CC BY
216
Ельв\ра ЛУЗ1К
ГУМАН1ТАРНА ОСВ1ТА В ПРОЦЕС1 П1ДГОТОВКИ СПЕЦ1АЛ1СТ1В ПРОФ1ЛЬНИХ ВНЗ УКРА1НИ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Розглянуто стратегт, змкт i найближчi перспективы розвитку гумантарно'1 освти, вiд яких залежить спрямовашсть, характер i свтоглядмай-буттх фахiвцiв профыьних закладiв вищо'( освти. До^джено роль гумантарно'1 освти в зростант iнтегрованостi сучасноI освтньог системи в Укршт та тдвищенш яккних показни^в освти в контекст/ европейсъко/ ттеграци суспыъства.
На сучасному еташ розвитку вищо! освгти в Укра!ш особливо! ваги набувають сутнюш змши в сферi гумаштарно! освгги, якi мають важливе значення в подальшому розвитку природничо та техшчно орiентовано! освiти. Тому так важливо простежити змiст та спрямованiсть, стратегш й найближчi перспективи розвитку гумаштарно! освiти, вiд яких залежить характер i свiтогляд наступних поколiнь людей. Для цього по^бен фшо-софський, сощально-етичний, цiлiсно орieнтований рiвень анаизу, який дасть можливiсть адекватно ощнити як ступiнь взаемозв'язку гумаштарно!, природничо! та техшчно! освгти, так i ступiнь iнтегрованосгi сучасно! освгт-ньо! системи в Укра!нi загалом, роль гумаштарно! освiти в зростаннi ще! iнтегрованостi та пiдвищеннi якГсних показниыв освГти (зокрема, у контекст европейсько! штеграцп укра!нського суспiльства).
Дослщження проблеми гуманiтарно! осв1ти — необидна й обов'язкова запорука ефективностi освиньо-виховного процесу, адже мова йде про утвердження ново! системи цiнностей у контекст! загально! модершзаци системи освгти, що ставить нас перед нагальною потребою органiчного поеднання в освпньому процес нацiонального та загальнолюдського начал. 1деться також про органiзацiю навчання як безперервно! науково-виробничо! д1яльност1 з найповнiшим використанням потенцiалу вищо! школи, про найефективнiше використання !"! кадрового потенцiалу в нав-чально-виховному процес та науковiй ро6от1. Звщси й пiдготовка iнтелектуала в профшьному ВНЗ повинна розглядатися як синхронний процес ¡з трьома складовими: спещально-професшною, фундаментально-
дослщницькою та гуманiтарною пiдготовкою. Адже найважлившою функ-цieю освгтньо! сфери е синтез Знання й Вiри, досягнення гармони в !х природнiй штегративнш взаемоди: вiра в можливiсть врятування Життя й Знання про те, як це зробити. Саме щ найвищi цiнностi повиннi бути основою менталггету особистостi в соцiумi, основою цшеспрямування, вiдбору змiсту, методiв i засобiв освпньо! дiяльностi на вах етапах навчання. «Лише освiчений розум у змозi вiдокремити iстиннi елементи, що прита-маннi традицiям i забезпечують емоцiональну стабiльнiсть, вiд тих поглядiв та iнститутiв, якi занепадають, оскiльки гублять сво! функцп та значення в суспшьств^ що змшюеться» — зазначав нiмецький соцiолог К. Манхейм [1].
Виршення означено! проблеми можна здшснити лише на основi професшно-творчо! пiдготовки фахiвцiв, розглядаючи и як цiлiсний процес особистiсного й професшного становлення фахiвця. Цей процес забезпечуе умови для самореашзащ! в навчально-шзнавальнш i виховнiй дiяльностi та подальший розвиток особистiсних i професшних якостей, що сприяють успiху у творчш професiйнiй дiяльностi. При цьому рiвень розвитку творчого потенцiалу позначаеться не тшьки на професiйнiй дiяльностi майбутнього фахiвця, а й на самому процес його життя, тому що в рiзних видах активност особистостi (пiзнавальнiй, свiтогляднiй, трудовiй, кому-нiкативнiй i емоцiйнiй) зберiгаеться и творча суть — пошуково-перетво-рювальна спрямованiсть.
