ефект домшо: iнформацiя про антиукраïнськi акцiï на Холмщиш потрапляе на Волинь i провокуе там масовi антипольськ виступи, вщомосп про якi, своею чергою, штовхають польське пiдпiлля Галичи-ни до посилення антиукрашських дiй (Украшсько-польськ стосунки 2011: 108).
З матерiалiв украïнського пiдпiлля випливае, що двосторонн стосунки у Галичинi другоï половини 1943 р. ктотно загострились: «Украшство, навпаки, чим раз бiльше накипае ненавистю до полямв до toï мiри, що кожноï хвилини готовi вирiзати полякiв до кореня i не буде засмшивим твердження, коли скажу, що якраз на тому вщ-тинку украшськ маси здiбнi перевести в чин» (Украïнсько-польськi стосунки 2011: 108).
Стосовно тогочасноï ситуацiï на Холмщинi, то нових оберлв мiж-етнiчна вiйна почала набирати з появою тут iнформацiï про лггш подiï на Волинi. Так, у звт украшського пiдпiлля за вересень 1943 р. з Холмщини вказувалося: «Через мкт в Дорогуську перейшло около 900 оаб. Втiкaчi походили переважно з околиць Любомля... Своïми оповiдaннями про «звiрствa» украшщв... викликали пaнiку на усix теренах та загострили ще бтьше вщносини. Кожен укрaïнець в очах полямв - це «гайдамака», який ходить з ножами та все готов рiзaти полямв. Поляки говорять, що украшу виготовляють ïм рiзню в Холму що в Союзi украшських кооператив, в ком^ел... найдено зброю, що 1ларюн посвятив ножi, що в украшському шпитaлi отруïли 30 полямв з Волинi i т. п.» (Украшсько-польсьм стосунки 2011: 80).
У польському документу датованому вереснем 1943 р., повщомля-лося: «Поляки, яким вдаеться вирватися з волинського пекла, вткають в двох напрямках: твденному i захщному. Львiв i Люблшщина сьо-годнi становлять головш збiрнi пункти польських втiкaчiв» (AAN 2: 3).
Як зауважив Т. Снайдер, за Захщним Бугом мiж укрaïнськими i польськими партизанами розгорнулися запе^ вiйськовi сутички. Наприклад, у схщнш чaстинi довоенного Люблiнського воеводства
наприкшщ 1943 р. протиборчi сторони винищували село за селом. Польськ партизани з Батальйошв хлопських вщповщали утвцям жорстокiстю на жорстокiсть (Снайдер 2012: 214).
1944 р. розпочався новим спалахом мiжетнiчноï вшни, спровоко-ваним наближенням нiмецько-рaдянського фронту. Тодi польське пщ-пiлля «виршило... зробити наступний крок i застосувати до украшав принцип колективноï вiдповiдaльностi в дос небачених у польських операщях масштабах» (Мотика 2013: 183). На Холмщиш, де позицп укрaïнського пщптля були вiдносно слaбкi, не пщкртлеш збройною силою, протистояння вилилося у мaсовi знищення укрaïнськиx сiл, що трактувалися польською стороною як можлива оперативна база для розвитку украшського руху, i котра дiялa пщ гаслом «Од Вепша до Буга - чарна смуга».
Особливо трапчним для укрaïнського населення Холмщини вия-вився березень 1944 р. В той час польське пщптля провело масш-табну aнтиукрaïнську оперaцiю - т. зв. «грубешiвську революцiю» (детальшше про це див.: Кров украшська 2014: 98-118; Макар 2011: 523-549; Пастернак 1968: 277; Украшсько-польськ стосунки 2011: 114-115 та ш.). Навесн цього року загони АК, наприклад, спалили майже двадцять украшських ст (Снайдер 2012: 214).
Поглиблювала драматизм ситуацп i дiяльнiсть рaдянськоï партизанки, що прийшла в ц терени з Бiлорусi, сформувалася з червоно-aрмiйцiв, якi втекли з шмецького полону, а також з мкцевих селян. «Населення мусить шукати в большевицьких партизан захисту перед польським терором, - констатував у своему у звт один з оушвських функцiонерiв Прiрвa. - 3i своеï сторони, большевицька партизанка нищить прояви нaцiонaльноï свiдомостi серед населення, стараеться населення комушзувати. Дiяльнiсть ОУН в теренах, опанованих АК i большевицькою партизанкою, до переходу фронту пaрaлiзуеться майже цтком. До самого фронту дiе лише юнацтво серед шкiльноï молодi в Холмi, Володaвi i Бiлiй Пiдляськiй» (Robarts Library 2).
