CC BY
119
життево! позици, лiтература е прекрасною школою виховання естетичних i громадянських почуттiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Гюго В. Дела и речи // Собрание сочинений: В 15 томах. — М., 1956. — Т. 15.
2. Джуринский А. М. История зарубежной педагогики. — М., 1998.
3. Квгтка-Основ'яненко Г. Маруся // Твори. — К., 1956.
4. Костенко Л. Вибране. — К.: Дншро, 1989.
5. Котляревський I. Ене!да // Твори. — К., 1957.
6. Монтень М. Опыты // Сочинения: В 3-х т. — М.: Голос, 1992. — Т.3.
7. Монтескье Ш. О духе законов // Избранные произведения. — М.,1955.
8. Погребник В. Укра!нська класична лггература (шнець Х1-ХХ ст.). — Льв1в, 1988.
9. Руссо Ж.-Ж. Педагогические сочинения: В 2-х т. / Под ред. Г.Н. Джибладзе. — М.: Педагогика, 1981.
10. Сковорода Г. Разговор пяти путников о истинном щастии в жизни // Твори: В 2-х т. — К., 1961. — Т.1.
11. Фщула М.М. Педагопка. — К.: Академ1я, 2000.
12. Штейн А.Л. и др. История французской литературы. — М.: Просвещение, 1988.
Тетяна БОНДАРЕНКО
ФОРМУВАННЯ НАЦЮНАЛЬНО! САМОСВ1ДОМОСТ1 СТАРШОКЛАСНИК1В ЗАГАЛЬНООСВ1ТН1Х НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАД1В У ПРОЦЕС1 КРА6ЗНАВЧО1 РОБОТИ
Одним 1з завдань, поставлених сьогодт перед освiтою, е пошук шляхiв розвитку нацюнально' самосвiдомостi пiдростаючого поколiння. Ефективним засобом формування ще' ттегративно' якостi в учнiвсько'i молодi визнано краезнавчу роботу. Не зважаючи на те, що опрацьовано широке коло питань у цьому напрямку, залишаеться невиршеною проблема формування нацюнально' самосвiдомостi старшокласниюв у ходi краезнавчо' дiяльностi. У статтi розглядаеться змiстовно-технологiчний аспект формування нацiональноi самосвiдомостi учтв старших клаав у процес краезнавчо'1'роботи.
Сучасш тенденци сощально-полпичного розвитку Укра!ни вимагають вщ освпи формування в молодого поколшня нацюнальних цшностей, нацюнально! свщомосп i самосвщомосп, нацюнального характеру, нацюнально! пдносп, активiзацil нацюнально! самощентифшацп особистостi, змiцнення статусу укра!нця в мiжнародному соцiокультурному середовищi [7]. Важливою громадянською рисою особистосп визнано на сьогоднiшнiй день нацюнальну самосвiдомiсть, яка е тим феноменом, що сприяе "...розвитку усiх потенцш, можливостей особистостi, ушляхетненню мети, смислу i змiсту !! життя та дiяльностi" [4].
Виникла потреба у розробщ, теоретичному обrрунтуваннi та практичному використант тих шляхiв i засобiв навчально-виховно! роботи, якi сприяють становленню нацюнально! самосвщомосп учнiвсько! молодi. Одним iз таких дiевих засобiв визнано краезнавство. Про зростання уваги до оргашзаци краезнавчо! роботи з боку влади свiдчать державнi документи "Програма розвитку краезнавства на перiод 2002-2010 роюв (постанова КМУ вiд 10.06.2002 р. №789), указ Президента „Про заходи щодо тдтримки краезнавчого руху в Укра!ш" (2001 р.).
У ходi краезнавчо! роботи створюються умови для розкриття всiе! сукупностi факпв, явищ, процесiв (у !х взаемозв'язках i взаемовiдношеннях), характерних для певно! територi! та визначення особливостей життя ще! територi! в природно-iсторичному, сощально-економiчному та iсторико-культурному вiдношеннях.
