CC BY
60
СОЦ1АЛЬНЕ УПРАВЛ1ННЯ
О.Ф. Новшова, д.е.н.
ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ СОЦ1АЛЬНОГО ПОТЕНЦ1АЛУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: КОНЦЕПТУАЛЬН1 П1ДХОДИ
1снування людсько1 цившзацп все бiльше стае шд загрозою через вiдсутнiсть усвiдомлення вщповщальност нинiшнього поко-лiння перед майбутшми. Така глобальна проблема була визначена ще у першiй половинi ХХ ст. академшом В. Вернадським, вона була грунтовно викладена в ноосфернш концепци, яку розвинули науковцi та управлшщ наступних поколiнь i продовжили и у концепци сталого розвитку. Вiдповiдальнiсть покладаеться в першу чергу на сучасну спiльноту за збереження самих себе i природних ресурсiв. Одночасно ставиться умова шдтримувати на гiдному р> внi яюсть життя людей i стан довкшля. Досягнення таких цiльових орiентирiв мае вщбуватися за умов соцiального прогресу, який ви-знае потреби та можливост розвитку кожно! людини. Мехашзми досягнення таких цiльових орiентирiв потребують узгодженостi економiчного, соцiального та еколопчного розвитку.
Iдеологiя сталого розвитку продовжила та розвинула кон-цепцiю ноосфери й активiзувала свiтову спiльноту до певних дш у цьому напрям^ через мiжнароднi самiти та конференци зi сталого розвитку, ряд правових мiжнародних документiв та обов'язкiв кра-!н iз впровадження принципiв сталого розвитку в систему господа-рювання.
В Укра!ш був сплеск активност протягом 2002-2008 рр. серед науковщв та управлшщв щодо виконання зобов'язань зi сталого розвитку [1, с. 30-46]. Але незважаючи на зростання актуально-стi проблеми запровадження сталого розвитку в Укра!ш, що тд-тверджуеться погiршенням економiчного, еколопчного та сощаль-ного становища в кра!ш, недодержанням вимог евроштеграцп, зростанням негативних наслiдкiв прояву небезпек та ризиюв в економiчнiй, екологiчнiй та сощальнш сферах, ди всiх суб'екпв
© О.Ф. Новжова, 2013
господарювання з цих питань на Bcix р1внях управлiння стали па-сивними, неконструктивними та неефективними. Вiдсутня концептуальна, правова та стратепчна шдстава для позитивних зрушень щодо запровадження сталого розвитку в Украшу У структурi Mi-некономрозвитку та торгiвлi Украши лiквiдовано департамент зi сталого розвитку. При Кабмш Украши створено Нащональну Раду зi сталого розвитку [2], яка вже протягом трьох роюв не функ-щонуе. Навiть пiдготовка Украши до зв^ування на Конференци ООН зi сталого розвитку РИО+20 у 2012 р. [3, 4] не шщювала до прийняття Концепци сталого розвитку Украши. Проект Державно! стратеги регiонального розвитку на перюд до 2020 р. не мютить нi в колi цiлей, нi в напрямах, ш в механiзмах реатзацп засад забез-печення сталого розвитку [5].
Деяю незначнi зрушення з реалiзацil засад сталого розвитку на тдприемствах Украши простежуються через застосування мiж-народних стандарт ICCSR - 08260008000 [6] та ISO 26000:2010 [7]. Але щ окремi фрагменти не сприяють комплексному запрова-дженню сталого розвитку в Укра1ш, що поглиблюе розрив у його кшцевих цiлях iз реальним станом у цiй сфер^ який склався в держава Незмiннiсть ситуаци призведе до значного вщставання Украши до досягнення цiльових орiентирiв, людський потенцiал буде кшьюсно зменшуватись, якiсно погiршуватись, природш ресурси будуть знищуватись бiльш штенсивними темпами, навколiшне се-редовище буде попршуватись, вiдходи виробництва та побуту зростатимуть, економiчнi можливостi економiчного розвитку бшьш iнтенсивно будуть зменшуватись, сощальш ресурси будуть втрачати сво! властивосп. Цi песимiстичнi прогнози стануть перешкодою для пдного життя населення Украши, вступу до GC, посилять загрози нащональнш безпецi, знизять защкавлешсть зов-нiшнiх iнвесторiв у партнерських вiдносинах з Украшою тощо. Постае гостре питання, як змшити ситуащю на краще щодо запровадження сталого розвитку в Укра1ш та подолання визначених перешкод на цьому шляху.
Перш за все доцшьно змшити ставлення до прюритетносп складових сталого розвитку. Незважаючи на потреби збалансова-ностi та гармоншносп трьох пiдсистем сталого розвитку - еконо-мiчноl, сощально!, еколопчно!, як головно! вимоги досягнення сталого розвитку, тривалий термiн у наукових дослщженнях та
управлшськш практищ перевага вiддавалась економшо-еколо-пчному напряму. Соцiальна компонента сталого розвитку знач-ною мiрою iгнорувалась. Це призвело до значних негативних нас-лiдкiв у всiх трьох сферах сталого розвитку одночасно i знизило можливосп досягти його цiльових орiентирiв. В економiчнiй сферi соцiальнi цш та дiяльнiсть iз !х досягнення не шщюеться та не реалiзуеться через складнi об'ективнi несприятливi умови та через неефектившсть системи державного управлшня. Об'ективнi пере-шкоди пов'язаш з тим, що економiка Украши е енерго- та ресурсо-витратною та продукуе значнi обсягi вiдходiв. Ресурсовидобувнi галузi, а також хiмiчна та металургiйна е бюджетоутворюючими, а !х технологiчний рiвень е низьким та застаршим. Такий стан пот-ребуе докорiнних перетворень, якi можуть вщбутися за умов прю-ритетност соцiальних перспектив та !х втшення в реальнi дп при модершзацп економiки, держави та управлшня. Така модершзащя мае спрямовуватися на створення умов защкавленост влади i сус-пiльства в реформуваннi системи вщносин у кра1ш на засадах сталого розвитку. Це свщчить про прюритетнють соцiальноl складо-во!, коли сощальна вiдповiдальнiсть бiзнесу, держави, суспшьства та людини щодо формування сталого розвитку втшюеться в реаль-ну соцiально вiдповiдальну поведiнку та дiяльнiсть, якi обумовленi реалiзацiею соцiально спрямованих державних та регюнальних стратегiй, укршленням у свiдомостi членiв суспiльства щнностей пiклування про майбутнi поколiння, шдвищенням ролi цiлеспря-мованого виховання, осв^и, культури в позитивному ставленнi до заощадливо1 поведiнки до ресурсiв людини та природи тощо.
Така постановка проблеми щодо ролi соцiального потенща-лу у формуваннi та запровадженш сталого розвитку потребуе гли-бокого тзнання його сутностi, джерел формування, витоюв нако-пичення, можливостей реалiзацil та ефективностi використання з метою конструктивного впровадження в систему господарювання.
Науковi дослiдження з проблем соцiального потенщалу сталого розвитку знайшли в Укра1ш незначний розвиток та термш. Певною мiрою вони компенсувалися накопиченням результатiв наукових дослiджень зi сталого розвитку та великою кшьюстю яюсних монографiчних видань та наукових статей. Простежуеться розкриття концептуальних засад сощального потенцiалу сталого розвитку. Вiдбулось певне розмежування напрямiв дослiджень, де
розкривався сощальний потенщал. Bîh знайшов мюце в концепту-альних засадах сталого розвитку, а також при розкритп сощально-го потенцiалу в контекст загальних проблем розвитку краши й окремих його складових (iнновацiйного, економiчного, сощально-го, людського, освiтнього, культурного тощо).