Весняш 1944 р. антиукрашсью дiï польського пiдпiлля на Холмщиш носили не випадковий, а плановий характер, осктьки були елементом його оперaцiï та спроб перешкодити поширенню впливiв ОУН та УПА. Провщники останшх усвiдомлювaли, що масштабна «грубешiвськa революцiя» мала за мету iзолювaти Холмщину вiд Галичини, не допустивши таким чином поширення ареалу украшського самостшницько-го руху (В'ятрович 2011: 148). Як i рашше, реакщя Крайового проводу ОУН захщноукрашських земель (ЗУЗ) не забарилася. 27 березня 1944 р. воно закликало «якнайскорше посилити протипольсьм aкцiï на теренах ЗУЗ... Акцiï мусять бути довтьно сильнi i в чаа належить ширити... пропаганду, що ф aкцiï - це вiдплaтa за холмсью польськi
бандитськ вибрики... Акцiï нашi мусять змусити полямв заперестати свою роботу на Холмщиш. Вщчути це мусить польське населення села i мiста» (Украшсько-польсьм стосунки 2011: 352). З фею метою з Галичини i Волиш на Холмщину передислоковують ушвсью вщдши загальною кшьюстю 2,5 тис. оаб, формують мiсцевi сотнi, утворюють «Тактичний вiдтинок Холмськоï землi». Мiж протиборчими сторонами спалахнули запе^ боï i навiть постав своерщний фронт, що простягнувся бiльше як на 100 км, мав ктькактометрову нейтральну смугу. Украïнцi створили т. зв. Холмський фронт УПА, яким командував Степан Новицький - «Спец». У квгтш-травш 1944 р. ушвщ розгромили супротивника у район Посадова, Рiчок, Забужжя, Великих Очей та ш. На початку червня останнш спробував контратакувати украшсью позицiï, але був вщкинутий (Патриляк 2012: 418).
Ус протиборчi сторони, в тому чиЫ прорaдянськi партизанськi загони, що дiяли на Люблiнщинi, перекладали вину за насильство на сво'х супротивнимв. Так, пiдпiльнa газета «Помста», яку видавала УПА-Захщ, у трaвнi 1944 р. писала: «Не ми, а ляхи хотти мати з нами вшну, так мають. Вщплатимо ïm страшним пеклом, аж до повного знищення. А там хай нас iсторiя судить» (цит. за: Зашктьняк 2006: 74).
Запе^ бо' мiж УПА i АК продовжувалися до липня 1944 р. Зпдно з пщрахунками Г. Мотики, кожна зi сторiн втратила в боях близько 3-5 тис. оаб (Motyka 2006: 398). З переходом радянсько-шмецького фронту мiжетнiчний конфлiкт на Холмщинi не припинився, а набув бтьш прихованих форм i тривав до 1947 р.
Як бачимо, украшсьм та польськ дослщники займають вiдмiннi позицп щодо початку i поширення укра'нсько-польсько' мiжетнiчноï вiйни.
Першi роки свтового конфлiкту супроводжувалися не лише укра-'нським нaцiонaльним вiдродженням Закерзоння. А й наростанням антиукра'нських настро'в серед мкцевих полякiв, котрi були впевнеш, що це вiдродження - зворотна сторона посиленого тиску на них з боку шмецьких окупашпв.
Намагаючись забезпечити собi панування на захоплених землях, придушити нацюнально-визвольний рух в Укра'ш та Польщi, вiдвер-нути увагу вiд злочинiв окупaцiйного режиму, нацисти навмисно пщ-тримували мiжнaцiонaльну ворожнечу, провокували та посилювали ïï, застосовували рiзну, але завжди вiроломну тактику до укрaïнцiв i полямв, реaлiзуючи класичне гасло «роздiляй i владарюй».
Iнформaцiя про спровокований гiтлерiвцями польський терор проти укра'нського населення Холмщини потрапила на Волинь, що, разом з шшими чинниками, призвело до убивств тут поляюв, реак^я на ям, своею чергою, пщштовхнула польське пiдпiлля в Гaличинi до
ам^зацп антиукраТнських дш. Посилювала взаемну ворожнечу i участь украшщв та полякiв у шмецьких полiцií й адмiнiстративних органах.