Ще на початку ХХ-го столотя батьювщинознавство, яке пiзнiше було названо краезнавством, визнавалося педагогами могутшм засобом патрютичного виховання, формування нацiонально! свiдомостi i самосвiдомостi учнiв (С. Русова, I. Франко, П. Антонович, С. Рудницький, В. Скороход, В. Геринович та ш.). На цьому наголошувалося i в ходi Першого Укра!нського Педагопчного конгресу, що вiдбувся у Львовi (1935 р.) [8]. Пiсля краху радянсько! системи, при якiй краезнавство було спрямоване на розвиток радянсько! свiдомостi i самосвiдомостi, радянського патрютизму, в 90-х роках ХХ-го столотя розпочалися пошуки шляхiв використання краезнавчо! роботи для формування нацюнально! самосвщомосп учшвсько! молодi (Т. Анiкiна, Н. Таран, Л. Паламарчук, Г. Майборода). Г. Гуменюк довела
дieвiсть використання туристично-краезнавчо! роботи у розвитку ще! штегративно! якост в пiдлiткiв.
Не зважаючи на те, що дослiдженням були охоплеш рiзнi аспекти формування нащонально! самосвщомост учшвсько! молодi у процесi краезнавчо! роботи, ця проблема залишаеться далекою вщ остаточного вирiшення. Зокрема, не зверталася увага на особливосп формування ще! штегративно! якостi у старшокласниюв при включеннi !х до краезнавчо! дiяльностi, хоча старший шкiльний вш е сензитивним для становлення самосвщомосп взагалi i нащонально! самосвiдомостi зокрема. 1снуе потреба у визначеннi й обгрунтуванш змiсту, технологи формування нащонально! самосвiдомостi у процесi краезнавчо! роботи.
Актуальшсть дослiдження цiе! проблеми пояснюеться необхiднiстю подолання ряду суперечностей: мiж сучасними вимогами до становлення нащонально самосвщомо! учнiвсько! молодi i традицшною системою навчально-виховно! роботи в загальноосв^шх навчальних закладах, мiж об'ективно юнуючими можливостями використання краезнавчо! роботи як засобу формування нащонально! самосвщомосп учшв i нерозробленiстю вiдповiдних педагогiчних технологш. Враховуючи актуальнiсть зазначено! проблеми, метою статт1 е обгрунтування змiсту, технологш формування нащонально! самосвщомосп старшокласникiв у процес краезнавчо! роботи.
Для реалiзацi! мети необхiдно насамперед чiтко визначити суть поняття "нащональна самосвiдомiсть особистостГ', його структуру й залежно вщ цього розглядати особливостi формування ще! iнтегративно! якостi у старшокласникiв. Проведений нами аналiз психологiчно!, педагогiчно!, фшософсько! та соцiологiчно! лiтератури засвiдчив вщсутшсть едностi у трактуваннi поняття „нащональна самосвiдомiсть особистосп". Зокрема, у фшософп ця якiсть розглядаеться як результат рефлексш суб'екта пiзнання i дiяльностi в системi вiдносин "особиспсть — нащя" [5], у психологi! — як усвщомлення iндивiдом себе як автора i творця власних дш, виразника нацiонально! належностi у системi суспiльних вiдносин [9, 36]. При визначенш цього поняття у педагопщ найчастiше ставиться акцент на тих ознаках, яю характеризують нацiональну свщомють (знання рiдно! мови, iсторi!, культури, повага до свого та шших народiв, умiння працювати на благо вггчизни та iн. [3, 46; 6, 10; 11, 93].
