CC BY
17
3. ЛЮДСЬКИЙ ЧИННИК ЕКОНОМ1ЧНОГО РОЗВИТКУ
УДК330.003.1+303.732.4 Доц. Л.Р. Лиско, канд. екон. наук - УкрДЛТУ
ГУМАН1СТИЧНА ПАРАДИГМА ЕКОНОМ1ЧНО1 НАУКИ ТА СИСТЕМНА МЕТОДОЛОГ1Я II ОБГРУНТУВАННЯ
З позицш системно! методологи i на 0CH0Bi створених автором системних моделей людини i суспiльства обгрунтовуються визначення поняття "економгчна система" в широкому i вузькому значенш слова, яю у !х взаемозв'язку служать методо-логiчною основою перебудови категс^ального апарату економiчноi науки в процес гуманiстичного синтезу економiчних парадигм.
Ключовi слова: системна методологiя, модели людина, суспiльство, економiчна
система.
Doc. L.R. Lysko - USUFWT
The humanistic paradigm of economics and system methodology of it's
substantiation
The author substantiate essence and content of the category "economic system" as integrative conception of modern economics. He presents system models of person and society as methodological foundation of reformation the concepts of economics.
Key words: system methodology, models, person, society, economic system.
EKOHOMi4Ha наука знаходиться в цен^ сучасного наукового знання, використовуючи для дослщження свого складного об'екта - економжи - до-сягнення гумаштарних, природничих та техшчних наук. Проте, в першу черту, вона е гумаштарною, сустльною наукою, оскшьки економгка - одна з функщональних тдсистем сустльства, а ц закони - це закони дiяльностi людей та створених ними шститу™, е проявом !х свiдомостi та взаемодií. Тому шлях до визначення предмета цiеí популярно1 тепер науки лежить, в першу чергу, через анаш сустльства, з'ясування сутi основних понять, якi характеризують його компоненти, будову, механiзми функщонування i роз-витку. Серед них центральним е поняття "людина". Це твердження е визна-чальною складовою гуманiстичноí парадигми eK0H0Mi4H0'i науки, обфун-тування яко1 ми здiйснюемо з використанням системно-синергетично1 мето-дологií.
Появу системно-синергетичного щдходу як ново!' науково!' картини свiту i методологií дослвдження необидно розглядати як важливий етап ево-люцií науки, що наступив за суперспещатзащею i несе новi можливостi диалогу наук i новi пiдходи до 1х викладання. На основi цього пiдходу форму-еться системно-синергетична методология наукових дослвджень, в основi яко1 лежать два принципи: системностi i розвитку. Обидва принципи, взаем-но доповнюючи один одного, утворюють едшсть, акцентуючи свою увагу на рiзних аспектах системних об'екпв.
Розвиток ще1 методологií е адекватною вiдповiддю науки на процес унiверсумiзацГí [1, ст. 54] як системного руху ушверсуму в локалiзованому просторi планети Земля та його яккних складових - шформащйно-духовно!' (Бог), космоприродно! (неорганiчноí, оргашчно1', тваринно1) i людськодiяль-нiсноí. Цей процес, пройшовши два етапи: перший — виникнення i повно! шдпорядкованосп людини космоприродним процесам (традицiйнi суспшь-ства); другий - протиставлення людиною себе природа як тшьки об'екта вла-сно! життедiяльностi та простого засобу задоволення потреб (iндустрiальнi суспшьства), зараз виходить на третт - формування синергетичного р1вня космо-природо-людсько! спшьмоти Омфнфмацп'пм суспiльства). Людина на цьому ршш трансформуеться в громадянина утверсуму, космо-плане-тарно-суспiльну iстоту, яка осягае ущверсумсш процеси своею тотальнiстю i кожною И складовою.
У цих умовах наукове пiзнання хоча i стае все бiльш розвинутим, ге-терогенним та мiждисциплiнарним, не здатне адекватно описати прогресую-чу унiверсумiзацiю людини i суспiльства. Завдяки системно-синергетичнш методологií воно вливаеться в бшьш широку систему засобiв iнформацiйного вщображення свiту, об'еднуючи рацiональну свiдомiсть з тдсвщомктю та надсвiдомiстю, науку з релшею, фiлософiею та мистецтвом.