В умовах становлення единого освгтнього простору мае бути сформована програма штеграцп позитивних нацiональних освггшх програм i стратегiй у контекст унiверсальних загальнолюдських цiнностей i осв^шх iдеалiв, на основi яко1 буде здшснюватися виховання людства в дус толерантностi, взаемоповаги, дiалогу культур, терпимосп по вiдношенню один до одного, вщкрито! комушкаци, вiри в рацюнальний початок, плюралiзму думок, гнучко!, а не силово! стратеги вирiшення конфлжпв i подолання криз.
1снуе програма «Глобальна освгга з космiчним баченням життя», яку розробляв Всесвгтнш центр виживання й проблем XXI ст. при ООН на основi ново! парадигми освгти: вiд диференцiювання знань — до 1х синтезу, вщ редукцiонiзму — до холiзму, пщтверджуючи духовно свiтоглядну функцiю сучасно! освгти як реального механiзму включення кожно! людини в живий неперервний процес шзнання навколишнього свгту й свого мюця в ньому. Ця програма стае ^рГжним каменем майбутнiх змш на планетi.
Орiентацiя на щ прiоритети й повинна сприяти становленню сучасно! системи профшьно! освгти, що включае в себе гуманiстичнi та етичш пара-метри, iнтегруючи фундаментально-науков^ спецiальнi й гуманiтарнi знання.
Проблематика наукових дослщжень гумаштарно! освгти диктуеться також необхщнютю докоршного перегляду навчально-методичних пщходГв до викладання дисциплш гуманiтарного циклу в зв'язку з новою полгтичною й правовою ситуащею в кра!ш, а саме: уам сво!м змютом гуманiтарна освiта мае бути спрямована на людину в усш повнот и природного й суспшьно-
шдивщуального буття. 1нтереси людини, !! щастя, добробут, здоров'я, благополуччя — понад усе, незалежно вщ того, яка проблема — економiчна, природнича, сощально-полгтична чи соцiокультурна — розглядаеться в будь-якому навчальному предметi.
Серйозного збагачення потребуе й дидактична база з урахуванням iнновацiйних технологш у цш сферi для забезпечення техшчного прогресу, розвитку науки, культури, розроблення психолого-педагогiчних технологiй, вироблення конкурентоспроможно! штелектуально! науково-гумангтарно! продукцй. Йдеться, зокрема, про визначення основних прюритетав у сферах як духовно! творчост й наукових дослщжень, так Г громадсько-полгтичного життя, про надання динамГчного розвитку гумаштарним, сощально-еконо-мГчним наукам для забезпечення високо! якосп загально! та фахово! пщго-товки, удосконалення системи навчання та виховання, що е складовою оновлення змюту вищо! освгти.
Таким чином, сучасна парадигма освгти повинна будуватись, з одного боку, на основ! визначення людини абсолютною цшнютю й, з шшого боку, на розумшш !"! як складно! структури, яка об'еднуе в собГ загальне, особисте, часткове й типове. При цьому осв^нш вимГр людського буття характеризуе всю сукупнють процесГв становлення особистосп, яы, у свою чергу, висту-пають як умова й необхгдна передумова вгдтворення, функцюнування Г розвитку соцГуму.