Враховуючи сощальну сутшсть нацiонально! самосвiдомостi, фшософський пiдхiд до !! визначення, а також !! психологiчну сторону, вважаемо за дощльне розглядати !! як штегративну якiсть, яка включае усвщомлення особистiстю себе представником нацiонально! спшьноти, одиницi яко! об'еднанi спiльнiстю походження, iсторичного минулого, територi! проживання, традицш, волею до збереження нацi! до державотворення; емоцiйно-цiннiсне ставлення до себе, як до представника пол^ично! наци-держави, носiя матерiальних i духовних щнностей; здатнiсть до поведiнки, вчинкiв, дш вiдповiдностi до суб'ективно значущих цшей, почуття обов'язку, якi виникли внаслщок iнтерiоризацi! морально i суспiльно значущих принцишв, вимог нацiонально! спiльноти.
Щодо видiлення компонентiв нацiонально! самосвiдомостi особистосп, можна стверджувати лише про наявшсть певних пiдходiв у науковiй думщ — видiляються когнiтивний (iнформацiйно-когнiтивний, ращонально-лопчний, iнтелектуально-пiзнавальний); емоцiйний (емоцiйно-чуттевий, емоцiйно-спонукальний, афективний, почуттевий), рефлексивний, потенцiйно-дiяльнiсний, вольовий ^ево-вольовий, поведiнковий) компоненти. Крiм цього, М. Боришевський вiдносить цiннiсно-орiентацiйний, а Д. Тхоржевський — морально-ощнювальний. Така рiзномаштmсть варiантiв свiдчить про те, що наукова робота над визначенням структури нащонально! самосвщомосп особистосп не закшчена на сьогоднi. Нами був також розроблений один iз таких варiантiв: видiлено когнiтивний, емоцiйний, морально-оцiнний та вольовий компоненти. Показниками сформованост когштивного компонента нацiонально! самосвiдомостi нами було визначено знання особистютю основних ознак нащонально! спшьноти, чинниюв !! формування, умшня давати оцiнку фактам, процесам i явищам нацiонального буття, встановлювати !х залежнiсть вiд полiтичного становища, умшня щентифшувати себе з представниками свое! нащонально! спшьноти. Серед показниюв розвитку емоцшного компонента, на нашу думку, доцшьно враховувати почуття особистосп: iнтелектуальнi (пiзнавальний iнтерес до вивчення буття нацiонально! спiльноти), моральнi (нащонально! гщност та нацiонально! гордостi), штегративно-св^оглядш (почуття
сшвпричетност до долi наци). Про piBeHb сформованостi морально-ощнного компонента дано! iнтегративноï якостi можуть свщчити вiдношення особистостi до нащональних цiнностей, наявнiсть суспiльно-значущих потреб (в удосконалення своïх знань про нащональну спiльноту, у принесеннi користi свош державi, у виконаннi громадянського обов'язку). Вольовий (поведшковий) компонент нацiональноï самосвщомосп проявляеться через активнiсть у рiзних сферах дiяльностi, через систему вчинюв. Разом з тим, у структурi цього компонента важливе мiсце належить прагненням застосувати власноï сили задля блага своеï нацiональноï спiльноти. При аналiзi рiвня сформованостi вольового компонента нащонально1' самосвiдомостi, на нашу думку, потрiбно звертати увагу й на моральну вартiсть життево1' мети, сустльну значущiсть мотивацiï дiяльностi та поведшки, а також доцiльно враховувати прояв вольових якостей (дисциплiнованостi, iнiцiативностi, самостшносп, вiдповiдальностi) при виконаннi суспшьно-корисно1' роботи.
Враховуючи визначенi показники розвитку окремих компонент нацiональноï самосвiдомостi, нами було видшено 4 рiвнi сформованост iнтегративноï якостi: високий, середнiй, низький i дуже низький.
Користуючись розробленими показниками, критерiями, рiвнями сформованостi нащонально1' самосвiдомостi старшокласникiв, ми мали можливють проектувати роботу учнiвського та педагопчного колективiв, прогнозувати очiкуваний результат, обирати вщповщно до нього змiст та технолопю краезнавчо1' роботи. Формування нащонально1' самосвiдомостi учнiв старших класiв розглядалося нами як процес, який передбачае планомiрнiсть i перспектившсть навчально-виховного впливу, тдпорядкування змiсту, форм, методiв краезнавчо1' дiяльностi, ходу педагогiчних явищ единш метi.