1944 р. пришс новий спалах мiжетнiчноí вiйни на Холмщинi, пов'язаний з наближенням радянсько-шмецького фронту, яка тсля переходу останнього у липнi набула бтьш прихованих форм.
ЛИТЕРАТУРА
Боляновський 2005 - Боляновський А. Ымецька окупацшна полггика i проблеми украТнсько-польських взаемин // УкраТна: культурна спадщина, нацюнальна свiдомiсть, державнiсть. Вип. 13: УкраТна у Другш свiтовiй вшш: украТнсько-польськ взаемини. Львiв, 2005. С. 68-119.
В'ятрович 2011 - В'ятрович В. Друга польсько-украТнська вшна. 1942-1947. К.: Киево-Могилянська академiя, 2011. 288 с.
Гогун 2004 - ГогунА. Между Гитлером и Сталиным. Украинские повстанцы. СПб.: Нева, 2004. 416 с.
Гогун 2012 - Гогун О. Гжегож Мотика. Вщ ВолинськоТ рiзанини до акцп «В^а»: польсько-украТнський конфлкт 1943-1947 рр. // УкраТнський irro-ричний журнал. 2012. № 5. С. 208-213.
Зашктьняк 2011 - ЗашюльнякЛ. Вщ «рiзнi» до порозумшня чи навпаки? (Motyka G. Od rzezi wotynskiej do akcji Wista. Konflikt poLsko-ukrainski 19431947. Warszawa: Wydawnictwo Literackie, 2011. 524 s.) // УкраТна модерна: Пограниччя. ОкраТни. Перифери. К., 2011. Ч. 18. С. 246-257.
Зашктьняк 2006 - ЗашюльнякЛ. 1деолопчш та програмн засади ставлен-ня украТнських полiтичних сил до Польщу i полякiв у роки ДругоТ свтовоТ вiйни // УкраТна Польща: важкi питання. Т. 10: Матерiали XI Мiжнародного семiнару iсторикiв «УкраТнсько-польськ вiдносини пiд час ДругоТ свтовоТ вiйни» (Варшава, 26-28 квiтня 2005 р.). Варшава, 2006. С. 37-77.
Зашктьняк 2008 - Зашктьняк Л. Невщома вшна: украТнсько-польськ стосунки на Волиш та у Схщнш Галичин в 1939-1944 роках // УкраТна: культурна спадщина, нацюнальна свiдомiсть, державнють. Львiв, 2008. Вип. 16. С. 486-491.
1льюшин 2003 - Льюшин I. Волинська трагедiя 1943-1944 рр. К.: 1н-т iсторiТ УкраТни НАН УкраТни, 2003. 313 с.
Кентш 1999 - KeHmiü А. УкраТнська повстанська армiя в 1942-1943 рр. К.: 11У НАНУ, 1999. 285 с.
Кров украТнська 2014 - Кров украТнська, кров польська... Трагедiя Холмщи-ни та Пiдляшшя в роках 1938-1948 у спогадах / Упоряд. Мирослав 1ваник. Львiв: Львiвська полiтехнiка, 2014. 392 с.
Лтопис УПА 2007 - Лiтопис УПА: Нова серiя. Т. 11: Мережа ОУН (б) i запт-ля УПА на територп ВО «Заграва», «Турiв», «Богун» (серпень 1942 - грудень 1943 рр.). К.; Торонто, 2007. 848 с.
Макар 2011 - Макар Ю., Горний Н., Макар В., Салюк А. Вщ депортаци до
депортаци. Сустльно-пол^ичне життя xолмсько-пiдляськиx украшщв (1915-1947). Дослщження. Спогади. Документи. Т. 1: Дослщження. Чернiвui: Букрек, 2011. 880 с.
Макарчук 2004 - Макарчук С. Украшсько-польський конфлкт в роки Дру-гоТ свiтовоТ вшни: причини, перебщ нaслiдки, пропозиuiТ // Украша Поль-ща: вaжкi питання. Т. 9: Мaтерiaли 1Х i Х мiжнaродниx наукових семiнaрiв «Украшсько-польсью вiдносини пiд час ДругоТ свiтовоï вiйни» (Варшава, 6-10 листопада 2001 р.). Луцьк, 2004. С. 338.