БагатоаспектнГсть структури людини диктуе необхщнють гармонГйного сполучення в процесГ !"! розвитку елеменпв нацГонально! й загальнолюдсько! культури. Такий пщхщ може базуватися лише на створенш единого освГт-нього простору як необхгдно! умови сучасного розвитку цившзацй, що припускае гармонГйну еднють у змГстГ виховання й утворення нацГональних та загальнолюдських цГнностей, чим забезпечуе оптимальш умови для цшсного розвитку особистостГ. Таким чином, нова гумангтарна парадигма освГти, що формуеться на основ! вГтчизняного та зарубГжного досвГду розвитку науки, культури, освгти та виховання, доведених теорГею та перевь рених практикою знань, мае вщповщати потребам особистостГ, суспГльства та держави. Основними шляхами досягання цього вбачаються:
— вивчення й розвиток вгтчизняно! культури;
— опанування мови — фахово! та лгтературно!;
— вивчення й рецепщя кращих досягнень свгтово! духовно! культури й гумангтарно! науки, зокрема;
— оволодшня основними засобами залучення до свГтово! культури й сучас-них засобГв науково! комунГкацГ! (вивчення Гноземних мов, оволодшня комп'ютерними технолопями, 1нтернетом тощо);
— запровадження ефективних освгтшх технологГй, включно з дистан-цГйними;
— участь у створенш ново! системи методичного та шформацшного забезпечення вищо! школи через входження Укра!ни в трансконти-нентальну систему комп'ютерно! ГнформацГ!;
— штегращя академiчно! та галузево! науки;
— вироблення стратегП розвитку гумаштарно! освгти в гумаштарних, тех-шчних, природничих вищих закладах осв1ти, перспектив вгдродження й розвитку нацiонально! вищо! школи, нових педагогiчних технологiй;
— розроблення системи дiагностики якост1 гумаштарно! осв1ти для ви-значення вщповщноси р1вня осв1ти державним стандартам з урахуван-ням досв1ду, який уже набули навчальш заклади Укра!ни [2]. Виходячи з того, що освгта як вiдкрита динамiчна система повинна
забезпечувати здатшсть до аналiзу змш, упередження майбутнього, гнуч-кост1 реакци, зм1нюються також роль та цЫ гуманiтарно! п1дготовки й системи техшчно! осв1ти.
Так, якщо пор1вняти основну мету техшчно! ушверситетсько! осв1ти ¡з завданнями гуманiтарно! п1дготовки в процес навчання, то головним зав-данням !"! е вивчення законiв гармоншно! взаемодГ! природи й суспiльства та сучасна пiдготовка можливостей !х практичного використання, що й виз-начае функщональний напрямок гуманiтарно! п1дготовки в техшчному унiверситетi. Тод1, у вадповадносп до характеру свого предмета, гумангтарна пiдготовка в процес1 навчання виконуе таку тактичну та стратепчну мету:
— розкривае сутнють явищ взаемодГ! природи, людини й суспiльства й шз-нае ц1 закони гармоншно! взаемоди (тактична мета);
— з'ясовуе й обфунтовуе можливють на практищ використовувати пiзнанi закони (стратегiчна мета).
Сформульоваш ц1л1 та завдання вказують мiсце гуманiтарно! п1дготовки в систем! технiчно! унiверситетсько! осв1ти — об'еднання фундаментальнос-т1, ступеневостi пiзнання, формування творчого мислення та фшософських засад свгтоглядних позиц1й майбутнього спецiалiста.
Орiентацiя на ц1 прiоритети повинна сприяти становленню сучасно! ф1лософГ! технiчно! освгти як мiждисциплiнарно! галузi, яка включае в себе ц1нн1сн1, гуманiтарнi та етичш параметри, що iнтегрують природно-науков^ загально-технiчнi, спецiально-технiчнi й гуманiтарнi знання, широко вико-ристовуе традици св1тово! й в1тчизняно! культури.
Виходячи з рол1 й функц1й гуманiтарно! подготовки в сучасному сусп1ль-ств1, в основу формування !"! зм1сту в системi унiверситетсько! осв1ти повинн1 бути покладеш iде! фундаменталiзацi! та гумашзаци, тобто гуманiтарна пiдготовка класичного ушверситету не повинна носити вузькопроф1льний характер. Звщси витiкае, що головним елементом удосконалення навчаль-ного процесу в профшьних унiверситетах повинно стати включення в на-вчальнi плани гумаштарно! подготовки природничо-технiчних дисципл1н г, вщповщно, циклу гуманiтарних дисципл1н у природничо-техшчну фунда-ментальну п1дготовку. Причому цей процес не можна розглядати як просте змшування вже в1домих предмет1в. 1деться про створення нового поколшня проблемно-ор1ентованих ¡нтегрованих курс1в, реал1зац1я яких потребуе вГд студент1в та викладач1в м1ждисципл1нарного синтезу й об'емного полшред-метного системного бачення. Розробка таких предмет1в, як основа форму-
вання штегративних якостей особистостi, повинна стати прюритетною в психолого-педагогiчних дослiдженнях проблем вищо!" освiти.