В основу розробки змюту i технологiï формування нацiональноï самосвщомосп старшокласниюв у процесi краезнавчо1' роботи нами було покладено украшознавчий, комплексний та системний пщходи. Украшознавчий пщхщ полягае у всебiчному розкриттi культурно-юторичного розвитку етносу, нацiï, держави за допомогою змiсту краезнавчо1' дiяльностi, що забезпечуе освоення учнями основних елеменлв знань, згрупованих навколо концентрiв украшознавства. Цей пiдхiд передбачае забезпечення глибокого засвоення учнями уиа iнтегративноï системи знань про свою нащю, формування умшь сприймати й оцiнювати будь-яку шформащю, що стосуеться нацiонального життя.
Комплексний пiдхiд передбачае орiентування завдань, змюту i технологи краезнавчо1' дiяльностi на модель особистостi випускника загальноосв^нього навчального закладу з високим рiвнем нацiональноï самосвiдомостi. Вiн полягае в едност навчання, виховання й розвитку особистосп, в iнтеграцiï рiзних напрямюв виховання, в поеднаннi виховних впливiв педагогiв, у використаннi виховного впливу середовища, в едностi процесiв управлшня, самоуправлiння i саморегуляцiï. Цей пщхщ дозволяе розглядати кожен вид, форму краезнавчо1' дiяльностi як елемент системи, штегрувати рiзнi напрямки краезнавчо1' роботи в единий за сво1'м змютом процес, спрямований на формування особистосп учня, його iнтелектуальноï, мотивацiйноï, емощйно1", вольово1' сфер.
Системний пiдхiд реалiзуеться тодi, коли краезнавча робота проводиться систематично, послщовно, з урахуванням конкретних умов мюцевосп, особливостей оточення. Ефективнють краезнавчо1' роботи в школi залежить значною мiрою вiд особливостей сшвроб^ництва навчального закладу з науково-дослiдними установами, краезнавчими музеями, громадськими органiзацiями, позашкшьними закладами освiти. Завдяки спiльнiй дiяльностi, цi соцiальнi iнститути забезпечують оргашзаторську та iнформацiйну функцiю, а також функщю педагогiчного керiвництва роботою школярiв з метою вивчення рiдного краю [10, 42-45].
У ходi формувального експерименту, що здшснювався на базi класично1' гiмназiï, Украшсько1' гiмназiï iм. 1вана Франка, загальноосвiтнiх середнiх шкш 1-Ш ступенiв №4 i №10 м. Тернополя, Кременецького лщею Тернопшьсько1' областi, Межирiцькоï гiмназiï Острозького району Рiвненськоï областi в експериментальних класах було апробовано змiст та технолопю формування нащонально1' самосвiдомостi учнiв старших клашв у процесi краезнавчо1' роботи.
Змютовий аспект формування нацiональноï самосвщомосп старшокласниюв у процесi краезнавчо1' роботи визначався пею iнформацiею, яку повинш засвогги учнi. В ïï структурi ми видiлили 4 блоки:
1) сутнюно-змютовий, який дозволяе розкрити ознаки нацюнально1 спiльноти, чинники ïï формування, iснування i розвитку на ochobî реалiзацiï краезнавчого тдходу;
2) навчально-пiзнавальний, що дозволяе зрозумпи факти, явища, подiï, процеси у всш державi на прикладi краезнавчого матерiалу;
3) розвивально-виховний, який дiе через сукупнiсть засобiв громадянського, морального, естетичного, економiчного, трудового, екологiчного та шших напрямкiв виховання;
4) практично-творчий, покликаний формувати умiння поведiнки i дiяльностi в нацiональному середовищi.