Мотика 2013 - Мотика Г. Вщ Волин^^ рiзaнини до операцп «Вiслa». Польсько-укрaТнський конфлiкт 1943-1947. К.: Дух i лЬера, 2013. 360 с.
Пастернак 1968 - Пастернак €. Нарис кторп Холмщини та ^дляшшя (Новггш часи). Вiннiпег; Торонто, 1968. 466 с.
Патриляк 2012 - Патриляк I. «Встань i борись ! Слухай i вф...»: украш-ське нauiонaлiстичне пiдпiлля та повстанський рух (1939-1960 рр.). Львiв: Часопис, 2012. 592 с.
Подворняк 1981 - ПодворнякМ. В^ер з Волиш. Спогади. Вшнтег: Волинь, 1981. 242 с.
Поляки 2005 - Поляки та украшу мiж двома тотaлiтaрними системами. 1942-1945. Варшава; К., 2005. Т. 4, ч. 1. 875 с.
Сергшчук 2003 - Сергiйчук В. Поляки на Волиш у роки Друго свiтовоï вшни. Документи з украшських aрxiвiв та польськ публкацп. К.: Укр. вид. сшлка, 2003. 576 с.
Сивицький 2005 - Сивицький М. ¡стс^я польсько-украшських конфлкт. К.: Вид-во iм. Олени Тел^и, 2005. Т. 2. 358 с.
Снайдер 2012 - Снайдер Т. Перетворення нацш. Польща, УкрaТнa, Литва, Бторусь. 1569-1999 / Пер. з англ. К.: Дух i лггера, 2012. 624 с.
УкрaТнсько-польськi стосунки 2011 - Украшсько-польсьм стосунки в 1942-1947 роках у документах ОУН та УПА: у 2 т. / Вщп. ред та упоряд. В. В'ятрович. Т. 1: Вшна пщ час вшни. 1942-1945. Львiв: Центр дослщжень визвольного руху, 2011. 792 с.
Фур 1992 - Фур I. Жмецька полггика i плани на Холмщиш в роках 1939-1944 // В боротьбi за украш^ку державу. Львiв: Меморiaл, 1992. С. 878-883.
Шаповал 2004 - Шаповал Ю. Потен^ал взaеморозумiння та кторичний простiр ненaвистi. Роздуми над нововщнайденими документами про поль-сько-украшсью взаемини пiд час ДругоТ свiтовоï вiйни // Вiйни i мир, або «Украшц поляки: брати/вороги, сусщи...». К., 2004. С. 298-315.
Яблонський 2013 - Яблонський В. Волинь 1943: Погляд через 70 роюв // Дзеркало тижня. 2013. № 13. С. 1, 15.
AAN 1 - Archiwum Akt Nowych w Warszawie (AAN). Przeglgd najwazniejszych wydarzen w kraju. Meldunek tygodniowy z dn. 3.09.1943, sygn. 202/1/42, к. 6.
AAN 2 - AAN. Informacja. Nr. 4.25.09. 8.10.1943, sygn. 202/III/124.
Armia Krajowa 1973 - Armia Krajowa w dokumentach. 1939 1945. Londyn, 1973. T. 2. 554 s.
tukaszow 1989 - tukaszowJ. (Olszanski T.) Walki polsko-ukrainskie. 19431947 // Zeszyty Historyczne. 1989. Z. 90. S. 159-199.
Motyka 2006 - Motyka G. Ukrainska partyzantka 1942-1960. DziataLnosc Organizacji Ukrainskich NacjonaListow i Ukrainskiej Powstanczej Armii. War-szawa: ISP PAN, 2006. 720 s.
Piotrowski 1956 - Piotrowski S. Dziennik Hansa Franka. Warszawa: Wydaw-nictwo Prawnicze, 1956. 310 s.
Robarts Library 1 - Robarts Library, University of Toronto, Peter J. Potichnyi CoLLe^ion on Insurgency and Counter-Insurgency in Ukraine. Vira Marko. Polish-Ukrainian relations I, З хрошки подш на украТнських землях, арк. 14.
Robarts Library 2 - Robarts Library, University of Toronto, Peter J. Potichnyi Collection on Insurgency and Counter-Insurgency in Ukraine, т. II, 4, Революцшно--повстанська боротьба украТнського народу за свое визволення на Холмщиш i Пiдляшшi в рр. 1943-1948 (Звп" д. Прiрви), арк. 5.