KpiM того, в освгтнш процес, на наш погляд, повинш бути включенi такi дисциплши й курси, змiст яких вщображае процес iнтеграцiï й диферен-щацп в сучаснiй науцi. Тут не обштися без використання кiбернетики, синергетики та шших галузей знань, що виникли на стиках наук i дозво-ляють виходити на системний рiвень пiзнання дiйсностi.
Таким чином, у змют оновлено!" пiдготовки профгльного ВНЗ першорядну роль мають вщгравати iнтегрованi (мiждисциплiнарнi) курси, якi мютять фундаментальнi (фiлософськi й методологiчнi) знання, що е базою для формування загально!" й професiйноï культури. Ц курси мають стати основою для адаптаци' випускникiв профiльних ВНЗ до нових професш, спецiалiзацiй, а також теоретичною основою для розгортання прикладних наукових дослщжень. З iншого боку, необхщнють удосконален-ня змiсту гумаштарно!' освiти також обумовлена визначенням у сучаснш соцiокультурнiй ситуацй' прiоритету цшсно!' особистостi. У змiстi ушверси-тетсько'1' освiти цей прiоритет виявляеться в тенденци' гуманiзацiï навчаль-ного процесу, суть якого в орiентацiï на розкриття потенцiалу особистостi студента, врахування його можливостей та вподобань, психолопчних особливостей. Тому в основу вдосконалення змiсту гуманiтарноï пiдготовки профiльного ушверситету, на наш погляд, повинно бути покладено ряд основних, фундаментальних морально-етичних iмперативiв:
— загальнолюдськi цiнностi (норми людського спiльного проживання);
— нацiонально-орiентованi цiнностi (iдея нацiонального самовизначення, нащональна культурна традицiя);
— цiнностi сучасного свiту (демократiя, права людини, свобода вибору), яй дозволяють на основi системи гуманiтарноï освiти визначити культ гармоншно розвинено!" людини — освiченоï, культурно!', фiзично й морально здорово!', соцiально-орiентованоï творчо!" особистостi з активною сощальною позицiею в суспiльствi.
Окремим напрямком дослщжень проблеми гуманiтарноï освгти е системний аналiз пщручниюв i посГбнийв Гз гуманiтарних дисциплш та на-працьовування концептуально-конструктивних щей щодо пщготовки навчально!" лгтератури з гумаштарних дисциплш у профшьних ВНЗ Украши. Виявлено, що вгтчизняна навчальна лГтература часто послуговуеться заста-рглими щеологемами, вщжилими стереотипами, позначаеться недореч-ностями, фактолопчною суперечливютю, описовютю й декларативнютю.
Опрацювання рГзномангтних навчально-педагопчних видань засвщчило в них брак сучасно'1' методологи' опрацювання навчальних дисциплш, куль-туролопчного збагачення та спрямування ix на внутршнш свгт студентства, становлення особистого «Я» майбутшх фахГвщв. Рщко студенту щастить натрапити на шформащю, з яко!" можна вщчути, що культура розвиваеться неперервно, змшюеться засобами кожного фаху та модершзуеться завдяки
притоков! об'ективних i сучасних на даний момент процеав, а вш вщчувае себе спроможним вплинути на !! хiд культурою усвщомлено! й творчо! професшно! працi.
Очевидною е диспропорщя мiж змiстами роздiлiв, епох, галузей гумань тарних та природничих знань як галузей культури. Не вщтворено зв'язку мiж галузями, який юнуе в часовiй та просторовiй реальност!, не показано ролi й мюця укра!нсько! культури у свiтовому контексп.