Технолопя формування нацiональноï самосвiдомостi у процес краезнавчоï роботи була зорiентована на розвиток когштивного, емоцiйного, морально-цiннiсного та вольового компоненпв цiеï iнтегративноï якость На становлення когнiтивного компонента було спрямоване систематичне вивчення краезнавчого матерiалу на уроках укра1'нсько1' лiтератури, юторн Украши, географiï Украши, бiологiï зпдно зi спецiально запропонованими тематичними планами. Формулювання свiтоглядних висновкiв, пов'язаних iз концентрами украшознавчих знань, при використанш краезнавчого матерiалу в ходi рiзних форм краезнавчо1' дiяльностi учнiв дозволило штегрувати отриманi знання про нащональну спiльноту. Пiдсиленню цього ефекту сприяла реалiзацiя мiжпредметних зв'язкiв як на основi тематичного пiдходу (застосування знань краезнавчого змюту, отриманих при вивченш iнших навчальних дисциплiн з метою розкриття основних понять i провщних iдей, що характеризують нацiональну спшьноту), так i комплексного пiдходу (робота над комплексними проблемами "Природа в житп мое1' наци", "Iсторiя украшсько1' держави та нацiональна культура"). Формуванню цiлiсних знань про буття свое1' нацiональноï спiльноти сприяла також оргашзащя iнтегрованих форм навчально1', позаурочно1' та позакласно1' краезнавчо1' роботи (iнтегрованих уроюв, занять, комплексних екскурсiй, конференцiй, експедицш та iн.).
Поглибленню знань про буття наци сприяв тiсний зв'язок навчально^ позаурочно1' та позакласно1' краезнавчо1' роботи. Так, в експериментальних класах учш виконували такi типи завдань в позаурочний час: вивчали й описували об'екти, процеси, явища, що вщображають особливостi природокористування, соцiально-економiчного, культурного життя рщного краю, опрацьовували краезнавчу лпературу, статистичнi матерiали, фонди краезнавчого музею, готували реферати, доповщ, повщомлення.
Важливе значення вiдводилося також написанню дослiдницьких i творчих робiт — однш iз форм iндивiдуальноï позакласно1' краезнавчо1' роботи. Керiвництво нею здшснювалося не лише педагогами, але й фахiвцями у вiдповiднiй галузi. У ходi захисту роботи, на якому були присутш всi учнi класу, доповiдачi вiдповiдали на зауваження критиюв i опонентiв iз числа школярiв. В обговореннi брали участь уш, хто бажав. Це дозволило не лише активiзувати роботу, але й тднести пiзнавальний iнтерес до вивчення проблем нацюнально1' спiльноти в широкого кола учшв.
Залучення учнiв до теоретично!', критико-аналпично1', творчо-практично практично!' дiяльностi в ходi груповоï краезнавчоï роботи сприяло становленню мiцних знань у старшокласниюв про рiзнi галузi життя нацiональноï спiльноти. Учнi мали змогу обирати той напрямок краезнавчоï дiяльностi, який вiдповiдав ix iнтересам, нахилам, був найближчим до обраними майбутньоï профес^. Результатами проведених дослiджень у рiзниx секцiяx краезнавчого товариства старшокласники дiлилися у xодi краезнавчих комплексних конференцш.
Залучення старшокласникiв до краезнавчих експедицш дозволило створити сприятливi умови для отримання знань про свою нащональну спшьноту в xодi дослiдницькоï i пошуковоï дiяльностi при сшвпращ з фаxiвцями, причетними до вивчення рщного краю, представниками пiдприемств, установ, громадських органiзацiй.
Для проведення навчальних занять, екскурсш, експедицiй були розроблено й використано маршрути навчально-пiзнавальниx стежок: "Лторатурна", "Тарасовими шляхами", "Бойовоï слави", "Народнi промисли", "Природнi багатства", "Охорона природи", "Екологiчна".