Найбiльш вiдомi науковi пращ з комплексних проблем сталого розвитку Б. Буркинського, М. Згуровського, В. Кухара,
0. Бшоруса, З. Герасимчук, Б. Данилишина С. Люовського, Л. Немець, I. Александрова [8-16]. Одночасно теоретико-методолопчни засади розвитку сощального потенцiалу знайшли розвиток у публшащях Е. Лiбановоï, А. Колота, О. Гршново1, В. Куценко, М. Белорусово].', Т. Петрушиноï, С. Штирбул,
1. Ящишино'', В. Антонюк [23-34]. Але в цих публшащях сощальний потенщал сталого розвитку або поданий вкрай поверхово, або розкривасться взагалi без контексту сталого розвитку.
Це ставить певш перешкоди до з'ясування сутностi сощаль-ного потенщалу сталого розвитку, його концептуального визна-чення у процесi формування та використання.
Мета статтi полягае в обгрунтуванш теоретико-методологiчних засад формування та використання сощального потенщалу сталого розвитку та розробщ концептуальних пiдходiв до його визначення й ощнки.
Ощнка концептуальних засад сталого розвитку, яка мютить-ся в наукових працях фахiвцiв цього напряму, а також рiзнi варiан-ти проекпв Концепцiй зi сталого розвитку, яю розроблено та не схвалено в Укра'ш, свiдчить про певнi переваги у ix змiстi еколо-пчно'' або економiко-екологiчноï спрямованостi з певним ^нору-ванням соцiальноï складово''. Таю тдходи обумовили недооцiнку використання сощальних важелiв та соцiального потенцiалу в до-сягненнi цiлей сталого розвитку, незадiянiсть соцiальних ресурсiв та незалучешсть соцiального капiталу до цих процешв. Переваги соцiальноï складовоï сталого розвитку випливають iз реалiзацiï ноосферноï концепци, яка визначае таку гармоншшсть економiч-ного, соцiального та екологiчного розвитку, яка вщ поколшня до поколшня не зменшуе якiсть i безпеку життя, не погiршуе стан до-вкiлля i сприяе соцiальному прогресу. Подальше усвщомлення та визначення значущосп соцiальноï складовоï сталого розвитку про-стежуеться в полiтицi краш, як взяли на себе обов'язки перед св>
товою спшьнотою щодо запровадження сталого розвитку. Це шдт-верджуе 3mîct рекомендацш Конференцiй ООН 3i сталого розвитку Р10+20 (20-22 червня 2012 р.), як визначили важливiсть забезпе-чення свободи, миру i безпеки, дотримання всiх прав людини, у тому чи^ права на розвиток та права на пдний рiвень життя та демонстрацiю сукупно1 прихильностi щодо побудови орiентовано-го на розвиток справедливого та демократичного суспшьства [3].
Изнання будь-якого соцiального процесу, явища потребуе визначення ключових понять, яю його розкривають. Формування категорiального апарату дозволяе розкрити сутнiсть предмета дос-лiдження, визначити витоки та джерела його походження, встано-вити послщовнють становлення, особистi ознаки, риси, характеристики.
Сощальний потенцiал - це ушкальна мiждисциплiнарна ка-тегорiя, яку дослщжують фiлософи, соцiологи, економiсти, юрис-ти, медики. Вiдкрити ïï глибинну сутнiсть неможливо, не усвщо-мивши базовi поняття, ïx змiст та сутшсть.
Необxiдно якiсно та повно визначити змют ключового поняття «сощальний потенцiал сталого розвитку», усвщомити та розкрити змiст вихщних понять «потенщал», «ресурс», «резерв», «ка-пiтал», а тодi вже у сполученш iз соцiальною характеристикою пояснити ïx сутнiсть. Незважаючи на значне використання серед науковцiв цих понять, бшьшють iз них не носить стшкого характеру, е плутанина та шдмша одне одним. Бшьшють тлумачень зна-чення «потенцiал» правомiрно зводиться до таких характеристик, як наявнють запасiв, засобiв, можливостей, здiбностей, спромож-ностей, якi е в наявносп та можуть бути реалiзованi для досягнення цiлей, реалiзацiï планiв, розв'язання конкретних завдань. Поте-нцiал мае властивостi формуватись, збершатись, накопичуватись, реалiзовуватись, використовуватись та розвиватись. У такому кон-текстi змюту поняття потенцiал вiн визначаеться як ресурсна кате-горiя, яка вказуе на наявшсть ресуршв, що можуть використовува-тися для досягнення конкретних цшей.
Взаемозв'язок i взаeмозумовленiсть понять «ресурс» i «по-тенцiал» зводиться до того, що оды автори ïx ^ентифтують одне з одним, iншi ïx розрiзняють. Слово «ресурс» походить в^ фр. ressource "допомiжний засiб"; resourdre Mпiднiматися"; лат. resurgere "розпрямлятися, пiднiматисям [24]. Ресурси - це: 1) дос-
тупш засоби, доходи, запаси чого-небудь, ix джерела; 2) це реальнi й потенцшш можливостi, кошти, резерви, якими володiе система, в яких може виникнути необxiднiсть для забезпечення рiзниx сфер життедiяльностi людини i суспшьства; до них, як правило, належать духовш й матерiальнi щнност та блага, пов'язанi з повсяк-денними життевими iнтересами людей; 3) джерела i передумови отримання необхщних людям матерiальниx i духовних благ, яю можна реалiзувати в наявнш системi вiдносин i при певному рiвнi теxнологiчного розвитку [25]. Виходячи з такого розумiння ресур-шв правомiрним е ïx розподiл на реальш та потенцiйнi можливостi, яю можуть реалiзовуватись вiдповiдно до суспшьних потреб та умов розвитку. Але для розкриття певних особливостей сутност ресурсноï категорп використовуеться термiн «резерв». Резерв - це запас, джерело, звщки черпаються новi сили, ще не використанi можливостi [26]. Для високого ступеня життездатност^ вщтворен-ня i розвитку системи необхщно волод^и не тiльки ресурсами, але й залучати накопиченi, але не використовуваш резерви. Взаемо-зв'язок понять «потенщал», «ресурси» i «резерви» полягае в тому, що резерви е тим джерелом, з якого будуть черпатися ресурси у разi ïx використання та реалiзацiï.
Спiввiдношення понять «ресурси» - «потенщал» залежить вщ об'екта дослщження соцiально-економiчноï системи. Зокрема, принциповою вщмшшстю мiж термiнами «ресурси» та «потенщал» е те, що ресурси юнують незалежно вiд суб'ектiв економiчноï дiяльностi, а потенцiал соцiально-економiчноï системи i суспшьства в цшому е невщ'емним вiд суб'ектiв дiяльностi. Таким чином, «потенцiал», крiм матерiальниx та нематерiальниx засобiв, вклю-чае здiбностi робiтника, здатнiсть колективу, шдприемства, сусш-льства в цiлому до ефективного використання наявних ресурсiв.
Прагнення усвщомити та визначити змiст понять «потенщал», «ресурс», «каттал» простежуеться у бшьшосп науковцiв, якi опрацьовують соцiальнi системи в контекстi ïx подальшого розвитку. Щодо ïx використання у соцiально-економiчниx дослiдженняx ïx аналiз здiйснено Н. Тютюник та О. 1гнатовою [27], якi схематично подали взаемозв'язок мiж ними (рис. 1).
Рис. 1. Умовне спiввiдношeння понять «потенщал», «ресурс»,
«каптал»
Саме таке розумшня вихщних категорш «потенщал», «ресурс», «кaпiтaл» дae можливiсть розкрити сутшсть поняття сощ-альний потенцiaл, сощальний ресурс та соцiaльний кaпiтaл для формування концептуальних засад соцiaльного потенщалу сталого розвитку.