Невiд'емною складовою дослiджень проблем гумаштарно! освгти е проблема словесностi, зокрема — укра!нсько! та iноземних мов, перетворен-ня ii на провщний засiб становлення та виховання ново! генераци укра!нсь-ко! iнтелiгенцli, спроможно! власним прикладом духовно збагачувати сере-довище свое! професшно! д1яльност1 [3]. З огляду на те, що у ВНЗ введено курси вивчення укра!нсько! та шоземно! мови професшного спрямування, доц1льним стае укладання росшсько-украшсько-англшських словник1в та опрацювання сучасно! науково-техшчно! лексики, що диктуеться розши-ренням м!жнародних зв'язк1в Укра!ни.
Оск1льки мовний i мовленневий компоненти е головною ланкою в прак-тичн1й д!яльност1 викладача вищо! школи, то виникае потреба в удоскона-леннi структури й методiв його професшно! подготовки на р1вн1 визначення структури й змюту знань 1з мови, основною метою яко! е комунiкативнiсть, вшьне, умiле користування нею в уах сферах життя, особливо в професшнш педагогiчнiй д1яльност1. Саме комунiкативний метод ор!ентуе учн1в на потребу в нових словах, а значить, i в нових знаннях, отже, актив!зуе шзна-вальну д1яльн1сть, сприяе пошуку незвичних, оригiнальних форм И розвитку, що мае значення для студента й викладача, по-перше, як зааб синтезу та анаизу змюту навчального матерiалу, по-друге, як джерело шформаци про структуру предмета вивчення, законом!рност1 та осо6ливост1 його засто-сування, по-трете, як iнструмент пщвищення мовно! мовленнево! культури майбутнiх фах!вщв [4].
Укра!на прагне бути европейською державою, тому модернiзацiя вищо! освгти мае вiдбуватися в межах Болонського процесу, метою якого е створення европейського освп-нього простору. Особливо! ваги набувае освоення шоземних мов у вс1х типах вищо! школи. Розв'язання ж багатьох сьогочасних актуальних проблем у мовнш пщготовщ можливе тшьки на основ1 впровадження моделей гуманютично зорiентованого навчання й виховання молод! 1з широким залученням iнтелектуалiзованих систем навчання (1СН), зокрема мультимедiа, що сприяють студентовi реалiзувати його природний освпнш, соцiальний i духовний потенщали, а виклада-чевi — можливють повною м1рою реалiзувати методи iндивiдуалiзацi! й диференшаци. Кр1м того, дослщження показали, що використання штелек-туаизованих систем навчання на заняттях сприяе формуванню понять, вщпрацюванню навчальних умшь та навичок, контролю та самоконтролю, засвоенню навчального матерiалу, органiзацi! шдивщуально! роботи студен-т1в, спонукае !х до вивчення предмета, розширюе мотиващю [6].
Таким чином, здшснити справжню, а не декларовану реформу в пщго-товщ фахГвщв у руслГ парадигми гумашзацГ! освгти (що орГентуе особиспсть, !! професшну дГяльшсть не на загострення суперечностей мГж людиною й свгтом, а на гармоншне ¡снування людини в довкгллГ) можна, лише коли особистють студента розглядаеться як самодостатня цшнють, а педагопчне спшкування мГж викладачами й студентами — як спшьна дГяльшсть, ус учасники яко! ставляться один до одного й до самих себе як до суб'екпв, Г як взаемодГя, учасники яко! ставляться один до одного як до мети.
Як уже зазначалося, засада шновацшно! освгти полягае в тому, що вона спрямована на формування свгтогляду, заснованого на рГзномаштност критерГ!в прийняття ршень, терпимосп до шакомислення та морально! вщповщальносл за сво! ди, гармоншносп, системност штелектуально! дГяльностъ Це, передусГм, гармошя рГзних рГвшв мислення: предметного, операцюнального, теоретичного, конструктивно-евристичного та свгто-глядно-особистюного.