1нтегрувати знання про рщний край i на цш основi про нацiональну спiльноту дозволила оргашзащя краезнавчих тижшв, у xодi яких поеднувалися рiзнi види краезнавчоï роботи, рiзнi
аспекти, що окреслюють вщповщну проблему ("Природа в життi укра!нського народу", "Тиждень лiтератури рiдного краю", "Укра!нський етнос — реальнiсть уше! планети", "Тиждень лiтератури рiдного краю", "Iсторiя мого краю — iсторiя Укра!ни").
Знання можуть увiйти у переконання, прагнення, мотиви дiяльностi лише за умови !х переходу через сферу емоцш особистостi. Використання в ходi краезнавчо! роботи методiв емоцшного стимулювання (дiлових iгор, конференцiй), змагання (конкуршв типу "1де! для майбутнього", фотоконкурсiв, конкурсiв на краще виконання фольклорних творiв, зiбраних у рщному кра!), романтики (геро!чно!, романтики пам'ят при дослiдженнi ютори свого краю, романтики близькосп до природи при вивченш особливостей природокористування в певнш мiсцевостi) забезпечили умови для розвитку емоцшного компонента нащонально! самосвiдомостi старшокласниюв. Становленню пiзнавального iнтересу до вивчення нащонально! спiльноти як вищого штегративного почуття, сприяли використання краезнавчого матерiалу на рiзних етапах урокiв, навчальних занять, створення проблемних ситуацiй, використання засобiв навчання краезнавчого змiсту, спшкування i ствпраця iз представниками шших соцiальних iнститутiв, причетних до вивчення рщного краю, збереження його природних, культурних багатств, з вщомими людьми краю, народними умшьцями. Особливо важлива роль належала оргашзаци дослщно! i пошуково! дiяльностi краезнавчого змiсту.
Ефективними методами формування морально-оцiнного компонента нащонально! самосвщомосп стали обговорення старшокласниками вчинюв краян, якi мали свiй вщбиток в iсторi! нацi! (як геро!чних, так i ницих), створення в ходi краезнавчо! роботи виховних ситуацш, особливо тих, якi мiстять у собi конфлiкт.
Розвиток вольового компонента нащонально! самосвщомосп не вiдбуваеться iзольовано вiд iнших. Проте найбiльше значення у його формуваннi мало включення старшокласникiв до трудово! дiяльностi краезнавчого змюту (дослiдження стану i збереження природних, культурних багатств краю, пам'ятниюв ютори та iн.).
1з метою вивчення динамши розвитку нацiонально! самосвщомосп старшокласникiв при включеннi !х до краезнавчо! роботи, вщповщно до обраних змiсту й технологi!, використовувалися наступи методи: анкетування учнiв, спостереження за !х дiями i вчинками у ситуащях морального вибору, спостереження за проявом вольових якостей (дисциплiнованостi, шщативност^ самостiйностi, вiдповiдальностi) в ходi виконання суспшьнозначущо! дiяльностi.
Отриманi за допомогою анкет результати дозволили зробити висновок про рiвень сформованосп когнiтивного, морально-ощнного та вольового компонентiв нащонально! самосвщомосп (табл.1).
Таблиця 1
Пор!вняльна оцткар!втв сформованостг нацюнальног самосвгдомостг випускниюв
№ Групи учшв Р1вт нащонально! самосвщомосп
п/п дуже низький низький середнш високий
1. контрольна 4 4% 54 49% 48 43% 4 4%
2. експериментальна 0 0% 15 14% 77 70% 18 16%
В експериментальнш груш учшв з дуже низьким рiвнем розвитку нащонально! самосвщомосп було на 4% менше; з низьким — на 35% менше; з середшм — на 27 бшьше, з дуже високим — на 12% бшьше.
На основi спостережень за проявом вольових якостей при виконанш старшокласниками суспшьно-корисно! роботи ми переконалися в ефективносп обраних змюту й технологи формування нащонально! самосвщомосп учшв старших клашв (таблиця 2).