Незважаючи на значну солщарну основу в pозyмiннi дослщ-никами вихiдних кaтегоpiй «потенцiaл», «ресурс», «каттал», щодо соцiaльного потенцiaлy кшьюсть понять та дефiнiцiй значно по-ширюсгься при певнiй зaгaльнiй спрямованость Рiзниця обумов-лена кiнцевою метою дослщження, щодо чого pозглядaeться та використовусться соцiaльний потенцiaл, соцiaльнi ресурси, сощальний каттал. Найбшьше теоретичне обгрунтування з розкриттям глибинно1' сутност соцiaльного потенцiaлy як кaтегоpiï, що знiмae сyпеpечностi в кaтегоpiï «сощальний каттал», яка полягae в наяв-ностi неринково1' (соцiaльноï) сyтностi та ринково1' кaтегоpiï «каш-тал», що безпосередньо мae вiдношення до ринку, подано в досл>
дженш росшського автора С. Штирбул [22]. Таю вихщш посилки автора визначили змют та структуру соцiального потенщалу. Вона вважае, що соцiальний потенщал - це система вiдносин, яка не обмежусться ринковими та забезпечуе формування нових стимулiв i мотивiв економiчного розвитку, iнновацiй, забезпечуе новi форми поеднання факторiв виробництва та алокаци ресурсiв, а також на-дае синергетичний ефект вiд сукупност ди И складових [22, с. 18]. До складових сощального потенщалу С. Штирбул вщносить: куль-турне багатство i культурний потенцiал, природне багатство i при-родний потенщал, стутнь сощально! захищеностi членiв суспшьс-тва, нацiональнi традици та деяю стiйкi цивiлiзацiйнi особливостi, економiчну роль держави та економiчну роль громадянського сус-пiльства, систему вiдносин солщарносп. Такий широкий пiдхiд до розумшня категори «соцiальний потенщал» виправданий i мае сенс з позицiй нащонально! безпеки держави, нагромадження нацiонального багатства, розвитку демократичних засад суспшь-ства та нащонально! щентичносп, а головне, з позицш змiни само! людини, як головного носiя соцiального потенщалу.
Бшьш науково-практичний та управлiнський аспект розумшня сощального потенщалу викладено у статп А. Пщберезюна «Сощальний потенцiал i стратегiя довгострокового розвитку Роси [28, с. 9]. Вш вважае, що соцiальний потенцiал - це найважливша частка нацiонального людського потенцiалу, а також ключова умова його реалiзащi, тобто перетворення на каштал. Такий пiдхiд вiдрiзняеться вщ бiльшостi уявлень науковцiв, якi вважають люд-ський потенцiал складовою сощального потенщалу. Одночасно А. Пщберезюн погоджуеться з визначенням сощального потенщалу, яке обгрунтовують А. Дрегало i В. Ульяновський - автори мо-нографii «Соцiальний простiр i потенщал репону». Вони пiд сощ-альним потенщалом розумiють сукупнiсть матерiальних i духов-них цiнностей суспiльства, яю визнають потенцiйну можливiсть розвитку або дезштеграци соцiуму [29, с. 24]. Але головною думкою А. Щцберезюна, який визначае роль сощального потенщалу у стратепях розвитку Роси, е змша щеологп формування стратегш розвитку в Росii. Вiн вважае, що розпочинати цей процес необхщ-но з штерпретацп нацiональних штерешв i цiнностей, змiни цiлей стратегш на прискорений розвиток нацiонального людського потенщалу i його реалiзацii, перетворення на нацiональний людський
каттал. Такий погляд потребуе шдпорядкованосп макроеконом> чно! стратеги модершзацп та шноващйного розвитку нащональ-ному людському потенщалу, а не навпаки, що мае мюце у практи-цi державного управлшня в Росп. Визначений тдхщ пiдкреслюе прiоритетнiсть соцiальноl складово1 в суспшьному розвитку кра1-ни.
Для перетворень у системi управлшня державою, яю б дшс-но були спрямоваш на прiоритетнiсть постановки та досягнення сощальних цiлей, необхiдно опрацьовувати щ питания та здшсню-вати пошук науково обгрунтованих рiшень та моделей розвитку, яю забезпечують збалансованiсть складових системи господарю-вання, у першу чергу сощально1 та економiчноl. Саме на визна-чення ролi сощального потенцiалу в розвитку економiки була спрямована науково-дослiдницька робота, яка виконувалась росш-ськими науковцями за фшансовою пiдтримкою Росiйського Гума-нiтарного наукового фонду (проект №07-02-00251а). II результати докладно подано I. Масловою в 1нтернеп [29] та в публшащях [30]. I. Маслова пiдкреслюе, що саме пошук нових та ефективних важелiв розвитку економiки обумовив поглиблення знань щодо мобшзацп соцiальних ресуршв та механiзмiв взаемозв'язку еко-номiчноI та соцiальноI пiдсистем, усвiдомления зростання соцiа-льно! пiдсистеми як вщносно самостiйного чинника суспiльного прогресу. 1нтерпретащя загального поняття «потенцiал», викладе-на автором, е розумшням до змюту сумiжних категорiй. Вона, як i бiльшiсть науковцiв, визнае, що «потенщал - це можливють того чи шшого ресурсу, яка iсиуе у прихованому виглядi, бути викори-станою для виршення конкретних завдань за наявносп засобiв та певних умов». Автор звертае увагу на суттевi розбiжностi мiж ная-вними можливостями та безпосередшм !х використанням, мiж по-вним, наявним потенцiалом та частиною, що реалiзуеться. Це дае змогу розмежувати поняття «потенцiал» i «ресурс», а вiдповiдно, «соцiальний потенщал» i «соцiальний ресурс». I. Маслова тдтри-муе думку В. Полозова щодо поняття «ресурсу», яке само по собi визначае енерпю, речовину, iнформацiю, якi формуються за межами системи, що конкретно дослщжуеться i стають для неI вих> дним матерiалом функцiонувания, розвитку, юнування. Одночасно автор стверджуе, що потенщал, а вщповщно i соцiальний потенщал вимiрюються i можна здшснити його статистичнi оцiнки, а со-
щальний ресурс - нi, що e аргyментом неправомiрностi ототож-нення сощального потенцiалy й соцiального ресyрсy.
У проведеномy росiйськими вченими дослiдженнi «сощальний ресyрс» визначився як xарактеристика деякого запасy немате-рiальниx рyшiйниx сил розвитку, соцiальниx зв'язкiв, що сформу-вались y сyспiльствi, i соцiальниx iнститyтiв, обслyговyючиx фун-кщонування економiки [30]. А соцiальний потенщал зведено ними до населення, яке e но^м низки потенцiалiв. Так, на ïx думку, сощальний потенцiал можна визначити як наявне в сyспiльствi (те-риторiï, мюта, району) населення у якостi ношя демографiчного, трудового, освiтнього iнтелектyального потенцiалiв i потенцiалy культури, якi можуть бути ощнеш за допомогою сукупносп вщпо-вiдниx статистичниx показникiв. При бшьш повному розкритп змiстy сощального потенщалу пiдкреслюeться, що вiн, як носш рiзноманiтниx фyнкцiй i сощальнж ролей у рiзниx сфераx та галу-зяx життeдiяльностi, e одночасно штегральною xарактеристикою населення, яке визначаe широке коло форм та видiв соцiальноï ор-ганiзацiï.
Доцiльнiсть теоретична обгрунтувань проведеного росшсь-кими науковцями дослщження пiдкреслюeться гострими потребами ощнки соцiального потенцiалy. Результати тако1' оцiнки мають на ïx погляд, використовуватись у дiяльностi органiв управлшня центру, сyб'eктiв Росiйськоï Федерацiï та оргашв мiсцевого самов-рядування при розробщ та реалiзацiï заxодiв щодо пiдтримки ста-ндартiв рiвня життя та виконання соцiальниx обов'язкiв на всш територiï краïни з yраxyванням територiальниx особливостей та диференцiацiï.