Сьогодш, коли концепщя, яка подае природно-наукове та техшчне знання як едино рацюнальне, ¡стинне, виявила свою повну непридатнють. Гумангтаризащя, що Грунтуеться на штеграцГ! не лише рГзних наук, а й рГзних способГв шзнання дшсносп, вщкривае новГ перспективи й новГ можливосп освоення свгту та його гармошзаци.
Таким чином, поставлен! ниш завдання гумаштарно! освгти являють собою найближчу, ¡сторично обумовлену мету !! перебудови, котра приведе до кшцево! загальногумашстично! мети — формування розвинено! особис-тост!
Розглядаючи методичш аспекти гумаштаризацГ! професшно! освгти, необхщно, на наш погляд, видшити ряд напрямыв у виршенш ще! проб-леми. По-перше, це проникнення гумангтарного знання Г його методГв у сам змют природничо-наукових Г техшчних дисциплш. По-друге, переорГента-щя ¡сторичних фрагментав природничо-наукових дисциплш на гумангтарну спрямовашсть. По-трете, комплексне засвоення теоретичних знань про людину, яка включена до техшчних систем, що сприятиме розкриттю людського, культурного змюту профшьно! освгти. Цей змют повинен знахо-дити вплив у свгтоглядних засадах наукових та шженерних концепцш, в ютори винаходГв Г вщкритпв, у драматичних життевих шляхах видатних учених та шженерГв. Практично невичерпними е закладеш в сферГ науки й техшки резерви естетичних переживань та естетичного виховання. Не варто нехтувати й етнокультурними чинниками техшчно! та природничо-науково! творчосп, що також е одним ¡з засобГв формування в студенпв розумшня змюту знань, а значить, Г всГе! людсько! дГяльност!
Отже, гумангтаризащя (зовшшня й внутршня), становлячи важливий аспект гумангтарно! освГти (в тому числ природничо-науково! та техшчно!), не вичерпуе змюту гумашзацГ!. Остання передбачае також щире шклування про долю кожного студента, усшяку пщтримку його думки й позици, готовнють пщтримувати з ним дГалог як ¡з цшком рГвноправним партнером,
який становить собою ц1л1сну систему, здатну до постшного самовдоскона-лення та саморозвитку.
Неперервнють як актуальний напрямок сучасно! освоти своею метою ¡манентно передбачае самовизначен1сть особистост1, що росте й форму-еться, е тою ланкою, без яко! неможливий гармошчний розвиток особис-тост1 та суспшьства в ц1лому.
1дея неперервно! освоти п1дтверджуе думку тих, хто вважае, що в раз1, якщо !"! метою стае в1льний розвиток особистосп, культивування зд1бностей та устремл1нь людини, котра росте й розвиваеться протягом життя, то знан-ня, умшня й навички стають лише засобом навчання. Таким чином, непе-рервна освгта е особист1сно ор1ентованою, е тим ланцюгом, без якого неможливий всеб1чний розвиток особистосп.
У Нащональнш доктрин! розвитку осв1ти переход !з предметного на особист1сно ор1ентоване навчання розглядаеться як один з актуальних напрям1в удосконалення якост1 освоти, сутн1сть якого полягае в людському вим1р1, у формуванн1 ц1л1сного «образу» особистосп. Наповнення шдиводу-ально-особист1сним змютом осв1ти мае визначатися моральними та соць альними потребами та цшнюними ор1ентац1ями майбутн1х профес1онал1в. 1деться про необходнють переходу «вод навчання викладачем» до « навчання вивченням», коли знання не транслюються, а здобуваються, створюються, сшвтворяться в сп1льн1й шзнавальнш д1яльност1 студента й викладача [5].