Таблиця 2
Оцгнкаргвня сформованостг вольового компонента нацгоналъног самосв1домост1 старшокласниюв
№ Групи учшв Р1вш сформованосп вольового компонента
п/п дуже низький низький середнш високий
1. Контрольна 16 7% 71 31% 95 41% 48 27%
2. експериментальна 8 3,4% 45 19% 97 41% 88 37%
Ми з'ясували, що в експериментальнш груш учшв з дуже низьким рiвнем розвитку вольового компонента нацюнально! самосвiдомостi було на 4% менше; з низьким — на 12% менше; з середнiм — на 0,3% бшьше, з дуже високим — на 10% бшьше.
Таким чином, результати експериментального дослщження тдтвердили ефективнiсть обраних змiсту i технологи формування нацюнально! самосвiдомостi старшокласниюв у процесi краезнавчо! роботи й доцшьнють використання досвiду роботи експериментальних загальноосвiтнiх навчальних закладiв в масовш практицi шкiл, гiмназiй, лще!в Укра!ни.
Л1ТЕРАТУРА
1. Галузинський В.М., £втух М.В. Педагопка: теор1я та ютор1я. — К.: Вища школа. — 1995.
2. Гевко О.1. Нацюнально-патрютичне виховання студенпв вищих педагопчних заклад1в засобами декоративно-ужиткового мистецтва: Дис...канд.. пед. наук: 13.00.07/ Ки!вський ун.-т 1м.М. Драгоманова. — К., 2003. — 193 с.
3. Кловак Г.Т. Роль традицш укра1нсько1 етнопедагопки як фактору формування нацюнально! самосвщомосп молодших школяр1в: Дис... канд. пед. наук: 13.00.01. — К., 1996. — 198 с.
4. Концепщя формування нацюнально! св1домост1 1 самосв1домост1 особистосл//Освгга. — 1998.— № 67. — С. 3.
5. Мандрагеля В.А. Особенности формирования национального самосознания личности (методологический аспект): Дис...канд.. фшософ.наук:09.00.11/Киев.ун-т им.Т.Шевченко. — К.,1993. — 164 с.
6. Мартинюк I. Нацюнальна система виховання: шляхи реал1защ!//Рвдна школа. — 1994. — №3. — С. 18-20.
7. Нацюнальна доктрина розвитку освгга Укра!ни у XIII ст.//Освгга. - №60-61, 24-31 жовтня 2001.
8. Перший Укра!нський педагопчний конгрес. 1935. — Льв1в, 1938. — 252с.
9. Психолопчний доввдник вчителя (О-Я)/За ред. С.Максименка, В.Андр1евсько! // Психолопчна газета. — 2004. — №5-6. — С.36-37.
10. Струманський В. Оргашзащя шильного краезнавства на засадах системносп // Р1дна школа. — 1999. — №11. — С. 42-45.
11. Теоретичш засади виховання нацюнально! самосввдомост1/За ред. Д.О.Тхоржевського. — К.: ВМН. — 1998. — 150 с.
Галина МЕШКО
ЕМОЦ1ЙНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ УЧН1В У СУЧАСН1Й ШКОЛ1
У статт1 розкриваетъся роль емоцшног складово'1 у навчалънт дгялъностг учнгв, значення емоцшного благополуччя в збереженнг Iхнъого здоров 'я. На основI проведеного дослгдження проаналгзовано причини емоцшного дискомфорту дитини у школ1, визначено шляхи забезпечення емоцшного благополуччя учня I формування його емоцшного здоров 'я.
Одшею з важливих умов формування особистосп дитини е !! потреба в захищеносп, комфорт^ позитивних емощях. Це базова орiентацiя педагога, що повинна визначати його позищю у взаемоди з учнями. Як не прикро, але у сучаснш школi поки що не вистачае теплоти, людяност i поваги до учня, чуйносп до його внутршнього свiту. Бракуе ще й вiри у величезш здiбностi школяра, розумiння того, що !х потрiбно вiдкрити i допомогти реалiзувати. Не стала