Sowa 1998 - SowaA.L. Stosunki poLsko-ukrainskie 1939-1947. Krakow: Tow-wo Sympatykow Historii, 1998. 339 s.
Szczesniak 1973 - SzczesniakA., Szota W. Droga do nikgd. Organizacja Ukrainskich NacjonaListow i jej tikwidacja w PoLsce. Warszawa: Wyd-wo MON, 1973. 587 s.
REFERENCES
BoLyanovskiy, A. (2005) Nimets'ka okupatsiyna poLitika i probLemi ukraïns'ko-poL's'kikh vzaemin vzaiemyn [Occupation poLitics of Germany and issues of the Ukrainian - PoLish reLations]. In: Isaevic, Ya. (ed.) Ukraïna: kul'turna spadshchina, natsional'na svidomist, derzhavnist' [Ukraine: CuLturaL Heritage, NationaL Consciousness and Statehood]. Issue 13. L'viv: Naukova Dumka. pp. 68-119.
Vyatrovich, V. (2011) Druga pol's'ko-ukraïns'ka viyna. 1942-1947 [PoLish-Ukrainian War II. 1942-1947]. Kyiv: Kyiv-MohyLa Academy.
Gogun, A. (2004) Mezhdu Gitlerom iStalinym. Ukrainskiepovstantsy [Between HitLer and StaLin. The Ukrainian Insurgents]. St. Petersburg: Neva.
Gogun, A. (2012) Gzhegozh Motika. Vid VoLins'koï rizanini do aktsiï "VisLa": poL's'ko-ukraïns'kiy konflikt 1943-1947 rr. [Grzegorz Motyka. From the VoL-hyn massacre to the "VisLa" action: PoLish-Ukrainian conflict of 1943-1947]. Ukraïns'kiy istorichniy zhurnal. 5. pp. 208-213.
ZashkiLnyak, L. (2011) Vid "rizni" do porozuminnya chi navpaki? [From the "massacre" to the understanding or backwards?]. Ukraïna moderna: Pogranich-chya. Okraïni. Periferiï. 18. pp. 246-257.
ZashkiLnyak, L. (2006) [IdeoLogicaL and program principLes of the attitude of Ukrainian poLiticaL powers towards PoLand and PoLish peopLe during WorLd War II]. Ukraïna Pol'shcha: vazhkipitannya [Ukraine-PoLand: difficuLt questions]. Proc. of the InternationaL Seminar of Historians "Ukrainian-PoLish reLations during WorLd War II". VoL. 10. Warsaw. 26-28 ApriL, 2005. Warsaw. pp. 37-77.
ZashkiLnyak, L. (2008) Nevidoma viyna: ukraïns'ko-poL's'ki stosunki na VoLini ta u Skhidniy GaLichini v 1939-1944 rokakh [The unknown war: Ukrainian -PoLish reLations on the VoLhynia and Eastern GaLicia in 1939-1944]. In: Isaevic, Ya. (ed.) Ukraïna: kul'turna spadshchina, natsional'na svidomist, derzhavnist' [Ukraine: CuLturaL Heritage, NationaL Consciousness and Statehood]. L'viv:
Me^THHMecKHe E3AiiMogeiïCTEiifl b этноконтdктнон 30He
215
National Academy of Sciences of Ukraine. pp. 486-491.
Ilyushin, I. (2003) Volins'ka tragediya 1943-1944 rr. [The Volyn tragedy 1943-1944]. Kyiv: Institute of History, National Academy of Sciences of Ukraine.
Kentiy, A. (1999) Ukraïns'ka povstans'ka armiya v 1942-1943 rr. [Ukrainian Insurgent Army in 1943-1944]. Kyiv: Institute of History, National Academy of Sciences of Ukraine.
Ivanik, M. (2014) Krov ukraïns'ka, krov pol's'ka... Tragediya Kholmshchini ta Pidlyashshya v rokakh 1938-1948 uspogadakh [Ukrainian Blood, Polish blood... Tragedy of Kholm and Podlachia in 1938-1948 in memoirs]. L'viv: L'vivs'ka politekhnika.
Kovalchuk, V. (ed.) (2007) Litopis UPA: Nova seriya. T 11: Merezha OUN (b) i zapillya UPA na teritoriï VO "Zagrava", "Turiv", "Bogun"(serpen' 1942 -gruden' 1943 rr.) [The Chronicle of the Ukrainian Insurgent Army: New series. Vol.11: The OUN(B) network and the UPA rear line services on the territory of the Military Districts (VO) "Zahrava", "Turiv", "Bohun" (August 1942 - December 1943)]. Kyiv; Toronto: Litopis UPA.