Ця методологiя дае змогу перевантажену величезною кiлькiстю деталей шформацда про системи рiзноí природи, дослiджуванi сучасною наукою, стиснути, перетворивши в невелику кiлькiсть законiв чи концепцiй, долаючи тим самим новий рiзновид забруднення оточуючого середовища, яким е не-впорядкована, хаотична iнформацiя. Фактично мова йде про формування уш-версально! мови науки, своерiдного наукового "есперанто".
Системмо-симергетичма методолопя дозволяе впорядковувати набу-тi ранiше знання та здобувати нов! Послвдовнкть цього процесу е такою:
• видшення системного об'екта та визначення його типу;
• видшення та дослiдження компонентiв системи, в першу чергу и первинних елеменпв;
• дослiдження функцiй, структури та оргатзацп системи, в т.ч. 1х шформа-цiйного аспекту;
• дослщження розвитку системи, в т.ч. його синергетичних аспекпв.
При застосуванш ще!' методологи в рiзних науках мае бути врахована специфша 'х об'ектiв дослiдження.
В умовах поширення системного пiдходу найбiльш загальним понят-тям економiчноí науки, навколо якого у певному лопчному порядку розта-шовуються всi iншi И поняття - категорп i закони, стае штегративне поняття "екомомiчма система" .
* Ще до початку 1950-х рр. це поняття застосовувалось рщко i не мало чггко визначеного м^ця серед кате-горш економiчноi науки. Як дослiдив I. Грабинський [2, ст.19], сам термш "економiчна система" почав заво-йовувати свое мгсце "шд сонцем" економiчноi науки шсля публiкацii книги А. Оксенфельда та В. Голубничого "Економiчнi системи в дп: США, СРСР та Франщя" (1952). Але дискусiя про його змгст, мь сце серед категорш економiчноi науки не вщухае до цього часу. Iдеологiчноi "гостроти" iй час вiд часу на-дають ортодоксальнi прихильники марксистськоi полiтичноi економii. 1х позицiю досить повно та емоцшно виразив М. Павлишенко [3] в своiй полемiчнiй статт "Економiчна система чи спосiб виробництва?", опуб-лкованш на сторшках журналу "Економка Украши". Звинувативши прихильникiв застосування термшу "економiчна система" в науковш недобросовiсностi i твердячи, що "ус манiпуляцii з визначенням економь
Аналiз визначень поняття "економiчна система", ят поширенi в еко-номiчнiй лтератур^ здiйснений I. Грабинським, Г. Башнянином, I. Копичом, I. Чупиком, Б. Шевчиком, 6. брохшою [2, 5-7], дозволяе подалити !х на нео-марксистськi, якi фунтуються на марксистськш концепцií людини i сусшль-ства, i неокласичнi - свiтоглядною основою яких е концепцiя "економiчноí людини" А. Смгга i соцiальний дарвшзм. I однi i другi е рiзновидами еконо-мiчного детермiнiзму як моделi функцiонування суспiльних систем. Головна вщмшшсть мiж ними, як справедливо вщзначае Г. Башнянин [7, ст. 14] тшь-ки в тому, що перша опираеться на принцип прюритетносп суспiльства
(держави) щодо людини, а друга - на принцип прюритетносп людини щодо
**
суспшьства i держави .
Головну причину вдеутност прогресу у використаннi системно1 ме-тодологií в економiчних до^дженнях, про що, зокрема, свiдчить ан^з базового поняття "економiчна система", ми вбачаемо, по-перше, у недостат-ньому володiннi економiстами системною методолопею взагалi, що веде до змшування i ототожнення рiзних системних понять (наприклад, система, структура, органiзацiя); по-друге, у неврахуваннi ними особливостей таких надскладних систем як людина i суспiльство та íх економiчна дiяльнiсть. Тому розпочинати розмову про економiчнi системи ми пропонуемо з розгляду системних понять як ушверсальнох' мови сучасно! науки та системно!' штер-претацií основних понять гумаштарних наук. Ми здiйснили 11 в такш посль довностi:
чно! системи i запровадженням цього поняття у науковий o6ir здшснюються задля того, щоб npoirHopyBaTH сощально-економГчт аспекти господарського життя, виключити класовий пiдхiд до нього, сконцентрував-ши всю увагу на Гнструментальних, прагматичних аспектах виробництва" [3, ст. 65], вГн закликае не вГдхо-дити вiд марксистського вчення про сyспiльно-економiчнy формaцiю i спосiб виробництва.