До сощального потенщалу на рiвнi оргашзаци звернулися представники соцiологiчноï науки i розпочали вони з визначення понятшного апарату. На думку В. Бокарево].', яку вона виклала у статп «Соцiальний потенцiал росiйського малого бiзнесy в yмоваx глобалiзацiï [31, с. 197], сощальний потенщал - це категорiя, яка xарактеризye нереалiзованi сощальш можливостi й соцiальнi ресу-рси. При цьому пiдкреслюeться, що сощальний потенщал e комб> нацieю ресурав, яка даe додатковi переваги за раxyнок ефекта си-нергiзмy. У зв'язку iз цим нагромадження сощального потенщалу не пов'язане iз простим зростанням його штенсифшацп, а у гли-бинному структурно-компонентному взаeмодоповненнi, визначаe
можливост бшьш повного використання кожного з компонешгв для пiдвищення ефективностi сощального управлiння.
До цього рiзноманiття поглядiв, переконань та визначень, якi розкривають категорiю «соцiальний потенцiал» та сумiжнi з нею поняття, доцiльно включити результати наукових дослiджень 1н-ституту сощологи НАН Украïни. Вони мають певнi результати визначеного напряму дослщжень iз соцiального потенцiалу шноващйного економiчного розвитку. Саме цим питанням присвячена стаття Т. Петрушиноï «Сощальний потенщал шноващйного еко-номiчного розвитку: анатомiя визначення понять» [21]. Послщовне розкриття автором виxiдниx понять та ix змiсту «потенцiал», «ресурс», «капiтал» призвело до можливостi власного погляду на ка-тегорiю «сощальний потенщал», який розумiеться, по-перше, як потенщал системи сощальних вiдносин (потенщал системи суст-льного устрою), по-друге, потенщал окремих соцiальниx груп, потрете, потенщал або можливосп, породжеш рiвнем i якiстю розвитку сощально].' сфери суспiльства. На ïï думку, соцiальний потенщ-ал складаеться iз сукупного потенцiалу соцiальниx суб'екпв, сощ-альних вiдносин та сощальних шститупв. Таке розумiння методо-лопчних посилок розробки понятiйно-термiнологiчного апарату дослщження дозволило автору конкретизувати його вщповщно до економiчного розвитку та шноващйного розвитку економши. Так, соцiальний потенщал економiчного розвитку вона визначила як сукупний потенщал сощальних суб'екпв, сощальних вщносин i соцiальниx iнститутiв, яю забезпечують розвиток економiчноï сфери життедiяльностi суспiльства. А конкретизацiя вiдповiдно шноващйного напряму розвитку економши дозволила в загально-му виглядi соцiальний потенщал шноващйного розвитку визначи-ти як здатшсть суспiльства реалiзовувати iнновацiйну модель еко-номiчного розвитку. У бшьш розгорнутому вигляд^ на думку автора, сощальний потенщал шноващйного економiчного розвитку -це сукупна здiбнiсть члешв суспiльства створювати, сприймати, розповсюджувати та запроваджувати нововведення, якi забезпечують економiчний розвиток, а також оргашзацшно-шституцшш можливостi суспiльства пiдтримувати шновацшш практики соцiа-льних суб'ектiв економiчноï дiяльностi. Т. Петрушина визначае, що розкриття теоретичноï основи соцiального потенщалу шнова-
цшного розвитку економши дае пiдставу для подальшоï його ощн-ки та можливостей максимальноï реалiзацiï.
Новим i важливим у контекстi вимiрювання та ощнки нащо-нального багатства е погляд I. Бобух щодо усвщомлення значущо-стi соцiального потенцiалу у формуванш та нагромадженнi нащо-нального багатства. У своïй статтi «Сощальний потенщал як нов> тня складова нацiонального багатства» [32] автор систематизуе та обгрунтовуе погляди багатьох дослщниюв, якi визначають постш-но зростаючу роль нематерiальниx елементiв у структурi нащона-льного багатства, де сощальний потенщал (у тому чи^ каштал) мае прiоритетне значення. Теоретико-методологiчнi узагальнення соцiального потенцiалу та капiталу разом iз науково-методичними та структурно-логiчними тдходами до ïx побудови та визначення дали можливiсть розкрити авторське розумшня цих категорiй. Так, соцiальний потенщал як складова нащонального багатства являе собою вартюну характеристику сукупностi ресуршв доступу до iнформацiï та влади через мережi, взаемовiдносини, норми та ш-ститути, опосередкованого певним рiвнем довiри, через яке люди реалiзують або отримують можливостi реалiзацiï власних здiбнос-тей i впливають на прийняття рiшень, що складаеться iз сощально-го капiталу та незадiяного (некапiталiзованого) потенцiалу. Пiд соцiальним кашталом I. Бобух розумiе вартiсну характеристику реалiзованиx суспiльниx й iндивiдуальниx можливостей (демогра-фiчниx, освiтнix, професiйниx, сощально-шфраструктурних, пра-цевлаштування тощо), задiяниx в економiчнiй дiяльностi людей. Автор вкладае у змiст незадiяного потенцiалу вартюну характеристику нереалiзованиx на даний час можливостей реалiзацiï здiбнос-тей людей, незадiяниx в економiчнiй дiяльностi. А незадiяний со-цiальний каштал - це вартюна характеристика тимчасово не вико-ристовуваних можливостей зайнятого населення. Розкриття тдхо-дiв автора щодо визначення впливу сощального потенщалу (у тому чи^ сощального кашталу) на економiчний розвиток та вид> лення його як елементу нащонального багатства свщчить про мо-жливостi трансформац^ цих теоретико-методологiчниx та науко-во-практичних здобуткiв до визначення концептуальних засад со-цiального потенщалу сталого розвитку.
Розумiння важливостi накопичення соцiального потенцiалу та його перетворення на капiталiзований ресурс iз поступовим зб>
льшенням за рахунок цього нащонального багатства призводить до необхщност застосування у практищ управлiния ресурсно-потенцiйного тдходу, який сприяе цим процесам. Переваги такого шдходу через механiзм активiзаци ресурсно-залежних прошаркiв населення наведенi у статп росiйських авторiв «Ресурсно-потенцшний пiдхiд в умовах сучосно! сощольно! полiтики Росп» [33]. Тут розкрито можливост перетворення незадiяних ресурсiв об'екпв соцiального захисту на активний ресурс самозабезпечен-ня, саморозвитку, самоактуалiзацн через використання шститущо-нального та суспшьного потенцiалiв. Ресурсно-потенцiйний пiдхiд формуе та застосовуе щннюно-нормативт, оргатзащйно-структурнi, функщональт механiзми дiяльностi, що пiдвищують рiвень ресурсного потенцiалу особистостi, соцiальнi групи, яю по-требують соцiального захисту. Це вщбуваеться шляхом освоення нових щнностей, норм, вимог, моделей поведшки як пiдстави со-цiалiзацiI i призводить до змiни об'екта сощального захисту сощального статусу та ролi в суспшьствь Цей нетиповий приклад сус-пiльних перемог свщчить про значнi незадiянi резерви активiзащI соцiальних ресурсiв суспiльного розвитку, а особливо щодо стало-го розвитку.
Повнота викладення категорiального апарату, пов'язаного з термшом «потенщал», обумовлюе визначення поняття «каттал» та його розкриття вщповщно потенщалу та ресуршв. Капiтал при-хильниками неокласичноI теорiI визначаеться як усе те, що може приносити дохщ. У класичному варiантi капiтал - це вартють, яка у своему руш авансуеться, зберiгаеться та приносить додаткову вартють. Але «сощальний каттал» не е вартютю. Цю особливють змютовно пояснюе С. Штирбул [22, с. 13]. Вона вважае, що «сощальний каттал» створюе певне суспшьне багатство, яке полягае у високш довiрi шститутам, владi, правопорядку, високому рiвнi соцiального партнерства, шдтримщ бiзнесу, бiльшiй безпецi та знижент ризикiв у бiзнесi тощо. Вщ використання «соцiальний капiтал», як i людський, - тiльки зростае, поширюеться кiлькiсть, частота зв'язкiв, ускладнюються мережа I. Бобух [32] в юторичнш послiдовностi з моменту, коли економютами почав використовува-тися термiн «сощальний каттал», розкрила рiзноманiття пiдходiв до його визначення та розумшня. Вона шдкреслюе, що загальним базовим тдгрунтям, яке характеризуе соцiальний капiтал, е соща-
льш щнност (передусiм довiра), соцiальна шфраструктура (зокре-ма добровiльнi асоцiацiï) та моральш принципи i норми поведшки людей.