Модершзащя профес1йно! п1дготовки у вищш школ1 неможлива без оновлення !"! структурних елемент1в. Зокрема, педагоги видгляють: особис-т1сно-гуман1тарну ор1ентац1ю навчального процесу — змюту освоти; систем-не бачення професшно! д1яльност1; педагог1чн1 д1агностування й моното-ринг; становлення активно! професшно! позицГ! й творчого стилю д1яль-ност1; формування комун1кативно! культури; оволодшня мистецтвом менеджменту й маркетингу тощо. На час1 вести мову про створення науково обГрунтовано! концепци особист1сно ор1ентовано! осв1ти з урахуванням безперервносп й наступност1, оск1льки реальне становище в систем! осв1ти актуал1зуе проблему реформування профес1йно! п1дготовки й дозволяе усшшно виконувати замовлення суспгльства на п1дготовку високопрофес1й-них 1 конкурентоспроможних кадр1в, котр1 в1дпов1датимуть вимогам свгтових стандарт1в 1 будуть здатш творчо виконувати профес1йн1 функцП. Адже головний напрям зм1н у сучасному укра!нському сусп1льств1, що нин1 вщбуваються в сфер1 осв1ти, пов'язаний ¡з поверненням 1нтерес1в, бажань та зд1бностей того, хто навчаеться, до навчального закладу.
Розробка р1зномангтних аспект1в професшно! подготовки майбутн1х спец1ал1ст1в вищо! квал1ф1каци, апробац1я нестандартних форм, способ1в 1 метод1в навчально! роботи зумовили необходнють теоретичного обГрунту-вання й створення методично! бази 1з проблем особистюно ор1ентованого навчання й осв1ти майбутшх фах1вц1в.
Попри те, що в оргашзацп безперервно! осв1ти е ще чимало невир1шених питань та проблем як концептуального, так 1 прикладного характеру, за роки
функцюнування безперервно!" освгти здшснено вагомГ експериментальш напрацювання, яй викликають защкавленють фахГвщв. 1деться, зокрема про:
— навчально-науковий комплекс у режимГ реально!" ди' модуля безперерв-но! освгти, що поеднуе в собГ дитячий садок, школу раннього розвитку, що працюе за розвивальними програмами з дгтьми вГд 2 роив, загально-освгтню школу, центри допрофесшно! подготовки та вищий навчальний заклад;
— функцюнування так званих штегрованих кафедр, яй оргашзацшно об'еднують учителГв загальноосвгтньо! школи та викладачГв вищого навчального закладу. УчителГ школи, працюючи на тайй кафедрГ, глибше ознайомлюються з науково-дослодною роботою, формують реальш уявлення про т умови та вимоги, до яких вони готують сво'1'х учшв — майбутшх студентГв. ВикладачГ вищо! школи, у свою чергу, проникають у скарбницю шкшьно! методики викладання, формують свое уявлення про проблеми та рГвень подготовки учшв у загально-освгтнш школц
— створення штегрованих навчальних програм ¡з рГзних дисциплш для школи та вищого навчального закладу, завдяки чому систематизуеться базова фундаментальна подготовка, з'являеться можливють для бгльш ефективно! оргашзаци' самостшно! роботи учшв та студенпв [6].
Так, брак наступносп на перехрест двох ступешв освгти: школа — вищий навчальний заклад — спричиняе цшу низку негативних наслщйв: дублю-вання змюту освгтньо'1' дГяльносп, втрату штересу до навчання, гальмування розвитку обдаровано! особистосп. Певне дублювання змюту освгти в лщеях та вищих навчальних закладах (професшно орГентоване навчання), з одного боку, наближае учшв до майбутньо! професи", а ¡з другого — значно знижуе ix штерес до вивчення низки дисциплш вищо! школи через те, що дгти вже вивчали ix у лще'1'. При цьому потерпае загальноосвгтня подготовка, осйльки частина шйльних предмепв зшмаеться з навчального плану загальноосвгт-нього закладу, а на ix мюце вносяться дисциплши вищо! школи. З шшого боку, означена модель здобуття освгти мае ряд змютових та оргашзацшних переваг: питань, пов'язаних ¡з наскрГзним навчанням i вихованням у свгт Нацюнально'1" доктрини, закошв Украши про освгту та Болонського процесу, з пошуком шляхГв удосконалення наступноста в системГ ступенево! освгти.