Сyчaснi марксисти, вГдчуваючи "класову ненависть" до термшу "економiчнa система", очевидно, не знають (або забули), що саме К. Маркс ще 150 р. тому не цурався термшу "система" i розум1в на вГдмГну вiд сучасних захисник1в чистоти його вчення суть системного тдходу. Про це свiдчить таке його мГркуван-ня: "Якщо в завершенш буржуазнш системi кожний наслгдок е разом з тим i передумова, то це мае мкце в будь-якш ... оргашчнш системi. Сама ця оргашчна система як сукупне цше мае сво! передумови, i ii розвиток в напряж цiлiсностi полягае в тому, щоб шдкорити собi вс елементи сусп1льства або створити органи, яких 1й не вистарчае. Таким шляхом система в ходi вторичного розвитку перетворюеться в цiлiснiсть" [4, ст. 229].
оГже, проблема, на наш погляд, не в тому, застосовувати термГн "економiчнa система" чи не застосо-вувати(в умовах тотального поширення в нayцi i практичнш дiяльностi системного пiдходy така постановка питання не витримуе критики), а в тому, який змГст в нього вкладати, яке мГсце вiдводити йому серед кате-горш економiчноi науки. Наукова некоректнiсть застосування цього термшу, яка мае мкце в економiчнiй ль терaтyрi, дозволяе зробити висновок, що хоча аргумента неомарксиств щодо справжшх причин запрова-дження i поширення в економiчнiй нayцi кaтегорii "економiчнa система" не е переконливими, все ж поле для критики змкту цього термшу залишаеться дуже широким. А найголовнГше, що економiчнa наука продовжуе серйозно вщставати в зaстосyвaннi сучасних методiв наукового пiзнaння, Гнтелектуальним ядром яких i е системна методологiя.
ВГдомий американський теоретик економiчного розвитку Р. Камерон, оцГнюючи плюси i мГнуси марксистського системного пГдходу до розвитку суспшьства та його економГки, зауважуе: "Хоча деяк аспекти марк-систсько! методологи економiчного розвитку корисш, логiчнa система в ц1лому дуже спрощена...л допуска-еться фундаментально! помилки щодо сустльних ГнститутГв як надбудови" [7, ст. 12].
Але й неокласична парадигма неадекватно вгдображае мiсце економiки в житл людини i сусп1льства. Як показав один Гз найбгльш глибоких ii критик1в Е. Етзют [8], свГтогляд, що лежить в основГ ще! парадиг-ми, е утилГтаристським (грубо матерГашстичним) та егоцентричним. Нею не лише кноруеться моральний вимГр людсько! поведгнки, але мае мгсце активна протидГя його включенню в економГчну науку. Неокласич-н уявлення про суть людини i сусп1льства в ринковш цившзаци, як правило, вщграють ключову роль в усх сучасних гумангтарно-сусшльних науках, а також в полгтищ, спшкуванш, Гнтелектуальному житл, со-щальнгй i полгтичнш фГлософГях, що приймае громадська думка.
1. Системнi помяття - умiверсальма мова сучасмо! мауки
1.1. Система
Характеристика системного об'екта. Структура, функцп i оргашзац1я систе-ми. Iнформацiйний аспект функщонування системи
1.2. Cимергетичмi аспекти фумк^омуваммя i розвитку системи
2. Системма iмтерпретацiя осмовмих помять гумамiтармих маук
2.1. Людима як система i умiверсальмий елемемт Всесвiту.
Властивоси людини як природно! i надприродно! iстоти. Потреби i здiбнос-п. Дiяльнiсть, 11 об'екти та продукти. 1нформащйно-духовш аспекти дiяльностi. Ш-знавальна дiяльнiсть. Цiннiсно-орiентацiйна дiяльнiсть. Людина - щлеспрямована iстота. Душа людини i духовний вимiр 11 життя.