Попереднiй аналiз та ощнка теоретичних здобуткiв втиз-няних та росшських фаxiвцiв надали можливiсть через загальне розумiння понять «потенцiал», «ресурси», «капiтал» визначити ïx використання та змютовну наповненiсть щодо «соцiального потенщалу», «сощальних ресурсiв», «соцiального катталу». Залежно вiд об'екта дослiдження вони застосовуються в контекст суспшь-ного, економiчного, iнновацiйного, полiтичного, правового, шсти-туцiйного, управлiнського, культурно-iнформацiйного тощо дискурсу. У контекст сталого розвитку «сощальний потенщал», «со-цiальнi ресурси» та «сощальний каштал» мае певний науковий ро-звиток, але його вкрай недостатньо для сучасних потреб його за-провадження в систему господарювання.
У монографи «Сталий розвиток промислового регюну: сощ-альш аспекти» [1] визначено теоретико-методологiчнi шдходи до формування та впровадження соцiальноï складовоï сталого розвитку, видшено окремi ïï сторони, якi розкривають змют та складовi соцiального потенщалу та сощального катталу сталого розвитку, але цшсного, послщовного та системного бачення соцiального потенцiалу, соцiальниx ресурсiв та соцiального капiталу тут бра-куе. Одночасно це узагальнення дае можливють оцiнити та усв> домити стушнь розробленостi соцiальноï проблематики сталого розвитку та акцентувати увагу на активiзацiï сощальних ресуршв iз перетворенням незадiяниx можливостей соцiального потенцiалу, як некапiталiзованого ресурсу на капiтал. Подальшi бiльш поглиб-ленi у цьому напрямi дослiдження обумовлюють окреслити, хоч незначш, але досягнення науковцiв iз цих питань.
Так, з метою проведення оцiнки використання соцiального потенщалу регюну М. Белорусова [20] пропонуе до його складу включити людський потенщал i потенщал соцiальноï шфраструк-тури (суспшьно-пол^ичний i iнтелектуально-культурний, потенщал вщновлення i збереження фiзичного здоров'я, комунально-побутове обслуговування). Щ двi складовi дiйсно е одними з голо-вних у структурi соцiального потенцiалу, але вiн потребуе визначення таких компонештв, яю е ресурсами, що можуть бути задiянi до досягнення цiлей сталого розвитку.
Бшьш комплексно та змютовно з розкриттям сутност сощ-ального потенцiалу сталого розвитку, розробкою його визначення, складових та ролi в забезпеченнi сталого розвитку шдшшла В. Антонюк у науковш доповiдi «Гiдний рiвень та яюсть життя населення в контекст формування соцiального потенцiалу сталого розвитку» [34]. Вона визначае сощальний потенщал як суспшьне явище, яке характеризуе розвиток сощуму, охоплюе всi складовi соцiальноï системи i соцiальниx вщносин. Автор пiд соцiальним потенцiалом сталого розвитку розумiе нагромадженi можливостi суспшьства до забезпечення такоï економiчноï та соцiальноï дiяль-ностi, яка вщповщае потребам ефективного й ощадливого викори-стання наявних ресурсiв, збереження ресурсних можливостей розвитку для наступних поколiнь, пiдтримки економiчноï, соцiальноï, екологiчноï безпеки й формування самовiдтворювальноï цiлiсноï еко-соцiо-економiчноï системи [34, с. 33]. Цей змют грунтовно та повно визначае прюритетну роль соцiальноï складовоï у структурi сталого розвитку, зорiентованiсть суспiльства на нагромадженiсть можливостей ефективно й ощадливо використовувати наявнi ресу-рси та зберiгати ресурснi можливост розвитку для наступних по-колшь у соцiально-економiчнiй дiяльностi.
Одночасно до визначених положень на сощальний потенщал сталого розвитку покладаеться нагромадження можливостей для тдтримки економiчноï, соцiальноï, екологiчноï безпеки та формування самовiдтворювальноï цiлiсноï еко-соцiо-економiчноï системи. З позищй досягнення цiлей сталого розвитку щодо збереження ресуршв теперiшнiм та майбутшм поколiнням i забезпечення зба-лансованосп його трьох пiдсистем таке визначення мае сенс. Але воно одночасно потребуе паралельних визначень, яю розкриють бшьш поглиблено значущють самоï людини як головного ресурсу сталого розвитку, розкриють можливост до ïï збереження, обгрун-тують потреби укрiплення щнност самого життя та створення умов для цього.
До структури складових сощального потенщалу сталого розвитку В. Антонюк пропонуе включити: людський потенщал, люд-ський чинник виробництва, систему сощальних вщносин, сощаль-ну свiдомiсть, соцiальну iнфраструктуру, соцiальну пол^ику. Така побудова соцiального потенцiалу мае певш переваги, особливо це стосуеться перетворень, яю вiдбуваються через розвиток цих складових та задiяну на цш сталого розвитку сощальну полiтику дер-
жави. Ц процеси забезпечують, на думку автора, формування вщ-повiдного потребам сталого розвитку особистого чинника вироб-ництва i споживача, а також формування свщомого та сощально вщповщального члена суспшьства, якi е основою перетворення сталого розвитку з цшьового орiентира на реальну дiйснiсть [34].
Ц науковi напрацювання е безперечно важливим внеском у розвиток теорп соцiального потенцiалу сталого розвитку, дають можливють через науковi узагальнення побачити новий шдхщ до розкриття значущосп людського потенцiалу в рiзниx його проявах для досягнення цшей збереження наци та умов для ïï пдного юну-вання в тепершнш час i в майбутньому. Одночасно визначений шдхвд потребуе подальшого продовження, доповнення, перефор-матизаци в контекст управлiнського та iнституцiйного забезпе-чення. Бiльш чiткоï спрямованостi потребують визначення у стру-ктурi соцiального потенщалу сталого розвитку його активноï част-ки - соцiальниx ресурсiв та сощального катталу.
Загальне розумiння сощального потенщалу дае можливють розкрити особливост щодо сталого розвитку. Сощальний потенщал - це накопичеш можливост та здiбностi, якi визначають стан готовност до дiяльностi для задоволення потреб суспшьства у пе-вному напрямi розвитку. Цей напрям розвитку обумовлений його стратепчними цiлями. Саме вщ цих цiлей залежить спрямованють напрямiв накопичення можливостей та здiбностей, якi характери-зують соцiальний потенщал. Сощальний потенщал, необхщний для досягнення економiчного, iнновацiйного, екологiчного, соцi-ального, пол^ичного, науково-теxнiчного, iнформацiйного, про-мислового та шших цiлей i напрямiв розвитку суспiльства i держави. Залежно вщ критер^в досягнення визначених напрямiв розвитку вiдбуваеться формування та використання сощального потенщ-алу.
Цш сталого розвитку, незважаючи на безлiч рiзноманiтниx за сутнiстю понять, можна конкретизувати до основних. Це - збе-регти людину, створити умови для ïï пдного життя та розвитку. Це - зберегти ресурси для якюного життя тепершшм та майбутшм поколiнням. Це - забезпечити запровадження системи господарю-вання, яка вщповщае досягненню перших двох цшей, та створюе умови для збалансованого розвитку трьох сфер - економiчноï, со-цiальноï, екологiчноï.