Makar, Yu., Gorniy, N., Makar, V. & Salyuk, A. (2011) Vid deportatsiïdo deportatsiï. Suspil'no-politichne zhittya kholms'ko-pidlyas'kikh ukraïntsiv (1915-1947). Doslidzhennya. Spogadi. Dokumenti [From Deportation to Deportation. The Social and Political Life of the Ukrainians of Kholm and Podlachia Regions (1915-1947). Research. Memoirs. Documents]. Vol. 1. Chernivtsi: Bukrek.
Makarchuk, S. (2004) [The Ukrainian - Polish conflict during World War II: Reasons, course, consequences, and propositions]. Ukraïna - Pol'shcha: vazhki pitannya [Ukraine - Poland: difficult questions]. Proc. of the International Seminar of Historians "Ukrainian-Polish relations during World War II". Warsaw. 6-10 September, 2001. Luts'k. p. 338. (In Ukrainian).
Motyka, G. (2013) Vid Volins'koïrizanini do operatsiï"Visla". Pol's'ko-ukraïns'kiy konflikt 1943-1947 [From the Volhynia massacre to Operation "Vistula": The Polish-Ukrainian conflict of 1943-1947]. Kyiv: Dukh i litera.
Pasternak, Ye. (1968) Naris istoriï Kholmshchini ta Pidlyashshya (Novitni chasi) [The outline of history of Kholm and Podlachia lands (Modern times)]. Vinnipeg; Toronto.
Patrilyak, I. (2012) "Vstan'i boris' !Slukhay i vir...": ukraïns'ke natsionalistichne pidpillya ta povstans'kiy rukh (1939-1960 rr.) ["Stand Up and Fight! Listen and Trust . . . ": Ukrainian nationalistic underground and rebel movement (19391960)]. L'viv: Chasopis.
Podvornyak, M. (1981) Viterz Volini. Spogadi [The wind from Volhynia. Memoirs]. Vinnipeg: Volin'.
Bohunov, S. et al. (eds) (2005) Polyaki ta ukraïntsi mizh dvoma totalitarnimi sistemami. 1942-1945 [Polish and Ukrainians between two totalitarian systems. 1942-1945]. Vol. 4(1). Warsaw; Kyiv.
Sergiychuk, V. (2003) Polyaki na Volini u roki Drugoïsvitovoï viyni. Dokumenti z ukraïns'kikh arkhiviv ta pol's'ki publikatsiï [Polish people on Volhynia during World War II. Documents from the Ukrainian archives and Polish publications]. Kyiv: Ukrainian Publ. Union.
Sivits'kiy, M. (2005) Istoriya pol's'ko-ukraïns'kikh konfliktiv [History of the Pol-
ish - Ukrainian conflicts]. Vol. 2. Kyiv: OLena TeLiga's PubL.
Snyder, T. (2012) Peretvorennya natsiy. Pol'shcha, Ukraïna, Litva, Bilorus. 1569-1999 [The Reconstruction of Nations: Poland, Ukraine, Lithuana, Belarus, 1569-1999].Translated from English. Kyiv: Dukh i Litera.
Viatrovych, V. (ed.) (2011) Ukraïns'ko-pol's'ki stosunki v 1942-1947 rokakh u dokumentakh OUN ta UPA: u 2 t. [Ukrainian - Polish relations in 1942-1947 in documents of the OUN and UIA: in 2 v.]. Vol. 1. L'viv: Center for Research on the Liberation Movement.
Fur, I. (1992) Nimets'ka politika i plani na Kholmshchini v rokakh 1939-1944 [The politics and plans of Germany in Kholm in 1939-1944]. In: Marunchak, M. (ed.) Vborot'bi za ukraïns'ku derzhavu [In the struggle for the Ukrainian state]. L'viv: Memorial. pp. 878-883.