2.2. Суспшьма взаeмодiя i суспiльна оргашзащя.
Суспiльство як система людей. Просторово-часова оргатзац1я суспiльства. Об'екти i продукти суспшьно! взаемодп. Суспiльство i людина. Сустльна оргашза-ц1я. 1нтереси i суспiльна взаемод1я. Суспiльнi iнститути i механiзм суспшьно! орга-нiзацií. Органи сощального управлiння як сукупнiсть регулюючих суб'ектiв. Само-регулящя людського життя. Сощальна iнформацiя.
2.3. Суспiльство як система: фумкщомальмий аспект.
Природна i культурна основу функцiонування суспiльства. Структурно-функцiональна диференцiацiя суспiльства. Вiдповiдальне суспшьство i гумашстич-на парадигма його функщонування. Суспшьний колообiг. Традицп, новаторство i соцiокультурна спадковiсть в механiзмi функщонування i розвитку суспiльства
2.4. Системмо-симергетичма модель iсторичного розвитку людства.
Людство як система: генетичний аспект. Еволюц1я та револющя як мехаш-
зми суспiльного розвитку. Етноси i етногенез. Моделювання етапiв розвитку людства. Спрямованiсть розвитку людства: прогрес чи регрес?
Здшснивши цю попередню методологiчну пiдготовку, спробуемо те-пер подолати як однобiчнi i некоректш з позицiй системного пiдходу до людини i суспiльства марксистське та неокласичне трактування поняття "еко-момiчма система", перетворити його в базовий принцип перебудови i систе-матизацií економiчного знання на гуманктичних засадах.
Створену нами з допомогою такого шдходу системиу модель люди-ми i суспiльства (рис. 1) використовуемо як методологiчну базу для власно-го визначення поняття "економiчна система". Свiтоглядною основою 11 по-будови служать:
• розроблена нами концепц1я iнформацiйно-духовноl природи людини як
ушверсального елемента Всесвiту i первинного елемента сустльства;
• висунута Е. Етзюш [9] концепц1я "вiдповiдального сустльства".
Цю двоедину гуманктичну концепцт людими i суспiльства ми протиставляемо 1'х лiберальним i авторитарним моделям, що поборюють себе в сучасному суспiльствознавствi в цiлому i економiчнiй наущ зокрема.
Лiбералiзм розглядае суспiльство тшьки як сукупнiсть iндивiдуумiв, що об'еднались для життя. Тому вiн залишае поза увагою потребу обов'язку слугувати спiльним iнтересам i бути включеним в суспiльство, в якому при-сутнi цi потреби. Авторитарний консерватизм чи комутстичний тота-лтаризм бачить суспшьство як джерело авторитету i законносп та прагне в
iм'я обов'язку нав'язати стандартну поведiнку шдив^умам, не залишаючи достатньо! основи для шдив^ально! свободи та iндивiдуальних прав. Це створюе перешкоди сустльству на шляху його творчо! еволюцií.
I-----------------
I.................................................................................
Рис. 1. Сустльство як система: СЗ - сустльт зв 'язки; Дпр - продуктивна дiяльнiсть; Др - репродуктивна дiяльнiсть
Долаючи полярну антагонктичну протилежнкть мiж лiберальною i комунiстичною моделями сусшльства, концепця вiдповiдального суспть-ства на !х мкце висувае принцип творчо! напруги i вiчного пошуку балансу мiж головними силами людських стльнот - силою iндивiдуумiв i силою сусшльства та його iнститутiв. Iндивiдууми можуть старатись обмежити сусшльство; сусшльство може старатись включити в себе шдиввдв. З цих праг-нень виникае збалансоване, уршноважене, вiдповiдальне сусшльство. Але та-ке суспiльство не появляеться стихшно. Воно будуеться свщомими зусилля-ми людей, озброених науковими знаниями i гуманiстичним свiтоглядом.