Таким чином, дослодження в галузГ сощально-гумаштарно! проблематики розглядаеться як необходна й обов'язкова запорука ефективност гумаштарно'1" освгти та виховання студентсько'1' молодГ. 1. Виходячи ¡з сучасно! парадигми освгти, як водкрито! динамГчно! системи, головним завданням гумаштарно! подготовки фахГвщв профгльних вищих навчальних закладГв е вивчення закошв гармоншно'1" взаемоди" природи й суспшьства та сучасна подготовка можливостей ix практичного використання.
2. У зм1ст1 оновлено! п1дготовки профгльного ВНЗ першорядну роль мають в1д1гравати м1ждисципл1нарн1 курси, зм1ст яких вгдображае процес штеграци й диференц1ац1! в сучаснш науц1, що м1стить фундаментально (фшософсью й методолог1чн1) знання, як1 е базою для формування загально! й профес1йно! культури.
3. В основу вдосконалення зм1сту гуман1тарно! подготовки в проф1льному ВНЗ, на наш погляд, повинно бути покладено ряд основних, фундамен-тальних морально-етичних 1мператив1в:
— загальнолюдськ1 ц1нност1;
— нацюнально-ор1ентоваш ц1нност1;
— ц1нност1 сучасного свгту.
4. Теоретико-методолог1чне обГрунтування структури та змюту штегрованих навчальних курс1в е основою переходу в1д описово! категорГ! «врахування творчо! педагог1чно! сфери» до д1яльнюно! кате-горГ! «створення творчо! педагопчно! сфери».
Лiтература:
1. Акперов И.Г. Прогнозирование потребности в специалистах и управлении региональной системой образования. — М.: Высшая школа, 1998. — 187 с.
2. Актуальш проблеми гумаштарно! освгги: збiрник наукових праць / За ред. А.М. Ло-маковича i Г.В. Онкович. — Ки!в-Кременець: КОГП1 iM. Тараса Шевченка, 2004. — 400 с.
3. Коломieць О.Б. Педагопчне забезпечення культуролопчно! складово! в пщготовщ студентiв технiчних вищих навчальних закладiв: Дис. к. пед. н. за спещальшстю 13.00.04 — теор1я i методика професшно! освiти . — К.: 1ВО АПН Укра!ни, 2004.
4. Лук'яненко О.Г. Реатзац1я принципу неперервност в профорieнтацiйнiй роботi 3i старшокласниками та фаховiй пiдготовцi студенпв-майбутшх словесникiв: Дис. канд. пед. наук за спещальшстю 13.00.04 — теорiя й методика професшно! освгти. — К.: 1ВО АПН Укра!ни, 2003.
5. Мамчин О.Б. Формування лшгвютичного складника професшно! компетентност вчителя початкових клашв (на матерiалi синтаксису слов'янських мов): Дис. канд. пед. н. за спещальшстю 13.00.04 — теор1я i методика професiйно! освiти.— К.: 1ВО АПН Укра!ни, 2003.
6. Мова й культура (науковий щорiчний журнал). — К.: Видавничий дiм Дмитра Бурого, 2004. — Вип. 7. — Т. IX. Актуальш проблеми сучасно! фшолопчно! науки. — 336 с.
Ельвира Лузик. Гуманитарное образование в процессе подготовки специалистов профильных ВНЗ Украины: проблемы и перспективы
Рассмотрена стратегия, содержание и ближайшие перспективы развития гуманитарного образования, от которых зависит направленность, характер и мировоззрение будущих специалистов профильных высших
учебных заведений. Исследована роль гуманитарного образования в усилении интегрированности современной образовательной системы в Украине и повышении качественных показателей образования в контексте европейской интеграции общества.
Elvira LUZIK. Humanitarian Education in Specialized Training in Higher
Education Institutions of Ukraine: problems and prospects
The article considers the strategy, content and immediate perspectives of humanitarian disposition education development, which have a profound impact on the orientation, and outlook of future specialists trained at higher educational establishments. The role of humanitarian education in making the present-day educational system in Ukraine more integrated, and improvement of the quality indicators of education in the context of European integration of the society.