Аналiз визначень сталого розвитку та розкриття сутност його понять свщчать, що певним чином вуалюеться прюритетшсть збереження самоï людини, ïï життя та здоров'я, як головного ресурсу сучасного цившзацшного св^у. Одночасно необхщно для цього змiнити поведiнку самоï людини, яка е знищувачем ресуршв для свого iснування взагалi, а тим бшьше для ïï пдного юнування в теперiшнiй час та у майбутньому. Прояв сощально безвщповща-льноï поведiнки обумовлений, з одного боку, укоршенням спожи-вацькоï моделi поведiнки, а з iншого - прюритетшстю економiч-них цiлей над сощальними, коли вiдсутня рiвновага мiж економiч-ними вигодами, соцiальними штересами, екологiчними витратами. Таким чином, цш сталого розвитку носять соцiальний характер, потребують досягнення цшей соцiальноï спрямованост за рахунок використання соцiальниx можливостей. Для цього необхщно на-вчитись людиш та суспiльству вмiнню жити та дiяти таким чином, щоб соцiальна вiдповiдальнiсть стала превалюючою в системi со-цiальниx вiдносин, у формуванш екологiчноï та соцiальноï безпеки.
Сощальний потенщал сталого розвитку - це сукупмсть можливостей, зд1бностей, готовност1 сустльства до перетво-рень для задоволення потреб у збереженш та розвитку людини, ресурав для г1дного життя тепер1шнього та майбутмх покол1нь, у збалансованост1 та безпец економ1чног, сощальноï та еколог1ч-ноХ сфер. Це визначення шдкреслюе значущють у структурi сощального потенщалу людського потенщалу, який визначае змют i спрямовашсть потреб сустльства щодо шших складових сощального потенщалу. Теоретичш узагальнення щодо сутносп та складових суспшьного потенщалу свщчать, що переважна бшьшють учених у структурi сощального потенщалу визначають людський потенщал або потенщал населення, а А. Пщберезкш узагалi вва-жае, що людський потенщал включае сощальний потенщал. Не вдаючись у цю дискусда тдкреслимо, що людський потенщал е головною складовою сощального потенщалу. У попередшх дос-лщженнях уже визначалася структура соцiального потенщалу [1]. Вона мютить людський потенщал (життевий, трудовий та шдпри-емницький, осв^нш, духовний та соцiально-псиxологiчний), систему сощальних вщносин та сощальш iнститути (управлiнський, правовий), соцiальну шфраструктуру, систему соцiальниx вщно-
син. Перелш похщних потенцiалiв, якi мютить кожна складова, визначаеться потребами досягнення цшей сталого розвитку. Структурну схему формування та використання сощального потенщалу сталого розвитку подано на рис. 2.
Складовi сощального потенщалу сталого розвитку мають р> зну роль та стутнь впливу на досягнення кшцевих цшей та одна на одну. Сощально-культурна компонента у будь-якому разi е провщною для шших, i навпь для людськоï спiльноти, системи суспiльниx вiдносин та шститунв, а також для змши напрямiв розвитку соцiальноï шфраструктури. Неусвiдомленiсть гостроти потреб запровадження сталого розвитку людиною, працiвником, шд-приемцем, управлiнцем, держслужбовцем, владними структурами, нащональною елiтою тощо, а також низька актившсть та дiяль-шсть щодо ïï запровадження залишае сощальний потенщал у сташ спроможностi, можливосп та готовностi. Перетворення його на задiяний соцiальний ресурс потребуе високоï соцiальноï свiдомостi суб'ектiв суспiльства та адресних дiй у певному напрямь Тому по-над усе сощальний потенщал знайде можливосп для яюсного формування та використання тод^ коли буде залучений та реалiзова-ний соцiально-культурний потенцiал.
Соцiально-культурний потенщал у структурi людського потенщалу визначаеться через його цiннiсну компоненту, яка обумо-влюе напрями та результати духовного та сощально-психолопчного розвитку людини. Це цiннiсть та спошб життя, вщ-повiдальнiсть, культура, моральшсть, дуxовнiсть, активнiсть тощо. Сощально-культурний потенцiал у системi соцiальниx вщносин i в забезпеченнi розвитку сощальних шститунв обумовлюе формування i запровадження моделi соцiальноï органiзацiï суспшьства на засадах сталого розвитку нагромадження сощального та шститу-цiйного катталу, становлення та реалiзацiï соцiальноï вщповща-льностi за сталий розвиток у головних суб'ектiв соцiальниx вiдно-син - людини, держави, суспшьства i бiзнесу. Без сощально-культурних ресуршв сталого розвитку е неможливим пдне став-лення людини, суспiльства, сощальних шститунв до природи та ïï ресуршв. Взаемозв'язок та вплив сощально-культурних ресурсiв на соцiальну iнфраструктуру обумовлюе ïï модершзащю на потреби людського та сталого розвитку iа здорового способу життя.
к> к>
Рис. 2. Структурна схема формування та використання соцгального потенщалу
сталого розвитку
Людський потенщал у структурi сощального потенщалу сталого розвитку повинен мати певш властивосп, яю обумовленi його роллю в цих процесах. Вiдносно цшей сталого розвитку де-мографiчний потенщал перетворюеться на життевий потенцiал, який ^м демографiчниx критерпв (вiк, стать, здоров'я, вщтво-рення, тривалiсть життя тощо) ураховуе i показники сощального благополуччя, яю свiдчать про роль людини в перетвореннях на шляху до сталого розвитку (сощальне вщчуження, включення, за-лучення, спроможнiсть до адаптацп, самореалiзацiя, самовиражен-ня). Людський потенщал залучаеться до економiчноï, трудовоï та пiдприемницькоï сфер i там через спошб i характер дiяльностi ви-значаеться рiвень його внеску у сталий розвиток.
Це - економiчна, трудова, шновацшна, пiдприемницька ак-тивнiсть, спрямована на формування особистого чинника вироб-ництва, який досягае в ушх визначених сферах дiяльностi певних здобуткiв щодо забезпечення сталого розвитку. Саме через реал> защю соцiально-економiчного, пiдприемницького та трудового потенщалу людина прагне до гiдного рiвня та якостi життя, який е вимогою сталого розвитку.
Людський потенщал, задiяний до реалiзацiï цiлей сталого розвитку, використовуеться в найкращому варiантi, коли перетворюеться на людський каттал i тдвищуе завдяки своïм властивос-тям можливост до адресних та швидких перетворень щодо ство-рення та запровадження рiзноманiтниx теxнологiй збереження та ращонального використання всix видiв ресурсiв. Людський потенщал за рахунок осв^нього накопичуе здiбностi для усвiдомлення та запровадження в життя переваг сталого розвитку. Саме послщо-вшсть надбання знань протягом життя щодо взаемоди i взаемовщ-носин людини i природи створюе позитивне ставлення людини до проблем сталого розвитку i спрямовуе його зусилля на ïx виршен-ня у будь-якiй сферi дiяльностi.
Поряд iз людським потенщалом соцiальний потенцiал сталого розвитку потребуе певноï спрямованостi модернiзацiйниx про-цесiв щодо соцiальниx вiдносин та сощальних шститутв.
Соцiальнi вiдносини забезпечують взаемодда всix складових соцiального потенщалу та виходять за його меж1 в зовтштх вiд-носинах. Вони сприяють визначенню та реалiзацiï шляxiв до системного формування та ефективного використання сощального
потенщалу сталого розвитку. Розвиток соцiальниx вщносин у цьо-му напрямi потребye одночасно вiдповiдниx до цього змш у сощ-адьниx iнститyтаx. ïx головним спiльним завданням щодо сощадь-ного потенцiалy сталого розвитку e формування та реадiзацiя моделей соцiальноï органiзацiï сyспiльства на засадаx сталого розвитку, яка потребye вiдповiдноï державноï полiтики сталого розвитку з прюритетшстю гiдного ставлення суспшьства та людини до при-роди та ïï ресyрсiв, а також до самого життя. Зростання свщомосп людини в системi сyспiльниx вщносин сприяe активiзацiï дiяльно-стi у цш сферi, забезпечye умови для перетворення можливостей i готовностi сощального потенцiадy на реальнi дiï. Для надання сус-пiльним вiдносинам цившзованж форм необxiдний розвиток процесiв самооргашзаци, який потребye, у свою чергу, формування шститупв громадянського суспшьства на потреби сталого розвитку.