Shapoval, Yu. (2004) Potentsial vzaemorozuminnya ta istorichniy prostir nenavisti. Rozdumi nad novovidnaydenimi dokumentami pro pol's'ko-ukraïns'ki vzaemini pid chas Drugoï svitovoï viyni [The potential of mutual understanding and historical space of hatred. Thoughts on newfound documents about Polish - Ukrainian relations during World War II]. In: Ivshina, L. (ed.) Viyni i mir, abo "Ukraintsipolyaki: brati-vorogi, susidi..." [Wars and peace, or "Ukrainians and Polish: brothers-enemies, neighbors..."]. Kyiv: Ukraïns'ka pres-grupa. pp. 298-315.
Yablons'kiy, V. (2013) Volin' 1943: Poglyad cherez 70 rokiv [Volhynia 1943: A look through seventy years]. Dzerkalo tizhnya. 13. pp. 1, 15.
The Archive of New Records in Warsaw (AAN). (1943a) Przeglqd najwazniej-szych wydarzen wkraju [Overview of key events in the country]. Weekly report from September 3, 1943, sign. 202/1/42.
The Archive of New Records in Warsaw (AAN). (1943b) Informacja [Information]. Nr. 4.25.09. 8.10.1943, sign. 202/III/124.
Czarnocka, H. (ed.) (1973) Armia Krajowa w dokumentach. 1939 1945 [The Polish Home Army in documents.1939-1945]. Vol. 2. London, 1973.
tukaszow J. (Olszanski T.) (1989) Walki polsko-ukrainskie. 1943-1947 [Polish-Ukrainian Fights. 1943-1947]. Zeszyty Historyczne. 90. pp. 159-199.
Motyka, G. (2006) Ukrainska partyzantka 1942-1960. Dziaialnosc Organizacji Ukrainskich Nacjonalistow i Ukrainskiej Powstanczej Armii [Ukrainian Partisans. The activities of the Organization of Ukrainian Nationalists and the Ukrainian Insurgent Army, 1942-1960].Warsaw: ISP PAN.
Piotrowski, S. (1956) Dziennik Hansa Franka [Hans Frank's Diary]. Warsaw: Wydawnictwo Prawnicze.
Potichnyi, P.J. (1994) Collection on Insurgency and Counter-Insurgency in Ukraine. Moscow: Tsentralnyi Arkhiv Vnutrennikh Voisk MVD RF. Marko, V. Polish-Ukrainian relations I, Z khroniki podiy na ukraïns'kikh zemlyakh, ark. 14.
Potichnyi, P.J. Collection on Insurgency and Counter-Insurgency in Ukraine, Vol. 2(4). Arc. 5. Robarts Library, University of Toronto.
Sowa, A.L. (1998) Stosunki polsko-ukrainskie 1939-1947 [Polish-Ukrainian Relations 1939-1947]. Krakow: Society of Friends of History.
Szczesniak, A. & Szota, W. (1973) Droga do nikqd. Organizacja Ukrainskich Nacjonalistow i jejiikwidacja wPolsce [Road to nowhere. Organization of Ukrainian Nationalists and its liquidation in Poland]. Warsaw: MON.
Трофимович Володимир Васильович - доктор iсторичних наук, завщувач кафе-дри icTopii Нацiонального унiверситету «Острозька академiя» (Острог, УкраТна).
Трофимович Владимир Васильевич - доктор исторических наук, заведующий кафедрой истории Национального университета «Острожская академия» (Острог, Украина).
Trofymovych Volodymyr - The National University of Ostroh Academy (Ostroh, Ukraine).
E-mail: trofymovych@hotmai1.com
Трофимович ЛЫя Володимирiвна - кандидат icторичних наук, доцент кафедри гуманiтарних наук Академи сухопутних вiйcьк ^мен^ гетьмана Петра Сагайдачного (Львш, УкраТна).
Трофимович Лилия Владимировна - кандидат исторических наук, доцент кафедры гуманитарных наук Академии сухопутных войск имени гетмана Петра Сагайдачного (Львов, Украина).
Trofymovych Liliya - Army Academy named after Hetman Petro Sahaydachnyi (Lviv, Ukraine).
E-mail: [.trofymovych@hotmai1.com
Смирнов Андрш 1ванович - кандидат icторичних наук, доцент кафедри ¡сторИ Национального университету «Острозька академiя» (Острог, УкраТна).
Смирнов Андрей Иванович - кандидат исторических наук, доцент кафедры истории Национального университета «Острожская академия» (Острог, Украина).
Smyrnov Andrii - The National University of Ostroh Academy (Ostroh, Ukraine).
E-mail: andrii.smyrnov@oa.edu.ua