Побудована нами модель, опираючись на гуманiстичну парадигму, фшсуе комплекс понять, що системно вщображають принципи функщону-вання та розвитку людини i суспiльства. Серед них центральними е потреби, здiбностi i iнтереси людей; 1х дiяльшсть, 11 об'екти i продукти, сусшльш ш-ститути, суспiльна взаемод1я i взаемозв'язки.
1нформац1йно-духовна сфера
I
I
I___________________________J
Рис. 2. Функцюнальна модель сустльства
Оскшьки в процесi взaемодií i стльно! дiяльностi сощальних суб'ектгв (окремих шдиввдв та сусшльних iнститутiв) формуеться складна тришрна структура суспiльствa, що включае безлiч суспiльних груп, мiж якими кну-ють взаемозв'язки координaцií, субординацп i кореляцií, а структурна дифе-ренцiaцiя сусшльства оргaнiчно пов'язана з функщональною, доповнюемо попередню модель функщональною моделлю суспiльства (рис. 2), з допо-могою яко! ми прагнемо показати, що функцií, якi здайснюють окремi сусш-
льнД групи i сфери суспiльноí' дДяльностД, носять цiлеспрямований характер, а !х взаемодДя забезпечуе iснування та розвиток суспДльства в просторi i часД планети Земля.
У демографiчно-соцiальнiй сферi створюються люди - головнД про-дукти дДяльностД суспiльства, його первиннi елементи, економта забезпечуе !х та суспiльнi шститути, якi вони створюють в процесД свое! спiльноí' дДяль-ностi, необхДдними матерiальними продуктами, тформацтно-духовна сфера виробляе i постачае цим сферам життя суспДльства тформацшно-духовт продукти. Техносфера забезпечуе суспДльну дiяльнiсть техтчними засоба-ми, комушкативна сфера творить зв'язки мiж сощальними суб'ектами в процесД !х взаемодц, форми !х стлкування.
Регулятивна (полтико-правова) сфера суспшьства об'еднуе всi його елементи, структури i функцiональнi сфери, забезпечуе його функщонування як единого ндлого. невДд'емним компонентом е вiйськова-силова сфера, яка забезпечуе реалДзацю полiтики з допомогою силових iнститутiв (армДя, полД-Ця).
Суспiльство функцiонуе в природному середовищi i справляе на нього рiзноманiтнi впливи, серед яких переважають негативна Для !х подо-лання воно змушене розгорнути екосферу, iнститути яко! спрямованi на гар-монiзацiю життя суспДльства з природним середовищем його кнування.
З сутi принципу системностi випливае, що в суспiльствi нема чДтких меж мiж його функцюнальними сферами (демосферою, економiкою, Днфор-мацшно-духовною сферою, техносферою, комунiкацiйною сферою, екосфе-рою, полiтико-правовою та вiйськово-силовою сферами), оскДльки !х нема мiж формами дДяльностД людей - первинних елементДв суспiльства, активних учасникiв всiх сусшльних процесДв, творцiв всiх його продуктДв. Проте, веду-чою серед форм дДяльностД людини i суспiльства е шформацшно-духовна дД-яльнiсть, яка робить людей унДкальними iстотами серед всДх, що Дснують в бiосферi ЗемлД. В цьому ключовому питаннi наша позицДя е дiаметрально протилежною парадигмам сучасно! економiчноí' науки (як неомарксистськДй, так Д неокласичнiй).
Ця констатацДя, проте, не заперечуе Дншого факту: розумне життя на планетД "Земля" розвиваеться в матерДальнДй оболонц людського тДла, Дсну-вання якого пДдтримуеться певними матерДальними продуктами. Зростаюча кДлькДсть матерДальних благ забезпечуе також шформацшно-духовш потреби людей. Великих витрат матерДальних ресурсДв вимагае Д функцiонувания рДз-номанДтних суспДльних ДнститутДв (органи державного управлДння, ринковД структури, оборонний комплекс, громадськД оргашзацп). Проте, окремД люди Д сусшльш Днститути не тДльки мають матерДальнД потреби, але й володДють здДбностями створювати з допомогою внутрДшнДх Д зовшшшх ресурсДв продукти, придатнД для задоволення цих потреб. Серед цих ресурсДв найважли-вДшим Д домДнуючим над Дншими е людський каттал. ДДяльнДсть, в процесД яко! люди з наявних ресурсДв створюють матерДальнД блага, Д тодД з !х допомогою задовольняють сво! рДзномаштш потреби, називають економiчною, а
науку, яка дослвджуе цю дiяльнiсть та сусшльний мехaнiзм 11 протiкaння, -економiчною наукою.