Така спрямовашсть на вдосконалення сощадьнж вiдносин забезпечить соцiально вiдповiдадьнy поведшку сyб'eктiв сталого розвитку. Без становлення та реалiзацiï соцiальноï вщповщадьнос-т держави, сyспiльства, бiзнесy, держави неможливо досягти цшей сталого розвитку. Послщовний системний розвиток сyспiльниx вiдносин та сощальнж iнститyтiв призведе до нагромадження со-цiального та iнститyцiйного катталу, зростання соцiальноï штег-рацiï та сyспiльноï довiри.
Потребye виокремлення як стрyктyрноï складовоï сощально-го потенщалу сталого розвитку сощальна iнфрастрyктyра як жит-тeве середовище для сyчасноï людини та настyпниx поколiнь. Тут i можливосп, i спроможностi, i готовшсть до задоволення потреб людини i суспшьства як житгевого середовища, у матерiальниx i органiзацiйниx основаx гармонiйного розвитку людини на високо-му рiвнi. Постають проблеми модершзаци та розвитку соцiальноï iнфрастрyктyри на потреби населення у здоровому способi життя, у залyченнi якiсниx освiтнix, медичниx, рекреацiйниx, iнформа-цiйниx, житлово-комyнальниx послуг тощо.
Вucнoвкu. Таким чином, концептуальш пiдxоди до формування та використання сощального потенщалу сталого розвитку дали можливють визначити прюритетшсть соцiальноï складовоï сталого розвитку та зростання ïï значущосп у процеш його досяг-нення в майбутньому. Суспшьству необxiдно накопичувати мож-
ливост сощального потенщалу, яю б створювали умови адресного впливу на економiчну складову сталого розвитку щодо спряму-вання здобуткiв економiчного зростання на ресурсне забезпечення сталого розвитку. Це обумовлюе задiяння до цих процешв сощаль-но-культурних регуляторiв поведiнки, яю формують в органiв влади, населення, бiзнесу, громадських об'еднань певш настанови та уявлення щодо значущост сталого розвитку i меxанiзмiв його до-сягнення.
Кшцевою метою формування яюсного соцiального потенщ-алу е його ефективне використання взагалi та для цшей сталого розвитку зокрема. Це потребуе переходу сощального потенщалу зi стану можливостей, спроможносп та готовност до ïx залучення як сощальних ресурав. Найкращий спосiб реалiзацiï сощального потенщалу до практичних дш полягае у його перетвореннi на каттал. Людський потенщал характеризуе спроможшсть до розв'язання завдань щодо сталого розвитку, а людський каттал -це реалiзованi його здiбностi та можливосп (мотивацiйнi, цiннiснi, осв^ш, iнновацiйнi, професiйнi, пiдприемницькi, фiзичнi та психь чнi, адаптацiйнi, дуxовно-моральнi тощо), яю приносять людинi статуснi та матерiальнi переваги, а для цшей сталого розвитку -найоптимальнiшi шляхи ïx досягнення.
Соцiальний потенцiал у сферi соцiальниx вiдносин мае влас-тивостi до перетворення на сощальний каттал. Сощальний каттал е сощально-шституцшним ресурсом, який забезпечуе досягнення цшей сталого розвитку через сшвроб^ництво та партнерство, довiру та вщповщальтсть, з урахуванням подолання супереч-ностей розвитку економiчноï, екологiчноï та соцiальноï сфер. Мо-дертзащя суспiльниx вiдносин на засадах сталост потребуе висо-коï активiзацiï та концентраци зусиль влади, бiзнесу, громадськос-тi на основi реалiзацiï сощального катталу.
Активiзацiя соцiальниx ресурсiв сталого розвитку обумов-люеться соцiальним потенщалом людини та суспiльства, соцiаль-ними вщносинами та iнститутами, а також сощальною вiдповiда-льнiстю, яка е запорукою активiзацiï державного та регюнального управлiння у визначеному напрямi.
Теоретико-методолопчт узагальнення щодо формування та використання сощального потенщалу сталого розвитку дали мож-ливють усвiдомити й обгрунтувати виxiднi положення щодо його
перетворення на сощальний ресурс та визначити мехашзми активь заци цих процешв. Вони зводяться до такого:
урахування особливостей соцiально-культурного потенцiалу украïнського суспшьства при формуванш соцiального потенцiалу за рахунок зростання та накопичення морально-етичних щнностей, використання iнтеграцiйниx та мотивацшних ресурсiв;
забезпечення сталостi розвитку людського потенщалу, зни-ження, мiнiмiзацiя та попередження впливу на нього економiчниx, соцiальниx та економiчниx ризикiв;
забезпечення стшких процесiв кiлькiсного i яюсного вщтво-рення людського та трудового потенщалу, стшкого зростання людського, сощального та штелектуального капiталу;
зростання життевого капiталу людини, полiпшення i змщ-нення здоров'я населення, продовження тривалосп повноцiнного життя та трудовоï активносп, зростання здiбностей до адаптаци, тдвищення можливостей до саморозвитку, самореалiзацiï, самоза-хисту;
тдвищення освiтнього, професiйного та сощально-культурного рiвня, зростання трудових компетенцш та можливостей до ïx надбання;
створення умов та можливостей безпечного й пдного юну-вання i розвитку теперiшньому та майбутшм поколiнням;
формування моделi життездатностi суспшьства на умовах досягнення високого рiвня та якостi життя населення у сполученш iз соцiальним, iнтелектуальним i духовним зростанням;
накопичення здiбностей у людини до захисту своïx прав, га-рантiй i свобод, оволодшня теxнологiями самозахисту;
створення умов та забезпечення можливостей вибору люди-ни в ушх сферах суспiльного життя;
усвiдомлення людиною та суспшьством переваг рацiональ-ного сощального буття над нерацiональним, залучення до цих процесiв освiтнього потенщалу;
тдвищення громадянськоï активностi щодо спрямування дi-яльностi об'еднань громадян на процеси переходу Украши до сталого розвитку;
забезпечення демократизаци процешв сталого розвитку; формування та становлення взаемноï вiдповiдальностi щодо стану та перспектив безпеки i розвитку держави, суспшьства, бiз-
несу, особи, поширення сощально вщповщально! поведшки серед суб'екпв сталого розвитку;
забезпечення тдпорядкування формування та використання сощального потенщалу сталого розвитку щлям людського розвитку i соцiального прогресу.
Лiтература
1. Сталий розвиток промислового регiонy: соцiальнi аспекти: моногр. / О.Ф. Новшова, О.1. Амоша, В.П. Антонюк та im; НАН Украши, 1н-т економiки пром-стi. - Донецьк, 2012. - 534 с.
2. Положення про Нащональну Раду зi сталого розвитку Украши: Постанова Кабшету Мшс^в Укра1ни вiд 16.10.2009 р. № 997 // Офщшний вюник Укра1ни. - 2009. - № 73. - Ст. 2502.
3. Будущее, которого мы хотим: итоговый документ // Конференция ООН по устойчивому развитию РИ0+20 20-22 июня 2012 г., Рио-де-Жанейро, Бразилия). - Рио-де-Жанейро, 2012. -66 с.
4. Жизнеспособная планета жизнеспособных людей: будущее, которое мы выбираем [Электронный ресурс] / Доклад Группы высокого уровня Генерального секретаря ООН по глобальной устойчивости: принят 1 марта 2012 г. - Режим доступа: http://daccess-ods.un.org/access.nsf/Get?üpenAgent&DS=A/66/700 & Lang=R.).
5. Проект Державно! стратеги регюнального розвитку Украши до 2020 р. (проект ДСРР - 2020) / [Електронний ресурс]. -Режим доступу: htth: // surdp.eu / SSRD - 2020.
6. Стандартизация КСО - РИА "Стандарты и качество". [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://ria -stk.ru/stg/adetail.php?|D=60780.
7. ISü 26000:2010. Руководство по социальной ответственности = Guidance on social responsibility / International Organization for Standartization [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://ksovok.com/doc/iso_fdis_26000_rus.pdf.
8. Буркинский Б.В. Экономико-экологические основы регионального природопользования и развития // ИПРЭЭИ НАН Украины / Б.В. Буркинский, В.Н. Степанов, С.К. Харичков. - Одесса: Феникс, 2005. -575 с.
9. Аналiз сталого розвитку - глобальний i регiональний кон-тексти: моногр. / Мiжнар. рада з науки (ICSU) [та iH.]; наук. кер. М.З. Згуровський. - К.: НТУУ «КП1», 2010. - Ч. 1. Глобальний аналiз якостi та безпеки життя людей. - С. 9-15.
10. Кухар В.П. Концепщя переходу Украши до сталого розвитку / В.П. Кухар, Б.В. Буркинський, М.А. Голубець та ш. // Вю-ник НАН Украши. - 2007. - № 2. - С. 14-44.
11. Бшорус О.Г. Глобальний сталий розвиток: моногр. / О.Г. Бшорус, Ю.М. Мацейко. - К.: КНЕУ, 2006. - 488 с.
12. Герасимчук З.В. Стимулювання сталого розвитку регю-ну: теорiя, методолопя, практика: моногр. / З.В. Герасимчук, В.Г. Полщук. - Луцьк: РВВ ЛНТУ, 2011. - 516 с.
13. Данилишин Б.М. Устойчивое развитие в системе приро-дно-ресурсных ограничений / Б.М. Данилишин, Л.Б. Шостак. - К.: СОПС Украины НАНУ, 1999. - 367 с.
14. Люовський С.А. Суcпiльcтво i природа: баланс iнтереciв на теренах Украши: моногр. / С.А. Люовський. - К., 2009. - 298 с.
15. Немец Л.Н. Устойчивое развитие социально-географические аспекты (на примере Украины): моногр. / Л.Н. Немец. - Харьков: Факт, 2003. - 383 с.
16. Александров 1.О. Стратепя сталого розвитку регюну: моногр. / 1.О. Александров, О.В. Половян, О.Ф. Коновалов, О.В. Логачова, М.Ю. Тарасова; за заг. ред. д.е.н. 1.О. Александрова; / НАН Украши, 1н-т економши пром-сп. - Донецьк: Ноулщж, 2010. - 203 с.
17. Сталий людський розвиток: забезпечення справедливос-т: нац. доп. / кер. авт. кол. Е.М. Лiбанова; 1н-т демографп та соща-льних дослщжень iм. М.В. Птухи. - Умань: Biзавi, 2012. - 412 с.
18. Сощальна вщповщальнють: теорiя i практика розвитку: моногр. / за ред. А.М. Колота. - К.: КНЕУ, 2012. - 501 с.
19. Куценко B.I. Сощальна безпека в контекст сталого розвитку / B.I. Куценко, В.П. Удовиченко. - Чершгов: Видавець В.М. Лозовський, 2011. - 656 с.
20. Белорусова М.А. Оценка использования социального потенциала региона / М.А. Белорусова // Социально-экономические аспекты промышленной политики: сб. науч. трудов. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2008. - С.309-316.
21. Петрушина Т. Социальный потенциал инновационного экономического развития: анатомия определения понятий / Т. Петрушина // Сощальш вимiри сустльства. - К.: 1н-т сощологи НАН Украши, 2012.
22. Штырбул С.А. Социальный капитал и социальный потенциал: субъекты и функции [Электронный ресурс] / С.А. Штырбул. - М., 2010. - Режим доступа: http://www.econ/msu/ru/ cmt2/lib/a/ 1731/file/Shturbul .pdf.
23. Ящишина I.B. Сощальне спрямування шновацшно! еко-номiки: досвщ, тенденци, наслiдки: моногр. / I. Ящишина. -Кам'янець-Подшьський: ФОП Сисин Я.1., 2012. - 368 с.
24. Ресурс - определение понятия. [Электронный ресурс]. -Режим доступа: http://www.onlineslovari.ru/dic-his/p/ potentsial.html.
25. Ресурс - определение понятия. [Электронный ресурс]. -Режим доступа: www.coolreferat.com/Госyдарственное_yправ-ление_основы_теории_и_организации_часть= 15.
26. Резерв - определение понятия. Онлайн-словари [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.sovslov.ru/ p.php
27. Тютюник Н.С. Використання категорш "потенщал", "каттал", "ресурс" у соцiально-економiчних дослщженнях / Н.С. Тютюник, О.А. 1гнатова // Економша промисловосп. - 2012. - № 4. -С. 351-355.
28. Подберезкин А.И. Социальный потенциал и стратегия долгосрочного развития России / А.И. Подберезкин //Вестник МГИМО-Университета. - 2011. - № 2. - С. 7-24.
29. Маслова И. Социальный потенциал развития экономики / И. Маслова [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http ://inecon.ru/tmp/ Statia_Maslova_2.doc.
30. Маслова И.С. Социальный потенциал развития економи-ки / И.С. Маслова // Вестник Ин-та экономики РАН. - 2008. -№ 2. - С. 37-53.
31. Бокарева В.Б. Социальный потенциал российского малого бизнеса в условиях глобализации / В.Б. Бокарева // Вестник НГУ. Серия: Соц.-экон. науки. - 2011. - Т. 11. - Вып. 3.
32. Бобух I. Сощальний потенщал як нов^ня складова нащ-онального багатства / I. Бобух // Економют. - 2011. - № 4. - С. 6874.
33. Замараева З.П. Ресурсно- потенциальный подход в условиях современной социальной политики России / З.П. Замараева, О.С. Котыченко, В.М. Новоселов, Г.А. Темчина [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http:// teoria-practica.ru/-12- 2012/ sociology/zamaraeva-kotychenko-novoselov-telegina.pdf.
34. Пдний рiвень та яюсть життя населення в контекст формування сощального потенщалу сталого розвитку: наук. доп. / В.П. Антонюк, С.М. Гршевська, О.Д. Прогшмак та ш.; НАН Украши, 1н-т економши пром-сп. - Донецьк, 2012. - 80 с.
35. Борщук С.М. Основи теори стшкого розвитку еколого-економiчних систем: моногр. / С.М. Борщук. - Львiв: Растр-7, 2007. - 435 с.
36. Быстряков И.К. Социальные факторы обеспечения эко-лого-ориентированного развития экономики / И.К. Быстряков // Социально-экономический потенциал устойчивого развития: учебник / под ред. проф. Л.Г. Мельника (Украина) и проф. Л. Хенса (Бельгия). - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2007. - С. 943962.
37. Степанов А.Я. Категория "потенциал" в экономике [Электронный ресурс] / А.Я. Степанов, Н.В. Иванова. - Режим доступа: http: //www.marketing .spb.ru/read/article/a66.htm.
НадШшла доредакцП25.07.2013р.
В.Б. Родченко, д.е.н.
РЕГЮНАЛЬНА СОЩАЛЬНА ПОЛ1ТИКА П1ДВИЩЕННЯ Р1ВНЯ ТА ЯКОСТ1 ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ УКРА1НИ
На сучасному етат сощальний прогрес отримуе реальне ви-явлення через тдвищення рiвня та якост життя. Рiвень життя населення характеризуе задоволешсть рiзноманiтних людських потреб, а яюсть життя е складним, багатокомпонентним явищем, яке вщображае не лише добробут населення, але й можливють реал> зувати права i свободи, мати доступ до рiзноманiтних cоцiальних та духовних благ.
© В.Б. Родченко, 2013