Враховуючи мiсце економiки в суспiльствi i опираючись на обфунто-вaнi нами моделi людини i сусшльства та системну методологда 1'х опису, пропонуемо таке визначення центрального поняття економiчноí науки:
ЕКОНОМ1ЧНА СИСТЕМА е суспiльною структурою та суспшь-ним органiзацiйним механiзмом, в рамках яких здiйснюеться економiчна дгялътстъ ЛЮДЕЙ, забезпечуеться матерiальна основа функцiонування i розвитку СУСП1ЛЬСТВА.
Це визначення економiчноí системи в широкому значеннi. Воно до-зволяе реально включити людину i суспiльнi iнститути в систему понять еко-номiчноí науки як свох головнi компоненти. Воно також дае можливкть роз-ширити предмет економiчноí науки до необхвдних для адекватного ввдобра-ження економiчних процеав меж, включивши в нього крш сaмоí економiки як сфери суспiльноí д1яльност1 компоненти iнших сфер функцiонaльноí стру-ктури сусшльства (демогрaфiчноí, шформащйно-духовно:!, регулятивноí, технiчноí, комунiкaтивноí, екологiчноí), що е зараз тiсно зiнтегровaнi з еко-номiкою.
Таким логiчним кроком е перехгд до базово'' моделi економiчноí системи в вузькому значенш (рис. 3), що ввдображае економгчну сферу життя сустльства як впорядковану i стосовно сaмостiйну сукупнкть суб'ектiв i об'-ектiв (ресурав i продуктiв), що взaемозв'язaнi i взaемодiють мiж собою в су-сшльних процесах виробництва, розподшу, обмiну i споживання, творячи единий цшсний процес забезпечення мaтерiaльноí основи функцюнування та розвитку як окремих людей, так i сусшльства в цшому.
Поняття "економiчна система" у вузькому значенш розглядае еко-номiку як стосовно самосттну сферу сустльног д1яльност1, проте не насилье самостшну, щоб при побудовi ц моделi не можна було використати ба-зовi поняття суспiльно-гумaнiтaрних наук в íх системнiй штерпретацп. До-лаючи найбшьший недолiк економiчноí науки з моменту ц вiдокремлення як сaмостiйноí гaлузi знань - пристрасть до мaтерiaльних продуктов та грошей, модель описуе мехaнiзм економiчноí даяльносп людини i сусшльства, в першу чергу, як шформащйно-духовний процес, який в мaтерiaльних продуктах i грошах об'ективують економiчнi суб'екти - головна рушшна сила економь чних процеав.
З допомогою цього iнтегрaтивного поняття ми на загальнометодолоп-чнiй основi системних моделей людини i сусшльства, якi вiдобрaжaють мiсце економiки в системi життя суспiльствa, фiксуемо основш поняття, що узага-лiнено i певним способом впорядковано вiдобрaжaють компоненти, будову i мехaнiзм функцiонувaння економiчноí сфери життя суспiльствa як його шд-системи.
Змiст поняття " економiчнa система" ми розкриваемо в такш послщов-
ностi:
1. Економiчна дiялънkтъ - первинний елемент економiчноí системи. Економiчнa д1яльнкть як системний процес. Мотивaцiйний мехaнiзм
економiчноí дiяльностi. Продуктивна економiчна дiяльнiсть i економiчнi ре-сурси. Економiчна даяльшсть i присвоения. Економiчнi продукти Споживна економiчна дiяльиiсть. Параметри екоиомiчиоí' даяльносп. Тривалiсть. 1итеи-сивмкть. Умови. 11родуктив1нсть.
Рис. 3. Економiчна система. Базова модель: ЕЗ - економiчнi зв 'язки; ЕР - економiчнi ресурси; МП - матерiальнi потреби; РС - робоча сила; ЕДпр - продуктивна економiчна дiяльнiсть; ЕДр - репродуктивна економiчна
дiяльнiсть
2. Оргашзащя i функщонування економiчноí системи. Економiчна дiяльнiсть i економiчна взаемод1я. Сусшльний подш i кооперацiя працi. Екоиомiчиi iиститути. Екоиомiчиi суб'екти та íх iиформацiйиа взаемодая. Ти-пи економiчноí' шформацц. Економiчна органiзацiя. Екоиомiчиi штереси. Управлiиия i власиiсть. Структура економiчноí' системи. Економiчний коло-обiг. Економiчний колообiг як системний процес. Економiчний колообiг в
системi життя сусшльства. Ефективнiсть функцiонування eK0H0Mi4H0'i си-
стеми. Економiчний вибiр i альтернативи функцiонування eKOHOMi4HOi сис-теми. Приватш i суспiльнi eKOHOMi4Hi продукти. Показники ефективностi.
3. Економiчний розвиток. EKOHOMi4He зростання i розвиток. Детер-мшанти eK0H0Mi4H0r0 розвитку. CTpyKTypHi змини. Лопстика eKOHOMi4-ного розвитку. Iсторичнi типи економiчних систем як етапи становления розширеного порядку економiчноí взаeмодií. Традицшна екомомiка. Дер-жавмо-традицiйма екомомiка. Римкова економжа. Екомомiчмi системи ХХ ст. Становлення глобально! екомомiки.
Обгрунтоване нами широке i вузьке розумшня суп штегративного по-няття "екомомiчма система" у ix взаемозв'язку е, на наш погляд, парадигма-льною основою перебудови всього категорiального апарату економiчноí науки на основi гуманктичного синтезу сучасних економiчниx доктрин (неокла-сично!, кейнсiанськоí, iнституцiональноí, соцiалiстичноí), штеграцц li в су-часну систему наук на системно-синергетичних принципах глобалiзацil та унiверсумiзацil.
Лiтература
1. Тарасевич В. До стратеги ушверсу]шзащ1 екожишчних перетворень. "Економь ка Украши". № 11, 2000. - С. 47-55.
2. Грабинський I. Еколого-екожмчна система Украши. Львш. НТШ, 1997. - 240 с.
3. Павлишенко М. Екож^чна система чи спосiб виробництва? "Економiка Украши", № 3, 2000. - С. 64-72.
4. Маркс К., Енгельс Ф. Сочинения, т. 46, ч. 1. - 675 с.
5. Ерохина Е. Теория економического развития: системно-синергетический подход. http://ek-lit.agava.ru/eroh/1-2.html.
6. Башнянин Г.1., Копич I.M., Шевчик Б. М. Екож^чш системи: проблеми структуризаци i типолопзацп. Львiв. "Коопосвiта", 1999.- 220с.
7. Башнянин Г.1., Копич I.M., Чупик I.O. Мiкроекономiчнi ринковi системи. Львiв: ЛКА, 2001.
8. Cameron R.A concise economic history of the world. - N.Y.: Oxford university press, 1993-454 р
9. Etzioni A. The moral dimension: toward a new economics. N.Y., FP, 1988. P. 1. -
314 р.
УДК 330. 342 Асист. Б.М. Шевчик*, канд. екон. наук;
здобувач Н.1. Римарсъка1 - Лъвiвсъка КА
ВИТОКИ УКРА1НСЬКО1 ЕКОНОМ1ЧНО1 КУЛЬТУРИ I СТАНОВЛЕННЯ НОВО1 НАЦЮНАЛЬНО1 ЕКОНОМ1ЧНО1 СИСТЕМИ УКРА1НИ
Розглядаються шституцшш сощальш цшносп, що зумовлюють типологiзацiю сучасних екожмчних систем. Дано характеристику групово-кооперативних цшнос-тей на основi украшського iсторичного матерiалу.
Ключовi слова: економiчна система, iндивiдуалiстсько-конкуренцiйнi цшнос-тi, групово-кооперативш цiнностi, економiчна культура.
* кафедра економ1чно1 теорп, Львгвська КА (department of economic theory Commercial Academy of Lviv)
